Постать Ф.М. Муравченка та її місце у розвитку українського авіадвигунобудування

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Запорізький національний технічний університет (Україна, Запоріжжя)

Постать Ф.М. Муравченка та її місце у розвитку українського авіадвигунобудування

Андрющенко Е.С. аспірант кафедри міжнародних

економічних відносин, andr_zp89@ukr.net

Анотація

муравченко конструктор авіаційний

Стаття присвячена життю та діяльності видатного українського авіаконструктора Федора Михайловича Муравченка (1929--2010). На основі широкої джерельної бази (документи, публікації в пресі, спогади) оглянуто його трудову біографію від перших років роботи до посади генерального конструктора ЗМКБ “Прогрес" (м. Запоріжжя). Проаналізовано науковий доробок Муравченка, його внесок у розробку нових моделей авіадвигунів. Охарактеризовано його організаторську та господарську діяльність в якості голови підприємства. Розглянуто зв'язки очільника “Прогресу" з представниками інших підприємств галузі, в тому числі -- іноземних. Описано політичні погляди Ф. Муравченка у різні роки, його громадську позицію з актуальних питань. З'ясовано місце та роль конструктора у розвитку авіаційної галузі України.

Ключові слова: Ф. Муравченко, ЗМКБ “Прогрес", авіадвигунобудування, авіація.

Annotatіon

Andriushchenko E. S., graduate student of the Department of International Economic Relations, Zaporizhzhya National Technical University (Ukraine, Zaporizhzhya), andr_zp89@ukr.net

Personality of F. M. Muravchenko and its place in the development of Ukrainian air engine industry

The article is devoted to the life and work of outstanding Ukrainian aircraft Fedir Muravchenko (1929--2010). His working biography from the first years to the post of chief designer of the "Progress” Design Bureau (Zaporizhzhya) is reviewed based on wide sources (documents, publications in the press, memories). Scientific achievements of Muravchenko, his contribution to the development of new models of aircraft engines are analyzed. His organizational and operational activities as chairman of the company are characterized. Relations of leader of the "Progress” with other enterprises of the industry, including foreign, are considered. Political views of F. Muravchenko in different years, his public stance on important issues are described. The place and role of the designer in developing of the aviation industry of Ukraine are found.

Keywords: F. Muravchenko,the "Progress”DesingBureau, air engine, aircraft.

Аннотация

Андрющенко Э. С., аспирант кафедры международных экономических отношений, Запорожский национальный технический университет (Украина, Запорожье), andr_zp89@ukr.net

Личность Ф. М. Муравченко и ее место в развитии украинского авиадвигателестроения

Статья посвящена жизни и деятельности выдающегося украинского авиаконструктора Федора Михайловича Муравченко (1929--2010). На основе широкой базы источников (документы, публикации в прессе, воспоминания) рассмотрена его трудовая биография с первых лет работы до должности генерального конструктора ЗМКБ "Прогресс” (г. Запорожье). Проанализированы научные достижения Муравченко, его вклад в разработку новых моделей авиадвигателей. Охарактеризована его организаторская и хозяйственная деятельность в качестве главы предприятия. Рассмотрены связи главы "Прогресса” с представителями других предприятий отрасли, в том числе -- иностранных. Описаны политические взгляды Ф. Муравченко в разные годы, его гражданская позиция по актуальным вопросам. Выяснены место и роль конструктора в развитии авиационной отрасли Украины.

Ключевые слова: Ф. Муравченко, ЗМКБ "Прогресс”, авиадвигателестроение, авиация.

Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес” посідає помітне місце в українському авіадвигунобудуванні. За часи незалежності підприємство не тільки зберегло закладений у минулі роки потенціал, але й досягло нових успіхів у нових економічних умовах. Сьогодні державне підприємство “Івченко-Прогрес” - це потужний науково-виробничий комплекс, продукція якого (в першу чергу авіаційні двигуни) відповідає новітнім стандартам та користується попитом у багатьох країнах світу.

Однією з ключових постатей в історії діяльності “Прогресу” був Федір Михайлович Муравченко, що очолював підприємство понад два десятиліття. Цю людину не можна віднести до числа незаслужено забутих діячів вітчизняної науки й техніки. Муравченко був одним з найвпливовіших промисловців східноукраїнського регіону, мав неабиякий авторитет та визнання серед представників авіаційної галузі в Україні та за її межами. Постаті генерального конструктора “Прогресу” була присвячена велика кількість публікацій у ЗМІ та спеціалізованих виданнях. Крім того у 2009 році було видано книгу Ольги Корнієнко “Человек и небо”, яку присвячено Муравченку [4]. Однак на тлі достатньої кількості публіцистичних праць бракує цілісних наукових досліджень його життя та діяльності. Метою даної роботи є всебічне вивчення постаті Ф. Муравченка, а також визначення його ролі у розвитку українського авіадвигунобудування. Джерельну базу дослідження склали документи (опубліковані та неопубліковані), публікації у пресі, інтерв'ю, спогади.

Федір Михайлович Муравченко народився 18 березня 1929 року на хуторі Запоріжжя-Грудувате Синельниківського району Дніпропетровської області. Він був восьмою дитиною в родині селян Михайла Юхимовича та Варвари Миронівни Муравченків.

Незабаром після народження Федора родина переїжджає до сусіднього села Прізово. Тут проходить його дитинство. У 14 років Муравченко починає працювати помічником коваля. У 1948 р. закінчує середню школу у селі Юр'ївка.

У старших класах школи Муравченко захоплюється авіацією. Це визначило вибір майбутньої професії. Після закінчення школи Федір Михайлович поступив на авіамоторобудівний факультет Харківського авіаційного інституту (фах інженер-механік з авіамоторобудування). У 1954 році завершив його з відзнакою.

Після цього прибув до Запоріжжя, де почав працювати у Дослідно-конструкторському бюро № 478 (майбутнє ДП “Івченко-Прогрес”). Трудовий шлях Федора Муравченка на цьому підприємстві почався з посади інженера-конструктора ІІІ категорії у відділі компресорів.

ДКБ № 478 під керівництвом Олександра Івченка на той момент починало працювати над розробкою газотурбінних двигунів. Найуспішнішим проектом того часу став двигун АИ-20. Розробка запорізьких конструкторів для літаків Ан-10, Ан-12 та Ил-18 виявилась більш практичною та надійною, ніж аналогічні моделі підприємств-конкурентів. В успішній роботі над двигуном взяв участь і молодий інженер Ф. Муравченко.

В кінці 1959 року на запорізькому ДКБ було створено нову бригаду запуску двигунів, яку очолив Муравченко. Під його керівництвом було розроблено та впроваджено повітряну систему запуску газотурбінних двигунів.

Рік потому Федір Муравченко став головою іншої бригади камер згоряння. Паралельно він займався ще одним важливим напрямком роботи пристосуванням запорізьких авіадвигунів для наземного та водного транспорту.

Завдяки знанням та наполегливості у виконанні поставлених завдань Муравченко доволі швидко стає одним із провідних спеціалістів підприємства (яке у 1966 році було перейменовано на Запорізьке конструкторське машинобудівне бюро “Прогрес”). У 1967 році його було призначено на посаду заступника генерального конструктора з експериментальних робіт.

Головним проектом “Прогресу” (який у 1968 році очолив наступник Івченка Володимир Лотарєв) в цей час став двигун Д-36. Запорізьким інженерам під керівництвом Муравченка вдалося розв'язати низку складних проблем, що були пов'язані з функціонуванням цього двигуна. Робота над моделлю завершилася у 1976 р., серійне виробництво почалося роком пізніше. Це був перший радянський турбореактивний двигун із великим ступенем двоконтурності.

Д-36 знайшов успішне застосування на літаках Як-42, Ан-72 та Ан-74. Крім того, на його базі було створено модель Д-136 для вантажного вертольоту Ми-26 [7]. За його розробку Муравченко у 1984 році отримав Державну премію СРСР.

Наступною важливою віхою в історії підприємства та біографії Федора Муравченка стала робота над двигуном Д-18Т. Цей надпотужний мотор став “візитівкою” запорізьких розробників. З його допомогою у повітря піднялись вантажні літаки Ан-124 “Руслан” (перший польот 1982 р.) та Ан-225 “Мрія” (1988 р.). Вже за часів незалежності (1994 рік) за цей проект Муравченка нагородили Державною премією України в галузі науки і техніки.

Успішна робота на посаді сприяла подальшому службовому просуванню Муравченка у 1983 році його було призначено головним конструктором “Прогресу” та першим заступником керівника підприємства.

Коли у 1988 році в очільника “Прогресу” Володимира Лотарєва погіршився стан здоров'я, тимчасово виконуючим обов'язки генерального конструктора став Муравченко. Наступного року Лотарєв пішов у відставку. Своїм наступником на посаді він бачив тільки Федора Муравченка [13]. Тієї ж думки дотримувався і колектив підприємства, і Муравченка було призначено керівником та генеральним конструктором Запорізького машинобудівного конструкторського бюро “Прогрес”.

Це був дуже непростий для підприємства час. Кризові явища у радянській економіці, поступова руйнація старої господарської системи (а також болісне формування нової) не могли не відобразитись на стані авіаційної галузі.

Наприкінці 1980-х років Міністерство авіаційної промисловості СРСР почало політику об'єднання дослідно-конструкторських бюро з галузевими заводами. Серед кандидатів на поглинання був і запорізький “Прогрес”. За спогадами Муравченка, це б фактично знищило його підприємство, тому свій підпис під рішенням він не поставив [14]. Формально генеральний конструктор мав на це право його призначало не міністерство, а голова Ради Міністрів СРСР та Генеральний Секретар ЦК КПСС [4, с. 54]. Однак 1 квітня 1989 року міністерство розірвало всі контракти з “Прогресом” фактично держава відмовилась від підтримки КБ.

В цих умовах колектив “Прогресу” був змушений самостійно шукати шляхи виживання. Були підписані нові контракти, в тому числі з іноземними підприємствами. Основним напрямком діяльності на цей період стає не розробка та виробництво нових двигунів, а ремонт та модернізація вже існуючих. Також прибутковими виявились “другорядні” напрямки роботи, не пов'язані з авіацією: розробка двигунів для газоперекачувальних станцій, реконструкція пересувних електростанцій тощо [3].

В такому ж руслі “Прогрес” функціонував і в перші роки незалежності України. Одним із факторів, що болісно вдарив по багатьом галузям промисловості на пострадянському просторі, стала руйнація господарських зв'язків між підприємствами, що були розташовані на територіях різних колишніх республік. У наукомістких галузях, особливо в авіації, ці зв'язки були особливо тісними. Тому серед головних завдань запорізьких авіадвигунобудівників на початку

1990-х років стало збереження контактів із розробниками, виробниками, постачальниками та замовниками їхньої продукції на території СНД. Стратегічними партнерами “Прогресу” залишились російські заводи та конструкторські бюро [8]. В той же час почалося налагодження зв'язків із західними компаніями. Надзвичайно перспективним ринком збуту продукції стали і країни Азії, Африки та Латинської Америки.

Ще одним викликом нового часу для “Прогресу” стала інтенсивна приватизація державних підприємств. Федір Муравченко чітко та послідовно відстоював свою позицію з цього питання: очолюване ним КБ має залишатись у державній власності [13]. В результаті приватизації “Прогресу” вдалося уникнути.

З ініціативи Муравченка у 1993 році підприємство було перейменовано на честь засновника: Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес” імені Олексія Івченка. Пізніше, у 2004 р., було присвоєно іншу назву Державне підприємство “Івченко-Прогрес”.

Особливо важкими для “Прогресу” (як і для практично всієї вітчизняної економіки) стали 1993-1994 роки. Штат підприємства було скорочено на 2 тисячі робітників. Однак поступово ситуація стабілізувалася, а з 1996 р. почалося збільшення обсягів виробництва (вперше з “перебудовчих” часів) [11]. Прибутки дозволили почати модернізацію матеріально-технічної бази та впровадження новітніх комп' ютерних технологій на виробництві.

Незважаючи на фінансові проблеми, підприємство на чолі з Муравченком продовжувало розробку нових моделей двигунів. Одним з найперспективніших проектів 1990-х років став гвинтовентиляторний двигун Д27 для літака Ан-70. Робота над ним тривала з 80-х років і завершилася у 1994 р. Всього за роки незалежності на “Прогресі” під керівництвом Муравченка було створено 6 нових типів авіаційних та 4 моделі наземних двигунів, почалася розробка ще десяти модифікацій.

1997 рік приніс серйозне випробування для “Прогресу” та його керівника. 6 грудня в Іркутську (Росія) сталася трагедія літак Ан-124 “Руслан”, що піднімався у повітря з місцевого аеродрому, впав на житловий будинок. Загинуло 67 чоловік. Російська військова відомча комісія після розслідування прийшла до висновку: катастрофа сталася через ненадійність українських двигунів Д-18Т, що були сконструйовані на “Прогресі” та вироблені на запорізькому заводі “Мотор Січ”. У звіті радник Президента Росії з питань авіації Євген Шапошніков посилався на “слабку газодинамічну стійкість” двигунів. Цю версію одразу ж поширили ЗМІ.

Федір Муравченко не намагався уникнути особистої відповідальності (як згадують його соратники, трагедія спричинила йому важку моральну травму), але й не поспішав погоджуватись із заявою комісії. Сумніватись із її висновком змушував той факт, що впродовж декількох секунд з ладу вийшли одразу 3 двигуни. Пояснити це лише їхньою ненадійністю неможливо, тому Муравченко схилявся до думки про дію зовнішніх факторів. Впродовж чотирьох місяців очолюваний ним колектив спеціалістів “Прогресу” в інтенсивному режимі проводив власні дослідження. В результаті колосальної експериментальної роботи Федір Муравченко оприлюднив власну версію щодо причин аварії: виною всьому стала нештатна робота паливної системи [5]. Результати розслідування генеральний конструктор навесні 1998 року особисто відвіз до Москви. При цьому російські військові своїх висновків не змінили.

Незважаючи на труднощі 1990-х років, наступне десятиліття ЗМКБ “Прогрес” ім. Івченка зустрічає сучасним та конкурентоздатним підприємством. Продовжуються конструювання нових моделей двигунів. В основу багатьох із них було покладено ідеї та принципи, розроблені особисто Федором Муравченком.

В цей час до керівника “Прогресу” приходять авторитет та визнання далеко за межами України. Він отримує значну кількість державних нагород та почесних звань, в тому числі Герой України (2002 рік) [15].

У 2007 р. постановою Кабінету Міністрів було створено концерн “Авіація України”. До його складу увійшов “Прогрес” та ще 9 вітчизняних підприємств авіаційної галузі. Федір Муравченко виступив різко проти входження “Івченко-Прогресу” до складу цього утворення, яке вважав нежиттєздатним та безперспективним [16]. Майже півтора роки він вів переговори з посадовцями різного рівня, і в результаті досягнув бажаного “Прогрес” було виключено зі складу концерну.

В той же час “Івченко-Прогрес” об'єднується з іншим підприємством, давнім партнером запорізьким ВАТ “Мотор Січ”. 12 січня 2008 р. на базі двох структур було утворено корпорацію “Науково-виробниче об'єднання “О. Івченко”” [1]. Очолив корпорацію Ф. Муравченко. Щоправда, остаточного злиття не відбулося, і обидва підприємства зберегли самостійність.

Генеральний конструктор постійно дбав про поліпшення матеріально-технічної бази “Прогресу”, розвиток інфраструктури. Зокрема, він сприяв вирішенню житлової проблеми працівників підприємства [6]. У 1998 р. з ініціативи Муравченка у Запоріжжі на базі одного з дитячих садків було відкрито початкову школу “Прогрес” з поглибленим вивченням англійської мови.

Керування підприємством Федір Муравченко поєднував з плідною науковою роботою. Він був автором понад 180 наукових праць та публікацій, 42свідоцтв про винаходи. У 1990 р., успішно захистивши дисертацію, він стає кандидатом, а вже за рік доктором технічних наук. З 2003 р. Муравченко член-кореспондент Національної академії наук України.

Займався генеральний конструктор і викладацькою діяльністю. З 1999 р. він обіймав посаду професора кафедри конструкції і міцності авіаційних двигунів Харківського національного аерокосмічного університету “ХАІ”.

Федір Муравченко брав активну участь у громадському та політичному житті країни. Він активно виступав за зближення України з Російською Федерацією, інтеграцію в межах СНД, надання російській мові статусу другої державної [10]. На президентських виборах 2004 року підтримав кандидатуру Віктора Януковича. У 2006 р. вступив до політичної партії “Союз” та очолив її Запорізьку обласну організацію [8]. Однак на виборах президента 2010 р. він підтримав Юлію Тимошенко та став її довіреною особою. Таку зміну позиції сам Муравченко пояснював негативними, на його думку, результатами діяльності Януковича на посаді голови Кабміну (2006-2007 рр.), а також досягненнями уряду Тимошенко [9].

Федір Муравченко одружився у 1953 р. В них з дружиною Зінаїдою Іванівною було двоє дітей Наталія (1954 р.н.) та Олег (1959 р.). Син Олег пішов шляхом батька та теж працював на “Прогресі”. Його життя трагічно обірвалося внаслідок нещасного випадку у 2003 р.

Генеральний конструктор “Прогресу” помер 8 лютого 2010 р. внаслідок хронічного захворювання легенів. Похований у Запоріжжі 10 лютого.

У березні 2011 р. згідно з рішенням місцевої влади вулицю Омську у Запоріжжі, на якій мешкав Федір Муравченко, було перейменовано на його честь.

Отже, Федір Муравченко постає перед нами як один з видатних представників української авіаційної галузі. За більш ніж 50 років трудової діяльності він проявив себе як талановитий інженер, вчений, очільник колективу, господарник, керівник підприємства, громадський діяч. Особливо помітним досягненням Муравченка є збереження потенціалу КБ “Прогрес” у важких економічних умовах перших років незалежності. Досягнення генерального конструктора були гідно оцінені сучасниками та нащадками, його ім'я займає почесне місце в історії вітчизняного авіабудування поруч з іменами О. Антонова, О. Івченка, В. Лотарєва, П. Балабуєва. Різні аспекти діяльності Федора Муравченка потребують подальшого дослідження.

Список використаних джерел

1. Антонова В. Федор Муравченко: “Нам особняком, без “Мотора”, не создавать двигатели” // Позиция. 2007. 7 июня.

2. Грани одной личности // Голос Украины. 1999. -

№ 47 (2049).

3. Есть пророки в своем отечестве! (воспоминания

В. Толмачева) // Особистий архів О. Корнієнко.

4. Корниенко О. А. Человек и небо: Книга о конструкторе авиадвигателей Ф. М. Муравченко. Запорожье : Дикое Поле, 2009. 256 с.

5. “Куда он собрался лететь?..” // Известия. 1998. 28 мая.

6. Кузьменко Н. Радість новосілля. ДП “Івченко-Прогрес” видало працівникам 64 ордери на квартири // Запорізька правда. 2007. 27 серпня.

7. Махинько В. Рассекреченный юбилей // Верже. 1999. 18 марта.

8. Муравченко Ф. За державу обидно! // Правда Украины. 2006. 16 марта.

9. Муравченко Ф. Крутые повороты // Индустриальное Запорожье. 2010. 2 февраля.

10. Муравченко Ф. По ком звонит колокол? // МК в Украине.22-29 марта.

11. Он проложил дорогу “Прогрессу” // Индустриальное Запорожье. 2003. 23 декабря.

12. Покликання перемагати // Запорізька правда. 2004. 28 березня.

13. Спогади про Ф. Муравченка // Особистий архів

О. Корнієнко.

14. Строптивый “генерал”, который спас украинское моторостроение // Правда Украины. 2004. 18 марта.

15. Федор Муравченко Герой Украины // МоторСіч. -2 сентября.

16. Федор Муравченко: “Кто к кому должен войти?” //2000. 2009. № 6 (448).

References

1. Antonova V. Fedor Muravchenko: “Nam osobnyakom, bez “Motora”, ne sozdavat dvigateli” // Pozitsiya. 2007. 7 iyunya.

2. Grani odnoy lichnosti // Golos Ukrainyi. 1999. № 47 (2049).

3. Est proroki v svoem otechestve! (vospominaniya V. Tolmacheva) // Osobistiy arhiv O. Kornienko.

4. Kornienko O. A. Chelovek i nebo: Kniga o konstruktore aviadvigateley F. M. Muravchenko. Zaporozhe : Dikoe Pole, 2009. 256 s.

5. “Kuda on sobralsya letet?..” // Izvestiya. 1998. 28 maya.

6. Kuzmenko N. Radsst novossllya. DP “Ivchenko-Progres” vydalo pratsivnikam 64 orderi na kvartiri // ZaporIzka pravda. -27 serpnya.

7. Mahinko V. Rassekrechennyiy yubiley // Verzhe. 1999. 18 marta.

8. Muravchenko F. Za derzhavu obidno! // Pravda Ukrainyi. 2006. 16 marta.

9. Muravchenko F. Krutyie povorotyi // Industrialnoe Zaporozhe. 2010. 2 fevralya.

10. Muravchenko F. Po kom zvonit kolokol? // MK v Ukraine. 2006. 22-29 marta.

11. On prolozhil dorogu “Progressu” // Industrialnoe Zaporozhe. -23 dekabrya.

12. Poklikannya peremagati // Zaporizka pravda. 2004. 28 bereznya.

13. Spogadi pro F. Muravchenka // Osobistiy arhiv O. KornlEnko.

14. Stroptivyiy “general”, kotoryiy spas ukrainskoe motorostroenie // Pravda Ukrainyi. 2004. 18 marta.

15. Fedor Muravchenko Geroy Ukrainyi // Motor SIch. 2002. 2 sentyabrya.

16. Fedor Muravchenko: “Kto k komu dolzhen voyti?” // 2000. 2009. № 6 (448).

Размещено на Allbest.ru