Регіональна історія України в дослідженнях краківської історичної школи (60-ті рр. ХІХ-початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Л.В. Баженов

Регіональна історія України в дослідженнях краківської історичної школи (60-ті рр. ХІХ - початок ХХ ст.)

Стаття є внеском у відзначення 150-річчя діяльності краківської історичної школи (Республіка Польща), яке відбудеться у 2019 р. У ній розглядаються витоки, створення наприкінці 60-хрр. ХІХ ст. на базі заснованої 1869 року в Ягеллонському університеті кафедри історії Польщі краківської наукової школи істориків, її розбудова до початку ХХ ст., науковий внесок, методологічні та концептуальні засади бачення і викладу історії Польщі та України в працях її діячів і подвижників В. Смоленського, Т. Корзона, В.Калінки, Ст. Смольки, Ю. Шуйського, М. Бобжинського та інших, обґрунтування ними теорії «східних кресів» (окраїн) Польщі, у складі яких мислилася Правобережна Україна в кордонах 1772 р, які нібито були не завойовані у ХУ-ХУ! ст. Річчю Посполитою, а мирно колонізовані польським населенням, яке несло цивілізаторську місію в українські землі, пропонували для відродження незалежної Польщі не революційний, а реформаторський шлях.

Аналізується процес формування з представників краківської та варшавської історичних шкіл так званої «української історичної школи» у польській історіографії, яка активізувала українознавчі дослідження завдяки таким відомим науковцям-україністам як О. Яблоновський, Ф. Равіта-Гавронський (Польща), А. Марцинківський, Й. Ролле, Е. Руліковський, М. Дубецький (Правобережна Україна).

Характеризуються праці представників краківської школи істориків з регіональної історії України, зокрема Київщини, Волині й Поділля, Ю. Бартошевича, Ю. Талька-Гринцевича, Й. Ролле, К. Пуласького, М. Дубецького та ін., аналізується на прикладі творів Й. Ролле еволюція його поглядів на історію України в плані визнання української нації на існування і права на національно-визвольну боротьбу.

Ключові слова: Краківська історична школа, історія України, регіональна історія, науковці-україністи, дослідження, праці, концепції.

Статья является вкладом в отмечание 150-летия деятельности краковской исторической школы (Республика Польша), которое состоится в 2019 г. В ней рассматриваются истоки, создание в конце 60-х гг. ХХ в. на основании открытой в 1869 г. в Ягеллонском университете кафедры, истории Польши краковской научной школы историков, ее деятельность до начала ХХ в., научный вклад, методологические и концептуальные подходы видения и изложения истории Польши и Украины в работах ее деятелей и подвижниов В. Смоленского, Т. Корзона., В. Калинки, Ст. Смольки, Ю. Шуйского, М. Бобжинского и других, обоснование ими теории «восточных кресов» (окраин) Польши, в составе которых мыслилась Правобережная Украина в границах 1772 г., которые вроде были не завоёваны в ХУ-XVI вв. Речью Посполитой, а мирно колонизированы польским населением, которое несло цивилизаторскую миссию в украинские земли, предлагали для воссоздания независимой Польши не революционный, а реформаторский путь.

Анализируется процесс формирования с представителей краковской и варшавской исторических школ так называемой «украинской исторической школы» в польской истороографии, которая активизировала украиноведческие исследования благодаря таким известным ученым-украинистам как А. Яблоновский, Ф. Равита-Гавронский (Польша), А. Марцинковский, И. Ролле, Э. Руликовский, М. Дубецкий (Правобережная Украина) и др.

Характеризуются труды представителей краковской школы историков по региональной истории Украины, в частности Киевщины, Волыни и Подолии, Ю. Бартошевича, Ю. Талько-Гринцевича, И. Ролле, К. Пулаского, М. Дубецкого и др., анализируется на примере трудов И. Ролле эволюция его взглядов на историю Украины в плане признания украинской нации на существование и права на национально-освободительную борьбу.

Ключевые слова: Краковская историческая школа, история Украины, региональная история, исследования, труды, концепции.

This article is a contribution to the celebration of the 150-th anniversary of the activities of the Krakow historical school (Poland), to be held in 2019 year. It examines the origins, the creation in the late 60s. Nineteenth century. on the basis of an open in 1869 at the Jagiellonian University Department of History of Poland Krakow historians scientific school, its activities before the start of the twentieth century., scientific contributions, methodological and conceptual approaches of vision and presentation of the history of Poland and Ukraine in the work of its leaders and devotees V. Smolensk, T Korzona, W. Kalinka, Art. Smolkov, Y. Shumsky, M. Bobzhinskogo and other. Substantiation of the theory of “kresy" (suburbs) of Poland, which was conceived as part of Right-Bank Ukraine within the boundaries of 1772, which seems not to have beencaptured in the XV-XVI centuries Rzeczpospolita and peacefully colonized Polish population, which bore civilizing mission in the Ukrainian land, offered to recreate the independent Poland is not revolutionary and reformist path.

It analyzes the formation process with the representatives of the Krakow and Warsaw historical school of so-called “ Ukrainian historical school" in Polish historiography, which has intensified Ukrainian studies research by such famous scientists as ukrainists A. Yablonovsky, F. Ravita-Gavronsky (Poland), A. Martsinkovsky, J. Rolle, E. Rulikovsky, M. Dubetsky (Right-Bank Ukraine) and others.

Characterized by the works of the representatives of the Krakow school of historians on regional history of Ukraine, in particular, the Kiev region, Volyn and Podolia, Y. Bartoshevich, Y. Tal'ko-Grintsevicha, J.Rolle, K. Pulaski, M. Dubetsky et al., Is analyzed on the example of the works of J. Rolle evolution of his views on the history of Ukraine in terms of recognition of the Ukrainian nation and the existence of the right to national liberation struggle.

Key words: Krakow historical school, the history of Ukraine, regional history research papers, concept.

У другій половині ХІХ ст. під впливом ліберального українофільства серед польських науковців і аматорів, особливо зв'язаних з Україною та її землями, сформувалася так звана «українська школа» в історичних та історико-краєзнавчих дослідженнях, яка існує й досі в сучасній Польщі.

Представники цієї школи польські дослідники і краєзнавці, котрі здебільшого народилися і проживали на західноукраїнських землях, Київщині, Волині й Поділлі, з одного боку, в працях виступали заступниками колонізації й культуртрегерської місії Речі Посполитої в Україні й сподівалися на реставрацію своєї держави у кордонах 1772 року, за що зазнавали справедливої критики, нападки й, почасти, неприязнь українських істориків. З другого, - пізнання і вивчення минувшини, матеріальної і духовної культури українського народу, спілкування з діячами українського національного відродження (Т.Г. Шевченко, М.П. Драгоманов, В.Б. Антонович й інші) призвели до визнання ними права на існування української нації, як це зробив у двотомниках «Народ український» та «Наддніпрянське пограниччя. Нариси про українську суспільність XVIII ст.» польський історик і письменник з Київщини Антон Марцинківський (псевд. - Антоній Новосельський, Альберт Гриф; 1823-1880) [1], а також шукали власне місце в українській і польській історіографії, порозуміння між поляками і українцями [2, с.107-108].

Упродовж другої половини ХІХ ст. джерельною базою для досліджень регіональної історії України польськими науковцями і краєзнавцями слугували видання томів документів і матеріалів Міхала Балінського і Тимотеуша Ліпінського «Старожитна Польща з погляду географічного, історичного і статистичного» (18431845) [3], Олександра Яблоновського і Станіслава Павинського «Джерела історичні» (1875-1897) [4], енциклопедичний «Словник Королівства Польського й інших слов'янських земель» (1880-1904) [5].

У цих виданнях упорядкування документів здійснено за регіональним принципом: Київщина, Волинь, Поділля, Русь Червона.

Українознавчі дослідження займали одне з провідних місць у діяльності краківської історичної школи другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Вона започаткувалася і утвердилася на базі заснування з дозволу Габсбурзької монархії в 1869 р. кафедри історії Польщі в Ягеллонському університеті, яка швидко стала провідним центром польської історичної науки і цей статус вона тримає впродовж майже 150 років до сьогодення, пройшовши складні етапи розвитку і трансформацій. Про формування цієї школи, її діяльність, історичні та методологічні концепції та її роль у польській історіографії опубліковані численні дослідження та розвідки, з-поміж яких варто виокремити праці польських науковців і критиків В. Смоленського (кін. ХІХ ст.) [6], А. Бушка (1969) [7], А. Грабського (1971, 2000) [8; 9; 10], а також жваву наукову дискусію про різні погляди та оцінки історичного значення школи (1972) [11]. В українській історіографії займають почесне місце монографії Є.Г. Сінкевича «Краківська історична школа в польській історіографії» (2010) [12; 13] та 1.1. Ярмошика «Польська історіографія 1800-1939 рр. суспільно-політичного та культурнодуховного розвитку Волині» (2010) [14], кандидатська дисертація О.В. Рудої «Дослідження історії України в польській історіографії кінця ХІХ - початку ХХ ст.» [32], окремі публікації автора цієї статті [2] та ін. Проте регіональний напрямок досліджень краківської історичної школи історії України практично залишився без уваги як польської, так і української історичної науки. На цю обставину автор цієї статті звернув увагу ще у 1995 року в своїй монографії і спробував окреслити цю проблему в окремій статті [2, с.107; 15, с.335-336]. Тому за мету даної публікації поставлено більш поглиблене з'ясування місця краківської історичної школи в регіональних дослідженнях історії України.

Основне ядро краківської історичної школи базувалося на польських науковцях і краєзнавцях Західної і Східної Галичини та Правобережної України. На думку А.Ф. Грабського, сам термін «краківська історична школа» утвердився в польській історіографії завдяки її фундаторам - Владиславові Смоленському і Тадеушові Корзону [9]. Головним засновником та ідеологом цієї школи виступив на рубежі 60-70-х років ХІХ ст. Валеріан Калінка. У своїх працях «Останні роки правління Станіслава Августа» (1868) [16] і «Чотирирічний сейм» (1880-1888) [17] він звалив відповідальність за занепад і поділи Речі Посполитої на польських реформаторів і революціонерів. Його послідовники Юліан Шуйський, Міхал Бобжинський, Францішек Покосінський, Станіслав Смолька та інші в своїх історичних дослідженнях з позицій суб'єктивізму й прагматизму виправдовували загарбання Польщею України, вважаючи, що українські землі були не завойовані, а мирно колонізовані польським населенням, яке несло сюди цивілізаторську (культуртрегерську) місію, висунули і розвинули так звану «ягеллонську ідею» утворення Речі Посполитої, як братської унії рівноправних трьох народів - Польщі, Литви і України, а також різко засуджували визвольні рухи в її землях, обстоювали ідею створення сильної королівської влади і авторитету костелу, мислили майбутню незалежну державу тільки в кордонах 1772 року. Тому краківська історична школа взяла на своє озброєння теорію так званих «східних кресів» (окраїн) Речі Посполитої, складовою частиною яких мислилася Правобережна Україна. Водночас адепти цієї школи заперечували доцільність повстанської і революційної боротьби польського народу за свою незалежність, пропонували досягати такої мети шляхом пошуків компромісів й мирного вирішення за рахунок домовленості і поступок великих держав - учасників поділів Польщі й покладалися в першу чергу на ліберальну політику Габсбурзької монархії. Ключові представники краківської історичної школи брали активну участь у політичному та громадському житті Польщі й Західної і Східної Галичини. [8]. Наприклад, історик М. Бобжинський у 1908-1913 рр. був намісником Галичини.

Така ідеологія краківської історичної школи імпонувала і була підтримана польськими науковцями і краєзнавцями особливо Правобережної України переважно вихідців з поміщицько- шляхетських кіл, які залишалися на консервативних традиціях в українському питані.

Тим не менше, в надрах краківської і варшавської історичних шкіл зі своїх представників-українознавців сформувалася в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. вище згадувана «українська історична школа» в польській історіографії, яка займалася підготовкою і виданням праць з історії України та її регіонів від найдавніших часів до середини ХІХ століття, й накопичила значний фактичний матеріал, котрий, не зважаючи на почасти консервативну ідеологічну спрямованість авторів, й досі зберігає важливу джерелознавчу й фактологічну базу для польської та української історичної науки. Відомими представниками «української історичної школи» виступили О. Ябоновський (Варшава), Ф. Равіта- Гавронський (Краків), Й. Ролле (м. Кам'янець-Подільський), М. Ду- бецький, Е. Руліковський (Київ) та ін. Позитивною стороною їх наукової діяльності була увага в першу чергу до пошуків історичних джерел, їх вивчення і впровадження в створення праць з історії України та її регіонів, що робило їх дослідження достовірнішими, об'єктивнішими, фактологічними й засвідчувало відхід у творчості від пануючого у першій половині та 60-ті рр. ХІХ романтизму на засади позитивізму.

До найбільш впливових представників краківського табору істориків-україністів варто віднести Юліана Бартошевича (18211870). Хоча він закінчив Петербурзький університет, проте його праці пройняті шляхетським романтизмом, клерикалізмом стосовно висвітлення історії України та її земель. Його світоглядні позиції, методика використання джерел простежуються в творах «Що значила і де була Україна?», «Князь Курбський на Волині», «Адам Кисіль», «Нарис історії руської церкви в Польщі» та ін. [18]. У такому ж дусі опублікували праці, присвячені історії геральдики і генеалогії знатних родин Правобережної України Вацлав Руліковський, який у 1870-ті роки переселився з Київщини до Кракова [19], Казімеж Пуласький (1845-1926), власник маєтку в с. Завадинці, що на Поділлі, автор монографії «Хроніка шляхетських родів Поділля, Волині і України» [20], а також тритомної праці «Нариси і пошуки історичні» (1896-1906) [21]. Проте в цих виданнях історія України та її регіонів (Київщина, Волинь і Поділля) були лише фоном на тлі возвеличення панування Речі Посполитої на її землях.

Польські краєзнавці Правобережної України активно співробітничали з друкованими органами краківської історичної школи «Kwartalnik Historyczny», «Przeglдd Historyczny», особливо польською мовою «Зібрання відомостей до краєвої антропології». Останній збірник наукових записок видавався у 70-90-х роках ХІХ ст. Деякий час його головним редактором був виходець з Київщини Ісідор Коперницький (1825-1891), професор у 18571863 рр. Київського університету св. Володимира, згодом професор Ягеллонського університету в Кракові [22]. Його зусиллями в цьому збірнику праць публікувалося майже 40 відсотків статей і матеріалів, пов'язаних з минувшиною регіонів України. Зокрема, тут були надруковані ґрунтовні статті Чеслава Неймана з Вінниці «Нотатки археологічні з України» [23], «Нотатки археологічні з Поділля» [24], Готфріда Оссовського з Житомира «Про деякі старожитності кам'яного віку з Волині» [25], «Матеріали до палеонтології українських курганів» [26], Юзефи Мушинської з Київщини «Звичаї, обряди і весільні пісні українського народу з околиць Білої Церкви» [27] та ін. Саме на сторінках цього видання Юзеф Талько-Гринцевич почав публікувати власні досліди про антропологічну характеристику українців, жителів Київщини і Поділля, яка принижувала расово-фізичні риси місцевих мешканців [28], що викликало протест навіть у середовищі краківської історичної школи й змусило автора шукати певного етнічного компромісу між українцями і поляками в Правобережній Україні.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. з-поміж польських краєзнавців Київщини, Волині і Поділля посилилися консервативні тенденції, викликані загальним революційним піднесенням і активізацією українського визвольного руху, що ще більше зблизило багатьох її представників з краківською історичною школою. В цей період співпрацювали з цією школою Юзеф Третяк (1841-1923), випускник Київського, а згодом професор Краківського університету, автор монографій «Хотинська війна 1621 року» (1889), «Богдан Залєський» (1911), учень і послідовник Й. Ролле (Д-р Антоній Ю.) Владислав Побуг-Гурський (1822-1903), який створив ґрунтовний географічно-історичний опис міст і сіл рідного йому Могилівського повіту, що на Поділлі, який не втратив своєї актуальності й на початку ХХІ ст. [29], Ян Марек Гіжицький (псевдонім «Волиняк», 1844-1925), автор фундаментального історико-статистичного опису Старокостянтинівського повіту [30] та низки праць з історії діяльності на Волині католицьких та уніатських орденів Тринітаріїв, Василіан, Кармелітів [31], у виданнях якого цілком відображена ідеологія краківської історичної школи щодо «східних кресів», Юзеф Карвіцький (Дунін) з Волині видав українофільського спрямування книги «Історичні оповідання», «Побутові та історичні нариси», «Подорож по Волині», Францішек Равіта-Гавронський, автор численних праць з історії Правобережної України («На кресах» (1888), «Уваги і матеріали до статистики України, Поділля, Волині» (1914) та ордену Домініканів тощо.

Таким чином, українознавчі дослідження представників краківської історичної школи другої половини ХІХ - на початку ХХ ст. та в її складі «української історичної школи» в польській історіографії становили вагому частку її наукової спадщини. При цьому в більшості праць цього напряму її представники використовували історію України та її земель для показу на тлі діяльності польських знатних родів, шляхти, виправдовували ідею цивілізаторської місії Речі Посполитої в її регіонах, засуджували національно-визвольну боротьбу українського народу та антипоміщицькі виступи селянства. Свої ж ідеологічні прагнення такі автори маскували красивими описами природи України, гарно оброблених ланів, панських палаців і садиб, високої культури їх власників. Однак, не бажаючи цього, вони мимоволі наводили чимало фактів і свідчень з історії України та її земель, які викривали польське володарювання на цій землі, істинне ставлення до місцевого українського населення поневолювачів, пояснювали причини і мету національно-визвольного руху в українських землях.

Проте серед польських наукових історичних шкіл, в тому числі краківської, знаходилися подвижники, які прагнули зрозуміти об'єктивну історію України та її регіонів, знайти порозуміння з українськими істориками того часу, налагоджувати польсько-українські стосунки і співпрацю. Прикладом може слугувати творчість Й. Ролле (1830-1894), який більшу половину свого життя мешкав у Кам'янці-Подільському, визначився як автор документальних повістей, близько 300 наукових і науково-краєзнавчих праць з історії та культури Правобережної України і найбільше Подільського регіону, відомий фундаментальним тритомником «Замки Подільські на молдовському прикордонні» (1880), творами про Б. Хмельницького, І. Богуна, І. Підкову та інших видатних постатей України. Якщо на початку свого творчого шляху у 1860-1870-ті рр. він знаходився під впливом краківської історичної школи і мало чим відрізнявся від офіційної польської історіографії стосовно українських земель, то у 1880-ті - на початку 1890-х рр. він поступово відійшов від неї, зблизився з варшавською і львівською історичними школами, став у своїх творах визнавати право на існування українського народу, справедливість його визвольної боротьби, з повагою ставитися до її діячів, справедливо описувати життя українського селянства на Правобережжі, піддавати сумніву шляхетство, здійснив великий внесок у дослідження історії міст і сіл Поділля і Волині [33].

Отже, до 2019 р. - часу відзначення ювілею 150-річчя краківської історичної школи є потреба активізувати дослідження різних аспектів її внеску в польську та українську історіографію розробки історії України та її регіонів, віддати їй належне, так і уточнити як позитивні сторони діяльності, так і прогалини в методологічному і практичному плані.

Список використаних джерел та літератури:

1. Marcinkowski A. Lud ukrainski / Antoni Marcinkowski. - Vilno, 1857. - T.1-2.

2. Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобережної країни ХІХ - на початку ХХ ст. / Л.В. Баженов. - Хмельницький, 1995. - 255 с.

3. Balinski M. Starozytna Polska pod wzgladem geograficznym, historycznym i statystycznym / M. Balinski, T. Lipinski. - Warszawa, 1843-1846. - T.1-3.

4. Zrodla dziejowe. Polska XVI wieku pod wzgladem geograficzno-statystycz- nym, opisana prz. A. Jablonowskiego i A. Pawinskiego. - Warszawa, 18761897. - T.I-XXII.

5. Slownik geograficzny Krolewstwa Polskiego i innych krajow slowian- skich. - Warszawa, 1880-1904. - T.I-I5.

6. Smolenski W. Szkoly historyczne w Polsce / W. Smolenski. - Warszawa, 1886; Wyd 2-e. - Poznan, 1952.

7. Buszko J. Historycy «szkoly krakowskiej» w zyciu politycznym Galicij. Spor o szkole krakowskiej (1869-1969) / J. Buszko. - Krakow, 1969.

8. Grabski A.F. Orientacje polskiej mysli historycznej / A.F. Grabski. - Warszawa, 1971. - S.301.

9. Grabski A.F. Szkola historyczna krakowska / A.F. Grabski // Polska mysl filozoficzna i spoleczna. - T. 2. - Warszawa, 1975.

10. Grabski A.F. Zarys historii historiografii pokskij F.F. Grabski. - Poznan, 2000.

11. Spor o historyczna szkola krakowska. - Krakow, 1972.

12. Сінкевич Є.Г. Краківська історична школа в польській історіографії. - 2-е вид. / Є.Г. Сінкевич. - Миколаїв, 2010. - 360 с.

13. Сінкевич Є.Г. Місце краківської історичної школи в польській історіографії другої половини ХІХ-ХХ ст. / Є.Г. Сінкевич // Український історичний журнал. - 2008. - № 4. - С.191-201.

14. Ярмошик 1.1. Польська історіографія 1800-1939 рр. суспільно-політичного та культурно-духовного розвитку Волині / 1.1. Ярмошик. - Житомир : Волинь, 2010. - 512 с.

15. Баженов Л.В. Основні наукові школи історико-краєзнавчого вивчення Поділля у ХІХ-ХХ ст. / Л.В. Баженов // Поділля і Волинь у контексті історії українського національного відродження : наук. збірник. - Хмельницький, 1995. - С.334-336.

16. Kalinka W. Ostatni lata panowania Stanislawa Awgusta / W. Kalinka. - Krakow, 1869. - 486 s.

17. Kalinka W. Sejm Czteroletni / W. Kalinka. - Krakow, 1880-1888. - T.I-IV.

18. Dziala Juliana Bartoszewicza. - Krakow, 1877. - T.I-XI.

19. Добровольський Л. Едвард-Леопольд Руліковський, знавець Київщини / Л. Добровольський // Записки історико-філологічного відділу ВКУАН. - К., 1928. - Кн. XVIII. - C.75-78.

20. Pulaski K. Kronika rodow szlacheckich Podola, Wolyni i Ukrainy / K. Pulaski. - Brody, 1911. - 220 s.

21. Pulaski K. Szkice i poszukiwania historyczne. Ser. I-III / K. Pulaski. - Poznan-Krakow, 1896-1906.

22. Kopernicki I. Dalszy przyczynek do antropologii przedhistorycznej ziem polskich / I. Kopernicki // Zbior wiadomosci do antropologii krajowej Akademii Umiptnosci. - Krakow, 1879. - T.III. - Dzial I. - S.58-72.

23. Neyman Cz. Notatki archeologiczne z Ukrainy / Cz. Neyman // Zbior wia- domosci do antropologii krajowej. - 1884. - T.III. - S.32-47.

24. Neyman Cz. Notatki archeologiczne z Podola rosyjskiego / Cz. Neyman // Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. - 1889. - T.XIII. - S.34-44.

25. Ossowski G. O niektorych zabytkach kamiennego wieku na Wolyniu / G. Ossowski // Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. - 1876. - T.III. - S.108-120.

26. Ossowski G. Materialy do paleontologii kurhanow ukrainskich / G. Ossowski // Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. - 1888-1889. - T.I-III.

27. Muszynska J. Zwyczaje, obrzpdy i piesni weselne ludu ukrainskiego z oko- lic Bialej Cerkwi / J. Muszynska / / Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. - 1878. - T.IV. - S.215-246.

28. Talko-Hrynciewicz J. Charakterystyka fizycna ludnosci ukrainskiej Litwy i Rusi / J. Talko-Hrynciewicz // Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. - 1890. - T.XIV. - S.59-81.

29. Pobog-Gorski W. Powiat Mohylowski w gubernii Podolskiej. Opis geogra- ficzno-historyczny miast, miasteczek, wsi / W. Pobog-Gorski. - Krakow, 1903. - 346 s

30. GizyckiJ. Spiswazniejszychmiescowosciwpowiecie Starokonstantynowskim na Wolyniu / J. Gizycki. - Krakow, 1911. - 767 s

31. Gizycki J. Spis klacztorow unickich Bazylianow w wojewodztwie Wolynskiem / J. Gizycki. - Krakow, 1905. - 144 s.

32. Руда О.В. Дослідження історії України в польській історіографії кінця ХІХ - початку ХХ ст. : автореф. дис. ... к. істор. н. - Львів : ЛвНУ імені Івана Франка, 2005. - 18 с.

33. Баженова С.Е. Юзеф Антонш Ролле / Отефан1я Баженова. - Кам'янець-Под1льський, 2002. - 180 с.

Размещено на Allbest.ru