Зародження передумов формування складових професійної компетентності фахівця з тилового забезпечення за часів слов’янських племен та Київської Русі

Дослідження питання зародження й розвитку вектору постачання й забезпечення військ. Сутність основних понять "народне ополчення", "князівська дружина", "боярська дружина", "старша дружина", "молодша дружина", "професійна компетентність фахівців тилу".

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 08.01.2019
Размер файла 21,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зародження передумов формування складових професійної компетентності фахівця з тилового забезпечення за часів слов'янських племен та Київської Русі

М.М. Хрупало

Анотації

У статті розглядається процес зародження передумов формування складових професійної компетентності фахівця з тилового забезпечення за часів слов'янських племен та Київської Русі. Використано історико-аналітичний метод і метод теоретичного аналізу в галузі військових аспектів загальної історії та загальної і вітчизняної військової історії з метою вивчення питання зародження й розвитку вектору постачання й забезпечення військ, доповнено сутність понять "народне ополчення", "князівська дружина", "боярська дружина", "старша дружина", "молодша дружина", "професійна компетентність фахівців тилу" з орієнтацією на прогноз подальшого якісного результату процесу формування професійної компетентності майбутніх офіцерів тилу засобами проектної діяльності.

Ключові слова: "народне ополчення", "князівська дружина", "боярська дружина", "старша дружина", "молодша дружина", "професійна компетентність фахівців тилу".

The article examines the process of birth of preconditions of forming of competence of professional of a competence of specialist of rear guaranteeing during the times of slave tribes and Kiev Rus _ for perspective of further inculcation of project activity in the process of forming of preconditions competence of future officer of rear. Its task is learning the heritage of fundamental problem-search and practical research in the field of general and native military theory concerning the question of the development of professional status of specialists of rear _ for exposing the essence and the peculiarities of mentioned military component. It is used historical, analytical method and metod of theoretical analysis in the field of military aspects of general history and general native military history with the aim of learning the question of birth and development of vector of supplying and guaranteeing of troops it is added the essence of notions "people's home guard", "prince's troop", "boyar's troop", "chief troop", "junior troop", "professional competence of specialist of rear" with the orientation on the forcast of further qualitative result of the process of forming ofprofessional competence off future officer of rear by means of project activities. The novelty of research is on outlining in the historical context birth of preconditions of forming of components of professional competence of a specialist of rear guaranteeing and demonstration of their practical direction.

Key words: people's home guard, prince's troop, boyar's troop, chief troop, junior troop, professional competence of specialist of rear.

Основний зміст дослідження

Звернення до історії завжди допомагає краще побачити сьогоднішній день. У сучасному періоді усвідомлення незворотності демократичних змін, що відбуваються в суспільстві, нова філософія освіти ще тільки формується. Для визначення найбільш правильного вектора її подальшого розвитку на початку третього тисячоліття, на нашу думку, важливим є переосмислення й використання історичної спадщини. Отже, зосередження уваги на історії питання тилового забезпечення к ретроспективний погляд на зародження й розвитокпередумов формування складових професійної компетентності фахівця з тилового забезпечення, з нашої точки зору, можна визначити актуальними.

Фундаментальними, проблемно-пошуковими та прикладними дослідженнями в галузі загальної та вітчизняної військової історії опікувалися Буссов К., Зедделер І., Зотов Р., Ісаєв А., Іссерсон Г., Корякін В., Михайлов І., Мальгін Т., Ржешевський О. та ін. Питання підготовки фахівців військової справи досліджували Барабанщиков А., Вельський К., Герасимов М., Дунаєв К., Луков Г., Платонов К., Сальніков І. та ін. фахівці й працівники в галузі військової педагогіки, психології та методики викладання.

Однак, саме недостатня визначеність проблем військової історії, зокрема історичного аспекту тилового забезпечення Збройних Сил зумовила вибір теми нашої статті. Метою дослідження є висвітлення питання зародження передумов формування складових професійної компетентності фахівця з тилового забезпечення для перспективи подальшого впровадження проектної діяльності у процес формування професійної компетентності майбутніх офіцерів тилу. Завданням її є вивчення спадщини фундаментальних, проблемно-пошукових та прикладних досліджень в галузі загальної та вітчизняної військової історії щодо питання розвитку професійності фахівців тлу для розкриття сутності й особливостей означеної військової конструкти. Використано історико-аналітичний метод і метод теоретичного аналізу в галузі військових аспектів загальної історії та загальної та вітчизняної військової історії з метою вивчення питання зародження й розвитку вектору постачання й забезпечення військ, доповнено сутність понять "народне ополчення", "князівська дружина", "боярська дружина", "старша дружина", "молодша дружина", "професійна компетентність фахівців тилу" з орієнтацією на прогноз подальшого якісного результату процесу формування професійної компетентності майбутніх офіцерів тилу засобами проектної діяльності. Новизна дослідження полягає у висвітленні в історичному контексті зародження передумов формування складових професійної компетентності фахівця з тилового забезпечення та показі їх практичної спрямованості.

Протягом тисячолітньої історії Української держави "пріоритетними в діяльності її влади й урядів залишалися питання забезпечення захисту та безпеки країни, які вимагали розвитку і зміцнення збройних сил" [6, с.9]. Ефективній організації, керівництву та веденню господарства згідно статутів, наказів і положень,що безпосередньо впливають на службу, бойову підготовку персоналу, його моральний стан і дисципліну, з нашої точки зору, в значній мірі сприяє обізнаність фахівця тилового забезпечення з деякими історичними передумовами формування складових професійної компетентності спеціалістів вказаного профілю.

Федик О. зазначає, що "необхідність здійснення деяких завдань матеріального забезпечення, а, отже, і потреба у відповідних силах та засобах для цих цілей з'явилась ще в армії рабовласницьких держав. Однак для створення регулярних армій не існувало господарства в сучасному його розумінні" [7, с.7].

У слов'янських племен слова "полк" і "військо" означали народ. У разі серйозної військової небезпеки практикувалося залучення до військової справи народних мас - "воїв" (народного ополчення), що організовувалося в полки. Чернов А. зауважує, що "походження полку пов'язано з військовою організацією народу, відомої під ім'ям десяткового. Всі члени роду або племені, здатні носити зброю, а пізніше доросле населення міста і прилеглої області становили "тисячі" на чолі з воєначальником - тисяцьким. Тисяча ділилася на сотні, якими командували соцькі, сотня - на десятки зі своїми десятниками. Вся ця військово-народна адміністрація була виборною. Така найбільш проста організація збройних сил спостерігається і в інших народів на певному щаблі їх суспільного розвитку" [6, с.10].

"У стародавні часи турбота про захисників "здійснювалася в рамках сформованих сімейних і племінних відносин, а також у якості благодійності" [3, с.6].

Отже, до часу появи перших князів на Русі вже існувала готова військова (десяткова) організація слов'янських племен, тилове забезпечення якої мало характер благодійності й носило сімейно-племінний характер.

Дружини, що супроводжували племінних князів у походах, почали існувати ще задовго до появи Київської держави. Утворення військової демократії, яку вони пристосовували для зміцнення своєї влади, стало початком поступового підпорядкування військово-народної організації державній владі.

З приходом варягів у середню течію Дніпра на землях поляну другій половині IX ст. виникла сильна держава, що заявила про себе походом на Царгород й укладенням першого міжнародного договору з греками, змусивши Візантію в 912 р. визнати її рівноправним суб'єктом міжнародно-правових відносин Величезною заслугою перших князів було об'єднання розрізнених племен (полян, древлян, дреговичів, сіверян, чудів, словен та ін.) навколо загального політико-адміністративного центру в досить короткий історичний період. Вже за часів Олега всі слов'яни, що увійшли до створеного ним племінного союзу, перестали платити принизливу данину хозарам. "Успіх цієї об'єднавчої політики забезпечили не тільки ретельно продумані дипломатичний акції, а й могутність війська" [1].

Утворення Київської Русі сприяло значному зростанню й посиленню значення дружин. Такі назви збройних сил як "рать", "вой", "воїнство", "військо", "сила", "полки" відомі за літописними джерелами з часу заснування держави. "За своїм класовим складом та організацією збройні сили не були єдиними й складалися в основному з двох частин: князівських і боярських дружин та народного ополчення" [6, с.11].

Спочатку княжі дружини, які складалися з старших (найстаріших) і "младших" (молодших) дружин, фактично були гвардією, що охороняла князя. Однак пізніше старші дружинники (княжі мужі, бояри) стали найближчими радниками князя, тобто своєрідним дорадчим органомпри ньому, що разом з ним вирішували ("думали") питання державного управління й без ради з яким князь не скоював ніяких дій. У мирний час із складу старших дружинників призначалися намісники (управителі) й волостелів отримані від князів міста й волостідля управління та годування, яку розуміло грошові та натуральні побори з населення в їх особисту користь. Під час війни з них формувався командний склад: воєводи окремих загонів або всього війська. Під час походів старші дружинники виконували роль військової ради, збираючись у князя для визначення способів ведення війни, складання планів військових дій, умов миру тощо, виконуючи в таких випадках роль військової ради.

Дружиною князя, у повному розумінні слова, і його особистою охороною були молодші дружини, "відомі під ім'ям "гридьба", "отроки", "дитячі", пізніше - "діти боярські", "дворяни" [6, с.15]. Виконуючи в мирний час роль домашніх слуг і найближчих помічників, молодші дружинники супроводжували князя в "полюддя" для збору данини, а пізніше були збирачами податків. "На відміну від бояр молодші дружинники несли рядову ратну службу самі. Про внутрішню організації дружин джерела не дають ніяких відомостей" [6, с.16].

Отже, політичною і військовою опорою київських князів була дружина.

Дружинники-бояри - які з'являлися на службу до князя зі своїми дружинами - боярські дружини, відомі за збереженими джерелами з X ст. Положення старшого дружинника визначалося не тільки особистою бойовою досвідченістю, а головним чином якістю приведеної у вигляді власної боярської дружини збройної сили (отроки, діти). Будучи особливими загонами у княжому війську, боярські дружини не змішувалися з князівської дружиною й не залежали від князя.

Отже, боярські дружини також являли значну збройну силу.

На думку Евтушенко В., "кожне військове формування, вирушаючи в більш-менш тривалий похід, в першу чергу, потребує тилове забезпечення. Дуже часто саме від злагодженої роботи тилових служб залежить і успіх походу, і результат битви" [2].

На жаль, у відомих літописах інформація щодо вирішення питань тилового забезпечення дружин перших київських князів відсутня, однак поняття обозу відомо з давніх часів.

Ймовірно, через відсутність спеціального обозу все необхідне для приготування їжі варяги возили на човнах. Використання важких чотириколісних возів практикувалося зрідка, при сухопутному русі. Поняття "обоз" ("товари", "підводи", "стани", "колимаги") до лексики княжого війська ввійшли пізніше й розуміли певну конструкту, а саме: вози з продуктами й наметами, на які складалося важке озброєння (обладунки та зброя), що обов'язково рухалися попереду війська на якійсь відстані під охороною деякого числа воїнів. Вказане підтверджується у літопису"Повестьвременных лет" та спогадами Володимира Мономаха щодо епізоду про несподівану зустріч з ворогом - половцями, а саме: "ми з радістю з ними б воювали, та ось зброю вислали вперед на підводах" [2].

Хоча на утримання дружини виділялася певна частина княжих доходів, що надходили від данини, військової здобичі, торгових мит тощо, однак, прожиток і проживання князівської дружини протягом усього зимового періоду, коли військових дій не велося, забезпечувалися населенням підвладних Києву територій.

Обов'язок для населення, особливо селян, постачати до війська підводи й візки - "везти повоз" - сформувався за часів князя Володимира. Нерідко вози й сані використовувалися також для перевезення війська у зимово-весняний період (у 1111 р. ранньою весною військових везли на санях, взимку 1146 р. під час походу на Галичину дружина Всеволода Святославовича пересувалася на возах і санях).

Хоча кожне велике військо мало свій обоз, проте критерії формування його складових поки що не визначені. Практикувалося використання різних конструкцій, а саме: колимаги, чотириколісні варязькі вози старого типу та легкі двоколісні вози степових племен, татарські підводи, що називалися возами та ін. Євтушенко В. зазначає, що невеликий за обсягом обоз русичів був не дуже великим, але, "збираючись у похід, потрібно було забезпечити військо всім необхідним, так як в степу, часом, нічого роздобути було не можна. У першу чергу запасалися борошном або "брашною", в'яленим м'ясом, сушеною рибою, фуражем для коней (вівсом). При обозі повинна була бути похідна кузня, щоб підкувати коней або полагодити зброю, теслярські приналежності для наведення мостів і пристроїв доріг, якийсь запас сухих дров для вогнищ, котли для приготування їжі, постільні приналежності, барила з вином тощо. За найскромнішими підрахунками одна підвода (віз, "телега") могла вміщати запас продуктів та іншого товару не більше, ніж для забезпечення 4-х осіб протягом місяця" [2]. У разі нестачі провіанту частину війська відправляли на пошуки їжі, що передбачало звичайний грабіж населення.

При зупинці війська обоз грав роль табору. "Стати товарами", "поставити товари", "стояти товарами" означало зупинку і встановлення возів у певному порядку - кільцем з наметами у середині для огорожі й оборони від раптового нападу. При тривалій облозі на сприятливому місці зводилися більш довготривалі споруди "істби" (дома) і табір обносився валом. Якщо довготривалого походу не передбачалося, то у разі планування раптового нападу на ворога у незначній відстані - короткочасного походу, що називався виїздом - обоз не брали, обмежуючись продуктовим запасом кожного воїна на кілька днів. Напад на ворожі обози й тили противника, а іноді й на його землі, крадіжки продовольства та худоби здійснювала легка кіннота, яка перейняла власну тактику половців. Переслідування ворога, захоплення полонених, ловля коней, збирання здобичі тощо покладалися на кінних лучників.

Озброєння воїнів відповідало рівню свого часу. "В бою застосовувалися обоюдогострі мечі, шаблі, довгі і короткі списи (сулиці або дротики - метальні списи), сокири, рогатини, дерев'яні луки зі стрілами, ножі. Із захисного озброєння вояки мали кольчуги, шоломи-шишаки і щити. З розвитком ремісничого виробництва зброя вдосконалюється і стає більш різноманітною: збільшилася кількість мечів, отримують більш широке поширення шаблі, бойові "топори-сокири" [6, с.37]. З часів Святослава й Володимира під час бою поряд з ручною зброєю починається використання особливих метальних знарядь - "пороків" - прообразів майбутньої артилерії.

За родом служби військо поділялося на кінноту і піхоту, тобто кінні та піші загони, які входили до складу війська як з перших походів київських князів, так і пізніше. Не зважаючи на те, що велику частину війська і головну бойову силу слов'ян-русів в річкових битвах та походах по Чорному морі складали піші загони, під час бою простежувалася й тісна взаємодія з кіннотою, яка іноді билася і в пішому строю, що сприяло не тільки при облозі й обороні міст, а й успішній боротьбі зі степовими кочівниками та західноєвропейськими лицарями.

Отже, з нашої точки зору, в період появи і розквіту Київської Русі, функціями тилового забезпечення були: забезпечення зброєю та умовами проживання князівських дружиняк у періоди військових дій, так і в час коли військових дій не велося; організація через постачання до війська підвод й візків, супроводження дружин у походах обозами, "поставлення товару" під час зупинок, при тривалій облозі - істб та обнесення таборів валом; у разі короткочасних походів - забезпечення продуктовим запасом кожного воїна на кілька днів; участь у вирішенні питань провіанту й нагородження дружинників; піклування про кінноту.

Земельні пожалування і служба при княжому дворі за часів феодальних відносин зумовили не тільки розпад дружинної організації, перетворивши характер взаємин між князями й старшими дружинниками-боярами на васальну залежність, а й соціальний склад дружинників та "сутність дружини в цілому. З кінця XII ст. князівські і боярські дружини відомі вже під ім'ям "дворів". До складу княжого "двору" входили і служиві бояри зі своїми дворами (княжий "двір" у широкому сенсі слова), які в окремих князівствах налічували кілька тисяч чоловік. Взаємовідносини між князями, їх боярами і вільними слугами (дітьми боярськими) визначалися особливими договорами, згідно якого бояри і слуги могли служити будь - якому князю за своїм розсудом [5, с.152-153.].

Отже, вищевказане військо не представляло серйозної сили для противника, так як було спроможне тільки підтримувати порядок всередині князівства, придушувати опір поневоленого населення й брати участь у мілких короткочасних міжкнязівських феодальних війнах.

Період феодальної роздробленості Київської Русі характеризується також і подальшим розвитком організації народного ополчення. Чернов А. вказує, що "полком називався всякий окремий загін озброєних вояків у вигляді ополчення князівства чи області, міської "тисячі" або окремої сотні. У цьому сенсі і княжий двір (дружину) можна назвати полком. Полком також називалося і ціле військо декількох князівств. Так як це військо складалося, як і ополчення князівства чи області, з кількох самостійних дрібніших за складом полків, чисельний склад полку не мав твердо встановлених меж.

Зміни в організації війська та його бойового порядку відбулися в період феодальної роздробленості. Розчленування на складові, що на той час отримали назву "полк", підвищувало маневреність і бойову силу військ, надало можливість не тільки посилювати фланги за рахунок центру, а й значно полегшало командування усім військом. Перед боєм воїни "ісполчалісь", тобто шикувалися в певному бойовому порядку (згідно полкам) [6, с.15]. Побудова війська на полі бою у складі у складі трьох (центр і фланги) або п'яти полків (центр і розчленовані фланги) дозволяла здійснювати охоплення флангами супротивника і вести бій на його знищення.

У князівських й боярських дружинах та дворах більшість становили кінні воїни, народне ополчення мало і кінних, і піших воїнів. Характер служби ратників (кінної або пішої), які виступали в похід зі своєю зброєю, залежав від рівня їх матеріальної забезпеченості.

Велике самостійне значення дружину військових діях унеможливлювалося як їх чисельністю, так і намаганнями князів зберегти свої дружини під час битв як особисту охорону на випадок переслідування зверненого у втечу противника.

Отже,"дружина-двір як постійна частина збройних сил була класової опорою князя в управлінні князівством" [6, с.16].

Хоча в народному ополченні перебували здебільшого ремісники та різні "чорні" люди, проте практикувалося і залучення до його складу інших груп населення міст - місцевих бояр зі слугами, купців тощо, а також сільського населення - смердів. Не зважаючи на недоліки, як то: слабку дисципліну, відсутність згуртованості тощо, часті скликання ополчень давали народу навички у ратній справі, достатні при тодішньому рівні військового мистецтва для успішної боротьби з ворогом [4, с.188.].

У період загальної військової небезпеки вирішальною силою в обороні країни, ядром війська, навколо котрого гуртувалися полки народного ополчення, були, безсумнівно, князівські та боярські дружини. Однак, воюючи в народному ополченні, яким ставали всі здатні носити зброю городяни, вірні сини Батьківщини зі зброєю в руках відстоювали рідну землю.

Отже, у період феодальної роздробленості, міста і волості займалися не тільки постачанням служивих людей, а й їх постачанням та озброєнням.

Таким чином, спираючись на вищезазначене, з нашої точки зору, можна вважати, що зародження й формування передумов складових професійної компетентності фахівця з тилового забезпечення відбувалося саме з періоду слов'янських племен та Київської Русі. Вивчення історії збройних сил Україна надає можливість простежити вплив змін економічних і політичних умов країни на організацію української армії та висвітлити історичний аспект питання тилового забезпечення Збройних Сил і формування складових професійної майстерності фахівців вказаного профілю. Будучи одним з найважливіших органів Української держави, Збройні Сили разом з тим були і є носіями передового військового досвіду українського народу.

Подальші дослідження з проблем військової освіти, на нашу думку, доцільно проводити у напрямі вивчення питань розвитку майстерності постачання й забезпечення військ за часів Козаччини.

слов'янське плем'я військо київська русь

Список використаних джерел

1. Волков В.А. Ратные подвиги Древней Руси / В.А. Волков. - [Электронный ресурс].

2. Евтушенко В.Ф. Войско Древнерусского государства / В.Ф. Евтушенко // Журнал "Самиздат". - [Электронный ресурс].

3. Корякин В.М. Военно-социальная работа в Вооруженных Силах Российской Федерации: теория, методика, правовое регулирование // В.М. Корякин. - М.: ГУВР, 1998. - 92 с.

4. Новгородская IV и V летописи // Полное собрание русских летописей. - Том IV. - Издание 1-е. Новгородские и Псковские летописи. - СПб., 1848. - 372 с.

5. Соловьев С.М. Сочинения: В 18 кн. Кн.1: История России с древнейших времен. Т.1-2 - М.: Голос, 1993. - 768 с.

6. Чернов А.В. Вооруженные силы Русского Г осударства в XV - xVlI ст. - М.: Воениздат, 1954. - 224 с.

7. Федик О.Л. Розвиток пізнавальної активності майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі навчання фахових дисциплін: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук: спец.13.00.02 "Теорія та методика навчання (загальновійськові та військово-спеціальні дисципліни)" / О.Л. Федик. - Хмельницький, 2010. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Українське військо в XI-XIV ст. Князь і дружина. Загальне народне ополчення. Бродникі і берладникі. Приналежність до дружини як спадкове право бояр. Перший наїзд татар в 1223 р. і виникнення ще однієї степової формації - таємні галицькі вітонци.

    реферат [32,7 K], добавлен 21.12.2010

  • Дослов'янські народи на території сучасної України. Продуктивні форми господарства слов'янських племен - землеробство і скотарство. Походження, розселення та устрій. Культури східних слов'ян. Християнізація слов'янських князів. Становлення державності.

    контрольная работа [43,6 K], добавлен 27.03.2011

  • Проголошування війни. Повідомлення Святослава про те, що він хоче почати війну. Сплата контрибуції переможеною стороною. Обов’язки князя щодо утримання війська. Мобілізація та розпуск дружини. Розподіл війська на полки. Основні військові відзнаки.

    реферат [38,5 K], добавлен 21.12.2010

  • Історико-методологічний аспект дослідження добродійності в Київської Русі: особливості і різновиди князівського благодійництва та меценатства. Характеристика основної мети добродійності тих часів - соціальна допомога хворим, жебракам, вдовам, сиротам.

    курсовая работа [34,1 K], добавлен 06.05.2010

  • Історичний огляд виникнення й розвитку державності, починаючи з VI-VII ст.н.е.: зародження слов'янських та європейських держав, аналіз їх основних історичних подій, які впливали на течію загальної історії та, зокрема, на становлення української держави.

    шпаргалка [622,9 K], добавлен 04.06.2010

  • Аналіз зародження теорій етногенезу в працях античних та середньовічних авторів. Порівняння поглядів дореволюційних вітчизняних істориків; вчених радянського періоду; зарубіжних істориків, переважно чеських і польських на походження слов'янських племен.

    курсовая работа [91,8 K], добавлен 22.07.2013

  • Зміцнення Київської держави за часів правління Володимира Великого: боротьба з печенігами, об'єднання східно-слов'янських земель; введення християнства на Русі. Запорізька Січ наприкінці XVII–XVIII ст.: початок, занепад і ліквідація запорізького козацтва.

    контрольная работа [67,9 K], добавлен 13.09.2012

  • Історія та існуючі теорії походження слов'ян, етапи формування окремих груп слов'янських мов. Створення та перші правителі Київської Русі, становлення та завоювання нової держави. Процвітання металургійної промисловості та основні ремесла пращурів.

    реферат [19,5 K], добавлен 25.03.2010

  • Особенности культуры и религии древних славян. Социальная организация дружин в X-XII вв. Роль русско-половецких связей во внешней политике Русских земель. Борьба с агрессией крестоносцев. Формирование сословной организации общества при Иване Грозном.

    контрольная работа [19,6 K], добавлен 05.09.2014

  • Аналіз основних оборонних обладунків давньоруського воїна та їх розвитку. Опис типів захисту для голови та тіла, що використовувались за часи існування Київської Русі. Види та конструкції щитів, які застосовувались в зіткненнях. Історія кільчастої броні.

    реферат [1,2 M], добавлен 11.05.2015

  • Історіографічний огляд концепцій походження державно-політичного утворення Русі. Об’єднання східнослов’янських племен навколо Києва і зміцнення ранньофеодальної держави на Русі. Діяльність великих київських князів. Соціально-економічна історія Русі.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 03.04.2011

  • Территории, на которых селились славяне в древности. Восточные славяне в VI-VIII вв. Территориально-политический характер племенных союзов. Земледелие как основа хозяйства. Основа господствующего слоя (дружина). Образование древнерусского государства.

    презентация [1,4 M], добавлен 27.10.2014

  • Походження народів та виникнення їх держав. Суспільний і політичний лад антів. Джерела української народності. Зародження державності у східних слов’ян. Становлення Давньоруської держави. Державно-політичний устрій Київської держави, причини її розпаду.

    дипломная работа [24,0 K], добавлен 26.10.2008

  • Передумови утворення східнослов’янської держави. Виникнення, становлення і розквіт Київської Русі. Об’єднання земель і племен східних слов’ян. Розвиток державності на Русі в першій половині Х ст. Процес розпаду Київської Русі.

    реферат [21,9 K], добавлен 13.09.2003

  • Походження і розселення східнослов’янських племен, спосіб життя. Слов'яни та скандинави. Походження назви "Русь". Київська Русь, її ранньофеодальний характер та політичний розвиток. Загальна характеристика соціально-економічного розвитку Київської Русі.

    реферат [18,9 K], добавлен 21.02.2009

  • Славяне как крупнейшая в Европе группа родственных народов, объединённых близостью языков и общностью происхождения. Изменение русского войска в XII-XIII веках. Общее понятие о княжеской дружине. Пётр I как главный реформатор русской армии и флота.

    статья [18,1 K], добавлен 29.11.2013

  • Слияние варягов и славянских купцов; "Русь" как общественный класс. Княжеская дружина: старшая и младшая дружины. Начало княжеского землевладения; княжеские холопы. Христианство у восточных славян и причины его распространения. Синкретизм верований.

    реферат [26,9 K], добавлен 29.10.2008

  • Передумови утворення східнослов’янської держави. Об’єднання земель і племен східних слов’ян. Хрещення, соціально-економічний та державний лад Київської Русі. Розвиток Давньоруської держави за часів князювання Святослава. Розпад Київської держави.

    реферат [29,1 K], добавлен 23.11.2010

  • Зародження слов’янства, його розселення. Міжнародні відносини Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Україна в міжнародній політиці Російської і Австро-Угорської імперії та інших держав. Зовнішньополітичне становище України між світовими війнами.

    курс лекций [276,4 K], добавлен 13.04.2009

  • Рассмотрение истории создания, состава (дружина, конница, ладейный флот), стратегии и тактики боевых действий русского войска ІХ-Х вв. Изучение изменений структуры вооруженных сил Киевской Руси XI-XII вв. Организация феодально-вотчинной Руси XIII-XIV вв.

    реферат [31,6 K], добавлен 01.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.