Висвітлення лісабонського царевбивства 1908 р. на сторінках періодичних видань російської імперії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 930.2(470):929.731(469):323.285"1908"

Висвітлення лісабонського царевбивства 1908 р. на сторінках періодичних видань російської імперії

Г.І. Казаков

Анотація

лісабонський царевбивство монарший преса

У статті автором на основі матеріалів періодичних видань Російської імперії, розглядається одне з найбільш відомих та резонансних вбивств монарших осіб початку ХХ ст., а саме лісабонське царевбивство. Автор робить акцент на аналізі подій, які тією чи іншою мірою мали відношення до вбивства. Робиться узагальнення стосовно можливих причин та винуватців, на яких вказувала тогочасна преса.

Ключові слова: лісабонське царевбивство, періодична преса, Португалія, вбивство монаршої особи.

Аннотация

В статье автором на основе материалов периодических изданий Российской империи рассматривается одно из наиболее известных и резонансных убийств монарших особ начала ХХ в., а именно лиссабонское цареубийство. Автор делает акцент на анализе событий, которые в той или иной степени имели отношение к убийству. Делается обобщение относительно возможных причин и виновников, на которых указывала тогдашняя пресса.

Ключевые слова: лиссабонское цареубийство, периодическая печать, Португалия, убийство монаршей особы.

Annotation

З розбудовою незалежності України відбувається розширення джерелознавчого масиву історичної науки. У сферу історичних досліджень вводяться нові групи джерел: джерела усного походження, статистичні, наративні, періодична преса. Періодична преса є своєрідним джерелом. З одного боку, вона є суб'єктивною, адже кожна стаття написана конкретним кореспондентом, який має свою точку зору на ту чи іншу подію, окрім цього існує певна цензура з боку держави. З іншого боку, періодична преса наприкінці ХІХ ст. була основним джерелом, завдяки якому можна було отримати останні новини з держави та світу.

Історіографію вказаної проблематики варто поділити на дві групи: перша - це ті дослідження, в яких на основі періодичної преси аналізується ситуація у Європі кінця ХіХ - початку ХХ ст (А. Акопов, Є. Аксєнова, С. Чернік) [1; 2; 3]; друга - це власне історіографія Лісабонського царевбивства. Проте, єдиних досліджень присвячених вказаній проблематиці немає. Лісабонське царевбивство досліджується в контексті біографічних праць присвячених Карлосу І (Е. Нобре, Х. Пінто) [4-6] та робіт, в яких аналізується португальська історія окремого періоду (Д. Веллєр, Дж. Морейс) [7; 8].

1 лютого (19 січня за старим стилем) 1908 р. близько шостої години вечора відбулося вбивство португальського короля Карлоса І та його старшого сина Луї-Філіпа. Окрім вищезазначеного був поранений його молодший син Мануель, який в подальшому унаслідок цих подій посів на престол. Газетна періодика усього світу, в першу чергу Європи, почала обговорення вбивства. В тому числі значну частину газети, присвяченому огляду закордонних новин, виділялись з метою огляду ситуації в Португалії і в періодичних виданнях Російської імперії.

Причинами масового обговорення вбивства була саме персона вбитого - король. Подібні вбивства в першу чергу дозволяли збільшувати тираж періодичних видань, як це було в 1903 р. після вбивства королівської сім'ї в Сербії. Крім цього, воно щонайменше вплинуло на зміну сил у Європі та місця Португалії у політичних орієнтирах інших провідних держав світу. У найбільш несприятливому повороті подій воно могло призвести до військового конфлікту на Піренейському півострові, у який певною мірою були б залучені усі держави Європи.

У Російській імперії перші відомості про вбивство надаються в газетах "Новое время" та "Биржевые ведомости" від 3 лютого (21 січня) 1908 р. [9; 10]. Основну причину вбивства автори газетних публікацій вбачали в проголошенні диктатури міністра-президента Франко, проти якої виступали усі провідні політичні сили португальського королівства: лібералів, республіканців, прихильників старого порядку. Так у газеті "Биржевые ведомости" від 3 лютого (21 січня) вказувалось: "Либералы увидели в ней нарушение конституции; республиканцы сочли ее за попытку к возвращению абсолютизма; слои заинтересованные в сохранении старо порядка, обеспечивавшего им прибыльные синекуры, убоялись утраты их при новом порядке. Диктатура, установленная с благими целями обновления разлагавшегося государственного строя, встретила явное и тайное противодействие со всех сторон" [9, с. 3].

В періодичних виданнях, починаючи від 4 лютого (22 січня), повсюдно вказується про вбивство португальського короля та робиться спроба аналізу майбутнього розвитку Португалії в умовах, які склались. Важливе місце вказаній проблематиці відводиться в регіональній щоденній газеті "Приазовский край". Починаючи від 22 січня та завершуючи 3 лютого (за старим стилем) у вказаній нами газеті публікувався розділ "Події у Португалії", у якому друкувались вирізки з періодичних видань, як Російської імперії, так і деяких європейських держав, присвячених досліджуваній нами події. Також певне місце Лісабонському царевбивстві відводилось у газетах "Русское слово" та "Раннее утро". Решта періодичних видань Російської імперії обмежились лише констатацію факту про вбивство, після чого про нього не згадувалось [11; 12].

Так, згідно з даними, які наводились в окреслених нами виданнях, вже наступного дня після вбивства починаються арешти можливих винуватців [11, с. 2]. Окрім цього відбувається загострення ситуації в країні. Так, газета "Русское слово" повідомляла: "В городе сильное возбуждение. Опасаются взрыва народных страстей" [12, с. 3]. Відбувались напади пересічного населення на державні установи: банки, поліцію, управлінські установи на місцях [11, с. 2]. Ситуація в країні призвела до передислокації англійської та іспанської ескадри до кордонів Португалії; відбувалась мобілізація іспанських військ на кордоні [13, с. 2]. Подібна позиція закордонних держав на нашу думку полягала в двох причинах. По-перше і Англія, і Іспанія побоювались, що подібні бунти перекинуться на їхні держави (власне це була офіційна причина мобілізації) [11, с. 2].

Другу причину, на нашу думку, складає те, що ситуація в Португалії могла вплинути на саму сутність монархічної системи правління та до падіння монархії у Португалії. Як наслідок, сусідні із Португалією держави зазнали б від цього найбільшого впливу, що могло перерости в скасування монархічного режиму і у решті європейських держав. Підкріплюють вказану тезу і заяви провідних політиків Франції, Німеччини та Іспанії, які публікувались в газеті "Приазовский край". Сутність цих заяв зводилась до того, що в Європі побоювались приходу республіканської партії до влади та встановлення республіканського режиму в Португалії [11, с. 2; 14, с. 4].

Позиція Іспанії та Англії стосовно Португальського королівства не обмежувалась мобілізацією збройних сил у регіоні. Державні та приватні корпорації вказаних держав припиняють будь-які ділові відносини з Португалією. Зокрема, у період січень-березень 1908 р. до Португалії було відправлено усього 1 корабель з Іспанії, і той з португальськими громадянами. Кордони між цими державами також були закритими [12, с. 3]. Велика англійська фірма з м. Глазго, отримавши замовлення від Португалії, відмовила. Офіційною причиною цьому було: "... мы не желаем иметь никаких деловых сношений со страной, где убивают королей и прославляют убийц" [15]. Скасування будь-яких економічних відносин було вигідним для цих держав ще й у зв'язку з тим, що життя короля було застраховано на солідні суми у двох державах одночасно. Зокрема, в газеті "Русское слово" за 9 лютого (27 січня) наголошувалось: "жизнь убитого застрахована... в одной английской компании на миллион франков и в одной испанской - на 1100000 франков" [16]. Враховуючи, що зазначені суми були не маленькими на той час, скасування відносин були вигідними для державних страхових компаній.

В періодиці за 4 лютого (22 січня) друкуються співчуття європейських монархів та парламентів, щодо смерті португальського короля та інфанта, адресовані здебільшого королеві-матері. В цьому контексті цікавою є газета "Приазовский край", у якій опубліковані ноти співчуття правителів Франції, Німеччини, Іспанії, Англії, США та Російської імперії [11, с. 2]. Найбільше місце було приділено телеграмам російського монарха, які виділялись поміж інших розміром та тим, що лише від його імені були відправлені телеграми, як королеві, так і її синові. Наведемо приклади цих нот співчуття: "Ее величеству королеве. Глубоко потрясенные страшным несчастьем, так жестоко поразившем ваше сердце матери и супруги. Императрица и Я в эту минуту испытания просим ваше величество принять выражение Нашей прочувствованной симпатии и Нашего искреннего участия в вашем горе"; "Его величеству королю. Из самой глубины Своего сердца выражаю вашему величеству Свои горестные соболезнования по поводу жестокого испытания, постигшего вас, и уверения в искреннем участии, которые Я принимаю в печали вашей, вашей семьи и вашей страны" [11, с. 2; 12, с. 4]. Вказані фрази були нормою для тодішнього світу. Проте, метою періодичної преси Російської імперії було показати засмученість монарха подією, яка трапилась, тим самим відбувалось формування його іміджу серед підданих. На формування іміджу "засмученого монарха" мало вплив і встановлення 24-денного трауру, у зв'язку зі смертю португальського правителя.

Чільне місце періодична преса відводила розвитку ситуації у ході розслідування вбивства монархічних персон. Висувались різні гіпотези щодо причини та винуватців вбивства. Зокрема в "Приазовском крае" за 7 лютого (25 січня) відбулась спроба узагальнити усі гіпотези, які висувались, як у європейській періодиці, так і газетах Російської імперії. Щодо причин вбивства, то єдиною вірною вважалось, що вбивство відбулось через диктаторський режим, поступове становлення якого відбувалось в країні. Зокрема, ліві сили паризького парламенту проголосили, що "убийство произошло в связи с диктаторскими замашками короля" на що праві та центристи відповіли, що король не винуватий, а єдиною винною особою є Франко [14, с. 4]. Стосовно цієї заяви ми можемо не погодитись, адже Франко провадив свою політику лише зі згоди монарха. Крім цього, подібні взаємовідносини були вигідні обом сторонам, адже Франко збільшив щорічне фінансування правлячої сім'ї на 800 тисяч франків [18, с. 3].

Висувались й інші ймовірні причини вбивства: вбивство замовлено урядами Англії та Іспанії; вбивство організовано королевою [14, с. 4]. Перша із вказаних причин вважалась за ймовірну у зв'язку з політикою, яку одразу після смерті португальського короля почали провадити уряди цих країн. На користь другої причини вказували те, що королева єдина, хто не отримав жодної подряпини після нападу. Окрім цього, королева після смерті мала б отримати 2 мільйони франків. Вказані причини вже за кілька днів просто перестали обговорюватись, і жодних розслідувань у цьому плані не велось. Тому ані спростувати, ані підтвердити їх ми не в силах.

Незрозумілою є і позиція поліції під час скоєння злочину, що певною мірою можна назвати співучастю. Більше того, газетами висувалась гіпотеза стосовно того, що поліцейському управлінню було відомо про замах, який готується. Однак офіційних доказів відносно даної гіпотези оприлюднено не було. Про вказану нами співучасть свідчить і те, що полісмени, які охороняли під'їзд до палацу не помітили озброєних осіб, особливо якщо таких було більше 10, тоді як поліцейських було близько 100. Окрім цього, поліцейські підпустили групу озброєних людей впритул до монарших осіб, що в меншій мірі може вказувати на некомпетентність поліцейських органів, що, на нашу думку, є малоймовірним [14, с. 4].

осіб (терористичних організацій), незадоволених політикою правлячого уряду. На користь думки, що винуватцем була не терористична організація вказує і той факт, що "Ни одна из партий или организаций не хочет принять на себя ответственности за убийство короля" [19]. В свою чергу будь-яка терористична організація після скоєння якогось злочину завжди бере на себе відповідальність.

В європейській періодичній пресі відокремлювались два можливих винуватця у вбивстві: республіканська партія та анархісти. Проте обидві сторони вказували на непричетність у скоєному. Крім цього вони намагались використати вбивство, як елемент політичного піару. Тобто, вказуючи про непричетність, вони в свою чергу звинувачували у вбивстві іншу політичну силу. Так в газеті "Русское слово" писали: "Республиканская партия опубликовала сообщение, что она не причастна к смерти короля и его сына... Анархисты также отрицают свое участие в убийстве и приписывают его республиканцам" [19].

Згідно з офіційною версією, яка публікувалась в періодиці Російської імперії наголошувалось: "Покушение против короля Карлоса и диктатора Франко организовано было многими политическими деятелями. Некоторые из них состоят членами нынешнего правительства в Португалии. Наемным убийцам уплачено было: одному - 100 000, а другому - 50 000 франков, причем тщательно подготовлена была для них возможность скрыться. Однако, в происшедшей суматохе погибли наследник престола и убийцы" [20]. Було заарештовано понад 300 осіб, яких звинуватили у скоєнні вбивства [21, с. 2].

Проте, дослідник лісабонського царевбивства Е. Нобре висував гіпотезу, що винуватцем все ж таки була республіканська партія. На це вказує те, що вказана політична сила отримала найбільший зиск зі смерті монаршої особи: отримала найбільшу кількість місць у парламенті та її представник посів посаду міністра-президента; зростає популярність республіканської парії серед народу; у 1910 р. у ході революційних подій та становленні Першої португальської республіки основну владу в державі отримують республіканці. Звинувачення ж правлячих кіл дало змогу республіканцям отримати владу в державі [6, с. 134-138]. Однак, вказана гіпотеза є лише припущенням, висунутим на основі аналізу подальшої ситуації в Португальському королівстві, яке на сьогодні не можливо підтвердити документально.

Таким чином, лісабонське царевбивство, яке було скоєно у 1908 р. мало суттєвий вплив на європейську історію. Як наслідок, висвітлення вказаної події відбувалося в усіх періодичних виданнях Європи. У тому числі ряд періодичних видань Російської імперії (особливо газети: "Приазовский край", "Русское слово" та "Раннее утро") приділяли вказаній події колонку у своїх виданнях. При цьому, періодика не обмежувалась лише констатацією подій, які відбувались в Португальському королівстві, але й висувала власні припущення відносно причин та винуватців вбивства. Подібні міркування в цілому зводились до політичного характеру, а можливими замовниками називали республіканців або анархістів.

1. Акопов А.А. Формирование образа врага на страницах газеты "Северокавказский край" в годы Первой мировой войны: автореф. дис... канд. истор. наук / А.А. Акопов. - Пятигорск, 2008. - 17 с.

2. Аксенова Е.П. История народов Центральной и Юго-Восточной Европы в русской революционно-демократической периодике 50-60-х гг. XIX в.: автореф. дис. канд. истор. наук / Е.П. Аксенова. - М, 1983. - 18 с.

3. Чернік С. Політична криза в Сербії 90-х рр. ХІХ ст. у висвітленні газетної періодики України / С. Чернік // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2013. - Вип. XXXV. - С. 333-337.

4. Nobre E. Duelos & Atentados [Duels and Assassination Attempts] / E. Nobre. -Lisbon: Quimera Editores. - 2004. - 232 pp.

5. Nobre E. Amelia, Rainha de Portugal [Amelia, Queen of Portugal] / E. Nobre. Lisbon: Quimera Editores. - 2006. - 192 pp.

6. Pinto Jose Manuel de Castro (2007). D. Carlos (1863-1908) A Vida e o Assassinato de um Rei [D. Carlos (1863-1808): The Life and the Assassination of a King] / J. Pinto. - Lisbon: Platano Editora. - 2007. - 317 pp.

7. Morais J. Regicido [Regicide] (in Portuguese) / J. Morais. Lisbon: Zefiro. - 2007

8. Wheeler D. Republican Portugal: A Political History, 1910-1926 / D. Wheeler. Wisconsin: University of Wisconsin Press. - 1978. - 356 pp.

9. Убийство португальских короля и наследного принца // Биржевые ведомости. - 1908. - 21 января. - С. 3

10. Убийство португальского короля // Новое время. - 1908. - 21 января. - С. 5

11. Приазовский край. - 1908. - 22 января. - С. 2

12. Убийство португальского короля и наследного принца // Русское слово. - 1908. - 22 января. - С. 3-4

13. К убийству в Португалии // Приазовский край. - 1908. - 23 января. - С. 2-3

14. К событиям в Португалии // Приазовский край. - 1908. - 25 января. - С. 4

15. Русское слово. - 1908. - 5 марта

16. Русское слово. - 1908. - 27 января

17. К событиям в Португалии // Приазовский край. - 1908. - 26 января. - С. 3

18. К событиям в Португалии // Приазовский край. - 1908. - 27 января. - С. 3

19. За границей: Кем убит португальский король? // Русское слово. - 1908. - 26 января

20. События в Персии // Русское слово. - 1908. - 21 июня

21. К событиям в Португалии // Приазовский край. - 1908. - 29 января. - С. 2

Размещено на Allbest.ru