Феномен "ворога народу"у місцевій пресі Сумщини 30-х рр. ХХ століття: особливості культивування та еволюція образу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 007 : 304 : 070 : (477. 52) «1930»

Феномен "ворога народу"у місцевій пресі Сумщини 30-х рр. ХХ століття: особливості культивування та еволюція образу

Інна Сипченко

викл., Сумський державний університет,

У статті робиться спроба висвітлити основні тенденції культивування та еволюції образу «ворога народу» у місцевій пресі Сумщини 30-х рр. ХХ століття. ворог народ преса радянський

Ключові слова: регіональна партійно-радянська преса, класова боротьба, «ворог народу».

В статье делается попытка осветить основные тенденции культивирования и эволюции образа «врага народа» в местной прессе Сумщины 30-х гг. ХХ века.

Ключевые слова: региональная партійно-советская пресса, классовая борьба, «враг народа».

In terms of the deployment of collectivization and inter-factional struggle within the Bolshevik Party in the 30-ies of XX century. Press attached to the implementation of repressive and police functions actively polarizing society on two criteria: positive images of nature (percussion, leaders) and negative characters like «enemies of the people» - the kulaks, wreckers, saboteurs, opposition, capitalists, etc.

The purpose of the article - to identify trends in cultivation and evolution of the image of «enemy of the people» in the press of Sumy region in 30's of the twentieth century.

In the press of Sumy region-farmland - image of «fist», has become the most cultured and which eventually have lost the social and class attributes and became generalized image of any nonconformity (up fists and kulak attributed not only farmers, but also managers, rural intellectuals, even party leaders in the field). The effectiveness of the media started to be measured the number of those arrested, expelled from the party, condemned and executed.

Analysis of the content, issues of local press of Sumy region in 30's of the twentieth century allowed to make some generalizations, namely print media became an ideological weapon of cultivating the image of «enemy of the people» had a direct relationship with the reader; concept of «enemy of the people» noted the flexibility and practicality, changing its meaningful depending on the ideological politics of local government: from the fist and saboteurs grain procurement to pests, thieves of public property, business leaders and party workers; newspapers were one of the reasons of unjustified killings of collective farmers, business leaders and representatives of the party apparatus.

Key words: regional party and the Soviet press, class struggle, «enemy of the people».

На формування та діяльність партійно-радянської преси в Україні вплинули складні суспільні, соціальні та національно-культурні процеси перших десятиліть після жовтня 1917 р. Перетворюючи пресу на могутній механізм впливу на маси, нова влада сприяла формуванню її різноманітної типології, динамічному розвитку та поглибленню її проблематики, жанрової і стильової специфіки.

Актуальність пропонованої розвідки зумовлена потребою аналізу й наукової інтерпретації журналістських фактів минулого. Преса Сумщи- © Сипченко І., 2014 ни 30-х. рр. ХХ століття як громадсько-політичне та соціально-культурне явище не була об'єктом спеціального комплексного наукового дослідження, що залишало її «білою» плямою на тлі загальноукраїнського журналістського процесу. У роботах В. Здоровеги, В. Іванова, І. Круп- ського, В. Лизанчука, І. Михайлина, С. Радченка, В. Рубана, Н. Сидоренко, Л. Сніцарчук, Ю. Фінклера, А. Чічановського, В. Шкляра, О. Школьної та інших розглядались окремі аспекти розвитку української преси, зокрема й регіональної, однак у них практично не ставилося питання про дослідження сумських періодичних видань першої третини ХХ століття з урахуванням соціально впливових чинників.

Із розгортанням колективізації та міжфракційної боротьби у самій більшовицькій партії, яка призводить спочатку до «чисток», а потім і до «великого терору» у загальнодержавних масштабах, преса все частіше долучається до виконання поліцейсько-репресивних функцій. З метою посилення впливу на читачів газети і журнали цього часу активно «поляризують» суспільство за двома критеріями: образи позитивного характеру (ударники, стахановці, партійні функціонери та вожді) і негативні персонажі, які об'єднувалися пресою під ємним збірним поняттям «вороги народу» - куркулі, шкідники, саботажники, опозиціонери, капіталісти, інтервенти тощо.

З огляду на зазначене ставимо за мету виявити тенденції у культивуванні та еволюції образу «ворога народу» у пресі Сумщини 30-х рр. ХХ століття.

Ідеолого-політичні реалії знайшли своє відображення в офіційних документах, які були ухвалені наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. Це концепція Сталіна про зростання та загострення класової боротьби у ході розбудови соціалізму, оприлюднена на липневому Пленумі ЦК 1928 р.; постанова РНК СРСР від 21 травня 1929 р. «Про ознаки куркульських господарств...»; промова Сталіна на Всесоюзній конференції аграрників-марксистів 27 грудня 1929 р., в якій публічно було прого-лошено про перехід від політики обмеження експлуататорських тенденцій, куркульства до політики ліквідації куркульства як класу; постанова «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації», ухвалена Політбюро ЦК ВКП(б) 30 січня 1930 р. Ці та інші документи, як, врешті, і проведення самої колективізації насильницькими та репресивними методами, і сформувало феномен та образ «куркуля» у радянській пресі того часу.

Надзвичайно показовим для культивування образу «ворога народу» у ЗМІ є «Коротка інструкція-перелік про охорону державних таємниць у пресі для районних органів Держліту» (1930 р.), за якою «публікуючи інформацію про ті чи інші окремі терористичні акти куркульства, необхідно було одночасно з цим вказувати на ті заходи з громадської та суспільної лінії, що проводяться у зв'язку з цими виступами (арешти кур- кулів-терористів, засудження їх у судах і таке інше); окремі відомості про вбивства куркулями громадських працівників, селян-колгоспників повинні були супроводжувати класовими поясненнями мотивів цих дій (вбивство сталося у розпал класової боротьби з куркулями, підкуркуль- никами і таке інше) [цит. за: 6, 284-285]. Установка радянської преси на більш глибоке й уважне вивчення і висвітлення класового розшарування на селі, виявлення найрізноманітніших форм ворожості та супро- тиву куркуля у процесі колективізації призводить до максимального розширення змісту, який вкладається у новостворений образ «ворога народу». Він стає символом залишків капіталізму на селі, а з іншого боку, набуває таких якостей і включення до його змістовної характеристики будь-кого, що втрачає всякі ознаки класовості і перетворюється в ідеологічну міфологему [див.: 3, 76-77].

Ці установки партії знаходили живий відгук і в місцевій пресі, яка, не маючи ні узагальненої картини стану справ, ні достатньо фактичного матеріалу, знаходила капіталістичні вилазки «куркуля». Не можна не погодитися з російським фахівцем І. І. Кліміним: «не лише заможний селянин, а взагалі будь-який житель села, чи то заможний середняк, бідняк, наймит, вороже налаштовані до радянської влади, оголо-шувалися куркулями. Партія розглядала його швидше як ідеологічну категорію, аніж соціально-політичну, намагалася на нього перекласти всі економічні невдачі, перетворивши його з «економічної категорії» у політичного «козла-отпущения» [7, 41].

Красномовним у цьому плані є один із номерів газети «Ленинский путь» Путивльського району (далі ЛП). Тематика номера об'єднана матеріалами щодо проблем із хлібозаготівлями та «універсальними рецептами» їх розв'язання: посилення боротьби з класовими ворогами та саботажниками, за кожним з яких таївся «куркуль». Таким куркулем «став» учитель Яцинської школи Бахтін, справі якого та судовому процесу над яким фактично присвячено цілий номер. Як анонс номера читаємо: «Брюховці схвалюють рішення пролетарського суду. Брю- хівський педагогічний колектив рішення суду про застосування вищої міри соціального захисту до куркульського агента, організатора саботажу хлібозаготівель, колишнього вчителя Яцинської школи Бахтіна вітає...». Тут же великими літерами надруковано гасло: «Організатора контрреволюційного саботажу хлібозаготівель кулака Бахтіна засуджено до розстрілу». Нижче: «По-більшовицькому мобілізувати колгоспний актив передових одноосібників на рішучий розгром куркульського саботажу».

Привертає увагу публікація Д. Е. (припускаємо, редактора газети Д. Елькінбарда) «Ворогам народу - пощади немає», де подається зміст судового процесу над учителем Бахтіним. Поряд розміщено лист Дем'яненка під заголовком «Вітаю рішення суду про Бахтіна»: «Я, колгоспник колгоспу «Ліквідатор» Яцинської сільської ради Дем'яненко Ілля Петрович, дізнавшись про рішення виїзної сесії Чер-нігівського обласного суду про колишнього учителя Бахтіна, який, як організатор контрреволюційного саботажу хлібозаготівель, вироком суду засуджений до розстрілу. Рішення суду вітаю. Іншої пощади до явних ворогів робочого класу і колгоспного селянства бути не може і не повинно бути».

Як продовження теми, нижче розміщено матеріал під назвою «Викриваємо куркульські махінації». Н. Латишев пише, що Яцинська сільська рада і актив «вигнали зі своїх лав таких саботажників і підкур- кульників, як Тищенко А.М., Малунова А.Р. та ін... .<...> У куркульки Шелакової Софії, у якої раніше було беззаперечне вилучення хліба, бригадою виявлено 20 пудів хліба. У заможного середняка Литвиновського Андрія - 30 пудів. .<...> Необхідно організувати колгоспний актив та передових одноосібників на рішучий розгром куркульського саботажу хлібозаготівель та нещадно викривати куркульські махінації» (ЛП. - 1933. - 9 січн.). Про гостроту та напругу навколо хлібозаготівель і підготовки до весняної кампанії свідчить і численна кількість публікацій в інших номерах згаданого періоду. Так, наприклад, у № 12 за 5 лютого 1933 р. таких матеріалів налічується сім, у № 13 за 9 лютого - дев'ять, при тому що газета має лише дві сторінки.

Ще однією проблемою, за яку теж мусили відповідати приховані та явні «вороги народу», було ставлення колгоспників до спільної власності як до нічиєї. Селянин, що недосипав ночей, доглядаючи власну худобу, сприймаючи її як годувальницю, ретельно зберігав та тримав у повному порядку інвентар, тепер не бачив такої необхідності у спільному господарюванні. Ці серйозні зміни на рівні національної ментальності завдавали серйозної шкоди колективному господарству.

Преса за вказівкою партії вбачає причину лише у діях ворожого елемента. У 1931-1932 рр. районні газети цілі шпальти заповнюють публікаціями про спільні «рейди» партійних, комсомольських та владних органів і журналістів з перевірки стану кінського поголів'я перед четвертою більшовицькою весною. «Ленинский путь» подібну добірку матеріалів подає під гаслом «Випалити гартованим залізом знеосібку у догляді за кіньми. Забезпечити до четвертої більшовицької весни міцного і здорового коня». Нижче вміщені матеріали із такими заголовками: «Знеосібка у Шевченківців ще не усунена повністю»; «Збереженню кінського поголів'я не приділяється належної уваги»; «Колгосп «Мировая революция» до весняних посівних ще не готується»; «Шитіков продовжує «господарювати» (пиячити)» (ЛП. - 1933. - 9 січн.).

Цинізм і жорстокість подібних робсількорівських матеріалів, їхня безапеляційність у визначенні винуватців тієї чи іншої події вписується у ту вакханалію «викривання» ворогів народу, що охопила всю країну. Проте якщо центральна преса вимагала найвищої міри покарання для колишніх соратників Леніна, то районна - для звичайнісіньких конюхів, що крали колгоспне добро, аби якось прогодувати голодні сім'ї.

У 30-і рр. ХХ ст., коли справи на селі погіршилися через низькі врожаї, не виконувалися плани хлібозаготівель, саме газети доволі часто ставали причиною незаконних розправ над селянами-незаможниками, колгоспниками, керівниками господарств і навіть партійними функціонерами. При цьому, як абсолютно справедливо зазначає Л. Віола, у масовій свідомості формується «уява про куркуля, яка швидше була із сфери демонології, а не класового аналізу» [2, 49].

Відсутність чітко сформульованих ознак понять «класовий ворог», «куркуль» та інших насправді призводила до того, що цей статус «завжди залежав від думки того, хто перевірив, кому могло видатись, що той чи інший селянин надмірно багатий, а хтось інший налаштований антирадянськи» [2, 49].

Як результат, у деяких публікаціях подаються сюрреалістичні ситуації, що могли би викликати лише посмішки, якби не йшлося про спричинені ними трагічні наслідки. У замітці-наклепі на директора місцевого театру Бомштейна у конотопській газеті «Комуна» (далі К) за підписом такого собі Іллюші з'явилась інформація під назвою «Політична неписьменність і нездатність бути директором театру тов. Бомштейна», що з огляду на зміст виглядає абсолютно абсурдною. «Щоб упевнитись в аполітичності роботи Конотопського театру «Металіст», - пише автор, - досить зайти до нього, подивитись на оздоблення і в цьому цілком переконатися. Питанням популяризації рішень XVII з'їзду партії зав. театром Бомштейн (член партії) не знайшов місця в театрі. Жодного лозунгу, плаката, інсценіровки, доповіді в театрі на цю тему. Тов. Бомштейн обходить мовчанкою і питання чистки партії. <...> Політична неписьменність Бомштейна довела театр до звичайного зборища. Театр не являє собою культурного очага робітників і трудящих міста, аполітичний як своїм оздобленням, так і змістом роботи. <...> Бомштейн не здатний бути керівником театру. Такий висновок». Як бачимо, публікація робкора фактично є доносом. Така тенденція співпраці редакції із сількорами і робкорами міцно закріпилася у всій районній пресі Сумщини 1930-х рр. Підтверджують цей факт більшість робкорівських публікацій у «Комуні», серед яких, наприклад, такі: «Рак - куркульський агент», «Вдруге про шахрая і п'яницю Ка- лініченка» (К. - 1934. - 27 квітня); «Скрипка продовжує зривати роботу партшколи», «Гнати з стаєнь Рябиків, Яценків, Хоменків...», «В Сахнянській школі орудує ворог» (К. - 1934. - 12 травня) та багато інших.

Започаткований у 1920-х рр. робсількорівський рух, який став позитивним явищем в роботі партійно-радянської преси і на початку дотримувався певною мірою норм професійної етики, у 1930-х рр. фактично перетворився на агресивну армію донощиків: «Поступово в 30-ті рр. робсількорівський рух став на заваді місцевій владі: замість куркулів, «колишніх» (білогвардійців, буржуїв) робсількори стали зображати ворогами місцевих партійних працівників» [8, 57].

Наприкінці першої п'ятирічки образ «куркульсько-капіталістичного елемента» у риториці радянської преси (від центральних видань до місцевої періодики) включає в себе не лише власне «куркулів» та «під- куркульників» як таких, що належать до ворожого класу буржуазії, але й середняків, бідняків, колгоспників, місцевих керівників та сільську інтелігенцію, що потрапила під їхній «отруйний» вплив.

Метою цієї якісної трансформації та безмежного розширення ідеологічного образу «ворога народу» стає не лише бажання влади остаточно знищити на селі приватну власність та зігнати селян у колективні об'єднання, щоб вилучити звідти всі можливі ресурси для прискореної індустріалізації та знищити останній «оплот капіталізму», соціально- психологічне завдання: створити в селі «атмосферу розколу і протистояння» [5, 465], перетворити соціум (і не лише на селі) у «аморфний, безструктурний стан» [4, 58], полишивши його членів можливості са- моідентифікації», створити «атомізоване суспільство, абсолютно розрізнена одноманітність якого є однією з найперших умов для торжества тоталітаризму» [1, 428].

Вершиною цинізму у процесі реалізації другого завдання стала рубрика «Зрікаюся батьків», що з'явилась у багатьох місцевих газетах. Вона була пов'язана з бажанням влади відірвати молоде покоління від їхніх батьків (а відтак і від традицій, звичаїв, вірувань, ціннісних ідеалів тощо). Це знайшло своє втілення у макіавеліївському за своїм змістом висловлюванні Сталіна: «Син за батька не відповідає».

Короткі, але від того не менш страшні своєю аморальністю повідомлення на кшталт «Я, Бойченко М. П. зрікаюся батька куркуля Бойчен- ка І. В. і пориваю з ним всякі зв'язки» (К. - 1934. - 27 квітня), повинні були ще й засвідчити успіхи комуністичної пропаганди у формуванні нової генерації відданих бійців партії, готових заради неї переступити через усе святе. Для подальшої ходи у світле комуністичне майбуття партія формує покоління безбатченків і манкуртів, пов'язаних сліпою вірою в її ідеали та готових виконати будь-який її наказ.

Аналіз змісту, проблематики місцевої преси Сумщини 30-х рр. ХХ ст. дозволив зробити певні узагальнення, а саме: друковані органи стали ідеологічним знаряддям культивування образу «ворога народу», мали безпосередній зв'язок із читацькою аудиторією; поняття «ворог народу» відзначалося гнучкістю та практичністю, змінюючи своє змістове наповнення залежно від ідеологічної політики місцевих органів влади: від куркуля і саботажника хлібозаготівель до шкідників, розкрадачів державного майна, керівників підприємств і партійних працівників; часто власне газети ставали причиною безпідставних розправ над колгоспниками, господарськими керівниками, представниками партапа- рату.

Литература

1. Арендт Х. История тоталитаризма / Пер. с нем. под ред. Д. В. Скляд- нева / Х. Арендт. - М. : Центрком, 1996. - 276 с.

2. Виола Л. Крестьянский бум в эпоху Сталина. Коллективизация и культура сталинского сопротивления / Л. Виола. - М. : РОССПЕН, 2010.

- 322 с.

3. Волкова Е. П. Феномен «кулака» в советской печати периода коллективизации (1928-1932): признаки, особенности культивирования и качественные изменения враждебного образа / Е. П. Воякова // Вестник Московского университета. Серия 10 : Журналистика. - М. , 2013. - № 3.

- С.72 - 87.

4. Два взгляда на одну проблему. Давыдов Ю. Тоталитаризм и бюрократия; Марков В. Как тебя называть, Отечество? // Политическое образование, 1989. - № 16. - С. 52 - 57.

5. Доброноженко Г. Ф. Кулак как объект политики в 20-е - первой половине 30-х годов ХХ века / Г. Ф. Доброноженко - СПб. : Наука, 2008. - 286 с.

6. История советской политической цензуры. Документы и комментарии / Отв. сост. Т. М. Горяева. - М. : РОССПХН, 1997. - 468 с.

7. Климин И. И. Российское крестьянство на кануне «великого перелома» (1928 - 1929) / И. И. Климин. - СПб. : ВВМ, 2010. - 284 с.

8. Попова О. Ю. Функціонування газетної періодичної преси Радянської України (кінець 1920-х - 1930-х рр.): тенденції, механізми, практики / О. Ю. Попова // Гілея : науковий вісник. Збірник наукових праць - К., 2013. - Вип. 68. - С. 53-59.

Размещено на Allbest.ru