Заміські будинки київських митрополитів у 1786 - середині XIX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.853(477-25)«18/19»

«Загородные дома» київських митрополитів у 1786 - середині XIX ст.

І.В. АБРАМОВА

І.А. НЕТУДИХАТКІН

Архієрейський дім - це церковно-адміністративна установа, завдяки якій архієрей здійснює управління своїми вотчинами та господарством. Витоки історії розвитку цієї інституції сягає своїм корінням давньоруських часів [9, с. 532-536]. Історія «архієрейських домів» у XVIII-XIX ст. позначалася поступовим обмеженням влади цього органу церковного управління. Згідно «Духовного регламенту» (1720) передбачалося створення колегій (консисто- рій) для управління єпархіями, яким були передані церковно-адміністративні та судові питання, що раніше знаходилися у віданні «архієрейських домів». У віданні «архієрейських домів» залишилася функція управління майном, що належало до архієрейської кафедри. Секуляризаційна реформа Катерини II і введення «Штатів...» 1786 року нанесло ще один «удар» по цій інституції - значні землі, що належали архієрейським кафедрам, були передані у власність казни і «архієрейські дома» з крупних землевласників перетворилися на володарів незначної кількості маєтків, а у 1840-х роках усі населені маєтності «архієрейських домів» «в Западном Крае» мали бути відібрані до державної казни [9, с. 532-536].

Метою нашої розвідки є дослідження заміських будинків київського митрополита, які знаходилися у підпорядкування митрополичого «архієрейського дому» в 1786-1840-х роках (на останньому етапі існування маєтностей «архієрейських домів»).

У ЦДІАК України було виявлено документ під назвою «Записка о Софийском Архиерейском доме» (1786) [10, арк. 29-31].

В управлінні «Софійського архієрейського дому» знаходився «дом Софийский Архиерейский настоящий, внутре города положение свое имеющий», тобто Митрополичий будинок на подвір'ї Софії Київської, зведений у першій половині XVIII ст. (Мал. 1) Також «Софійському архієрейському дому» на підставі «штат- наго учреждения, 12 пункта» були підпорядковані «два дома загородные»:

'Кафедральним собором київських митрополитів у цей час був Софійський собор, тому «Архієрейський дім» київського архіпастиря названо «Софійським».

Мал. 1. Будинок митрополита на подвір'ї Софії Київської. Фото поч. XX ст

Отже, після реформ 1786 р. у підпорядкуванні «Софійського архієрейського дому» знаходилися два заміські будинки - на Шулявці та на Кудрявцях (до нашого часу ці заміські резиденції не збереглися). Постає питання: що ж собою являли «загородные дома» київських архіпастирів?

Шулявка - історична місцевість на південному заході Києва, яка пролягає між Лук'янівкою, Караваєвими дачами, річкою Либідь, Солом'янкою та Чоколівкою. Заснування митрополичого заміського будинку на Шулявці традиційно відносять до часів архієпископа Київського та Галицького Варлаама Ванатовича (1722-1730). Микола Закревський з цього приводу відзначає: «На берегу топкой и болотистой Лыбеди, возле Пруда, Киевский архиепископ Варлаам Ванатович выстроил летний дом и вокруг него насадил березовую рощу. Усадьбу эту называли Шулявщиною» [4, с. 877-878]. Зведення архієрейського будинку на Шулявці саме в цей час підтверджується архівними матеріалами - в «Книге записи прихода и расхода денежных сумм Софийского монастыря (1737-1738)» зафіксовані численні розпорядження архієпископа Варлаама про виділення матеріалів для спорудження заміського будинку на Шулявці [12, арк. 1-64].

Архієпископ Варлаам був схильний до усамітненого способу життя, тож не дивно, що саме йому спало на думку спорудження заміської резиденції (Мал. 2). Історик Євфімій Крижанівський з цього приводу відзначає: «На киевской кафедре вполне раскрылся характер Варлаама. Всегда почти больной, всюду возивший за собою походную аптеку, Ванатович не только чуждался общества, но и редко допускал к себе подчиненных < . .> Лес, сад, засеянные поля были для него лучшею обстановкою: под Киевом (где ныне кадетский корпус), на голой степи, принадлежавшей кафедральному монастырю, вблизи монастырских сенокосов и полей он насадил березовую рощу, построил там дворец и не выезжал из него во все лето» [5, с. 309].

Традиційно дослідники відзначають шулявський архієрейський будинок саме як літню резиденцію київських архіпастирів (Мал. 3-4). Можливо митрополити віддавали перевагу проживанню у цьому будинку також через благотворний вплив на здоров'я тамтешнього повітря. Зокрема, Митрополит Арсеній (Могилянський) в останні роки життя проживав на Шулявці згідно порад свого лікаря - Сіли Мітрофанова (Мал. 5). «А скончался (митрополит Арсеній помер у 1770 р. - авт) на Шулявщине, подворье Кафедральном, где для здорового воздуха, по совету доктора Силы Митрофанова, который его лечил, боленъ будучи, проживал», - зазначає протоієрей Петро Орловський [7, с. 9].

Найбільш детальний опис прилеглих до митрополичого будинку територій подає історик В.І. Щербина, який вивчав «спеціальний план» маєтку 1788 р.: «Більшу частину дачі заповняє «:роща», що в середині її міститься садиба митрополита, до садиби йде довгенька дорога, обсаджена обабіч деревами. У садибі є невеличкий будиночок та якісь надвірні будівлі; коло будиночка невеликий, гарно споруджений садок і ставок < . .> Уся «дача» займає 265 десятин 2160 саж. (під будинками та садом 27 дес., під гаєм 226 дес. 1100 саж., під річкою, болотом та дорогою 12 десятин 1060 саж.)» [13, с. 62].

У своїй розвідці В.І. Щербина опублікував малюнок (акварель) цього будинку датований 30-ми роками XIX ст. Цю акварель він успадкував від матері - Олександри Євстафіївни Щербини, дочки українського письменника, лікаря Євстафія Петровича Рудиковського. «Мати частенько показувала нам, своїм дітям, цього малюнка, і казала, що це «Шулявщина», де вона, як була молода, бувало гуляла | з своїм батьком та його приятелями, професорами Київського Університету М. Максимовичем, В. Шульгиним,

Мал. 2

С. Богородським», - зазначає дослідник [13, с. 62-63]. На малюнку зображено двоповерховий дерев'яний будинок, що завершується характерним для українського бароко дахом із заломом (Мал. 6).

У ЦДІАК України нами виявлено документ, який дає уявлення про внутрішнє убранство митрополичого будинкунаШулявцізакиївськогомитро- полита Серапіона (Александровського)

(1803-1822). 17 грудня 1813 р. економ «Софійського архієрейського дому» ігумен Ворсофоній передав справи своєму наступнику на ЦІЙ посаді Мал. 2. Портрет Варлаама Ванатовича. XVIII ст - ієромонаху Ніканору. З цього приводу був складений детальний опис рухомого та нерухомого майна маєтків, які належали київській митрополичій кафедрі - митрополичого будинку при Софійському соборі, маєтків на Шулявці та Кудрявцях (« Шулявское подворье», «Кудрявское подворье»), у Заспі («Заспино подворье.»), на Теремках («В Теремном.»), на Паньковщині («В Паньковщине.») [11, арк. 41].

Мал. 3. Фрагмент плану Києва 1799 р. із зображенням Шулявського митрополичого подвір я.

Укладач опису наголошує на тому. що митрополичий будинок на Шулявці

Мал. 4. Фрагмент плану Києва 1842 р. із зображенням Шулявського митрополичого дому.

являв собою двоповерхову дерев'яну споруду і використовувався саме як літня резиденція: «в оном Подворье для приезду Преосвященнейшого в летнее время деревянного старинного фасаду в два этажа (будинок - авт)» [11, арк. 20-21].

Митрополичі покої (загалом п'ять кімнат) знаходилися на першому поверсі - «комнат в первой половине две третья спальня дверей четыре на крючьях и засовах, в другой половине комнат две дверей трое». Стіни у митрополичих покоях були оформлені «старинными бархатными обоями». В цілому, шпалери були типовим елементом оформлення келій навіть у XVIII ст. Історик М. Яременко відзначає, що «залежно від достатку, «обои» мали різну якість і, навіть, могли спеціально замовлятися у столиці імперії, як це робив київський митрополит» [14, с. 90]. Митрополичі покої на першому поверсі опалювали чотирма печами (дві з них - «из простых зеленых зразцов»). заміський будинок митрополит архієрейський

Окрім митрополичих келій, на першому поверсі знаходилися господарчі приміщення - «сенец двое с растворчистыми дверьми < . .> маленькие две кладовые и погреб каменный для содержания напитков».

Мал. 5

Митрополичі келії були прикрашені іконами, портретами та картинами на релігійну тематику. У описі зафіксовано сім образів: «Спасителя и Богоматери на блятах четвероугольных», «Спасителя и Богоматери в круглых позолоченных рамах», «Иконы в другой на против горнице Спасителя со престолом и предстоящими < . .> да другая Богоматери с младенцем на холсте», «Икона на бляте Архистратига Михаила и Гавриила».

Також у митрополичих покоях висіла одна «картина на бумаге побежде- ние Савла» (можливо мається на увазі картина із сюжетом навернення апостола Павла на шляху до Дамаску) та два портрети імператорського подружжя «Павла 1-го и Марии Федоровны - 2».

Мал. 6. Шулявщина на малюнку 1830-х рр.

Меблі митрополичих покоїв, згадані у описі, не вражають своєю різноманітністю: «в горницах кресло резное с подушкою - 1 < .. > стулов старых - 5 <.> кятата - 1 <.> кятата кожа- Мал. 1 П°ртрет Арсеня Шгаотшыдаго. XIX стная - 1 < . .> шкаф для поклажи деревянной с деревянными дверцами - 1» [11, арк. 20-21]. На нашу думку причина такої бідності інтер'єрів полягає у тому, що даний опис був укладений 17 грудня. На дворі була зима - в цей час митрополит Серапіон проживав не в літньому будинку на Шулявці, а у Києві (Мал. 7). Є підстави вважати, що під час сезонних переїздів київського митрополита разом із ним «кочували» його улюблені меблі. До опису майна київської митрополичої кафедри від 17 грудня 1813 р. серед іншого входить перелік рухомого майна Митрополичого будинку при Софійському соборі, яке потребувало списання («Реестр разным покоевым вещам по употреблении неспособным, и требующим необходимой починки»). У цьому документі згадані «стулья», які «от частого употребления и перевозок в Шулявщину < . .> поламались» [11, арк. 5].

На другому поверсі митрополичого будинку розміщувалася домова церква, а також «две горницы для слуг» та «кухня деревянная». Вважаємо за доцільне навести повний опис домової церкви:

Мал. 7. Портрет Серапіона Александровського. XIX ст:

Церковь Святого Владимира с иконостасом иконописной работы расписавшимся и вызолоченным пред иконостасом храмовая икона на бляте - 1. (Блята (блятик) - металева пластинка чи дерев'яна дошка для малювання олійними фарбами - авт)

По обоим церковного по среди церкви стоящего столба сторонам, - иконы на одной распятие а на другой Богоматерь с младенцем на холсте в рамах - 2.

Внутри церкви по стенам иконописной работы разные апостолы на холсте - 14.

Пред иконостасом лампад литой меди маленьких старых - 9.

В олтаре

Святый антиминс на престоле атласу белого надан 1753 года за преосвященного митрополита Тимофея Щербацкого с литоном шелковым - 1.

Престол одет убогим одеянием - 1.

На горнем месте Спаситель и Богоматерь в рамах простых 2. а посередине третье Распятие Господне малое на бляте - 3.

При означенной церкве колокольня в которой колоколов число небольших - 5» [11, арк. 20-21].

М. Закревський відзначає, що на початок 20-х років XIX ст. митрополичий будинок на Шулявці разом із прилеглими господарськими будівлями прийшов у занепад [4, с. 878]. У 1847 р. «Шулявщина» разом із митрополичим будинком і гаєм була передана в казенне володіння - насадження частково вирубані, митрополичий будинок розібрано, а на його місці розпочалося будівництво Кадетського корпусу (закінчено у 1857 р.) Остаточно гай був вирубаний на дрова під час громадянської війни 1918 р.

Другий заміський будинок київських митрополитів у досліджуваний період знаходився на Кудрявцях.

Мал. 8. Портрет Іоасафа Кроковського. XVIII ст.

Урочище «Кудрявець» - це височина, що знаходиться у південно-західній частині Подолу (поблизу «Кожевников» і «Горшечников»).

Історик М. Закревський зазначає, що «загородный дом» київських митрополитів на Кудрявцях існував щонайменше з XV ст.: «С давних времен на Кудрявце находился митрополичий загородный дом и сад, но в 1604 г. латинский бискуп отнял его и Православнаго духовенства и выстроил замок, почему это урочище и слобода долгое время назывались бискупским» [4, с. 433].

У 1718 р. київський митрополит Іоасаф Кроковський звів дерев'яну церкву «в качестве домовой при загородном митрополичьем дворце», а у часи митрополита Арсенія Могилянського (1757-1770) при цьому митрополичому будинку був розведений регулярний сад [4, с. 433-434].

Загальну інформацію про вигляд митрополичого будинку на Кудрявцях дослідники черпають з Рум'янцевського опису Києва 1765-1769 років. Історик І.В. Лучицький, який детально дослідив опис, відзначає, що це був «большой двухэтажный деревянный дом < ..> нижний этаж состоял из шести комнат, на верхнем устроена была домовая церковь во имя Св. Варлаама и Иоасафа». Слідом за М. Закревським І. Лучицький наголошує, що цей митрополичий будинок разом із домовою церквою був зведений митрополитом Іоасафом Кроковським [6, с. 49] (Мал. 8).

На жаль, проіснував будинок митрополитів на Кудрявцях недовго. Митрополит Євгеній (Болховітінов) зазначав, що на початку XIX ст. у будинку розмістився київській військовий шпиталь, і саме в цей час він згорів: «Кудрявский загородный дом от помещавшейся в нем военной больницы в 1804 году сгорел, и весь сад опустошен. Починен только купол колокольни, от молельни в 1807 году сгоревший, на отпущенную от Св. Синода в 1812 г. сумму 21 425 рублей» [2, с. 64].

Є підстави вважати, що після пожежі 1804 р. митрополичий «загородный дом» на Кудрявцях був відновлений (хоча у значно менших розмірах) і залишився у підпорядкуванні «Софійського архієрейського дому». Відновлений митрополичий будинок на Кудрявцях описує економ «Софійського архієрейського дому» ігумен Ворсофоній у вже згадуваному нами звіті від 17 грудня 1813 р.: «Кудрявское подворье. В оном подворье для приезду преосвященнейшого одна горница с прихожей и чуланом...» (про домову церкву ігумен Ворсофоній не згадує, очевидно вона відновлена не була) [11, арк. 22]. Напевно це був невеличкий будиночок, який своїми розмірами значно поступався шулявському «загородному дому» - головній літній заміській резиденції київських митрополитів. Відновлений «:загородный дом» на Кудрявцях проіснував недовго. М. Закревський зазначає: «Теперь (1868 р. - авт) здесь только огород, и близ него стоит одиноко Ветхая Воскресенская Церковь» [4, с. 434].

Отже, наприкінці XVIII - в першій половині XIX ст. у підпорядкуванні «Софійського архієрейського дому», крім Будинку митрополита на подвір'ї Софії Київської, знаходилися два заміських будинки київських архіпастирів - на Шулявському та на Кудрявському подвір'ях. Заміські будинки київських митрополитів були дерев'яними двоповерховими спорудами в оточенні садів, які київські архіпастирі відвідували у теплу пору року, відпочиваючи від міської суєти. Обов'язковим елементом заміських митрополичих резиденцій були домові церкви, які традиційно розміщували на другому поверсі. Показово, що в Будинку митрополита на подвір'ї Софії Київської домова церква Воскресіння Христового також була облаштована саме на другому поверсі.

Джерела та література

1. Аксоченський В. Киев с древнейшим его училищем Академиею. - К. : Типография Университета Св. Владимира, 1856. - Т. 2. - 913 с.

2. Болховітінов Є. Вибрані праці з історії Києва / Упор., вст. ст. та додатки Тетяни Ананьєвої. - К. : Либідь - ІСА, 1995. - 488 с.

3. Вулиці Києва. Довідник за ред. А. В. Кудрицького. - К.: 1995. - 352 с.

4. Закревський Н. Описание Киева. - М. : В типографии В. Грачева, 1868. - Т 2. - 950 с.

5. КрыжановскийЕ. Собрание сочинений. - К.: Типография С. В. Кульженко, 1890. - Т.1. Очерки и изследования по Русской церковной истории. Бытовые очерки. - 663 с.

6. Лучицкий И. Киев в 1766 году // Киевская старина. - К., 1888. - Т 20. - С. 1-74.

7. Орловский П. Погребение киевских митрополитов Рафаила Заборовского и Арсения Могилянского // Киевская Старина. - 1904. - № 7-8. - С. 1-4.

8. Пономаренко Л, Різник О. Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання. - К. : Видавницво «Павлім», 2003 - 124 с.

9. Флоря Б., Алексеев А. Архиерейский дом // Православная энциклопедия - М. : Церковнонаучный центр «Православная энциклопедия», 2001. - Т 3. - С. 532-536.

10. Яременко М. Повсякдення професорів Києво-Могилянської академії XVIII ст. // Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах. Т. 2: Світ речей і повсякденних уявлень / Відп. ред. Віктор Горобець. - К. : Інститут історії України НАНУ 2013. - С. 69-121.

Анотація

У статті досліджена історія заміських будинків київських митрополитів, які знаходилися у підпорядкуванні київського митрополичого «архієрейського дому» у другій половині XVIII - першій половині XIX ст. На підставі аналізу архівних джерел проаналізовано зовнішній вигляд, планувальну структуру та деякі особливості внутрішнього убранства літніх митрополичих резиденцій.

Ключові слова: палац, митрополит, резиденція, церква, монастир, меблі, ікона, портрет.

В статье исследована история загородных домов киевских митрополитов, которые находились в ведомстве киевского митрополичьего «архиерейского дома» во ІІ пол. XVIII - І пол. XIX вв. На основании архивных источников проанализирован внешний вид, планировка и некоторые особенности внутреннего убранства летних митрополичьих резиденций.

Ключевые слова: дворец, митрополит, резиденция, церковь, монастырь, мебель, икона, портрет.

The article studies the history of country houses of Kyiv metropolitans, who were located in the management of the Kiev bishop's house in the second half of 18 - the first half 19 centuries. Based on archival sources analyzed appearance, layout and some features of interior decoration Metropolis summer residences.

Key words: palace, metropolitan residence, church, monastery, furniture, icon, portrait.

Размещено на Allbest.ru