Здійснення поштових операцій при волосних правліннях Таврійської та Херсонської губерній наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття

The article on the basis of various sources shows the process of postal operations in district administrations of the Taurian and Kherson provinces at the end of the nineteenth and early twentieth centuries. There are listed researchers who were involved in the issue of administrations in the development of mail. It is noted that the problem of the implementation of postal operations in administrations is poorly investigated. Taking into account the growing needs of the rural population in the means of communication, the Government of the Russian Empire tried to organize a postal affair in the province.

Keywords: district administrations, post office, Taurian and Kherson province, postal operations.

В статье на основе различных источников показан процесс осуществления почтовых операций при волостных правлениях Таврической и Херсонской губерний в конце XIX -- на чал е ХХ в. Проанализирована нормативно-правовая база осуществления почтовых операций при волостных управах. В результате образовалось два подвида волостных правлений -- с ограниченным перечнем и более полным списком почтовых операций (почтовые пункты). Ключевые слова: волостные правления, почта, Таврическая и Херсонская губернии, почтовые операции.

Розвиток засобів комунікацій є показником розвитку суспільства, держави. На межі ХІХ і ХХ ст. якість і доступність засобів зв'язку характеризувала процес становлення індустріального суспільства. Російська імперія не могла похизуватися гарним станом комунікаційних магістралей. Більше всього потерпали сільські жителі, які становили 6/7 усіх мешканців імперії [22, с. 101]. З огляду на таку ситуацію, уряд російської держави намагався вирішити цю проблему різними методами та способами. Однак, нерідко проекти залишалися нереалізованими або були нежиттєздатні в силу різних причин.

Особливо відчутними зміни у поштовій справі сталися після реформ 60-х років ХІХ ст., коли організацію поштового зв'язку в провінції взяли на себе земства. Утім, заходи органів місцевого самоврядування через перешкоди не змогли задовольнити зростаючі потреби населення у засобах комунікацій. Це змусило керівництво Росії замислитися над упровадженням додаткових, а в деяких місцевостях головних видів поштового зв'язку в сільській місцевості. Наприкінці ХІХ ст. уряд покладав надії у сфері розвитку поштового зв'язку в сільській місцевості на волосні управи.

Дослідженням діяльності волосних управ у галузі поштового сполучення почали займатися ще у царський період. Роботи, у першу чергу, належать перу зв'язківців та управлінців (К. Лішин [13], М. Соколов [28; 27], М. Яворський [36; 37; 38] та інші). У своїх працях вони подавали статистичний матеріал, пропозиції щодо удосконалення поштової справи при волосних управах. У радянську добу більшість праць підготовлена знову ж таки зв'язківцями та філателістами (М. Анчарова [1], Є. Карлова [10], Л. Колосов [11], В. Лєбєдєв [12], В. Скропишева [26] та інші). Їхні дослідження тяжіють до публіцистики або заідеологізовані. У пострадянський період інтерес до історії пошти значно зріс, проте, значна кількість праць написана краєзнавцями, зв'язківцями (В. Бізіна [2], В. Мухін [3], В. Заремський [7], Є. Матвєєв [14], С. Татарчук [9], В. Пивоварович [19] та інші). Варто відмітити дослідження істориків С. Орєхової [17], І. Міронової [15], у яких розкривається участь волосних управ у розвитку земської пошти Донецького регіону й України.

Утім, питання здійснення поштових операцій при волосних правліннях опинилося на узбіччі історичних розвідок. Виходячи з такої історіографічної ситуації, поставимо собі за мету дослідити розвиток поштової справи при волосних правліннях Таврійської і Херсонської губерній наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. Для того, щоб досягнути мети необхідно вирішити наступні завдання: проаналізувати нормативно-правову базу, на якій здійснювалися поштові операції при волосних управах; за допомогою статистичних даних показати роль волосних управ двох губерній у налагодженні поштового сполучення у сільській місцевості.

Для того, щоб позбавитися плутанини, окреслимо предмет розвідки. З часу, коли земства взялися за розвиток пошти у сільській місцевості, розпочинається відлік активної участі волосних управ у поштовій справі. Волосні управи були повітовими поштовими пунктами земської пошти, до того ж іноді пошта перевозилася розсильними волосних правлінь [15, с. 188]. Одночасно, волосні управи потрапили в поле зору й уряду. З метою налагодити державний поштовий зв'язок у сільській місцевості влада використовувала волосні управи. Отже, предметом дослідження є процес здійснення поштових операцій при волосних правліннях, як поштових пунктах організованих державою.

Отож звернімося до нормативно-правової бази діяльності волосних правлінь у сфері поштового зв'язку. Організація поштових операцій при волосних правліннях бере свій початок від затвердження міністром МВС Дурново 29 червня 1894 р. «Временных правил о производстве при Волостных Правлениях почтовых операций» [13, с. 5]. Згідно з ними при волосних правліннях здійснювалася видача і прийом простої приватної кореспонденції [2, с. 32]. Обмежений перелік поштових операцій був незручним ні для діяльності адміністративних органів, ні для місцевого населення. Тому цілком закономірним виглядає циркуляр начальника Головного управління пошт і телеграфів М. Петрова від 21 лютого 1896 р. за №11, який дозволяв приймати і видавати казенні листи при волосних правліннях [32, с. 113-114].

Усе-таки і це не задовольнило селян, вони потребували більшого. Особливо гостро стояло питання про розширення поштових послуг. У першу чергу -- можливість пересилати грошові перекази, страхову кореспонденцію (посилки, бандеролі). Проте, придбати поштові марки було цілою проблемою. Або долати значну відстань до поштового відділення, де кореспонденцію можна було й так відправити, або переплачувати за кожну марку місцевим спекулянтам [13, с. 4].

Зважаючи на таку ситуацію, 24 січня 1900 р. імператор затвердив правила «Об организации почтовых операций на станциях железных дорог и в Волостных правлениях» [16]. Проаналізуємо їх детальніше. Одразу впадають у вічі позитивні зрушення -- розширено перелік поштових послуг. Варто їх перерахувати: продаж знаків поштової оплати; видача і прийом простої та рекомендованої кореспонденції (у тому числі й міжнародної); прийом і видача грошових пакунків (до 200 руб) і посилок, за виключенням міжнародних. Більше того, у примітці зазначалося, що міністр внутрішніх справ при потребі і за можливості міг розширювати перелік зазначених операцій.

З'ясуємо механізм організації здійснення поштових операцій у волосних правліннях. За поданням губернатора міністр внутрішніх справ (у деяких випадках разом з військовим міністром) затверджував здійснення поштових операцій у конкретному волосному управлінні. Справочинство у поштовій сфері покладалося на волосного старшину або писаря. Ресурси на здійснення поштових операцій виділялися з бюджету Головного управління пошт і телеграфів (далі ГУПіТ). Річна сума складалася з: винагороди у розмірі 100 руб (120 руб у Сибірських губерніях) особам, які відповідали за поштову справу і 40 руб канцелярських витрат. Для порівняння, заробітна плата поштово-телеграфного чиновника найнижчого VI- го розряду складала 360 руб на рік [4]. Графік доставки кореспонденції з волосних правлінь в установи ГУПіТ затверджував начальних поштово-телеграфного округу за згодою з місцевим губернатором.

Вельми цікавим виглядає процес контролю за діяльністю волосних правлінь. Нагляд за здійсненням поштових операцій при волосних правліннях було покладено на земських начальників. Одночасно контроль здійснював начальник поштово-телеграфного округу, але про всі зауваження повідомляв земському начальнику. Тобто гроші, не надто багато, надавала держава, організаційними й господарськими питаннями займалося земство. Як на перший погляд, права земств занадто широкі. Чому ж уряд надав такі можливості органам самоврядування? Тим самим земствам, які налагодили земську пошту. Остання була, як кістка в горлі, оскільки почала, на думку вищого керівництва країни, зазіхати на державну поштову монополію. Відповідь проста. Земства мали досвід у розвитку поштової справи, до того ж могли взяти на себе частину витрат. А право організовувати поштові операції при волосних правліннях, як зазначалося, залишилося у руках МВС. Тому не дивно, що МВС досить довго і ретельно зважувало всі за і проти, коли планувало відкрити здійснення поштових операцій при волосних управліннях [13, с. 16].

Необхідно зауважити, що вищеперераховані нормативно-правові акти породили два підвиди волосних правлінь. Перший підвид -- у волосних правліннях здійснювалася лише видача і прийом простої кореспонденції. Другий -- мав значно ширшу сферу послуг, і за функціональністю наближався до поштових відділень ГУПіТ і до того ж отримував доплату від уряду. Останні стали такими собі поштовими пунктами при волосних правліннях [36, с. 466].

Перейдемо до реконструкції процесу здійснення поштових операцій при волосних правліннях Таврійської і Херсонської губерній. Організація розширеного пакету поштових операцій при волосних правліннях наштовхнулася на дефіцит ресурсів державного бюджету. Начальник Одеського поштово-телеграфного округу за допомогою адміністративних та земських органів ретельно вивчав відомості про місцевість, у якій планувалися поштові пункти при волосних правліннях. Головний інтерес становили статистичні дані, відстань до найближчих залізничних станцій, наявність вільного приміщення тощо [23, 1 липня, с. 3; 31, 11 січня, с. 4; 34, 15 січня, с. 3; 35, 11 січня, с. 4].

Одночасно організація поштових операцій при волосних правліннях зустріла широку підтримку місцевого населення. Останні через волосні сходи клопотали про початок здійснення поштових операцій при волосних правліннях. Більше того, випереджаючи події, селяни бажали розширення сфери послуг. Так, у 1894 р. Новгородовський волосний схід Олександрійського повіту Херсонської губернії прохав дозволу продавати знаки поштової оплати при волосній управі та встановити за власний рахунок поштову скриньку. Більше того, дії сільських громад, які економили ресурси скарбниці, навіть заохочувалися владою [5, арк. 1-3].

Видача і прийом кореспонденції у волосній управі були платними. Як правило, за один приватний лист брали 3 коп, за казенну пошту -- 1 коп, за бандероль з періодикою -- 5 коп [5, арк. 1]. Ціна за бандероль була дещо завищена, у державних поштових установах за 4 лоти (1 лот -- 12,8 грамма) доводилося сплатити 2 коп [33, с. 668-669; 18, с. 319-322; 20, с. 4-100; 29, с. 15121]. Клієнтів обслуговували з 8 до 14 години щодня, крім п'яти святкових днів, коли не працювали поштові установи ГУПіТ [8, с. 2-5; 16, с. 45].

Простежимо розвиток поштових операцій при волосних правліннях, за допомогою статистичних матеріалів (див. табл. 1) [Складено автором за: 21, с. 8-9; 25, с. 261; 38, с. 465; 37, с. 857; 36, с. 48-49]. Аналіз матеріалів таблиці показує, що кількість волосних правлінь з простими поштовими операціями переважала поштові пункти при волосних правліннях. А втім, питома вага поштових пунктів поступово зростала і на 1913 р. вони становили більшість. У 1902 р. співвідношення між ними та волосними правліннями з простими поштовими операціями становило 4,5% до 95,5%, а у 1913 р. відповідно 54% і 46%. Однозначно, географія поштових пунктів при волосних правліннях розширювалася.

волосний управа пошта таврійська

Таблиця 1 Поштові операції при волосних правліннях