Петро Семенович Палько – ректор Дніпропетровського університету (з когорти розстріляних)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕТРО СЕМЕНОВИЧ ПАЛЬКО - РЕКТОР ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (З КОГОРТИ РОЗСТРІЛЯНИХ)

В.С. Савчук

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Анотація

Уперше введено в науковий обіг архівні матеріали про життя і діяльність одного з репресованих у 1930-ті роки ректорів Дніпропетровського державного (нині - національного) університету, чия діяльність на посаді ректора випала з історії університетської освіти в Україні.

Ключові слова: П. С. Палько, вища освіта, Дніпропетровський університет, політичні репресії.

Аннотация

Впервые введены в научный оборот архивные материалы о жизни и деятельности одного из репрессированных в 1930-е годы ректоров Днепропетровского государственного (ныне - национального) университета, чья деятельность в Днепропетровском университете в должности ректора выпала из истории университетского образования в Украине.

Ключевые слова: П.С. Палько, высшее образование, Днепропетровский университет, политические репрессии.

Історія Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара насичена багатьма подіями. За час існування ВНЗ не раз перейменовувався, зазнавав перетворень, що викликали зміни у керівництві, які не завжди відстежувалися надалі при вивченні історії університету. Особливо важко відстежити ті зміни, які відбулися при перетворенні у 1930 р. факультетів Дніпропетровського інституту народної освіти (наступника Катеринославського університету) далі: ДІНО на декілька вищих навчальних закладів. Серед них, як зараз відомо, були Дніпропетровський інститут професійної освіти, Дніпропетровський інститут соціального виховання та Дніпропетровський фізико-хіміко-математичний інститут. У 1933 р. вони знову об'єдналися під «дахом» відновленого Дніпропетровського державного університету. За три роки відбулося багато змін як самих керівників вищезгаданих інститутів, так і їх керівного складу [4].

Продовжуючи дослідження з історії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара як частини історії університетської системи освіти в Україні, вдалося вийти на документи, які свідчать, що певний час ректором одного з інститутів, народжених з ДІНО, а саме Дніпропетровського інституту професійної освіти, був Петро Семенович Палько-постать, діяльність якої, фактично, невідома не тільки в історії нашого університету, але й в історії вищої освіти в Україні. Хоча згадки про нього подекуди зустрічаються [3; 5; 6].

Архівні матеріали свідчать, що Петро Семенович Палько- українець, народився у травні 1898 р. у селі Вижлов (після 1946 р. - Верхнячка), поблизу Сколе (рис. 1). За походженням - з незаможних селян, за соціальним станом - робітник. Цікаво, що до 1918 р. він служив рядовим в австрійській армії. Може саме служба в австрійській армії сприяла тому, що П. С. Палько знав чеську, польську та німецьку мови [8].

У 1920 р. вступив до лав КП(б)У Із 1919 по 1923 рр. працював на різних роботах. У 1923 р. став студентом Комуністичного університету ім. Артема у Харкові, в якому навчався до 1926 р., отримав фах історика. Після закінчення факультету загальнопартійної освіти був до 1930 р. аспірантом на науково-дослідницькій кафедрі історії марксизму, членом Всеробосвіти. Під час навчання в аспірантурі був також членом гуртка політписьменності. У Харкові проживав на вулиці Артема, 57 [8]. На 1930 р. наукових публікацій не мав. Як він сам писав в анкеті: «З наукових праць - рукописні доповіді» [8, арк. 6]. Під час перебування у Харкові у 1925/26 р. працював у Вищій марксистській партійній школі, викладав історію класової боротьби. одночасно викладав історію у середній школі м. Харків.

Надалі його ім'я знаходимо за часів реорганізації вищої освіти в Україні початку 1930-х рр. У 1930 р. в межах такої реорганізації кам'янець-Подільський Інститут народної освіти було перетворено на Інститут соціального виховання. За партійним призначенням у ньому з 1931 р. почав працювати (з 15 березня 1931 р.) П. С. Палько. Це засвідчує наказ, підписаний керівником групи розподілу кадрів Наркомосвіти України Свердликівським, за яким «Палько П. С. призначається на посаду пом. Директора по навчальній частині з 15/III 1931 р.» [8]. Перед цим, 13 березня 1931 р. до сектора кадрів Наркомосвіти України з Кам'янець-Подільського Інституту соціального виховання надійшов лист, в якому від імені керівництва інституту висловлюється прохання «призначити помічником управляючого по навчальній частині т. Палька Петра Семеновича» [8].

У 1931 р. він обійняв там же посаду професора і тоді ж стає ректором (директором) Кам'янець-Подільського Інституту соціального виховання. О. М. Завальнюк і О. Б. Комарницький повідомляють, що «у 1930-1933 рр. посади директорів почергово обіймали Ф. Кондрацький, П. Палько, В. Четвериков. А з жовтня 1933 р. - Н. Тостоган» [3, с. 84]. П. С. Палько очолював також кафедру історії. З наукових праць на той час мав небагато, лише рукописи та доповіді. Пропрацював П. С. Палько у Кам'янці-Подільському недовго.

При викладенні історії Кам'янець-Подільського Інституту соціального виховання, потім педагогічного інституту, повідомляється, що у 1933-1937 рр. багато викладачів цих навчальних закладів зазнали репресій, серед них, зокрема, В. Геринович, Ф. Кондрацький, П. Палько, В. Бернацький, М. Драй-Хмара, П. Клепатський, І. Кулик та інші [5]. Але перш ніж П. Палька було репресовано, він встиг попрацювати ще й поза межами Кам'янець-Подільського. І місцем короткочасного його перебування став Дніпропетровськ.

Зараз ще не вдалося документально точно встановити з якого саме числа почав працювати у Дніпропетровську П. С. Палько. З архівних документів випливає, що він з'явився у Дніпропетровську влітку 1932 р. [8]. На сайті бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету нещодавно оприлюднена така інформація: «П. С. Палько 18 лютого 1930 року був командирований ЦК КП(б) У до Кам'янецького окружного парткому для «використання в науковій роботі». 16 березня 1931 року призначений помічником директора з навчальної частини. Професор всесвітньої історії. Після Ф. Кондрацького очолював Кам'янець-Подільський інститут соціального виховання, але 7 липня 1932 р. був переведений на іншу роботу (очолював Дніпропетровський інститут профосвіти)» [6]. Дані можна вважати достатньо точними. Зокрема, розходження з архівними даними, наведеними нами вище, щодо призначення П.С. Палька на посаду помічника ректора у Кам'янець-Подільську - лише в одну добу. Тому можна вважати наведену вище дату призначення П. С. Палька у Дніпропетровськ достовірною. Але вже у квітні 1933 р. він з Дніпропетровська поїхав.

Березень 1933 р. - це місяць, в якому вже розгорталася робота з відновлення Дніпропетровського університету. У цей час П. С. Паль- ко перебував у Дніпропетровську не тільки на посаді директора Дніпропетровського Інституту професійної освіти. Він був також призначений уповноваженим народного комісаріату освіти в справі організації державного університету в Дніпропетровську. Але відносини з партійним керівництвом Дніпропетровська у нього не склалися. Про це свідчать архівні матеріали, які вперше вводяться в науковий обіг, зокрема лист П. С. Палька до Голови Наркомосу В. П. Затонського від 26 березня 1933 р. Враховуючи інформаційну важливість невідомого раніше джерела, наведемо його текст. П. С. Палько у листі інформував В. П. Затонського, якого тільки що (22 лютого 1933 р.) знову призначили народним комісаром освіти: «В минулому році я прийняв Дніпропетровський інститут про- фосвіти у важкому стані. Я йшов свідомо працювати в інститут з тим, щоби поставити в належний стан роботу.

1) величезний фінансовий дефіцит по зарплаті та стипендії;

2) відсутність основних робітників кафедр та адмін.-господарчої частини;

3) величезна перегруженість гуртожитків посторонніми особами та необладнання їх мінімальними приладдями;

4) відсутність навчального обліку та навчальних приладь.

Всі ці корінні хиби складали в студентів настрої про те, що з інституту треба втікати в кудись інші місця.

Соц.-ек. кадри розподіляли відповідні партійні організації вже в той час, коли навчальний рік розпочався, в наслідок чого ряд керівників кафедр приступили надто пізно до роботи, а дехто з них навіть відразу був мобілізований на 3-х місячний термін, через що у виконанні навчального плану стався прорив.

Я вживав заходів дістати собі інших робітників, але мені робітники Культпропу МПК заборонили, заявляючи мені про те, що «у вас є робітники, призначені нами». Мені культпроп МПК, а особливо його замісник т. Каплун ставили ряд незаконних вимог, які я відкинув за розпорядженням НКО, і з того часу зазначені робітники Культпропу МПК почали всякими способами підривати мені роботу як по справах інституту, так і по справах організації державного університету.

Т Каплун обвинувачував мене в тому, що НКО не надав Дніпропетровському державному університету соціально-економічних факультетів. Крім різних демагогічних розмов в інституті, ряд співробітників, що щільно були пов'язані з т. Каплуном, почали робити скритий саботаж в роботі (помдиректора по навчальній частині т. Данилов, історики, т.т. Юр'єв та Горб) інституту.

26/III т. Каплун викликав до себе секретаря партколективу, запропонував йому прийняти на бюро партколективу таку резолюцію, яка би звалювала всі неподобства, які він робив сам на директора інституту т. Палько, в противному разі бюро партколективу буде розігнане / Заява члена бюро і пом. директора по заочній частині т. Гапонова /. Особливо найбільш розгорнулось політиканство т. Каплуна, коли я був на посівній кампанії в Межівському районі з 23 лютого по 26 березня.

Інститут на сьогодні, не дивлячись на ряд недоліків, знаходиться в задовільному стані. Робота по організації державного ун-ту в основному переводиться за вказівками НКО, лише в надто незадовільному стані допоміжне господарство...

Виходячи з вище наведеної важкої обстановки для мене в роботі, прошу від обов'язків директора інституту та уповноваженого НКО в справах організації держ-го ун-ту мене звільнити та викликати у розпорядження НКО, а на моє місце призначити негайно від НКО дир-ра інституту з тим, щоб він вже був директором державного університету.

Першого квітня 1933 р. В. П. Затонський, ознайомившись з листом П. С. Палька, накладає на ньому резолюцію: «Т. Палько викликати у розпорядження НКО» [7, арк. 33].

Отже ми бачимо, що у справі підбору кадрів П.С. Палько не знайшов спільної мови з «Культпропом» міського партійного комітету, не погодився, за його словами, «на ряд незаконних вимог» і, як він вважав, саме це стало причиною, що з того часу йому стали перешкоджати в усіх організаційних справах по організації Дніпропетровського університету. Причому, на думку П. с. Палька, всі негаразди по організації держуніверситету намагалися списувати на нього. Важко зараз з'ясувати істину, але слід вказати, що на тяжкий стан університету у його початковий період вказували у своїх листах та зверненнях до НКО і наступний (перший) директор відновленого університету М. Г Куїс і перший секретар Дніпропетровського обкому КП(б)У М. М. Хатаєвич.

Подальша доля П. с. Палька довгий час була невідома, крім того, що він був репресований. Відомо, що у тому ж 1933 р. декількох колишніх ректорів Кам'янець-Подільських інститутів народної освіти та соціального виховання (попередників нинішнього Кам'янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка) В. Гериновича, Ф. Кондрацького та П. Палька було заарештовано. То ж скоріше за все можна було припустити, що П. с. Палько загинув під час репресій.

Це припущення виявилося найімовірнішим, оскільки надалі прізвище П. с. Палька серед живих ми більше ніде не знайшли. З іншого боку, наш пошук виявив нові матеріали, які дозволяють висунути гіпотезу про подальше життя П. С. Палька. У списках жертв сталінських репресій по Саратовській області нами знайдено такий запис: «Палько Петр Семенович. Родился в 1898 г., Западная Украина, г. Выжлов Скале; учетчик лесозавода 1-2. Проживал: г. Саратов. Арестован УНКВД Саратовской области. 18 октября 1937 г. Приговорен: тройкой при УНКВД по Саратовской области 8 декабря 1937 г., обв. за антисоветскую агитацию. Приговор: ВМН. Расстрелян 11 декабря 1937 г. Место захоронения - г. Саратов. Реабилитирован 22 сентября 1958 г. Саратовским областным судом» [2].

Нашу увагу привернув повний збіг прізвища, ім'я, по-батькові, року народження та місцевості, де народилася вказана людина. Можна висловити таку версію подій, що відбулися після арешту П. С. Палька у 1933 р. Можливо він був засуджений до заслання у Саратовську область. Там працював на лісозаводі, був заарештований, а далі - за текстом знайденого нами повідомлення.

Підтвердження цієї версії було знайдено під час пошуків відповіді на те, чому все-таки П. С. Палька знову заарештували під час його перебування у Саратові на засланні? На це питання відповідь дає публікація 1991 р. Ю. І. Шаповала «Сталінізм в Україні», одна з частин якої присвячена долі О. Я. Шумського. Він пише, про те, що на початку 1937 р. НКВС СРСР розпочав справу про «підпільну контрреволюційну діяльність серед українського заслання і зв'язки українського заслання з контрреволюційним підпіллям України» [9, с. 15]. Та зазначає, що «у колі запідозрених опинилися діячі з України, що відбували строк у Саратові, Омську, Курську» [9, с. 15]. Вказуючи на те, що по цій справі у Саратові 18 жовтні 1937 р. була заарештована дружина О. Я. Шумського Є. О. Гончаренко, в статті повідомляється, що разом з нею по цій справі проходили і були розстріляні 8 грудня 1937 р. декілька інших засланців, серед яких називає і прізвище П. С. Палька [9], але без усяких даних про те, хто він такий. У публікації С. Білоконя також повідомляється, що «разом з Ольгою Трохимівною Андрієвською, розстріляною у Саратові за рішенням судової трійки при Управлінні УНКВС по Саратовській області 8 ХІІ 1937 р.» серед її посправників були дружина Ол. Шумського Євдокія Гончаренко, Наталя Коцюбинська, Гліб Дорошкевич та Петро Палько [1, с. 440].

Директором Дніпропетровського державного університету замість П.С. Палька невдовзі було призначено М. Г. Куїса. І це новий поворот в історії університету, оскільки М. Г. Куїс призначений був повторно. Раніше вважалося, що він працював у Дніпропетровську починаючи з 1930 р. неперервно до відкриття державного університету. Але це вже інша нова сторінка історії Дніпропетровського національного університету. Отже, П. С. Палько перебував у Дніпропетровську менше року. Але він був в історії університету, в історії вищої освіти України, і його ім'я не повинно піти в небуття.

Підводячи підсумки, зазначимо, що за результатами дослідження вперше подано найбільш повну на сьогодні біографію Петра Семеновича Палька. З'ясовано період, протягом якого він був директором (ректором) Дніпропетровського інституту професійної освіти й уповноваженим Наркомосу України з питань відродження Дніпропетровського державного університету та його дії на цих посадах. У науковий обіг уведено нові джерела з історії життя і діяльності П. С. Палька на посаді директорів Дніпропетровського інституту професійної освіти. З'ясовано також обставини, за яких П. С. Палько був вимушений залишити цю посаду і виїхати з Дніпропетровська до Києва у розпорядження Наркомосвіти, а також обставини його повторного арешту під час перебування на засланні в Саратові та розстрілу. Реабілітація Петра Семеновича Палька, як вже зазначалося, відбулася лише у 1958 р.

репресований університет ректор палько

Бібліографічні посилання

1. Білокінь С. Справа «Спілки визволення України» й перспективи її дальшого вивчення / С. Білокінь // Історіографічні дослідження в Україні: зб. наук. пр. - 2012. - Вип. 22. - С. 385-442.

2. Жертвы политического террора в СССР. [Электронный ресурс].

3. Завальнюк О. М. Кам'янець-Подільський державний університет (1918 - 2005): сторінки історії / О. М. Завальнюк, О. Б. Комарніцький // Укр. іст. журн. - 2005. - №5. - С. 81-92.

4. Історія Дніпропетровського національного університету / голова редкол. М. В. Поляков. - 4-те вид., перероб. і доповн. - Д.: Вид-во ДНУ, 2008. - 308 с.

5. Кам'янець-Подільський національний університет: ювілейне вид. / [авт.- упоряд. Я. Білейчук ; редкол.: О. М. Завальнюк, В. С. Степанков, В. В. Шеремета та ін.]. - К.: Вид-во «Логос Україна», 2008. - 199 с.

6. П.С. Палько - ректор Кам'янець-Подільського ІНО (1931-1932 рр.).

7. ЦДАВО України. - Ф. 166, оп. 11. - Справа. Листування з Дніпропетровським інститутом соцвосу про укомплектування викладацькими кадрами інституту, прийом студентів, до інституту, забезпечення хворих курортними путівками, 61 арк.

8. ДДАВО України. - Ф. 166, оп. 12, т. 2. - Справа 5653. Палько Петро Семенович, 6 арк.

9. Шаповал Ю. І. Сталінізм в Україні / Ю. І. Шаповал // Укр. іст. журн. - 1991. - № 11. - С. 13-23.

Размещено на Allbest.ru