Костомаровський "Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме

Размещено на http://www.allbest.ru/

Костомаровський "Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме

Євген Луняк

Автором єдиного у французькій історіографії окремого біографічного дослідження, присвяченого Богдану Хмельницькому, став відомий історик і письменник Проспер Меріме (1803--1870) Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). Paris: L'Harmattan, 2007. XIV+294 p.. До аналізу його українознавчого доробку зверталися українські (Федір Савченко Савченко Ф. Козаччина у французькому письменстві та козако- фільство Меріме // Хроніка 2000. 1995. № 2-3. С. 128-147., Юрій Янковський Янковський Ю. Проспер Меріме. Життя і творчість. Київ: Дніпро, 1976. 125 с., Олег Купчинський Купчинський О. Проспер Меріме і його твір «Богдан Хмель-ницький» // Жовтень. 1987. № 8. С. 16-22., Євген Луняк Луняк Є. Козацька Україна ХШІ-ХШІІІ ст. у французьких істо-ричних дослідженнях. Київ-Ніжин: Видавець І II І Лисенко М. М., 2012. С. 598-616.) та французькі (Аркадій Жуковський21 ^et 22 mars 1986. Paris-Munich: Presses de la Sorbonne Nouvelle, 1987. P. 21-32., Ксав'є Даркос Darcos X. Mйrimйe, slavophile // Cahiers Ivan Tourguйniev-Pauline Viardot-Maria Malibran. 2003. № 27. P. 9-32., Мішель Кадо Cadot M. Mйrimйe s'est-il intйressй а l'Ukraine? // Mйrimйe. Littйratures. T. 51 / Redacteur en chef Yves Reboul. Toulouse: Presses Universitй du Mirail, 2005. P. 117-128., Даніель Бовуа Даніель Бовуа став автором великої передмови до нового пере-видання «Богдана Хмельницького» Проспера Меріме, де вказував, що цей твір є майже повним запозиченням відповідної праці Миколи Костомарова, фактично детальним її переказом. З ласки Даніеля Бовуа я користувався ще неопублікованим варіантом цієї передмови.) дослідники. Життєпис Богдана Хмельницького, що належить перу Меріме, нині доступний і в українському перекладі^{7 8 9} Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме Проспер. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький / Пер. з фр., приміт. та передм. Я. І. Кравця. Львів: Каменяр, 1990. 301 с..

Образ Богдана Хмельницького, поданий у праці видатного літератора та історика, й до нашого часу залишається домінуючим у французьких студіях з козакознавчої тематики, а Проспер Меріме фактично залишився у французькому історіо- писанні унікальним дослідником діяльності цього гетьмана. Утім низка аспектів щодо його твору й дотепер потребують уважного вивчення та аналізу. Сам Меріме ніколи не приховував, що його праця є значною мірою запозиченням з наукової монографії Миколи Костомарова, присвяченої Хмельницькому. У зв'язку з цим можна визначити кілька запитань щодо твору Меріме. Чому французький автор зацікавився козацькою тематикою та постаттю Хмельницького? Якими джерелами він користувався та хто допомагав йому в опрацюванні україно- та російськомовних джерел? Як до нього потрапила праця Костомарова, присвячена біографії Хмельницького? Цей перелік запитань може бути продовжений.

Поза сумнівом, одним з найяскравіших спогадів дитинства для Меріме став вступ до Парижа козачих підрозділів царської армії Олександра І. Парижани з тривогою та цікавістю спостерігали за поведінкою цих східних завойовників, про яких багато чули раніше, але здебільшого ніколи не бачили вживу. Перебування козаків у Парижі (козачі роз'їзди на Єлисейських полях, купання козаками своїх коней у Сені, козацьке нахабство тощо) й до сьогодні згадується мешканцями французької столиці. Згадаймо, що відоме французьке слово «бістро» народилося саме в ті часи, коли козаки вимагали в місцевих харчевнях нашвидкуруч їх погодувати.

Українська та російська тематика почала захоплювати письменника ще з молодих років. Меріме почав вивчати російську мову, про що згадував близький до кирило-мефодіївців слов'янофіл Федір Васильович Чижов (1811-1877) Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. / АН УРСР. Архео-графічна комісія та ін.; упоряд. М. І. Бутич, І. І. Глизь, О. О. Франко; голов. ред. П. С. Сохань. Київ: Наукова думка, 1990. Т. 3. С. 229-231, 256; Луняк Є. Закордонні емісари Кирило-Мефодіївського товариства: секретні місії 1847 р. // Гуманітарний журнал. Дніпропетровськ, 2008. № 1-2. С. 99-108; Його ж. Таємний український емісар у Парижі в 1847 р. (до 200-ліття з дня народження кирило-мефодіївця Миколи Івановича Савича) // Література та культура Полісся. Ніжин, 2009. Вип. 48. С. 42-60; Мациевич Л. С. Николай Иванович Савич // Киев-ская старина. 1904. № 2. Февраль. С. 229-238., котрий відвідав літератора у Парижі в 1846 р. Зокрема, Меріме збирав інформацію про Україну та козаків.

21-23 червня 1854 р. e газеті «Le Moniteur universel» («Ле Монітор універсель» - «Всесвітній оглядач») була опублікована розвідка Меріме «Українські козаки та їхні останні отамани», яка незабаром кілька разів була перевидана. У цій роботі історик розглядав еволюцію українського козацтва від зародження його перших осередків на Дніпрі до поразки державницьких змагань Івана Мазепи та його смерті Mйrimйe P. Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans // Mйlanges historiques et littйraires. Paris: Michel Lйvy Frиres, 1855. P. 61-89.. В українському перекладі назву цієї розвідки подають як «Українські козаки та їхні останні гетьмани», що більше відповідає логіці твору Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 115-141.. Проте ми використовуватимемо надалі автентичну назву праці Меріме, де зазначено саме поняття «отамани» - «Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans».

Політична обумовленість цієї розвідки безсумнівна. Починалася війна на чорноморському узбережжі Російської імперії, відома згодом як Кримська. Терени, на яких велися бойові дії, колись входили до сфери активної діяльності українського козацтва. Та, власне кажучи, це був останній випадок в історії, коли французьким солдатам довелося зустрітися в безпосередніх бойових зіткненнях з нащадками славетних запорожців - чорноморськими й азовськими козаками. Особливо відзначилися тоді пластуни - неперевершені розвідники й охоронці Соколюк С. Українці в Кримській (Східній) війні 1853-1856 рр. // Воєнна історія. 2009. № 2 (44). С. 18-29.. Отже, саме на період Кримської війни припадає останній ренесанс козацьких зацікавлень у Франції, викликаний політичними чинниками.

Як можна побачити, Кримська війна, як і раніше наполеонівські війни, сколихнула у Франції інтерес до козацтва. Проте було б абсолютно неправильно вважати, що козацька тематика в історичних дослідженнях Меріме була вмотивована лише політичними подіями. Вочевидь, витоки інтересу науковця до козаків слід віднести до його дитячих років, коли він з острахом і цікавістю спостерігав за тріумфальним в'їздом і перебуванням козацьких підрозділів армії Олександра І у французькій столиці, про що сам згодом згадував Mйrimйe P. Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans. P. 63; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 116.. Меріме не раз висловлював свою цікавість до російської історії та культури й серйозно студіював російську мову, щоб читати твори, написані нею, в оригіналі.

Ще в 1851 р. у відомому французькому часописі «Revue des Deux Mondes» («Ревю де Де Монд» - «Огляд двох світів») історик публікує літературознавчу розвідку, присвячену аналізу творчості Миколи Гоголя. Розглядаючи повість останнього «Тарас Бульба», яку Меріме вважає найяскравішою картиною славетного козацького минулого, французький автор наводить кілька штрихів з історії запорожців, котрих порівнює з флібустьєрами. Меріме зазначає, що життя запорозьких козаків, згаданих кількома рядками у відомій вольтерівській «Історії Карла ХІІ», показано Гоголем в усій його правдивості та дикій привабливості. У цій самій розвідці французький дослідник торкається питань відображення української міфології в іншій повісті Гоголя - «Вій» Mйrimйe P. La littйrature en Russie. Nicolas Gogol II Revue des Deux Mondes. 1851. T. 12. P. 627-650.. За твердженнями Федора Савченка, Ілька Борщака та Аркадія Жуковського, Меріме особисто познайомився з Гоголем, коли той перебував у Парижі в 1837 р. Савченко Ф. Козаччина у французькому письменстві та козако- фільство Меріме. С. 133; БорщакІ. Марко Вовчок та її зв'язки в Парижі II Україна. 1949. Ч. 1. С. 4; JoukovskyA. Prosper Mйrimйe et la question ukrainienne. P. 22.

Безпосередньо до висвітлення козацької тематики Меріме підійшов у своєму історичному нарисі «Епізод російської історії. Лжедмитрії» (1852) Mйrimйe P. Йpisode de l'histoire de Russie, les Faux Dйmйtrius. Paris: Michel Lйvy Frиres, 1853. 452 p.. Тут автор не лише здійснює короткий екскурс до історії українського козацтва, але й намагається обґрунтувати свої припущення з низки ключових питань козацької історії. Наприклад, він зупиняється на проблемі походження козацтва й ставить під сумнів поширену в літературі ХУІІІ ст. хозарську теорію. Меріме наголошує, що малоймовірно, щоб козаки мали хозарське коріння, адже в середньовічних анналах Польщі й Росії вони фігурують лише як слов'яни Ibid. P. 71-72.. Історик зазначає, що згодом «козаки утворювали багато республік, які носили назву «Військо» і з яких одні визнавали сюзеренітет Росії, а інші - Польщі» Ibid. P. 71.. Цікаво, що порівнюючи знов-таки козаків загалом з флібустьєрами та корсарами, безпосередньо запорожців Меріме співставляє зі спартанцями античних часів і згадує про суворі випробування на Січі для новаків, котрі хотіли долучитися до цього славетного гурту Ibid. P. 71-76..

Не обмежуючись козакознавчим екскурсом у самому творі «Епізод російської історії. Лжедмитрії», автор додає ще й окрему нотатку, присвячену минулому українського козацтва, де розглядає життя, побут і військову майстерність козаків, переважно спираючись на свідчення Боплана Ibid. P. 432-435.. Однак Боплан був не єдиним автором, з твором якого про Україну та козаків був ознайомлений Меріме. В його праці ми бачимо, зокрема, посилання на праці авторів, що писали про українське козацтво, Жака Маржере, Жана Ле Лабурера, Шарля-Луї Лезюра та інших, зокрема й російських, котрих дослідник читав у оригіналі.

У 1854 р. у своїй літературознавчій розвідці, присвяченій «Запискам охотника» Івана Тургенєва, з яким пізніше мав особисте знайомство й дружні взаємини, аналізуючи антикріпосницький світогляд російського письменника та співставляючи його з поглядами Гоголя, Меріме знову зауважує, що в історичному плані одним з найяскравіших виразників волелюбного народного духу в минулому Росії була «маленька Запорозька республіка» Mйrimйe P. La littйrature et le servage en Russie. Mйmoires d'un Chasseur russe, par M. Ivan Tourguenief II Revue des Deux Mondes. 1854. T. 7. Р. 187..

Вже в цих перших зверненнях до історії українського козацтва Меріме можна чітко побачити риси ідеалізації його минулого, притаманні загалом романтичній історіографії. Французький автор вбачає у степовому товаристві прояв «усіх чеснот варварських воїнів» Mйrimйe P. Йpisode de l'histoire de Russie, les Faux Dйmйtrius. P. 75-76.. Звернімо також увагу на те, що «Епізод російської історії. Лжедмитрії» був написаний вже після ознайомлення Меріме з «Тарасом Бульбою» і значною мірою ніс на собі відбиток відомого гоголівського твору.

Однак не варто й перебільшувати ступінь знання Меріме української історії. Користуючись переважно свідченнями французьких авторів, у своєму найвідомішому українознавчому творі того періоду «Українські козаки та їхні останні отамани» дослідник повторює цілу низку хибних тез, популярних у французькій історіографії. Так, він наводить ефектну сцену вбивства Данилом Чаплинським дружини Хмельницького; повторює твердження про смерть цього Богданового кривдника до початку Хмельниччини; припускає, що український гетьман дійсно міг мати під своєю орудою 300-400-тисячне військо, як про це свідчили тогочасні хроністи; повідомляє про загибель Юрія Хмельницького від рук запорожців Сірка у 1679 р.; вважає, що союз Мазепи з Карлом ХІІ однією з причин мав бажання здобути трон Речі Посполитої для своєї коханки-княгині Дольської тощо Mйrimйe P. Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans. P. 73-74, 76, 77, 84, 86; Боплан Г. Л. де. Опис України. Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 126, 128, 129, 135, 138..

Водночас Меріме, виявляючи неабияку прозорливість, спростовує один з найпоширеніших міфів європейської історіографії, котрий здобув вже чітку матеріалізацію в культурі: екстравагантне потрапляння Мазепи до козаків. Автор зауважує, що любовна історія, у якій «дикий кінь відніс Мазепу до запорожців, - це тільки дуже гарний переказ, котрий, на жаль, не підтверджується жодним сучасним свідченням, гідним уваги» Mйrimйe P. Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans. P. 85; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 135..

Досить чітко проявляються в «Українських козаках та їхніх останніх отаманах» народницькі симпатії Меріме Савченко Ф. Козаччина у французькому письменстві та козако- фільство Меріме. С. 128-147.. Автор не тільки підносить наддніпрянське козацтво як найвизначнішого репрезентанта волелюбного духу народу України, але й постійно підкреслює простоту й невибагливість побуту козаків на

відміну від показної пишності польської шляхти. Він згадує, як, вирушаючи в 1648 р. на бунтівних козаків, польське військо тягло за собою величезний обоз з «похідними наметами, підбитими шовком», а сідла шляхтичів були часто «окуті золотом, оздоблені перлами та коштовностями» Mйrimйe P. Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans. P. 75; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 127.. Меріме справедливо вбачає у Хмельниччині прояв революційного духу, який ледь не призвів в Україні до виникнення самостійної держави й яскраво окреслив початок занепаду Речі Посполитої Mйrimйe P. Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans. P. 72-73; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 127.. Історик вважає, що саме незалежність України була головною метою політичної програми Хмельницького, котру згодом намагався здійснити Мазепа Mйrimйe P. Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans. P. 76-77, 86; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 128-129, 136, 138..

Меріме зазначає, що незадовго до своєї смерті в 1657 р., спричиненої природними факторами, а не отруєнням, Хмельницький зневірився у союзі з Москвою й тяжко переживав через приведення України під «важкий сюзеренітет царя» Mйrimйe P. Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans. P. 83; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 134.. «Останнім з українських отаманів, котрий намагався відвоювати незалежність для своєї нації, став Мазепа», - продовжує Меріме Mйrimйe P. Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans. P. 84-85; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 135.. Отже, на думку історика, справи Хмельницького та Мазепи означали два рубежі епохи незалежницьких прагнень українського народу, котрі в кінцевому підсумку зазнали невдачі. Водночас Меріме зауважує про різне ставлення в Росії до обох виконавців спільної програми: прославляння Хмельницького та зневажання Мазепи. Критерієм, що визначив таке сприйняття, стала персональна лояльність кожного з цих гетьманів до царя.

Як і багато істориків, Меріме акцентує той факт, що перехід козацтва під владу царя дав поштовх до зростання могутності Росії й руйнування Польщі. Водночас занепад Речі Посполитої, спричинений козаками, відбився й на занепаді ролі самої української автономії, котра була зведена нанівець майже одночасно з припиненням існування польської держави Mйrimйe P. Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans. P. 89; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 141..

Звичайно, у великій роботі з російськомовними джерелами французький історик потребував допомоги. Таким вірним помічником для нього став друг - російський літератор і бібліофіл, близький приятель Олександра Пушкіна, Сергій Олександрович Соболевський (1803-1870). Саме він знайомив Меріме з новинками в світі російської літератури, розтлумачував йому проблемні поняття. На самому початку 1860-х років історик, за сприяння свого російського приятеля, ознайомився з монографією Костомарова про Хмельницького Joukovsky A. Prosper Mйrimйe et la question ukrainienne. P. 26..

Ще одним впливовим і яскравим помічником для французького історика згодом став Тургенєв, котрий знав Костомарова особисто Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 11-12; Энциклопедия жизни и творчества Н. И. Костомарова (1817-1885) / Пред. ред. кол. В. А. Смолий; зам. пред., науч. ред. и рук. авт. кол. Ю. А. Пинчук. Киев: Ин-т истории Украины; Донецк: Юго-Восток, 2001. С. 476.. Як зазначає дослідник творчості Меріме Ксав'є Дар- кос, Тургенєв допомагав тому також у проясненні сенсу складних для його розуміння російських архаїзмів, діалектизмів, а також українських слів DarcosX. Mйrimйe, slavophile. P. 9-32.. Меріме підтримував з російським письменником дружні взаємини до останніх днів життя Янковський Ю. З. Проспер Меріме. Життя і творчість. C. 118-123..

Написане на ретельному вивченні величезного масиву історичних джерел капітальне дослідження Костомарова одразу привернуло увагу його французького колеги. Воно яскраво відбивало народницький підхід до вивчення історії, котрий так імпонував Меріме. Той загорівся ідеєю написати нову розвідку, присвячену маловідомому в його країні українському герою, котрий ледь не зруйнував вщент могутню Річ Посполиту, до постаті якого вже звертався раніше. Також ознайомлення з роботою російського науковця дозволяло французькому автору виправити ті хибні думки, які він зазначив у своїй попередній праці: про дружину Хмельницького, про Чаплинського, про чисельність козацько-татарських військ тощо.

До роботи над життєписом Хмельницького Меріме приступив одразу після завершення біографічного нарису про ще одного видатного козацького ватажка ХУІІ ст. - Степана Разіна. Разін і Хмельницький уявлялися досліднику найвизначнішими повстанськими лідерами тієї доби, в діяльності яких якнайкраще знайшли відображення сподівання народних мас. Життєписи цих двох постатей Меріме поєднав у своєрідній дилогії під назвою «Козаки давніх часів».

У січні-липні 1863 р. на сторінках шести номерів поважного наукового часопису «Journal des savants» («Журналь де саван» - «Науковий журнал») був надрукований біографічний нарис Меріме «Козаки давніх часів. Богдан Хмельницький». За два роки потому цей твір було перевидано у вигляді окремої книги. Цей нарис став і до сих пір залишається у Франції найкращим і найповнішим життєписом видатного гетьмана. Проте, маючи певний успіх за життя Меріме, його «Богдан Хмельницький» не користувався надалі значною популярністю Там само. С. 105.. Коли в 2007 р. анонсувалося перевидання цього твору видавництвом «Армат- тан» через майже півтора століття після його написання, у рекламному оголошенні зазначалося, що «Богдан Хмельницький» є «одним з найменш відомих творів Проспера Меріме» Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865) [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.chapitre.com/ CHAPITRE/fr/BOOK/merimee-prosper/bogdan-chmielnicki-fac-simile-de-

edition-originale-1865,1131137.aspx 04/06/2011.

Але сам автор надавав своєму «Богдану Хмельницькому» і взагалі козацькій тематиці великого значення. Досліджуючи козацтво, він настільки вживався в його епоху та діяльність, що в одному з листів занотовував: «Ви знаєте, по-моєму, я сам козак» Савченко Ф. Козаччина у французькому письменстві та козако- фільство Меріме. С. 128, 145-146.. Одним з найголовніших джерел, котре якнайточніше могло висвітлювати всі сторони народного світогляду та життя, Меріме вважав усну народну творчість. Саме тому він не тільки ретельно збирав зразки козацького фольклору, але й намагався якнайточніше зрозуміти їхній зміст. У листі, адресованому своєму давньому приятелю-літератору та редактору «Journal des savants» П'єру-Антуану Лебрену (1785-1873), Меріме писав: «Мене непокоїть сенс одного козацького вірша; ніхто не може мені його розтлумачити. Найважливіше, це те, що ця нісенітниця може бути пояснена лише козаком, а скількох з них ви маєте серед ваших передплатників на берегах Дону й Волги?» DarcosX. Mйrimйe, Slavophile. P. 9-32..

Повідомляючи Лебрена про завершення свого нарису, присвяченого Хмельницькому, Меріме в листопаді 1862 р. з певною долею притаманного йому гумору зазначав стосовно своєї «невеличкої кумедної козацької історії»: «Вона буде доволі довгою і не дуже веселою, тут людей саджатимуть на палю, здиратимуть з них шкіру й вішатимуть без розбору» Ibid.. У грудні того ж року історик зізнавався своїй багаторічній подрузі Жанні Дакен (1811-1895): «Знову взявся за статтю про козаків, боюсь, що вона вийде дуже довга» Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 12.. Перед цим він жартома бідкався їй на занадто складне ім'я свого героя CadotM. Mйrimйe s'est-il intйressй а l'Ukraine? P. 125.. Згодом він наполегливо рекомендував жінці прочитати його щойно завершений твір: «Даремно ви не прочитали «Саламбо» Флобера. Немає сумніву, книжка ця божевільна, у ній більше тортур, усіляких жахів, ніж у «Житті Хмельницького»... Хотілося б змусити вас прочитати ще другу частину «Хмельницького», коректуру якого я виправив, поки лежав на спині. Ви побачите там козаків, посаджених на кіл, і євреїв, з яких живцем здирають шкіру» Любов славетних письменників у листах і в житті: Збірник художньо-документальних нарисів / Автор-упорядник В. О. Кирилюк. Київ: Криниця, 2008. С. 249..

Своїй іншій знайомій - графині Клер-Луїзі-Августині-Фелі- ції-Мальгораті де ла Рошжаклен (1798-1883) - у листі від 28 лютого 1863 р. він писав про постать своїх студій: «Цей великий чоловік волів визволити малоросів або козаків, своїх земляків, з-під ярма поляків, котрі в ті часи чинили всілякі можливі здирства стосовно селян власної країни» CadotM. Mйrimйe s'est-il intйressй а l'Ukraine? P. 125..

Водночас сам автор відзначав складність для французів у вимові та запам'ятовувані прізвища свого головного персо- нажу Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 142; Mйrimйe P. Bog-dan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. 2., яке мало нетипові й важкі для французької мови звуки та звукосполучення.

Як вже зазначалося, активну допомогу Меріме при роботі над «Богданом Хмельницьким» надавав Тургенєв Filon A. Mйrimйe et ses amis. Paris: Hachette et C-ie, 1909. P. 302-303.. Коли нарешті почався друк «Богдана Хмельницького» в «Journal des savants», історик скаржився у листі від 9 січня 1863 р. своєму другу Соболевському на Костомарова, котрий «вставив стільки малоросійської мови до своєї книги», й додавав, що «без допомоги Тургенєва я ніколи б з цим не впорався» Cadot M. Mйrimйe s'est-il intйressй а l'Ukraine? P. 126.. А 24 лютого 1863 р. Меріме жалівся Тургенєву: «Костомаров уявив собі, що весь світ повинен знати козацьку мову» Ibid.. козацька україна костомаров проспер меріме

Не завжди легко було Меріме розібратися й з географією України. Так, він змушений був консультуватися «чи місто, яке називається російською мовою Львов, - це те саме, що Лемберг в Галичині?» Купчинський О. Проспер Меріме і його твір «Богдан Хмель-ницький». С. 16-22..

Ще раз підкреслюючи важливість праці Меріме в контексті вивчення життя та діяльності Хмельницького й у цілому Хмельниччини у Франції, зауважимо, що інформативна оригінальність цього твору була не досить значною, оскільки майже весь фактаж французький історик запозичив у Костомарова. Та, власне кажучи, й сам Меріме не приховував факт цього запозичення, про що зазначав у перших же рядках свого нарису Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. 1; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 142.. У перевиданні «Богдана Хмельницького» 2007-го року в передмові стосовно твору Меріме зазначено, що тут «йдеться насправді про адаптацію тексту українського історика Миколи Костома- рова» Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. IX.. Фактично можна говорити про скорочений переказ Ме- ріме однойменної праці Костомарова, пристосований до сприйняття французької публіки. Оригінальність французького автора тут проявляється здебільшого у його неповторному стилі, котрий завжди викликав захват у читацької аудиторії.

Отже, саме завдяки талановитому посередництву Меріме твір і погляди Костомарова стали доступними французьким читачам. Проте зводити доробок французького історика до простого переказу тверджень його колеги було б теж несправедливо. Подекуди, наводячи свідчення Костомарова про певні історичні події та явища, Меріме одразу бере їх під сумнів і намагається запропонувати своє бачення, на його думку, більш вірогідне. Так, подаючи інформацію про те, як «після взяття Бара Кривонос наказав здерти живцем шкіру з 15 000 євреїв», французький автор ставиться з недовірою до такої кількості жертв жахливої розправи, вважає це число занадто завищеним й апелює при цьому до здорового глузду. «Те, що ці люди [повстанці -

Авт. ] були доволі розлючені, щоб вдатися до подібних тортур, є цілковито прийнятним, - пише він. - В 1610 р. паризькі живодери запропонували парламенту здерти шкіру з Равальяка, так старанно, щоб змусити його прожити ще три дні. Але тут, в місті взятому штурмом, здерти шкіру з 15 000 осіб, я оголошую цю річ неможливою не стільки через жорстокість, скільки через брак терпіння найдурніших з цих дикунів» Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. 62; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани; Богдан Хмельницький. С. 174-175..

Зупиняючись на дискусійній затримці Хмельницького під Львовом, а далі під Замостям, про які й досьогодні не стихають суперечки, Меріме вважає малоймовірним пояснення Костомарова таких дій гетьмана «сентиментом патріотичного жалю» до Польщі, котрого Хмельницький не зміг перебороти в собі Костомаров Н. И. Богдан Хмельницкий. Санкт-Петербург: Изда-ние книгопродавца Д. Е. Кожанчикова, 1859. Т. 1. С. 246; Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. 83-84; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 186-187.. Спростовуючи дану тезу Костомарова, французький історик зауважує, що навряд чи цей «вождь селянської нації зберігав якісь доброзичливі почуття до аристократії-гнобительки» Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. 83-84; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 186-187.. Хмельницький до цього показував себе завзятим захисником православної віри, нещадно вирізував католиків і не шкодував переможених поляків. На думку Меріме, головним мотивом, що зупинив переможний рух повстанського лідера на захід, було збереження Речі Посполитої як слабкої надбудови, котрій формально мала підпорядковуватися де факто незалежна Україна під його проводом. Меріме наголошує, що, поставивши на чолі Польщі Яна ІІ Казимира, розсудливий Хмельницький сподівався мати в руках покірного своїй волі монарха, якому, знов-таки формально, гетьман всіляко виявлятиме свою повагу, але при цьому проводитиме політику на власний розсуд Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. 83-84; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 186-187.. Отже, збереження традиційного укладу ослабленої Речі Посполитої, на думку дослідника, було актом легітимізації влади Хмельницького в Україні.

Оригінальністю вирізняється й бачення Меріме обставин укладення Зборівської угоди, до якої Хмельницького, по суті, було присилувано. Історик зауважує, що підписання цього договору стало проявом не слабкості очільника України, а навпаки - найбільшої його могутності, яка налякала навіть союзника козаків кримського хана. Саме небажання нового тріумфу Хмельницького й цілковитого розгрому Речі Посполитої змусило Іслам-Гірея зрадити українську сторону, що він робитиме згодом не раз, й підтримати поляків Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. 139-140; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Укра-їнські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 218-219..

Відзначаючи, що Хмельницький був справжнім народним героєм, постать якого в Україні Меріме уподібнює до особи популярного серед французів Генріха ІУ, дослідник обстоює помилковість тези про захист українським лідером інтересів нижчих верств суспільства. Історик вважає, що домінантними в політиці Хмельницького завжди були прагнення козацької старшини, а потім низового козацтва. Турботи селян для гетьмана були на останньому місці, хоча він на словах завжди їх підтримував і дійсно сприяв покращенню становища народних мас. Водночас, як зауважує Меріме, Хмельницький прагнув утворити нову шляхту, більш демократичну, ніж польська, але все ж таки аристократію, доступ до якої отримували б поважні козаки Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. 293; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 300.. За словами французького дослідника, саме в добу Хмельницького

Україна мала реальний шанс стати дійсно незалежною державою, який однак не було реалізовано Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. 293; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 300-301..

Загалом історіописання Меріме характеризується значним рівнем об'єктивності та політичною незаангажованістю. Кожна його теза характеризується обдуманістю й обґрунтованістю. Своє пізнавальне значення в ракурсі українознавства у Франції дані твори, особливо «Богдан Хмельницький», зберігають і нині.

Науково-популярні праці Меріме з козакознавчої тематики можна вважати визначною віхою в розвитку французькою історіографії історії України козацького періоду. Мабуть, цілком слушною є думка видавців «Богдана Хмельницького» 2007-го року, що Меріме варто визнати «першим великим французьким автором, який звернувся до серйозного вивчення українського козацтва» Mйrimйe P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similй de l'йdition originale (1865). P. IX.. Привабливу силу творчого генія Меріме, яскраво проявлену ним у своїх козакознавчих нарисах, відзначав дослідник його творчості літературознавець П'єр-Марі-Огюстен Філон (1841-1916). У своїй розвідці, присвяченій аналізу творчого доробку Меріме, він, зокрема, зазначав: «Богдан Хмельницький і Стенька Разін. Це історія змішана: напівдокументальна, напів- драматична, перемежована промовами на кшталт Тита Лівія чи Сен-Реаля [Сезар-Вішар де Сен-Реаль (1643-1692) - відомий французький історик - Авт.]... Коли читаєш «Козаків давніх часів» дуже чітко бачиш перед собою цю мілітарну демократію, чинники, які вмить створили її такою грізною та згодом завадили формуванню козацької імперії. Це був Рим, приречений не вирости»« Filon A. Mйrimйe et ses amis. P. 303-304..

Заглиблений в українознавчі дослідження Меріме вважав історію України несправедливо обійденою увагою. Будучи не тільки літератором і науковцем, а також і сенатором Другої імперії та близькою до імператорського двору людиною, він мав вплив на політичну й інтелектуальну еліту Франції середини ХІХ ст. та сприяв ознайомленню західноєвропейського суспільства з минулим України козацьких часів.

Размещено на Allbest.ru