Вільгельм Котарбінський у документах ЦДАМЛМ України (до 165-річчя від дня народження живописця)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІЛЬГЕЛЬМ КОТАРБІНСЬКИЙ У ДОКУМЕНТАХ ЦДАМЛМ УКРАЇНИ

Хардаєва Тамара Сергіївна

головний спеціаліст відділу довідкового

апарату та обліку документів ЦДАМЛМ України

Подано характеристику основних архівних фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України про життя та творчість В. О. Котарбінського, польського й українського художника.

Ключові слова: В. О. Котарбінський; Варшавське товариство образотворчих мистецтв “Stuka рікпа”; живописець; художник; особовий фонд.

Подана характеристика основных архивных фондов Центрального государственного архива-музея литературы и искусства Украины о жизни и творчестве В. О. Котарбинского - польского и украинского художника.

Ключевые слова: В. А. Котарбинский; Варшавское общество изобразительных искусств “Stuka pikna”; живописец; художник; личный фонд.

There is given the characteristics of the main archival fonds of the Central State Archives Museum of Literary and Art of Ukraine about the life and activity of V.O. Kotarbinskyi, Polish and Ukrainian painter.

Key words: V.O. Kotarbinskyi; “Stuka pikna” Warsaw Society of Fine Arts; the painter; the artist; the personal fond.

котарбінський польський український художник

В історії українського мистецтва є низка імен талановитих художників, творчість яких ще не отримала належної оцінки, що призвело до свідомого забуття імен багатьох по-справжньому талановитих майстрів. Один із таких художників - поляк за походженням, Вільгельм Олександрович Котарбінський, 165 років від дня народження якого минає 30 листопада цього року.

Творчий шлях В. О. Котарбінського починався нелегко, але сила його обдарованості та надзвичайної працездатності були такими великими, що врешті-решт він зайняв почесне місце серед кращих живописців свого часу.

Народився художник 30 листопада 1849 року в містечку Небурові Варшавської губернії у шляхетній польській родині. Базову художню освіту здобув у рисувальному класі Варшавського товариства образотворчих мистецтв “Stuka рі^кпа” під керівництвом Д. Гадзевича, але проти подальшого навчання та майбутньої кар'єри художника рішуче повстав батько Вільгельма. Скориставшись коштами, які виділило юнакові товариство, Котарбінський проти волі батька їде до Рима, де стає учнем Академії святого Луки, заснованої ще 1577 року. Система художнього виховання, розроблена італійцями, - зразок для художніх шкіл. Котарбінський отримав срібну медаль (золотих не було) і звання “Кращий рисувальник міста Рима”. Учився Котарбінський у знаменитого художника Подести.

У вічному місті він працював із такою самовідданістю, що ледь не помер від виснаження й тифу. Художника врятували брати Сведомські, Павло й Олександр. На час хвороби друга вони перетворилися на турботливих доглядальників.

Так почалася нерозривна дружба трьох художників.

Після закінчення навчання, 1875 року, Вільгельм відкрив у Римі власну майстерню, писав ескізи з античної тематики.

У 1887 році на запрошення Павла Сведомського Котарбінський їде до Києва для участі у розписах Володимирського собору. У 1893 році стає одним із засновників Товариства київських художників, постійним учасником його виставок, експонентом вернісажів російських столиць. Роботи у Володимирському соборі поставили ім'я Вільгельма Котар- бінського поряд із найвідомішими художниками Російської імперії. Його нагородили орденом Станіслава 2-го ступеня, а з 1905 року він став академіком Петербурзької академії мистецтв.

Після завершення робіт у Володимирському соборі художник залишився в Києві. Тут він захопився монументальним мистецтвом, прикрашаючи приватні будинки відомих своїми статками киян. Виконував замовлення, наприклад, для дому українського мецената Миколи Те- рещенка на Бібіковському бульварі (нині Національний музей Тараса Шевченка) та Варвари Ханенко (тепер Музей мистецтв Варвари і Богдана Ханенків).

В. О. Котарбінський був дуже плідним, працював легко і багато. Був надзвичайно популярним, комерційно успішним і модним. Автор низки великих станкових полотен, які розійшлися по всьому світу. На одній з російських академічних виставок 1898 року художник представив більше 100 картин і етюдів. У січні 1907 року в міському музеї Києва відбулася персональна виставка Котарбінського, яка мала великий успіх.

У Києві зародилася дружба Вільгельма Олександровича з родиною Прахових, із якими він ділив радощі творчих успіхів, голод і холод часів громадянської війни. Вільгельм Олександрович навчав малюванню Олену Прахову, дочку Адріана Вікторовича, вплинувши на її художній стиль і тематику.

У Києві Котарбінський мешкав у готелі “Прага”, розташованому на вулиці Володимирській. У ті часи будівлю тричі захоплювала комендатура для військ Червоної Армії. У 1920 році, після того, як його номер неодноразово піддавався обшукам і залишатися там стало небезпечно, Елеонора Прахова, дружина Адріана Вікторовича, запропонувала художнику переїхати до них на вулицю Трьохсвятительську, 20. Саме тут, у домі Прахових, на 72 році життя, Котарбінський і помер 4 вересня 1921 року.

Похований художник на польській ділянці Байкового кладовища. За могилою опікується Польське культурно-освітнє товариство “Згода”.

Джерел із вивчення життя і творчості Котарбінського дуже мало. Одними з найцікавіших, важливих і наукових відомостей про художника є спогади Миколи Прахова, сина Адріана Вікторовича, “Сторінки минулого” та стаття доктора мистецтвознавства Лариси Савицької “Геній, котрий знав, що робить” (журнал “Музейний провулок”, № 1, 2009). Більшість інформативного матеріалу, яким рябіє довідкова література та сайти Інтернету про художника, містять суперечливу інформацію.

У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України) зберігається особовий фонд В. О. Котарбінського (№ 1283), який складається з набору поштового паперу (три поштові листівки та один клапан конверта), створених художником у кін. 1890-х - на поч. 1900-х років для О. А. Прахової. До ЦДАМЛМ України вони потрапили в 1969 році через знайому Олени Адріанівни Віру Володимирівну Шпілевич.

Усі аркуші мають водяні знаки та прикрашені акварельними заставками, написаними О. А. Праховою. Форма листків і конфігурація заставок дозволяють припустити утилітарний характер цих робіт.

Серед інших матеріалів про В. О. Котарбінського привертає увагу лист М. А. Прахова до О. М. Язєвої, дочки українського художника та педагога М. І. Мурашка, від 8 травня 1955 року. Зберігається лист у фонді Язєвих - родичів М. І. Мурашка. Автор згадує про творчі вечори, що проходили у домі Прахових:

“...Основное ядро наших вечеров были художники “Соборяне”, как прозвал отец Васнецова, братьев Сведомских - Павла и Александра, Котарбинского и Врубеля, собиравшихся по вечерам каждый день. <...> Ужинов не устраивали, пили хороший чай.”.¹

За один такий вечір В. О. Котарбінський створював одну або дві сепії. У кінці тижня вибирав яку-небудь, завершував, ставив у нижньому правому кутку свій підпис латинськими літерами “W. K.”, а в правому - російськими “Е. А. П.” і дарував О. А. Праховій, яка дбайливо слідкувала за господарством і розливала вечірній чай. “Античний світ і містика переплітаються між собою в цих сепіях Котарбінського, кожна з яких відрізняється від іншої технікою, глибиною та легкістю колориту”, - згадує у своїй книзі “Сторінки минулого” М. А. Прахов².

У фонді українського мистецтвознавця Я. П. Затенацького зберігається машинописна копія листа М. І. Мурашка до київського мецената І. М. Терещенка від 21 лютого 1893 року, де художник порівнює картину М. К. Пимоненка “Рекрути” з невідомим твором В. О. Котарбінського:

“Картина Котарбинского стояла с ней рядом и била ее красотой, но как вещь писаная без натуры уступала ей в силе и фигуры казались не людьми, а прекрасными тенями. Но в искусстве не фотографическая же правда важна.”.

У цьому ж фонді також представлені копії трьох групових фотографій кінця ХІХ ст. із зображеннями В. О. Котарбінського, П. О. Сведомського, І. Ф. Селезньова, В. Д. Полєнова, Л. М. Антокольського та інших⁴.

Напередодні ювілею художника хочеться особливо зазначити, що його життєвий і творчий шлях потребують більш детального фахового дослідження. Враховуючи його значимість і заслуги в європеїзації українського мистецтва, треба донести до широкої аудиторії, що Вільгельм Котарбінський - один із визначних майстрів українського образотворчого мистецтва. Віддамо ж йому належну шану.

Посилання

1. ЦДАМЛМ України, ф. 227, оп. 1, од. зб. 9, арк. 9, 10.

2. Прахов М. А. Сторінки минулого. Нариси-спогади / Микола Адріанович Прахов. - К., 1958. - С. 303.

3. ЦДАМЛМ України, ф. 1125, оп. 1, од. зб. 142, арк. 60, 79.

4. ЦДАМЛМ України, ф. 1125, оп. 2, од. зб. 329, арк. 1-3.

Размещено на Allbest.ru