Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ-ХІІІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(3)"11/12"

ІСТОРИЧНІ ФАНТОМИ НА БЕРЕГАХ МЕОТИДИ ТА ПОНТУ (ХІІ-ХІІІ СТОЛІТТЯ)

Історія взаємовідносин кипчаків та народів Криму часів Середньовіччя вивчена досить мало, а сприйняття тих її аспектів, які вже довший час перебували в полі зору дослідників, нерідко потребує істотного коригування. Однією з таких тем є так звана Судацька війна. Її розглядали Олександр Якубов- ський, Ольга Мавріна, Роман Бабенко, Віктор Миц, Олександр Джанов Якубовский А. Ю. Рассказ Ибн-ал- Биби о походе малоазийских турок на Судак, половцев и русских в начале ХІІІ в.. Вони аналізували насамперед перебіг та хронологію війни. Однак досі ніхто не ставив питання про те, наскільки взагалі можна довіряти свідченням арабських і турецьких істориків про неї. У даній студії, окрім знаних повідомлень Ібн Бібі, будуть розглянуті також відповідні перекази ал-Ідрісі. Необхідно з'ясувати, що в них є реальним, а що вигаданим.

Коли 1204 р. Константинополь впав під ударами венеційців та французів і Візантійська імперія розпалася на кілька частин, володарі Матархи стали незалежними. Ріхард та Рашид ад-Дін зафіксували там черкеського правителя. Угорський домініканець не подав його імені, але повідомив, що він християнин, мав зачіску з оселедцем та володів гаремом. Перський хроніст Рашид ад- Дін називав його Тукара чи Тукбаш(Черты из торговой жизни половецких степей) // Византийский временник. - Москва, 1927. - Т. 25. - C. 53-76 - Веб- публікація з веб-сайту "Восточная литература'' http://www.vostlit.info/Texts/rus4/ Bibi/frametext3.htm - Назва з екрана; Мавріна О. С. Сельджуки в Криму (до питання про достовірність свідчень мусульманських авторів) // Східний Світ. - Київ, 2008. - № 2. - С. 98-103; Джанов А. В. Походы сельджукских войск на Сугдак и Киликию в правление Ала ад-Дина Кайкубада I // Сугдейский сборник. - Киев; Судак, 2008. - Вып. 3. - C. 46-78; Бабенко Р. В. Чернігівське князівство в боротьбі між половцями і турками-. Від Ібн Бібі відомо, що турецького купця пограбували поблизу Хозарської переправи, тобто Керченської протоки.

За даними того ж хроніста, полководець Хусам ад-Дін Чупан здійснив експедицію проти Судака і воював проти союзних йому кипчаків та русів. Про активність турків повідомляв Іоан Лазаропул, що зафіксував їх напади на кораблі з даниною із Криму, що приходили до Трапезундської імперії. Базою піратів був Синоп, який належав Великим Комнінам (династії трапезунд- ських імператорів). У 1214 р. турки оволоділи містом. Війна за Судак була продовженням трапезундсько-турецьких конфліктів Байер Х.-Ф. История крымских готов как интерпретация Сказания Матфея о городе Феодоро. - Екатеринбург, 2001. - С. 161-162; Шукуров Р. М, Коробейников Д. А. Великие Комнины, Синоп и Рум в 1223-1230 гг. (загадка текста Иоанна Лазаропула) // Причерноморье в Средние века. - Санкт- Петербург, 1998. - Вып. 3. - С. 184-191; Якубовский А. Ю. Рассказ Ибн-ал-Биби....

Серед дослідників утвердилася думка, ніби Ібн Бібі описав реальні події. В історіографії можна зустріти дані про хронологію цієї війни. Згідно з О. Якубовським, вона відбулася у 1220 чи 1221 р. Василь Смірнов твердив про вторгнення 1223 р., Анатолій Якобсон та Володимир Гордлевський писали про облогу Судака 1217 р.. їхню гіпотезу підтримав В. Миц. Деякі дослідники датували похід сельджуків до Криму 1221-1222 рр. Василь Ва- силевський відніс події навколо Судака до 1227 р. Осман Туран висловив гіпотезу, що вони відбувалися після січня 1223 р. На думку О. Мавріної, похід не міг статися до 1219 та після 1223 р..

Відсутність у Галицько-Волинському літописі бодай найменшої інформації про події дає підстави стверджувати, що ані Романовичі, ні Ростиславовичі участі у війні за Судак не брали. Р Бабенко припускав боротьбу проти турків у 1221-1222 рр. князя Мстислава з Ольговичів. Георгій Вер- надський висловив припущення про війну проти них у 1221 р. рязанського князя. Однак Р. Бабенко вказав на ворожість рязанських князів до кипчаків. А згідно з Ібн Бібі, руси та кипчаки були союзниками. В одній з давніших статей ми визнали участь русів та кипчаків у війні за Судак реальною і підтримали датування О. Якубовського.

Однак у науці існує більше гіпотез щодо того, як, коли і де відбулася ця війна. Перший видавець хроніки Ібн Бібі Мартин Хоутсма датував похід турків на Судак 1227 р. Того ж часу притримувався Андрес Саввідес. Тамара Райс віднесла похід до 1222 р. Василь Бартольд припускав війну 1223-1228 рр. Гліб Івакін взагалі висловився проти перебігу цих подій на території Криму і вбачав у них війну турків-сельджуків на Північному Кавказі у 1221 р. Мыц Д. В. К датировке похода... - С. 176-178..

Щодо гіпотези В. Мица, то її варто розглянути докладніше. Він відніс війну до 1217 р. і пов'язав з нею дані синаксаря міста Судак. Необхідно наголосити на тому, що припущення про події Судацької війни дуже суперечливі. Архимандрит Антонін, який першим переклав свідчення судацького джерела російською мовою та працював з оригіналом, вказав, що чорнило запису проїло шкіру і про переказ стосовно подій 1217 р. можна тільки припускати. Він нічого не казав про війну в цей час. Марія Пелікідіс-Ніс- тазопуло запропонувала свій варіант перекладу, припустивши, що фортеця була залишена в день Усіх святих 1217 р. Причини запис не повідомив. Авторка не вважала можливим пов'язати ці свідчення з походом турків, В. Миц, навпаки, трактував відповідний запис синаксаря як вказівку на поразку саме від них. На його думку, 13 чи 14 червня 1217 р. сталася битва під мурами міста, в якій турки перемогли. 15 червня відбулися переговори, а 16 червня місто капітулювало та сплатило данину. Десь у той же час помер архиєпископ Судака Феодор. Ібн Бібі ствердив, що під час війни судакці та турки використовували нафту, чархи (тір-і чарх, техніка для облоги, яка залучала нафту), стріли, камені (під час облоги застосували катапульти) Там же. - С. 183-186.. кипчак гарнізон монгольський вторгнення

Про кампанію у Криму Ібн Бібі повідомляв як про перемогу турків над мешканцями Судака, кипчаками та русами. Але якщо ретельно переглянути свідчення турецького джерела, то побачимо, що деякі викладені події не відповідають ХІІІ ст., є певні неточності. Хроніст твердив про прихід на допомогу Судаку саксінів. Але Саксін знаходився далеко від Судака і міг тільки виграти, коли б торгівля через Судак тривалий час не велася. Також автор визначив чисельність військ кипчаків та русів до 10 тис., що було достатньо значним за масштабами Середньовіччя. Якщо виходити з цього, то про участь впливового князя мали повідомляти руські літописці та візантійські хроністи. Але ніде, окрім хроніки Ібн Бібі, про ці події не згадано. У літописах описано похід князя Ігоря Святославовича 1185 р. з військом явно менше ніж 10 тис. При цьому варто зауважити, що походи Романа Мстиславовича проти кипчаків згадані у літописах та хроніці Микити Хоніата. Щобільше, коли шукати свідчення арабів, то немає переказів про цю битву. Ібн ал-Асір, який полюбляв розповідати про перемоги мусульманських газі, нічого не сказав про події навколо Судака. Водночас він яскраво виклав перемогу волзьких булгар над монголами у 1223 р. Ібн Бібі вказав (після опису перемоги турків над Судаком, кипчаками та русами), що князь останніх сплатив данину Хусам ад-Діну Чупану кіньми, льоном та 20 тис. денаріїв. Щоправда, незрозуміло чому князь почав розраховуватися з турками денаріями, якщо князі Русі вели бартерну торгівлю з тими ж кипчаками і приймали від них дарунки худобою.

Що могло стати джерелом відповідного сюжету хроніки Ібн Бібі? Звідкіля він міг знати про кипчаків та русів у Криму? Принаймні один географічний твір повідомляв про русів та кипчаків у Надчорномор'ї. Це трактат арабського географа ал-Ідрісі, який підготував арабський текст та мапу світу для сицилійського короля Роджера ІІ. Зі свідчень ал-Ідрісі відомо про війну мешканців міста Русійа з Матархою13. Для локалізації міста Русійа дослідники запропонували кілька гіпотез. Вольф Бейліс припускав що Русійа - це Керч (давньоруський Корчев). Свого часу ми висловилися на користь ототожнення Русійі з Корчевом (Боспором візантійських джерел). Нікулає Бенеску бачив Русійу на Дону. Деякі російські дослідники висунули гіпотезу, що місто знаходилося на Таманському півострові у районі Го- лубицького городища (станиці Голубицької). Андрій Плахонін бачив місто Русійа незалежним від Візантії. Ірина Коновалова утрималась від його локалізації. Віктор Чхаїдзе вважав, що Корчев відповідає Боспорові грецьких агіографічних пам'яток. Сфрагістичні дані вказують, що Феофано Музалон була правительницею володіння Росія. Питання у тому, де знаходилась Росія (Русійа), якщо це не Тмутаракань і не Корчев? В. Чхаїдзе визнав неможливим локалізувати місто ар-Русійа. Та й інформації однієї печатки Феофа- но мало для якихось висновків. Оскільки місто Русійа неможливо вмістити в просторі, постає питання, чи існувало воно взагалі. Отже, мешканці Русі, як і мешканці міста Русії, навряд чи брали участь у битві з сельджуками і їх причетність до подій навколо Судака є вигадкою турецького хроніста14.

Огляд гіпотез про локалізацію міста Русійа запропонував Ігор Волков. На підставі тексту ал-Ідрісі Русійю можна ототожнити з Керчю. Проте і текст і мапа показують, що Сакір і Русійа - різні річки. Вказана ал-Ідрісі відстань від Трабзона до міста Русійі уможливлювала її локалізацію у гирлі Дону. Іншою гіпотезою було ототожнення цього пункту зі станицею Голубицькою на Тамані. Цієї версії деякий час притримувалися І. Волков та В. Чхаїдзе. Аргументація заснована на даних ал-Ідрісі про річки Сакір та Русійа. Ад-Дімашкі, Ібн Саїд та Абу-л-Фіда також повідомили про місто Русійа, проте їх свідчення не пов'язані з текстом ал-Ідрісі. Поселення з коренем у назві Росє в італійських портоланах, а на присутність слов'ян на Дону вказав Вільгельм Рубрук. Проте варто наголосити, що це вже дані золотоординського часу, коли багато руських могли потрапити до Надазов'я полоненими15.

Стосовно кипчацького аспекту, то в турецькій хроніці не вказано ім'я кипчацького правителя. Це дуже дивно, оскільки в арабських та перських хроніках кипчацьких імен немало. О. Якубовський запропонував гіпотезу, за якою кипчаків очолював Юрій Кончакович. За Ібн Бібі, мешканці Судака зголосилися платити туркам бадж та харадж, тобто данину. Але ніякої данини з Судака Ібн ал-Асір не зафіксував. Натомість він повідомив про Судак як кипчацьке місто (тобто залежне від кипчаків) і про руських купців, прибулих до Синопа під час вторгнення монголів Субедея та Джебе до кипчацьких степів16.

А. Джанов у статті, присвяченій походам сельджуків, вказав на відсутність в Ібн ал-Асіра згадки про сельджуцький гарнізон у Судаку при описі монгольського вторгнення до Криму. Також він відзначив, що палац румських турків Кубадійє почали будувати в 1224 р. й завершили не пізніше 1226 р. У хроніці Ібн Бібі про цей палац згадано перед описом походу. На підставі усього викладеного А. Джанов висловив ту ж гіпотезу, що й Рустем Шукуров - про 1230 р. як час походу сельджуків на Судак. За свідченням "Синопсису чудес святого Євгенія", турки напали на судно з податками з Криму в 1225 р. На думку А. Джанова, після цього відбувся похід турків на Крим 1226 р. У війні з турками ромаї Трапезунда відвоювали Синоп 1228 р. Отже, є підстави сумніватися, що події навколо Судака сталися перед першим монгольським вторгненням до Криму. Війни турків з трапезундцями припадають на 1205-1214 та 1225-1230 рр. Так звана "татарська смута'' - явище не часу походу Субедея та Джебе до Східної Європи, а перемоги монголів над хорезмійцями Дже- лал ад-Діна Манкбурні, тобто 1230-1231 рр. Отже, кипчаки тут ні до чого. Доповнення про "татарську смуту'' вніс до хроніки Ібн Бібі османський хроніст Язиджіоглу Алі, що тільки ускладнило працю дослідників. Окрім того, самому Ібн Бібі притаманна певна тенденційність. Він не згадав поразки турків від військ Андроніка Гіда у 1223 р. Свідчення про війну навколо Судака стосувалися винятково відносин румських турків із трапезундськими ромеями17.

Окрім міста Русійа, в трактаті ал-Ідрісі є також цікаві аспекти, пов'язані з хозарами та аланами. І. Коновалова локалізувала місто Хазарійа на заході Північного Кавказу. Оскільки Саркел не відзначили арабські джерела, ал- Ідрісі, вірогідно, про нього і не знав. Про місто згадали літописець Нестор та хозарський каганбек Йосип. При цьому необхідно виходити зі свідчень літопису та візантійських документів. Князь Олег Святославович помстив- ся хозарам після повернення із заслання на Родос до Тмутаракані. Він мав печатку, у якій названий архонтом Матархії, Зіхії та Азарії (Хозарії). Титул правитель Хозарії (Азарії) входив і до титулатури візантійських імператорів.

Збереглася також печатка архонта Михайла, названого архонтом Матархії, Зіхії та усієї Азарії (Хозарії). Юрій Могаричев вважає, що Хозарія знаходилася на Азійському Боспорі (на Таманському півстрові). Можливо також, що місто Хозарийа, як і Біла та Чорна Куманії, є вигадкою ал-Ідрісі Коновалова И. Г. Ал-Идриси... - С. 118, 218; Могаричев Ю. М., Сазанов А. Ю. Крымская Хазария Х-XI вв. Хазарский анклав в Крыму или историографический.

Коли ал-Ідрісі розповідає про Аланію, то згадує про міста Ашкісійа, Ашкала, Астабрійа, Ал-Лайнійа. Поряд з країною ал-Ланійа він локалізо- вував місто Хазарійа, яке чомусь не включив до країни ал-Хазар. Про ади- ге (касогів, папагів, зіхів) немає жодного слова. Правдоподібно, арабський географ не знав про їх існування. Ал-Ідрісі відніс до аланських володінь не тільки землі Кавказької Аланії, а й території адигів, кабардинців, убихів, шапсугів. Свідчення ал-Ідрісі про частину Надчорномор'я є цікавим тільки з огляду історії історичної думки.

Ми дійшли наступних висновків. 1) Міста Русійа та Хазарійа є вигадкою ал-Ідрісі. 2) Похід турків-сельджуків на Судак відбувся близько 1230 р. як одна з двох кампаній проти володінь Трапезундської імперії ромеїв. Руси та кипчаки не брали участі в обороні Судака. 3) Участь кипчаків у війні, як і данина від князя русів, - вигадка Ібн Бібі.

Размещено на Allbest.ru