М. Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906-1907 рр. (за матеріалами щоденника)

«Я -- украинец, но я никогда не замыкался в круг только украинских интересов. Меня за это упрекают, смотрят на меня скоса, иногда даже подозрительно. Но что же поделаешь, когда моё мировоззрение сложи-лось так, что я считаю возможным разрешение украинского вопроса только на почве федеративного устройства России, и украинский вопрос не могу выделить и обособить от других национальных вопросов: поль-ского, еврейского, латышского и пр.»

(див.: ЦДІАК України. -- Ф.1235. -- Оп.1. -- Спр.375. -- Арк.93--94; лист від 6 липня 1905 р.).. Принаймні не випадково саме М.Василенко став одним із найбільших пропаґандистів «Звичайної схеми “русскої” історії...» в російськомовних виданнях. Характерно, що М.Василенко свідомо (а може й ні) робив підміну понять на вищі й нижчі національні інтереси, інтереси державних націй (росіян і поляків) та недержавних (українців, інших). У результаті чого другі мали підпорядковуватися інтересам перших, а не виступати на паритетних із ними засадах, як пропонував М.Грушевський. Проте річна боротьба М.Грушевського за український Київ не минула даремно. М.Василенко погодився з доводами голови НТШ і прийняв його план. Тому в лютому 1907 р. М.Грушевський занотував у щоденнику: «Здибався з Василенком на вулиці. Посперечався з ним за старе досить сильно, а потім пожалував. Написав, пропонуючи зійтися і побалакати, й провели разом вечір. [Заповідається] на другу “союзну державу”» Щоденник М.Грушевського, запис від 17 лютого 1907 р. // Там само. -- Спр.25. -- Арк.144..

Усе міцніше М.Грушевський відчував у Києві ґрунт під ногами. На 1 березня 1907 р. було вже 1200 передплатників «ЛНВ» лише з Наддніпрянської України, тоді як «Нова громада» мала вполовину менше. Ще більше зміцнилося становище з обранням М.Грушевського 29 квітня головою УНТ Щоденник М.Грушевського, запис від 29 квітня 1907 р. // Там само. -- Арк.148 зв..

Є.Чикаленко постійно говорив про перехід М.Грушевського принаймні на приват-доцента Київського університету Щоденник М.Грушевського, запис від 4--5 травня 1907 р. // Там само.. Нарікав, мовляв, як то буде без нього в Києві Щоденник М.Грушевського, запис від 18--19 травня 1907 р. // Там само. -- Арк.149 зв.. Але М.Грушевський хотів міцнішої позиції й подався на посаду повного професора на кафедрі «російської» історії в Університеті св. Володимира.

Львів до Михайла Сергійовича перетворився на тиху пристань Там само.. Майбутнє України вирішуватиметься в Києві. Психологічно ситуація відповідальності моменту надзвичайно тиснула на М.Грушевського. Він писав, що «все вагаюсь між двома настроями -- то надзвичайна вражливість на свою репутацію слов- ну -- щось не упустити, не зістатися позаду, і з другого боку -- гадки що се все марниця, що все паде в ніщо, що не має ніякого значення не тільки слова, популярність і т. п., а навіть якась робота для суспільности, культури, поступу». Ці думки він збирався белетристично обробити Там само..

Шансів на київське професорство майже не було. М.Грушевський це розумів. Університет державний, а його діяльність влада трактувала як «антидержавну». Склад професури не просто правий, а чорносотенно-великодержавний. І саме їй голосуванням вирішувати долю М.Грушевського. Про свій настрій щодо університету в Києві професор писав: «Тягне туди й прикро, що з того, мабуть, нічого не буде» Щоденник М.Грушевського, запис від 25--30 червня 1907 р. // Там само. -- Арк.152..

Але спробувати було треба. Найбільшим промотором підтримки М.Грушевського став В.Перетц. Він надсилав листами новини, роз'яснював справу термінів конкурсу на заміщення посади Щоденник М.Грушевського, запис від 16 серпня 1907 р. // Там само. -- Арк.54.. У серпні 1907 р. М.Грушевський у Києві відвідав місцеву професуру, передусім впливових осіб. За порадою В.Перетца ходив до декана М.Бубнова та свого вчителя В.Іконникова Щоденник М.Грушевського, запис від 16 вересня 1907 р. // Там само. -- Арк.160.. Утім справа обрання закінчилася невдачею. Б.Юзефович у своїй газеті назвав М.Грушевського «науковим брехуном». Почався тривалий судовий процес про образу честі та гідності, який також скінчився нічим.

Проте М.Грушевський не концентрувався на невдачах -- він зосереджувався на позитивній роботі. Зокрема на читанні публічних лекції в УНТ та на базі Українського клубу. Відбувалися тертя й на цьому фронті. Зокрема зі І.Стешенком, через що М.Грушевський навіть хотів звільнитися з головування в УНТ, і змусив Івана Степановича вибачатися Щоденник М.Грушевського, запис від 7 листопада 1907 р. // Там само. -- Арк.165--165 зв..

Перша лекція відбулася 10 листопада 1907 р. М.Лисенко та Є.Тимченко зробили зауваження за «галицький акцент». Людей було багато, з усіх соціальних верств. 12 листопада -- друга лекція. Читав М.Грушевський, на власну думку, краще, а людей було вже менше. Третя публічна лекція сталася 15 листопада з меншим настроєм. Читав майже дві години, зірвав голос і забагато взяв матеріалу Щоденник М.Грушевського, запис від 10, 12, 15 листопада 1907 р. // Там само. -- Арк.165 зв. -- 166..

У листопаді 1907 р. М.Грушевський порушував питання про творення вже не самого наукового товариства, а інституту українознавства, очевидно на загальних принципах народного університету й зі систематичним викладом українознавчих дисциплін як своєрідної альтернативи офіціозному Київському університету. Проте В.Леонтович на це гроші В.Симиренка не дав, і цей проект не було здійснено аж до 1917 р., коли поряд зі старим Університетом св. Володимира постав Український державний університет Щоденник М.Грушевського, запис від 16 листопада 1907 р. // Там само. -- Арк.166 зв..

Невгамовна енергійна вдача М.Грушевського не витримувала пасивності й байдужості. Наприкінці грудня 1907 р. він перед від'їздом до Львова дорікав редакції «ЛНВ» за «загальну оспалість» Щоденник М.Грушевського, запис від 21 грудня 1907 р. // Там само. -- Арк.174..

* **

Українізація культурно-громадського життя Великої України мала розпочинатися з Києва. І попри теоретичну підтримку суспільства, що стояло за по- літизацію українського національно-визвольного руху, у реальному вимірі не мала абсолютної більшості. М.Грушевському довелося стати рушієм процесу, практичним його втілювачем. І це йому вдалося завдяки авторитетності й хариз- мі; натискові на пасивних українських активістів із Наддніпрянщини; особистій ініціативі та перемозі над опонентами, що мали інші візії на справу соборності.

На київському ґрунті М.Грушевський хотів розгорнути журнал «Літературно-науковий вістник», Українське наукове товариство, перебрати під своє керівництво газету «Рада», заснувати замість «Киевской старины» українознавчий науковий журнал «Записки УНТ», науково-популярний часопис «Україна» (почав виходити вже 1914 р.). Елементами соборницької акції було заснування українознавчих кафедр у Київському та інших університетах. Для забезпечення культурницьких акцій коштами ініціював Товариство прихильників літератури, науки і штуки -- своєрідний культурний банк для національних починань. Також планувалося започаткування інституту українознавства -- як народного університету.

Київські політичні українці не становили більшості, до 1905 р. українофільські налаштовані громадські діячі волили зберігати статус-кво, не порушувати дуалістичної національної ідентифікації, ішли у фарватері російських так званих прогресивних партій. Кияни-українці поділялися на малоросійський (В.Науменко, І.Лучицький та ін.) й український (що його намагалися розбудувати в Києві альтернативні М.Грушевському структури «Громадське слово», «Нова громада», «Киевская старина»/«Україна») табори. Це загрожувало сепарацією культурно-політичного розвитку як Західної, так і Східної України.

Політичні ідеї культурної окремішності від Росії не користувалися великою популярністю. Свій вплив справляла ще й російська великодержавна ідея про «триєдиний російський народ». Формування самостійної української культури вважалося «галицьким винаходом» -- «австрофільством», а М.Грушевського сприймали вже галичанином, а не представником Великої України у Львові. Тож йому доводилося популяризувати свої ідеї паралельно з розбудовою структур українського Львова в Києві.

Ідеї переносу «ЛНВ» і НТШ не співчували давні співробітники установ М.Грушевського у Львові («стара фамілія»: І.Франко, В.Гнатюк та ін.), убачаючи в такому акті зменшення можливостей для заробітку. М.Грушевський у результаті сформував «нову фамілію» (І.Джиджора, Ю.Тищенко (Сірий) та ін.), у середовищі котрої стосунки будувалися не на засадах «рівні з першим серед рівних», а як керівник і підлеглі.

Не співчувала ідеї М.Грушевського й київська Стара громада, яка воліла надалі домовлятися з російськими ліберальними політичними колами коштом українських інтересів. Давній провідник українського руху В.Антонович зі своїми співробітниками (О.Левицький, К.Мельник та ін.) так само зайняв очікувальну позицію й не підтримав цілковито М.Грушевського.

Натомість М.Грушевського підтримали основні меценати національної справи Є.Чикаленко, В.Леонтович (у Києві), О.Лотоцький і частково П.Стебницький (у Петербурзі), які утворили з істориком своєрідний тріумвірат громадської влади над українським рухом у Києві. Є.Чикаленко справив вирішальний вплив щодо переходу на позиції М.Грушевського віківців, які складали основу редакції газети «Громадська думка»/«Рада». Фронду Б.Грінченка та С.Єфремова вдалося подолати.

Перенесення установ М.Грушевського зі Львова до Києва стало завершенням ідеї «Галичина -- український П'ємонт» національного проекту Київської громади О.Кониського, В.Антоновича та О.Барвінського 1880-х рр. Таке перенесення дозволило зберегти спільну візію української еліти на соборне майбуття України. Удалося уникнути формування двох різних Україн: православної та греко-католицької, проросійської та європейські зорієнтованої з двома різними мовно-правописними системами й літературами.

«Єдиноначаліє» спричинив не лише «авторитаризм» М.Грушевського, його бажання бути першою особою в українському русі. За загальної слабкості суспільства, його малої культурно-політичної активності повинна була бути одна людина, яка уособлювала б рух до соборності.

Размещено на Allbest.ru