Портрети гетьманів І. Мазепи, І. Самойловича, Ю. Хмельницького у кужбушку 1749 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОРТРЕТИ ГЕТЬМАНІВ І. МАЗЕПИ, І. САМОЙЛОВИЧА, Ю. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У КУЖБУШКУ 1749 Р

Незважаючи на знищення російською владою прижиттєвих портретів І. Мазепи після відомих подій 1708-1709 р., все ж частина їх завдяки певним обставинам збереглася і дає можливість нам побачити образ гетьмана таким, яким він був у початковий період правління.

Одне з таких зображень залишилося в учнівських кужбушках малярської майстерні Києво-Печерської лаври середини ХУІІІ ст. Зазначимо, що при авторитетному духовному закладі з кінця XVII ст. фактично працювала фахова художня школа, де досвідчені ченці-маляри вчили учнів-«молодиків» малювати ікони, розписувати стіни церков, робити заставки для релігійної літератури.

Вихованці малярської майстерні спочатку вчилися зображувати людські фігури, тіла у різних ракурсах, пейзажі, після цього - займалися копіюванням з гравюрних оригіналів (2, с.73) різних сюжетів на релігійні та міфологічні теми тощо. Результатом їхніх студій ставали навчальні альбоми з малюнками. Останні називали кужбушками, кунштами, кунштбухами.

За одним з описів, учні послуговувалися зразками в 315 посібниках-альбомах зображень на різну тематику, а також 589 гравюрами (2, с.72).

Відомий гравер Олександр Тарасевич, який був ігуменом Києво-Печерської лаври, залишив після своєї смерті 15 посібників-«кунштов» (2, с.70-71). За нашими підрахунками, у них налічувалося понад 1600 аркушів графічних творів. Серед цього спадку, очевидно, й зберігалися свого часу заборонені портрети наближеного до царівни Софії Василя Голіцина, гетьманів Івана Самойловича, Івана Мазепи. В. Голіцин після двірцевого перевороту в 1689 р. у Москві був відправлений на заслання. Так само потрапив до Сибіру й І. Самойлович. І. Мазепа у 1708 році Петром І був оголошений «измєнником».

Незважаючи на це, у другій половині 1740-их років образи цих опальних діячів копіюють учні. Як на нашу думку, найперше пояснення цьому банальне: прихований свого часу альбом О.Тарасевича після його смерті перейшов у користування на- вчителю-майстру, який вже не міг знати, як виглядали насамперед вороги Петра І. Справді, від часу створення оригіналів вищезгаданих зображень пройшло майже 60 років. Отож вони мали зацікавити копіїста та його наставника насамперед як особливо вдалі зразки для виконання навчального твору.

Однак тематика кужбушка №5 (історичні діячі) дає можливість зробити припущення, що автор, роблячи копії, все ж упускав деякі моменти (прикрашене обрамлення портретів В. Голіцина та І. Мазепи). Отже, він мав інформацію про тих, кого малював.

Іл. 1. Іркліївський-Перехрестенко О. Портрет Івана Мазепи (1749). Копія з твору О. Тарасевича.

Так, Олександр Тарасевич, якому належить копія портрета В. Голіцина (оригінал виконав Леонтій Тарасевич. - Авт.), дає титул князя, його герб, вірш на клейнод. А у кужбушку він зображений просто як якийсь впливовий козацький правитель з булавою без прикрашальних деталей (Іл.3). Гетьман І. Мазепа взагалі намальований без герба, булави. Таким чином, це певною мірою свідчило про деяку самоцензуру.

У кужбушку №5 на 77 аркушах вміщені копії портретів князів, королів, церковних діячів, знатних осіб. Більшість образів правителів є перемальовками з «Родослів'я князів австрійських» книги Вольфгана Кіліана, виданій у 1623 р. Цей альбом гравірувальних робіт привіз у Київ О. Тарасевич, який користувався ним як посібником для навчання художників-«молодиків» (7, с.238). Майстерна техніка виконання В. Кіліаном образів князів, монархів слугувала взірцем для кількох поколінь художників. Але у лаврській школі для кількох учнівських робіт із кужбушку №5 за зразок правили твори, виконані відомим українським гравером Олександром Тарасевичем (портрети митрополита Кипріана Жоховського (1683), святого Клета (1688), полковника охтирського Івана Перехреста (1689), писаря, секретаря казначейства Великого князівства Литовського Андрія Завіші (1670) та настоятеля Полоцького монастиря Йосафата Бражиця (1680). Скопіювали «молодики» і твір Леонтія Тарасевича - портрет стольника великого литовського Кароля Станіслава Радзивілла (1692).

Схоже, чи не всі з виконаних копій у кужбушку №5 належать Опанасу Іркліївському-Перехрестенку. Саме так він підписується на аркуші 6, а на інших або своїм ім'ям, або прізвищем. Він не тільки поставив автограф на своїх творах (портрети В. Голіцина, І. Мазепи), а й позначив деякі з них 1749 роком. Контекст доби прояснює, чому саме тієї пори не випадково в учнівському альбомі поряд із відомими історичними діячами з'явилися небажані для російської імперії персонажі.

Як нам видається, усе це було пов'язане з очікуванням змін у Гетьманщині після приходи до влади імператриці Єлизавети Петрівни. Оскільки її фаворитом став ви- хідець з України Олексій Григорович Розумовський, провідні діячі козацтва, духовної сфери зажили надією на істотне поліпшення ситуації у краї. У 1744 році під час помпезного візиту* цариці до Києва Єлизаветі Петрівні старшини у Глухові, а потім представники полків у дорозі вручили чолобитні, в яких просили дозволу на обрання гетьмана. Адже майже 10 років до того царський уряд всіляко ігнорував вирішення цього питання, тримаючи автономію у невизначеності, фактично підпорядковуючи її своїм військовим намісникам. Єлизавета Петрівна з 29 серпня до середини вересня прожила у Києво-Печерській лаврі, де була вражена побаченим, почутим. Для неї спудеї Києво-Могилянської академії співали канти, читали вірші, керівницво навчального закладу вручило панегірик, написаний префектом Михайлом Козачинським (6, с.25). Фаворит цариці отримав красиво оформлений «Родовід Розумовських» (6, с.25). Лаврська малярня підготувала для почесних гостей низку графічних творів. Після цього візиту до Санкт-Петербурга поїхала делегація із трьох генеральних старшин для вирішення, залагодження усіх наболілих українських справ. Один з них, генеральний хорунжий Микола Ханенко, у своєму щоденнику зазначав, що 24 червня 1745 р. «рано был у графа Розумовского и учинил он мне декларацию дел, сказав, дожидатися праздника» (1, с. 246), 18 вересня того ж року «рано подал Алексию Григориевичу Ро- зумовскому краткий мемориал о нуждах некоторых малороссийских» (1, с.256) і лише наступного року, 6 березня, після багатьох обідів, зустрічей представники України отримали від фаворита «декларацию о бытии гетмана» (1, с.268). Однак тільки у травні 1747 р. цариця Єлизавета видала указ про обрання гетьмана (4, арк. 229) . У ньому імператриця, посилаючись на прохання українців, «указала ныне в Малой России гетману по прежним тамошным правам и обыкновениям быть»

Іл.2. Тарасевич О. Іван Мазепа. Фрагмент з гравюри «Хрещення Христа» (до 1695р.)

(5, с.149). Та виконання цього рішення розтягнулося майже на три роки. Лише у 1749 році були здійснені організаційно-підготовчі роботи для обрання у лютому 1750 р. Кирила Розумовського гетьманом.

Зображення кужбушка №5 у світлі цих подій набувають додаткової значимості. Образ фаворита царівни Софії В. Голіцина з булавою (3, арк.43) мав показати цариці, що О. Розумовський як фаворит теж міг би взяти у руку булаву і бути гетьманом. Портрет вісімнадцятирічного Юрія Хмельницького (3, арк.56, Іл.5), гетьманський портрет малярський князь

якого 11 вересня 1659 р. частина козаків обрала своїм зверхником Гетьманщини, теж давав солідний аргумент на користь тієї тези, що вирішити проблему можна і з допомогою такого ж молодого і недосвідченого Кирила Розумовського, брата фаворита. Портрет І. Мазепи (3, арк.44) у кужбушку був наступним після В. Голіцина. Очевидно, при цьому малося на увазі, що у 1687 році обрання його гетьманом повністю залежало від фаворита царівни, саме він подав натяк старшинам на цю кандидатуру. Зображення І. Самойловича (3, арк.54, Іл.4) в альбомі теж пов'язується з портретом В. Голіцина: адже останній був ініціатором його зміщення, заслання до Сибіру. Тобто групування цих образів у куж- бушку явно переслідувало певну мету: показати, що фаворит завдяки своєму впливу міг визначати кандидатуру гетьмана, впливати на його подальшу долю.

Іл. 3. Іркліївський-Перехрестенко О. Зр°зуміл°, р°б°ти °панаса Ірклі-

Іл. 4. Іркліївський-Перехрестенко О. (?) Порттрет Івана Самойловича.

Портрет Василя Голіцина (1749р.) ївського-Перехрестенка, напевне, були Копія з твору О.Тарасевича. відголоском тих обговорень, розмов, якими було сповнене життя учнів та вчителів малярні у 1740-их роках. Припускаємо, що для цариці та О. Розумовського до їхнього візиту готувався великий альбом зображень князів, гетьманів. Привертає увагу в кужбушку №5 і портрети двох сановитих осіб (3, арк.51): схоже, учень зробив ескіз зображень цариці та О. Розумовського (Іл.6). Над їхніми головами зависли весільні корони. Копіїст скористався більше всього зразком, який готувався для гостей. Важко сказати, чи він був вручений цариці та її улюбленцю.

Унизу під ними намальована стрічка з написом «Бреслау», що, мабуть, символізувала приєднання у 1743 р. цариці до договору, підписаному раніше у цьому місті у 1742 р. Згідно з ним, Росія ставала союзницею Англії та Австрії. Зображення ніби натякало: церковне вінчання Єлизавети Петрівни з О. Розумовським принесло незабаром російській імперії значиму перемогу на міжнародному рівні, фактично був укладений довгоочікуваний союз між державами.

Іл .5. Іркліївський-Перехрестенко О. (?) Портрет Юрія Хмельницького.

Зазначимо, що історик Д. Яворницький оприлюднив правдоподібний переказ про те, що священик Кирило Тарловський у збудованому під Козельцем палаці для цариці та фаворита таємно їх вінчав (8, с.230). Саме завдяки цьому його тоді ж забрали до Санкт-Петербурга, де він, потрапивши у вищий світ, став навіть тимчасовим сповідником майбутньої імператриці Катерини ІІ. у центральній частині унизу вміщений герб гетьмана, правителі Московії та Гетьманщини стоять віддалік від головного дійства як довірені спостерігачі. Їхні образи подані не крупним планом. Тому й не дуже деталізовані, конкретизовані. Водночас зображення І. Мазепи головними рисами співпадає з тим, яке намалював Опанас Іркліївський. В останнього воно чіткіше, насиченіше.

Подібний образ гетьмана бачимо і в композиції Нікейського собору в Софійському соборі.

Вищезгадані три портрети І. Мазепи подані практично в одному й тому ж ракурсі - дещо повернутими обличчями праворуч, однаковою формою зачіски.

Іл. 6. Зображення цариці Єлизавети та О. Розумовського

Лише в учнівській роботі очі гетьмана звернені до неба, до Бога, перед яким український керманич постає передусім як рядовий християнин, молільник, вірний захисник православної віри. Саме така ідея проглядається у цьому творі.

На жаль, Опанас Іркліївський-Перехрестенко в історію українського мистецтва увійшов лише за малюнками, вміщеними в його учнівському альбомі. Подальша доля його невідома. Згідно з практикою тієї доби художники-ченці здебільшого не залишали своїх автографів при малюванні релігійних сюжетів, ікон у церквах.

Література

1. Дневник генерального хоружаго Николая Ханенка (1723 - 1753 г. - Киев: типография Г.Т.Корчак-Новицкого, 1884. - 524 с.

2. Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в ХУІ-ХУІІІ ст. - Київ: Наукова думка, 1983. - 180 с.

3. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі - ІР НБУВ). - Ф.229. - Од. зб.5. - Альбом № 5. Навчальні малюнки учнів іконописної та малярської майстерні Києво-Печерської лаври. 1749 - туш; акварель; олівець. - 155 арк.

4. ІР НБУВ. - Ф. VIII. - Спр. 229. - Арк. 229.

5. ІР НБУВ. -Ф. VIII, 151м/51 . - Збірник документів , XVIII ст. - 163 арк.

6. Путро О. І. Гетьман Кирило Розумовський та його доба (з історії українського державотворення ХVШ ст.). - Київ: ДАКККіМ, 2008. - Частина І.

7. Степовик Д. В. Українська гравюра бароко: майстер Ілля, Олександр Тарасевич, Леонтій Тарасевич, Іван Щирський. - К.: ТОВ «Видавництво «Кліо», 2013. - 495 с.

8. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків / пер. з рос. І. І. Сварника; упо- ряд., іл.О. М. Апанович; худож. В. М. Дозорець. - Львів: Світ, 1990. - Т.І. - 319 с.

Анотація

The article deals with hetman'portraits, which were saved in the student's album of the Kyiv Pechers'ka Laura' art studio of the middle of ХУША century.

Keywords: hetmen, images, albums, I. Магера.

Размещено на Allbest.ru