Ведення діловодства зі студентських справ як напрям діяльності інспекції в університетах України (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ведення діловодства зі студентських справ як напрям діяльності інспекції в університетах України (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)

Н.А. Павинська

Представлено аналіз одного із напрямів діяльності інспекції зі студентських справ, а саме ведення діловодства в університетах України у період другої половини ХІХ - початку ХХ століття. Визначено перелік документів, які надавала інспекція студентам у визначений період (тимчасові посвідчення, довідки про благонадійну поведінку, на отримання грошової допомоги та стипендії, квитки на проїзд тощо), які сприяли покращенню життя студентів.

Ключові слова: ведення діловодства; інспекція; студенти; студентські справи; університети України.

Ключевые слова: ведение делопроизводств; инспекция; студенты; студенческие дела; университеты Украины.

In the area of functional responsibilities attributed to the Students' Affairs Inspectorate the prominent position is given: to concluding the list of students containing the information of the origin, age, place of previous education, place of birth of the latter. Besides, inspectors and their assistants should have collected information on each student throughout the course of study and recorded it in personal matters, such as whether a student was subjected to the recoveries, which ones exactly and for what; whether s/he received financial aids, grants; whether all half-years was passed etc.

It is established that while entering the university the inspector received from students registers of birth, certificates of previous studies, medical papers; local police certificates of behaviour. It is significant that further whatever statements coming from the students and not being related to classes were given to the inspector.

Keywords: record keeping; inspection; students; student affairs; Universities of Ukraine.

Вступ. Відповідно до чинної нормативної бази з питань вищої освіти в Україні відповідальність за організацію виховної роботи у ВНЗ покладається на ректора, проректора, декана. Головним завданням цих структурних підрозділів вищого навчального закладу є формування та вдосконалення суспільних норм, ідеалів, принципів, цінностей, правил поведінки студентської молоді.

Водночас, однією з вихідних умов реформування національної вищої школи, посилення її виховного впливу на студентське середовище є осмислення й усвідомлення історичного досвіду, об'єктивна оцінка історичних реалій, виявлення прогресивних чинників функціонування тих механізмів в системі вищої школи, творче використання яких сприятиме формуванню морально-свідомого й громадсько-активного потенціалу суспільства.

Вирішенню цих завдань сприяє неупереджене вивчення й узагальнення досвіду минулого. У зв'язку з цим особливої уваги потребує досвід діяльності інспекції зі студентських справ в університетах України у період другої половини ХІХ - початку ХХ століття.

Аналіз історико-педагогічних джерел з проблеми дослідження засвідчив, що практика роботи інспекції зі студентських справ вперше була порушена в працях учених, громадських діячів дожовтневого періоду: Д. Багалія, В. Бузескула, М. Володимирського-Буданова, К. Кавеліна, О. Корнілова, А. Маркевича, П. Мілюкова, Ф. Фортинського та інших. У радянській історіографії визначена проблема не стала предметом спеціального дослідження й розглядалась дослідниками (Р. Еймонтова, О. Іванова, В. Лейкіна-Свірська, Г Щетиніна) лише в контексті висвітлення ґенези вітчизняної університетської освіти. У пострадянській історіографії питання ведення діловодства зі студентських справ як структурного підрозділу університетів України ХІХ століття набули часткового висвітлення в ракурсі ретроспективного аналізу освітньо-педагогічних проблем вищої школи України (Л. Зеленська, О. Микитюк, С. Посохов). Російські вчені (А. Андрєєв, Є. Вишленкова, Н. Ладижець, Ф. Петров, А. Ревушкін) розглядали деякі аспекти діяльності інспекції (подали загальну картину життя студентів і викладачів, організацію їхнього дозвілля протягом ХІХ століття й торкалися деяких питань діяльності інспекції), але лише через призму функціонування університетів. Однак, питання ведення діловодства інспекцією зі студентських справ в університетах України у період другої половини ХІХ - початку ХХ століття залишилося поза увагою дослідників.

Мета статті - схарактеризувати практику роботи інспекції зі студентських справ щодо ведення діловодства в університетах України у період другої половини ХІХ - початку ХХ століття.

Вивчення чинних університетських статутів, правил для студентів та інструкцій для інспекції (Временная инструкция для инспекции за студентами университетов, 1905; Общий устав Императорских российских университетов, 1863; Правила для студентов и сторонних слушателей..., 1885) дозволяє констатувати, що в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття серед функціональних обов'язків інспекції зі студентських справ чільне місце відводилося: укладанню списків студентів, що містили відомості про походження, вік, місце попереднього виховання, місце народження останніх. Окрім цього інспектори та їх помічники мали збирати інформацію щодо кожного студента упродовж усього терміну навчання та фіксувати її в особових справах, а саме чи піддавався студент стягненням, яким саме, і за що; чи отримував грошову допомогу, стипендію; чи всі півріччя йому було зараховано тощо.

Вивчення архівних матеріалів (Держархів м. Києва, 1871, 80 арк.; Держархів м. Києва, 1866, 14 арк.; Держархів м. Києва, 1866, 55 арк.) дозволяє стверджувати, що саме інспектор приймав від студентів при вступі до університету метричні свідоцтва, атестати з попереднього місця навчання, медичні довідки; довідки про поведінку від місцевої поліції. Показово, що надалі будь-які заяви, що надходили від студентів і не стосувалися навчальних занять, також подавалися інспектору.

Підкреслимо, що збір та зосередження студентської документації в межах одного структурного підрозділу університету надавало можливість володіти інформацією щодо кожного студента. У такий спосіб інспекція могла надати вичерпну інформацію про кожного студента на запит будь-якого органу місцевої влади, університетської структури чи самих студентів.

Результати наукового пошуку засвідчили, що інспекція надавала студентам довідки різного характеру, а саме: про поведінку, благонадійність, зарахування в студенти університету, а також посвідчення «дійсного» студента, на право викладати в приватних будинках тощо. Так, вивчення архівних матеріалів (Держархів м. Києва, 1871, 80 арк.) дозволяє стверджувати, що 1866 року до канцелярії інспекції університету Св. Володимира надійшла заява від студента-єврея Р Ейгека щодо видачі йому довідки про поведінку. У виданій довідці зазначалося, що студент 2-го семестру медичного факультету університету Св. Володимира Р Ейгек під час навчання виявив значні успіхи в навчанні, зразкову поведінку, а також належав до числа малозабезпечених студентів (Держархів м. Києва, 1871, арк. 1-14).

Показово, що інспекція видавала також й довідки про поведінку та благонадійність студентам, які закінчили навчання та працювали на державній службі. Так, до інспекції Новоросійського університету протягом 1890 року надійшло близько 28 заяв від колишніх студентів. Довідки надавалися останнім для пред'явлення за місцем роботи (ДАОО, 1890, арк. 58-104).

Зауважимо, що на підставі розпорядження Міністерства народної освіти від 10 лютого 1871 року, студенти юридичного факультету Київського університету, для здобуття наукового ступеня кандидата або магістра мали надати довідку про благонадійність. Такі довідки надавалися студентам інспекцією, якщо під час навчання в університеті останні не брали участі в будь-яких протизаконних діях, що виявляли неповагу до закону або встановлених правил.

З огляду на це, Міністерство народної освіти звернулося до інспекції університету Св. Володимира з проханням надати відомості стосовно студента юридичного факультету названого університету І. Ласковського щодо його благонадійності (Держархів м. Києва, 1864, арк. 21).

На прохання Міністерства народної освіти від 10 лютого 1871 року за № 80 інспекція університету Св. Володимира надала довідку такого змісту: «Під час навчання на юридичному факультеті університету Св. Володимира І. Ласковський, особливо в останні два роки, виявляв найрізкіші прояви неповаги не тільки до університетських правил й встановленого порядку, а й зневагу до суспільства і законної влади, намагаючись завжди образити осіб, на яких за законом покладався обов'язок спостереження за порядком». Зважаючи на це, інспекція університету Св. Володимира відмовила студенту І. Ласковському в наданні довідки про благонадійність (Держархів м. Києва, 1864, арк. 1 - 80).

Вивчення архівних матеріалів (ДАОО, 1883, 262 арк.; ДАОО, 1893, 115 арк.) дозволяє констатувати, що інспекцією вітчизняних університетів надавалися також довідки «дійсного» студента, а також про зарахування останніх до університету. Зокрема, 1883 року до інспекції Новоросійського університету звернувся студент 1 курсу І. Крафт з заявою надати йому довідку про те, що він є студентом університету, для надання до Попечительного комітету Болгарської гімназії. Цього ж року з подібною заявою звернувся до інспекції і студент О. Чеков. Останній прохав надати йому довідку про те, що він є студентом названого університету для надання до Міської Управи для порушення клопотання про надання йому стипендії від міста (ДАОО, 1893, арк. 68). 1883 року від студента 1 курсу фізико-математичного факультету Новоросійського університету І. Ейтинського надійшла заява такого змісту: «Прошу надати мені довідку про те, що я дійсно зарахований до числа студентів Новоросійського університету для пред'явлення цієї довідки до Ростовського товариства вищих навчальних закладів» (ДАОО, 1883, арк. 53). Зазначимо, що відповідні заяви були розглянуті інспектором зі студентських справ, а секретарем підготовлені довідки відповідного зразка.

Інспекція надавала й спеціальні довідки на право викладати в приватних будинках за підписом ректора (Зеленська Л.Д., 2011, с. 165). Показово, що такі довідки отримували тільки ті студенти, котрі демонстрували зразкову поведінку й «повну у всіх відношеннях благонадійність». З огляду на це, до змісту довідки вимагалося занотовувати не тільки екзаменаційні бали з тих предметів, за якими було складено спеціальний іспит, але й відомості про поведінку.

Зазначимо, що довідка про дозвіл викладати в приватних будинках мала силу до закінчення студентом повного університетського курсу або до моменту відрахування його з університету. У такому разі останній був зобов'язаний повернути надану довідку ректору. Окрім цього, довідка підлягала вилученню, якщо до керівництва університету надійшли відомості про неблагонадійність студента (Зеленська Л.Д., 2011, с. 165).

Досвід роботи інспекції за цим напрямом підтверджують такі дані. Наприклад, 1890 року до канцелярії інспекції Новоросійського університету звернувся студент фізико-математичного факультету М. Шишкевич з заявою видати йому довідку про те, що він склав іспити на фізико-математичному факультеті з правом на ступінь кандидата для виконання функцій «домашнього вчителя». Розглянувши заяву студента, а також вивчивши його особову справу, в якій містили відомості про місце народження, навчання, а також довідки від місцевої поліції, інспектор видав М. Шишкевичу довідку для виконання функцій «домашнього вчителя» (ДАОО, 1894, арк. 1-17).

Водночас, у процесі дослідження встановлено, що інспекція надавала довідки й тим студентам та стороннім відвідувачам університетів, які закінчили навчання. Так, колишній вільний слухач університету Св. Володимира С. Попов звернувся до ректора Новоросійського університету з проханням про зарахування його до числа вільних слухачів названого університету. На підставі цієї заяви було здійснено запит до університету Св. Володимира з проханням надіслати такі документи: метричне свідоцтво та формулярний список про службу його батька Г. Попова (Держархів м. Києва, 1866, арк. 1-55).

У процесі дослідження встановлено, що 1868 року до канцелярії інспекції університету Св. Володимира звернувся студент А. Касовський з проханням надіслати його атестат, який залишився в університеті. Для отримання атестату студент мав надати інспекції університету метричне свідоцтво про народження і хрещення, свідоцтво про походження й поведінку за 1862 - 1864 рр. Після представлення необхідних документів, інспекція надіслала атестат на прохання студента (Держархів м. Києва, 1866, арк. 1-14).

Вищезазначене дає підстави для висновку, що упродовж досліджуваного періоду саме інспекція надавала студентам довідки (про поведінку, благонадійність, зарахування в студенти університету тощо) й посвідчення різного характеру («дійсного» студента, на право викладати в приватних будинках тощо).

В аспекті досліджуваної проблеми привертає увагу той факт, що в досліджуваний період за клопотанням інспекції малозабезпеченим студентам, а також тим, що направлялися на лікування надавалися безкоштовні квитки на проїзд (залізничним транспортом та пароплавами). Про діяльність інспекції з вирішення таких справ свідчать такі дані. До інспектора Новоросійського університету 1889 року надійшло 38 заяв від студентів про надання їм безкоштовних квитків. Інспектором було порушено відповідне клопотання перед начальником залізниці. Проте після детального вивчення клопотань інспектором було видано лише 15 безкоштовних квитків тим студентам, які особливо цього потребували через скрутний матеріальний стан. Решті студентам було запропоновано проїзд зі знижкою 75 % від вартості квитка (ДАОО, 1889, арк. 4, 63).

У процесі дослідження встановлено, що інспекція зі студентських справ опікувалася й питанням щодо забезпечення студентів університету квитками на проїзд до майбутнього місця служби або місця проживання під час канікул. Так, отримавши посаду вчителя в м. Кишинів, студент К. Попов подав заяву до інспекції університету Св. Володимира щодо видачі йому квитка на проїзд до місця призначення. З'ясувавши всі обставини справи, інспектор надав останньому квиток до м. Кишинів у визначений термін (Держархів м. Києва, 1866, арк. 1-25).

До інспектора Новоросійського університету 1889 року звернувся студент фізико-математичного факультету К. Козьминський для надання йому квитка на проїзд від Одеси до станції Єлизаветград в обидва боки. Інший студент юридичного факультету подав інспектору університету заяву щодо надання йому безкоштовного квитка від Одеси до станції Катеринівка та в зворотному напрямі. Останні направлялися до місця проживання під час канікул. Інспектор названого університету задовольнив обидва клопотання (ДАОО, 1889, арк. 6-11).

Інспектором Новоросійського університету було розглянуто клопотання студента юридичного факультету В. Шмуйлова на поїздку до Києва на консультацію до лікаря-професора (ДАОО, 1889, арк. 2).

Наведені дані свідчать про те, що інспекція не лише володіла повною інформацією про кожного студента, але й виявляла максимальну турботу про тих, що належали до категорії малозабезпечених.

Результати наукового пошуку засвідчили, що у компетенції інспекції перебували й справи, пов'язані з переходом студентів з одного факультету на інший. У даному напрямі діяльність інспекції полягала в наданні вичерпної інформації про навчальні досягнення студента (про зарахування півріч, успішність на попередньому факультеті, причини переходу) та порушенні відповідного клопотання перед ученою радою. Наприклад,із такою заявою до інспекції Новоросійського університету звернувся студент третього курсу математичного факультету П. Бакумов. У своїй заяві до інспекції студент зазначав: «Бажаючи перейти на юридичний факультет, прошу порушити перед ученою радою університету клопотання про мій перехід на зазначений факультет із зарахуванням на перший курс. При цьому вважаю необхідним зазначити, що я на даний час перебуваю у відпустці (до 5 грудня 1881 року), тому прошу якнайшвидшого задоволення мого прохання. У разі потреби погоджуюсь складати додаткові іспити в січні 1881 року» (ДАОО, 1881, арк. 4).

Розглянувши заяву, вчена рада Новоросійського університету прийняла рішення дозволити перехід студента П. Бакумова на інший факультет. Попечитель Одеського навчального округу на підставі рішення вченої ради від 6 лютого за № 313 дозволив перевести студента третього курсу фізико-математичного факультету П. Бакумова на перший курс юридичного факультету з допущенням його до підсумкових випробувань. Про рішення вченої ради та попечителя інспекція письмово повідомила студента (ДАОО, 1881, арк. 13).

Іншим напрямом діяльності інспекції зі студентських справ, що охоплювало питання ведення студентської документації, було надання відпусток переважно у вакаційний період. Право на відпустку інспекція оформлювала у вигляді довідки із зазначенням місця спрямування студента, дати початку та закінчення відпустки, оскільки саме на інспекцію покладалася відповідальність щодо здійснення контролю за перебуванням студентів поза межами університетських міст. Інспекція мала володіти повною інформацією про студента у період вакації, підтримувати зв'язки з місцевою поліцією у канікулярний період. Відомо, що при прибутті на кінцевий пункт призначення кожен студент мав обов'язково повідомити про цей факт інспектора університету або його помічників.

У процесі дослідження встановлено, що за неявку студентів із відпустки винні піддавалися стягненням: найпоширенішою була догана від інспектора. Проте за більш тяжкі провини практикували догану від ректора, правління університету, позбавлення стипендії та грошової допомоги в наступному півріччі, виключення з університету на один рік за вироком університетського суду, виключення з університету без права повторного вступу, виключення з університету, з повідомленням про цей факт інші університети (Правила для студентов..., 1885, с. 916-917). Так, інспектором університету Св. Володимира було надано відпустку студентам Гаєвському І., Кенському І., Костянтиновичу Н., Любарському Я., Мединському Ф., Петрову А., Рогачевському Н., Турківському А. з 29 грудня 1863 року по 6 лютого 1964 року на свято Різдва Христового. Проте названі студенти не повернулися в зазначений термін до університету. Відповідно до §104 правил для студентів університету Св. Володимира університетським судом за поданням інспектора названих студентів було звільнено з університету (Держархів м. Києва, 1868, арк. 1-4). Зауважимо що, інспектор Новоросійського університету виявив незгоду з названим рішенням університетського суду стосовно студента Н. Рогачевського, який надав довідку від лікаря такого змісту: «Студент Імператорського Університету Св. Володимира медичного факультету Н. Рогачевський, перебуваючи у відпустці на свято Різдва Христового в м. Гранове Гайсинського повіту, у грудні 1863 року захворів і перебував під постійним наглядом лікаря. Щойно стан здоров'я Н. Рогачевського покращиться, він вирушить до університету для продовження своїх навчальних занять». Розглянувши зазначену довідку, на підставі клопотання інспекції, університетський суд залишив студента Н. Рогачевського для продовження навчання (Держархів м. Києва, 1868, арк. 1-4).

студент діловодство інспекція

Висновки

Таким чином, протягом усього досліджуваного періоду в компетенції інспекції зі студентських справ як структурного підрозділу вітчизняних університетів перебували питання, що стосувалися збирання та надання вичерпної інформації як про студентів університету, так і сторонніх слухачів. На підставі ведення документації, що містила відомості про місце народження, сімейний стан, матеріальні статки студентів, їхню поведінку в межах навчального закладу та поза межами університетських міст, інспекція надавала довідки різного характеру, як-от: про поведінку, благонадійність, зарахування в студенти університету тощо. Окрім цього видавала посвідчення «дійсного» студента, на право викладати в приватних будинках тощо.

Перспективи подальших досліджень. Подальшого наукового аналізу потребує діяльність інспекції із забезпечення нагляду за відвідуванням студентами лекцій і практичних занять.

Література

1. Временная инструкция для инспекции за студентами университетов: Московского, Харьковского, Новороссийского, Казанского и Св. Владимира // Сборник распоряжений по Министерству народного просвещения. - СПб., 1905. - Т 7 (1877 - 1879). - С. 1077 - 1085.

2. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 302, спр. 305, 18 арк.

3. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 368, спр. 3, 80 арк.

4. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 368, спр. 4, 14 арк.

5. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 368, спр. 18, 55 арк.

6. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 368, спр. 32, 25 арк.

7. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 368, спр. 49, 14 арк.

8. ДАОО, ф. 45, оп.12, спр. 259, 44 арк.

9. ДАОО, ф. 45, оп. 12, спр. 304, 262 арк.

10. ДАОО, ф. 45, оп. 12, спр. 439, 148 арк.

11. ДАОО, ф. 45, оп. 12, спр. 466, 146 арк.

12. ДАОО, ф. 45, оп. 12, спр. 538, 115 арк.

13. ДАОО, ф. 45, оп. 12, спр. 575, 17 арк.

14. Зеленська Л.Д. Учена рада університету: історія, теорія, досвід: монографія / Л.Д. Зеленська; Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди. - Х.: ХНАДУ, 2011. - 480 с.

15. Общий устав Императорских российских университетов 1863 г. - СПб., 1863. - 43 с.