Питання формування термінології опору матеріалів у період 1920-1930-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання формування термінології опору матеріалів у період 1920-1930-х років

Статтю присвячено одному з етапів становлення терміносистеми опору матеріалів - етапові її поглибленого розвитку на науковій основі, що охоплює 1924-1934роки. Розглядається формування терміносистеми опору матеріалів та відображення її в термінологічних словниках і фаховій літературі, екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники її розвитку (зокрема, термінологічна робота в державних наукових та в громадських організаціях, видавнича діяльність, розвиток освіти тощо). Проаналізовано особливості лексикографічного опрацювання термінів опору матеріалів: їхній кількісний та якісний склад, способи номінації понять.

Період 20-30-х років ХХ століття, «золота доба» розвитку української наукової мови, є надзвичайно важливим етапом для формування більшості вітчизняних терміносистем, тому він давно привертає до себе увагу дослідників. До питань організації термінологічної роботи в той час зверталися Г. Холодний та М. Гладкий на сторінках «Вісника ІУНМ» (1928-1930 рр.). Із наукових публікацій останнього часу можна вказати на роботи Л. Боярової, С. Булик-Верхоли, Є. Карпіловської, О. Кочерги, О. Кучеренко, Н. Нікуліної, Л. Симоненко, Я. Яремка та багатьох інших лінгвістів. Розвиток термінознавства та термінографії 20-х рр. ХХ ст. розглянуто в роботах І. Кочан. Історії розвитку української фізичної термінології присвячене дисертаційне дослідження І. Процик, а історії машинобудівної термінології - О. Литвин.

Проте термінологія опору матеріалів як окрема, системна цілісність в аспекті свого історичного розвитку досі не ставала предметом дослідження. Тому проблема, порушена в статті, - на тлі розвитку української наукової термінології загалом визначити особливості формування терміносистеми опору матеріалів протягом 20-30-х років минулого століття. Метою статті є встановлення на матеріалі аналізу термінологічних словників та фахової літератури зазначеного періоду чинників розвитку терміносистеми опору матеріалів та специфіки її формування, відображення наукових понять у сферах фіксації та функціонування термінів. Отже, матеріалом дослідження є лексикографічні джерела та наукова література, де зафіксовано терміни опору матеріалів, а предмет дослідження - екстра- й інтралінгвальні чинники та визначні риси розвитку терміносистеми опору матеріалів. Актуальність дослідження зумовлена важливістю розглянутого періоду як для розвитку термінології механіки, так і для розвитку української наукової термінології загалом.

Українські терміни з галузі опору матеріалів уперше зафіксовано в 1896 р. у «Материялах до фізичної термінольогії. Часть перша, механїка», укладених В. Левицьким, у кількості 39 терміноодиниць. Проте наступні кілька десятиліть не можна вважати плідними для розвитку термінології опору матеріалів, оскільки, через відомі історичні чинники не виходить друком фахова література (монографії, підручники тощо), а в нечисленних словниках термінуються лише окремі поняття опору матеріалів: так, у «Російсько-українському словнику термінів фізики і хімії» М. Вікула, виданому в м. Гадячі 1918 року, з 1089 лексем є лише 13 термінів (1,19%), що можна віднести до терміносистеми опору матеріалів.

Ситуація докорінно змінюється на початку 1920-х років, коли розрізнені до того часу осередки термінознавчої роботи об'єднуються навколо Інституту Української Наукової Мови (ІУНМ) Української Академії Наук, утвореного злиттям термінологічних установ Академії Наук України і Київського наукового товариства після об'єднання їх 30 травня 1921 р. Ця подія знаменувала початок нового етапу в розвитку української термінології - етапу організованої, систематичної роботи [1: 6], що тривав до початку 1930-х рр.

До 1930 р. ІУНМ видав 16 словників із різних галузей знань, а у 1930 р. був реорганізований в Інститут мовознавства, після чого до 1933 р. видав ще понад 15 словників. Серед них терміни технічної механіки та опору матеріалів фіксують 8. Усі словники ІУНМ мають підзаголовок «Проєкт»; їх характерними рисами є:

1) наявність передмов, у яких обговорюються актуальні питання термінологічної роботи, формулюються принципи, за якими укладено словник тощо;

2) досить широка синонімія (дублетність) поданих термінів; це пов'язано з характером словника (дискусійним, а не нормативним). Часто при синонімах зазначаються джерела, з яких вони взяті. Наприклад: «Напряжение - напруга (У, Г, Тмч, ЗТК, ФС, Др); [натуга (У, ФС); напруження (ФС, ДСТ) ;зусилля (Др)]» [12: 57];

3) уникання запозичених термінів як з російської, так і з європейських мов, орієнтація на народне мовлення: добирання народних слів-термінів, а в разі їх відсутності термінотворення в національному дусі. У першому випуску «Вісника ІУНМ» була надрукована «Інструкція для складання словників»; та найвиразніше ці засади висвітлені у статті Т. Секунди «Принципи укладання української технічної термінології»: «На нашу думку, українська технічна термінологія повинна спиратися найперше на народні термінологічні матеріали». Інтернаціональні терміни «безперечно треба завести до української технічної термінології. Проте, на нашу думку, не зайве буде і для цих термінів, по змозі, добрати відповідні українські слова, і подавати їх рівнобіжно з інтернаціональними» [11: 17].

Ці принципи Т. Секунда втілював у своїх словниках, зокрема у «Німецько-російсько-українському словнику термінів з обсягу механіки», виданому 1925 року. Особливості деривації українських термінів, уміщених у словнику, докладно проаналізовані у статті І. Процик [9]. До цього можна додати, що словник, крім термінів із різних галузей механіки, містить кілька десятків загальнонаукових термінів (великість 220, графічно, нарисово 642, незмінний 210, правило 400 тощо) і близько півтора десятка математичних термінів (добуток 385, знак 596, косина (рос. диагональ) 97 та ін.).

До термінології опору матеріалів можна віднести 20 термінів та термінос- полук (54. Belastung (f) - нагрузка - навантаження, навантага; 145. Elastizi^t (f) - упругость - пружність, пружистість; 155. Festigkeitslehre (f) - учение о сопротивлении материалов - наука про опір або про видержність матеріалів та ін.). В окремих випадках терміни опору матеріалів є складовою частиною наведеної у словнику терміносполуки: так у 496. Seilbiegungswiderstand (m) - сопротивление изгибу канатов - опір проти згинання кодол терміном опору матеріалів буде тільки опір проти згинання. Отже, на 660 словникових статей в основній частині словника припадає 24 терміни опору матеріалів (3,6 %).

Звертає на себе увагу різниця в кількості синонімів, що подаються до терміна в кожній із трьох мов словника. За підрахунками І. Процик, до 660 німецьких технічних термінів подаються 696 російських та 779 українських термінів-відповідників [9: 237]. Проте вже на невеликому обсязі термінів з опору матеріалів це помітно: з 20 словникових статей тільки в одній подано варіант для російського терміна (груз, тяжесть), а для українських термінів такі варіанти є в десяти статтях, тобто в половині випадків. Зрідка такі варіанти розмежовуються за лексичним значенням («тягар, навантага [теоретично], вантаж [практично]»), а в переважній більшості є дублетами.

При аналізі термінів окремо взятої галузі науки також можна побачити відсутність системності у відображенні їх: так, поняття «деформація», двічі передане німецьким Forminderung, українською один раз перекладається як деформація (173), а іншого разу - зміна форми (172); антонімічні терміни, пов'язані з поняттям пружності, подаються в різних частиномовних категоріях: пружність, пружистість (145) - іменник, а непружний (583) - прикметник. Та це зауваження аж ніяк не применшує значущості лексикографічної праці Т. Секунди як для наукового стилю української мови в цілому, так і для термінології механіки.

Словник В. Дубровського «Російсько-український технічний словник, з додатком сільськогосподарських термінів» мав 2 видання: 1925 року, обсягом 71 с., і 1927 року, змінене і доповнене видання, обсягом 102 с. Серед 14 джерел словника є словник Т. Секунди, а також книга С. Риндика «Міцність матеріалів», тому масив термінів опору матеріалів у словнику досить значний. Щодо першого видання автор зазначав у передмові, що воно нараховує понад 3 тис. російських термінів і близько 5 тис. українських. Друге видання словника містить 4661 словникову статтю, укладену за алфавітно-гніздовим принципом: в одній статті подаються спільнокореневі терміни, що відрізняються частиномовною приналежністю (напр., упругий, -гость - пружистий, -тість (-тости); прочный, -ость - міцний, -ість та ін.), а також словосполучення з лемою (так, у статті № 77 «Балка - трям» міститься 16 терміносполук на позначення видів балок; у статті № 3492 «Растягивающий - розтягальний» продубльовано терміносполуки «-щая сила - р. сила» і «-щее напряжение - р. напруження», вже наведені в статтях № 3765 «Сила» і № 2126 «Напряжение»). Таким чином усередині словникових статей на-ведено ще 3208 слів та словосполучень, частина зі словосполучень подана двічі, для кожного з елементів словосполучення. Отже, можна вважати, що словник містить не менше шести з половиною - семи тисяч слів та словосполучень, що належать як до якоїсь із терміносистем (напр., азотистый - азотистий до хімічної, абсциса - поземина до математичної тощо), так і до загальнонаукової (исходный - вихідний, равняться - дорівнювати, в среднем - пересічно), а також і загальновживаної лексики (пополам - навпіл, снаружи - зокола, зеленоватый - зеленастий, зеленавий, призеленуватий тощо).

Із них до терміносистеми опору матеріалів можна віднести 103 терміни (1,4%), без урахування терміноелементів (так, у словнику є стаття № 3086, лема якої «предельный» (укр. гряничний) для опору матеріалів є терміноелементом, оскільки терміном для опору матеріалів є предельная нагрузка, але у статті наведено лише терміносполуки з іменниками разрежение, спирт, температура).

Також можна відзначити, що поступово зростає і якість лексикографічного опису термінів: у словнику В. Дубровського в усіх українських відповідниках поставлено наголоси, а для іменників ІІ відміни чоловічого роду вказано закінчення родового відмінка однини (у словнику М. Вікула все це відсутнє, у словнику Т. Секунди наявні тільки наголоси).

«Словник технічної термінології» М. і Л. Дарморосів (1926) є одним із нечисленних українсько-російських словників технічної термінології серед багатьох російсько-українських. Це пов'язано з історією його створення: матеріал спочатку збирався з наявних на той час українських словників (Б. Грінченка, Уманця і Спілки, Є. Тимченка та ін.), але в процесі роботи автори дійшли висновку, що термінологічного матеріалу бракує, «а саме бракувало найголовніше народніх термінів» [2: 3]. І зрештою в основу словника лягла термінологічна лексика, зібрана на Київщині (1919-1920, 1924) та Полтавщині (1920-1924), а також утворена «на підставі тієї-ж таки народної термінології» [2: 4].

Усі леми містять інформацію про своє походження: зібрані з народних уст - позначку про місце збирання («Київщ.» або «Полт.»), взяті з друкованих джерел - скорочене посилання на джерело, а терміни без позначок є або інтернаціональними, або утвореними авторами на основі зібраної народної лексики. Матеріал у словнику подано за алфавітно-гніздовим і тематичним принципами. Тому всередині 3767 словникових статей «Словника технічної термінології» міститься ще понад 4300 термінів та терміносполучень, певна частина з яких дублюється в різних словникових статтях, тобто загалом словник нараховує близько шести з половиною - семи тисяч слів та словосполучень, що належать як до терміносистем різних галузей науки і техніки, так і до загальнонаукової (довільний - произвольный, обсяг діяння - область действия тощо) та загальновживаної лексики (брязк - металлический звук, брундук - бурундук, повільно - медленно тощо).

До терміносистеми опору матеріалів можна віднести 78 термінів (причому три з них містять термін опору матеріалів тільки як складову частину: цилиндрический стержень шатуна - вібле гонкове стебло, де терміном ОМ є «цилиндрический стержень» та под.), що становить трохи більше 1 % від загальних восьми тисяч термінів словника. Терміноелементи (косий - косой, площинка - площадка, сучинник - коэффициент та под.) не враховувалися.

«Словник математичної термінології (проект). Ч. ІІ. Термінологія теоретичної механіки» Ф. Калиновича (1926) є другою частиною тритомника, що був підготовлений математичною секцією природничого відділу Інституту української наукової мови УАН. Словник має виразний нормалізаторський характер, усі терміни стратифіковано за рівнем рекомендованості: рекомендовані терміни виділено курсивом, не рекомендовані, але можливі у вжитку надруковано звичайним шрифтом, а неприйнятні та помилкові взято в квадратні дужки. Для кожного українського терміна подаються російський, німецький та французький відповідники. Усього словник містить 952 такі словникові статті, в яких подано терміни теоретичної механіки, фізики та опору матеріалів, а також невелику кількість загальнонаукових термінів. Терміни опору матеріалів становлять 17,5 % (167 терміноодиниць).

У передмові Ф. Калинович коментує тогочасний стан термінології технічної механіки: «...терміни чистої математики, передусім елементарної, вже довго вживалися в підручниках і здебільше були усталені; натомість термінологія теоретичної механіки, якщо не рахувати термінів спільних з фізикою, зовсім не розроблена. Значну кількість термінів виписано з чужомовних джерел і подано їх переклади...» [5: V].

«Словник технічної термінології (загальний)» І. Шелудька й Т. Садовського (1928) є результатом спільної роботи всіх секцій технічного відділу ІУНМ із метою «виготовити словник загально-технічний, що має відгукнутися на вимоги техніка будь-якого фаху» [16: 7]. Задля цього із загальної картотеки відділу обсягом 120 тис. карток було відібрано 35 тис. карток з основною термінологією. Матеріал організовано за алфавітно-гніздовим принципом, словник нараховує понад 18000 гнізд.

До терміносистеми опору матеріалів можна віднести 205 термінів, що становить менше 1% (0,58 %) матеріалу словника, проте за абсолютною кількістю є найбільшим показником поміж тогочасних словників. Серед цих термінів є такі, що не фіксувалися в попередніх словниках (напр., система статически-неопределимая - система статично-нетзначна, система статически-определимая - система статично-значна, усталость (желе-за) - втома та ін.). Проте найбільше вплинуло на кількісний склад те, що автори, наводячи певний термін, послідовно подають до нього максимальну кількість спільнокореневих утворень. Так, якщо у словнику Ф. Калиновича подано лише 1 термін із коренем «срез» (срез, скалывание - сколювання), то у словнику І. Шелудька і Т. Садовського - 7 (срез (предмет) - зрізок (-зка); с. (действие) - зрізування, зрізання; срезанный - зрізаний; срезной - зрізний; срезывание, срезка - зрізування, зрізання; срезывать, -зать - зрізувати, зрізати; срезывающий - зрізтй).

«Словник механічної термінології. Ч.І. Силовні» (1929) є результатом майже чотирирічної праці механічної секції технічного відділу ІУНМ, остаточно упорядкував термінологічний матеріал В. Фаворський. Термінологія, наведена тут, охоплює такі галузі механіки, як «паровики, парові машини, парові турбіна, середопальні рушії, водяні рушії, вітряні рушії, смоки й деталі машин» [13: 6]; усе це разом (крім насосів та деталей машин) того часу називали «силотехнікою», звідси підзаголовок «Силовні» в назві словника. Словник є перекладним, складається з двох частин - російсько-української та українсько-російської. За підрахунками автора, словник містить понад 10 000 термінів. Серед них ми нарахували 178 термінів опору матеріалів (1,8 %). Сюди зараховано також прикметники - леми словникових статей, навіть якщо вони є лише терміноелементами, тобто частинами терміносполук опору матеріалів. Це пов'язано зі способом подавання прикметників у словнику: при кожному з них у дужках зазначено ті іменники, в поєднанні з якими прикметник утворить термінологічне словосполучення (напр., «Косой (срез, изгиб) - скісний», «Изгибающий (момент, усилие) - згинальний...», «Допускаемый (нагрузка, напряжение) - допускний...»).

Отже, простежуючи розвиток лексикографічного відображення термінології опору матеріалів за весь період, можна говорити як про його якісне покращення, так і про кількісне зростання фіксованих у словниках термінів з цієї терміносистеми.

Аналізуючи наведені у словниках українські терміни опору матеріалів, можна відзначити, що вони подекуди запозичуються з інших мов (переважно це стосується термінів-інтернаціоналізмів: деформація, коефіцієнт, момент і под.), а найчастіше творяться за допомогою як словотворчих засобів української мови (балка швеллерная - трям коритуватий, усилие растягивающее - зусилля розтяжне, розтягальне, диск равного сопротивления - кружало рівноопірне тощо), так і вторинної номінації шляхом метафоричного та метонімічного перенесення (крихкий, твердий, гнучкий, гнучкість, напруження, напруга, міцний, міцність, розрив, розтяг, стиснення, опір, зріз, видовження та ін.).

Розвиткові української наукової мови великою мірою сприяла й українізація, розпочата 1923 року: «Частковий перехід високих шкіл, а надто технічних, на викладову українську мову потребує термінологічних словників» [14: 87]. Цей «частковий перехід» (на 1927-1928 рр. - 78% шкіл, 38% технікумів) був значним кроком уперед, адже у 1917 році багато вишів (серед них - Київський університет і Київський політехнічний інститут) відмовилися від українізації навчання [8: 79].

У відповідь на цю потребу з'являється низка підручників із технічної механіки та її розділів (Бургем «Математика для механіків» (1927), Я.В. Столяров «Технічна механіка» (1927), П. Стефан «Основи технічної механіки інженера-машинобудівника» (1932); А.І. Сідоров «Задачі на деталі машин» (1933); Р.В. Поль «Вступ до механіки та акустики» (1933) та ін.), зокрема й підручники та збірники задач з опору матеріалів: Б.Л. Ніколас «Збірник задач на опір матеріялів» (1927), Г. Г. Кривошеїн «Опір матеріалів» (1931), П.Г. Куликівський «Короткий курс опору матеріалів» (1931), С.П. Тимошенко «Збірник задач з опору матеріялів» (1931); М.М. Абрамов «Теорія опору матеріалів» (1932); С.П. Тимошенко «Опір матеріалів» (1934).

До переважної більшості технічних книг у цей період додаються словники, що містять від 30-40 до 200-300 термінів. Наприклад, словничок при «Задачах на деталі машин» А. Сідорова має 141 термін, з них 5 належать до термінології опору матеріалів (зусилля зсувне - усилие секущее; міцність - крепость (прочность); момент згинальний - момент изгибающий; момент крутильний - момент крутящий; момент скручувальний - момент скручивающий). Також є словники при підручниках та задачниках з опору матеріалів (у Г. Кривошеїна - 118 термінів, у М. Абрамова - 171 термін, в обох посібниках С. Тимошенка - по 96 термінів), куди включено не тільки технічні, а й загальнонаукові терміни і навіть загальновживану лексику (аркуш, безпека, діяння, поділка, припущення, рівняння). Загалом принципи добору термінів у цих словниках практично такі ж самі, як і в словниках ІУНМ.

Першим українським підручником з опору матеріалів є «Міцність матеріалів» інженера С. Риндика (1924, Прага). «Підручник практично повний за науковим змістом як на той час і тогочасний рівень науки про міцність» [6: 58], «побудований він вельми продумано і раціонально на строго індуктивній основі» [6: 60], складається зі вступу та 14 розділів («Розтяг і стиск», «Обчислення розтягнутих і стиснутих стрижнів», «Многосяжний розтяг і стиск», «Скіс» і т.д.), у яких затерміновано практично всі наявні на той час поняття опору матеріалів.

До підручника також додано термінологічний словник на 22 сторінках, у передмові до якого автор висловлює свої погляди на засади укладання української термінології: «повна українізація наукової термінології була б ідеальним розв'язком справи», «чужі слова», а в тім числі так звані інтернаціональні, засмічують мову та ущербні впливають на її красу [10: ІІІ], «навіть невдалий, але свій термін є ліпший од чужого» [10: IV]. Словник містить 69 словникових статей, із них тільки у 4 подано терміни власне опору матеріалів: двигар - Trager, балка; обтяжувати - Wirken, действовать; переріз - Schnitt, разрез (сучасне рос. сечение); попереччя (поперечний переріз). Іще 8 лексем можуть використовуватися в терміносистемі опору матеріалів як терміноелементи, тобто компоненти термінів-словосполучень: рівновзір (уравнение), середовий (внутренний), співчинник (коэффициент) та ін. Крім того, всередині статей подається, з різним ступенем коментування, додатково ще 141 термін, із них до термінології опору матеріалів належить 5: кутові, коротчасті, острішники, двострішники, зетові двигарі (різновиди балок за формою перерізу). Отже, з 210 термінів словника до терміносистеми опору матеріалів належать щонайбільше 17 (8 %). Це пояснюється тим, що метою словника було не вибудувати систему термінів певної науки (ця система вибудовується власне в тексті підручника), а проілюструвати важливі для автора ідеї щодо розбудови термінології української мови загалом і подати витворені на національному ґрунті відповідники до усталених інтернаціональних термінів: вібло (циліндр), вирлиця (турбіна), відлука (сегмент), двигар (балка), числорис (діаграма) тощо.

Та вся ця плідна термінологічна праця була штучно перервана у 1934 р., коли вийшов спеціальний журнал Академії Наук України «Мовознавство», 90% статей обох номерів якого були присвячені так званому «націоналістичному шкідництву в мовознавстві»; особливо дісталося словникам та статтям Т. Секунди, В. Фаворського, І. Шелудька та всьому Інститутові Української Наукової Мови за лінію, яку він вів «за керівництвом ватажків українського націоналістичного табору, Єфремових та інших» [15: 10]. 1935 року виходять сумнозвісні виробничий та фізичний бюлетені, де відповідно до резолюції НКО на 40-50% виправлено «шкідницьку термінологію» та «націоналістичний правопис» словників ІУНМ.

Таке політичне втручання перервало природний процес еволюції терміносистеми: за півстоліття було накопичено значний масив термінів-варіантів, з яких у подальшому слід було вибрати найкращі, але відбір мав відбутися природним шляхом - у процесі мовної практики фахівців і широких кіл носіїв мови, а також за допомогою мовознавчих дискусій. Замість цього директивним шляхом було відкинуто переважну більшість варіантів, і навіть замість деяких усталених термінів введено зрусифіковані відповідники. І в термінологічному житті надовго запанував період уніфікації та русифікації.

Отже, проаналізований нами етап розвитку терміносистеми опору матеріалів від 1924 до1934 року є етапом поглибленого розвитку на науковому підґрунті. У підручниках з опору матеріалів вибудовується терміносистема опору матеріалів як стратифікована, відповідно до ієрархії понять, цілісність. У термінологічних словниках цього часу термінологія науки про міцність представлена не випадковими лексемами, а розгалуженою мережею понять, починаючи з наріжних для опору матеріалів.

Подальші дослідження можуть бути спрямовані на з'ясування способів номінації понять терміносистеми опору матеріалів на цьому етапі її розвитку.

словник термінологія мова

Література

словник термінологія мова

1. Гладкий М. Інститут української наукової мови ВУАН / М. Гладкий// Вісник ІУНМ. - К., 1930. - Вип. ІІ. - С. 6-10.

2. Дарма роси М. і Л. Словник технічної термінології : з російським покажчиком / М. і Л. Дармароси. - К. : Горно, 1926. - 292 с.

3. Дубровський В. Російсько-український технічний словник, з додатком сільськогосподарських термінів / В. Дубровський. - К., 1925. - 71 с.

4. Дубровський В. Російсько-український технічний словник, з додатком сільськогосподарських термінів / В. Дубровський. - Вид. 2-е, змінене і доповнене. - К., 1926. - 102 с.

5. Калинович Ф. Словник математичної термінології (проект). Ч. ІІ. Термінологія теоретичної механіки / Ф. Калинович ; Математична Секція Природничого Відділу Інституту Української Наукової Мови УАН ; Математично-Природничо-Лікарська Секція Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. - К. : Держ. вид-во України, 1926.

6. Корнілов О.А. Перший україномовний підручник з опору матеріалів [Текст] / Корнілов О.А. // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Випуск 8. - 2005. - С. 58-62. - ISBN 978-966-8424-76-2.

7. Кочан І.М. Українські термінологічні словники 20-х років ХХ століття з позицій сьогодення / І.М. Кочан // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. - К. : ІУМ НАНУ, 2011- Вип 1. - С. 156-162. - Бібліогр.: 8 назв. - ISSN 2221-8807.

8. Онопрієнко В.І. Осередки національного відродження: Українські університети в 1917-1919 рр. [Текст] / В.І. Онопрієнко // Вісн. АН України. - 1992. - № 2. - С. 77-87.

Размещено на Allbest.ru