Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVП-ХVІП ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVП-ХVІП ст.

Питання церковної топографії до сьогодні залишається актуальною проблемою дослідження топографії давніх міст України. Саме культові споруди були тими домінантами (як духовними, так і просторово-топографічними) навколо яких проходило життя середньовічного поселення. Локалізувавши місце розташування церков, можна зрозуміти планувальну структуру населеного пункту, його поділ на парафії тощо. Особливо важливо вивчати церковну топографію тих українських міст, що були засновані в ранньому середньовіччі й існують донині. Напевно серед таких міст на Лівобережжі Чернігів посідає перше місце.

Вивченню церковної топографії Чернігова ХУІІ - ХVІІІ ст., як загалом і всім іншим старожитностям козацької доби, донедавна не приділялося значної уваги. Проте на сьогоднішній день вже накопичено значну кількість письмових, речових і картографічних джерел, за допомогою яких можна досить точно комплексно відтворити церковно-топографічну структуру Чернігова ХУП-ХУПІ ст. Загалом, вивченню архітектурних пам'яток цього періоду присвячений значний доробок учених. Свого часу це питання було досить ґрунтовно висвітлено у таких працях, як «Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль» Г.Н. Логвина, «Чернігів: Архітектурно - історичний нарис» А.А. Карнабіда. Серед них, як підсумок, виділяється праця А.К. Адруга «Архітектура Чернігова другої половини ХУІІ - початку ХУШ ст.», що побачила світ у 2008 р. Однак, у цих працях пам'ятки розглядалися окремо одна від одної без глобальної прив'язки до топографії міста.

Після монгольського погрому 1239 р. Чернігів до початку ХІУ ст. швидко занепадає [12]. Протягом ХІУ-ХУІ ст. Чернігів займав досить незначну територію (до 20 га), і життя його в основному зосереджувалося навколо Верхнього замку, на території колишнього давньоруського Дитинця, а також на Підзамчі. Однак, уже з 20-30-х років ХУІІ ст. починається поступове відродження міста. В 1623 р. Чернігів отримав Магдебурзьке право і вже до кінця 30-х років ХУІІ ст. у місті налічувалося більше 200 дворів [8, с. 427-429]. Постійне зростання населення викликало збільшення кількості культових споруд міста - церков і монастирів.

На сьогодні можна стведжувати, що до середини ХУІІ ст. на території Чернігова функціонувало щонайменше 2 муровані давньоруські храми - Спаський та Борисоглібський. На думку О.Є. Черненко, до цього часу також, імовірно, слід віднести і Благовіщенський собор (згаданий у літописі під 1186 р), який, можливо, в досить перебудовану стані, але достояв до середини ХУІІ ст. До початку ХУІІ ст. також діяв Успенський мурований храм Єлецького заміського монастиря. Однак він зазнав значних руйнувань у 1610 р. і відродився лише в другій половині ХУІІ ст. [1, с. 95-119]

За польського володарювання (1618-1648) в церковній топографії Чернігова відбулися певні зміни. Борисоглібський собор був перетворений на домініканський католицький костьол і зазнав значних перебудов. Вірогідно, також почалося будівництво Воскресенської мурованої церкви на території Фортеці, оскільки вона вже відома за заповітом її ж священика Стефана Григоровича 1651 р. [3, с. 61-62]. В сучасній літературі вважається, що її було збудовано лише в 1682 р. за сприяння В. Дуніна-Борковського. Проте якраз заповіт 1651 р. свідчить, що Воскресенська церква була збудована щонайменше за 30 років до В. Дуніна-Борковського. Також у цьому заповіті згаданий і ктитор храму - Лук'ян Жоравка. Судячи з тексту заповіту Воскресенська церква знаходилася поруч із Благовіщенським храмом, а Стефан Григорович був священиком обох храмів. Філарет Гумілевський, за браком джерел, штучно об'єднав Воскресенську та Благовіщенську церкви в одну споруду, зважаючи на їх територіальну близькість [3, с. 63].

Церковно-храмові комплекси Чернігова ХІ - початку ХІХ ст. на сучасній мапі міста: А - храми, збудовані у ХІ-ХШ ст.; Б - церкви ХУП ст., збудовані на місці храмів ХП-ХШ ст.; В-церкви, збудовані у ХУП ст.; Г - церкви ХУІІІ ст., споруджені на місці церков ХУІІ ст.; Д - церкви, збудовані у ХУІІІ ст.; Е - церкви початку ХІХ ст.

1. Спасо-Преображенський собор, мурований, 1036 р. (існуючий).

2. Борисоглібський собор, мурований, початок ХІІ ст. (існуючий).

3. Благовіщенський собор, мурований, ХІІ ст. У ХУІІ ст. на його місці існував однойменний дерев'яний собор (не зберігся).

4. Церква-усипальниця, мурована, друга половина ХІ ст. (не збереглася).

5. Безіменний храм, мурований, ХІІ-ХПІ (?) ст. (не зберігся).

6. Безіменний храм, на Верхньому замку, мурований (?), ХІІ ст. У 1691 р. поряд збудовано дерев'яну церкву Михайла та Федора (не зберігся).

7. Успенський собор, мурований, початок ХІІ ст. (існуючий)

8. П'ятницька церква, мурована, кінець ХІІ - початок ХІІІ ст. (існуюча).

9. Іллінська церква, мурована, ХІІ ст. (існуюча).

10. Безіменний храм, мурований, ХІІ ст. (не зберігся).

11. Воскресенська церква на Фортеці, мурована, друга половина ХУІІ ст. (не збереглася).

12. Церква Архістратига Михайла, дерев'яна, кінець ХУІІ - початок ХУІІІ ст. (не збереглася).

13. Введенська трапезна церква, мурована, 1677-1679 роки (існуюча).

14. Троїцький собор, мурований, 1679-1695 роки (існуючий).

15. Петропавлівська трапезна церква, мурована, 1676 р. (частково збереглася).

16. Іоанна Богослова церква, дерев'яна, ХУІІ - початок ХУІІІ ст. (не збереглася).

17. Покровська церква, дерев'яна, ХУІІ ст. У 1764 р. на її місці збудовано нову однойменну дерев'яну церкву (не збереглася).

18. Хрестовоздвиженська церква, дерев'яна, ХУІІ ст. У 1759 р. на її місці збудовану нову однойменну церкву, де перший поверх був мурованим, другий дерев'яним (не збереглася)

19. Миколаївська церква, дерев'яна, ХУІІ ст. У 1732 р. на її місці збудували нову однойменну дерев'яну церкву (не збереглася).

20. Церква Всіх Святих, початок ХУІІІ ст., мурована, у приміщенні Колегіуму (частково збереглася).

21. Катерининська церква, мурована, початок ХУІІІ ст. (існуюча).

22. Воскресенська церква, мурована, 1772-1799 роки, перенесена Воскресенська церква з Фортеці (існуюча).

23. Григорівська церква, мурована, 1779 р. з дзвіницею (існуюча).

24. Богоявленська церква, дерев'яна, ХУІІ ст. У 1742 р. на її місці збудували нову однойменну дерев'яну церкву (не збереглася).

25. Церква Вознесіння Господнього, дерев'яна, ХУІІІ (?) ст. у 1783 р. на її місці збудували нову однойменну дерев'яну церкву (не збереглася).

26. Варваринська церква, дерев'яна, ХУІІІ ст. (не збереглася).

27. Стрітенська церква, дерев'яна, 1751 р. (не збереглася).

28. Церква Різдва Христового, мурована в будинку Духовної семінарії, 1784 р. (не існуюча).

29. Церква Михайла та Федора, мурована, 1801-1806 роки (існуюча).

30. Казанська церква, мурована, 1820-1827 роки (існуюча).

давньоруський храм культовий некрополь

Однак період найбільш активного будівництва церков на території Чернігова починається з середини ХУІІ ст. Найкраще розташування церков наприкінці ХУІІ - початку ХУШ ст. ілюструє «Абрис Чернігівський» 1706 р. На ньому зображено загалом 13 культових споруд. З них на території Верхнього замку - 1, Першого замку черкаського (Фортеці) - 5, Другого замку черкаського - 3, Третяку - 1, Єлецького монастиря - 1, Троїцько-Іллінського - 2, також позначено безіменну каплицю на Підзамчі. Слід зазначити, що топографія монастирських храмів у даній роботі не розглядатиметься, оскільки це є темою окремого ґрунтовного дослідження.

Розгляд церковної топографії Чернігова кінця ХУІІ - початку ХУІІІ ст. слід розпочати з Верхнього замку як найбільш укріпленої частини міста в цей період. Ще за давньоруських часів тут існував невеликий мурований храм. Поряд із ним у 1691 р. на прохання московських стрільців було збудовано дерев'яну церкву святих Михайла та Федора, яка проіснувала дещо менше століття і була розібрана у зв'язку з ліквідацією укріплень Фортеці та Верхнього замку [5, с. 50-52].

Не території Фортеці на початку ХУІІІ ст. існували муровані Спаський та Борисогліський собори, Воскресенська, а також дерев'яні Благовіщенська та Богословська церкви. Благовіщенська церква розташовувалася на місці однойменного давньоруського мурованого храму. Богословська - знаходилася поряд із Верхнім замком. Поряд із Благовіщенською знаходилася Воскресенська церква. Ці дві культові споруди чітко вписувалися в лінію головної Замкової вулиці Фортеці, що проходила від Погорілих до Замкових воріт.

Протягом ХУІІІ ст. в церковній топографії Фортеці відбулися значні зміни, зумовлені сильними пожежами 1718 та 1750 р. Так, уже на планах Чернігова А. де Бриньї та Д. де Боскета (1730 та 1740 р. відповідно) відсутні Богословська та Благовіщенська церкви, що, вірогідно, загинули в пожежі 1718 р. Натомість

біля Воскресенської церкви будується дерев'яна Михайлівська, що також розташовувалася вздовж Замкової вулиці. На початку ХУШ ст. було збудовано споруду Колегіуму із церквою Всіх Святих.

Така ситуація зберігалася до 1770-х років, коли було розібрано й перенесено на нове місце Воскресенську церву [1, с. 120]. Наприкінці ХУШ ст. ліквідовано також Михайлівську церкву у зв'язку із переплануванням вуличної системи колишньої Фортеці.

На території Другого замку черкаського, або ж Форштадту на «Абрисі» вказано лише 3 церкви: дерев'яні Миколаївська та Хрестовоздвиженька, а також мурована Катерининська, що якраз добудовувалася [1, с. 129-130].

Хрестовоздвиженська церква знаходилася на схід від Любецької вулиці, недалеко від міських воріт. Згодом дерев'яну Хрестовоздвиженську церкву розібрали, а на її місці побудували 1759 р. нову. Як зазначає О. Шафонський: «Церковь Воздвижения Честнаго Животворящаго Креста, до половины каменная, однопрестольная» [10, с. 154; 13 с. 288]. Миколаївська церква була збудована біля Погорілих воріт. Уже на початку XVIIl ст. вона була «ветхою», й у 1732 р. на її місці збудували нову [10 с. 155; 13, с. 288]. Ці два дерев'яні храми були побудовані ще в XVII ст. Також А. Тарасов та О. Шафонський згадують про те, що на Гончій вулиці знаходилася в ХУШ ст. ще одна церква - Богоявленська: «в 1742 году на место деревянной же обветшавшей, старанием и иждивением бывшаго Магистрата Черниговского войта Козьмы Каневскаго, состроенная» [10, с. 155; 13, с. 288]. Звідси можна зробити висновок, що Богоявленська церква існувала або з самого початку ХУШ ст., або навіть з XVII ст., однак вона не була через певні причини позначена на «Абрисі».

Покровська церква розташовувалася майже у центрі Третяка, являючись його архітектурною домінантою. На її місці 1764 р. було збудовано нову, однойменну, також дерев'яну церкву [10, с. 156; 13, с. 288].

На території передмістя у ХУШ ст. для потреби громад були побудовані декілька церков, оскільки тут в цей час існувала відновлена в 1670-х рр. мурована давньоруська П'ятницька церква однойменного монастиря. Так, на перехресті сучасних вулиць Чернишевського і Горького вірогідно з початку ХУШ ст., а можливо й з кінця XVII ст., існувала дерев'яна церква Вознесіння Господнього. За даними О. Шафонського, на її місці 1773 р. було збудовано нову однойменну дерев'яну церкву [13, с. 289; 10, с. 155]. Поряд із нею також у ХУШ ст. знаходилася тепла дерев'яна Варваринська церква. Ці дві культові споруди розташовувалися над р. Стрижень у районі міста, який почав активно забудовуватися наприкінці ХУП ст.

На території Застриження у ХУШ ст. також почали будувати церковні комплекси. Вірогідно, однією з найперших була зведена дерев'яна Стрітенська церква у 1751 р. [10, с. 155; 13, с. 288-289]. Вона знаходилася неподалік, на схід від садиби Полуботків. Ще одна дерев'яна церква на Застриженні була влаштована на території заміської резиденції чернігівського архієрея. За О. Шафонським, вона називалася церквою Жінок Мироносиць [13, с. 290].

Виникнення нових і перебудова вже існуючих храмів було, без сумніву, викликано швидким зростанням населення міста. Враховуючи, що у дворі проживало в середньому 5 осіб, то можна вирахувати, що в 1630-х роках у місті мешкало близько 1000-1100 жителів, у 1666 р. - близько 1400, у 1768 р. - 2386 (у 627 дворах) [6, с. 95], а вже у 1786 р., за даними О. Шафонського, - 3873 (1893 чоловіків та 1980 жінок), без урахування дворян [13, с. 291].

Нанесення церков ХУП-ХУШ ст. на сучасну мапу міста допомагає зрозуміти схему за якою відбувалося заселення території, оскільки парафіяльні церкви з'являлися там, де було найщільніше скупчення жителів.

Також на сьогодні залишається актуальним питання про некрополі як про складову частину пізньосередньовічного Чернігова. В Чернігові ХІІ-ХШ ст. окрім церковних кладовищ, існував і міський цвинтар. Він розташовувався в західній частині міста [9, с. 110-112]. Ймовірно, що в XrV-XVH ст. у Чернігові не існувало одного, так би мовити, центрального кладовища, зважаючи на невелику чисельність населення. Найбільш логічним й обґрунтованим здається думка, що міщан ховали на церковних та монастирських цвинтарях на території самого міста та Фортеці. Так, пізньосередньовічні цвинтарі зафіксовані під час археологічних досліджень на території Єлецького, П'ятницького монастирів, біля Спаського і Борисоглібського соборів, навколо Благовіщенської, Хрестовоздвиженської, Катерининської та Покровської церков [2, с. 36-39; 9, с. 92; 11, с. 314]. Адже саме біля цих храмів археологи зафіксували найбільшу концентрацію поховань, які відносяться до ХШІ - першої половини ХVШ ст. Козацьку старшину ховали у родових склепах. Наразі відомі такі склепи В. Дуніна-Борковського, П. Полуботка, Я. Лизогуба на території Єлецького Успенського монастиря.

Загалом, слід сказати, що поховання XVn-XVEl ст. важко відокремити від більш ранніх, оскільки вони здійснювалися за одним і тим же християнським обрядом, здебільшого без супроводжуючого інвентарю.

У другій половині XVDI ст. кількість жителів міста різко зростає, і місця для поховань біля храмів і церков стає замало, тому виникає централізоване міське кладовище. Воно знаходилося на території сучасного Центрального ринку, де в 1772-1799 роках було збудовано Воскресенську (перенесена з території Фортеці) та Григорівську церкви.

Таким чином, можна констатувати, що церковна топографія Чернігова в XVn-XVEl ст. розвивалася гармонічно та синхронно еволюції міста.

Проте, розвиток її був перерваний ще на початку ХІХ ст. у зв'язку з переплануванням міста. В ХІХ ст. були розібрані Богоявленська, Вознесенська, Варваринська, Стрітенська церкви, а в першій половині ХХ ст. зруйновані Хрестовоздвиженська та Миколаївська. Сьогодні вже досить складно локалізувати точне місце розташування цих культових споруд. Лише співставлення сучасної сітки вулиць з планами ХУШ ст. дають змогу більш-менш точно встановити їх місцезнаходження без цілеспрямованих археологічних досліджень.

Джерела та література

1. Адруг А.К. Архітектура Чернігова другої половини ХУІІ - початку ХУШ ст. / А.К. Адруг. - Чернігів, 2008. - 224 с.

2. Гребень П.Н. Исследования некрополя церкви Покрова Богородицы конца ХУІІ - І половины ХІХ вв. / П.Н. Гребень, С.Л. Лаевский // Некрополі Чернігівщини. Тези доповідей міжнародної конференції. - Чернігів, 2000. - С. 36-39.

3. Гумилевский (Филарет) Историко-статистическое описание Черниговской епархии / Филарет (Гумилевский). - Чернигов, 1874. - Кн. 5.

4. Дем «яненко Д Релігійне життя в Чернігівському князівстві в другій половині ХШ-XIV ст. / Д. Дем'яненко // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи. Матеріали ХІ Міжнародної студентської наукової археологічної конференції. - Чернігів, 2012. - С. 62-63.

5. Ігнатенко ЇМ. Церква Михайла і Федора на Верхньому Замку Чернігова / І.М. Ігнатенко // Святий Михайло Чернігівський та його доба. Матеріали церковно-історичної конференції. - Чернігів, 1996. - С. 50-55.

6. Історія міст і сіл Української РСР Чернігівська область. - К., 1972. - 780 с.

7. Карнабіда А.А. Чернігів: Архітектурно-історичний нарис; 2-е вид. / А.А. Карнабіда. - К., 1980. - 128 с.

8. Кулаковський П. Чернігів як політико-адміністративний і економічний центр у першій половині ХУІІ ст. / П. Кулаковський // Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально - Східної Європи. Збірник наукових праць, присвячений 1100-літтю першої літописної згадки про Чернігів. - Чернігів, 2007. - С. 427^38.

9. Ситий Ю.М. Християнські поховальні пам'ятки давньоруського Чернігова / Ю.М. Ситий. - Чернігів, 2013. - 272 с.

10. Тарасов А. Топографическое описание губернского города Чернигова / А. Тарасов // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. - Чернигов, 1902. - С. 151-162.

11. Черненко О.Є. Дослідження на території Чернігівського дитинця у 2008 р. / О.Є. Черненко, А.Л. Казаков, В.В. Рижий // Археологічні дослідження в Україні - К., 2008. - С. 314-315.

12. Черненко О.Є. Чернігів у ХІІІ - ХІУ ст. у світлі нових археологічних досліджень/ О.Є. Черненко // Сумська старовина. - 2008. - Вип. 25. - С. 18-25.

13. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание / А. Шафонский. - К., 1851. - 697 с.

Размещено на Allbest.ru