Міжвоєнний Дрогобич: до характеристики діяльності органів влади та управління

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міжвоєнний Дрогобич: до характеристики діяльності органів влади та управління

Ігор Чава



Після буремних подій Першої світової та українсько-польської війни, ситуація в Дрогобичі кардинально змінилася, головним чином в контексті політичного життя, адже колишні учасники ЗУНРУ та їх прихильники на початку 20-х рр. ХХ ст. не мали змоги посісти керівні посади в урядницьких інституціях міста. Вже на початку 30-х рр. ситуація суттєво покращилась, адже значна частина українців, була уведена до складу різноманітних міських органів управління, опікунського та дорадчих комітетів магістрату.

На початку міжвоєнного періоду, керівника міста не вибирала міська громада: він призначався зі Львова. На це вказують декілька віднайдених документів. Так, 10 червня 1920 р. у тимчасовий уряд ґміни Дрогобича Львівське намісництво призначило 25 членів (див. Таблицю 1). Керівний склад ради утворювала група: Матеуш Міхал Баліцький - керівник, д-р Леон Пельчар - заступник, чотири асесори: Іґнацій Лобос, Йозеф Хуллес, Павло Динасевич, д-р Міхал Пєховіч (усі - поляки).

30 квітня 1921 р. на адресу староства та уряду ґміни було надіслано додаткове розпорядження, яке фіксувало кризу в організації міської влади (управі ґміни), що пов'язувалася із затримкою введення відповідних змін щодо “очищення” стосунків влади, а також прагненням невідомої групи заволодіти керівництвом з класовою чи навіть роз'єднавчою метою. До староства та управи міста зверталися численні депутації, які прагнули отримати найбільше мандатів, для здійснення захисних заходів, у зв'язку з важкою ситуацією. Дискусії тривали декілька днів, однак головне питання - узгодження кандидатури на посаду голови міської управи, на яку було запропоновано доктора Міхала Пєховича, керівника місцевої організації Національно-демократичної партії Польщі, - не вирішувалось. Водночас, повітовий уряд виставив кандидатуру інженера Станіслава Клеї, радника будівельного управління, керівника відділу регуляції ріки Тисмениці, який характеризувався як політично незаангажована особа, що докладно знає місцеві стосунки.

Окреслена ситуація, могла привести до подальшого затягування справи і спричинитися до хаосу та формування “нездорової атмосфери”. Дрогобицький староста просив дозволу в дирекції суспільних робіт на затвердження кандидатури С. Клеї.

13 (19) травня 1921 р. датується відповідь на згаданий запит тимчасового уряду ґміни Дрогобича і дрогобицького старости, в якій було дано згоду щодо кандидатури С. Клеї. 28 травня Тимчасове управління ґміни м. Дрогобича отримало відповідь на лист від Кресової Дирекції Публічних Робіт у м. Львові (ОДРП), в якій С. Клея не був затверджений. Водночас, рекомендувалося, за погодженням з урядом ґміни, знайти іншу відповідальну особу, наприклад, якогось чиновника, який би був активним та мав достатній авторитет. Замість кількох заступників, пропонувався один, число асесорів мали скоротити. Староста повіту, повинен був вирішити питання протягом п'яти днів.

1 червня 1921 р. Дрогобицький повітовий відділ дав згоду на зміни у керівництві міста і призначив його склад: Леон Реутт - керівник ґміни, з оплатою 500 зл. щоденно; д-р. Адольф Рейтер - заступник керівника, асесори: Адольф Лянґер, Станіслав Клея, Йозеф Хуллес, Матеуш Мельнаровіч, Станіслав Вишинський. Решта складу уряду залишилася без змін.

У міжвоєнний період було відроджено посаду президента міста. Особа, яка призначалася на цю посаду, проходила люстрацію з боку польської служби державної безпеки. Такий підхід був закономірним, оскільки диктувався політикою уряду Юзефа Пілсудського. Відтак, першим президентом-бурґомістром Дрогобича став уродженець Львова Леон Реутт (роки президентства - 1921 - 1931 рр.), який тричі успішно переобирався. На жаль, його біографія маловідома, однак нам вдалося віднайти декілька цікавих джерельних свідчень щодо його діяльності. За спогадами Є. М. Пілецького, Леон Реутт народився 14 квітня 1883 року у місті Львові. Батько Леона Ґустав був інженером, зі шляхетської родини гербу Ґоздава, що походила з околиць Вітебська. Леон мав брата Кароля і сестер Марію та Софію. Здобувши освіту у державній гімназії ім. Франца Йосифа І у Львові, він продовжив своє навчання на факультеті земельного будівництва Львівської Політехніки. У 1910 р. розпочав трудовий шлях у департаменті шляхового господарства Дрогобича.

Є. М. Пілецький стверджує, що Л. Реутт був людиною, яка зуміла вміло лобіювати інтереси представників двох домінуючих національних громад: польської та єврейської. Вочевидь, у перші роки післявоєнного облаштування міського життя, українська громада не допускалася до міських структур управління. Водночас добре відомо, що, принаймні, до початку 30-х рр., міська поліція та спецслужби Польщі вели серйозні переслідування українців, які належали, як до правих, так і лівих підпільних політичних партій і організацій (УВО, ОУН, УНДО, КПЗУ, та ін.), і так чи інакше обстоювали та пропагували незалежність Західної України.

З іншого боку, Л. Реутт відіграв важливу роль в реорганізації соціально-економічного життя Дрогобича. На його долю припала важка місія відбудови міста. Так, саме під його керівництвом була збудована нова ратуша. У 1928 - 1933 рр. місто спроектувало та здійснило будівництво нового водогону з с. Урожа, протяжністю 20 км. Про особливості та важливість цього проекту Л. Реутт виголосив у своєму рефераті на XII засіданні “Газовиків і Водопровідників Польських” у Дрогобичі у 1930 р. Звертаючись до історії, він слушно нагадав про те, що місто завжди потерпати від нестачі води, через погано розвинуті системи водопостачання.

У 1922 р. магістрат приготував проект, але його можна було реалізувати лише коли б відбулося вигідне кредитування, влада також не спішила з його реалізацією, через те що він був підписаний до війни, і в ньому не було прописано кінцевих термінів реалізації. Проблему було вирішено за допомогою Арбітражного Суду, та за згодою обох сторін. Наступним кроком магістрату було призначення керівником проекту професора, доктора Антонія Надольського.

Доповідач повідомляє, що після змін в керівному складі програми роботи з її реалізації розгорнулися досить швидко. Так, у 1925 р. проводиться постачання води у перші пробні колодязі і очисні клепані збірники, які знаходилися ще з часу Першої світової війни в районі “Залісся”. Частина реферату стосувалася безпосередньо інженерних конструкцій. Щодо якості води, вона була середньо твердою, не містила заліза, відповідала споживчим нормам (експертизу проводив Національний інститут продовольчих і споживчих товарів у Кракові).

Роботу водогону повинні були задовільняти дві електропомпи, які були замовленні в Жихлині (фірма Бравн-Бовері), і один трансформатор фірми “Сіменс”. Кошторис водогону становив три з половиною мільйони злотих. Місто не мало таких коштів, і щоб зреалізувати проект, взяло позику в банку Ощадної каси на 20 років починаючи від 1 липня 1932 р. Таким чином, проект мав закінчитися десь аж у 1952 р. Щоб не довести міську казну до заборгованості, було детально проаналізовано не тільки платоспроможність населення, але й кількість споживачів у місті. Для цього відбувся розподіл міста на два райони: центр та близькі забудовані райони, передмістя.

Перший район - це район примусу водопідключення, що своєю чергою означало, обов'язкову оплату за воду, яка становила 1 зл. за 1 куб. м., другий - у залежності від житлового будинку, хоча також приблизно становив 1 зл. У цілому програма дозволяла досить інтенсивно реалізувати роботу, адже усі зацікавлені жителі платили за свою ж воду. Відтак, річний дохід мав складати - 219 912 зл. з першого району, та 126 850 зл. - з другого. Також доповідач повідомляє, що у великій кількості воду будуть брати заводи, залізничне депо та в'язниця. На закінчення президент доповів, що станом на вересень 1930 р., проводяться роботи при джерелах та першому водосховищі. Проект мав недоліки: зокрема, виявилося, що не до всіх будинків було проведено водопостачання.

Окрім того, Л. Реутт розпочав покриття міських вулиць бітумним асфальтом. Так, було повністю заасфальтовано Стрийську вулицю від Ринку до залізничної станції. Водночас, відбувалося масове підключення телефонів у адміністративних та приватних будинках. Так, станом на 1932 р. у місті вже налічувалося 550 абонентів. Важливою заслугою урядування Л. Реутта була заміна освітлення міських вулиць з газових ламп на електричні, проводилася електрифікація міських помешкань. У 1929 р. магістрат гідно оцінив роботу свого президента і на знак подяки запропонував розмісти у ратуші його портрет. Склавши повноваження, Л. Реутт отримував фінансову винагороду за свою працю. Сума, яку отримував колишній бургомістр складала 200 зл. і записувалася міському бюджеті, як “дар благодаті”25. У 1929 р. за сприяння Л. Реутта вийшов друком путівник по Дрогобичу, в якому подавалася коротка довідка та ілюстрації визначних споруд міста.

Л. Реутт був також активним членом різних громадських товариств, клубів та союзів Дрогобича. Його діяльність простежується у дрогобицькому “Товаристві союзу стрілецьких друзів”, яке було засноване 3 березня 1930 р. Припускаємо, що Л. Реутт у товаристві обіймав посаду заступника голови, на що вказує один із протоколів установчих зборів товариства, де прізвище першого президента у списку займає другу позицію після старости дрогобицького повіту Станіслава Порембальского. Члени організації ставили метою організацію відчитів, співбесід, театральних вистав; отримання допомоги для організації навчальних курсів, військової підготовки та фізичного виховання. міжвоєнний лрогобич влада реутт

Також Л. Реутт був членом “Товариства середньої технічної школи у м. Дрогобичі”, яке було засноване 25 листопада 1926 р. Можливо, що Л. Реутт був одним із засновників даного товариства. Також він долучився до розробки та затвердження статуту організації. У лютому 1935 р. припинив свою діяльність у товаристві, можливо, з причини вступу до нього Р Яроша.

1931 рік у житті Леона Реута та міської громади, ознаменувався загостренням політичної боротьби29, яку врешті виграв Раймонд Ярош. Вочевидь, ситуація настільки загострилась, що колишній президент переїхав до Львова.

З 1931 по 1937 рр. президентське крісло Дрогобича обіймав польський магнат, довоєнний бургомістр Дрогобича та власник Трускавця Раймонд Ярош. Польський радикал, представник “групи промисловців”, опозиціонер до так зв. політичної “нафтової групи”. Р Ярош був чи не єдиним представником польської національної громади, який умів більш-менш врівноважено лобіювати в дрогобицькому магістраті та навіть Варшавському сеймі інтереси та потреби різних національних громад (польської, української та єврейської).

Про виконання Р. Ярошем функцій президента міста та про роботу магістрату під його керівництвом, дізнаємося з протоколів засідань міської ради. У них подавалася різнопланова інформації. Зокрема, в одному з протоколів від 29.01.1933 р. дізнаємося про конфлікт між доктором Р. Барановським та доктором Л. Танненбаумом. Це був конфлікт між двома політичними клубами, між якими опинився бургомістр Р Ярош.

На засіданнях міської ради розглядалися питання: формування та наповнення міського бюджету та його зміни, продаж муніципальної землі, затвердження осіб відповідальними за дільниці у місті та ін. Систематичні засідання вів Р Ярош, а в часі його відсутності - заступник.

Протоколи магістрату засвідчують, що міська влада досить докладно розглядала питання та проблеми, що на той час існували у місті. Це стосувалося різних сфер життя. Так, у протоколі від 14.06.1933 р. дізнаємося про виконану роботу по ремонту доріг та тротуарів. У підпункті про “міські електричні мережі” вказується на заміну та укріплення вже існуючих електропроводів на конкретних вулицях. Звідси дізнаємося, які вулиці на 1933 р. мали нічне освітлення: Т. Чацького, І. Франка, Крита, Св. Юра, Завіжна. Це свідчить про стабільну роботу підлеглих магістрату фірм, які забезпечували догляд за інфраструктурою. Підпункт “водопостачання” інформує про нові підключення, який за урядування Р Яроша вже було 18. Між іншим дізнаємося й про те, що за перший рік відбулося 4 прориви труб, натомість 14 стічних ям було підключено до загальної каналізації та встановлено 3 нові стічні ями.

Герман Кріґель запропонував прийняти статут про оподаткування власників собак. Статут стосувався мешканців ґміни міста Дрогобич, які у обов'язковому порядку мали платити податок. Щодо пропозиції оподаткування громадських забав, ігор та видовищ, то ситуація була особливо складною, оскільки оподаткування стосувалося національних товариств. Скажімо, оподаткуванню підлягали такі види розваг: тоталізаторні ігри, театральні вистави і виступи вищої художньої вартості, концерти не пов'язані з іншими атракціями, музейні експозиції, також доповіді і презентації, катання на ковзанах, публічні розваги і видовища, які не мають прибуткової мети і керуються виключно на основі права діючих товариств і клубів, кінні забіги, сатиричні вистави, танцювальні та дитячі ігри та ін., циркові вистави, вар'єте і кабаре, спортивні імпрези.

Про адміністративно-територіальний поділ міста, дізнаємося з того ж протоколу. Дрогобич поділявся на 11 округів, котрі мали своїх соціальних опікунів та заступників, які обиралися на посади терміном на три роки. Округ 1: Ринок, Малий Ринок, Ковальська, Чацького, Столярська, Шкільна, Слюсарська, Лазєнна, Риб'я, Шевська, Крашевського, Ґарбарська, Св. Бартоломея (опікун Еміля Сафріла, заступники: Міна Рурберґова і д-р Еміль Фрідлендер. Округ 2: Доктора Рейха, Брудна, Скотніцька, Цвинтарна, Собеського (від Стрийської, Скотніцької і Колійової Нижньої), (опікун д-р Зигмунд Бархаш, заступники: Юзефа Гуллеса і Лоеля Райфлер). Округ 3: Собеського (від Скотніцької до Лішнянської), Сенкевича, Сніжна, Самбірська, Міцкевича і Лішнянска (опікун Александр Горніцький, заступники: Андрій Модрицький і Антоній Огнєвський). Округ 4: Флоріанська, Беднарська, Шевченка, Маріацька, Сільна, Св. Івана, Св. Хреста, Тиха, Церковна, Вербова, Побук, Спокійна (опікун кс. Онуфрій Ганзевич, заступники: Томаш Дзєнєвіч і Наталі Ротенберг. Округ 5: Жупна, Ягеллонська, Гончарська, Солоний ставок, Коминярська і площа Зварицька (опікун д-р Генрик Грунгаут, заступники: Анна Бауер і Ірина Конечна. Округ 6: Конарського, Бориславська (до залізничної рампи), Горішня брама, Завіжна, Св. Юра, Шашкевича (опікун Василь Яців, заступники: Микола Мицавка і Норберт Сайферт). Округ 7: Ґрюнвальдська (від рампи до Гірки),

Коростянська, Козловського, Фабрична із заводами „Нафта” та „Галіція” (опікун Петро Хомичний, заступники: Йозеф Пельц і Кароль Жебкс). Округ 8: Підвалля, Завалля, Словацького, Шопена, Смолки, Ґрюнвальдська (від Ринку до рампи), Пілсудського (опікун Клара Таненнбаум, заступники Зигмунд Жвіліннг і Зигмунт Гутеннплан). Округ 9: Війтівська гора, Польна, Перетята і Болонна (опікун Томаш Клісєцький, заступники: Юліана Панчишин і Томаш Урбанович). Округ 10: Стрийська (до школи), Різницька, Млинарська, Плебанська (опікун Михайлина Віткевичова, заступники: Теодор Шипайло і Ілько Коссак). Округ 11: Стрийська (від школи до Польміну), Колійова Вижня і Колійова Нижня, Раневицька, Колія і Польмін (опікун Раймонд Галушка, заступники: Август Стасяк і Міхал Яхне).

Гадаємо, що відповідальність за догляд міського порядку частково покладався в Дрогобичі на самих мешканців. Такий підхід з одного боку засвідчував намагання Р Яроша піднести міську культуру, а з іншого - залучити мешканців до виконання пропонованих магістратом реформ.

Відповідно до рішення Міністерства Внутрішніх Справ Польщі (далі - МВСП) у Дрогобичі збирався податок на потреби кладовища, з метою захисту його від руйнування. Сума ж самої оплати регулювалася магістратом, вона коливалася в залежності від типу поховання та його розмірів. Так, дитяче поховання коштувало 5 зл., стандартне - в середньому 35 зл., родинний гробівець - 200 зл., встановлення хреста - від 5 до 20 зл., залізобетонна огорожа на дитячу і дорослу могилу - 25 та 30 - 40 зл. відповідно, встановлення пам'ятника - 60 зл. Окреслений податковий баланс свідчить про раціональне використання міського земельного фонду, що зрештою підтверджується компактним плануванням міських некрополів міжвоєнного часу.

Міська влада реалізовувала будівництво дешевого житла. Програма мала розпочатися в 1933 р. і тривати до 1936 р. Виконуючи ухвалу, магістрат вносив свої пропозиції, щодо підведення комунікацій до житла. Зокрема, в одному з пунктів вказувалося на те, що підключення газу та води здійснювалося за рахунок приватного бізнесу, а щодо каналізації, то це робилося за рахунок магістрату. Також встановлювалися фіксовані податки, як, наприклад, плата за підключення приватних каналів міських стічних вод, а також за технічний нагляд за водопроводом та водовідведенням. З останніх двох стягувалася плата в розмірі 10 зл. Будівництво туалетної кімнати коштувало 3 зл.

20 жовтня 1934 р. відбулося перше засідання новообраних міських депутатів. Слід зауважити, що у новій раді відбулися зміни - зменшилася кількість міських депутатів з 47 до 32 осіб, а також депутатські крісла зайняли нові обличчя (див. Табл. 5 та Табл. 6). На цьому засіданні новообраний склад міської ради розглядав фінансові питання, які стосувалися утримання керівного складу. Визначалася зарплата президенту та віце-президенту міста, а також одному присяжному. Відтак, були встановлені такі розміри зарплат: президент - 250 зл., віце-президент - 125 зл., одному присяжному - 12 злотих за кожний день праці.

р. магістрат виніс на порядок денний питання обрання членів ревізійної комісії та її статут, а також інституційну документацію спеціальної комісії з питань комунальних податків42. До складу керівництва ревізійної комісією було обрано кс. д-ра Казимира Котулю, членами: о. Северина Бараника, д-ра Маргулеса Сімхе, Яна Опіца, Йоеля Рафлера, Станіслава Взорека.

р., відбулося надзвичайне засідання магістрату, у присутності повітового старости Тадеуша Хмілевського, причиною чого стала смерть маршалка Й. Пілсуцького. Р Ярош зачитав слова співчуття від імені президента Речі Посполитої Ігнація

Мосціцького. Бургомістр розпорядився розвісити клепсидри по місту, надіслати телеграму до родини померлого зі співчуттям, відправити делегатів на похорони, а також створити фундацію для сиріт польських легіоністів. Також зі словами співчуття виступили представники політичних клубів магістрату: від імені голови польського клубу д-р Еміль Скульскьий, від імені українського клубу о. Северин Бараник, від імені єврейського клубу д-р Павел Адлерсберґ.

Відповідно до міністерських рескриптів та розпоряджень магістрат Дрогобича зобов'язувався сприяти розвитку культурних програм різних національних громад. Відтак, поряд із фінансуванням державних проектів гроші щоквартально отримували на свої рахунки українські, польські та єврейські товариства. Відтак пропонуємо увазі порівняльний реєстр бюджетного фінансування усіх культурно-релігійних та світських організацій міста Дрогобича.

№ п/п	Назва організації чи напрямку.	Розмір фінансування у польських злотих (жовтень 1935 р.)	Національна громада
1	Дитячий будинок св. Ядвіги (охоронка)	572	польська
2	Жіноча польська бурса (Т.О.М.)	103	польська
3	Клініки при дитячому будинку св. Ядвіги	75	польська
4	Дім єврейських сиріт	562	єврейська
5	Товариство єврейського дитячого будинку	112	єврейська
6	Українська захоронка	375	українська
7	Дитячий будинок С.С. Василіянок	131	українська
8	Годування дітей у школах	274	польське
9	Годування дітей у школах релігійних Талмуд Тора і Б(а)ейс Яков (Bajs Jakow)	56	єврейська
10	На годування українських дітей у гімназії і загальній школі “Рідна школа”	225	українська
11	Субвенції для українського товариства опіки на дітьми і молоддю, на годування і одежну допомогу для дітей греко-католицьких в українських приватних загальних школах та інших дітей, що потребують допомоги	200	українська
12	Субвенції на табір відпочинку для римо- католицьких дітей	142	польська
13	Для союзу праці жінок та організацію гуманітарної допомоги	250	польська
14	Для табору відпочинку товариства Єврейських жінок “Візо” і дошкільне виховання	100	єврейське
15	На український табір відпочинку	118	українське
16	Допомога єврейським студентам, для “Комітету товариства приятелів молоді академічної у Львові”	56	єврейське
17	Для товариства св. Вінцента з Паулу	176	польське
18	Для народної організації жінок, на забезпечення кухні для римо-католицьких дітей	150	польське
19	На організацію свята оплатки для гарнізонів дрогобицьких	83	польське
20	Для інвалідів Речі Посполитої	50	польське
21	Для єврейського дому пристарілих	131	єврейське
22	Народне товариство грошової допомоги	187	польське
23	Єврейський комітет роздачі хліба	94	єврейське
24	Для товариства жінок дрогобицьких	56	польське
25	Годування бідних євреїв у загальній лікарні	50	єврейське
26	Товариство Езра для підтримки єврейських емігрантів	75	єврейське
27	Ґмітаф Ґесед для надання безвідсоткових позик убогим.	75	єврейське
28	Товариство українських жінок дрогобичанок	81	українське
29	Єврейська асоціація комітету порятунку	50	єврейське
30	На соціальні цілі Стрілецького Союзу(відділ у Дрогобичі)	100	польське
31	На соціальні цілі жіночого відділу у Дрогобичі	75	польське
32	На соціальні цілі польських скаутів (відділ у Дрогобичі)	100	польське
33	Учасників єврейських битв за незалежність Польської держави	37	польське
34	Бріт Канаан	25	єврейське
35	Для Союзу унтер-офіцер - резервістів	50	польське
36	Гурток резервістів у Дрогобичі	50	польське
37	Товариство Військовополонених	50	польська
38	Пожежників добровольців	100	польське
39	Патронаж опіки над ув'язненими	50	польське

Таким чином, станом на жовтень 1935 р., на польські організації дотація становила 2 680 зл., на єврейські - 1 386 зл., на українські - 1 130 зл. (йшлося про 21 польську, 12 єврейських і 6 українських організацій та товариств).

Окрім цього, місто включалося в загальнопольську антиалкогольну кампанію. Податки на виготовлення та продаж спиртних напоїв були високими, що змушувало численних дрогобицьких шинкарів та власників кнайп лобіювати свої інтереси у магістраті. Нам не відомо, хто ці інтереси реально лобіював, але в одному із протоколів ради за 29.10.1935 рік йдеться про виступ райці д-ра Лібермана, який запропонував залишити податкові суми на рівні 50 відсотків враховуючи важкий економічний стан десятків корчм та шинків.

Місцева влада міста на підставі тогочасних законів, що стосувалися громадських товариств та організацій, часом забороняла їх відкриття, причому, проскрибуванню піддавалися лише українські і єврейські громади. Так, наприклад, під заборону діяльності потрапило українське товариство “Союз українок”. Слід відзначити, що за майбутнім керівним складом організації слідкував Відділ Безпеки Польщі (ВБП). На це вказує те, що у своїй замітці від 13.03.1931 р. ВБП стверджувало, що члени товариства знаходяться “під політичним впливом” Українського національного-демократичного об'єднання (УНДО), а також є членами розформованого товариства “Жіноча громада”. Попри це, дане товариство було зареєстроване у м. Дрогобичі, про те 6.05.1938 року воно було ліквідоване з причини “недотримання статуту через політичну діяльність”.

р. староство у м. Дрогобичі на підставі тогочасних законів заборонило відкриття “Товариства для розвитку сільськогосподарської праці та видавничого промислу серед євреїв у Польщі “Аґроїд дрогобицький”. Причино такого рішення було те, що існування даного товариства могло спровокувати загрозу безпеці, спокою і публічному порядку. Також виникла підозра, щодо продовження діяльності нелегальних політичних угрупувань, особливо недавно припиненої антиурядової “Всеєврейської партії праці” (“Ogolnozydowska partia pracy”), яку польська влада звинувачувала у комуністичних поглядах.

Політика “умиротворення” української громади полягала у ревізії діяльності товариств, кооперативів та конфіскацію “забороненої” літератури. Під контроль та обшуки потрапили Народний Дім, Українська Захоронка, гімназія Рідної Школи, Повітовий Кооперативний Союз, Маслосоюз, жіноча семінарія. Члени даних товариств були заарештовані на термін від 2 до 4 тижнів. Звинувачували в незаконному зберіганні зброї.

Міжвоєнний Дрогобич був чи не найбільш толерантним містом у Другій Речі Посполитій. Літературні джерела і спогади дрогобичан засвідчують, що серйозних міжнаціональних конфліктів тут не було, більше того, Мар'ян Ґерман назвав його “півтора міста” (пів-польського, пів-єврейського, пів-українського). Також у Дрогобичі не було випадків, коли б на міжнаціональному ґрунті суперечки доходили до кровопролиття, що було характерно, наприклад, для Львова. Поляки, євреї, українці а також інші дрібніші національні групи (німці, вірмени, австрійці), як і колись, жили між собою у досить непоганій гармонії. Єжи Дробішевський, у своїх спогадах писав про теплі стосунки з українськими та єврейським гімназійними колегами, які вільно спілкувалися своїми мовами, а в школах навчання здійснювалося польською, українською, івритом та ідишем. Він також пригадує лише дві сутички на міжнаціональному ґрунті у Дрогобичі, які сталися між поляками і євреями, а також між поляками і українцями. Але вони відбулися після футбольних матчів, що не дає змоги оцінити це, як конфлікт між громадами міста.

3 вересня 1936 р. на засіданні міської ради розгадалися питання фінансового забезпечення міста. Несподівано, кс. д-р К. Котула вручив президентові міста звернення 16-х депутатів, в якому ініціювалося питання про беатифікацію дрогобичанина отця Мартина Лятерни, який характеризувався як “земляк, один із найвидатніших писарів і польських учених XVI ст., невтомний місіонер і проповідник закону Отців Єзуїтів, утоплений протестантськими піратами-шведами у Балтійському морі.., про якого живе пам'ять у всьому нафтовому басейні на південно-східних кресах Речі Посполитої”. Відтак, міська рада ухвалила звернутися з відповідним проханням до папи Пія ХІ.

Станом на кінець 1930 рр., міські органи влади очолювали: президент міста Міхал Пєховіч (1880 - 1940), віце-президент Леон Таненбаум, староста Еміль Вехрстейн (1889 - 1959), керівник районної команди поповнення Мєчислав Млотек (1893 - 1986), командир гарнізонної команди підполковник Юзеф Гавлік (1895 - 1941), керівник повітової команди фізичного виховання і військової підготовки капітан Станіслав Стечковський (1897 - 1980), командир 2-го батальйону 6-го полку Підгалянських стрільців майор Ян Вільчак (1898 - 1939), начальник гродського суду Ян Леон Зєлінський (1880 - 1940), начальник карного закладу на Гірці підкомендант Альфред Сурмінський (1895 - 1940), з 11.05.1939 р. - командант Елігій Новаковський, директор відділу Польського банку Здзіслав Пілєцкий (1882 - 1940), нотаріуси - Станіслав Гісло, Еміль Віткєвич, Ігнаци Жакі, комірники - Флавіан Хруповіч, Ян Фрідлевич, Казімєж Сваровський. Так чи інакше, польські органи влади втілювали в життя дискримінаційну політику щодо українців.

Останнім бургомістром міжвоєнного Дрогобича був доктор Міхал Пєхович. На жаль, його біографія майже невідома. За освітою він був адвокатом, мав практику в Дрогобичі. Після розпаду Австро-Угорської імперії переймався амбітними намірами зайняти посаду місцевого урядовця. Користувався повагою серед громади, неодноразово висувався на посаду тимчасового управителя ґміни Дрогобича. Був керівником місцевої групи Національно-демократичної партії Польщі (партія сповідувала праві ідеї). Припускаємо, що М. Пєхович мав складні і можливо навіть неприязні стосунки зі своїм попередником Р. Ярошем. На це вказують наступні факти: Р. Ярош був членом “Товариства ремісників та промисловців “Зірка”, до 1934 р. виконував функції голови. Згодом його місце посів майбутній бургомістр Дрогобича Міхал Пєхович. Можливо, що в середовищі Товариства між Р. Ярошем та М. Пєховичем зародився конфлікт, який призвів до усунення Р Яроша від керівництва. Вочевидь, невипадково головою Товариства одразу став М. Пєхович. Згодом ця напруженість між ними стала відчутною під час засідань у сесійній залі міської ради, коли Р Ярошу надавали почесного громадянина міста.

За розпорядженням міського голови М. Пєховича було прийнято план очищення міста від щурів. Дане завдання бургомістр поклав на свого заступника Л. Тененбаума. 14 липня 1938 р. міська рада прийняла рішення розпочати будівництво жіночої школи по вул. Г. Сенкевича (сучасна І. Франка).

Можна стверджувати, що саме в міжвоєнний період польська громада Дрогобича прагнула всіляко пропагувати свою історію та культурні національні надбання з метою самоствердження, а також більш конкурентно почувати себе перед лицем українців. Так, наприклад, напередодні Другої світової війни (1939 р.) дрогобицька міська громада зверталася до владних структур Польщі у справі герба57. Не виключно, що у даному питанні важливу роль відграв М. Пєхович. За сприяння бургомістра, світ побачила друга частина брошури відомого краєзнавця М. Мсцівуєвського “З історії Дрогобича”.

У жовтні 1939 р М. Пєхович був у числі перших заарештований радянським режимом і вивезений в Росію. Його подальша доля невідома.

Підсумовуючи, зазначимо, що зібраний матеріал яскраво ілюструє організацію міського життя, розвиток та удосконалення органів влади, міського самоуправління, розкриває функції та роль управлінських та громадсько-політичних лідерів Дрогобича, а також проливає світло на стосунки національних громад.



Літератури

Футала В. Місто Дрогобич в XIX - XX ст. (Історіографія проблеми) // Дрогобицький краєзнавчий збірник (далі - ДКЗ). - Вип. IV. - Дрогобич, 2000. - С. 223-233; Бібліографія Дрогобича / Упор. Л. Тимошенко. - Дрогобич, 2001; Чава І. Часопис “Ziemia Drogobycka” як джерело до історії Дрогобича, Борислава та Трускавця // ДКЗ. - Вип. XVI. - Дрогобич, 2012. - С. 565-572.

Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) / Наук. Ред. Л. Тимошенко. - Дрогобич, 2009. - С. 141-178.

Див., напр.: Тимошенко Л. Дві нові книги про Дрогобич // ДКЗ. - Вип. ХІІІ. - Дрогобич, 2009. - С. 385-388; Його ж. Дрогобич Фелікса Ляховича (доля мистця в контексті взаємовпливів польської і української культур) // Fasciculi Musei Regionalis Brzozoviensis. - № 4. - Brzozow, 2009. - S. 151-159.

Лазорак Б. Раймунд Ярош (1875 - 1937 ): будівничий і реформатор // Інтернет газета “Майдан”. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://maydan.drohobych.net/?p=11529

Сеньків М. Культурно-національне життя Дрогобича у міжвоєнний період (1919 - 1939 рр.) // ДКЗ. - Вип. XIV - XV - Дрогобич, 2011. - С. 338-344.

Попп Р Етносоціальний склад населення Дрогобича (30 - 60 ті рр. XX ст. ) // ДКЗ. - Вип. XI-XII. - Дрогобич, 2008. - С. 349-359.

Nicieja St. S. Kresowe trojmiasto. Truskawiec-Drohobycz-Boryslaw. - Wroclaw, 2009. - S. 61153.

Тимошенко Л. Контрасти образу Дрогобича в “Кресовому трьохмісті” Станіслава Ніцєї // Міський інформ ресурс “Трускавецький вісник”. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.protruskavets.org.ua/statti/st58_9_6.html

Хцюк А. “Атлантида”. Розповідь про Велике Князівство Балаку “Місяцева Земля”. Друга розповідь про Велике Князівство Балаку - К., 2011.

Державний архів Львівської області (далі - ДАЛО). - Ф. 1137. - Оп. 1. - Спр. 272. - Арк. 7.

Там само. - Арк. 1.

Там само.

Там само.

Там само. - Арк. 2

Там само. - Арк. 6.

Pilecki J. Pierwszy Prezydent Drohobycza - Leon Reutt // Ziemia Drohobycka. - № 10. - Wroclaw, 1997. - S. 16-17.

Tam ze.

Tam ze.

Reutt L. Wodoci^gi mista Drohobycza. (Referat wygloszony na XII Zjezdzie Gazawnikow i Wodoci^gowcow Polskich w Drohobyczu w r. 1930) // GAZ I WO DA. - № 9. - ROK X. - Dro- hobycz, wezesien, 1930. - S. 217-219.

Tam ze.

Tam ze.

Tam ze.

Tam ze.

Tam ze.

ДАЛО. - Ф. 1205. - Оп. 1. - Спр. 202. - Арк. 273.

Mscislaw Msciwujewski. Krolewskie wolne miasto Drohobycz. - Lwow - Drohobycz, 1929. - S. 1-34.

ДАЛО. - Ф. 1 - Оп. - 53. - Спр. 6394. - Арк. 1-26.

Там само. - Спр. - 497. - Арк. 1-19.

Pilecki J. Pierwszy Prezydent Drohobycza - Leon Reutt // Ziemia Drohobycka. - № 10. - Wroclaw, 1997. - S. 16-17.

Лазорак Б. Раймунд Ярош (1875 - 1937 рр.) - власник курорту Трускавця і бургомістр міста Дрогобича //Міський інформ ресурс “Трускавецький вісник”. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://protruskavets.org.ua/rajmund-yarosh-1875-%E2%80%93-1937-rr-%E2%80%93- vlasnyk-kurortu-truskavtsya-i-burhomistr-mista-drohobycha/

ДАЛО. - Ф. 1205. - Оп. 1. - Спр. 202. - Арк. 1-2.

Там само. - Арк. 18.

Там само.

Там само.

Там само. - Арк. 21-22.

Там само. - Арк. 25.

Там само. - Арк. 28.

Там само.

Там само. - Арк. 29.

Там само. - Арк. 104.

Там само.

Там само. - Арк. 109.

Там само.

Там само. - Арк. 159.

Там само. - Арк. 184.

ДАЛО. - Ф. 1205. - Оп. 1. - Спр. 202. - Арк. 182.

ДАЛО. - Ф.1. - Оп.53. - Спр.8975. - Арк. 1-37.

Там само. - Оп.5. - Спр.24. - Арк. 2.

Верган В. Пацифікація Дрогобицького повіту // Дрогобиччина - земля Івана Франка: Зб. географічних, історичних, етнографічно-побутових і мемуарних матеріалів. - Т. II. - С. 24-25.

Nicieja St.-S. Kresowe trojmisto: Truskawiec - Drohobycz - Boryslaw... - S. 79-81.

ДАЛО. - Ф. 1205. - Оп. 1. - Спр. 202. - Арк. 294.

Там само. - Арк. 298

Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку ХХІ ст.)... - С.145-146.

ДАЛО. - Ф.1. - Оп. 54. - Спр. 452. - Арк. 1-79.

Хцюх А. “Атлантида”. Розповідь про Велике Князівство Балаку. “Місяцева Земля”. Друга розповідь про Велике Князівство Балаку - К., 2011. - С. 484-485.

ДАЛО. - Ф. 1. - Оп. 29. - Спр. 1365. - Арк. 2.

Чава І. Часопис “Ziemia Drohobycka” як джерело до історії Дрогобича, Борислава та Трускавця // ДКЗ. - Вип. XVI. - Дрогобич, 2012. - С. 565-570.

Msciwujewski М. Z dziejow Drohobycza. - Cz. II. - Drohobycz, 1939. - S. 202.

Lista polakow arestowanych, zamordowanych wzgl^dnie wywiezionych z miasta Drohobycza і powiatu w czasie rzqdow sowieckich w latach 1939 - 1941. Zestawiona staraniem Polskiego Okr^g. Komitetu Pomocy w Drohobyczu. - Drohobycz, 1942. - S. 16.



Додатки

Таблиця № 1. Список тимчасового уряду м. Дрогобича на 10 червня 1921 р.

№ п/п	Прізвище та ім'я
Кирилиця	Латина	Займана посада
1	Матеуш Міхал Баліцький	Mateusz Michal Baliczkiego	Керівник уряду
2	Др. Леон Пельчар	Dr. Leon Pelczar	Заступник керівника уряду
3	Іґнацій Лобоса	Ignacego Lobosa	Перший асесор
4	Юзефа Хуллес	Jozefa Hulles	Другий асесор
5	Павло Динасевича	Pawel Dunasiewicza	Третій асесор
6	Др. Міхал Пєховича	Dra. Michala Piechowicza	Четвертий асесор
Інші члени
7	Йозефа Берґера	Jozefa Bergera
8	Яна Блаза	Jana Blaza
9	Станіслава Ґерстмана	Stanislawa Gerstmana
10	Микола Хексла	Mikolaja Heksla
11	Коломона Хаттера	Kolomana Huttera
12	Єндзнея Лобоса	Jfdnzeja Lobosa
13	Адольфа Лангера	Adolfa Langera
14	інж. Зигмунта Малавськего	inz. Zygmunta Malawskiego
15	Матеуша Мельнаровіча	Mateusza Melnarowicza
16	Бендикта Ніємчика	Benedykta Niemczyka
17	Мартіна Петршука	Marcina Pietruszkf
18	Інж. Леона Реутта	Inz. Leona Reutta
19	Пьотра Сенкевіча	Piotra Senkiewicza
20	Др. Леона Шпітцмана	Dra. Leona Spitzmana
21	Юзефа Стернбаха	J ozefa Sternbacha
22	Віктора Ступніцького	Wiktora Stupnickiego
23	Ґорґонуша Тобяшка	Gorgonusza Tobiaszka
24	Анджея Возняка	Andrzej a Wozniaka
25	Юзефа Врубла	Jozefa Wrobla



Таблиця 2. Особистий податок працівників Магістрату м. Дрогобич (7 вересня 1926 р.).

№ п/п	Прізвище та ім'я	Заробітна Плата (зл.)	%	По Даток (зл.)
Кирилиця	Латина
1	Інж. Реутт Леон	Inz. Reutt Leon	688	3.9	26.83
2	Др. Рейтер Адольф	Dr. Reiter Adolf	344	2.6	8.94
3	Войтовіч Юліан	Wojtowicz Juljan	691	3.9	26.95
4	Кріґель Герман	Krigel Herman	536.20	3.3	17.70
5	Войцік Томаш	Wojcik Tomasz	403.91	2.9	11.71
6	Лялька Ян	Lalka J an	348.87	2.6	9.07
7	Кушнір Степан	Kusznir Stefan	409.50	2.9	11.88
8	Баліцкі Ян	Balicki Jan	280.07	2.2	6.16
9	Фурдзин Ян	Furdzyn Jan	247.05	2.2	6.03
10	Срочинскі Якоб	Sroczynski J akob	347.15	2.6	9.03
11	Яґер Владислав	Jager Wladyslaw	315.76	2.4	7.58
12	Данхоффер Мечислав	Danhoffer Mieczyslaw	298.99	2.3	6.88
13	Пола Йозеф	Pola J ozef	226.75	1.7	3.85
14	Бурґхард Францішек	Burghardt Franciszek	261.87	2.1	5.50
15	Ольчик Ґустав	Olcyk Gustaw	297.99	2.3	6.85
16	Др. Тайґерман Еміль	Dr. Tiegerman Emil	644.13	3.6	23.20
17	Др. Хофнер Оскар	Dr. Hoffner Oskar	516.85	3.2	16.55
18	Інж. Святкевич Тадеуш	Inz. Swi^tkiewicz Tadeus	567.16	3.4	19.30
19	Івановські Ян	Iwanowski Jan	240	1.8	4.32
20	Інж. Клісєцький Владислав	Inz. Klisiecki Wladyslaw	278.78	2.2	6.13
21	Прокопов Міхал	Prokopow Michal	219.08	1.6	3.50
22	Сольчак Як	Solczak Jan	214.35	1.5	3.21
23	Соя Вавжинець	Soja Wawrzyniec	231.12	1.7	3.93
24	Ляхович Казимир	Lachowicz Kazimierz	231.12	1.7	3.93
25	Інж. Щепка Станіслав	Inz. Szczepka Stanislaw	622.20	3.5	21.80
26	Чубатий Володимир	Czubaty Wlodzimierz	623.49	3.5	21.82
27	Хоффман Францішек	Hoffman Franciszel	288.53	2.3	6.64
28	Фурдзин Владислав	Furdzyn Wladyslaw	231.12	1.7	3.93
29	Інж. Лаврунов Ян	Inz. Laurynow Jan	512.99	3.2	16.41
30	Шнепф Еліаш	Schnepf Eljasz	369.94	2.8	10.36
31	Брезіцькі Антоні	Brzezicki Antoni	339.39	2.6	8.85
32	Возняк Як	Wozniak Jan	231.12	1.7	3.93
33	Інж. Ялонек Францішек	Inz. Jelonek Franciszek	549.99	3.3	18.15
Загальна сума 360.92 зл.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Таблиця 5.Склад міської ради м. Дрогобича на 9 травня 1934 р.

Список
№ п/п	Кирилиця	Латина
1	Др. Адлерсберґ Павло	Dr. Adiersberg Pawel
2	Бадак Йозеф	Badak Jozef
3	Др. Барановський Тадеуш	Dr. Baranowski Tadeusz
4	Бек Юзеф	Beck Jozef
_5“	Білюховський Зиґмунт	Biiuchowski Zygmunt
6	Варивода Микола	Warywoda Mikolaj
7	Др. Вінніцький Еліаш	Dr. Winnicki Eljasz
8	Др. Вітвіцкі Степан	Dr. Witwicki Stefan
9	Др. Ірунгаут Генрик	Dr. Grunhaut Henryk
10	Інж. Дидиньський Володимир	Inz. Dydynski Wlodzimierz
11	Дінстаґ Абрагам	Dienstag Abraham
12	Інж. Дубік Юзеф	Inz. Dubik Jozef
13	Заморський Францішик	Zamorski Franciszek
14	Кс. Кісєль Пасив	Ks. Kisiei Pasyw
15	Інж. Клея Станіслав	Inz. Kieja Stanislaw
16	Др. Козіцкі Єжи	Dr. Kozicki Jerzy
17	Кс. Др. Котула Казимир	Ks. Dr.Kotuia Kazimierz
18	Крафт Макс	Kraft Maks
19	Кушнір Теофіль	Kusnierz Teofii
20	Др. Ліберман Леопольд	Dr. Lieberman Leopoid
21	Др. Маґулєс Сімхе	Dr. Marguiies Simche
22	Мельнарович Матеуш	Meinarowicz Mateusz
23	Інж. Метзіс Юзеф	Inz. Metzis Jozef
24	Мицавка Микола	Mycawka Mikoiaj
25	Модрицький Андрій	Modrycki Andrzej
26	Новосельський Петро	Nowosieiski Piotr
27	Панцер Лейб	Panzer Leib
28	Інж. П'єтровський Вацлав	Inz. Piotrowski Waclaw
29	Др. Пєхович Міхал	Dr. Piechowicz Michal
30	Рейфлер Иоель	Reifier Joei
31	Ротенберґ Самуель	Rothenberg Samuei
32	Рурберґ Вільгельм	Ruhr berg Wiiheim
33	Сасик Стефан	Sasyk Stefan
34	Саундхаус Шмерль	Sandhaus Schmeri
35	Сафрін Еміль	Safrin Emii
36	Сейферт Норберт	Seifert Norbert
37	Др. Скульський Еміль	Dr. Skuiski Emii
38	Спандорф Леон	Spandorf Leon
39	Др. Танненбаум Леон	Dr. Tannenbaum Leon
40	Др. Тарґовський Тадеуш	Dr. Targowski Tadeusz
41	Тарковський Францішек	Tarkowski Francizek
42	Урбанович Ян	Urbanowicz Jan
43	Фрітц Людвік	Fritz Ludwik
44	Др. Хаусман Иоахим	Dr. Hausman Joachim
45	Хомсова Лариса	Chomsowa Larysa
46	Цвілінґ Зиґмунт	Zwiiiing Zygmunt
47	Шипайло Теодор	Szypajlo Teodor

Таблиця б.Склад міської ради м. Дрогобича на 20 травня 1934 р.

Президент міста Раймонд Ярош (Rajmond Jarosz)
Суд присяжних: 1. Інж. Станіслав Клея (Inz. Stanislaw Kleja). 2. Осіовські Казимир (Osiowski Kazimierz). 3. Др. Вітвіцькі Степан (Dr. Witwicki Stefan).
Склад міської ради
№ п/п	Кирилиця	Латина
1	Др. Павел Адлсберґ	Dr. Adlersberg Pawel
2	о. Северин Бараник	Ks. Baranyk Seweryn
3	Інж. Кароль Бауер	Inz. Bauer Karol
4	Зиґмунд Білуховський	Biluchowski Zygmunt
5	Людвік Фріц	Fritz Ludwik
6	Зиґмунд Гутенплан	Guttenplan Zygmunt
7	Ян Гобгарський	Hobgarski Jan
8	Ліпа Йоллес	Jolles Lipa
9	Зиґмунд Кобрин	Kobryn Zygmunt
10	Др. Юзеф Костжемський	Dr. Kostrzemski Jozef
11	Кс. Др. Казимир Котула	Ks. Dr. Kotula Kazimierz
12	Др. Абрагам Кріґель	Dr. Krigel Abraham
13	Михайло Кравецький	Krzawiecki Michal
14	Др. Леопольд Ліберман	Dr. Lieberman Leopold
15	Др. Сімхе Маргулес	Dr. Margulies Simche
16	Микола ...

Подобные документы

• Юрій Дрогобич – ректор Болонського університету

  Історичний розвиток Болонського університету, який став ініціатором Болонського процесу, його зв'язок з Україною в минулому. Найвідоміші з творів Юрія Дрогобича. Праця на посаді ректору Болонського університету. Зв’язок України з Європою в системі освіти.
  
  реферат [18,6 K], добавлен 27.12.2012
  

• Пластовий рух в міжвоєнний період 1941-45 рр.

  Історичні передумови виникнення Пласту на Волині, етапи його організаційного та ідеологічного становлення. Діяльність провідників: від Пласту до ОУН-УПА. Методи роботи Пласту під час війни. Утиски влади та заборона Пласту, його діяльність у підпіллі.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 25.06.2015
  

• Вплив Магдебурзького права на розвиток міста Володимира (литовсько-польська доба)

  Поширення магдебурзького права у Володимирі. Характеристика соціально-економічного розвитку м. Володимира литовсько-польської доби. Огляд господарської діяльності та побуту місцевої людності. Аналіз суспільно-політичних аспектів життя населення міста.
  
  статья [20,0 K], добавлен 14.08.2017
  

• Державна та політична діяльність Л.П. Берії в 1930-1953 роках

  Основні напрямки діяльності Л. Берії на посаді наркома НКВС. Його роль Берії в реорганізації роботи ГУЛАГу, в період з 1939 по 1945 роки. Керівництво Л. Берії Спеціальним комітетом, що займався створенням ядерної зброї і засобів його доставки в СРСР.
  
  курсовая работа [55,9 K], добавлен 24.05.2015
  

• Нормотворча діяльність революційних комітетів Полтавської губернії УСРР (грудень 1919 - квітень 1920 рр.)

  Правовий статус ревкомів як надзвичайних органів радянської влади. Діяльність ревкомів губернії, їх нормотворча діяльність. Значення наказів й розпоряджень місцевих ревкомів, їх відділів. Проведення спільних засідань вищестоящого й нижчестоящого ревкомів.
  
  статья [30,3 K], добавлен 11.09.2017
  

• Діяльність жіночих рад Львівщини в середині 1940-х - першій половині 1950-х років

  Продемонстровано взаємодію органів із місцевими жителями з метою залучення їх до відбудови народного господарства, громадсько-політичного та культурного життя, участь в агітаційно-пропагандистській роботі радянської влади. Висвітлено роль жіночих рад.
  
  статья [23,7 K], добавлен 06.09.2017
  

• Держава і право України в період перебудови соціалізму

  Утворення СРСР. Взаємодія союзних та республіканських органів влади, їх правовий статус. Соціально–економічний лад, державний устрій України за Конституцією УРСР 1937 р. Західні регіони України у міжвоєнний період. Утворення національних організацій.
  
  реферат [29,1 K], добавлен 03.03.2009
  

• Тіт Лівій

  Розгляд твору Тіта Лівія "Римської історії від заснування міста", його основні погляди та концепції. Біографія історика та епоха його життя. Особливості мови та викладення матеріалу. Відношення Лівія до релігії, влади та зовнішньої політики Риму.
  
  реферат [31,2 K], добавлен 12.02.2015
  

• Політична і судова система Київської Русі

  Князівсько-дружинний устрій політичної та адміністративної системи Київської Русі при збереженні органів самоуправління міських і сільських громад. Формування давньоруської держави як одноосібної монархії. Суть обвинувально-змагального судового процесу.
  
  реферат [28,7 K], добавлен 13.08.2010
  

• Джеймс Рамсей Макдональд: життя та діяльність

  Формування Р. Макдональда як активного учасника політичного життя Великобританії. Утворення лейбористської партії. Правління першого уряду 1924 року, формування та діяльність другого та третього урядів. Відхід Джеймса Рамсея Макдональда від влади.
  
  презентация [7,5 M], добавлен 11.04.2014
  

• Йосиф Віссаріонович Сталін

  Сторінки життя Й.В. Сталіна, його партійна діяльність. Створення СРСР та боротьба за владу. Індустріалізація та колективізація країни. Вплив Сталіна на духовне життя населення. Його роль у Другій світовій війні, напрями внутрішньої та зовнішньої політики.
  
  реферат [30,2 K], добавлен 15.11.2011
  

• Заснування та розвиток міста Арциз у ХІХ столітті

  Заселення та розвиток Півдня України. Етнічний склад, вірування та населення Бесарабії та Буджака до початку ХІХ століття. Заснування міста Арциз. Руйнування Запорізької Січі. Соціально-економічний розвиток, культурне і духовне життя міста в ХІХ столітті.
  
  дипломная работа [2,8 M], добавлен 11.03.2011
  

• Західноукраїнське село у повоєнні роки (1944-1953 років)

  Етапи відновлення радянської влади в західних областях України. Аналіз колгоспної системи загальнорадянського зразка. Характеристика форм радянської організаційної роботи. Особливості розвитку соціально-економічного життя західних областей України.
  
  дипломная работа [259,5 K], добавлен 12.09.2012
  

• Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.

  Розвиток землеробства, ремесла і торгівлі на Україні протягом XIV—XVI ст. Серебщина як головний загальнодержавний податок. Зміцнення феодально-кріпосницьких відносин. Суспільний поділ праці та розвиток міських ремесел. Перші масові селянські виступи.
  
  реферат [22,7 K], добавлен 30.10.2010
  

• Сталін – таємниця особистості

  Дитинство у Грузії. Особливості характеру Сталіна. Їхня роль в його політичній кар’єрі. Сімейне життя Йосифа Віссаріоновича. Проблеми зі здоров’ям. Таємничість влади Сталіна. Самогубство його дружини - Н.С. Аллілуєвої. Роль Сталіна у сітовій історії.
  
  курсовая работа [22,6 K], добавлен 22.02.2008
  

• Органи державної влади Київської Русі

  Функції найвищих органів влади Київської Русі: великий князь, княжна рада, феодальні з’їзди. Елементи механізму політичної влади в Давньоруській державі. Місцеві органи управління Київської Русі. Суд, військо, церковна організація в Київській Русі.
  
  курсовая работа [52,5 K], добавлен 20.01.2011
  

• Поширення Реформації та католицька реформа

  Жан Кальвін як французький богослов,засновник кальвінізму, короткий нарис його життя та напрямки діяльності. Лист до Едуарда IV та його значення в історії. Реформатори Женеви: Г. Фарель, Ж. Кальвін, Т. Беза, Д. Нокс. Тридентський собор, його діяльність.
  
  презентация [636,8 K], добавлен 21.10.2014
  

• Економічні реформи 50-х-60-х рр. в СРСР: плани та реальність

  Передумови економічного реформування в радянській державі, рівень економічного розвитку та рівень життя населення до економічних реформ. Етапи та напрями економічного реформування сільського господарства та промисловості держави, оцінка його наслідків.
  
  курсовая работа [52,9 K], добавлен 21.09.2010
  

• Соціально-психологічні аспекти взаємостосунків кооперованих селян та керівників кооперативів на початку ХХ ст

  Історії української селянської кооперації, причини недовіри та наслідки упередженого ставлення до кооперативного керівництва. Вироблення правильного розуміння роботи керівних органів кооперації та відношення селян до управлінської роботи в кооперативі.
  
  реферат [25,3 K], добавлен 12.06.2010
  

• Інститут імператорської влади в Японії

  Історія формування японської держави. Закономірності цивілізаційної еволюції традиційних і суспільних державних інститутів Японії, проблеми її етно-політичного, соціально-економічного та духовного розвитку. Роль імператора в політичному житті Японії.
  
  реферат [57,7 K], добавлен 26.01.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам