Знахідки клинкової зброї ранньокелермесського часу з Українського Лісостепу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Знахідки клинкової зброї ранньокелермесського часу з Українського Лісостепу

У статті виділено та проаналізовано найбільш архаїчні зразки клинкової зброї скіфського типу з поховань на території Українського Лісостепу.

Мечі та кинджали є одним з найвиразніших елементів паноплії давніх кочовиків. Проте, при вирішенні питань хронології вони не є самодостатнім джерелом. Це обумовлено доволі широкими хронологічними рамками побутування як цілих типів, так і окремих типоутворюючих деталей. Тому, нажаль, в ході гострих дискусій щодо періодизації скіфської архаїки лишається осторонь низка яскравих і самобутніх зразків озброєння.

У той же час, на актуальність пошуків у цій галузі неодноразово наголошували вчені. Зокрема, А.Ю. Алексеєв писав, що оскільки інтерпретаційні дослідження скіфської тріади досі не вичерпані, на часі постає розробка періодизації її окремих категорій [Алексеев, 2003, с. 41].

Спробуємо виділити найбільш архаїчні екземпляри скіфської клинкової зброї з українського Лісостепу. За основу періодизації ранньоскіфського часу взято поділ поховань Келермеського могильника на ранню та пізню групи [Галанина, 1994, с. 105; 1995, с. 40]. Тому постає потреба виділення групи воїнських поховань середини VII ст. до н. е.

Традиційно при розгляді скіфського архаїчного матеріалу дослідники вважають найбільш ранніми комплексами ті, у яких зустрічаються передскіфські та ранньоскіфські речі. Одним з найбільш ранніх комплексів, який містить клинкову зброю скіфського типу, вважається «поховання» біля Лермонтовського роз'їзду (рис.

1). Але існує висока ймовірність того, що тут маємо справу зі змішаним комплексом. Адже ці речі були здані до музею робітниками, які розрили курган при будівництві дороги. Причому, за даними автора першої публікації, до музею потрапили далеко не всі старожитності [Иессен, 1955, с. 122].

Багато знаних дослідників не брали до уваги вказану обставину і беззастережно трактували цей набір речей як автентичний новочеркасько-скіфський комплекс. Ще О.О. Ієссен, не надаючи зображення кинджалу, писав, що «вперше з ранньою кінською збруєю перетинається кинджал такого типу, який вже наближається по формі до акінаків келермеського типу» [Иессен, 1955, с. 123].

першим, хто повністю опублікував матеріали з Лермонтовського роз'їзду, був О.І. Тереножкін. Цей комплекс речей став одним з наріжних каменів у його концепції походження скіфської культури, згідно якої носії пам'яток новочеркаського типу (ймовірні кіммерійці) були механічно змінені носіями ранньоскіфської культури. при цьому остання з'явилась у північному причорномор'ї у сформованому вигляді, а зброя розглядалась як одна з основних привнесених категорій [Тереножкин, 1975, с. 27-32; 1976, с. 128-136; Ильинская, Тереножкин, 1983, с. 20-22].

Не зважаючи на те, що основні положення історичної побудови Олексія Івановича вже відійшли до історіографічного надбання, цей комплекс міцно закріпився в літературі і до сих пір вважається еталонною пам'яткою скіфської архаїки [Виноградов, Дударев, 1983, с. 118; Мурзин, 1984, с. 74; Шрамко, 1984, с. 30-31;

Рис. 1. До питання про автентичність поховання біля Лермонтовського Роз'їзду: 1 - набір старожитностей з Лермонтовського роз'їзду; 2 - схема технології виробництва скіфської клинкової зброї; 3 - вироби з черешком для кріплення навершя (а - Аркадак; б - Чугуїв; в - Кузина Гора); 4 - вироби з накладним навершям (а - Забір'я; б - Куп'єваха, к. 18, п. 1; в - Мастюгино) (на основі публікацій: [Тереножкин, 1975; Шрамко, Фомин, Солнцев, 1970; Ворошилов, 2011; Резніков, 2012; Алихова, 1962; Петровська, Іванов, 1971; Бойко, Берестнев, 2001; Березуцкий, Золотарев, 2008]). Тут і далі: масштаб наведено лише для зображень клинкової зброї, всі інші артефакти подано у довільному масштабі.

Махортих, Скорий, 1986, с. 72; Гречко, 2013, рис. 3]. Проте набір речей з Лермонтовського роз'їзду не може впевнено розглядатись як єдиний комплекс через недостовірні умови знахідки.

Варто зупинитися на деяких міркуваннях щодо конструкції кинджалу з Лермонтовського роз'їзду. О.О. Ієссен та О.І. Тереножкін припускали, що первинно він мав навершя, пізніше втрачене 1 Про таку можливість писали Б.А. Шрамко та С.А. Скорий з С.В. Махортихом. Погоджуючись із таким припущенням, спробуємо уявити, якої форми могло б бути гіпотетичне навершя?

Згідно дослідженням Б.А. Шрамка, при з'єднанні з рукояткою заготовка брускоподібного навершя прошивалась наскрізь, після чого її надівали на стрижень рукоятки (рис. 1, 2). Для зменшення трудовитрат відтягнутий черешок, який входив у навершя, як правило, був меншого діаметру, ніж рукоятка [Шрамко, 1970, с. 46; рис. 4, 1]. Це простежується на прикладі низки фрагментованих виробів (рис. 1, 3). Крім того, на неушкоджених екземплярах добре видно, що на верхній площині брускоподібного навершя черешок (навіть розклепаний) значно поступається поперечному розміру рукоятки.

У той же час, якщо рукоятка не має черешка, навершя має кріпитись іншим чином. У цьому разі пластини навершя накладались на край рукоятки і кріпились методом холодної зварки [Шрамко, 1970, рис. 4, 2, 5]. Таким чином, звуження хвостовика навпаки зменшувало б площу прилягання деталей та ослаблювало конструкцію. Рукоятки з ушкодженими накладними навершями також відомі серед скіфських старожитностей (рис. 1, 4). При чому їх обрис доволі подібний до контуру рукоятки кинджалу з Лермонтовського роз'їзду згідно наведеним спостереженням, малоймовірно, що конструкція руків'я кинджалу з Лермонтовського роз'їзду притаманна для передскіфського часу. Спірність питання змушує нас відмовитись від його використання при хронологічній побудові. Адже морфологія може вказувати на доволі широкий хронологічний проміжок.

Тому, власне, у представленій системі відсутній докелермеський період (або період РСК-1), адже за умови ігнорування кинджалу з Лермонтовського роз'їзду, знахідки скіфської клинкової зброї «допохідного» часу не відомі. Жоден інший комплекс з числа тих небагатьох, що були віднесені дослідниками до етапу РСК-1, не містив у своєму складі меча або кинджалу. У той же час, як буде показано нижче, найперші відомі зразки клинкової зброї належать саме келермеським мечам й кинджалам. Форма меча скіфського типу поширилась лише в часи активних контактів між кочовиками та тубільцями Кавказу.

У Лісостепу виразним і, можливо, найбільш раннім похованням, є Яснозір'я к. 6 п. 1 (рис. 2, 1). У ньому знайдено короткий меч келермеського типу з петелькою на рукоятці. Автори розкопок датували цей комплекс серединою - другою половиною VII ст. до н. е. [Ковпаненко, Бессонова, Скорый, 1994, с. 61; Скорый, 2003, с. 35]. У похованні зафіксовано посуд пізньожаботинського вигляду - кубок, оздоблений прокресленим геометричним орнаментом, та горщик з наліпним валиком по бортику. Кераміка з поховання може датуватись доволі широко - у межах першої половини - третьої чверті VII ст. до н. е. [Шрамко, 2006, с. 42; Kasuba, 2010, fig. 5]. С.А. Скорий виступає проти такої низької дати для цього та цілої низки інших лісостепових поховань. В ході полеміки з Г.І. Смірновою дослідник справедливо зазначає, що датування комплексу за особливостями оздоблення кераміки не є коректним (протилежну точку зору див.: [Смирнова, 2002, с. 219]). Натомість, курган 6 біля Яснозір'я залучено ним до горизонту Реп'яхуватої Могили (кінець VII - початок VI ст. до н. е.) на підставі подібності форм вудил та кинджалів [Скорий, 2003, с. 35].

Вище ми оговорювали, що клинкова зброя не може бути надійним хроноіндикатором, тому ця риса не є вирішальною. Що ж до кінської збруї, вважаємо що у даному випадку більш показовими за вудила є своєрідні псалії з муфтоподібними отворами. Зауважимо, що С.А. Скорий виділяв коло найбільш архаїчних поховань (Жаботин, к. 524, Ємчиха, к. 375 та ін.) саме за цією рисою [Скорий, 2003, с. 38-39]. Наявність муфтоподібних отворів на псаліях притаманна для передскіфських екземплярів. У той же час, оформлення закінчень у звіриному стилі у формі копита вказує на їх належність до скіфської доби. Напевно, поєднання цих рис на одному виробі відбувалось в час формування скіфської культури, що приводить до висновку про датування всього комплексу близько середини VII ст. до н. е. [Алексеев, 2003, с. 58-59; Могилов, 2008, с. 98].

Тож, це поховання в повній мірі ілюструє вислів О.О. Ієссена про «зустріч ранньої вузди з келермеськими акінаками». Але часткова синхронізація цих речей фіксується дещо пізніше, ніж припускав дослідник. На це вказують контекст знахідок та їх характерні риси.

Варто також відмітити, що речі з Яснозір'я мають багато спільного з інвентарем поховань, виділених в етап РСК-1 - наприклад,

Рис. 2. Поховання ранньокелермеського горизонту зі знахідками клинкової зброї на території Причорноморського лісостепу: 1 - Яснозір'я, к. 6, п. 1; 2 - Медвин, к. 1906 р.; 2 - Рижанівка, к. 5; 3 - Ленківці (на основі публікацій: [Ковпаненко, Бессонова, Скорый, 1994; Ковпаненко, 1981; Тереножкин, 1965; Смирнова, 1993]).

Разом з тим, Т.В. Рябкова відмічала хронологічну близькість сагайдачного набору з останнього кургану до ранніх келермеських наборів [Рябкова, 2009, с. 348]. Це спостереження вказує на те, що наш підхід має право на життя і знімає гостроту питання про виділення «допохідного» та «післяпохідного» періодів при вивченні скіфської клинкової зброї.

Неподалік від попереднього кургану розташований відомий архаїчний могильник біля с. Медвин. З розкопаного у 1906 р. кургану походить схожий короткий меч келермеського типу [Ковпаненко, 1981, с. 47]. Разом з ним у похованні зафіксовано небагатий, але виразний інвентар. Особливо привертає увагу бронзове дзеркало з центральною ручкою (рис. 2, 2). Подібні вироби традиційно відносять до найбільш ранніх періодів скіфської історії, як привнесені з центральноазійської «прабатьківщини».

На думку низки дослідників, дзеркала з центральною ручкою побутують раніше, ніж вироби з бічною ручкою, хоча й незначною мірою перетинаються. І.М. Медведська вважала їх характерними виключно для етапу РСК-2, що, на думку дослідниці, вказувало на першу половину VII ст. до н. е. [Медведская 1992, с. 87]. Згідно хронологічним пошукам В.Є. Єременка, ці дзеркала побутували ширший проміжок часу і притаманні майже усьому VII ст. до н. е. [Еременко, 1997, табл. 3]. І.В. Бруяко обмежує період їх вжитку серединою - кінцем VII ст. до н. е. Основою для цього припущення є дата кургану Переп'ятиха (з посиланням на С.А. Скорого) у рамках останньої чверті вказаного сторіччя [Бруяко, 2005, с. 244-246]. Втім, віднести це поховання до середини - третьої чверті VII ст. до н. е. спонукають паралелі з келермеськими курганами Веселовського [Галанина, 1994, рис. 3, І]. Разом з тим, опускати дату цього набору нижче середини VII ст. до н. е. не дозволяє відсутність ромбічних наконечників [Полін, 1987, с. 21].

Хронологічно близьким до попередніх поховань є курган біля Ленківців (рис. 2, 3). Звідси відомий короткий кинджал з брускоподібним навершям, ниркоподібним перехрестям та пласкою рукояткою. У спеціальній роботі, присвяченій хронології Середнього Подністров'я, Г.І. Смірнова датувала цей комплекс другою чвертю - серединою VII ст. до н. е. Підставою для цього були склад сагайдачного набору, орнаментація посуду та знахідка дзеркала [Смирнова, 1993, с. 106]. Останнє має цікаву особливість - воно поєднує центральну ручку у вигляді петлі (що характерно - відламану) та вторинну прикріплену бокову ручку (фіксується лише за отворами на диску).

Відома також точка зору, згідно котрій це поховання варто відносити до першої чверті VII ст. до н. е. Вона ґрунтується передусім на характеристиці черпака, оздобленого канельованим орнаментом [Бандрівський, 2010, с. 83- 86; Кдааккі-Віїокгуїу, 2012, s. 167]. Проте у вирішенні питань хронології, ми все ж таки віддамо першість металевим виробам, а не керамічному посуду, окремі форми якого могли побутувати протягом сторіччя [Скорый, 2003, с. 35; Гречко, 2012, с. 79].

Вище вже йшлося про співвідношення хронологічних позицій дзеркал з центральною та бічною ручкою. Дослідниками припускалось, що вони певною мірою перетинаються у часі. Але цей «перетин» первинно було віднесено до часу спорудження обох гробниць Реп'яхуватої Могили [Медведская, 1992, с. 87, 92; Еременко, 1997, табл. 3] та Переп'ятихи [Бруяко, 2005, с. 246]. Проте, на думку Г.І. Смірнової, вказана обставина не впливає на дату комплексу в сторону підвищення. Адже у випадку з Ленківцями самостійну дату дають наконечники стріл. Наявність у похованні овально-ромбічних та листоподібно-ромбічних наконечників вказує, скоріш, на час, близький до середини VII ст. до н. е., але не до його кінця [Смирнова, 1993, с. 107]. Хоча, на думку С.В. Поліна, знайдені у цьому похованні дволопатеві наконечники слід розглядати не як ромбічні, а з асиметрично-овальною голівкою. Тому, за логікою дослідника, нижньою межею складання сагайдачного набору є середина VII ст. до н. е., після якої ромбічні наконечники невідомі [Полін, 1987, с. 21]. У той же час, присутність у похованні залізних петельчастих вудил вказує на близькість цього поховання до класичних келермеських поховань [Могилов, 2008, с. 98-99], що схиляє нас до незначного підвищення дати. Тож, сумарно, вона також може вкладатись у проміжок середини-третьої чверті VII ст. до н. е.

Таким чином, хоча дзеркала з центральною ручкою могли з'явитися раніше, ніж з бічною, останні спостереження не дозволяють їх значною мірою розводити у часі. Тим більше, що хронологічний розрив між спорудженням послідовних поховань Реп'яхуватої Могили був мінімальним [Скорый, 2003, с. 37].

У зв'язку з цим цікаво прослідкувати як на прикладі центральноазіатського «ядра» скіфської культури проявляється нерівномірність використання різних категорій речей. Так, деталі озброєння (кубанські шоломи і біметалеві чекани) майже не відомі на захід від Дону. У той же час деталі туалету (дзеркала) були поширені далі на захід і побутували протягом довшого часу. Що ж до культових речей (кам'яні блюда, парні бронзові ножі), вони широко представлені серед лісостепових пам'яток і «осідають» у похованнях одними з останніх. Тож, ми бачимо, що впровадження нового озброєння відбувалося досить швидко, безпосередньо в момент перших контактів номадів з тубільним населенням Кавказу.

Поховання біля Ленківців також цікаве тим, що вже на ранніх етапах скіфської історії ми фіксуємо кинджал з рукояткою, пласкою в перетині. Б.А. Шрамко справедливо зазначав, що наявність бічних валиків на рукоятці є виробничим атавізмом, який залишився у спадок від біметалевих виробів. Тож, за логікою дослідника, екземпляри з пласкою рукояткою мають бути подальшим спрощенням [Шрамко, 1984, с. 31, рис. 5]. З точки зору вивчення технології, це твердження дійсно є незаперечним. Проте, як ми бачимо на прикладі розглянутих зразків озброєння, поступ по напрямку спрощення відбувся доволі швидко і надалі кинджали з гладким та жолобчастим руків'ям співіснували протягом достатньо довгого часу.

У якості додаткового аргументу на користь нашого спостереження варто згадати кинджали зі Старшого Ахмиловського могильника у Поволжі. Ця пам'ятка презентує низку доволі цікавих виробів з пласкою рукояткою. На думку дослідників, вони були привнесені у середовище поволзьких аборигенів безпосередньо

Рис. 3. Комплекси ранньокелермеського горизонту з Кавказького регіону та Малої Азії: 1 - Самтавро, п. 127; 2 - Тлі, п. 68; 3 - Тлі, п. 85; ш - Тлі, п. 164; 5 - Імірлер (на основі публікацій: [Ильинская, Тереножкин, учасниками передньоазійських походів. причому це сталося не пізніше кінця УІІ - початку VI ст. до н. е. [Погребова, Раевский, 1989, с. 64; рис. 2].

Додамо, що форма наведених кинджалів може свідчити про їх належність до ще більш раннього часу, ніж зазначена вченими межа. Так, наприклад, екземпляр з п. 250 зазначеного могильника [Халиков, 1977, рис. 60, 2] поєднує ниркоподібне перехрестя з грибоподібним навершям.

Поховання Рижанівка, к. 5 [Тереножкин, 1965, с. 211] віднесене до ранньокелермеського часу передусім за сагайдачним набором (рис. 2, 4). Незважаючи на незначну кількість наконечників стріл, знахідки дволопатевих овальних екземплярів вказують на належність комплексу до другої-третьої чверті VII ст. до н. е.

В.А. Іллінська віднесла це поховання до перехідного етапу між жаботинськими та старшежуровськими похованнями [Ильинская, 1975, с. 57]. Підставою для цього стала форма черпаків - вони мають низьку чашку і високу ручку. Але, разом з тим, на ньому вже нема рельєфної орнаментації, характерної для жаботинського часу. О.І. Тереножкін підкреслював перехідне положення пам'ятки за збігом пізньожаботинського черпака з набором озброєння келермеського вигляду [Тереножкін, 1965, с. 214]. В цілому, погоджуючись з дослідниками, зазначимо, що сьогодні дату кургану 5 біля с. Рижанівка найкраще обмежити в рамках середини - третьої чверті VII ст. до н. е.

Для окреслення цілісної картини, необхідно звернутись до аналогій з кавказького регіону. Найбільш ранні знахідки клинкової зброї скіфського типу з нескіфських пам'яток Кавказу можна впевнено залучити до кола виробів келермеського типу.

Найпершим у переліку аналогій слід згадати екземпляр з п. 27 могильника Самтавро [Ильинская, Тереножкин, 1983, с. 28]. У могилі містився довгий меч цілком усталеного келермеського вигляду. Разом з ним зафіксовано сагайдачний набір, укладений переважно з наконечників жаботинського типу (рис. 3, 1). Але деякі з них мають округліші риси у порівнянні з класичними екземплярами епонімного кургану. Згідно спостереженням С.В. Поліна, подібні вироби широко побутують до середини VII ст. до н. е. Напевно, у рамках першої половини вказаного сторіччя і лежить дата розглянутого поховання.

У Закавказзі важливою пам'яткою є Тлійський могильник. Він був досліджений Б.В. Теховим, що знайшло вичерпне відображення у низці робіт [Техов, 1980, с. 219; 1980а, с. 21]. Серед поховань вирізняється кілька аборигенних могил зі зброєю скіфського типу. Охарактеризуємо лише найбільш інформативні.

Поховання 68. Кінська збруя представлена вудилами з D-подібними петлями та кістяними паліями з трьома отворами. Останні мають невиразний декор у звіриному стилі, характерний для найбільш ранніх виробів такого типу. Деталі костюму представлені двома дугоподібними фібулами, гривною з витого дроту та рештками бронзового поясу, прикрашеного пуансонним орнаментом. Зі знахідок зброї, окрім меча келермеського типу, знайдено бронзову сокиру (рис. 3, 2).

Поховання 85. Вирізняється знахідкою біметалевого келермеського кинджалу. Окрім нього, інші категорії поховального інвентарю, варті уваги, повторюють набір попереднього комплексу (рис. 3, 3).

Поховання 164. Примітне тим, що на руків'ї даного келермеського кинджалу фіксується петелька темляка. Разом з ним знайдено бронзову півкруглу бутероль, оформлену у вигляді пантери, яка згорнулася. Інші предмети повторюють набір попереднього комплексу (рис. 3, 4).

Тож, ці та інші поховання Тлійського могильника зі скіфською зброєю демонструють певну хронологічну однорідність. Сукупність характерних особливостей дозволила автору розкопок датувати їх спорудження починаючи від середини VII ст. до н. е., тобто віднести до початку третього етапу кобанської культури [Техов, 1980, с. 256]. Невдовзі після публікації цих матеріалів, їх дати були переглянути в сторону подавнення. Ми схиляємось до думки, згідно котрій закавказькі поховання зі «скіфською» зброєю відносяться до першої половини VII ст. до н. е. [Погребова, 1993, с. 85-86].

Проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки.

Передусім, найбільш ранні екземпляри скіфської клинкової зброї представлені головним чином виробами келермеського типу. Це твердження справедливе як для Лісостепу, так і для кавказького регіону, який ми, погоджуючись із більшістю дослідників, вважаємо вихідним регіоном для скіфських клинків. Адже тут фіксуються найбільш ранні типові екземпляри та не чисельні перехідні форми (історію питання див.: [Шелехань, 2012, с. 5; 2013, с. 47- 48]).

Втім вже в середині VII ст. до н. е. фіксуються екземпляри з ниркоподібним перехрестями. Хоча останнє виглядає як похідне від келермеського, за наявними даними ми не можемо розвести ці два типи у часі. Адже зафіксовано, що вже комплекс знахідок з !мірлера, який дослідники співвідносять з історичними кіммерійцями, мав у складі меч з ниркоподібним перехрестям (рис. 3, 5). Дата його лежить у межах другої чверті - середини VII ст. до н. е. [Алексеев, 2003, с. 152].

На її прикладі ми бачимо, що зразки довгої та короткої клинкової зброї скіфського типу впроваджувались практично синхронно. Паралельне побутування мечів та кинджалів буде характерне і для класичного келермеського часу. Як приклад можна навести Старшу Могилу, де ці речі сполучено в одному похованні Рллінська, 1951, табл. 1].

Також вже на цьому етапі з'являються вироби з пласкою рукояткою. Це дозволяє скорегувати думку, згідно якій форма рукоятки спрощувалась поступово [Шрамко, 1984, с. 34-36]. Згідно наших спостережень, екземпляри зі складним та простим перетином рукоятки співіснують протягом довгого часу аж до середини VI ст. до н. е. [Шелехань, 2014, рис. 1]. Не можна погодитись з М.М. Дараган, яка вважає що вироби з тритавровою рукояткою зустрічаються лише до середини VII ст. до н. е. включно [Дараган, 2010, с. 192]. Адже, на нашу думку, Реп'яхувата Могила, п. 2 та Куп'єваха, п. 19, на основі яких було висунуто таке припущення, відносяться до більш пізнього часу.

В цілому ж, виділена нечисельна група найбільш архаїчних знахідок клинкової зброї вписується у сучасну канву скіфської історії. її можна пов'язати з першою «хвилею» проникнення номадів у Лісостеп [Скорый, 2003, с. 75-79]. Хронологічна позиція цих виробів дещо вища по відношенню до кавказьких аналогів. А це ще раз вказує на вірогідні витоки скіфської клинкової зброї.

кинджал архаїчний скіфський

Література

кинджал архаїчний скіфський

1.Алексеев А.Ю. Хронография Европейской Скифии. - СПб., 2003. - 416 с.

2.Алихова А.Е. Древние городища курского Посеймья // МИА. - 1962. - № 113. - С. 87-129. Апальков А.Н. Находки предметов вооружения скифского времени в междуречье Сейма и Сосны // РА. - 1995. - № 2. - С. 149-152.

3.Бандрівський М. Пам'ятки Середньодністровської (західноподільської) групи ранньозалізного віку в центральноєвропейській хронологічній шкалі та проблеми періодизації // МДАПВ. - 2010. - Вип. 14. - С. 76-113.

4.Березуцкий в.Д. Новые материалы раннего железного века лесостепного Подонья // РА. - 2008. - № 4. - С. 114-119.

5.Бойко Ю.Н., Берестнев С.и. Погребения VII-IV вв. до н. э. у с. Купьеваха (Ворсклинский регион скифского времени). - Харьков, 2001. - 143 с.

6.Бруяко и.в. Ранние кочевники в Европе. - Кишинев, 2005. - 358 с.

7.Виноградов В.Б. К этнокультурной интерпретации некоторых материалов VII в. до н. э из Предкавказья // АСГЭ. - 1983. - № 23. - С. 49-54. ворошилов А.Н. Акинаки келермесского типа в Донской Лесостепи // Восточноевропейские древности скифской эпохи. - Воронеж, 2011. - С. 156-168. Галанина Л.К. К проблеме хронологии Келермес- ских курганов // РА. - 1994. - № 1. - С. 92-107. Галанина Л.К. Раннескифские стрелковые наборы из Келермесских курганов // АСГЭ. - 1995. - № 32. - С. 40-52.

8.ГречкоД.С. О возможных «просветах» в «темное» время (VI в. до н. э.) скифской истории // Stratum plus. - 2012. - № 3. - С. 75-106.

Размещено на Allbest.ru