Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами княжої доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 069.5(477.82):248.158

НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ У ЗБІРЦІ ЛЮБОМЛЬСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

Володимир Савицький

Для характеристики впливу християнської культури на середньовічне населення наймасовішим джерелом виступають предмети особистого благочестя. їх знахідки походять з багатьох археологічних пам'яток княжої доби - як історичних земель Галицько-Волинської держави, так і сусідніх державних утворень. Зважаючи на обмежену кількість писемних джерел до історії раннього українського християнства, ці предмети особливо важливі при визначенні рівня християнізації населення і сприйняття у його середовищі догматів Церкви.

Вітчизняні та зарубіжні дослідники приділили немало уваги таким речам. Галицьким знахідкам присвячені узагальнюючі роботи Ярослави Станчак Станчак Я. Збірка енколпіонів з фондів Львівського історичного музею // Львівський історичний музей. Наукові записки. - Львів, 1993. - Вип. 1. - С. 87-95., Володимира Петегирича Петегирич В. Значення Перемишля в утвердженні християнства на південно-західних рубежах Київської Русі в ХІ-ХШ ст. // Pocz^tki s^siedztwa. Pograni- cze etniczne polsko-rusko-sfowackie w sre- dniowieczu. - Rzeszow, 1996. - S. 125-132., Віри Гупало Гупало В. Звенигородські сакралії // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - Львів, 2002. - Вип. 8: Давнє населення Заходу України: екологія, історія, культура. - С. 158-162., Марини ЯгодинськоїЯгодинська М. Нові культові речі, знахідкам з території сучасної Польщі, втім історичних регіонів Холмщи- ни та Підляшшя, - Ельжбети Грудек-Кцюк, Марціна Волошина та інших польських дослідниківз давньоруських пам'яток Західного. Докладний аналіз хрестів-енколпіонів одного з міст Південно-Західної Волині - Городища поблизу Шепетівки Хмельницької обл. провела Анна ПєсковаПоділля // Матеріали і дослідження з.

Автор започаткував узагальнюючу роботу з вивчення знахідок предметів християнської атрибутики княжої доби з теренів Волині задля включення їх до контексту студій соціально-культурного розвитку регіону, опублікував ряд статей, присвячених цій тематиці Савицький В. Християнська культова атрибутика Волині Х-ХІІІ ст.: хрести-енколпіони і натільні іконки (за матеріалами збірки Волинського краєзнавчого музею) // Літопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис. - Луцьк, 2011. - Ч. 10. - С. 11-18;. Досі недостатньо опрацьованими під відповідним оглядом залишаються окремі музейні колекції. Насамперед це стосується районних, віддалених від обласних центрів музеїв, збірки яких нерідко постійно поповнюються. Щодо цього на особливу увагу заслуговують фонди Любомльського краєзнавчого музею, що вирізняється серед районних музеїв як кількістю, так і різноманіттям експонатів, а також оригінальністю окремих екземплярів та численними новими надходженнями.

Колекція Любомльського краєзнавчого музею має 28 таких предметів княжої доби. Це хрести-енколпіони, стулки енколпіонів, натільні хрести та підвіски із зображенням хреста.

Джерелами поповнення колекції є як знахідки при археологічних дослідженнях та розвідках на території Любомльського й Шацького р-нів, так і надходження від приватних осіб, дари та придбання, починаючи від кінця 1990-х років і майже до останнього часу. До перших належать предмети з багатошарового поселення Затишшя-1 (розкопки Вадима Артюха, 1986), літописного Угровська (розкопки Юрія Мазурика, 1996, 1999), Шацька та інших пунктів (розкопки та розвідки Сергія Демедюка, 2011). Об'єкти від приватних осіб походять не лише із зазначених районів, а й інших пунктів Волинської обл., на жаль, інформація про докладне місце віднайдення цієї категорії експонатів здебільшого відсутня.

Окремі екземпляри любомльської колекції, насамперед енколпіо- ни, вже опублікованоСавицький В. М., Собуцький М. М. Натільні хрести та підвіски із зображенням хреста ХІ-ХІІІ ст. у збірці Волинського краєзнавчого музею // Церква - наука - суспільство: питання взаємодії. Матеріали Десятої Міжнародної наукової конференції (30 травня - 1 червня 2012 р.). - Київ, 2012. - С. 201-204; Савицький В., Свінцицький В., Охріменко Г, Оболончик А. Металеві ікон- ки-підвіски та складні ХІ-XV ст. з Волині // Волинська ікона: дослідження та реставрація. Науковий збірник. - Луцьк, 2009. - Вип. 16. Матеріали \VI міжнародної наукової конференції, м. Луцьк, 4-5 листопада 2009 року. - С. 107-119; Савицький В. М., Силюк А. М. Давньоруські підвіски із зображенням хреста з території Волині // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - Луцьк,. Проте в одних випадках ці публікації обмежені оприлюдненням матеріалів як археологічних знахідок, в інших їх розглянуто винятково побіжно, в контексті загального огляду артефактів з теренів Волині, без залучення аналогів з інших територій для докладнішого датування, визначення походження, іконографічних особливостей тощо. Більшість натільних хрестів, підвіски, а також частина енколпіонів впроваджуються до наукового вжитку вперше.

У статті колекцію музейних предметів княжої доби розглянуто в контексті подібних знахідок з території Галицько-Волинської держави та інших регіонів, насамперед давньоруських.

Хрести-енколпіони - двостулкові складені хрести з рухомим вушком, призначені для зберігання реліквій і є одним з найпоширеніших різновидів відповідних предметів княжої доби.

Перші енколпіони, як відомо, привозилися до Київської держави з Візантії, головно через Крим (Херсонес)9. Однак уже в ХІ ст. налагоджено місцеве виробництво. Основним його центром вважається Київ, на це вказують численні знахідки на території старого міста та в його околицях, а також ливарні форми, які віднайшов Вікентій Хвойка при археологічних дослідженнях садиби10. Відливали енколпіони з бронзи та мідних сплавів у кам'яних формах. Практикувалося також відтискання в глині з оригіналу, до чого вдавалися провінційні майстри11.

Волинська земля є одним з регіонів, де віднайдено чималу кількість енколпіонів. Найбільша їх концентрація фіксується навколо Володимира, Луцька, а також на Кременеччині та в басейні Горині12. Поки немає конкретних даних, які б засвідчували місцеве їх виробництво. Щоправда, Олександр Цинкаловський подав інформацію про кам'яну форму для виготовлення енколпіона, знайдену у Володимирі, в урочищі Прокопівщи- на13, проте, на жаль, ілюстрації до неї немає, а доля самого оригіналу не відома. Ще одну форму віднайдено у Городищі біля Шепетівки, проте, як зазначила А. Пєскова, впевненості у її призначенні для відливання двостулкового виробу, а не плоского накладного хреста бути не може14.

Колекція енколпіонів Любомльського музею нараховує 7 експонатів й один знаходиться на тимчасовому зберіганні, серед них є як цілі примірники, так і окремі стулки. Усі вони виготовлені з бронзи або мідних сплавів у техніці лиття, окремі додатково оброблені різцем або інкрустовані черню.

Спробуємо охарактеризувати колекцію за хронологією.

Найдавнішим предметом, вірогідно, є стулка у формі латинського хреста з ледь розширеними кінцями і трохи подовженим долішнім перехрестям, розмірами 5,3х3,45 см, товщиною 0,25 см з гладкою поверхнею без зображень (рис. 1.1). Вона походить з теренів Волинської області (докладне місце знаходження не зафіксоване), надійшла від жителя Луцька Валерія Романюка у 2009 р. (інв. № А-643). Аналогічний за формою та розмірами примірник відомий також із с. Городок Луцького р-ну. Він має гравійоване схематичне зображення розп'ятого Христа в колобії. Ця особливість іконографії, а також аналогії з літописного Василева (Буковина) та інших місць дали підстави віднести його до візантійського імпорту (т. зв. "сирійський" або близькосхідний тип) та датувати кінцем Х-ХІ ст..

Подібної форми лицева стулка, але з рельєфним розп'ятим Христом, розмірами 6,5х4,8 см (горішня та долішня петлі обламані), виставлена в експозиції музею (рис. 1.2). її знайдено на території смт. Шацька й передано на тимчасове зберігання у 2012 р. Христа показано з дещо вигнутим торсом, злегка зігнутими в ліктях руками та схиленою до правого плеча головою з німбом, над головою - 4-кінцевий лапчастий хрест; рельєф досить затертий, особливо в долішній частині, горішня покрита патиною, дрібніші деталі не проглядаються. Потертість поверхні вказує на повторний відлив з глиняної форми, можливо, виконаний у місцевій майстерні. Два подібні вироби, але з більше розширеними кінцями рамен, належать до "сирійської колекції" Богдана і Варвари Ханенків. Один з них віднайдено на городищі Княжа Гора у с. Пекарі поблизу Канева, їх датують ХІ-ХІІ ст.. Ці знахідки, як відзначили Анна Пєскова та Людмила Строкова, зовсім не подібні до більшості енколпіонів ні за формою, ні за характером рельєфу, ні за складом зображень. Щоправда, на енкол- піоні з Княжої Гори зворотна стулка має слов'янські написи, що дає визнати походження примірника з княжих часів. Форма хреста з прямими, злегка розширеними кінцями звична для візантійської практики, проте трапляється лише у виробах з чорненими зображеннями й тільки один раз - у рельєфній версії (знахідка із Владимира на Клязьмі, датована не пізніше першої третини ХІІІ ст.)19.

Рис. 1. Хрести-енколпіони кінця Х - першої половини ХІІІ ст. із збіркиЛю- бомльського краєзнавчого музею: 1, 3 - Волинська обл., інв. № А-643, інв. № А-506;

Ще один, подібної форми енколпіон (рис. 1.3), але менших розмірів - 4,07x2,33 см, товщиною 0,6 см придбаний від жителя м. Володимира у 2008 р. (інв. № А-506). На лицевій стулці вміщене інкрустоване черню схематичне Розп'яття з 4-кінцевим хрестом над головою Христа, на зворотній стулці - чорнене зображення 4-кінцевого хреста. Цей варіант - один з найчисельніших і поширений по всій території Київської держави, втім і на Волині, його датують ХІІ - першою половиною ХІІІ ст. Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древнерусские энколпионы. - C. 165-171. - Табл. 99-101; Кучинко М., Охріменко Г., Са- вицький В. Культура Волині... - Іл. ХІУ-ХУ.. За формою та іконографією він нагадує сирійські хрести І тис. Про місце виготовлення даних немає, найімовірніше, їх робили руські майстри за візантійськими зразками. Київська металопластика під виразним впливом східнохристи- янської традиції підтверджує таке припущення.

Вироби майстрів ХІІ ст. репрезентують дві знахідки, одна з яких походить із с. Запілля за 3 км на північний-захід від м. Любомля, інша - з самого Любомля. Вони відрізняються від попередніх заокругленими кінцями рамен, відзначеними парними виступами, а також зображеннями. Знахідку з с. Запілля (рис. 2.1) передав до музею на тимчасове зберігання житель Любомля. На території самого села та поблизу нього слідів давньоруського поселення не зафіксовано, відомо лише про існування в урочищі "Близнеці" двох курганів невизначеного датування, уже зруйнованих. Примірник із Запілля вирізняється прекрасним збереженням і значною деталізацією зображень, очевидне також додаткове оброблення різцем. Бічні та горішнє рамена завершують медальйони, зовнішній край хреста з обох сторін виділяє підвищений обідок, оздоблений поперечними насічками. За допомогою завіс та штифта рухомо приєднано вушко у формі куба з усіченими кутами. Розміри хреста: висота 9,4 см (без врахування вушка), ширина 6,7 см, товщина по краях 1,25 см. На лицевій стороні вміщено зображення розп'ятого Христа в довгому, до колін перепоясанні, навколо нахиленої до правого плеча голови - хрещатий німб, волосся спадає на лівий бік, руки зігнуті в ліктях, з досить великими долонями, що сягають країв медальйонів, стопи оперті на прямокутне підніжжя-підставку "голгофу", в бічних та горішньому медальйонах - погруддя святих. На зворотній стороні в центрі - постать Богоматері з Емануїлом на руках (іконографічний тип Одигитрія). Вона в тунці, на голові - мафорій, який також вкриває плечі Ісуса, голова Богородиці схилена ліворуч, до Ісуса, Гї права рука прикладена до грудей, натомість права рука Емануїла в благословляючому жесті. Праворуч від Богородиці, на рамені, монограма МР з титлою, ліворуч від Ісуса - монограма ХС. У трьох медальйонах - погруддя безбородих святих.

Примірник належить до найпоширенішого у ХІІ ст. типу. Автори деяких видань визначають зображення як "Розп'яття - Богородиця Куп'ятицька" - від с. Куп'ятичі у Білорусі, де виявлено хрест ХІІ ст. з такими зображеннями, згодом шанований як чудотворний22. У каталозі Г. Корзухіної, А. Пєскової їх класифіковано як енголпіони з високим рельєфом та вільним компонуванням зображень (група ІІ)23.

Рис. 2. Хрести-енколпіони ХИ ст. із збірки Любомльського краєзнавчого музею: 1 - Запілля (на тимчасовому зберіганні), 2 -Любомль, інв. № і-24

Завдяки написам на окремих знахідках святих у медальйонах навколо Богородиці ідентифікують як Георгія, Дмитрія і Нестора, проте трапляються також погруддя святих Петра і Павла в бічних медальйонах й архангела Гавриїла у горішньому. У бічних медальйонах аверсу, на думку дослідників, зображали пристоячих Богородицю та Іоана Богослова (іноді Іоана Предтечу), а у горішньому - святого Миколая або архангела Ми- хаїла. Енколпіони цього типу відомі також з теренів Польщі, Чехії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Сербії та ін.24. На думку багатьох дослідників, їх виготовляли в столичних майстернях Києва до 1240 р.25.

Від другої половини ХІІ ст. з київських моделей активно користали ремісники різних регіонів, очевидно й Волині, виготовляючи вироби, що вирізняються розпливчатістю рельєфу, ніби потерті, часто без додаткового оброблення різцем. Такі повторні відливи найчастіше позбавлені супровідних написів, легші за вагою26. До них, очевидно, належить енколпіон з м. Лю- бомля (рис. 2.2). Його знайшов на початку 1990-х років житель міста Микола Сухецький по вул. Самохіна, на території давнього кладовища в дворі Будинку школяра, за оборонним ровом, тобто фактично відразу за межею Окольного міста, неподалік від в'їзної брами, і передав до музею Олександр Остапюк у 1998 р. (інв. № і-24). Збереглася лише зворотня стулка, її розміри: висота 9,0 см, ширина 6,8 см, товщина 0,55 см. Зображення аналогічні до вміщених на зворотній стулці попереднього енколпіона, але розпливчасті та затерті, а монограма МР ліворуч від Богородиці ледве проглядається. Видається можливим виготовлення його за моделлю примірника із Запілля.

Знахідки енколпіонів ХІІ ст. біля межі Окольного міста Любомля княжих часів та недалеко від нього (Запілля) цікаві, зокрема, з огляду на те, що перша згадка в літописі про Любомль подана під 1287 р.27 й матеріали княжої доби, виявлені на його території, датовані щойно від ХІІІ ст.28. Цей факт можна пояснити особливо шанобливим ставленням до відповідних предметів і можливою передачею їх у спадщину від покоління до покоління. На таку практику вказують як писемні джерела, так і археологічний контекст знахідок, що вже зазначили попередні дослідники29. Особливо цікавим є віднайдений у Львові скарб початку XV ст. з трьома різночасовими енколпіонами ХІІ, ХІІІ і XIV ст.30 Один з них, до речі, аналогічний до примірника із Запілля.

Рис. 3. Хрести-енколпіони ХІІІ ст. із збірки Любомльського краєзнавчого музею: 1 - Затишшя, інв. № і-13; 2 - Володимир-Волинський р-н, інв. № М-458

Вироби ХІІІ ст. у колекції репрезентують два енколпіони з Любомль- ського та Шацького р-нів. Вони відрізняються від попередніх наявністю чотирьох медальйонів підкреслено круглої форми, написами в середхресті та в медальйонах із зображеннями у невисокому рельєфі. Один з них (рис. 3.1) знайдений у 1986 р. під час досліджень археологічного загону групи "Шельф" Львівського університету на багатошаровому поселенні Затишшя-1 (Шаць- кий р-н) поблизу північного берега озера Перемут31. Примірник передав керівник експедиції В. Артюх (інв. № і-13), його реставровано у Львівському університеті. Розміри енколпіона: висота (без вушка) 8,1 см, ширина 5,7 см, товщина в різних місцях 1,0 - 1,1 см. На лицевій стулці посередині вміщено зображення Богоматері з розкритими перед грудьми долонями. Вона вбрана в довгу, до щиколоток туніку з багатьма складками, навколо голови німб; у бічних медальйонах поясні зображення звернутих до неї святих, у медальйонах вертикального рамена аналогічні півпостаті у фас, написи майже не відчитуються.

Рис. 4. Хрест-енколпіон ХІІІ ст. із залишками реліквій. Любомльський краєзнавчий музей. Угровськ, інв. № і-23

На зворотній стулці посередині розп'ятий Христос32 у довгому, нижче колін препоясанні, навколо нахиленої до правого плеча голови хрещатий німб, над головою нечітко проглядається таблиця з монограмою ІС ХС, руки ледь зігнуті в ліктях і ноги в колінах, під руками добре видно горизонтальну балку хреста. У бічних медальйонах звернуті досередини півпостаті святих, у медальйонах вертикального рамена - аналогічні фронтальні півфігури святих. За допомогою завіс та штифта рухомо приєднано складене з двох частин біконічне пустотіле вушко.

Другий енколпіон (рис. 4) цього ж типу знайдений у 1999 р. під час археологічних досліджень давньоруського городища біля с. Новоугрузьке Любомльського р-ну, яке ототожнюють з літописним Угровськом33. До музею його передав начальник експедиції Юрій Мазурик 2002 р. (інв. № і-23). Примірник реставровано в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України (м. Київ) у 2004 р. Розміри майже співпадають з розмірами енколпіона зі Затишшя, але вушко має форму куба з усіченими кутами (подібно до зразка із Запілля). Написи видно значно гірше, ніж на попередньому екземплярі.

Особливістю угровської знахідки є збережена всередині обгоріла реліквія. Висловлювалося припущення, що це обвуглене дерево Мазурик Ю. М., Остапюк О. Д. Хрест- енколпіон... - С. 107.. Однак, судячи з трубчастої структури, найправдоподібніше, це кістка, тобто, як випадає здогадуватися, - мощі. їх присутність істотно збільшує значення знахідки як для дослідників, так і музею, оскільки екземплярів зі збереженими реліквіями досі віднайдено порівняно небагато.

Описані вироби з літописного Угровська та Затишшя належать до характерної і найчисельнішої групи хрестів з низьким рельєфом та дрібними щільно скомпонованими зображеннями (група VII за Г. Корзухіною, А. Пєс- ковою) Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древнерусские энколпионы. - C. 193-195. - Табл. 117-151., а конкретніше - дуже чисельного варіанту з кириличними написами, виконаними дзеркально. На лицевій стороні на середхресті навколо Богоматері, вміщено напис "С[ВА]ТАА БОГО[РОДИ]ЦЕ ПОМАГАЙ", а на звороті - "ХР[ЕС]ТЪ НАМЪ ПОХВАЛА КР[ЕС]ТЪ НАМЪ У[ТЕШЕНИЕ]". На переважній більшості виробів у бічних медальйонах лицевої сторони вміщені святі Козьма і Даміан, у горішньому та долішньому - відповідно святі Петро й Василій Великий. їх супроводжували написи: КОЗМА, ДАМАНЪ, ПЕТРЪ, ВАСИЛ. У бічних медальйонах зворотної сторони зображені в деісусному положенні Богородиця та Іоан Богослов, у горішньому та долішньому - святителі Миколай і Григорій з написами НИ /КОЛ [НИКОЛ], ГИО / ГРО [АГИОС ГРИГОР], Б [БОГОРОДИЦЕ], Н [ИОАН].

Енколпіони цього зразка трапляються й у Польщі, Румунії, Болгарії, Угорщині та ін. Grodek-KciukE. Enkolpiony... - S. 106107; Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древнерусские энколпионы. - C. 193-195.. Крім того, в незначній кількості відомі такі ж вироби, але з грецькими дзеркальними написами й додатковими третіми виступами- "слізками". На основі цього дослідники припускають можливість участі грецьких майстрів на початковому етапі формування іконографії цих хрестів Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древнерусские энколпионы. - C. 193-194. - Табл. 134.. На думку Бориса Рибакова, енколпіони з дзеркальними написами з'явилися у 1239-1240 рр., після того, як північно-східні землі Київської держави зазнали навали монголів. Дзеркальний напис на більшості виробів, як вбачається, носив сакральний зміст і мав посилити оберегову функцію Рыбаков Б. А. Русские датированные надписи XI-XIV веков. - Москва, 1964. - С. 39. Дзеркальний напис, очевидно, був не помилкою майстра, а наслідуванням попередніх зразків із грецькими дзеркальними написами. Адже така помилка. Тривалий час основним місцем їх виготовлення вважався Київ. Однак, як зазначила А. Пєс- кова, головним аргументом для вказаного датування і локалізації походження вважали ливарні форми для відливання енколпіонів з розкопок Вікентія Хвойки, знайдені неподалік від Десятинної церкви. У каталозі Г. Корзухіної та А. Пєскової подано їх загальне датування ХІІІ ст., або його першою половиною, відзначено різницю у розмірах і, частково, - складі зображень знайдених форм та готових виробів Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древнерусские энколпионы. - C. 194.. З цією групою пам'яток пов'язана також зазначена ливарна форма з Городища біля Шепетівки. Проте жодного примірника, відлитого з обох віднайдених досі форм, не ідентифіковано.

Лідія Пекарська та Василь Пуцко, досліджуючи енколпіони збірки Музею історії Києва, відзначили, що серед них немає повторних відливів за глиняними формами, "вони здебільшого трапляються далеко за межами Придніпров'я" Пекарська Л. В., Пуцко В. Г. Давньоруські енколпіони... - С. 91.. До таких виробів, очевидно, належить знахідка із Затишшя. На це вказують як абсолютна нечіткість літер, так і "пористість" поверхні (очевидно, через неналежне приготування використаної глини).

Для визначення потенційно можливих власників енколпіонів з Угров- ська та Затишшя необхідно докладніше розглянути контекст знахідок, насамперед з Угровська, зафіксований в археологічному звіті Мазурик Ю. М., Остапюк О. Д. Звіт, а також літописні відомості стосовно зазначеного періоду і території.

Отже, угровський енколпіон знайдений на території урочища "Церковка" в культурному шарі другої половини ХІІ-ХІІІ ст., в розкопі ІІІ, який мав розміри 4,0х4,0 м. Там же виявлено залишки горілих колод оборонної стіни, прошарок сажі та вугілля, обвуглених зернівок, дерев'яних предметів та інші обгорілі речі. Сама поверхня хреста теж пошкоджена вогнем45. Примірник знаходився на глибині 0,6 м за 1,5 м на південь від обгорілих колод стіни46, майже по всьому розкопі на цій глибині викладена кам'яна вимостка47. У квадраті (розмірами 2,0х2,0 м), де віднайдено енколпіон, на цій же глибині, знаходилося перехрестя меча, шпора з рухомою зірочкою на кінці шипа та людський череп (при цьому контури поховальної ями не прослідковано). Сусідній квадрат на такій же глибині приніс фрагмент кольчуги48. У суміжному навскіс квадраті біля обгорілих колод стіни, на кам'яній вимостці лицем донизу лежав кістяк з пошкодженим ударами гострим предметом черепом, хребтом та іншими слідами нанесених ран49. Тут же, але на глибині 0,4 м, віднайдено залізну сокиру50.

Археологічні матеріали із розглянутого розкопу, зокрема брускова цегла, полив'яної плитки та ін. дають змогу припустити існування культової споруди на цьому терені, на таку можливість вказує й історична назва місцевості Мазурик Ю. М., Остапюк О. Д. Звіт про археологічні розкопки... - С. 18; Їх же. Археологічні дослідження... - C. 54.. Крім того, на території урочища "Церковка", але в іншому роз- копі, знову ж на глибині 0,6 м, знайдений золотий натільний хрестикМазурик Ю. М., Панишко С. Д., Оста- пюк О. Д. Звіт про археологічні розкопки біля с. Новоугрузька Любомльського району Волинської області в 1996 році (рукопис). - Любомль, 1997. - С. 7. - Табл. 6.1., про який ітиметься далі. Очевидно, що неподалік знаходився храм.

Перелічені факти, як уже зазначали дослідники городища, безумовно свідчать про військову сутичку в цьому місці та велику пожежуМазурик Ю. М., Остапюк О. Д. Звіт, після яких поселення, очевидно, перестало існувати. Імовірно, комусь із постраж- далих і належав досліджений енколпіон. Досі не з'ясовано коли і хто напав на городище, оскільки вказівок про взяття Угровська ворожим військом у літописних джерелах немає, а остання згадка про нього датується 1268 р. і пов'язана з існуванням тут монастиря святого Даниїла Стовпника, в якому на той час перебував литовський князь Войшелк. Масштабніших археологічних пошуків на городищі, які могли б пролити більше світла на ці події, досі не проведено. Цікаво, що попередня згадка про саме місто Угровськ датується 1230 р.. Раніше один з дослідників городища, Сергій Панишко, висловив здогад про загибель Угровська під час монгольського вторгнення на початку 1241 р.. У зв'язку з переліченими аргументами не виключено, що монастир знаходився не на території власне самого городища, а на певній відстані від нього і продовжував існувати після загибелі міста.

У контексті спроби визначення потенційного власника угровського енкол- піона варто відзначити, що такі хрести вкрай рідко трапляються у курганах і похованнях простих людей: на думку дослідників, вони належали знатним особам. Щоправда, наразі необхідно врахувати велику кількість нових знахідок, а також їх різноманіття - від зразків великих розмірів з вишуканим оздобленням до простих виробів малих розмірів. Тому є підстави твердити про їх побутування серед найширших верств населення відповідно до вартості.

Власником енколпіона з Угровська, найімовірніше, мала бути знатна особа, або хтось з вищого духовенства. На це вказують розміри, якість, наявність реліквії та існування лише одного аналога з території Любомль- щини. За Галицько-Волинським літописом, в Угровську функціонувала єпископська кафедра на чолі з Йоасафом (запис під 1223 р.). Згодом єпис- копія була переведена до Холма. Докладна дата припинення існування угровської кафедри не відома, але холмський собор функціонував уже в 1253 р. Там же. - Стб. 826. Докладніше про. Контекст літописного повідомлення про переведення кафедри до Холма вказує, що це сталося після монгольського нашестя, коли владика Асаф, супроти волі князя Данила Романовича, самовільно, за висловом літописця, "скочив" на київську митрополичу кафедру. Не випадало, би, звичайно, відкидати вірогідність того, що енколпіон міг належати самому єпископу. Варто згадати, що енколпіон саме такого типу виявлено в Ґнєзно, під час розкопок кафедрального костьолу в 1926-1931 рр., як припускають дослідники, у похованні єпископа. Його власником міг також бути настоятель монастиря, або ж настоятель угровського храму, можливо, - собору, хоча жодну з цих версій обґрунтувати немає змоги.

До ХІІІ ст. належить також стулка енколпіона (інв. № М-458) з низько- рельєфним зображенням Богоматері Оранти. Він знайдений на території Володимирського р-ну і переданий до музею у 2000-х роках. За формою примірник близький до хрестів попередньої групи, але має значно менші розміри (рис. 3.2). На лівому та правому кінцях у медальйонах вміщені монограми "МР ©У", у горішньому - літера "Х", долішнє рамено та вушко обломані. Довжина горизонтальної перекладини - 4,17 см, вертикальної від зламу вушка до зламу долішнього рамена - 3,15 см. Аналогічний енкол- піон, але збережений повністю, знаходиться у Волинському краєзнавчому музеї (інв. № РА-244). На його зворотній стулці в центрі вміщено низькоре- льєфне зображення Розп'яття, а на лівому та правому кінцях у медальйонах - монограма "ІС ХС", на долішньому та горішньому завершеннях обох стулок у медальйонах вміщені літери "Х". Енколпіони цього типу досить рідкісні - їх відомо тільки близько десяти. Знайдені у Дорогичині, поблизу Вінниці, у с. Михайловському на Псковщині (городище "Савкина горка"), кілька екземплярів на Київщині. Хронологічні межі їх виготовлення, наза- гал, вкладаються у ХІІІ ст., заглиблення декількох екземплярів по всій площі заповнювалися кольоровими емалямидив.: Александрович В. Мистецькі сюжети холмського літопису князя Данила Романовича: нотатки до відчитання, сприйняття та інтерпретації джерела // Український.

Натільні хрести. Натільні хрести - найчисельніша категорія знахідок християнського походження на археологічних пам'ятках княжої доби. Серед них найпоширеніші зразки мідного лиття, що пояснюється порівняною доступністю і дешевизною сировини, простотою технології виготовлення та масовим попитом на подібні вироби. їх носили на шнурках, сплетених з неміцних органічних матеріалів, вони часто губилися і - відповідно - потрапляли до культурного шару. Натільні хрести присутні також у більшості поховань, оскільки потрапляли до могил з покійниками.

Колекція натільних хрестів Любомльського краєзнавчого музею нараховує 19 одиниць. Більшість з них надійшла від приватних осіб через закуп, або безоплатну передачу в 1998-2008 рр., найбільша кількість від жителя Києва Сергія Іващенка та жителя Луцька Валерія Романюка. Вони походять не лише з Любомльського р-ну, а й інших куточків Волинської обл., конкретне місце знахідок здебільшого не зафіксоване.

До колекції належать як поширені типи хрестів, так і досить рідкісні зразки. Більшість їх виготовлена з кольорових металів (мідних або свинцево- олов'янистих сплавів та ін.) у техніці лиття, окремі додатково оздоблені ви- їмчатими емалями або інкрустовані черню. Зважаючи на відсутність археологічного контексту, датувати їх можна лише за аналогами.

Найдавнішим, на нашу думку, є рівнораменний лапчастий хрест (інв. № А-592) із круглим середхрестям, відлитий зі свинцево-олов'янистого сплаву (рис. 5.1). Його рамена прикрашені випуклими кружечками і трикутниками, орнамент у середхресті проглядається мало через поганий стан збереження. Зовнішній край хреста та середхрестя виділяє рельєфний обідок. Зворотна сторона гладка, вушко обламане. Розміри сягають: висота 2,9 см, ширина 2,67 см, товщина 0,34 см. Абсолютно близьких аналогів віднайти не вдалося, проте відомо, що подібна форма хреста була поширена на території Візантії у VI-VII ст., Моравії у ІХ ст., Сербії та Угорщини в ХІ ст. Схожі хрести, а також ливарна форма для їх виготовлення виявлені й у Києві на Подолі. Найбільше подібним до нашого за морфологічними ознаками є золотий хрестик з алмазною вставкою, опублікований 2004 р.. Він має розміри 1,5х1,3 см. Німецькі дослідники датують його VI-VII ст. і припускають сирійське походження. Зважаючи на дешевий матеріал та невисоку якість виготовлення (форма контурів нашого хрестика не зовсім ідеальна), волинська знахідка є, очевидно, провінційною реплікою вказаного типу хрестів. знахідка християнський атрибутика енколпіон

Рис. 5. Натільні хрести VI (?) - першої половини XIII ст. із збірки Любомль- ського краєзнавчого музею: 1 - 3, 5 - 8 - Волинська обл., 1 - інв. № А-592, 2 - інв. № А-593, 3 - інв. № А-576, 5 - інв. № А-666, 6 - інв. № А-596, 7 - інв. № А-529, 8 - інв. № А-285, 4 - Шацьк, уроч. Сад, інв. № А-2017.

Цікаво, за яких обставин цей хрест потрапив на Волинь. Для відповіді на поставлене запитання доцільно згадати версію знайомства волинян з християнською вірою ще за часів Великої Моравії. Одним з перших, хто досліджував це питання, був, як відомо, О. Цинкаловський. Він згадав про знахідки на території Західної Волині хрестиків й енколпіонів моравського та візантійського типів VI-ІХ ст.. Проте, на жаль, вказана інформація у зазначеній праці не підкріплена ніякими ілюстраціями, тому, зважаючи на скромну вивченість проблеми хронології та типології подібних предметів, не може бути впевненості у правильності висновків дослідника. Хрест з Любомльського музею поки видається єдиним реально існуючим предметом християнської атрибутики з Волині, який можна гіпотетично пов'язати з добою Великої Моравії.

До найдавніших і водночас рідкісних виробів належить також фраг- ментований (втрачені долішнє та частково горішнє рамено) хрест (інв. № А-593) зі злегка загостреними кутами середхрестя, відлитий з мідного сплаву (рис. 5.2). Він орнаментований крапковими заглибленнями у вигляді прямого чотирикінцевого хреста в центрі та трьома крапками на кінцях рамен. Зворот гладкий. Хрест має висоту 1,43 см (із врахуванням втрат), ширину 1,87 см, товщину 0,32 см. Подібний, але дещо інших розмірів та з косим хрестом у центрі відомий із "Сирійської колекції" Б. і В. Ханенків. А. Пєскова та Л. Строкова відзначили його близькість до мініатюрних хрестів-релікваріїв з малоазійської Смірни та віднесли до близькосхідних виробів Х-ХІ ст. Пескова А. А. Строкова Л. В. Христианские древности... - С. 154..

Серед об'єктів колекції можна виділити декілька різновидів, враховуючи матеріал, морфологічні ознаки та технологічні особливості:

І різновид - об'ємні хрестики з кулястими завершеннями рамен, виготовлені з мідних сплавів у техніці лиття:

1. Двосторонній рівнораменний хрест (інв. № А-576) з круглим серед- хрестям та сплющено-кулястими кінцями (рис. 5.3), розміри: висота 2,5 см, ширина 1,82 см, товщина 0,2 см. На лицевій стороні посередині вміщено рельєфне зображення контурного прямоконечного хреста, край середхрес- тя виділений рельєфним бортиком, на звороті - низькорельєфний косий хрест з випуклою крапкою в центрі. Вушко плоске.

Аналогічний виріб колекції Ханенків походить зі згаданого городища Княжа Гора поблизу Канева Ханенко Б. И. Собрание Б. И. и В. Н. Ханенко... - Табл. ХШ, № 199.. Такі ж хрестики знайдені на території Житомирської обл. Нечитайло В. В. Каталог християнських нагрудних виробів мистецтва періоду Київської Русі (Х - перша половина ХІІІ ст.) - Київ, 2001. - № 430. та Брянської обл. Росії й датуються ХІІ-ХІІІ ст. Кутасов С. Н., Селезнев А. Б. Нательные.

2. Двосторонній хрест (інв. № А-2017) з квадратним середхрестям та кулястими кінцями (рис. 5.4) розмірами: висота 2,5 см, ширина 1,8 см, товщина 0,54 см. На лицевій стороні в середхресті низькорельєфне зображення косого хреста, на звороті - прямоконечний низькорельєфний хрест. Вушко плоске. Примірник знайдений під час археологічного дослідження багатошарового поселення біля смт. Шацьк (урочище Сад), під керівництвом Сергія Демедюка (2011) у культурному шарі княжої доби.

Подібні хрестики трапляються у багатьох регіонах Київської держави. На Волині їх знайдено: в Дорогобужі, у складі скарбу, виявленому в житлі середини - другої половини ХІІІ ст.; на посаді літописної Пересопниці (урочище Пастівник) у культурному шарі ХІІ - середини ХІІІ ст.; у Грудеку над Бугом (літописний Волинь), у похованні на середньовічному цвинтарі в 2010. - С. 209. - № 449.

складі намиста зі скляних намистин72. Чимало таких виробів віднайдено на території Галичини, зокрема кілька в Галичі, один з них під час дослідження фундаментного рову кам'яного храму, в стратиграфічному шарі другої половини ХІІ-ХІІІ ст.73, у Городищі (урочище Бозок) та Зеленчі на Західному Поділлі74. Хрести цього типу зафіксовані в шести пунктах на території Білорусі, в культурних шарах ХІІ - першої половини ХІІІ ст. та в поховальних пам'ятках ХІ-ХІІІ ст.75. Вони знайдені також на городищі Княжа Гора поблизу Канева76, на території Чернігівського Полісся (поселення Гориця)77, Південного Подніпров'я (Дніпровське)78, Полтави79 та в Брянській обл. Росії80 й датуються ХІІ-ХІІІ ст. На півночі Русі такі хрестики відомі з могильників ХІІ-ХШ ст. Нефедьєво (Білозер'я)81 та Волковиці (Новгородська земля)82.

3. Хрест (А-596) відрізняється від попереднього наявністю у середхрес- ті п'яти круглих отворів, розміщених косим хрестом, та сплющеними із фронтальних сторін кінцями рамен (рис. 5.6). Його розміри: висота 3,25 см, ширина 2,35 см, товщина 0,25 см.

Аналогічні хрестики знайдені на території Брянської обл., як і в попередньому випадку, так само датуються ХІІ-ХШ ст.83.

4. Двосторонній рівнораменний хрест (інв. № А-666) з ромбоподібним середхрестям та кулястими кінцями з виступаючими "вушками" (рис. 5.5), зображення затерті. Вушко у вигляді плоскої намистини, долішнє рамено обламане, розміри: висота (не враховуючи відламаної частини) 2,26 см, ширина 2,66 см, товщина 0,6 см.

Хрести цього типу трапляються у багатьох регіонах Київської держави, особливо на території Білорусі, де знайдені в різних місцевостях, зокрема на поселенні ХІ-ХІІІ ст. у районі Полоцька, в кургані ХІ-ХІІ ст. поховання Сосновка-І Гомельського р-ну, в культурному шарі ХІ-ХІІ ст. у Пінську, та ін. У середхресті вони мають прямі хрести, погруддя святих, або позбавлені зображень Башков А. А. Христианские древности... - С. 31. - Рис. 9.17-23, 25.. Хрести з погруддям святого знайдені також у культурному шарі межі ХІ-ХІІ ст. в Новгороді Седова М. В. Ювелирные изделия древнего Новгорода (Х-KV вв.). - Москва, 1981. - С. 52. - Рис. 16.11. та в Прибалтиці, де гіпотетично існував центр їх виробництва у ХІІ-Хііі ст. Мугуревич Э. Крестовидные подвески в Латвии // Археология и этнография. - Рига, 1974. - Т. 11. - С. 237..

ІІ різновид - плоскі двосторонні хрестики з ромбовидним серед- хрестям і трилопастевими завершеннями рамен, литі з мідних сплавів. Їх у колекції два (інв. № А-574, А-588).