Пилявецька битва в оцінці сучасної української історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПИЛЯВЕЦЬКА БИТВА В ОЦІНЦІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ

І.А. Найчук

У статті висвітлюється погляд сучасних істориків на передумови, хід і наслідки Пилявецької битви.

Ключові слова: Військо Запорозьке, татари, Б. Хмельницький, Пилявці, битва, історики.

В статье раскрывается взгляд современных историков на предпосылки, ход и последствия Пилявецкой битвы.

Ключевые слова: Войско Запорожское, татары, Б. Хмельницкий, Пилявцы, битва, историки.

Пилявецька битва є однією із яскравих сторінок історії боротьби українського народу за незалежність, що викликала і викликає закономірний інтерес науковців. Певний доробок у дослідженні зазначеної проблеми було зроблено ще у 50 - 60-х рр. ХХ ст. у працях О. Апанович¹, І. Крип'якевича², В. Легкого³. Л. Полухіна⁴ та ін. авторів. Проте, слід відмітити, що з'ясування перипетій битви в працях науковців розглядалося або в контексті загального ходу Визвольної війни, або через призму діяльності, як самого гетьмана Б. Хмельницького, так і його сподвижників.

Здобуття Україною незалежності ознаменувало в історіографії процес переосмислення історичного минулого, в тому числі й подій, пов'язаних з Українською національною революцією XVII століття. Протягом 90-х р. ХХ ст. - першої декади ХХІ століття виходять з друку праці О. Дана⁵, Ю. Мицика, І. Стороженка⁶, В. Смолія⁷, В. Степанкова⁸ та ін. авторів, в яких, без ідеологічної упередженості висвітлювалися події Пилявецької битви. Важливим вкладом у її дослідження стало проведення всеукраїнських науково-практичних конференцій “Пилявецька битва в історії України” у 1995, 1997, 2003, 2008 роках та видання відповідних наукових збірників⁹.

Метою даної статті є аналіз поглядів сучасних істориків щодо підготовки, ходу та наслідків битви під Пилявцями.

Після перемоги під Жовтими Водами та Корсунем Б. Хмельницький зумів раціонально використати тимчасове перемир'я для створення боєздатної армії¹⁰, що безсумнівно позитивно позначилося на перебігу Пилявецької битви. За спостереженням І. Стороженка, “Пилявецька битва відрізняється від битв, що їй передували, насамперед, рівнем оперативно- стратегічного її вирішення... Битва під Пилявцями була складовою концепції виснажливої війни, яку обрав Б. Хмельницький влітку 1648 р. як основного засобу боротьби з Річчю Посполитою”¹¹. Однією зі складових “концепції виснажливої війни” стало проведення, відповідно до концепції І. Стороженка, “битви, як одного з етапів виснаження та деморалізації ворога...”¹².

Тепер торкнемося поглядів українських істориків на підготовку обох сторін до битви під Пилявцями. В кінці серпня - на початку вересня 1648 р. для Б. Хмельницького стала зрозуміла неминучість відновлення воєнних дій з Річчю Посполитою. Мирні переговори зайшли в глухий кут, польський сейм “відхилив вимоги Війська Запорізького” і польська комісія, яка мала брати участь у переговорах, фактично отримала доручення “домагатися від переможців почесної капітуляції”¹³. Як зазначає В. Степанков, “По дорозі до Старокостянтинова Б. Хмельницький отримав листи від ради сенату, примаса і канцлера й відразу їм відписав. Ознайомившись з їхнім змістом, зрозумів, що слід готуватися до воєнних дій”¹⁴. Воднораз Б. Хмельницький, з одного боку, ведучи перемовини з А. Киселем, який очолював польську комісію, “провів переговори з турецьким послом (котрий прибув з посольством Ф. Джеджалія), який обіцяв “дружбу й допомогу турецького султана””¹⁵, з іншого, “аби збити ворога з пантелику”, постійно маневрував, вишукуючи місце для заняття табором позиції¹⁶. Його знайшов неподалік Старокостянтинова, на правому березі р. Ікви біля м. Пиляви¹⁷. Основний табір було розташовано, як з'ясувала Л. Виногородська, за 1,5 км від греблі на височині “Бутова”. З одного боку, як підкреслюють дослідники, вона була захищена водою, з протилежного боку мала широку долину¹⁸. Табір, як визначив І. Стороженко, становив собою чотирикутник, кожна із сторін якого була понад 1 км. При цьому він був укріплений шанцями і возами у шість рядів¹⁹. Надійне сполучення зв'язувало його із командним пунктом Б. Хмельницького, розташованим у замку. Щоб утруднити наступ ворога на табір, гетьман наказав перекопати найближчі пагорби й долини, а в чагарниках розмістити піхоту²⁰.

На лівому березі розташувався табір М. Кривоноса, зв'язок з яким підтримувався греблею, захищеною гарматами й шанцями з піхотою²¹. Польському війську була залишена тут “нерівна, горбкувата місцевість, порізана струмками та озерами, вкрита осінньою багнюкою”²², яка, на думку О. Апанович, враховуючи одну з переваг польської армії - наявність важкої кінноти, мала ускладнити її маневри²³. Загальна кількість українського війська складала 100-110 тис. осіб при 100 гарматах. Проте, як з'ясував В. Степанков, “... серед них лише 50-60 тис. вояків мали належне озброєння й бойовий досвід, а решту становили “селяни від плуга””²⁴. При цьому, щоб уникнути “витоку інформації”, в таборі була запроваджена сувора дисципліна²⁵.

Стратегічний задум Б. Хмельницького, на думку істориків, полягав у наступному:

- по-перше, як зауважував Ф. Ступак, використавши “тактику активної оборони табору, щоб вимотати сили ворога, дочекавшись підходу татар, завдати потужного контрудару. Така тактика мала шанси на успіх”²⁶. Адже, як констатує науковець, “стійкості й мужності української піхоти, коли вона билася під захистом возів і ґрунтових фортифікацій, не було рівних в Європі”²⁷;

- по-друге, “щоб заманити польське військо на невигідну для нього позицію, Б. Хмельницький почав вдавати ніби хоче розташувати війська в районі Старокостянтинова”. Для цього він направляє туди кілька тисяч вояків, які “спочатку зайняли Красилів, а потім відступили до Старокостянтинова й почали укріплюватися”²⁸.

Польська армія на початку вересня 1648 р. знаходилася у двох таборах. І. Вишневецький формував свої підрозділи на півдні Волині у таборі під Чолганським Каменем, де налічувалося 14 тис. вояків²⁹. 4 вересня сюди підійшли підрозділи, які знаходилися під Глинянами³⁰. В результаті тривалих переговорів 11 вересня відбулося об'єднання військ³¹, в результаті чого загальна чисельність його склала, за підрахунками В. Степанкова, близько 80-90 тис. осіб при 100 гарматах, з яких 60 тис. складала кіннота³². Воднораз до нього приєдналися сотні шляхтичів, котрі сподівалися повернутися у свої маєтки на Брацлавщині, Київщині, Лівобережжі. Вражала недооцінка військової потуги українського війська у польському таборі. Адже “більшість шляхти збиралася у похід як на банкет”, в обозі знаходилося “щонайменше 60-80 тис. возів (найбідніший шляхтич брав із собою 2 селянських вози, 3-4 коней і 2-х слуг) та для скрашування буденної одноманітності та незручності табірного життя 5 тис. щедрих на сексуальні втіхи жінок”³³. Кидалася у вічі розкіш шляхти. Ю. Мицик, характеризуючи зазначену ситуацію, цитує уривки із щоденника А. Радзивілла: “... хоч майже поруч була їхня поразка під Корсунем, на яку вони нарікали, де вони втратили багато добра і срібного посуду, все одно прибули (сюди) з незрівнянно більшою препишністю золота, срібла, (дрогоціного) каміння, прекрасних наметів і всілякого роду (цінного) непотребу”³⁴. Щодо загальної ситуації в таборі, то, як встановили вчені, “серед воєначальників панувало повне безладдя, що, в свою чергу, з одного боку, спричиняло до падіння “військового авторитету серед офіцерів і жовнірів”, з іншого, призводило до втрати військової дисципліни”³⁵.

Щоб спонукати супротивника до виступу, Б. Хмельницький пішов на його дезінформацію. Відповідно до свого задуму, він направив козаків, котрі навмисне потрапили до полону, і під час катувань повідомили “про намір Б. Хмельницького підійти з військом до Старокостянтинова й узяти під контроль переправу під Росолівцями”³⁶. Даний хід спрацював і 14 вересня О. Конецпольський та М. Остророг з 5 тис. жовнірами і 6 гарматами направилися до неї й оволоділи переправою. За даними І. Стороженка, “до Старокостянтинова був посланий роз'їзд, який повідомив, що місто захищає 5 тисяч козаків”³⁷. В результаті двогодинного бою, “який козаки вели з оборонних споруд”³⁸, польський загін змушений був відступити до обозу. Вночі козаки, на чолі з Д. Нечаєм, залишили місто. 15 вересня польські частини його зайняли³⁹. Як зазначав Ю. Мицик, “... головна мета здачі Старокостянтинова - психологічний вплив на ворога, створення в нього враження, що українська армія піддалася паніці, польська шляхта розглядала здачу міста як ганебну втечу козацького гарнізону”⁴⁰. Щоб не дати польському війську стати табором під Старокостянтиновим, Б. Хмельницький спрямував до міста загін під приводом М. Кривоноса та П. Головацького з наказом зав'язати бій та відступити⁴¹. Польський розвідувальний загін “легко розгромив” козаків, що остаточно переконало польське командування у необхідності “негайно вирушити під Пиляву”, не звертаючи уваги на інформацію командира розвідувального загону М. Зацвіліховського, що місцевість під Пилявцями непридатна до табору⁴². Відтак Б. Хмельницький досяг своєї мети, військова кампанія проходила за його планом.

19 вересня польське військо, як з'ясувала О. Апанович, зупинилося в 7-8 км від українських позицій, де впродовж двох днів, “закладався просторий табір на незручній, пересічній, заболоченій місцевості”⁴³. На думку І. Стороженка, сюди “очікувався підхід військових підрозділів, котрі запізнилися з прибуттям до Човганського Каменю”⁴⁴. Але, виходячи з того, що “кожний полковник ставав там, де йому хотілося, й створював власний обоз, окремо від інших”⁴⁵, польський табір був не суцільним, і розтягувався “на добру милю”, наблизившись до розташування козацького табору на 3-4 км.⁴⁶

Зранку 21 вересня польське військо вийшло з табору й вишикувалося в бойовий порядок. Центр очолив Д. Заславський, ліве крило - О. Конецпольський, праве - М. Остророг. В цей час київський воєвода Я. Тишкевич, не повідомивши командування, направив на штурм греблі через р. Ікву “декілька сотень піхотинців та драгунів свого полку”⁴⁷. Кілька разів вона переходила із рук в руки. Зрозумівши, що “лобові атаки успіху не приносять”, Д. Заславський в обхід греблі направляє кінноту на чолі з С. Корецьким та С. Лащом, яка раптово атакувала козацькі підрозділи. Останні, щоб не потрапити в оточення, змушені були відійти до табору. Д. Заславський, для зміцнення захоплених позицій, направляє туди 1200 піхотинців на чолі з Осинським та 6 гармат⁴⁸. В цей же день польські підрозділи повели наступ і на табір М. Кривоноса, проте були відбиті. Поділяємо міркування В. Степанкова, що “втрата переправи стала відчутною невдачею для Б. Хмельницького, оскільки розривала зв'язок з табором М. Кривоноса, відкривала шлях до обозу основних сил армії й могла позбавити психологічної стійкості вояків”⁴⁹.

День 22 вересня виявився туманним. Б. Хмельницький, як з'ясували сучасні дослідники, використав його для зміцнення табору: попереду і позаду табору викопуються рови, які наповнюються водою; вищими досипаються вали⁵⁰. Водночас відбувалися герці між козаками та жовнірами, які призвели до втрат, як з одного, так і з іншого боку⁵¹. Вкінці дня до табору гетьмана прибувають 5-6 тис. бджацьких татар на чолі з Аутимір-мурзою й Аджаметмурзою. В цей час до польських жовнірів в полон потрапляє священик, який повідомив, що до табору Б. Хмельницького прибуде 30 тис. татар. Дана інформація породила в командування польськими військами тривогу⁵², які протримали в бойовій готовності більшість підрозділів. Готуючись до контрнаступу на обох берегах р. Ікви, Б. Хмельницький переправляє частину татар до табору М. Кривоноса і, “щоб нагнати страху на жовнірів, звелів перевдягнути частину козаків татарами”⁵³.

23 вересня, під час заміни польських підрозділів на греблі і поряд з нею, українсько-татарські підрозділи розпочали наступ. Корогви Мазовецького полку, що безпосередньо захищали підходи до греблі, були розгромлені. Охоплені панікою, знесилені від “бойового чергування”, жовніри почали відступати. Спроба польського командування надати допомогу окремими підрозділами, обернулася для них загибеллю⁵⁴. Тому, як пише Ю. Мицик, “хоругви стали відмовлятися від участі у цьому двобої”⁵⁵. Успішно розвивався наступ і полків М. Кривоноса⁵⁶. У цей час татарська кіннота вийшла на фланги і тил супротивника. Серед польських офіцерів і жовнірів з'явилася розгубленість, що перетворилася на паніку, яка охопила польське військо, особливо під вечір, коли почали ширитися відомості про появу українсько-татарських загонів в тилу табору, що в результаті призвело до втрати польським командуванням контролю над військом⁵⁷. Скликана ввечері нарада приймає рішення про відступ, який перетворюється на панічну втечу⁵⁸. Першими, потай від війська, залишили поле бою головнокомандувачі. Помітивши відсутність командирів, кинулася втікати кіннота, залишивши зброю і припаси. Піхотинці, обозні, слуги були залишені напризволяще. Розрахунки дослідників промовляють, що “втікачі рухалися зі швидкістю 120 км на добу, тобто з максимальною швидкістю вершника - 12 км на годину”⁵⁹.

Отримавши відомості про залишення обозу жовнірами, Б. Хмельницький запідозрив можливість пастки і заборонив воякам наближатися до табору, а “чекав світанку, бо розпочинати бойові дії в таборі, розташованому на складній місцевості, і до того ж у темряві, було недоцільно”⁶⁰. Лише вранці козаки зайняли табір, здобувши великі трофеї (92 гармати, гетьманська булава В. Заславського, велика кількість вогнепальної зброї та пороху тощо), загальна вартість яких перевищувала 7 млн злотих⁶¹.

Отже, українська армія одержала блискучу перемогу над армією Речі Посполитої. В. Степанков спростовує версію, начебто головною причиною “панічного відступу поляків були невмілі й потужні дії українців і татар, а морально-психологічна нестійкість командування і жовнірів”⁶². Як і в попередніх битвах, у підготовці і проведенні Пилявецької битви виявився полководчий талант Б. Хмельницького, високий рівень українського військового мистецтва⁶³. Даної позиції дотримується й І. Стороженко, який поразку польської армії вбачає у наступному:

- по-перше, невдалим розташуванням польського війська в районі Пилявців, на місцевості, непридатній ні для обрання укріпленого табору, ні для використання кінноти. Особливо значна психологічна напруга створювалася від можливої небезпеки нападу українців на неукріплений табір вночі;

- по-друге, вдало вибраною й добре укріпленою позицією українського табору, штурм якого був неможливий через відсутність у польському війську необхідної для цього кількості піхоти. Крім цього, правому флангу польського війська загрожував М. Кривоніс, який розташувався вище по течії Ікви на цьому ж (лівому) березі;

- по-третє, усвідомленням більшістю польських воїнів, що їх ошукали, що Б. Хмельницький навмисно удавав втечу з Росоловицької переправи, Старокостянтинова та з шляху, що веде до Пилявців, щоб заманити їх сюди, в район зі складним рельєфом місцевості, на якій неможливо організувати ні оборони, ні наступу;

- по-четверте, відсутністю у польського війська плану бойових дій, єдиноначальності, виконавчої дисципліни, керованості військом⁶⁴. Сама ж перемога сприяла наростанню національно-визвольної боротьби на західноукраїнських землях.

пилявецька битва визвольний хмельницький

Примітки

1. Апанович Е. М. Исторические места событий Освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг. / Е. М. Апанович. - К.: Из-во АН УССР, 1954.- 102 с.

2. Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький / І. П. Крип'якевич. - К.: Вид-во АН УРСР, 1954. - 535 с.

3. Легкий В. И. Крестьянство Украины в начальный период Освободительной войны 1648-1654 гг. / В. И. Легкий. - Ленинград: Из-во Ленинградского ун.-та. 1959. - 175 с.

4. Полухін Л. М. Кривоніс, Д. Нечай, І. Богун - народні герої Визвольної війни / Л. М. Полухін. - К.: Держполітвид УРСР, 1954. - 40 с.; Його ж. Максим Кривоніс- герой Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. / Л. М. Полухін. - К.: Вид-во АН УРСР, 1952. - 20 с.

5. Дан О. Ю. Козацтво Брацлавщини у боротьбі за свободу і незалежність (16481676 рр.) / О. Ю. Дан. - К.: Вид. дім “Стилос”, 2004. - 288 с.

6. Мицик Ю. А. Сполохи козацької звитяги: Нариси / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - Дніпропетровськ: Січ, 1991. - 206 с.

7. Смолій В. А. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет) / В. А. Смо- лій, В. С. Степанков. - К.: Либідь, 1993. - 504 с.; Смолій В. А. Богдан Хмельницький (Хроніка життя та діяльності) / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К.: Наукова Думка, 1994. - 263 с.; Смолій В. А. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.) / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К.: Вид. дім “Альтернатива”, 1999. - 352 с.; Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2003. - 400 с.; іл.

8. Степанков В. С. З історії української розвідки та контррозвідки (нариси) / С. Степанков. - К.: Інститут СБ України, 1995. - 203 с.

9. Пилявецька битва 1648 р. в історії України. - Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 400-річчю від дня народження Богдана Хмельницького, 22-24 вересня 1995 року. - Стара Синява: МП “Офсет”, 1995. - 185 с.; Пилявецька битва 1648 року в історії України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 360-річчю битви під Пилявцями. - Хмельницький: ПП Мельник А. А., 2008. - 330 с.

10. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - 66-77; Степанков В. С. Становлення державних інституцій й козацької моделі господарства у Поділлі на початковому етапі Національної революції (16481650 рр.) / В. С. Степанков // Поділля і Волинь у контексті історії українського національного відродження: науковий збірник. - Хмельницький: “Доля”, 1995. - С. 25-27.

11. Стороженко І. До історії битви під Пилявцями 1648 р. // Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина / І. Стороженко // Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 500-річчю українського козацтва (Київ- Дніпропетровськ, 13-17 травня, 1991). - К.: Ін-тут історії АН України, 1993. - С. 113.

12. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - С. 85.

13. Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 2003. - С. 152; Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення / С. Степанков // Пилявецька битва 1648 року в історії України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 360-річчю битви під Пилявцями. - Хмельницький: ПП Мельник А. А., 2008. - С. 14.

14. Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А Смолій, В. С. Степанков. - К., 2003. - 153.

15. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / С. Степанков. - С. 15.

16. Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 2003. - 153.

17. Виногородська Л. І. Археологічні дослідження у с. Пилява Хмельницької області Старосинявського району / Л. І. Виногородська // Пилявецька битва 1648 року в історії України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 400-річчю від дня народження Богдана Хмельницького 22-24 вересня 1995 року. - Стара Синява, 1995. - С. 31.

18. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / В. С. Степанков. - С. 16-18; Виногородська Л. І. Названа праця / Л. І. Виногородська. - С. 31-32.

19. Стороженко І. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII ст. / І. С. Стороженко. - Кн. 1: Воєнні дії 1648-1652. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1996. - Кн. 1. - С. 9.

20. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / С. Степанков. - С. 16.

21. Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 2003. - 155.

22. Апанович О. М. Пилявецька битва - одна з найбільших битв Визвольної війни 1648-1654 років / О. М. Апанович // Пилявецька битва 1648 року в історії України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 400-річчю від дня народження Богдана Хмельницького 22-24 вересня 1995 року. - Стара Синява, 1995. - С. 9.

23. Там само. - С. 9-10.

24. Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 2003. - С. 155.

25. Смолій В. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.) / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2009.- С. 92.

26. Ступак Ф. Я. Воєнне мистецтво епохи козаччини / Ф. Я. Ступак // Поділля і Південно-Східна Волинь в роки Визвольної війни середини XVII століття / Матеріали Всеукраїнської історико-краєзнавчої науково-практичної конференції, 19 вересня 1998 р. / Інститут історії України НАН України та ін. - Стара Синява: Поділля, 1998. - С. 42.

27. Там само.

28. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / С. Степанков. - С. 16-17.

29. Там само. - С. 17.

30. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - 112.

31. Мицик Ю. А. Незнаний публіцистичний твір про Пилявецьку битву / Ю. А. Ми- цик // Пилявецька битва 1648 року в історії України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 400-річчю від дня народження Богдана Хмельницького 22-24 вересня 1995 року. - Стара Синява, 1995. - С. 42.

32. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / В. С. Степанков. - С. 17.

33. Там само.

34. Мицик Ю. А. Щоденники Пилявецької битви 1648 р. / Ю. А. Мицик // Поділля і Південно-Східна Волинь в роки Визвольної війни середини XVII ст.: Матеріали Всеукраїнської історико-краєзнавчої науково-практичної конференції. 19 вересня 1998 року / Інститут історії України НАН України та ін. - Стара Синява: Поділля, 1998. - С. 58.

35. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / С. Степанков. - С. 17.

36. Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 2003. - 156-157.

37. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - С. 118.

38. Там само.

39. Там само. - С. 118-119; Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А. Смолій, С. Степанков. - К., 2003. - С. 157.

40. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - 119.

41. Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 2003. - С. 157; Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - С. 119.

42. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - С. 119-120.

43. Апанович О. М. Пилявецька битва - одна з найбільших битв Визвольної війни 1648-1654 років... / О. М. Апанович. - С. 10.

44. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - С. 120.

45. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / С. Степанков. - С. 18.

46. Там само.

47. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - 121.

48. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / В. С. Степанков. - С. 19; Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - С. 21; Апанович О. М. Пилявецька битва - одна з найбільших битв Визвольної війни 1648-1654 років... / О. М. Апанович. - С. 10.

49. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / С. Степанков. - С. 19.

50. Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 2003. - 160.

51. Апанович О. М. Пилявецька битва - одна з найбільших битв Визвольної війни 1648-1654 років... / О. М. Апанович. - С. 11; Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / В. С. Степанков. - С. 19.

52. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / В. С. Степанков. - С. 20.

53. Там само; Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - С. 128.

54. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / С. Степанков. - С. 20; Апанович О. М. Пилявецька битва - одна з найбільших битв Визвольної війни 1648-1654 років... / О. М. Апанович. - С. 11-12.

55. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - 134.

56. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / С. Степанков. - С. 20.

57. Смолій В. А. Богдан Хмельницький / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 2003. -161; Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - С. 136.

58. Апанович О. М. Пилявецька битва - одна з найбільших битв Визвольної війни 1648-1654 років... / О. М. Апанович. - С. 13.

59. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - С. 136-137.

60. Там само. - С. 140; Смолій В. Українська національна революція XVII ст. (16481676 рр.) / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 2009. - С. 95.

61. Степанков В. С. Пилявецька битва: передумови, хід, історичне значення... / В. С. Степанков. - С. 21; Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - С. 140.

62. Смолій В. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.) / А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 2009. - С. 95-96.

63. Мицик Ю. А. Названа праця / Ю. А. Мицик, В. С. Степанков, І. С. Стороженко. - 141.

64. Стороженко І. До історії битви під Пилявцями 1648 р.... / І. Стороженко. - С. 115.

Размещено на Allbest.ru