Журнал "Студент революції" про навчальну, науково-дослідну, громадсько-політичну роботу сільськогосподарських вишів УСРР у 1920-ті рр.

The article, on the ground of «The student of revolution» magazine publications, describes the training, scientific and research, social and political activity of the higher education institutions of agricultural orientation in 1920s. The author, characterizing the training activity, specifies that the beginning of the academic year at universities wasn't rhythmic; in fact, the training activity was planned by the subject commissions, which considered and approved the programs and working schedules, attempted to improve the methods of teaching and educational system. There are discussions given, on the introduction of new teaching methods, in particular, brigade-laboratory one. It goes about the formation of educational and material base of the universities. The author has analyzed the publications, dealing with the students' compulsory summer traineeship, and their participation in regional agrarian meetings, at which the local agronomists, vets, planners were present. It is stated that the first students' graduations were few in number; therefore the agricultural industry lacked personnel. In the article, certain attention is paid to the scientific and research activity, which, first of all, was performed in scientific groups and seminars.

It is stated that the mentoring work of the universities in villages of their region was an important dimension. Students used to organize for peasants the agricultural courses, groups and clubs. Besides, the youth read the reports on agricultural topics, worked in reading houses, village buildings, cooperatives, arranged concerts and plays for peasants, organized fund-raising campaigns for the needs of «Aerochem», «red barracks», students' lottery, took charge of village wall newspapers, took patronage over Komsomol cells.

It is specified at the same time that an excessive enthusiasm for work in the villages affected the academic success of the students. Author describes the work of the groups, where students were able to implement their creative abilities, reveal their sports hardening.

Key words: institute, technical college, agriculture, student, lecturer, education, mentoring work.

Важливим джерелом для вивчення діяльності сільськогосподарських вищих навчальних закладів УСРР в умовах радянської тоталітарної системи, є журнал «Студент революції» (орган Всеукраїнської ради пролетарського студентства), що виходив у Харкові у 1922-1933 рр. Це видання ще не стало предметом спеціального дослідження. Окремі його аспекти відображені у декількох публікаціях О.Б. Комарніцького [14-16].

У цій статті, використавши матеріали журналу, проаналізуємо навчальну, науково-дослідну та громадсько-політичну роботу вишів сільськогосподарського профілю. Хронологічні межі дослідження пов'язані із тією обставиною, що у 1920-ті рр. ці виші підпорядковувалися Народному комісаріату освіти, а з 1930 р. їх перевели під юрисдикцію Наркомату землеробства УСРР.

Частина публікацій присвячена навчальній роботи. Початок навчального року у вишах не був ритмічним. Наприклад, у Харківському сільськогосподарському інституті (СГІ) 1923-1924 навчальний рік (н.р.) розпочався у 20-х числах вересня [4, с.105].

Навчальну роботу планували предметні комісії. Вони розглядали і затверджували програми та робочі плани, зокрема, в Ерастівському сільськогосподарському технікумі (СГТ) [10, с.65]. До складу комісій, наприклад, у Красноградському СГТ, входили представники студентства. Окрім того, при виконавчому бюро пролетарського студентства (ВБПС) функціонувала академічна [навчальна] комісія, яка координувала і спрямовувала роботу студентських представників у різних комісіях, що регулювали навчальну роботу вишу [4, с.24]. У журналі вміщено декілька дописів, автори яких пропонували вдосконалити навчальні плани. Так, представники Харківського СГІ входили до складу комісії Укрголовпрофосвіти НКО, яка переглядала навчальні плани і програми [4, с.104]. Дописувач Максимов у 1926 р. пропонував розширити перелік навчальних предметів, які вивчали в агрономічних технікумах, і запровадити вивчення геодезії [28, с.22]. Один із студентів Харківського зоотехнічного технікуму переконував у необхідності збільшити кількість годин на вивчення сільськогосподарської економіки і пов'язати її із завданнями тваринництва [39, с.83]. З Полтавського агрономічно-кооперативного технікуму у 1924 р. скаржилися на неритмічність розкладу. Були дні коли ставили по 5 занять, в інші дні відбувалися по 1-2 заняття. Мали місце випадки, коли студентам не повідомляли про розклад занять на наступний день [45, с.93].

Декілька публікацій розповідають про спроби вдосконалення методів викладання і системи навчання. Зокрема, у 1922 р. з'явилася замітка, у якій йшлося про невдоволення студентів запровадженням замість предметної курсової системи навчання. Зазначалося, що ця система найбільш болісною була для бідних студентів, які за предметною системою мали змогу підзаробляти на проживання. Курсова система змушувала їх регулярно відвідувати заняття [24, с.90].

Впродовж десятиліття у навчальних закладах дискутувалося питання щодо запровадження нових методів навчання. Так, у Харківському зоотехнічному технікумі у 1923 р. лекційну систему наполовину замінили семінарськими заняттями і бесідами. З 1924-1925 н.р. почали запроваджувати бригадно-лабораторний («Дальтон-план») метод навчання. Частина викладачів поставилася до нього скептично [42, с.49]. Новий метод впроваджували також у Харківських ветеринарному [17, с.42-43] і геодезичному та землевпорядному інститутах [43, с.47]. З Ерастівського СГТ повідомляли, що позитивом цього методу було те, що він змушував студентів регулярно працювати, а викладачі мали змогу частіше перевіряти знання молоді. Водночас, у студентів помічалася тенденція до «зубрьожки», бракувало свідомого логічного мислення у тій чи іншій дисципліні [10, с.65]. З 1923 р., зокрема, в Харківському СГІ, почали впроваджувати політику українізації, відповідно до якої деякі кафедри перейшли до викладання українською мовою, запровадження української мови як окремої навчальної дисципліни, курсів української мови для техперсоналу [4, с.104].

Поступово формувалася навчально-матеріальна база вишів. Так, у Харківському зоотехнічному технікумі були 2 бібліотеки із фондом у 20 тис. книг; хімічна, фізична, зоотехнічна, ботанічна, зоологічна і фітотехнічна лабораторії, декілька кабінетів [42, с.49]. У Красноградському СГТ працювали кабінети часткового та загального рослинознавства, ботаніки та фітопатології, генетики та селекції, скотарства; хімічна лабораторія. Виш мав невеличку бібліотеку (фонд становив 1,5 тис. прим.) і навчальне господарство «Нива», де було закладене дослідне поле, кафедральні поля, ботанічну ділянку, на яких студенти проводили практичну роботу [31, с.85]. Своїм навчальним господарством гордився Маслівський СГТ. Він мав велике польове насіньове господарство (тут студенти практично виконували всі роботи, починаючи від підготовки ґрунту і, закінчуючи, чищенням врожаю), ферму (молодь доглядала худобу і складала для неї норми харчування), ботанічний сад, у якому було близько 2 тис. видів рослин [13, с.84].

З 1923 р. у вишах впровадили обов'язкову літню практику. Влітку того року студенти Харківського СГІ відпрацювали у селах загалом 16948 днів [4, с.104-105]. Влітку 1924 р. студенти Харківського геодезичного і землевпорядного інституту практикувалися у с. Височоновці. Упродовж 1,5 міс. студенти фотографували місцевість, проводили роботи з нівелірування і астрономії тощо. Після практики частину студентів запрошували на посади землемірів, яку вони, очевидно, мали поєднувати з навчанням [21, с.94]. Практикантів Полтавського землевпорядного технікуму у 1927 р. для проведення практичної роботи на виробництві поділили на 12 груп («партій»), які працювали в окремих селах («землегромадах»). Їх очолювали старші студенти. Робота «партій» координувалася головною землевпорядною «дистанцією», яка складалася з викладачів. Кожний студент за проведену роботу отримував відповідну плату в залежності від курсу: на І курсі - по 30 крб., ІІ-му - 42 крб., начальники «польових партій» - 53 крб. [38, с.61].

Перші випуски студентів були малочисельними. Так, у 1921 р. Харківський ветеринарний інститут закінчили 72 особи, що навчалися за пришвидшеною навчальною програмою, у 1922 р. - 6, у 1923 р. - 13. У наступні 4 роки прогнозувалося, що контингент випускників щорічно не перевищуватиме 75 осіб. Водночас, на 1924 р. в Україні не вистачало 411 ветеринарних лікарів. Навіть якщо додати ще й випускників Київського ветеринарного інституту, то становище із кадрами залишалося бути складним [20, с.82; 36, с.116]. Єлисаветградський СГТ навесні 1922 р. випустив 5 осіб, у листопаді 1923 р. - 21 [32, с.88]. Полтавський землевпорядний технікум у 1921-1926 рр. підготував 91 спеціаліста [48, с.61]. 24 липня 1923 р. відбувся перший випуск 74 слухачів робітфаку Кам'янець-Подільського СГІ, з яких 52 особи мали вступати на агрономічний факультет вишу [35, с.112-113].

Певна увага у вишах приділялася науково-дослідній роботі. Наприклад, у Полтавському землевпорядному технікумі у 1927 р. вона проводилися за такими напрямами: 1) організація та економіка землевпорядкування; 2) землевпорядно-правовий процес; 3) землевпорядна техніка [48, с.61]. У Красноградському СГТ вивчали місцеву флору, проводили досліди корінної системи бур'янів регіону. НДР у цьому виші концентрувалася переважно в агрономічному гуртку [31, с.85]. У Харківському СГІ у 1923 р. працювали гуртки з вивчення садівництва і городництва, культури цукрового буряка, лісовий, меліоративний. Зокрема, в останньому гуртку щонеділі організовували доповіді з ряду питань, наприклад, про використання порогів Дніпра для зрошування і електрифікації, про новини меліорації тощо. Гурток започаткували з ініціативи декана інженерно-агрономічного факультету професора Ю.В. Ланге [5, с.94]. У тому ж році у Харківському геодезичному і землевпорядному інституті започаткували землевпорядний гурток, який поставив за мету вивчити форми землекористування у Росії [22, с.83]. У Білоцерківському СГТ працював гурток сільськогосподарської механіки [52, с.45], а в Полтавському аграрно-кооперативному - агрономічний гурток [45, с.92]. Функціонували і загальноосвітні гуртки. Наприклад, у Кам'янець-Подільському СГІ діяв краєзнавчий гурток, який вивчав продуктивність праці місцевих підприємств [46, с.50]. На робітфаці Київських політехнічного інституту і СГІ слухачі мали змогу працювати у гуртках російської та української літератури, математики і біології [44, с.86]. Такі ж гуртки функціонували і в Красноградському СГТ [4, с.24]. У Білоцерківському СГТ налагодили роботу НОП-гуртка. У 1925 р. він мав 84 члени. У першому триместрі 1924-1925 н.р. на 8 засіданнях гуртка заслухали 7 доповідей [52, с.45]. У Волинському агрономічному технікумі студенти працювали у семінарі сільськогосподарської економії (згодом - громадської агрономії) [3, с.60].

Одним із пріоритетних напрямків вишів була їхня громадсько-політична робота, зокрема, проводилася значна ідеологічна робота, якою керували осередки КП(б)У і ЛКСМУ. Вони були малочисельними. Так, у Харківському геодезичному і землевпорядному інституті у 1923 р. партосередок налічував лише 6 осіб [22, с.83]. Поступово зростали ряди партійців у Харківському ветеринарному інституті. У 1923 р. тут було 6 комуністів, у 1924 р. - 10. Фракція ЛКСМУ, яка була прикріплена до осередку ЛКСМУ СГІ, зросла з 8 до 25 осіб [17, с.42]. У Полтавському агрономічно-кооперативному технікумі осередок ЛКСМУ зріс з 15 у 1924 р. до 36 осіб у 1925 р. (10% від загальної кількості студентів). У 1924 р. у виші працювали 4 комуністи. За перший триместр 1923-1924 н.р. партійцям вдалося провести 8 загальних зборів, на яких в середньому були присутні 80-90 осіб [45, с.92; 12, с.37]. У 1926 р. партосередок Красноградського СГТ об'єднував 15 осіб, комсомольський - 28 [4, с.24], у 1927 р.- відповідно 8 і 41 [31, с.85].

У вишах поряд з ректором існував інститут політкомісарів, які контролювали діяльність керівника закладу і стежили за дотриманням у вишах правильності курсу більшовицької партії. Ймовірно, саме після підказки політкомісара у 1922 р. звільнили з посади ректора Харківського СГІ професора Алова і призначили замість нього професора Янату. Алова звинуватили в тому, що він мав антирадянські настрої [47, с.98]. З Єласаветградського СГТ повідомляли, що у виші не було постійного політкомісара, оскільки щорічно присилали нового політкома, а відтак вони не встигали налагодити ідеологічну роботу [32, с.89].

Викладачі та студенти мали можливість працювати у гуртках партійного спрямування. Так, у Харківському СГІ у середині 1923 р. було 7 політгуртків, відвідуваність занять у яких з початку року зросла з 50% до 70% [4, с.105]. Такі ж гуртки працювали у Харківському геодезичному і землевпорядному інституті [1, с.89], Єлисаветградському [32, с.89] і Полонському СГТ [37, с.87]. Водночас, з Харківського ветеринарного інституту повідомляли, що студенти пасивно ставилися до роботи у гуртках і до участі у зборах (їх відвідували 20-25% студентів) [17, с.43]. На робітфаці Київських політехнічного інституту і СГІ працювали гуртки політграмоти, історії революційного руху в Росії, антирелігійної пропаганди [44, с.86]; у Полтавському агрономічно-кооперативному технікумі - ленінізму і антирелігійний [12, с.37]; Білоцерківському СГТ [52, с.45] і Харківському зоотехнічному - ленінізму [42, с.49]; Донецькому СГТ - антирелігійної пропаганди [49, с.44]. Зауважимо, що робота цих гуртків не завжди була ефективною. Так, 6 січня 1929 р. загін «легкої кавалерії» «наскочив» на різдвяну вечірку з усіма її атрибутами (кутя, узвар, риба тощо), яку проводили 8 студентів-жителів кім.103 БПС на Товкачівці. Серед них - студенти Харківського СГІ Гуржа, Плющ, Ярумболь, Подопригора [29, с.47].

Формувалися органи студентського самоврядування. На початку десятиліття інтереси студентів відстоювали студкоми [4, с.104; 22, с.82]. Поряд з ними у вишах працювали професійні секції. У Харківському СГІ на початку 1923 р. було 11 профсекцій, які об'єднували 505 членів. Зокрема, профсекція працівників землі і лісу налічувала 200 осіб, «Робос» - 97, «Радпрацівник» - 60, цукровиків - 45, залізничників - 35, «Медсанпраця» - 15, гірняків - 13, металістів - 12, хіміків і комунальних працівників - по 10, зв'язківців - 8 [34, с.102]. Невдовзі кількість членів збільшилася до 550 [40, с.97]. У середині року кількість секцій зросла до 15, які мали 665 членів. Найбільші з них - працівників землі і лісу (211 осіб), «Робос» (164) і цукровиків (49). Загалом, членами профспілки на той час були бл. 40% студентів [4, с.105]. У Кам'янець-Подільському СГІ членами профспілки були 152 особи, з яких до складу профсекції працівників землі і лісу входили 86 осіб, «Робос» - 24, «Радпрацівників» - 23, зв'язківців і транспортників по 5 [41, с.100]. У Харківському геодезичному і землевпорядному інституті у 1924 р. членами профспілки були 260 із 310 студентів. Як і в попередніх закладах, найбільшою була профсекція працівників землі і лісу (65 осіб) [1, с.89]. У тому ж році у Полтавському агрономічно-кооперативному технікумі було 45 членів різних профспілок: секцією працівників землі і лісу охопили 25 осіб, «Робос» - 11, «Радпрацівник» - 4, «Медсанпраця» - 3, «Поліграфоб'єднання» і «Нархарчування» - по 1 [45, с.92]. Чисельно переважала у 1925 р. профсекція працівників землі і лісу в Одеському землевпорядно-меліоративному технікумі [11, с.39]. Водночас, Білоцерківському СГТ більшість належало профсекції «Робос», яка мала 20 членів. Профсекція працівників землі і лісу об'єднувала 10 членів, «Радпрацівник» - 7, цукровиків - 8, залізничників - 3 [52, с.44]. У Красноградському СГТ серед 112 студентів членами профспілки були 100 [31, с.85].

Роботу секцій об'єднувало і координувало виконавче бюро (ВБПС), яке прийшло на зміну студкомам. ВБПС обиралося на загальних зборах всіх членів профсекцій. У січні-лютому 1923 р. члени бюро Харківського СГІ збиралися на свої засідання 5 разів. Крім того, ВБПС провела 2 об'єднаних засідання з профкомами і уповноваженими секцій. Останні обиралися секціями, у яких було менше 30 членів [34, с.102].

У вишах функціонували і профсекції комітету незаможних селян (КНС). Так, у 1924 р. у Харківському ветеринарному інституті вона налічувала 60 членів [17, с.42], геодезичному і землевпорядному інституті - 35; у 1925 р. у Полтавському агрономічно-кооперативному технікумі - 133 [12, с.37], Білоцерківському СГТ - 76 [52, с.44]. Секція КНС Полтавського агрономічно-кооперативного технікуму провела 3 загальні збори в 1924 р. [45, с.92].

У вишах працювали осередки добровільних громадських організацій. Наприклад, у Білоцерківському СГТ діяли осередок 70МОДРу, який налічував 364 особи, ТАПУКу (102 особи), «Доброхім», «Допомоги жертвам інтервенції» [52, с.45]. Харківський ветеринарний інститут мав осередки «Доброхіму», ТАПУКу і МОДРу, «Друзів дітей», «Лікбезу» [10, с.43]. У Полтавському агрономічно-кооперативному технікумі були осередки МОДРу і товариства «Аерохім» [12, с.37]. У Донецькому СГТ всі студенти були членами МОДРу. Вони інтенсивно працювали в товаристві «Допомога жертвам інтервенції», допомагаючи збирати матеріали [49, с.44].

Ряд публікацій журналу з'ясовують роль у житті студентів преси, зокрема журналів і стінгазет. Так, у Кам'янець-Подільському СГІ виконбюро і робітфак випускали журнал «Жнива» [33, с.57]. У Полтавському агрономічно-кооперативному технікумі виходив громадсько-політичний літературно-науковий місячник «Зміна» [12, с.37]. Студентство Кам'янець-Подільського СГІ випускало також стінгазету «Листок студента»; Білоцерківського - «Трактор» [52, с.45], Вінницького - «Промінь» [9, с.94], Красноградського СГТ - «Червоний хлібороб» [31, с.24], Одеського землеробського - «Робітник землі» [50, с.33], Полтавського агрономічно-кооперативного - «Студент-незаможник» [12, с.37]; робітфаку Київських політехнічного інституту і СГІ - «Робітфаковець» [44, с.86]. У Вінницькому СГТ організували студкорівський гурток, на одне із засідань якого запросили співробітника місцевої газети «Червоний край», який прочитав доповідь про завдання студкорівської роботи. Студкори влаштовували вечірки побуту, де проводили показові суди, «живі газети». На ці вечірки запрошували представників інших вишів. Обмінювалися з редколегіями різних вишів дописами [9, с.94-95]. У Красноградському СГТ ставилися «живі газети», наприклад, «Хамелеон» [31, с.24].

Водночас, студентська преса мала ряд недоліків. Дописувач С. Краснов звернув увагу на пасивність студентства Харківського ветеринарного інституту. Він зауважував, що у стінгазету пишуть лише обрані особи. Через нестачу матеріалів у 1924 р. було зірвано вихід одного з номерів газети [17, с.43]. Основним недоліком газети «Листок студента» Кам'янець-Подільського СГІ було те, що редколегія не залучала до роботи у ній викладачів, хоча «голос професури конче потрібен і повинен займати першорядне місце, за допомогою бо його будуть розв'язувати головним чином академічні дисонанси» [27, с.55]. Крім того, спецкор І. Кумпань звернув увагу на те, що в газеті було обмаль прозових творів, гумору, сатири, нарисів про побут студентів, карикатур [23, с.52]. У журналі «Жнива» вміщували не відредаговані статті, вірші та спогади. Публікувалися слабкі прозові твори. У редакції «на кожному кроці зустрічались недбалість, неохайність». Траплялися міркування антирадянського змісту. Зокрема, зазначалось, що В.І. Ленін своє ім'я «придбав, сидячи серед шахтарів на золотих копальнях», «Боротьба світового пролетаріату за останні шість років йшла не за визволення пролетаріату, а за [Леніна]». Один із дописувачів порівнював Леніна із «прикордонним стовпом» [33, с.57].

Важливим напрямком була шефська робота вишів у селах свого регіону. Студенти організовували для селян сільськогосподарські курси. Зокрема, взимку 1925 р. такі курси у с. Олександрівка Луганського округу провело студентство Донецького СГТ. Викладачами були самі студенти, які кваліфіковано давали відповіді на питання, що хвилювали селян [49, с.44]. На початку 1926 р. організували 8 курсів, які охопили 278 селян. У селах Катеринівка і Олександрівка провели показову годівлю худоби [18, с.42]. У 1925 р. у с. Цареводар мобілізувала селян на навчання на курсах молодь Херсонського СГТ. Дописувач С. Лисогорів повідомляв, що до студентів зверталися селяни с. Новокам'янка, які просили провести у них курси. Причому вони зобов'язувалися забезпечити їх харчуванням і оплатити їхню роботу [25, с.46]. У 1924 р. місячні курси у с. Деркачів провели студенти Харківського зоотехнічного технікуму [42, с.49]. Молодь Красноградського СГТ у 1926 р. працювала на курсах у 2 селах [10, с.24]. Волинський агрономічний технікум сільськогосподарські курси провів на своїй базі. Заняття тут проводили викладачі [3, с.44].

Студенти Майнівського СГТ у 1925 р. організували у селах сільськогосподарські гуртки, у які втягнули 110 молодих селян, і дитячі клуби, членами яких були 150 дітей шкільного віку [51, с.46]. Такі ж гуртки у селах започаткували студенти Київського СГІ [6, с.43], Красноградського СГТ [10, с.24] і Харківського зоотехнічного технікуму [42, с.49]. Хлопці та дівчата Полтавського агрономічно-кооперативного технікуму організували при губсільбуді сільськогосподарський клуб, до якого вступили 130 осіб [12, с.37]. Крім того, студенти читали доповіді на сільськогосподарські теми (Харківський геодезичний та землевпорядний інститут [43, с.47], Харківський зоотехнічний [42, с.49], Донецький [18, с.42], Мігеївський (восени - 300 лекцій) [7, с.47] і Красноградський СГТ [10, с.24]); працювали у хатах-читальнях, сільбудах, кооперативах (Київський СГІ [6, с.44], Мігеївський [7, с.47] і Красноградський СГТ [10, с.24]). Студенти Харківського геодезичного і землевпорядного інституту влаштували для селян концерти і вистави [43, с.47]. Вистави проводили і студенти Донецького СГТ. Вони також організовували кампанії по збору коштів на потреби «Аерохіму», «червоних казарм», студентську лотерею тощо [50, с.42]. Хлопці і дівчата Київського СГІ опікувалися сільськими стінгазетами, взяли шефство над комсомольськими осередками [6, с.43]. 110 студентів Мігеївського СГТ під час зимових канікул у 1925 р. обслуговували 80 сіл, де окрім вищезазначеної роботи, організовували осередки товариств «Доброхіму» і МОДРу, декілька кооперативів, ряд хат-читалень, сільбудів [7, с.47]. Студентство Білоцерківського СГТ у 1925 р. організувало у селах округу 14 осередків МОДРу, зокрема, у підшефному селі Пилипчі [52, с.45]. Студенти Красноградського СГТ, які працювали у 5 селах, створили тут сільськогосподарські музеї [4, с.24].

У вишах функціонували гуртки, де студенти могли реалізувати свої творчі здібності, виявити спортивний гарт. Наприклад, у Харківському зоотехнічному інституті у 1929 р. гарно працював літературний гурток. Заняття відбувалися щотижня, на яких студенти розглядали актуальні проблеми літератури, критики, читали власні твори, проводили диспути за участю авторів нових творів [8, с.54]. У Волинському агрономічному технікумі функціонували літературний, драматичний, співочий та музичний гуртки [3, с.60]; Донецькому - хоровий, музичний, драматичний [49, с.44]; Полонському - драматичний, музичний і літературний [37, с.87]; Білоцерківському СГТ - хоровий, фізкультурний (54 члени) [52, с.45]; Єлисаветградському - драматичний [32, с.89]; Полтавському агрономічно-кооперативному - спортивний, співочий, музичний [45, с.92], драматичний [12, с.37].

Таким чином, журнал «Студент революції» містить цінні відомості про навчальну, науково-дослідну та громадсько-політичну роботу вишів сільськогосподарського профілю у 1920-ті рр. Тут розповідається про роботу предметних комісій, наукових гуртків і семінарів, формування навчально-матеріальної бази вишів, проходження студентами літньої практики. Пріоритетним напрямком вишів була їхня громадсько-політична робота. Зокрема, проводилася значна ідеологічна робота, якою керували осередки КП(б)У і ЛКСМУ. На сторінках журналу йдеться про роботу гуртків партійного спрямування, органів студентського самоврядування, виконавчого бюро пролетарського студентства, студентську пресу, гуртки, де молодь могла реалізувати свої творчі здібності, виявити спортивний гарт. Важливим напрямком була шефська робота вишів у селах свого регіону.

сільськогосподарський виш навчання

Список використаних джерел та літератури

1. А.Х. У Харківському Геодезичному Інституті / А.Х. // Студент революції. - Х., 1924. - № 1-2. - С.89-90.

2. Байда Р. Волинський Агро-Технікум / Р. Байда // Там само. - 1924. - № 6. - С.60.

3. Байда Р. Шефська робота Волинського Агро-Технікума / Р. Байда // Там само. - 1925. - № 1. - С.44-45.

4. В Харьковском С.Х.И. // Там само. - 1923. - № 7-8. - С.103-105.

5. В Харьковском Сельсько-Хозяйственном Институте // Там само. - 1923. - № 4-5. - С.93-94.

6. Вакуленко К. Село та студентство / К. Вакуленко // Там само. - 1924. - № 8-9. - С.43-44.

7. Грищенко В. В медвежьем углу / В. Грищенко // Там само. - 1925. - № 2. - С.47.

8. ДІПО. Не відстаємо / ДІПО // Там само. - 1929. - № 3. - С.54.

9. Драмарець. Наші студкори / Драмарець // Там само. - 1927. - № 5. - С.94-95.

10. Заблуда Г. В Ерастівському с.-господарському технікумі / Г. Заблуда // Там само. - 1927. - № 4. - С.65.

11. Зотин М. З нашого життя / М. Зотин // Там само. - 1925. - № 3. - С.39.

12. Іванішенко К. З нашого життя / К. Іванішенко // Там само. - 1925. - № 7. - С.37.

13. Кленський П. На практичній роботі / П. Кленський // Там само. - 1927. - № 6. - С.84-85.

14. Комарніцький О.Б. Журнал «Студент революції» про навчальну та громадську діяльність студентства вищих педагогічних навчальних закладів України (1930-1933 рр.) / О.Б. Комарніцький // Краєзнавство: наук. журн. - К.: ТОВ НВП «Ферокол», 2011. - Вип.4 (77). - С.32-37.

15. Комарніцький О.Б. Студентство педагогічних навчальних закладів Сіверщини у 20-ті - на початку 30-х рр. ХХ ст. (на матеріалах журналу «Студент революції») / О.Б. Комарніцький // Сіверщина в історії України: зб. наук. пр. - К., Глухів: ТОВ НВП «Ферокол», 2010. - Вип.3. - С.306-309.

16. Комарніцький О.Б. Студентство педагогічних технікумів України на початку 30-х рр. ХХ ст. (на матеріалах журналу «Студент революції) / О.Б. Комарніцький // Література та культура Полісся: зб. наук. пр. - Ніжин: Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя, 2011. - Т.65. - С.105-116.

17. Краснов. С новыми силами (В Харьковском Ветеринарном Институте) / Краснов // Студент революції. - 1924. - № 7. - С.42-43.

18. Круть М. «Обличчям до села» / М. Круть // Там само. - 1926. - № 1. - С.41-42.

19. Круть М. Яка користь від наради / М. Круть // Там само. - 1926. - № 2. - С.23.

20. Кукс. Харківський Ветеринарний Інститут / Кукс // Там само. - 1924. - № 1-2. - С.82-84.

21. Кукс. Харківський Землеустрійний Інститут / Кукс // Там само. - 1924. - № 1-2. - С.94.

22. Кукс. Харьковский Геодозический и Землеустроительный Институт / Кукс // Там само. - 1923. - № 6. - С.82-83.

23. Кумпань І. Наші стінні газети / І. Кумпань // Там само. - 1924. - №7. - С.50-52.

24. Курсовая система в с.-х. Институте // Там само. - 1922. - № 1. - С.90.

25. Лисогорів С. Де-що про Херсонський С.-Г. Технікум / С. Лисогорів // Там само. - 1925. - № 1. - С.46.

26. Лифшиц Э. О дипломных работах и стажерстве в сельско-хозяйственных ВУЗах / Э. Лифшиц // Там само. - 1925. - № 4. - С.35-36.

27. М.С. Про нашу стінну газету / М.С. // Там само. - 1926. - № 1. - С.55.

28. Максимов. Геодозія - агроспецу / Максимов // Там само. - 1926. - № 3. - С.22.

29. «Механічні громадяни» у виші // Там само. - 1929. - № 4. - С.47.

30. Михайлик М. Життя Красноградського с.-г. технікуму / М. Михай- лик // Там само. - 1926. - № 3. - С.24.

31. Михайлик М. Красноградський сільсько-господарський технікум / Михайлик // Там само. - 1927. - № 6. - С.85.

32. Модржевська М. З трьохлітніх мандрувань Єласеветського С.-Г. Технікуму / М. Модржевська // Там само. - 1924. - № 1-2. - С.88-89.

33. Наші журнали. «Жнива» // Там само. - 1925. - № 3. - С.57.

34. Обзор работы профячеек при Х.С.-Х. Ин-те // Там само. - 1923. - № 4-5. - С.101-102.

35. Пальчевський В. Свято пролетарської культури / В. Пальчевський // Там само. - 1923. - № 7-8. - С.112-113.

36. Позняков П. Ветеринарный Институт / П. Позняков // Там само. - 1923. - № 2-3. - С.115-116.

37. Полонский с.-хоз. техникум // Там само. - 1923. - № 6. - С.87.

38. Полтавський землевпорядний технікум // Там само. - 1927. - № 8. - С.61.

39. Поширити програму сільсько-господарської економіки // Там само. - 1927. - № 6. - С.83.

40. Профработа в ВУЗах. В сельско-хозяйственном институте // Там само. - 1923. - № 6. - С.97.

41. Профработа Каменец-Подольского Рабфака и Агрофака С.Х.И. // Там само. - 1923. - № 6. - С.99-101.

42. Пшенишний П. З нашого життя (Харківський зоотехнікум) / П. Пше- нишний // Там само. - 1924. - № 7. - С.48-49.

43. Р. Начало учебного года в Харьковском Геодезическом и Землеустроительном Институте / Р. // Там само. - 1924. - № 7. - С.47.

44. Рабфак Киевских Политехническ. и сельско-хоз. институтов // Там само. - 1923. - № 6. - С.86.

45. Рибалка Д. В Полтавському Агро-Кооперативному технікумі / Д. Рибалка // Там само. - 1924. - № 1-2. - С.92-93.

46. Савченко М. Про краєзнавчі осередки кам'янецьких ВУЗів // Там само. - 1926. - № 1. - С.50.

47. Увольнения и новые назначения профессуры в ВУЗах Харькова // Там само. - 1922. - № 1. - С.98.

48. Хмиз. Полтавський землевпорядний технікум / Хмиз // Там само. - 1927. - №8. - С. 61-62.

49. Шевелев М. Що дали сільсько-господарські курси / М. Шевелев // Там само. - 1925. - № 3. - С.43-44.

50. Шевельов. Наші хиби / Шевельов // Там само. - 1925. - № 8. - С.33.

51. Шрамченко В. З досвіду Майнівського технікуму / В. Шрамченко // Там само. - 1925. - № 2. - С.45-46.

52. Яблоновский. За работой / Яблоновский // Там само. - 1925. - № 3. - С.44-45.

Размещено на Allbest.ru