Топографія храмів княжої Пересопниці

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 025.341.2:264-931:226 (477)"1490"

ТОПОГРАФІЯ ХРАМІВ КНЯЖОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ

Святослав Терський

Храми були традиційними домінантами топографічної структури середньовічних міст. Вони займали ключові ділянки на головних майданах, перехрестях доріг тощо. Роботи Пересопницької археологічної експедиції упродовж 25 польових сезонів охопили усі складові частини археологічного комплексу літописного міста. Це дало змогу встановити наявність основних храмових ділянок та продатувати супутні їм культурні напластування, які залишилися від поселенських районів княжої Пересопниці Терський С. В. Соціальна топографія літописних міст Надстублянщини в XXIII ст. // Минуле і сучасне Волині: Тези доповідей та повідомлень II-ї Волинської історико-краєзнавчої конференції 26-28 травня 1988 р. - Луцьк, 1988. - C. 95-97..

Однак важливі результати проведених експедиціями польових робіт стосовно розшуків храмових комплексів літописної Пересопниці не були підкріплені докладними публікаціями археологічних матеріалів і, мабуть, з цієї причини часто залишаються поза увагою місцевих дослідників. У зв'язку з цим з'явилась необхідність зібрати воєдино археологічні свідчення стосовно локалізації цих комплексів у Пересопниці.

Як відомо, у писемних джерелах не знайдено жодної інформації про топографію будь-яких храмів Пересопниці. Єдиний культовий об'єкт, відображений у джерелах, - знаменитий монастир Різдва Богородиці, вперше згаданий у 1490 р., став широко відомим завдяки створеному в його стінах у 1556-1561 рр. першому перекладу Євангелія українською мовою. Вперше на його топографію звернув увагу видатний волинський краєзнавець Олександр Цинкаловський. Він зафіксував перекази про розташування монастиря в урочищі "Пастівник", де з давніх часів стоїть кам'яний хрест. Щоправда, згодом, в процесі вивчення опису маєтку, складеного в 1596 р., з'явилися підозри, що хрест первісно міг стояти в іншому місці - на кургані.

Упродовж 1938-1939 рр. О. Цинкаловський керував рятівними дослідженнями в Пересопниці. Саме завдяки його роботам маємо найдавніші найдавніших часів до 1914 р. - Вінніпег, 1984-1986. - Т. 1. - С. 233.

³ Терський С. В. Локалізація монастиря Різдва Пречистої Богородиці у Пересопниці: історіографія питання // Слов'янський вісник. Збірник наукових праць. Серія "Історичні та політичні науки". - Рівне, 2012. - № 14. - С. 106-110. археологічні свідчення про кладовище княжої доби на території дитинця та в центральній частині урочища Замостя.

До пошуків місця розташування монастиря вдалося повернутися лише в 1970-х роках, коли Пересопницю розпочав досліджувати Володимир Шолом'янцев-Терський. Однією з найважливіших проблем, які вирішували польові роботи експедиції, були пошуки решток сакральних центрів. Першим об'єктом досліджень стало місце розташування кладовища в урочищі Пастівник, покритого кам'яними плитами.

Найраніші згадки про велике на той час підплитове кладовище в цій околиці Пересопниці подавав ще Володимир Антонович Антонович В. Б. Археологическая карта Волынской губернии // Труды XI Археологического съезда в Киеве в 1899 г. - Москва, 1901. - Т. 1. - C. 41., а перші його розкопки проведено в 1930-х роках. Тоді, в 1935 р,. у зв'язку з повідомленням якогось Ружицького про руйнування підплитових ранньосередньовічних поховань у Пересопниці проводив дослідження відомий краєзнавець Якуб Гофман з Рівного Rauhut L. Wczesnosredniowieczne ma-. В одному з поховань виявлено неоздоблений перстень зі срібної стрічки шириною 4 мм, з кінцями, що заходять один за оден, який дав підстави датувати похованих ранньосередньовічним періодом. Ймовірно, саме ці відкриття вплинули на формування легенди про розташування Пересопницького монастиря, яку згодом підтримав й О. Цинкаловський.

Археологічним пошукам знаменитої монастирської обителі безпосередньо були присвячені польові сезони 1979, 1992, 1993 рр. Спершу перевірили версію О. Цинкаловського стосовно розташування монастиря в урочищі Пас- тівник. Вперше поховання поруч зі згаданим хрестом вдалося зафіксувати ще 1977 р. Тоді на північ від нього, поруч з місцем, де захмелілий тракторист виорав рештки похованих, закладено розвідковий шурф розмірами 2х2 м. Похований головою на захід знаходився на глибині 1,2 м від сучасної поверхні. Контурів могильної ями зафіксувати не вдалося, оскільки поховання виявлене вище суглинкового шару, який переходив у цьому місці в материк на глибині 1,4 м. Поруч похованого знайдено фрагмент кераміки кінця X ст.

У 1979 р. на Пастівнику поряд з хрестом закладено розкоп площею 52 м2. Археологічні дослідження 1977-1986 рр. виявили дванадцять безін- вентарних могил, три ями, заповнені кістками з поруйнованих поховань, а також на відстані 3,8 м на північний схід від хреста дві вирізаних з вапняку плити розмірами 2,15х0,61-0,66х0,19-0,25 м та 1,88х0,58-0,69х0,25 м. 2011 р. їх повторно відкопано й залишено для експонування відвідувачам ново- створеного Культурно-археологічного центру.

Дослідження 1979 р. на широкій площі навколо хреста показали присутність на цій території також культурних напластувань X, XII-XIII та XV-XVII ст..

Серед знахідок - фрагменти кераміки, залізні цвяхи, характерні для Середньовіччя залізні ножі, половина вудила. Обстеження цієї території металошука- чами влітку 2011 р. дозволило зібрати близько десятка монет XV-XVII ст.9. топографічний храм археологічний сакральний

Одинадцять похованих, досліджених 1979 р., знаходилися на глибині 0,7-1,0 м від сучасної поверхні. З них лише один небіжчик лежав головою на північний захід, решта орієнтовані головами на південний захід. Досліджені поховання вписуються у два ряди за лінією північ-південь. Вірогідно, підплитових поховань тут було значно більше, як про це подано в результатах польових обстежень В. Б. Антоновича10. Однак внаслідок багаторічної оранки плити, звичайно, поступово виорювали на поверхню й нерідко використовували як будівельний матеріал.

Згадана експедиція та багаторічні спостереження за земляними роботами упродовж 1970-1980-х років дали змогу зафіксувати ще одне кладовище в центрі іншого укріпленого майданчика. Декілька безінвентарних тілопокла- день невідомого часу залягали на глибині близько 1 м. Наявність цього кладовища здогадно пов'язано з головним храмом Окольного города11. Храмова ділянка займала, очевидно, узбіччя центрального майдану посаду, на який сходились під гострим кутом вулиці від в'їзних воріт дитинця та Окольного города на дамбі через долину р. Омелянівки. Згодом, під час спостережень за земляними роботами в 2011 р., підтверджено західне орієнтування більшості поховань. Виявлені восени 2012 р. за 40 м на південь від основного масиву ще два поховання за срібними монетами датовані на кінець XVI ст.

Однак найголовніша ділянка культового призначення здавна відома в західному куті дитинця Пересопниці на території та навколо церковного погосту парафіяльного храму святого Миколи. На ній збереглися рештки двох кам'яних хрестів. Волинський історик-краєзнавець Юрій-Тадей Стецький, який побував тут у 70-х роках ХІХ ст., зафіксував лише рештки кладовища при церкві. Зокрема, він згадав, як після недавньої реставрації церкви зі старого цвинтаря вийнято поздовжній надмогильний камінь із "слов'янським написом" наступного змісту: "Олена Горностаєва веліла сину своєму Олександру поховати тіло своє коло мужа", і покладено його під вівтар церкви12.

1938 р. О. Цинкаловський13 на дитинці, який у міжвоєнні роки разом з валами залишався, переважно, орним полем, неподалік від храму святого Миколи на цвинтарищі, порушеному, очевидно, внаслідок вибиранням глини із західного кута під час земляних робіт 1936 р., дослідив ґрунтові поховання княжої доби й віднайшов, зокрема, різнокольорове намисто.

Упродовж 1974-1995 рр. розкопки експедиції під керівництвом В. Терсько- го виявили різноманітний матеріал, що характеризує діяльність сакрального центру у XII-XVII ст., а також фундаменти, ймовірно, восьмигранної культової споруди XIII ст. з великим різночасовим кладовищем та фундаментами житлових цегляних будівель XVI-XVII ст.Терський С. В. Історико-археологічні закономірності локалізації монастирів (на прикладі монастиря Різдва Пречистої Богородиці у Пересопниці) // Наукові записки (Рівненський краєзнавчий музей). - Вип. 10. - C. 206-210.. Результати цих пошуків публікувалися у пресі та наукових виданнях. Згодом, у 1992-1993 рр., вперше відтворено історію монастиря за архівними документами. Водночас підсумовано всі дані археологічних джерел, на основі яких однозначно визначено місце розташування центральних будівель монастиря на території дитинця княжого міста Його ж. Монастир у Пересопниці // Вільне слово (Рівне). - 26 травня 1993 р. - C. 3; Шолом'янцев-Терський В. С., Тер- ський С. В. Про локалізацію княжої церкви у Пересопниці // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Галич, 19-21 серпня 1993 р. Тези доповідей та повідомлень. - Львів, 1993. - C. 77-78..

Розкопки 1992 р. зафіксували на рівні фундаменту будівельні рештки семи- чи, можливо, восьмикутного дерев'яного храму, згорілого близько рубежу XIII-XIV ст. Поряд з храмовою ділянкою зібрано значну кількість глиняних полив'яних плиток для підлоги та церковне начиння, зокрема, ланку характерного для XII-XIII ст. литого бронзового хороса (панікадила), яка кріпилася заклепками, ймовірно, до залізного каркасу (рис. 3.3). Фрагмент панікадила знайдено на румовищі спаленого близько рубежу XIII-XIV ст. дружинного будинку, розташованого на південь від погосту. До церковного інтер'єру, мабуть, належав і залізний кований хрест (рис. 3.1), виявлений у розкопі 1979 р. біля східного кута дитинця.

Хоча жодна з плиток не знайдена in situ, їх різночасовість дає підстави припустити неодноразову перебудову храму упродовж XII-XIV ст. Зокрема, фрагмент майолікової плитки товщиною 1,6 см з т. зв. "петлеподібним узором" з орнаментом білою поливою на темно-коричневому тлі (рис. 3: 2), виявлений неподалік від храмової ділянки в комплексі другої половини XIII ст., має аналогії у вузько датованих храмах - церкві Апостолів у Білго- роді Київському 1197 р. (розкопки Вікентія Хвойки) та Успенському соборі і Ризоположенській церкві на Золотих воротах Владимира Суздальського, зведених у 1190-х роках18, а також на дитинці Пліснеська19.

Найбільшу кількість різноформатних плиток зібрано в північній частині погосту діючого храму святого Миколи. Вірогідно, частина з них належала до дослідженого 1992 р. на погості дитинця дерев'яного храму Його вдалося простежити лише на рівні підвалин, від яких збереглися будівельні рештки на глибині близько 1 м від сучасної поверхні (рис. 2). За планом це октогональна ротонда. Контури будівлі ідентифіковані як смуга обвуглених шматків дерева шириною 0,6-0,8 м та товщиною 3-10 см, які залягали в однотонному чорноземі.

Рис. 1. Ґрунтові кладовища XII-XIII ст. с. Пересопниця. Умовні позначення: А - церквище святого Миколи; Б - кладовище Окольного города; В - кладовище в ур. Пастівник біля кам'яного хреста; Г - рештки храму з кладовищем XIII ст.

Їхня довжина - 10,3 м, ширина - 6,2 м. Решток долівки зафіксувати не вдалося. Ймовірно, верхні напластування з румовищем по згорілій будівлі знесено при підсипанні пагорба південніше, на якому в другій половині XVII ст. поставили сучасний храм, орієнтований, як і попередній, паралельно до валів дитинця.

Подібний восьмигранний храм, датований також початком XIV ст., завдяки добре збереженим нижнім вінцям досліджено у Мстиславлі в Білорусі20. Аналогічною за розмірами гранчастою спорудою була також давніше свете раскопок в Мстиславе (Беларусь) // 20 Алексеев А. В. Проблема становлення Российская археология. - Москва, 1993. - культового оборонного зодчества Руси в відома Воскресенська церква XIII ст. у Галичі, яку повторно розкрив Юрій Лукомський Лукомський Ю. В. Воскресенська церква XII-XIII ст. у Крилосі // Записки Наукового товариства імені Шевченка. - Львів, 2001. - Т. 241: Праці Комісії архітектури та містобудування. - С. 294-295..

На ділянці між існуючим храмом та підвалинами пізньосередньовіч- ного у 1992-1993 рр. досліджено великий гробівець, складений з брускової цегли та орієнтований, як і згадані церкви, паралельно граням дитинця (рис. 2). Його розміри - 2,75x2,4 м, стіни збереглися на висоту до 1 м. Цегляна кладка тинькована зовні, тиньк сягає до 2 см. Отже, гробівець принаймні у горішній частині був піднятий над поверхнею землі. Як виявилося згодом, його неодноразово по-варварськи пограбовано, внаслідок чого зникли навіть кістяки Терський С. В. Храмова ділянка на дитинці літописної Пересопниці у світлі археологічних досліджень // Матеріали та дослідження з археології Прикарпаття та Волині. - Львів, 2014. - Вип. 18 (друкується).. Враховуючи великі розміри гробівця та розташування на культово важливій ділянці поруч з апсидою храму, зведеного наприкінці XVII ст., припускаємо його належність вищезгаданим князівським похованням родини Чорторийських. Інший досліджений поруч гробівець був типовим, розмірами приблизно 1х2 м. Такі ординарні поховання домінували, наприклад, на тогочасному Київському Подолі Івакін В. Поховання у склепах на.

Ділянка площею близько 1 га, яку займало кладовище, вивчена нерівномірно. Розкопи та шурфи розташовані суцільною смугою лише вздовж периметра та на приваловій північно-західній частині, наскільки це дозволяли встановити умови - більшість території дитинця зайнята приватними садибами та церковним погостом. Усі 34 поховання, досліджені на цій території, виявилися практично безінвентарними, тому відносне датування їх визначено за стратиграфією. Ярус стратиграфічно найдавніших поховань, орієнтованих, переважно, на північний захід, залягає поблизу середньовічного храму на глибині 1,0-1,4 м від сучасної поверхні.

Ймовірно, неподалік південного валу дитинця знаходилася ще одна храмова ділянка (рис. 1). На це можуть вказати досліджені 1978 р. численні поховання, що займають смугу із заходу на схід довжиною понад 20 м. Вони залягають у передматериковому чорноземі на глибині 0,8-1,1 м. Поховані покладені головами на захід у випростаному положенні зі складеними руками. Біля одного з них знайдено калачеподібне кресало та залізний цвях, при іншому - пастові намистини.

Ще одну храмову ділянку на північно-східній околиці урочища Пастів- ник у 2003-2004 рр. дослідив Богдан Прищепа (рис. 1). Окрім слідів підвалин, ймовірно, церковної дерев'яної споруди, тут вивчено 18 поховань, розташованих рядами на глибині 0,8-1,0 м на ділянці довжиною близько 30 м. археологічних досліджень (1970-2000) // Болховітіновський щорічник. 2010. - Київ, 2011. - С. 105-120.

Рис. 2. План розкопу № 1 1992 р. в ур. Шпихлір у Пересопниці. Умовні позначення: 1 - темний гумус; 2 - будівельне сміття та людські кістки; 3 - цегляна кладка; 4 - дерновий шар; 5 - смуга будівельного сміття та обгорілого дерева;

Усі вони орієнтовані головою на захід та стратиграфічно датуються ХІІІ ст. Поруч знайдено уламки дзвона висотою близько 40 см (рис. 3.4-5).

Рис. 3. Археологічні знахідки з розкопок на дитинці та в ур. Пастівник: 1 - залізо; 2 - керамічна плитка; 3- бронзова секція панікадила; 4-5 - уламки

Сліди підвалин цієї ймовірної церковної споруди другої половини ХІІ - першої половини ХІІІ ст. простежено завдяки фундаментним рівчакам, що повторюють контури стін. Вірогідно, їх викопано вздовж периметра будівлі для того, щоб горизонтально покласти обв'язку стін. Дві поздовжні та одна бокова стіни утворюють прямокутник, а четверта (східна) складається з двох частин, що утворюють тупий кут (так часто виділялася апсида у дерев'яних церквах), так що в плані будівля п'ятикутна, розмірами 6,8*3,2-3,8 м.

Отже, на території літописного міста віднайдено не менше шести храмових ділянок у супроводі поховальних комплексів. Два з них відомі завдяки наземним орієнтирам. Це - погост храму святого Миколи та територія навколо кам'яного хреста в урочищі "Пастівник". Майже всі поховання виявлено у схожих стратиграфічних умовах - у передматериковому шарі на глибині близько 1 м, що, однак, не є достатнім доказом їх синхронності. Лише частина поховань за супутніми знахідками може бути датована приблизно XIII ст. Безінвентарні поховання, виявлені під плитами, на Волині прийнято пов'язувати з південними впливами, вихідцями з Прикарпаття або ж навіть із Балкан. їх, звичайно, також датують на час близько XIII-XIV ст. Від кінця XV ст. плити вже не присипали землею і на них робили написи. Отже, можна припустити, що більшість досліджених храмових ділянок функціонувала у XIII ст., що є посереднім підтвердженням найбільшого розквіту міста за часів правління на Волині короля Данила Романовича.

З огляду на значну площу Окольного міста та передмість, можна припустити наявність у Пересопниці й інших храмових ділянок середньовічного періоду. Датування більшості відомих кладовищ княжою добою залишається, переважно, апріорним, адже з результатів багаторічних археологічних досліджень відомо, що поселенська структура Пересопниці досягла найвищого рівня розвитку саме в XII-XIII ст. Тому докладніше з'ясування хронології та топографії церковних погостів Пересопниці - завдання широкомасштабних систематичних археологічних досліджень майбутнього.

Размещено на Allbest.ru