Питання Українського національно демократичного об’єднання у світлі листування А. Жука і Р. Перфецького протягом 1925-1926 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477)329:366.632

ПИТАННЯ УНДО У СВІТЛІ ЛИСТУВАННЯ АНДРІЯ ЖУКА І РОМАНА ПЕРФЕЦЬКОГО ПРОТЯГОМ 1925-1926 рр.

А.М. Магурчак

Публікація присвячена епістолярію між Андрієм Жуком і Романом Перфецьким, в якому висвітлюється ставлення до Українського національно демократичного об'єднання протягом 1925-1926 рр. Проаналізовані статі А. Жука, опубліковані в “Українському прапорі", в яких розглядалась політична ситуація в Галичині у контексті взаємин з УНДО. Показана еволюція поглядів А. Жука на УНДО - від сприйняття до розчарування. Використані архівні матеріали з канадського особового фонду А. Жука.

Ключові слова: Андрій Жук, Роман Перфецький, УНДО, закордонний центр, “Український прапор", Галичина.

Магурчак А. Н. Вопрос УНДО в контексте переписки Андрея Жука и Романа Перфецкого в течение 1925 -1926 гг.

Публикация посвящена эпистолярию между Андреем Жуком и Романом Перфецким, в котором освещается отношение к УНДО в течение 1925-1926 гг. Проанализированы статьи А. Жука, опубликованные в “Украинском флаге”, в которых рассматривалась политическая ситуация в Галичине в контексте взаимоотношений с УНДО. Показана эволюция взглядов А. Жука на УНДО - от восприятия к разочарованию. Использованы архивные материалы с канадского личного фонда А. Жука Ключевые слова: Андрей Жук, Роман Перфецкий, УНДО, заграничный центр, “Украинский флаг” Галичина.

жук перфецькй галичина політичний

Magurchak A. M. UNDA question in the light of correspondence between Andriy Zhuk and Roman Perfets'kyi 1925-1926.

The publication is dedicated to the correspondence between Andriy Zhuk and Roman Perfets'kyi, which highlights the attitude towards the Ukrainian National Democratic Association during the years of 1925-1926. Analysed articles A. Zhuk, which were published in the “Ukrainian flag” in which a political situation was examined in Galychina in the context of mutual relations from UNDА. The evolution of A. Zhuk's views on UNDA from perception to disappointment is presented. The archived materials are used from the Canadian personal fund of A. Zhuka.

Keywords: Andrey Zhuk, Roman Perfeckiy, UNDА, oversea center, “Ukrainian flag”, Galychina.

Після поразки визвольних змагань ЗУНР значна частина провідних її діячів опинилась на еміграції і зокрема Євген Петрушевич, який у Берліні утворив так званий закордонний політичний центр західноукраїнської еміграції. В іншому українському еміграційному осередку, а саме у Відні проводив активну діяльність Андрій Жук (1880-1968), який, народившись на Полтавщині, у 27 років змушений був емігрувати до Галичини, де брав активну участь у суспільно-політичному житті краю. З початком Першої світової війни переїжджає до Відня, де перебував до 1930 р., і входить до Президії Союзу визволення України. Серед представників закордонного політичного центру яскраво виділялась постать Р. Перфецького (1880-1944) - українського громадсько-політичного діяча Галичини, члена секретаріату ЗУНР, заступника державного секретаря внутрішніх справ. На еміграції був активним учасником групи Української Народної Трудової Партії (далі УНТП) і при цьому очолював у Відні Західноукраїнське товариство Ліги Націй.

В історіографічному плані дана тематика фактично не досліджувалась, не дивлячись на те, що на сьогодні персоні А. Жука присвячено дві кандидатські дисертації [1]. Водночас окремі аспекти даної проблематики висвітлювались у працях, які присвячені суспільно-політичній ситуації у міжвоєнній Галичині [2]. Джерельною базою даного дослідження виступає особовий фонд Андрія Жука, який зберігається в Канадському Національному архіві. Відповідно, на основі архівних матеріалів автор ставить за мету проаналізувати листування між політиками, в якому висвітлюється проблематика Українського національного демократичного об'єднання (далі УНДО).

Із утворенням 11 липня 1925 р. УНДО, до якого увійшли Українська Трудова Партія (далі УТП) і Українська Партія Національної Роботи (далі УПНР), політична ситуація у Галичині змінилась. Відповідна була реакція із середовища західноукраїнської еміграції. Своїми думками про утворення УНДО А. Жук ділився у листі від 14 липня 1925 р. до Р. Перфецького. Крім того, він отримав інформацію від К. Левицького про створення нового об'єднання і його платформи, яка збігалася із проектом А. Жука щодо скликання закордоном з'їзду української еміграції. Андрій Жук не поспішав радіти створенню УНДО, навіть не дивлячись на те, що були відхилені так звані “тези української національної політики”, які в одному із своїх пунктів передбачали співробітництво з польською владою. На переконання А. Жука, більша частина членів УНДО негативно ставилась закордонного центру і еміграційного осередку зокрема. Визнавав, що із утворенням УНДО створились нові політичні обставини, які вимагають “оглядности і вичікування”. Тому пропонував Р. Перфецькому утриматись від публікації його статті “З приводу консолідаційних заходів в краю” в “Українському прапорі” - органі, який фінансував Є. Петрушевич, щоб не загострювати відносини із УНДО. У випадку опублікування його статті бажав, щоб редакція умістила примітку, яку підготовив А. Жук. В ній зазначалось, що редакція вітає консолідаційні процеси в Галичині, і, як наслідок утворення УНДО, але при цьому визнаючи, що частина УНДО підтримує програмний документ під назвою “тези української національної політики”, а тому “мусимо також з приємністю зазначити, що за основу об'єднання національно-демократичних елементів взято організаційні установи УНТП, другими словами, що всі інші елементи, які стоять поза сею партією входять в нею персонально, ліквідовуючи свої осібні організації, сама ж УНТП лишається непорушною і тільки зміняє свою назву та приймає привізорочну платформу, на основі якої має бути вироблена і прийнята нова програма, що відповідає більш-менш становищу, яке зайнято в цій статті” [3].

Не дивлячись на все це, в “Українському прапорі” була опублікована стаття А. Жука “З приводу консолідаційних заходів в краю”, в якій автор дав вичерпну оцінку тогочасної політичної ситуації в Галичині і окреслив перспективи об'єднавчих процесів [4]. Дана стаття А. Жука знайшла позитивні відгуки у редакції “Українського прапору”. Центральне місце статті А. Жук присвятив аналізу “тез української національної політики” і внутрішній кризі УНТП. Критично висловлювався відносно пункту де не відкидалась співпраця з польською владою в політичних і економічних сферах: “другими словами політичне співжиття з Польщею і союз з нею, - хіба не для “скріплення” політичних стремлінь другої частини нації й не для “ослаблення” польського окупаційного режиму!” [4]. Критикує авторів “тез” за те, що вони ігнорують західноукраїнський політичний центр. Додаючи до цього, що крім дуже “обширно закроєної статистики” “тези” мало містять позитивного. Звідси не можуть бути програмним документом нової партії, оскільки на переконання А. Жука це був би кроком назад, як з точки зору політичної думки й самої політичної організації. Ще одним аргументом А. Жука щодо неприйняття “тез” за основу партійної програми нового об'єднання є різні світоглядно-політичні орієнтири членів майбутнього утворення. Для А. Жука було очевидним те, що “тези” “не визначають ніякого шляху для української національної політики, тільки заставляють її тупцювати ся на одному місці. Вони “зв'язали б політичне об'єднання по руках і ногах і відкинули наше політичне життя далеко назад, замість посунути його наперед” [4]. Натомість Р. Перфецький, зробивши кілька примірників статті А. Жука, надіслав її до Галичини.

Напередодні створення УНДО обидва політика активно обговорювали об'єднавчі процеси весни-літа 1925 р. в Галичині між УТП і УПНР Р. Перфецький у листі до А. Жука від 8 липня 1925 р., аналізуючи переговори між УТП і УНПР, наголошував, що так звана група “Загравістів” і “Діла”, маючи спільний інтерес хочуть отримати владу в майбутньому об'єднані і тим самим усунути так звану “Незалежну групу”, як опору для Є. Петрушевича: “Опанування проводу в краю для них і тим важне, щоби в свої руки дістати також ті хоч невеликі фонди, які дав П[резиден]т ще у Відні та всі сподівання дальші фонди” [3]. Не виключав перемогу “загравістів” і групи “Діла”, які дотримувалися “тез”. Тому знаючи антипольську позицію самого А. Жука Р. Перфецький резюмував: “Ні Петрушевичові, ні нам не може бути по дорозі з цими панами і буде те, що ми передбачували у Відні через весь час від рішення Ради Амбасадорів, - офіціальний край фактично вступить на легальщину, а опанують його як раз ці елементи, що тепер добиваються власти” [3]. Далі накреслив план, який передбачав підпільну діяльність в краю і створення підрозділів революційної організації на базі Комітету оборони західноукраїнських земель (далі КОЗУЗ) пропонуючи зайнятись цим питанням самому А. Жуку як члену КОЗУЗ, до того ж заручаючись підтримкою Є. Петрушевича. Але вже через кілька днів, отримавши відомості про створення УНДО, Р. Перфецький змінив свої оцінки щодо ситуації в краю. Зокрема це простежується у його листі до А. Жука від 12 липня 1925 р. Він писав: “Спільними силами Берліна і Відня вдалося отже “тези української національної політики”, виготовлені Загравістами повалити і як бачиш з долученої в прилозі “платформи” сего об'єднання, яка прийнята зістала в краю, ідеологічна основа сего об'єднання є приємлива” [3].

Натомість А. Жук Своє у своїй черговій статті “З хворої голови на здорову”, яка була опублікована 15 травня 1925 р. в “Українському прапорі”, продовжував обговорювати політичну ситуацію в Галичині. Причиною появи статті А. Жука стала стаття “Під Великдень” у “Новому Часі”. Автор останньої, аналізуючи партійні перипетії в Галичині, охарактеризував їх як “цвинтарний спокій” і при цьому дорікаючи Парламентській Репрезентації. А. Жук вважав, що такий підхід автора “Нового часу” був несправедливим і навпаки підтримав поважну інституцію: “Парламентська Репрезентація мимо значних внутрішніх різниць у своїй національній части проявила не тільки внутрішню солідарність на вні, чого починає бракувати нашим галицьким партіям, але й виказала багато доброї волі для внутрішнього об'єднання наших національних сил по обох боках так званого “сокольського кордону” [5]. Натомість А. Жук переконував, що вина в існуванні “сокальського кордону” належить галицьким партіям, які у “своїх політичних змаганнях або не виходили з галицьких меж, або занадто далеко сягали гублячи почуття дійсності, а в своїй практичній діяльності не могли спромогтися на спільне репрезентаційне тіло, йдучи кожна поодинці” [5]. Крім того, відкидав закиди, що Парламентська Репрезентація не була об'єднавчим центром. На переконання А. Жука, не було що “об'єднувати і цементувати”, оскільки серед галицьких партій був ідейний розбрат, а “партійна конкуренція так далеко заходить, що немає місця для об'єднаної праці, не тільки політичної, а навіть гуманітарної” [5]. Тому за визначенням А. Жука автор “Нового часу” перекладає вину з хворої голови на здорову. Водночас піддавав сумнівам об'єднавчий процес між “загравістами” і УПНР про який писав “Новий час”. В принципі А. Жук не був проти об'єднавчих процесів, які б згуртували українські національні сили на західноукраїнських землях. Але ті процеси, які відбувались у цей час в Галичині, на переконання А. Жука носили більш тактичний характер, ніж стратегічний, суть якого А. Жук уявляв так, щоб “політичне життя наше не мало відокремленого характеру в Галичині від решти українських земель під Польщею і щоб ріжні політичні угрупування мали спільний політичний центр” [5]. Відносно Парламентської Репрезентації то А. Жук ще раз підкреслив, що вона не могла стати тим об'єднавчим центром, через свій територіальний і політичний характер і внутрішньо партійні галицькі відносини не сприяли цьому. В кінці своєї статі закликав перестати перекладати вину одних на інших і при цьому нагадуючи, що західноукраїнська еміграція є позитивним чинником в політичному життю і сповідує конкретну ціль - відновлення незалежної західноукраїнської держави.

Крім того, проблематика УНДО була однією із центральних тем на сторінках “Українського прапору” і “Ради”. У своєму листі до Р. Перфецького, А. Жук зазначав, що “Український прапор” визнав, що платформа УНДО відповідає інтересам усієї української суспільності, а натомість “Рада” створює враження, що є органом УНДО. Тай сам Є. Петрушевич підтримував платформу УНДО заявляючи це на сторінках американської “Свободи”. Така ситуація, щодо одобрення політики УНДО була для А. Жука дивною. Оцінюючи із стратегічної точки зору політичну ситуацію на еміграції і на західноукраїнських землях А. Жук був більш обережним відносно УНДО: “Таке ангажування з УНДО по-перше, в'яже руки при необхідній критиці, як тої платформи, так і діяльності УНДО, яка безумовно буде потрібна, а крім того, робить медвежу послугу для заходів матеріального характеру, бо там звідки ждемо помочі, цілком негативно ставляться до УНДО і політичної діяльності опертої на його платформі з певністю не будуть попирати” [3]. Негативні емоції і здивування викликали в А. Жука реакція Є. Петрушевича на його ставлення до проблем взаємин закордонного центру із галицьким політикумом. Зокрема, А. Жук у листі про це писав так: “Чоловік [тобто А. Жук - А. М.] в найліпших інтенціях, цілком лояльно ділиться з своїми планами і проектами, щоб справді помочи, а Пр[е]з[идент] приймає це за змову проти нього! Тим більш мене це дивує, що втім, що я написав в письмі не було нічого нового, бо більш-менше те саме я йому особисто говорив в часі його побуту у Відні” [3]. Також поділився інформацією з Р. Перфецьким про зустріч у Відні з головою УНДО Д. Левицьким, якого переконував порозумітися з Є. Петрушевичем беручи за основу його проект. Саму зустріч з Д. Левицьким на переконання А. Жука Є. Петрушевич також міг сприйняти вороже.

У своєму черговому листі від 11 вересня 1925 р. до Р. Перфецького А. Жук зазначав, що він отримав повідомлення, що галицький політикум, особливо УНДО негативно сприйняли платформу запропоновану Є. Петрушевичем, оскільки вона за їхніми переконаннями не відповідає настроям у краю. До цього додавались звинувачення галицькими діячами Є. Петрушевича у політичному банкрутстві і радянофільських позиціях. Не дивлячись на все це А. Жук визнавав, що завдяки позиції Д. Левицького на засіданні ЦК УНДО не була прийнята резолюція про розірвання співпраці із закордонним центром. Натомість УНДО висувало вимогу за якою закордонний центр повинен визнати за УНДО керуючу політичну силу в Галичині, а “закордонне представництво може бути тільки його енамацією, виконуючим органом” [3]. Інформатор А. Жука у Галичині повідомляв його про те, що відносини між закордонним центром і УНДО можуть загостритись і нашкодити консолідаційним процесам на західноукраїнських землях, а для самих “закордонців”, які не знали настроїв у краю. У листі до Р. Перфецького А. Жук повідомляв, що інформації з Галичини є достовірними, а тому “інформація свідчить, що закордонці дійсно відірвані від того краю, з яким мали і хотять мати діло, а іншого краю, інших людей не мають за собою і є цілковито ізольованими” [3]. В іншому випадку на переконання А. Жука перед закордонним центром постає дилема, або визнати остаточно верховенство УНДО в Галичині, або створити нову організацію із планом самостійної роботи на українських землях. Саме до створення нової партії схилявся Андрій Жук.

Питання УНДО стало предметом розбрату серед членів закордонного центру. Так, у листі від 19 вересня 1925 р. Р. Перфецький писав про ворожі стосунки із найближчим оточенням Є. Петрушевича. Нащо А. Жук переконував Р. Перфецького не сприймати порад оточення Є. Петрушевича. “Йому [тобто найближчому прихильнику Є. Петрушевича - А. М.] не повезло взяти Президента в шори, що Президент вислав до краю запропонований мною проект взаємовідносин, чого Дмитроньо не сподівався. - писав А. Жук. - Він думав, як казав нам у Відні, що вже обговорив і залагодив з Президентом, тим часом показалось, що ні!” [3].

Також А. Жук висловлював свою думку щодо переговорної тактики Є. Петрушевича із УНДО. Зокрема, він наголосив, що представники від УнДо повинні письмово конкретизувати свої пропозиції, а Є. Петрушевич зі своєї сторони може піти на поступки і усунути з свого проекту менш важливі речі, які дратують протилежну сторону.

Крім того, А. Жук у своєму не висланому листі від 20 жовтня 1925 р. до Р. Перфецького зауважував, що потрібно мати на увазі, що крім УНДО є ще інші політичні сили з якими можна “зробити пакт”. Пропонував “Селянський Союз”, який за його твердженням може стати базою для нової політичної організації на західноукраїнських землях.

Тематика УНДО знайшла своє продовження і в подальшому листуванні політиків. Р. Перфецький у листі від 5 грудня 1925 р. до А. Жука зазначав, що переговорний процес Є. Петрушевича із УНДО фактично призупинений, оскільки останні не хотіли йти на компроміси. Відповідно, “годі буде Президентові відступати від принципів і коли треба звести боротьбу про них то муситься її вести. Лише приходить вона в дуже важких для нас обставинах, бо наші противники в краю не перебирають в средствах” [3].

У наступному 1926 р. проблематика УНДО також була одним із центральних тем в епістолярній спадщині А. Жука. Відповідаючи Р. Перфецькому у листі 17 травня 1926 р. на поточні громадсько-політичні питання, А. Жук заторкнув ситуацію в Галичині. Зокрема, він критикував УНДО вважаючи, що дане об'єднання не дасть бажаного ефекту українському визвольному рухові і пропонував, “чим скоріше розірвати із запліснявілим галицьким болотом, образ якого уявляє зараз УНДО і взятися до організації живих суспільних сил, на нових соціально-політичних основах” [6]. В розумінні А. Жука до нової політичної організації може увійти частина членів УНДО, повністю Селянський Союз і Народна Воля, таким чином створити західноукраїнське селянське робітниче утворення. Об'єднавчим процесом зміг би зайнятися КОЗУЗ, який підтримує політичні зв'язки з Є. Петрушевичем, а той відповідно через КОЗУЗ втілював би свої політичні плани.

Політичні процеси в середовищі УНДО відбувались неоднозначно, що призвело до утворення всередині об'єднання опозиції. Про це Р. Перфецький повідомляв А. Жука у листі від 14 листопада 1926 р. На опозиційну частину УНДО Р. Перфецький робив ставку для створення нової партії в Галичині. Водночас А. Жук не підтримував таких намірів Р. Перфецького. Натомість розглядав внутрішню кризу УНДО як передачу влади з одних рук в інші, але не був переконаний, що політика УНДО від цього зміниться. При цьому він вважав, що опозиція повинна вести таку політику, щоб “не опинитися поза УНДО. Коли б така небезпека існувала, тоді нічого не лишиться іншого, як відновити УНТП, пробувати перетворити УНДО в союз партій, притягаючи цього радикалів і інші угрупування” [6]. Повідомляв, що відносно кризи УНДО готує статтю до “Українського прапору”, яку передасть Є. Петрушевичу, але для цього йому бракує достовірних планів і цілей опозиції і просив допомоги у Р. Перфецького. Останній відгукнувся на прохання А. Жука. Про це яскраво ілюструє його лист від 19 листопада 1926 р.

У кінці листопада 1926 р. А. Жук у листі до Р. Перфецького наголошував, що коли до опозиції в УНДО не будуть застосовані санкції організаційного характеру, не потрібно опозиції самій виходити з партії, а треба з “великою енергією провести фракційно-організаційну роботу в лоні УНДО, коли опозиція до своєї ставиться серйозно” [6]. У випадку не дотримання такої тактики опозиція втратить людей. Крім того, вважав, що опозиційній частині не потрібно створювати на даний момент партію, оскільки для цього не було підготовлено грунт. До того ж опозиційні діячі УНДО “слушно, чи не слушно мають марку збанкротованих політиків, без всякого зв'язку з масами” [6]. А. Жук мало вірив у варіант, за яким опозиція створить нову партію оскільки був невдоволений її платформою, яку він трактував як ліву і революційну: “Мені здається, що політична активність більшості членів Групи обратно пропорціональна революційності платформи” [6]. Тому радив опозиційній групі не виходити з УНДО, а пізніше “виховувати своїх однодумців серед молодої генерації, щоб старушки були тільки для окраси та придбавши відповідну кількість рухливого, нового елементу, пізніше спробувати переведення тих планів, які тепер скрахували” [6].

В останньому листі 1926 р. до Р. Перфецького А. Жук визнав, що в Галичині фактично сформувалася нова організація не маючи на увазі Незалежну групу УНДО, яка “для певних чинників є дуже приємлива, більш цінна, „.і що на цю організацію мусить бути звернена їхня увага і підтримка. Думаю, що тут скоріше треба шукати пояснення поступування тих чинників супроти нашої сторони, коли це поступування дійсно зазнало змін” [6].

Отже, після окупації Галичини польськими військами розпочались довготривалі об'єднавчі процеси серед галицького демократичного середовища, які оформились у створення УНДО. А. Жук як один очільників емігрантського середовища Відня висловлював свої думки щодо об'єднання українських демократичних сил. На початках він вітав створення УНДО, але з певною осторогою, оскільки прослідкував тенденції співробітництва з поляками. Пізніше, розчарувавшись у політиці УНДО, схилявся до думки створення нової політичної організації в Галичині, яка б співпрацювала із закордонним центром.

Джерела та література

1. Таравська Я. Громадсько-політична та науково-публіцистична діяльність Андрія Жука (1880 - 1968 рр.).: автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Я. Таравська; Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. - Чернігів, 2012. - 2о с.

2. Шульгата Н. Андрій Жук у суспільно-політичних процесах Галичини і Наддніпрянщини першої третини XX ст.: автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Н. Шульгата; Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича. - Львів, 2013. - 20 с.

3. Васюта І. Політична історія Західної України (1918-1939) /І. Васюта. - Львів.: Каменяр, 2006. - 336 с.; Соляр І. Консолідаційні процеси національно-державницьких сил Західної України (1923-1928): [монографія] / І. Соляр; Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ. - Львів, 2010. -150 с.

4. Library and Archives Canada. - The Andriy Zhuk Collection MG30, C 167. - Volume 23 - File 67.

5. Observator. [Жук А.] З приводу консолідаційних заходів в краю // Український прапор. - 1925. - 15 липня. [Жук А.] З хворої голови на здорову // Український прапор. - 1925 - 15 мая.

6. Library and Archives Canada. - The Andriy Zhuk Collection MG30, C 167. - Volume 23 - File 68.

Размещено на Allbest.ru