Проблема причин радянсько-німецької війни у імперському напрямі російської історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 303.446.4(470+571)"20"

Проблема причин радянсько-німецької війни у імперському напрямі російської історіографії

Жиряков О.Ю.

м. Мелітополь

У статі розглянуто історію створення та удосконалення гіпотез причин радянсько-німецької війни в імперському напрямі російської історіографії Другої світової війни, встановлені та розкриті ключові положення даних гіпотез. війна історіографія імперський

Ключові слова: гіпотеза «другорядності», стратегічна гіпотеза, причини радянськонімецької війни.

В статье рассмотрена история создания и усовершенствования гипотез причин советсконемецкой войны в имперском направлении российской историографии Второй мировой войны, установленные и раскрыты ключевые положения данных гипотез.

Ключевые слова: гипотеза «второстепенности», стратегическая гипотеза, причины советсконемецкой войны.

The article reviews the history of the creation and improvement of the hypotheses of the reasons of the SovietGerman war in the imperial direction of the Russian historiography of the Second World War, the key provisions of these hypotheses are established and revealed.

Keywords: hypothesis «subsidiarity», the strategic hypothesis, the reasons for the SovietGerman War.

Постановка проблеми. Механізм виникнення глобальних воєн є предметом наукових дискусій впродовж багатьох десятиліть. Професійний обов'язок істориків викласти на основі першоджерел, а не довільних інтерпретацій, правду про цю трагедію. Історію необхідно розглядати у всій її цілісності, аналізувати сукупність подій і причиннонаслідкових зв'язків в їх історичному контексті.

Важливо знати, як йде вивчення даної проблеми в зарубіжній історіографії. Особливий інтерес для української історичної науки представляє вивчення проблеми Другої світової війни в російській історіографії. Тільки достовірно науковий підхід, заснований на добротному опрацьовуванні історичного матеріалу, може допомогти витягнути належні уроки з історії.

Тому вивчення гіпотез причин радянськонімецької війни висунутих у імперському напрямі російської історіографії Другої світової війни та викладення їх основних положень є актуальним.

Метою даної статті є ґенеза та аналіз основних гіпотез радянськонімецької війни, що використовуються в імперському напрямі російської історіографії.

Для досягнення поставленої мети ставляться наступні задачі: розглянути їх методологічні основи та ґенезу, установити й розкрити їх ключові положення.

Виклад основного матеріалу. Дослідження причин глобальних воєн і як соціального явища, і конкретно Другої світової війни є однією з найбільш розроблених проблем в імперській історіографії.

Розробка поданої проблеми в імперському напрямі насамперед пов'язана з іменами таких дослідників, як С. Брезкун (С. Кремльов), Р. Ісмаїлов, Ю. Мухін, О. Паршев, С. Переслєгін.

При розгляді історії вивчення цієї проблеми в імперському напрямі чітко виділяються два періоди:

1. 19992004 рр.;

2. 2004 р. по теперішній час.

На першому етапі власних цільних гіпотез причин конкретних глобальних воєн у дослідників імперського напряму не було.

С. Переслєгін приводить три гіпотези причин Другої світової війни.

Перша це традиційна для радянської історіографії гіпотеза «нацьковування» Німеччини. Дослідник відзначає, що «можливо, мова йшла про надзвичайно непряму велику стратегію, що має метою взаємно зрівноважити Німеччину й Радянський Союз, зіштовхнути ці країни між собою й потім знищити» [16, с. 484485].

Другою гіпотезою, яку приводить дослідник, є «особистісна» гіпотеза ліберальної історіографії. Дослідник зауважує: «Втім, найбільш імовірна найпростіша версія: не було ні складної політичної інтриги..., ні хитромудрої американської провокації... Причиною катастрофи стали звичайні помилки. Помилки людей, які ні освітою своєю, ні інтелектом не відповідали займаним посадам» [16, с. 485].

І, нарешті, приводить гіпотезу «Pax America». С. Переслєгін викладає її таким чином: «Крах 1929 року особливо сильно вдарив по економіці США. Ф. Рузвельт, прекрасний аналітик, прийшов до висновку про структурний характер кризи. Це означало, що вихід лежить на шляху руйнування сформованої світової економікополітичної системи. Англонімецька війна могла здатися Ф. Рузвельту комфортним для США способом знищення Версальського світоустрою» [16, с. 485].

Спочатку дослідники імперського напряму використали як рівноцінні «особистісну» гіпотезу ліберальної історіографії й гіпотезу «нацьковування», властиву радянській історіографії. Однак персоніфікованість першої й заідеологізованість другої перебували в явному протиріччі з методологічними принципами імперського напряму. Наявність такого протиріччя зобов'язала дослідників імперського напряму провести критичний аналіз попередніх гіпотез причин конкретних глобальних воєн.

«Особистісна» гіпотеза ліберальної історіографії першою з попередніх гіпотез зазнала критики. Скептичне відношення до поданої гіпотези було спільним для всіх авторів імперського напряму. Розрізнявся лише ступінь аргументованості критики в різних дослідників імперського напряму.

Найбільш значними працями імперського напряму із критикою «особистісної» гіпотези стали дослідження Ю. Мухіна «Хрестовий похід на Схід. «Жертви» Другої Світової» [12]. і С. Брезкуна (С. Кремльова) «Росія й Німеччина: разом чи нарізно?: СРСР Сталіна й рейх Гітлера» [6], опубліковані в березні квітні 2004 р.

Проведені дослідження аргументовано показали як логічну суперечливість «особистісної» гіпотези, так і її опору на джерела з низьким ступенем вірогідності.

Наступні дослідники імперського напряму або використовують аргументи й висновки Ю. Мухіна й С. Брезкуна (С. Кремльова) при критиці «особистісної» гіпотези, або взагалі її не згадують.

Отже, можна зробити висновок, що на теперішній час подані дослідження є основними працями імперського напряму, присвяченими критиці «особистісної» гіпотези ліберальної історіографії. Вони переконливо показали неможливість її подальшого використання дослідниками імперського напряму.

Стосовно «особистісної» гіпотези розподілу дослідників імперського напряму не сталося, усім їм властиве критичне ставлення до неї. Складнішим є ставлення дослідників до гіпотези «нацьковування», висунутої радянською історіографією. За ступенем її сприйняття відбувся розподіл дослідників імперського напряму на дві групи.

Перші з них, провівши критичний аналіз поданої гіпотези і визначивши її суперечливі місця, спробували її реанімувати й розвинути. Спроби вирішити протиріччя гіпотези «нацьковування» були розпочаті за рахунок розширення її новими гіпотезами.

Дослідники другої групи, провівши критичний аналіз гіпотези «нацьковування», прийшли до висновку про необхідність її відкидання.

Спроби Ю. Мухіна реанімувати гіпотезу «нацьковування» не були сприйняті іншими дослідниками імперського напряму. У той же час критичний аналіз гіпотези «нацьковування» С. Брезкуна був сприйнятий. Після виходу його праці у дослідженнях імперського напряму припинилися як використання поданої гіпотези як гіпотези причин Другої світової війни, так і спроби реанімувати її.

Основним змістом першого періоду 1999 2004 року стала критика дослідниками імперського напряму попередніх гіпотез причин глобальних воєн, що дозволяє визначити його як критичний період імперського напряму.

Звичайним для розвитку будьякого напряму історичної науки є, слідом за етапом критики попередніх напрямів, перехід до етапу розробки власних гіпотез. Таким етапом для імперського напряму став період із 2004 року до нинішнього часу.

У травні 2004 року вийшов третій том дослідження С. Брезкуна (С. Кремльова) «Росія й Німеччина: Шлях до пакту: Коридори розбрату й пакт надії» [7]. У поданій праці було проведено значну роботу із структурування й розширення доказової бази гіпотези «Pax America». З моменту виходу цього дослідження гіпотеза «Pax America» стає єдиною гіпотезою причин Другої світової війни, прийнятою в імперському напрямі. Єдиним проблемним місцем у поданій гіпотезі залишилася проблема стратифікації британської еліти й виявлення їхніх інтересів. Однак ця гіпотеза не відповідає на питання щодо причин радянськонімецької війни.

У 2006 році С. Переслєгін у своєму дослідженні «Друга Світова: війна між Реальностями» [14] сформулював гіпотезу «органічності глобальних воєн» в індустріальному суспільстві.

Глобальні війни в поданій гіпотезі постають як необхідне соціальне явище для вирішення кризи розвитку індустріального суспільства. Таким чином при вивченні причин конкретних війн повинна використовуватися як методична основа гіпотеза «органічності глобальних війн».

Проблема причин радянськонімецької війни є найбільш слабко розробленою в імперському напрямі. Автори цього напряму не люблять розглядати саме цю проблему.

О. Бушков й О. Прудникова у своїх багатосторінкових політичних біографіях взагалі не торкнулися проблеми причин радянськонімецької війни.

У численних дослідженнях О. Широкорада причині радянськонімецької війни приділена одна фраза: «Напад на СРСР був волюнтаристичним рішенням Гітлера» [17, с. 55].

Як не дивно, але й такий визначний дослідник імперського напряму, як Ю. Мухін, лише в одній з багатьох своїх праць торкнувся проблеми причин радянськонімецької війни, та й то побічно, згадавши про якісь торговельні протиріччя [11, с. 376377].

Як видається, ці автори просто уникають дослідження проблеми причин радянськонімецької війни.

Явно не випадковим виглядає й відсутність дослідження причин радянськонімецької війни одним із провідних дослідників імперського напряму С. Брезкуном, що спеціалізується саме на проблематиці причин глобальних воєн. Він стверджував, що в четвертому томі його дослідження причин світових воєн «реальний хід подій повинен закінчитися наприкінці осені 1940 року, і подальша розповідь буде поступово усе більше наповнюватися «віртуальнораціональними» деталями, щоб потім перейти вже в період історії «раціональної» [15, с. 12]. С. Брезкун чітко заявив, що далі переговорів Молотова в Берліні він розглядати події й не збирається. Вихід цієї книги неодноразово в 20052009 роках анонсувався видавництвами «АСТ», «Яуза», «Эскмо», однак і дотепер вона ще не опублікована. Праця ж «Кремлівський візит фюрера» [5] стала не більш, ніж невдалим намаганням застосувати метод альтернативної історії.

Першим із дослідників імперського напряму зайнявся встановленням причин радянськонімецької війни в 2000 році М. Мельтюхов. У своїй праці «Упущений шанс Сталіна» він одночасно сформулював дві взаємовиключні гіпотези причин радянськонімецької війни.

Спочатку дослідник заявив: «Затяжна війна з Англією, підтримуваною США, вимагала зближення з СРСР, але ціна такого зближення була, на думку Берліна, занадто великою. ... Небажання, та й неможливість знаходження нової основи для радянськонімецького компромісу переконали німецьке керівництво в необхідності військового вирішення східної проблеми...» [10, с. 460].

Отже, М. Мельтюхов констатує, що причиною війни були якісь надмірні вимоги СРСР в обмін на приєднання до Потрійного пакту. Неможливість їхнього задоволення з боку Німеччини й призвела до радянськонімецької війни.

У своїй праці 2006 року «Визвольний похід Сталіна. Бесарабське питання в радянськорумунських відносинах (19171940 рр.)»

М. Мельтюхов уточнює, що однією з таких вимог СРСР була вимога контролю над судноплавством Морського Дунаю. Ця ж вимога, відзначає дослідник, була однією із найважливіших радянських вимог на Берлінських переговорах у листопаді 1940 р. [9, с. 458459].

Потрійний пакт по своїй сутності це договір про розділ Британської імперії, тобто торговельного простору й джерел сировини, які належали їй. Отже, і вимоги СРСР це фактично вимоги про виділення йому тих або інших торговельних зон і контролю над якимись сировинними ресурсами. Установлення вимог СРСР дозволить усвідомити й причину конфлікту інтересів, і причину неможливості компромісу.

Отже, для доказу поданої гіпотези необхідно ретельно вивчити документальну базу Берлінських переговорів. Однак М. Мельтюхов від цієї праці відмовляється. Навіть у своєму дослідженні 2006 року проблемі виявлення економічних радянськонімецьких протиріч він приділив одну сторінку, швидко розглянувши приватне питання про судноплавство по Дунаю.

Набагато більше часу він присвятив документальній базі своєї другої гіпотези.

Друга гіпотеза, що приводиться М. Мельтюховим, це «стратегічна» гіпотеза [10, с. 462]. У поданому дослідженні вперше була опублікована гіпотеза про те, що війна з СРСР є не самостійною війною, а епізодом англонімецької війни. Тут же була наведена джерельна база, яка стала стандартною для прихильників цієї гіпотези. До неї належать стенограма промови Гітлера від 9 січня 1941 року, запис бесіди з Муссоліні від 20 січня 1941 року і лист до нього ж від 21 червня 1941 року.

Інші автори імперського напряму торкнулися проблеми причин радянськонімецької війни у 2002 році. Це було зроблено в монографії О. Паршева «Чому Америка наступає» і статті Р. Ісмаїлова «Операція «Барбаросса» криза світової війни».

Спільною для Р. Ісмаїлова [3, с. 801802] й О. Паршева [13, с. 261] є теза про відсутність якихнебудь економічних причин цієї війни. Ці дослідники наполегливо відкидають наявність будьяких економічних причин радянськонімецької війни.

Проте методичні принципи імперського напряму вимагають:

поперше, як причини війни розглядати, насамперед, конфлікт економічних інтересів;

подруге, прямо забороняють використовувати як причини війни наявність ідеологічних розходжень. Тим більше, що самі дослідники імперського напряму піддали жорсткій критиці тези як про прихильність Сталіна до ідей «світової революції», так і про патологічну ненависть Гітлера до комунізму.

Спроби виходу із цієї методичної кризи були намічені в тих же працях.

Р. Ісмаїлов скористався «стратегічною» гіпотезою М. Мельтюхова [3, с. 802803]. Треба відзначити, що ця гіпотеза найбільш часто використовується дослідниками імперського напряму для пояснення причин радянськонімецької війни. «Стратегічну» гіпотезу як основну наводять у своїх працях такі відомі дослідники як О. Ісаєв, А. Драбкін, [2, с. 111; 1, с. 5], С. Переслєгін [14, с. 64].

Друга гіпотеза причин радянськонімецької війни гіпотеза «другорядності» своїм джерелом має працю О. Паршева «Чому Америка наступає».

Найбільш повно й чітко її аргументація викладена в праці В. Кучеренка (М. Калашникова) і С. Кугушева «Третій проект. Занурення». Вказані дослідники зазначають, що в результаті американського тиску на «атлантичну» Англію та не тільки прийняла політику провокування радянськонімецького конфлікту за основу зовнішньої політики, але й змогла його спровокувати [4, с. 533]. Згодний з ними з певними застереженнями й А. Мартиросян [8, с. 611].

Як видається, обидві гіпотези причин радянськонімецької війни і «стратегічна», і «другорядності» не змогли вирішити методологічну кризу.

Однією з лем гіпотези «органічності глобальних воєн» є лема про те, що тільки найбільші індустріальні держави є структурними елементами глобальних воєн. З неї випливає висновок, що при розгляді причин війни досить розглянути протиріччя між провідними індустріальними імперіями. Всі інші держави беруть участь у війні під тиском великих держав, тому пошуки причин участі тієї чи іншої національної держави в глобальній війні безглузді. Розглядати треба, хто й чому з індустріальних імперій збирався використати ресурсну базу поданої держави (маються на увазі сировинні, людські й географічні ресурси) у глобальній війні.

Гіпотеза «стратегічна» заснована на допущенні про первинність використання географічного ресурсу СРСР Німеччиною. Гіпотеза «другорядності» заснована на допущенні про первинність використання людських ресурсів СРСР США. До повного дослідження питання, які саме ресурси СРСР (сировинні, людські й географічні) збиралися використати індустріальні держави, ці гіпотези є рівноцінними.

Отже, обидві гіпотези причин радянськонімецької війни є робочими при наявності необхідної умови: СРСР не є індустріальною державою.

Але однією із основних тез імперського напряму є теза про те, що до кінця 30х років XX століття СРСР став індустріальною державою. [11, с. 375; 14, с. 18]. Отже, обидві гіпотези причин радянськонімецької війни, необхідною умовою яких є припущення, що СРСР не індустріальна держава, є помилковими.

Слабкість цих гіпотез дослідники імперського напряму усвідомлюють. Так, наприклад, В. Кучеренко (М. Калашников) і С. Кугушев, приступаючи до викладу гіпотези «другорядності», випереджають її вступом, у якому пишуть: «Найголовніша загадка, воістину головна загадка XX сторіччя це те, що відбулося 22 червня 1941 р.... Вражає якась дивовижна «комедія помилок»... На жаль, англійці й американці дотепер відмовляються відкривати архіви тієї війни, а в наших архівах, незважаючи на всі перебудовидемократії, нібито не знайшли із цього приводу нічого нового. Тому нам доводиться спиратися лише на свої логічні висновки» [4, с. 510511].

Отже, дослідники відразу заявили, що ця проблема є дуже складною, джерельної бази не має, а вони самі лише приводять «логічні висновки», тому й наукової відповідальності вони не несуть.

Методика розгляду причин війни в імперському напрямі розроблена досить чітко:

спочатку потрібно встановити рівень насичення внутрішнього ринку товарами різних товарних сфер і місце країни в торговельному ланцюзі, звідси зробити висновок про необхідність експансії на зовнішній ринок;

також тут потрібно розглянути наявність сировинної й кредитної бази для росту індустрії;

далі встановити основні зовнішні ринки й джерела сировини і їхнє значення для розвитку промисловості, вивчивши структуру експортуімпорту;

потім визначити основних конкурентів і ступінь конфліктності з ними, ретельно вивчивши динаміку їхнього товарообігу на значущих ринках;

при розгляді країн, що перебувають на вершині індустріального ланцюга, також необхідно розглянути динаміку їхніх капіталовкладень за рубежем і, відповідно, динаміку тоннажу їх торговельного флоту;

після чого й робиться висновок про ступінь конфліктності й причини участі індустріальної держави в глобальній війні.

При розгляді причин участі провідних індустріальних держав у Другій світовій війні дослідженню за поданою методикою були піддані США, Великобританія, Німеччина. Однак від подібного дослідження СРСР історики імперського напряму чомусь відмовилися. Відмова від дослідження торговельних інтересів СРСР, виявлення його торговельних зон впливу, як таких, що існують, так і перспективних, ступеня конкурентності його з іншими індустріальними державами й призвело до виникнення кризи при вивченні проблеми причин радянськонімецької війни. Обидві використовувані на теперішній час в імперському напрямі гіпотези носять відверто штучний характер.

Висновки. Відповісти на запитання, чому дослідники імперського напряму замість застосування досить добре розробленої, у рамках власного напряму, методології при вивченні причин радянськонімецької війни воліють користуватися двома явно слабкими гіпотезами, досить важко.

Тим більше, що їм ще з 2000 року відомо, що в якості джерельної бази для вирішення цієї проблеми повинні використовуватися документи Берлінських переговорів. Як гіпотезу можна висунути припущення, що в процесі вивчення проблеми причин радянськонімецької війни виникає протиріччя з якимось аксіологічним принципом імперського напряму. Такими обставинами й пояснюється відмова одних дослідників від вивчення поданої проблеми і використання іншими слабких гіпотез «стратегічної» й «другорядності».

Список використаних джерел

1. Драбкин А. В. 22 июня. Черный день календаря / А. В. Драбкин, А. В. Исаев. -- М.: Яуза, Эскмо, 2008. -- 384 с.

2. Исаев А. В. От Дубно до Ростова / А. В. Исаев. -- М.: АСТ, 2005. -- 710 с.

3. Исмаилов Р. Операция «Барбаросса» кризис мировой войны / Р. Исмаилов // Вторая мировая война. -- М.: АСТ, 2002. -- Приложение 2. -- С. 801--814.

4. Калашников М. Третий проект. Погружение / М. Калашников, С. Кугушев. -- М.: АСТ, Астрель, 2005. -- 766 с.

5. Кремлёв С. Кремлевский визит фюрера / Сергей Кремлёв. -- М.: Яуза, 2005. -- 768 с.

6. Кремлёв С. Россия и Германия: вместе или порознь?: СССР Сталина и рейх Гитлера / Сергей Кремлёв. -- М.: АСТ, 2004. -- 360 с.

7. Кремлёв С. Россия и Германия: Путь к пакту: Коридоры раздора и пакт надежды / Сергей Кремлёв. -- М.: АСТ, 2004. -- 469 с.

8. Мартиросян А .Б. Кто привел войну в СССР? / А. Б. Мартиросян. -- М.: Яуза, Эскмо, 2007. -- 640 с. -- (Война и мы).

9. Мельтюхов М. Освободительный поход Сталина. Бессарабский вопрос в советскорумынских отношениях (19171940 гг.) / Михаил Мельтюхов. -- М.: Яуза, Эскмо, 2006. -- 512 с.

10. Мельтюхов М. И. Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 19391941 (Документы, факты, суждения) / М. И. Мельтюхов. -- М.: Вече, 2000. -- 608 с.

11. Мухин Ю. И. За державу обидно! / Ю. И. Мухин. -- М.: Яуза, 2004. -- 640 с.

12. Мухин Ю. И. Крестовый поход на Восток. «Жертвы» Второй Мировой / Ю. И. Мухин. -- М.: Яуза, 2004. -- 352 с. -- (Война и мы).

13. Паршев А. П. Почему Америка наступает / А. П. Паршев. -- М., АСТ, 2002. -- 370 с.

14. Переслегин С. Вторая мировая: война между Реальностями / Сергей Переслегин. -- М.: Яуза, Эскмо, 2006. -- 544 с.

15. Переслегин С. История: Метаязыковый и структурный подходы / Сергей Переслегин // Вторжение которого не было / Сергей Переслегин. -- М., 2001. -- Приложение 2. -- С. 464--496.

16. Переслегин С. Мировая война и кризис европейского военного искусства / Сергей Переслегин // Стратегия непрямых действий / Сергей Переслегин. М.: АСТ, 1999. -- Приложение 1. -- С. 464--493.

17. Широкорад А. Б. Флот, который уничтожил Хрущев / А. Б. Широкорад. -- М.: АСТ, 2004. -- 440 с.

Размещено на Allbest.ru