З історії одного документа
Аналіз педагога, піаніста, дослідника В. Пухальському - очільника Київської консерваторії. Коротка біографія митця, знайдена у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України. Музичне життя Києва, історія Київської консерваторії.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 09.01.2019 |
Размер файла | 23,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
З історії одного документа
Кіра Шамаєва
Анотація
пухальсьский музичний консерваторія
Кіра Шамаєва. З історії одного документа. Статтю присвячено педагогу, піаністу, досліднику В. Пухальському - першому очільникові Київської консерваторії. Автор публікує коротку біографію і характеристику митця, знайдену у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України. У статті також подано інформацію про музичне життя Києва, історію Київської консерваторії.
Ключові слова: Київська консерваторія, відгуки, характеристика діяльності В. Пухальського.
Аннотация
Кира Шамаева. Из истории одного документа. Статья посвящена педагогу, пианисту, исследователю В. Пухальському - первому ректору Киевской консерватории. Автор публикует краткую биографию и характеристику В. Пухальского, найденную в Центральном государственном архиве высших органов власти и управления Украины. В статье также дана информация о музыкальной жизни Киева, истории Киевской консерватории.
Ключевые слова: Киевская консерватория, отзывы, характеристика деятельности В. Пухальского.
Annotation
Kira Shamayeva. From the History of one Document. The article is dedicated to the teacher, pianist, researcher V. Pukhal'sky - the very first principle of Kyiv Conservatoire. The author publishes the brief biography and record of V. Pukhal'sky, which was found in Ukrainian Central State Archive of higher authorities and government. In the article the information about musical life in Kyiv and Kyiv Conservatoire is also given.
Key words: Kyiv Conservatoire, comments, record of V. Pukhal'sky.
Одним з тих, хто передавав 20-м рокам ХХ століття естафету культури і мистецтва попередніх, досить віддалених часів, був В. В. Пухальський (1848-1933). Талановитий музикант, видатний педагог виховав численну когорту піаністів - виконавців, вчителів, соціально активних дослідників-новаторів. Володимир Вячеславович прожив довге життя: дитиною він був свідком скасування кріпацтва, не по книжках знав про царювання чотирьох російських імператорів, у літньому віці пережив Першу світову війну і революційне лихоліття, і весь цей час знаходився в царині музики, удосконалював піаністичну майстерність, писав симфонічні, фортепіанні, вокальні твори, навчав юних і молодих музикантів. Відпрацювавши 36 років у Київському музичному училищі, він відкривав і очолив Київську Консерваторію, а потім доклав чималих зусиль до її реорганізації, що після тривалих пошуків привело до відомої нам моделі навчального закладу.
Чудовою рисою цієї видатної людини було вміння дотримуватися партнерських відносин з молоддю, чи то студентами, чи то колегами-початківцями. Навчаючи професії, поважний музикант прислухався до їх думок, переконань, поділяв бажання змін і пошуки нового. Гарячу підтримку професора отримали нові навчальні плани, які ламали піввікові традиції старої школи і висловлена молодими музикантами ідея організації «института оставления при консерватории», яка стала основою теперішньої аспірантури.
1923 року музична громадськість відзначала 75-річний ювілей і 50-річчя творчої діяльності В. В. Пухальського. У дні святкування було вирішено клопотати про присудження ювілярові почесного звання Народний артист республіки. До Головпросвіти України було надіслано необхідні документи, які зараз стали значною історичною цінністю. Докладна біографія-характеристика ювіляра створена К. М. Михайловим.
Цей нарис, присвячений вельмишановному вчителеві, другові-соратнику, окрім чудового портрета героя дає багатий фактологічний матеріал про музичне життя Києва тривалого періоду і про історію Київської консерваторії. Інші матеріали справи доповнюють картину і, перекидаючи місток у наш час, свідчать про те, що байдужість сучасної держави до представників культури, а зрештою - й власне до культури, мають давню традицію.
Документи У публікації використано матеріал Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (Ф. 166. - Оп. 4. - Од. зб. 178). надано без коментарів. Вони говорять самі за себе.
Краткая биография и характеристика.
Владимир Вячеславович Пухальский родился в 1848 году в городе Минске. В 1869 г. поступил в Петербургскую консерваторию, которую окончил с медалью в 1873 г. по классу фортепиано у знаменитого профессора Лешетицкого и по классу теории композиции у профессора Иогансена. Сейчас же по окончании был приглашен в Петербургскую консерваторию преподавателем класса специального фортепиано и занимал эту должность до 1876 года. В 1876 г. переехал в Киев, где занял место преподавателя фортепианного класса в незадолго до того открытом Киевском музыкальном училище; в 1877 г. был назначен Директором Киевского музыкального училища и занимал бессменно этот пост в течение 36 лет - вплоть до преобразования музыкального училища в консерваторию в 1913 году, одновременно состоял преподавателем, а со временем старшим преподавателем фортепианного класса в названом музыкальном училище. В1913 г. при преобразовании училища в консерваторию был назначен директором Киевской консерватории и профессором ее по классу фортепиано. В1914 году, будучи переизбран на должность директора Киевской консерватории, отказался от этого по- ста, оставил с этого года административную должность, сохранив за собой профессуру в фортепианном классе консерватории; в том же году был избран профессором 1-й степени и утвержден в этом звании. С тех пор и по настоящее время состоит профессором фортепианного класса в Киевской консерватории, причем в 1923 единогласно избран заслуженным профессором консерватории. Со времени реорганизации Киевской консерватории и подразделения ее на музыкальный техникум состоит профессором фортепианного класса как на фортепианном факультете Музтехникума, так и на исполнительском факультете Муз. института, ведя на последнем специальный виртуозный класс.
C 1921 г. читает также курс «История и теория фортепианного мастерства и технических направлений фортепианной игры» на исполнительском факультете Муз. Института и руководит семинаром по методике и методологии обучения игре на фортепиано на педагогическом факультет того же Муз. института. Кроме того, с 1922 г. состоит деканом исполнительского факультета Муз. Института.
Многообразная художественная деятельность профессора Пухальского развивалась по трем основным направлениям: просветительному, педагогическому и общественному. Проф. Пухальский представляет крупную художественную величину в качестве пианиста-виртуоза, а также и композитора. Со времени его первого самостоятельного выступления в концерте в Петербурге 51 год назад (в 1873 г.) и вплоть до последнего его концерта, данного им в Киеве в 1923 г., В. В. Пухальский беспрерывно выступал в качестве пианиста-виртуоза как в Киеве, так и ряде других городов в России (Петербург, Одесса и др.) и за границей (Вена, Прага др.). За это время В. В. Пухальский дал около 500 одних только самостоятельных концертов, не считая участия его в бесчисленном количестве симфонических, камерных и иных концертах. В своих концертах В. В. Пухальский исполнил до 800 произведений различных авторов (Баха, Моцарта, Бетховена, Мендельсона, Шумана, Шопена, Листа, Сен-Санса, Рубинштейна, Лысенко, Пухальского и др.), так что можно смело сказать, что 9/10 фортепианной литературы переиграно публично профессором Пу- хальским и находится в его репертуаре.
Выступления В. В. Пухальского создали ему почетную известность и неизменно сопровождались крупным успехом у публики и восторженными отзывами прессы (как русской, так и заграничной), квалифицировавшей его как крупного пианиста-виртуоза и камерного пианиста и отметившей ряд выдающихся достоинств (технический блеск, красота звука, изящество исполнения и обаятельное туше), ставящих В. В. Пухальского в ряд крупных эстрадных пианистов.
Как композитор В. В. Пухальский известен оперой «Валерия» (на сюжет Тургенева), несколькими симфоническими произведениями (симфония, украинская фантазия для оркестра, концерт для фортепиано с оркестром) и рядом романсов и мелких фортепианных пьес, изданных у Ид- зиковского и др. Кроме того им написано несколько транскрипций (вальсы Шопена, гавот Лысенко) и несколько известных инструктивно-педагогических сочинений («Этюды в арпеджио» ор. 5 и др.) и выпущенный у Идзиковского в Киеве «Сборник педагогической фортепианной литературы» под его редакцией. Общее число самостоятельных сочинений В. В. Пухальского доходит до 50 (часть их в рукописи), причем большинство из них исполнялись на концертной эстраде, а некоторые (как, например, фортепианный концерт с оркестром) отличаются значительной популярностью.
Еще крупнее значение В. В. Пухальского как педагога и профессора фортепианной игры. В течение его свыше чем полувековой педагогической деятельности им выпущено свыше 300 самостоятельных пианистов и преподавателей фортепианной игры, не считая бесчисленного пребывания в его классе других учеников. Нет, кажется, ни одного города в СССР, где бы не было нескольких учеников
В. В. Пухальского. В числе своих учеников профессор Пу- хальский насчитывает ряд крупных виртуозов и видных профессоров фортепианной игры в России и за границей. Таковы, например, Л. В. Николаев (известный пианист, композитор и педагог, ныне профессор Петроградской консерватории), Поль (московский пианист и педагог) профессор Б. Л. Яворский (знаменитый теоретик и музыкально-общественный деятель, ныне заведующий МУЗО Наркомпроса РСФСР), И. М. Миклашевский (пианист, бывший директор музыкального института в Петрограде, ныне профессор в Харькове), В. П. Григорович-Барский (пианист-виртуоз), С. Ф. Лисицкий (известный европейский пианист, ныне профессор Познаньской консерватории в Польше), А. Браиловский (известный европейский пианист-виртуоз), А. К. Добкевич (ныне профессор Варшавской консерватории), А. Н. Штосс-Петрова (известная пианистка, профессор Киевской консерватории, ныне покойная), Н. А. Тутковский (профессор Киевской консерватории и директор музыкальной школы в Киеве), Р. И. За- рицкая, Н. М. Гольденберг (преподавательницы Киевской консерватории), А. Я. Сатановский (известный пианист, профессор Ялтинской консерватории), О. М. Брон (пианист, ныне дирижер Тифлисской оперы), К. Н. Михайлов (ректор Киевской консерватории) и многие другие. К числу бывших учащихся профессора Пухальского принадлежат также и столь крупные и известные пианисты-виртуозы как Владимир Горовиц, Юлий Иссерлис, Лев Пышков и др. Но не только количеством замечательна педагогическая деятельность профессора Пухальского. Качественная сторона ее достойна еще большего внимания и создала профессору Пухальскому всероссийскую и даже европейскую известность. Профессор Пухальский замечателен не только как чрезвычайно опытный и талантливый педагог, но и как создатель своей особой, самостоятельной школы пианизма, получившей широкое распространение и широкое признание. Школа эта тем ценна в особенности, что её отличительные черты - подчинение техники музыкальному воспитанию, связь теории с практикой в преподавании, борьба с так называемой «пальцевой» системой, отказ от гамм, технические приемы, основанные на движениях, и др. - сходны с новейшими и передовыми музыкально-педагогическими воззрениями и в значительной степени послужили для них основой.
Благодаря этому именно из класса профессора Пухальского вышел ряд революционеров фортепианной педагогики и современных активных деятелей в этой области (Яворский, Гольденберг, Михайлов, Коган и др.) и наиболее передовые педагогические школы, являющиеся нередко (по собственному признанию их создателей) лишь продолжением, развитием и дополнением школы профессора Пухальского (как например, школа И. Яворского). Эти же особенности педагогического метода профессора Пухальского определили и выбор Киевской консерватории, пригласившей в 1921 г. профессора Пухальского для руководства курсом методики и методологии обучения игре и постановки этого курса маститым профессором, беспрерывно выпускающим кадры передовых музыкальных педагогов.
Но едва не крупнее всего значение музыкально-общественной деятельности профессора Пухальского. На этом поприще профессор Пухальский достиг громадной известности, а значение его общественной музыкально-просветительской деятельности для Украины и в особенности для Киева буквально не поддается оценке. Судя по описаниям этой деятельности в литературе (в ««Очерке» И. Миклашевского, в ««Киевских очерках» А. Куприна и в ряде других произведений, газетных и журнальных статей), профессор Пухальский, прибыв в Киев (почти полвека назад), застал здесь совершенную музыкальную пустыню, изредка пересыпанную островками провинциального дилетантизма и ретроградского рутинерства. Со свойственным ему талантом и умом и с горячим общественным пылом музыкального реформатора и революционера, В. В. Пухальский объявляет беспощадную борьбу музыкальной секции и музыкальному дилетантизму и почти один, собственными руками и собственной нечеловеческой работой одерживает победу. Будучи одним из ближайших соратников Антона Рубинштейна, принадлежа к вскормленной последним блестящей плеяде ««музыкантов-просветителей», В. В. Пухальский видит главную роль своей жизни в музыкальном просвещении народа, и ради этого он на полвека зарывается в провинциальную глушь и почти вовсе отказывается от открытой перед ним блестящей карьеры пианиста-виртуоза. Всю жизнь и почти в одиночестве борется Пухальский с музыкальным дилетантизмом провинциальных помещиков, неустанно пропагандирует серьезную и новую музыку и неуклонно повышает вкусы публики. Приглашение серьезных педагогических и артистических сил, создание и оживление деятельности Музыкального общества, директором которого он был в течение 38 лет с 1876 по 1914 г., неустанное повышение художественных требований в Музыкальном училище, пример собственных концертных программ, всегда служащих не вкусам дилетантов, а пропаганде серьезного искусства и ряд других мер оживляют киевскую музыкальную пустыню.
Со многим приходится ему бороться. В Муз. училище он застал тупых рутинеров и полный развал. Пухальский обновляет педагогический состав, вносит свежую, передовую струю в постановку дела, расширяет и укрепляет училище. Мало-помалу Музыкальное училище становится на ноги, затем становится лучшим в России музыкальным училищем. Музыкальное училище приводит в восторг Рубинштейна, Рахманинова и других знаменитых музыкантов. Наконец на месте Музыкального училища профессор Пухальский основывает Киевскую консерваторию, сразу занимающую под его руководством первое место в ряду провинциальных русских консерваторий.
Постоянно приходилось профессору Пухальскому отчаянно сражаться с представителями царской власти, у которой он благодаря своему направлению попал в немилость и, в конце концов именно под давлением официальных кругов он был отстранен в 1914 г. от дальнейшего руководства консерваторией. Но почти полувековая передовая, просветительская деятельность В. В. Пухальского не прошла даром: значение его деятельности для Киева неизмеримо велико. Он застал в Киеве музыкальную пустыню, а оставил крупнейший центр музыкальной культуры с созданными им консерваторией, симфоническими и камерными концертами и с выпущенной им целой армией музыкальных деятелей, разъехавшихся по всем городам Украины насаждать музыкальную культуру. Можно смело сказать, что не только музыкальная жизнь Киева, созданная руками профессора Пухальского, но и вся музыкальная культура Украины в значительной мере обязана ему своим существованием.
Но и отстранившись от официального управления культурой, профессор Пухальский продолжает принимать самое деятельное участие в жизни Консерватории, особенно в последние революционные годы, давшие простор его деятельности. К моменту борьбы за реорганизацию консерватории профессор Пухальский, уже 75-летний старик, решительно примыкает к революционной группе передовых молодых музыкантов и первый представляет свой проект реорганизации, легший в основу реорганизации консерватории. Затем в качестве члена комиссии по реорганизации он принимает деятельное участие в проведении реорганизации, а в настоящее время занимает в реорганизованной консерватории место декана исполнительского факультета и члена бюро консерватории.
Имя профессора Пухальского пользуется громадным авторитетом не только в музыкальных кругах России, но и всей Европе. В целом ряде русских и европейских книг и журналов (например, в «Биографиях знаменитых музыкантов» А. Ильинского, в Парижской “Illustration”, в берлинских журналах и пр.) можно найти статьи и заметки о нем. Профессор Пухальский имеет целый ряд почетных званий, как- то: почетного члена Киевской госконсерватории, почетного ордена Киевского Высшего Музыкально-драматического института им. Лысенко, героя труда от Киевского Губотдела союза Всерабис, почетного члена Петроградской консерватории, непременного члена жюри международных Ру- бинштейновских конкурсов пианистов и многое др.
Профессор Пухальский справлял уже три юбилея. Последний из них, состоявшийся 19 апреля 1923 г., празднования 75-летия со дня рождения, совпавший с 50-летием художественной, педагогической и общественной деятельности, прошел в очень торжественной обстановке и при громадном стечении публики. На этом юбилее профессора Пухальского приветствовали всевозможные государственные и общественные организации (союзы Работпрос и Рабис, секции научных работников, Кубуч, госфилармония, Губполитпросвет, Губпрофобр и др.) и музыкальные потомки его вплоть до правнуков, и не только из Киева, но изо всех городов, уголков СССР и из заграницы от всевозможных школ и организаций и от виднейших музыкантов. В связи с этим же юбилеем Киевская госконсерватория - детище юбиляра и киевский губотдел союза Всерабис, старейшим членом которого является профессор Пухальский, возбудили ходатайство о награждении профессора Пухальского званием Народного артиста республики.
В настоящее время, несмотря на преклонный возраст (76 лет) и тяжелое материальное положение, профессор Пухальский помимо непрекращающейся пианистической и композиторской работы, неустанно продолжает и перешедшую во второе полустолетие педагогическую и общественную деятельность, принимая активное участие в жизни консерватории в качестве члена Бюро, декана исполнительского факультета и профессора ответственных практических и теоретических курсов. Ректор Михайлов. Политком Бобович. (арк. 165-168).
Якщо підпис К. М. Михайлова як ректора не викликає сумніву в його авторстві, то підпис «политкома Бобовича» може бути трактований лише як прояв колективного підтвердження висловленого, що було традиційним на всіх етапах (з ранніх часів) існування Радянської держави (ми пам'ятаємо, що всі наші характеристики підписували «тройки» - директор, парторг, голова місцевого комітету.
В архівних матеріалах знаходиться лист ЦК Всеросійської спілки працівників мистецтв до Головполітпросвіти України, де читаємо: «Принимая во внимание колоссальные заслуги тов. Пухальского как на общественном, так и профессиональном поприще, давшие ему всероссийскую и европейскую известность, и единовременно учитывая 50-ти летний Юбилей деятельности тов. Пухальского, ходатайствует о награждении его званием Народного Артиста Республики» (арк. 164).
Свою підтримку нагороди В. В. Пухальського на адресу Головполітпросвіти висловила Губполітпросвіта (арк. 163).
Музична комісія музичного товариства імені М. Леонтовича в характеристиці, надісланій до Головпросвіти, зокрема, відзначила: «Підводячи загальну оцінку, треба визнати, що В. В. Пухальський - один з найвидатніших діячів музичної освіти на Київщині, він є діячем надзвичайно високої артистичної кваліфікації. Не перебільшуючи, можна констатувати, що київське музичне життя протягом кінця минулого століття і перших років наступного розвивалося і росло під великим впливом В. В. Пухальського. В часи Жовтневої революції Пу- хальський завжди, до останнього часу, підтримував активну частину студентської молоді, особливо в справі, що торкалася реорганізації Київської консерваторії» (арк. 162-162 зв.).
У відгуку члена Вищої музичної ради А. Дзбановського відзначено: «Владимир Вячеславович Пухальский - выдающийся музыкант-педагог и музыкально-общественный деятель с европейским именем, а равно - солидный композитор, высоко державший знамя музыкального искусства в течении более 50 лет, из которых 48 отданы всецело Киеву <...> Под каким углом не рассматривать деятельность В. В. Пу- хальского, она исключительна по размаху и продуктивности. Заслуги Пухальского неоспоримы» (арк. 174).
Після всього висловленого сучасниками Пухальського залишається лише опублікувати рішення Головполітпросвіти
України. Протокол засідання колегії відділу мистецтв Головпросвіти України від 22. 10. 1924 року свідчить: «Слухали: про присудження почесного звання професору Пухальському. Ухвалили: Відмовити в присудженні почесного звання» (арк. 140).
Отак. «Відмовити». Без обговорення і жодної аргументації.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Функції найвищих органів влади Київської Русі: великий князь, княжна рада, феодальні з’їзди. Елементи механізму політичної влади в Давньоруській державі. Місцеві органи управління Київської Русі. Суд, військо, церковна організація в Київській Русі.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 20.01.2011Зберігання документів різних історичних епох у Центральному державному історичному архіві в місті Львові. Колекція грамот на пергаменті. Комплекс актових книг гродських, земських, підкоморських судів Східної Галичини, книг по історії, освіти, культури.
презентация [2,4 M], добавлен 14.02.2014Київська Русь на початку свого існування. Період розквіту, прийняття християнства Володимиром Великим. Монголо-татарська навала і занепад Київської Русі. Зовнішні відносини, державний устрій, економічне, соціальне життя та культура Київської Русі.
реферат [376,3 K], добавлен 06.02.2011Дослідження соціально-економічних і політичних передумов утворення Давньоруської держави. Аналіз основних етапів історії Київської Русі. Характерні риси державного ладу Давньоруської держави. Галицько-Волинське князівство та його історичне значення.
реферат [23,0 K], добавлен 18.05.2010Дворянство як соціальний стан в Російській імперії. Спосіб життя поміщиків. Зміни в чисельності та розміщенні дворян Київської губернії в 1782–1858 рр. Внесок Івана Фундуклея в розвиток Києва. Будівництво Університету св. Володимира і Кадетського корпусу.
реферат [31,5 K], добавлен 17.04.2013Історіографічний огляд концепцій походження державно-політичного утворення Русі. Об’єднання східнослов’янських племен навколо Києва і зміцнення ранньофеодальної держави на Русі. Діяльність великих київських князів. Соціально-економічна історія Русі.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 03.04.2011Успіхи княгині Ольги в господарюванні, політиці, розбудові держави та міжнародних контактах. Коротка історична довідка з життя Ганни Ярославни. Жінка в суспільному житті України за козацької доби. Постать Анастасії Лісовської, Роксолани, в історії країни.
реферат [28,3 K], добавлен 24.06.2014Розгляд та аналіз питання історії взаємин Русі з візантійським Херсоном-Корсунем. Виявлення символотворчої ролі цього міста у справі навернення на християнство київського князя Володимира й організації церковно-культурного життя в тогочасному Києві.
статья [43,6 K], добавлен 18.08.2017Високий злет культури Київської Русі, зумовлений суттєвими зрушеннями в різних сферах суспільного життя. Феномен культури Київської Русі - його характерні ознаки та особливості. Давньоруська література. Походження і суть національного символу — тризуба.
реферат [25,5 K], добавлен 05.09.2008Земельні відносини за часів Київської Русі в контексті політики, концепцій, ідей князів, що уособлювали в собі державу. Формування адміністративно-територіального утворення Київської Русі. Розвиток системи управління використанням та охороною земель.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 02.03.2012Аналіз основних оборонних обладунків давньоруського воїна та їх розвитку. Опис типів захисту для голови та тіла, що використовувались за часи існування Київської Русі. Види та конструкції щитів, які застосовувались в зіткненнях. Історія кільчастої броні.
реферат [1,2 M], добавлен 11.05.2015Становлення та розвиток Київської Русі. Гайдамаччина як форма народного протесту проти національно-релігійного гніту. Суспільно-політичний устрій країни в часи правління Катерини II і знищення всіх органів державності. Входження України до складу СРСР.
шпаргалка [138,0 K], добавлен 22.09.2010Відмінності впливів та політичної ролі боярства в різних землях Київської Русі. Чинники, які зумовлювали піднесення могутності боярської верстви в провідних князівствах Київської держави. Головні відмінності в економічному й політичному становищі.
статья [22,8 K], добавлен 14.08.2017Князівсько-дружинний устрій політичної та адміністративної системи Київської Русі при збереженні органів самоуправління міських і сільських громад. Формування давньоруської держави як одноосібної монархії. Суть обвинувально-змагального судового процесу.
реферат [28,7 K], добавлен 13.08.2010Етап історичного розвитку української державності, пов'язаний із формуванням у Середньому Подніпров'ї Київського князівства, формування права Київської Русі. Адміністративна, військова, релігійна, судова реформи Володимира. Джерела права Київської Русі.
реферат [43,1 K], добавлен 16.04.2010Розвиток Давньоруської держави у VIII—IX ст. Стан сільськогосподарського і ремісничого виробництва. Суспільно-політичне й економічне життя східних слов'ян у третій чверті І тис. Досягнення в галузі економічного й культурного розвитку Київської Русі.
реферат [30,3 K], добавлен 25.10.2010Головні періоди політичного розвитку Київської Русі, особливості процесу об'єднання всіх давньоруських земель в одній державі. Релігійні реформи князя Володимира та прилучена Русі до християнської культури. Опис суспільно-політичного життя та культури.
контрольная работа [35,0 K], добавлен 10.11.2010Становище Русі за князювання Святослава (964-972). Реорганізування Святославом управлінської системи в 969 році. Формування території Київської Русі за князювання Володимира (980-1015). Запровадження християнства на Русі. Князювання Ярослава Мудрого.
реферат [23,5 K], добавлен 22.07.2010Дослідження історії боротьби населення Київської Русі і Галицько-Волинського князівства зі степовими народами (гуни, авари, болгари), що прямували з Азії чорноморськими степами у західну Європу. Перипетії степових походів на печенігів, торків та половців.
реферат [36,0 K], добавлен 22.12.2010Дослідження факторів, які спричинили феодальну роздрібненість Київської Русі кінця ХІ–середини ХІІІ ст. Наслідки спустошення Батиєм Північно-Східної Русі. Похід монголо-татарів на Південну Русь. Роль монголо-татарської навали у слов’янській історії.
реферат [28,5 K], добавлен 28.10.2010