Діяльність української громади Славонського Броду (Хорватія) наприкінці ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність української громади Славонського Броду (Хорватія) наприкінці ХХ століття

У сучасному глобалізованому світі важливого значення набуває збереження національної ідентичності.

Особливо актуально це завдання стоїть перед малими народами, національними меншинами та діаспорами.

Україна має потужну діаспору у світі. Найдавнішою нашою діаспорою вважається південнослов'янська. Переселення на Балкани розпочалося з середини XVIII століття і тривало аж до міжвоєнного періоду.

Вихідці з українських земель переселялися на територію південних слов'ян кількома хвилями. Переселенці, які прибували сюди з середини XVIII ст. до кінця XIX ст., ідентифікували себе як русини; ті ж, хто переселялися з кінця ХІХ ст., вже переважно називали себе українцями. Власне на територію Хорватії емігранти з України почали прибувати з 1830-х років.

З розпадом Югославії у 1990-х роках місцеві українці опинилися у кількох незалежних державах, зокрема, у Хорватії. Незважаючи на невелику чисельність (6 тисяч за переписом 1991 р.) і хорватсько-сербську війну 19911995 років, українська громада зуміла вижити і проводити різноманітну культурно-просвітню діяльність.

Без сумніву, в Україні присутній інтерес науковців до вивчення діаспори. Однак хорватські українці не були предметом детального аналізу. Вивченню культурного життя наших земляків у Хорватії у спеціальній літературі приділено обмаль уваги. Його досліджували тільки поодинокі місцеві ентузіасти - В. Костельник, Г. Такач тощо, а також хорватська дослідниця З. Злоді. В Україні ж цими питаннями побіжно займалися лише О. Іванченко та М. Нагірний. Поте власне українці Сла - вонського Броду не були у полі зору науковців. Тож ми розглянемо діяльність української громади наприкінці XIX століття на прикладі одного з тамтешніх осередків - Славонського Броду, дослідимо характер, методи і масштаби цієї діяльності. Усе вищевказане і є завданнями даної статті.

Об'єктом дослідження є русини й українці Славонського Броду та їхні організації. Предметом дослідження виступає діяльність русинсько-українських товариств краю у різноманітних її проявах.

Життя русинсько-української громади Хорватії мало два основні культурно-географічні полюси: Славонія, в якій мешкала більшість діаспори, і Загреб - культурний центр Республіки [1, с. 224].

У другій половині ХХ ст. інтереси нащадків переселенців з українських земель представляв Союз русинів і українців Хорватії (СРіУ). На регіональному рівні русини й українці були організовані в культурні (КТ), культурно-мистецькі (КМТ) або культурно-просвітні (КПТ) товариства.

Перші регіональні товариства були створені у Петровцях, Миклушевцях (у повоєнний час) і Вуковарі (1968 р.), далі створювались подібні організації у Загребі, Славонському Броді, Раєвому Селі, Осієку.

Найпоширенішою формою щорічних зустрічей у товариствах були традиційні культурно-розважальні вечори, у народі відомі під назвою «бали» (рідше - «вечорниці»). Це були вечори пісні, танцю та іншого розважального змісту.

Крім «балів», товариства організовували та проводили і т.зв. «маніфестації» - огляди культури та творчості. У місцевостях, де проживали русини й українці, найвідомішими маніфестаціями були «Петровський дзвін», «Липовлянські зустрічі», «Винковацькі осені», «Миклушевці».

Із початком югославської кризи та дезінтеграцією СФРЮ товариствам було складно проводити свою діяльність. Під час хорватсько-сербської війни робота багатьох товариств узагалі завмерла [2, s. 8].

Українське товариство у Славонському Броді було засноване в 1979 р. як фольклорна секція тодішнього Робітничого культурно-мистецького товариства «Дюро Дякович» [3, с. 19]. Діяльність учасників секції була дуже активною, і за п'ять років вона вже мала 90 членів. При секції, яка за масовістю та активністю нагадувало окреме товариство, працювали гурти танцю, хору та музики. Крім того, секція з успіхом організовувала українсько-русинські вечорниці. Серед основних проблем товариства були відсутність приміщення та фінансових засобів [1, с. 223].

Коли кількість членів української секції зросла, 16 березня 1985 р. було створено окреме Культурно - мистецьке товариство «Іван Сенюк-Вуйко». При товаристві засновано танцювальний, драматичний, музичний, речитативний та вишивальний гуртки. На перші вечорниці, організовані товариством 5 квітня 1985 року, прийшло понад 400 українців і русинів [1, с. 223-224; 3, с. 19].

З 1994 р. (за іншими даними - з 1993 р. [4, s. 96]) товариство отримало нову назву - КПТ «Україна», хоча питання про перейменування піднімалося ще у 1991 р. [1, с. 242; 5, с. 15].

Товариство, як і інші подібні русинсько-українські організації, щорічно (у третю суботу січня) проводило традиційні культурно-розважальні вечори - бали. Такий вид діяльності товариства став традицією, а водночас і одним із видів презентації культури українців та русинів на тих просторах.

На вечорницях товариство представляло річну роботу всіх своїх секцій. Вхід на вечір був платним і недешевим. Тамтешні бали відвідували й гості з Каніжі, Сибіня, Вуковара та інших міст. Програми вечорів складали танці, пісні, веселі конкурси.

На вечорницях Культурно-просвітнього товариства «Україна» частими гістьми були представники посольства України в Хорватії, посадовці СРіУ, священики, представники інших товариств [6, с. 20].

Напередодні хорватсько-сербської війни у товаристві «Іван Сенюк-Вуйко» працювало два професійних хореографи, були придбані нові костюми; але фінансові негаразди не дозволяли проводити масштабну діяльність, крім своїх культурно-розважальних вечорів і «Петровського дзвону»; товариство рідко гостювало поза власним регіоном [7, с. 24].

Товариство свою роботу перервало під час війни 1991-1995 років, коли й усі інші товариства міста не працювали. Саме тоді (у 1991 р.) у Славонському Броді було сформовано перший регіональний Кризовий комітет русинів й українців, який тимчасово перейняв функції товариства [5, с. 15].

Незважаючи на близькість лінії фронту, КПТ «Україна» у тяжких воєнних умовах залишилось у своєму приміщенні, зумівши зберегти народні костюми й інструменти. КПТ відновило діяльність у жовтні 1993 р., в основному роботою з дітьми [8, с. 41]. Омолодивши склад, воно представляло свою діяльність у трьох секціях: фольклорно-танцювальній, музичній і вокальній [2, s. 8].

Члени товариства виступали на багатьох маніфестаціях у країні і за кордоном, зокрема на міжнародних фестивалях у Трієсті (Італія), Копері (Словенія), на оглядах фольклору в Хорватії - у Бродсько-Посавській жупанії, на «Винковацьких осенях», в Осієку, на маніфестації культури «Липовляни-94» і т.д. [2, s. 8; 4, s. 96].

Активна робота товариства переривалася тільки під час найінтенсивніших нападів сербів на Славонський Брод. Можливо, завдяки тому, що хорватські війська зуміли відстояти це місто, КПТ «Україна» вийшло з війни з порівняно незначними втратами.

Станом на середину 1990-х рр. товариство налічувало близько 80 активних і стільки ж інших членів [4, s. 96].

КПТ «Україна» було організатором маніфестації культури русинів і українців Хорватії «Славонський Брод», яка щороку проводилась у цьому місті. Так, у рамках цієї маніфестації 3 червня 1995 р. відбулася зустріч і «круглий стіл» на теми: «Поселення русинів на хорватську територію», «Поселення українців на простір Бродсько-посавської жупанії», «Культура й освіта русинів і українців Республіки Хорватія». У дискусіях круглого столу брали участь чимало русинських, українських і хорватських учених, культурних, освітніх діячів із Загреба, Славонського Броду, Осієка, Винковців й інших міст Хорватії.

Там же була презентована книга «Русини й українці в Республіці Хорватії (1991-1995)», а також представлені фотовиставка про страждання русинів і українців у хорватсько-сербській війні, твори художників з Хорватії, Боснії, України, тканини та вишивки русинів з Доніх Андрієвців. Усі ансамблі й учасники маніфестації культури русинів і українців пройшлися процесією містом [9, с. 77-78].

На міжнародному рівні плідна співпраця і теплі стосунки склались між культурно-просвітницьким товариством «Україна» та народним самодіяльним ансамблем танцю «Дружба» (Чернігів).

У 1996 р. делегація товариства «Україна» відвідала Україну. 20 вересня було підписано Угоду про співпрацю Палацу культури хіміків міста Чернігова, народного самодіяльного ансамблю танцю «Дружба» та Культурно-просвітнього товариства «Україна» (Славонський Брод).

Від угоди чекали багато: навчити дітей гарно танцювати, співати українських пісень, говорити правильною українською мовою; щоб вони, приїхавши на стажування в Україну, одержавши добру освіту, повернулися до Хорватії, щоб із новими знаннями працювати в Союзі русинів і українців [10, с. 31].

Наприкінці серпня 1997 р. із візитом у відповідь народний ансамбль танцю «Дружба» з м. Чернігова гостював у Хорватії [11, с. 74].

21 серпня 1998 р. до Чернігова поїхало 40 членів Культурно-просвітнього товариства «Україна» - пісенно - танцювальний ансамбль з підготовленою культурно - мистецькою програмою і репертуаром з народних українських і хорватських пісень та українських танців. Окрім Чернігова, гості відвідали Київ, Славутич, Пере - яслав-Хмельницький [12, с. 18].

У 1999 р. уперше після війни були відновлені контакти між товариствами «Україна» зі Славонського Броду та КПТ «Тарас Шевченко» з Баня Луки (Боснія) [6, с. 20].

Українці Славонського Броду взяли активну участь у створенні відділення Хорватсько-українського товариства у місті [13, с. 31].

У 1994-99 рр. товариство очолював Іван Коропатни - цький. Протягом цих років КПТ «Україна» провело 65 успішних виступів і загалом реалізувало свої плани.

У 1999 р. головою КПТ «Україна» обрано Миколу Застрижного. Купівля нових костюмів та поглиблення співпраці з чернігівським ансамблем «Дружба» стали одними із основних завдань нової Президії [14, с. 17].

Товариство постійно відчувало фінансові проблеми. Йому не вистачало коштів для великої кількості заходів, для збереження дорогих костюмів тощо [3, с. 19].

КПТ «Україна», поряд із Союзом русинів і українців РХ, у вересні 2000 р. було організатором однієї з головних маніфестацій - «100-річчя українців у Хорватії» (15-17 вересня 2000 р.) [15, с. 2]. Її покровителем був президент Хорватії С. Месич. Прибули делегації українських організацій із різних країн, а також високі представники з України.

Таким чином, впродовж розглядуваного періоду Славонський Брод залишався одним із ключових культурних центрів русинсько-української меншини Хорватії. Тут працювало потужне регіональне товариство з низкою секцій, яке в рамках культурних маніфестацій та програм організовувало культурні маніфестації, виставки, інші заходи. Не зважаючи на несприятливі умови, спричинені хорватсько-сербською війною, можна констатувати розширення діапазону діяльності нашої діаспори у Славонському Броді та збільшення ваги товариства серед подібних організацій Хорватії. Однак таке зростання на фоні зменшення чисельності русинсько-української громади Хорватії не є запорукою успішного розвитку товариств у найближчому майбутньому. Адже якщо не буде достатньої кількості активістів - не існуватимуть і регіональні товариства.

Зрозуміло, що у даній статті неможливо охопити увесь спектр діяльності української громади Славонського Броду наприкінці ХХ ст. Однак, сподіваємося, невдовзі подальші розвідки з цієї теми максимально доповнять загальну картину життя нашої діаспори у Східній Славонії.

Список використаних джерел

національний діаспора ідентичність хорватський

1. Румянцев О. Галичина - Боснія - Воєводина. Українські переселенці з Галичини на території югославських народів в 1890-1990 роках / О. Румянцев. - Київ, 2008. - 256 с.

2. Sikorski V. Izvjestajno razdoblje Saveza Rusina i Ukrajinaca Republike Hrvatske - odsjek u epopeji nacionalne manjine u Domovinskom ratu / V. Sikorski // Rusini i Ukrajinci u Republici Hrvatskoj (1991-1995) / [urednik S. Burda]. - Zagreb, 1995. - S. 5-9.

3. Застрижний М. Вечорниці в Славонському Броді / М. Застрижний // Нова думка. - 1999. - №107. - С. 19.

4. Zastrizni N. KPD «Ukrajina» u Slavonskom Brodu / N. Zastrizni // Rusini i Ukrajinci u Republici Hrvatskoj (1991-1995) / [urednik

S. Burda]. - Zagreb, 1995. - S.96.

5. Застрижний М. Засновано кризовий комітет КМТ у Славонському Броді / М. Застрижний // Нова думка. - 1991. - №90/91. - С. 15.

6. Застрижний М. У Славонському Броді організовано Бал 99 / М. Застрижний // Нова думка. - 1999. - №107. - С. 20.

7. Костелник В. Нєвистата діялносц у култури нашого народу / В. Костелник // Нова думка. - 1991. - №86. - С. 23-25.

8. Стрехалюк В. «Україна» - культурно-освітнє товариство з Сл. Броду / В. Стрехалюк // Нова думка. - 1994. - №100. - С. 41.

9. Бурда С. Маніфестація культури Славонський Брод 1995 / С. Бурда // Нова думка. - 1997. - №101-102. - С. 77-79.

10. Луконіна В. Українці Хорватії на землі батьків / В. Луконіна // Нова думка. - 1997. - №101-102. - С. 31-32.

11. Тимко О. Народний ансамбль танцю «Дружба» з м. Чернігова гостював в Хорватії / О. Тимко // Нова думка. - 1997. - №101-102. - С. 74.

12. Бурда С. КПД «Україна» в Чернігові / С. Бурда // Нова думка. - 1998. - №105. - С. 18-19.

13. Miskiv I.-J. Ogranak Hrvatsko-Ukrajinskog drustva u Slavonskom Brodu / I.-J. Miskiv // Нова думка. - 1998. - №106. - С. 31-32.

14. Застрижний М. Виборчі збори КПТ «Україна» у Славонському Броді / М. Застрижний // Нова думка. - 1999. - №108. - С. 17.

15. Бурда С. Маніфестація «100 років українців у Хорватії» / С. Бурда // Нова думка. - 2000. - №113. - С. 2-5.

Размещено на Allbest.ru