Фінансово-економічне становище Західноукраїнських земель у роки Першої світової війни: історико-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 349.41

Фінансово-економічне становище Західноукраїнських земель у роки Першої світової війни: історико-правовий аспект

С.С. Сливка

Досліджено історичне та правове розуміння фінансово-економічного становища західноукраїнських земель у роки Першої світової війни. Про-аналізовано основні аспекти фінансового та економічного розвитку 1914-- 1918 рр. на Західноукраїнських землях у складі Австро-Угорської імперії. Охарактеризовано правові напрями роботи Української парламентської ре-презентації в австрійському парламенті, а також діяльність українських громадських організацій щодо розроблення основних напрямів і стратегії фі-нансово-економічної відбудови краю після Першої світової війни.

Ключові слова: Перша світова війна, економіка, фінансово- економічний розвиток, фінансова система, банківська система, Українська парламентська репрезентація. війна парламент фінансовий

Исследуется историческое и правовое понимание финансово-экономического состояния западноукраинских земель в годы Первой мировой войны. В статье проанализированы основные аспекты финансового и эконо-мического развития в период с 1914 по 1918 годы на западноукраинских землях в составе Австро-Венгерской империи.

Характеризуются правовые направления роботы Украинской парла-ментской репрезентации в австрийском парламенте, а также деятельность украинских общественных организаций по разработке основных направлений и стратегии финансово-экономического восстановления края после Первой мировой войны.

Ключевые слова: Первая мировая война, экономика, финансово-экономическое развитие, финансовая система, банковская система, Украинская парламентская репрезентация.

The given article is dedicated to the research of historic and legal principles of financial and economic policy in the Western Ukrainian National Republic. The main stages of the establishment of the financial and economic apparatus of the Western Ukrainian National Republic in 1918-1919 were analyzed as well as its role in the formation of the financial and economic policy. The legislation of the government and management of the Western Ukrainian National Republic as well as regulatory and legal deeds which regulate the powers and jurisdiction of the government and management in the sphere of finance and economic have been characterized.

Key words: Western Ukrainian National Republic, financial and economic policy, state secretariat of the Western Ukrainian National Republic, finance, tax system, land reform.

Постановка проблеми. Практично усе ХІХ століття та особливо перша половина XX століття були для України загалом і для захід-ноукраїнських земель зокрема періодом величезних випробувань. Це було зумовлено складним соціальним, національним і політичним ста-новищем, пов'язаним із перебуванням етнічних українських земель у складі двох великих імперій, які всіляко намагались перетворити наші землі на власний територіальний та сировинний сателіт.

Впродовж XIX - початку XX ст. у фінансово-економічному роз-витку західноукраїнських земель відбулись суттєві зміни, спричинені індустріалізацією та капіталізацією в країнах Західної Європи. Розши-рились сфери та галузі виробництва, зросли обсяги товарообороту. Розпочала формуватись споживча кооперація, фінансово-кредитна си-стема, зросла кількість банків, товарних бірж тощо.

Однак Перша світова війна ускладнила становище українського населення, котре проживало на територіях двох протидіючих сил - Російської та Австро-Угорської монархій. Це вплинуло і на економічний розвиток українських територій, які володіли потужними природними ресурсами і значним виробничим потенціалом. Особливо постраждала Галичина, яка мимоволі стала епіцентром військових дій, що кардинально відобразилося на її фінансово-економічному становищі.

Стан дослідження. Проблема фінансово-економічного стано-вища західноукраїнських земель у період Першої світової війни в українській історіографії широко не представлена. Проте можна від-значити праці і спогади видатних українських учених - свідків тих доленосних подій, таких як В. Гнатюк, М. Грушевський, Д. Дорошенко, К. Левицький, М. Лозинський, О. Лотоцький, О. Слободич, Є. Пет- рушевич, М. Чубатий та ін.

Сучасний стан досліджень цієї проблематики представлений у працях О. Вівчаренка, П. Гая-Нижника, Я. Грицака, Т. Гунчака, O. Добржанського, О. Карпенка, Г. Капустян, М. Кобилецького, Г. Ковальчака, В. Кондратюка, М. Костицького, А. Коцура, О. Красів- ського, М. Кугутяка, В. Кульчицького, Б. Лановика, Н. Лешковича, М. Литвина, С. Литвина, І. Лісної, В. Макарчука, С. Макарчука, P. Матейка, М. Настюка, К. Науменка, М. Никифорака, В. Осечинсь- кого, О. Павлюка, О. Реєнта, О. Рубльова, Б. Савчука, М. Сеньківа, Ю. Сливки, О. Субтельного, І. Терлюка, Б. Тищика, Ю. Тлущака та ін.

Окремим питанням фінансово-економічного розвитку західно-українських земель присвячені численні праці діаспорних учених: В. Вериги, Б. Винара, Т. Гунчака, М. Гуцуляка, А. Качора, Ю. Крох- малюка, І. Лисяка-Рудницького, Г. Микитея, І. Нагаєвського, І. Ново- сівського, Я. Пришляка, М. Стахіва, І. Хоми, Л. Цегельського, М. Шаповала, В. Шевчука, С. Ярославина та ін.

Зарубіжна історіографія з такої проблематики найбільш широко розкрита у роботах І. Бейлі, В. Голубничого, Т. Домбковського, Г. Ел- мера, Г. Клея, М. Клімецького, М. Козловського, Т. Коромоша, Т.-А. Ольшанського, Е. Пристера, Г. Тьорнера, Я. Хонігсмана, М. Ястребова та ін.

Мета статті - історико-правовий аналіз фінансово-економічного становища західноукраїнських земель у роки Першої світової війни.

Виклад основних положень. Початок Першої світової війни змусив українських політиків шукати шляхи для реалізації ідеї побу-дови на західноукраїнських землях незалежної держави. З метою орга-нізації та координації національно-визвольного руху було створено низку політичних організацій (Головна Українська Рада, Загальна Українська Рада - авт.), які трансформувались у більш потужну та впливову Українську парламентську репрезентацію, що представляла інтереси українського населення в австрійському парламенті.

Особливої активності діяльність українських депутатів в авст-рійському парламенті набула під час подій Першої світової війни. Упродовж 1915-1916 років усі українські посли Галицького сейму та рейхсрату задекларували чіткі вимоги щодо створення на теренах Авс-тро-Угорщини української автономної області. В рамках Української парламентської репрезентації проводились постійні засідання та нара-ди, метою яких була розробка концептуальних засад державно - політичного та фінансово-економічного розвитку західноукраїнських земель.

Оскільки територія західноукраїнських земель, що перебувала під владою Австро-Угорської монархії, була одним із головних театрів військових дій Першої світової війни, це, безперечно, вплинуло і на фінансово-економічний розвиток регіону. Тільки у 1914 р. «було зруй-новано понад 40% господарських і житлових будівель, більше 1,5 ти-сячі будинків і споруд фабрик і заводів. Навіть стратегічно важлива нафтова промисловість знизила видобуток на одну третину» [1, с. 183]. Була практично знищена промисловість, занепало сільське господарс-тво, низка підприємств припинили роботу.

Зазнало кризи і пріоритетне нафтове виробництво, яке мало сут-тєвий вплив на формування політики західноєвропейських держав, а також США і Канади щодо Східної Галичини, адже на її території не бракувало природних багатств і корисних копалин, серед яких найбі-льшу зацікавленість для іноземних інвесторів становила нафта.

Під час воєнних дій восени 1914 року було знищено багато на-селених пунктів Буковини, Тернопільської і Львівської областей. Про-мислове і сільськогосподарське виробництво в цих районах повністю занепало [2, с. 216]. У Золочівському районі були майже зовсім знищені лісопильні та спиртогорілчані заводи. Ходорівський цукровий завод був спалений. Запаси готової продукції і сировини були розграбовані. В Чернівецькому районі були повністю знищені 4 винокурні, 2 спиртоочисні, цукровий, нафтоперегінний заводи, 14 млинів [3]. «В районах Коломиї, Снятина, Сарн значна частина промислових підприємств була зруйнована або спалена. Промислове і сільськогосподарське виробництво в цих районах повністю занепало» [2, с. 216].

У результаті Першої світової війни економіка Галичини знахо-дилась в катастрофічному стані. І справді, «більшість лісових підприємств, млинів, нафтопереробних і спиртових заводів зупинили виробництво...

Під час війни було спалено більше 530 тис. житлових будинків. Шкода, нанесена Першою світовою війною, за підрахунками уряду ЗУНР, була оцінена в 6 млрд. корон у цінах на 1 листопада 1918 року» [4, с. 137-138].

Насамперед дезорганізація економіки вплинула на фінансово - кредитний обіг. За кілька днів до початку війни львівські, чернівецькі, мукачівські банки припинили вести облік векселів. Портфель нереалі-зованих цінних паперів збільшувався щодня. Так, у березні 1914 р. облік векселів у Львівському філіалі австрійського банку «Кредитанштальт» становив 3 588 045 крон. В липні - першій половині серпня дисконт векселів майже припинився [5, арк. 26]. Це неминуче призвело до кризи усієї банківської системи та зниження індексу ділової активності.

Відмова банків купувати векселі до строку їх погашення різко затримала обіг капіталу, спричинила паніку серед ділових кіл, яка по-силилась унаслідок відмовлення банків виплачувати грошові вклади. Все це призвело до зниження рівня ділової активності у промисловому виробництві та торгівлі [2, с. 210].

Слід також зазначити, що перед війною (1914-1918 рр.) майже всю банківську систему Західної України контролювали австро- угорські та німецькі банки. Останні могли розпоряджатися не лише коштами своїх філій, а й грошовими ресурсами всіх приватних банків Західної України.

Сільське господарство також було підірвано: проводилися чис-ленні реквізиції рогатої худоби, зерна і фуражу, значна частина земель через нестачу робочих рук і посівного матеріалу була необроблена [6, с. 27].

Перша світова війна ще більше ускладнила економічне стано-вище, довела господарство краю до руїни, а населення - до страхітли-вих злиднів і голоду.

Після трьох років війни економічно й фінансово слабка промис-ловість західноукраїнських земель була зруйнована. Без необхідного обладнання й сировини, кваліфікованої робочої сили вона не забезпе-чувала й четверту частину довоєнного виробництва продукції.

Всього, за даними різних експертних комісій, збитки, завдані війною господарству краю, сягнули 1-3 млрд крон [7, с. 92].

Важкого удару зазнала українська кооперація, яка була важли-вим чинником фінансово-економічного розвитку краю. Зазначимо, що кооперативний рух на західноукраїнських землях був обумовлений процесами капіталізації в такій важливій для українського населення сфері, як сільське господарство, адже відомо, що більшість земель ре-гіону мала сільськогосподарське призначення. Отож, кооперація для західноукраїнського населення була своєрідним засобом боротьби проти іноземного захоплення ринків збуту.

Українська спільнота усвідомлювала, що для того, аби ефектив-но використовувати власні кошти для господарювання, відкриття і діяльності крамниці чи іншого підприємства, необхідно створювати свої банки, ощадні спілки, позичкові спілки, кредитні товариства, пар- целяційні банки.

Найбільше відзначились у процесах розвитку кооперативного руху товариства «Просвіта» та «Сільський господар», які і в подаль-шому виконували значну роль у підготовці фахівців фінансово- економічного профілю і під час існування Західноукраїнської Народної Республіки, і в період перебування уряду ЗУНР в екзилі.

Найбільш типовою формою для західноукраїнської кооперації в період перебування у складі Австро-Угорської імперії була кредитна кооперація. Це пояснюється тією обставиною, що кредит був найбільш оптимальною формою існування кооперативів та їх фінансово- економічного розвитку.

Саме це спричинило суттєве збільшення вкладів населення в різноманітні кредитні організації. Така тенденція, пов'язана із ростом кредитних спілок, посприяла утворенню Крайового кредитного союзу, який об'єднав і підпорядкував собі значну частину українських кре-дитних кооперативів. Із заснуванням кредитного союзу, на нашу думку, значною мірою на західноукраїнських землях пожвавився кооперативний рух.

На початку ХХ ст. у Західній Україні налічувалось усього понад тисячу різних фінансових закладів (охоплюючи ощадні каси, позичкові товариства, кредитні кооперативи тощо).

Саме тому, зважаючи на надважкий економічний стан, у якому опинились західноукраїнські землі, Українська парламентська репре-зентація та товариство «Сільський господар» висувають до австрійсь-кого уряду низку вимог економічного і політичного спрямування, що ще раз засвідчує бажання мати власну державу і господарювати на своїй землі. Серед вимог були такі, що стосувались затверджень плану фінансово-економічної відбудови краю, а також заклики «уложити для Східної Галичини окремий бюджет для відбудови» [8, с. 589-590]. Ці вимоги засвідчували державотворчі прагнення українських політиків щодо створення незалежної держави із власним бюджетом, розгалуже-ною системою виробництва, потужними банківською, податковою си-стемами, чіткою структурою органів державної влади та місцевого самоврядування.

У таких непростих умовах у Львові у березні 1917 року пройшов з'їзд, який ініціювався українськими політичними та громадськими об'єднаннями і був присвячений економічним питанням, зокрема господарській відбудові краю. В кінці з'їзду були прийняті резолюції, в яких делегати, зокрема, домагались «виплати в готівці нашим селянам належностей за воєнні чинитьби; підвишки причинків для родин, покликаних до війська; помочи для селян при оброблюванні їх ґрунтів; забезпечення средств поживи аж до слідуючи жнив; обмеження при-мусу при роботах на панських ланах, щоби селяни могли обробляти насамперед свої грунти; відбудови селянських господарств в Східній Галичині... В кінці рішено візвати на наші господарські організації по повітах, щоби відновили свою діяльність» [8, с. 532-533].

В другій половині 1917 року Українська парламентська репре-зентація та товариство «Сільський господар» висувають до австрійсь-кого уряду низку вимог, зокрема:

«1) розмір воєнних знищень і розложення краю вимагають утворення для Східної Галичини окремої Централі відбудови з осідком у Львові;

2) для ефективності відбудови треба, щоб населення само участ- вувало у відбудові краю - в комітетах по громадах і повітах, як також при централі;

3) відбудову та нагляд проводять економічні організації «Сіль-ського господаря»;

4) провести репатріацію евакуованої людності рази з худобою в Східну Галичину до місць осідку, щоб провести осінні засіви;

5) зібрати будівельний матеріал для відбудови населення краю;

6) Централя має уложити для Східної Галичини окремий бю-джет для відбудови і т.д.» [8, с. 589-590].

3 серпня 1917 року у Львові відбулися збори представників українських економічних установ, на яких було прийнято статут Укра-їнської Економічної Ради, яка повинна була дбати за економічні інте-реси краю.

Подальшим етапом діяльності щодо економічної відбудови краю стало проведення у Львові в листопаді 1917 року загального гос-подарського з'їзду, в якому брали участь делегати Української парла-ментської репрезентації, центральних і повітових економічних органі-зацій, делегати філій «Сільського господаря» та просвітніх товариств. Проте завершити справу до кінця так і не вдалось через постійне не-бажання австрійського уряду надати допомогу в питаннях фінансово - економічної відбудови Східної Галичини.

Варто зазначити і те, що українські політики, знаходячись у Відні, розуміли важливість підготовки високопрофесійних кадрів, дивлячись у майбутнє.

Тому, 1915 р. у Відні був організований «Перший український кооперативний курс», на якому викладались дисципліни: «Історія і засади кооперації; закон кооперативний; засади та організація спілок системи Райфайзена; наука про податки; наука про торгівлю і векселі; бухгалтерія та ін.» [9, с. 127].

Висновок. На початку XX ст. у фінансово-економічному розви-тку західноукраїнських земель відбулись суттєві зміни, спричинені індустріалізацією та капіталізацією в країнах Західної Європи; розши-рились сфери та галузі виробництва, зросли обсяги товарообороту; розпочала формуватись споживча кооперація, фінансово-кредитна си-стема, зросла кількість банків, товарних бірж тощо. Однак за роки Першої світової війни фінансово-економічний потенціал західноукра-їнських земель був практично знищений.

Незважаючи на це, західноукраїнські землі володіли потужним економічним потенціалом, природними ресурсами, що давало надію на відбудову краю.

Доцільно констатувати, що без політичної незалежності Україн-ська держава не мала змоги повноцінно фінансово-економічно розви-ватися задля зміцнення власного суверенітету.

Литература

1. Ковальчак Г. І. Економічний розвиток західноукраїнських земель: монографія / Г. І. Ковальчак - К.: Наукова думка, 1988. - 250 с.

2. Хонігсман Я. С. Проникнення іноземного капіталу в економіку Західної України в епоху імперіалізму (до 1918 р.). / Я. С. Хонігсман - Львів: вид-во Львівського ун-ту, 1971. - 252 с.

3. ЦДІАК. - Ф. 361. - Спр. 325, арк. 29; Спр. 1182, арк. 49; Спр. 1188, арк. 2.

4. Макарчук С. А. Українська республіка Галичан. Нарис про ЗУНР / С. А. Макарчук. - Львів: Світ, 1997. - 192 с.

5. ЦДІАЛ. Фонд 574 «Австрійський кредитний заклад для торгівлі та промислу. Львівська філія». - Опис 1. - Спр. 164.

6. Лісна І. С. Становлення державності в Галичині (1918-1923 рр.) / І. С. Лісна - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 89 с.

7. Литвин М. Історія ЗУНР / М. Литвин, К. Науменко. - Львів: Ін-ститут українознавства НАНУ; Видавнича фірма «ОЛІР», 1995. - 368 с.

8. Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914-1918 / К. Левицький. - Львів, 1930. - Ч. 3. - 776 с.

9. Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914-1918. Ч. 1 / К. Левицький - Львів, 1929. - 285 с.

10. Павленко Ю. В. Українська державність у 1917-1919 рр. (істори- ко-генетичний аналіз) / Ю. В. Павленко, Ю. О. Храмов - К.: Манускрипт, 1995. - 261 с.

Размещено на Allbest.ru