Нелегальний періодичний друк як джерело з історії анархізму в Україні (1903-1914 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нелегальний періодичний друк як джерело з історії анархізму в Україні (1903-1914 рр.)

Зеленцова С. М.

доцент кафедри філософії і соціальних наук, Луганський

державний медичний університет (Україна, Луганськ)

Проаналізовано нелегальний періодичний друк як джерело з історії анархістського руху в Україні (1903-1914 рр.). Мета статті полягає у комплексному аналізі нелегального періодичного друку як історичного джерела. Серед багатьох вилучених документів, журнал "Буревестник" було досліджено комплексно. При аналізі матеріалів встановлено та виділено три тематичні блоки, відповідно до змісту публіцистичних статей та інформації у журналі. Надається характеристика особливостям виникнення та розповсюдження нелегального друку в Україні, що дало змогу встановити міста існування анархістських груп та їх напрямки. Комплексний характер джерел дозволив не тільки дослідити загальні тенденції розвитку та причини занепаду анархізму в Україні, але й встановити та уточнити історичні факти. Робиться висновок про історичну цінність нелегального друку як джерела при аналізі історії України та історії політичних партій на початку ХХ століття.

Ключові слова: анархізм, джерело, нелегальний друк, журнал, газета, документ.

друк нелегальний анархістський стаття

Анархізм та його течії становить невід'ємну частину української історії. Цей феномен вини і був розповсюджений на початку двадцятого століття на території Україні. Вивчення джерел з історії анархістського руху в Україні на теперішньому етапі розвитку вітчизняного джерелознавства дозволяє встановити не тільки нові історичні факти, але й комплексно проаналізувати документи. Кожна з окремих груп джерел містить багато фактичного матеріалу, які дозволяє поглибити знання про феномен анархізму в Україні на початку XX століття. Нелегальний періодичний друк є безсумнівну, важливе і цінне джерело в якому відобразилась революційна діяльність партії, ідеологічні засади, проблемні питання тощо. Теоретичні питання дослідження партійних джерел, зокрема нелегального друку висвітлені як у контексті загального джерелознавства [3; 4], так і партійного [1; 2; 5; 6].

Серед українських та російських вчених існують дослідники які вивчали нелегальний періодичний та періодичний друк як окремий вид історичних джерел [7; 9; 10]. Використовуючи різноманітні наукові методи дослідження [8; 11], вчені роблять висновки про історичну цінність та важливість таких документів особливо для дослідження революційного руху. Досвід попередників при комплексному аналізі партійних джерел та матеріали з історії анархістського руху дозволяють автору статті надати характеристику нелегальному друку як джерелу.

Мета статті полягає у комплексному аналізі нелегального періодичного друку анархістських груп в Україні як історичного джерела.

Нелегальна періодична преса анархістських груп різного напрямку характеризувалася існуванням різноманітних газет та журналів. Загальноросійський характер анархізму зумовив те, що видання мали здебільшого загальний характер. Газети та журнали випускалися закордонними групами та в містах України. Закордонна преса переправлялася через нелегальні канали, але й тут були труднощі з перевезенням та розповсюдженням: арешти, нагляд з боку поліції та брак коштів. Відповідно до рівня інформації, періодичний друк поєднував публіцистичні статті, які були орієнтовані на високий рівень та листівки, орієнтовані на рівень обивателя.

За зовнішніми ознаками газета анархістів представляла собою друкований орган від 2 до 24 сторінок на папері низької якості, на гектографі або мімеографі. Посередині великими літерами писалася назва, під нею маленькими буквами вказувалася назва анархістського напрямку, який видавав документ, у правому куті під назвою дата та номер газети, у лівому куті лозунг, як правило, вислів М. Бакуніна "Дух руйнуючий є в той же час утворюючий дух". Для газет та журналів, виданих закордоном, характерна краща якість паперу та друку, що пояснюється достатнім фінансуванням.

Періодичний, нелегальний друк анархістів можна розділити на дві групи: 1) преса закордонного походження, яка розповсюджувалася в Україні; 2) преса місцевого походження, надрукована групами, що діяли безпосередньо на українській території.

Першу групу, преса закордонного походження, становлять найбільш відомі закордонні газети та журнали анархістів, які розповсюджувалися в Україні з 1903 р. Найбільш відомим журналом закордонних груп, якій розповсюджувався на теренах України, був "Хлеб и Воля", що виходив у Женеві у 1903-1905 рр. Він вважався органом російських анархістів-комуністів. Видавався щомісяця, головним редактором був Г. Гогелія. У журналі співпрацювали П. Кропоткін, М. Гольдсміт, В. Черкезов. Перший номер надруковано в серпні 1903 р., потім переправлено в Росію для розповсюдження. Цей журнал був центральним органом усього російського анархістського руху. Останній номер № 24 вийшов у листопаді 1905 р., оскільки редакція часопису переїхала до Росії. Також, відомим анархістським журналом був "Буревестник", який видавався в Женеві та Парижі з 1906 по 1910 рр. Він був органом синдикалістського напрямку, але видавався Женевською групою анархістів-комуністів.

Незважаючи на важкі умови видавництва та розповсюдження анархістської преси, вимоги агітаційної роботи серед населення потребували випуску періодичних видань для ознайомлення населення з подіями, пов'язаними з анархізмом. Групи, що діяли на території України, намагалися створити власні друковані органи, для чого використовували підпільні, нелегальні друкарні та "захватне право". Як правило, періодичності видання не було, що обумовлювалося браком коштів, діями поліції, арештами членів анархістського підпілля. Спроби друку здійснювалися в містах, де діяли найбільші анархістські групи. Такі періодичні нелегальні видання складають другу групу джерел.

Газета "Бунтар" видавалася в 1906 р. Катеринославською групою анархістів-комуністів [12, арк. 1-79], наклад друкувався під Ялтою. Перший тираж у 500 примірників був захоплений поліцією. У грудні 1906 р. в Женеві вийшов другий номер газети за редакцією І. Гроссмана, Г. Сандомирського, К. Ерделевського. Наприкінці 1906 р. навкруги редакції "Бунтарь" утворилася однойменна група, яка перебувала на засадах "чорнознаменства".

Журнал "Набат" [13, арк. 1-12] видавався в 1905 р. групами в Києві та Ніжині і становив періодичний орган Південноросійської групи анархістів-комуністів. Редакція складалася з Н. Рогдаєва і В. Забрежнєва та знаходилася в Києві, а підпільна друкарня була розташована в селі Курилівка Ніжинського повіту Чернігівської губернії. Єдиний номер випущено в липні 1905 р. обсягом 15 сторінок. У серпні весь тираж було захоплено поліцією.

Можна надати комплексний джерелознавчий аналіз журналу "Буревестник", оскільки він дозволяє не лише дослідити особливості кожного окремого номера, але й простежити зміни, які відбувалися в змісті та характері джерел протягом 1906-1908 рр. За зовнішніми ознаками "Буревестник" представляв собою друкований орган: посередині зверху містилася назва "Буревестник" орган русских анархистов-коммунистов"; з лівого краю лозунг "Пусть сильнее грянет буря"; з правого місяць, номер та рік видання. Структура журналу поділяється на три блоки: 1) теоретичні та полемічні статті, в яких розглядалися проблемні питання; 2) закордонна хроніка, що висвітлювала події, пов'язані з розвитком анархізму в Європі та Америці; 3) матеріали "з Росії", де розміщувалися повідомлення, заяви, доповіді, листівки, статті, які відображали діяльність груп на території Російської імперії, відповідно й у містах України. Особливе місце в періодичному органі займали некрологи, що розміщувалися на початку або наприкінці журналу. Відверте невизнання з боку влади та держави обумовило лише нелегальний характер преси, тираж та поширення залежали від фінансування й каналів транспортування нелегальної літератури. Більш регулярно виходили газети та журнали закордоном, на території України ледь друкувалося один-два номери. Це характерне й для журналу "Буревестник", зміст друкованих матеріалів перших чотирьох номерів за 1906 р. якого [14, арк. 1-215; 15, арк. 1-211].

Своєрідність анархістської ідеології та діяльності зумовлювали й той комплекс джерел, які входили до складу преси. Перевага віддавалася агітаційним, публіцистичним стаття з проблемних питань організації, ідеології та поглядів анархістів на події в країні. Це були роздуми та дискусії. Аналіз матеріалів, які містилися в анархістській пресі можна класифікувати так: 1) аналітичні роз'яснювальні статті щодо процесів в анархістському русі; 2) статті, в яких надавалася характеристика анархістському руху в Україні; 3) критичні матеріали щодо діяльності інших політичних партій та держави; 4) агітаційні матеріали; 5) листи до редакції.

До першої групи належать статті, в яких розглядалися проблеми ідеології та тактики анархістів. Друга група містить матеріали, в яких описувалися особливості діяльності анархістів в Україні: "Огляд анархістського руху в Катеринославі липень 1905 грудень 1906 рр." [14, арк. 1-215; 16, арк. 1-236], "Ялтинська друкарня та Севастопольська втеча" [17, арк. 1-233] та інші. До третьої групи слід віднести критичні статті стосовно соціал-демократів, як головних супротивників, та державної влади. Наприклад, статті "Всеросійські робітничі з'їзди та соціал-демократія" [14,арк.6-9] та "Розгін третьої державної Думи" [18, арк. 1-220]. Четверта група складається з агітаційних документів, до яких належать листівки, прокламації, відозви, героїчні вірші, а також притаманні анархістам листівки-некрологи. Останні друкувалися ледь не в усіх номерах "Буревестника". До п'ятої групи належать офіційні листи до редакції, які висвітлювали події або ставлення до них різних груп анархістів. Наприклад лист Південноросійської групи анархістів-комуністів "Набат" м. Київ з приводу смерті Е. Реклю [19, с. 117]; лист Н. Рогдаєва з Амстердамського анархістського конгресу [19, с. 401], в якому згадується звернення Катеринославської групи; лист Одеської групи анархістів-комуністів [12, арк. 75] щодо з'їздів тощо.

Таким чином нелегальний періодичний друк є важливим та цінним джерелом з історії анархістського руху в Україні (1903-1914 рр.). Аналіз всіх вилучених документів дозволяє проаналізувати та класифікувати їх за походженням на: закордонні та місцеві видання. Своєрідність анархістської ідеології та діяльності зумовлювали й той комплекс джерел, які входили до складу преси. Перевага віддавалася агітаційним, публіцистичним стаття з проблемних питань організації, ідеології та поглядів анархістів на події в країні. Серед місцевих видань найбільш відомими, які висвітлювали анархістську ідеологію та діяльність були: "Буревестник", "Бунтарь", "Набат". Комплексний характер нелегального друку джерел дає змогу дослідження ідеологічних засад, тактичних прийомів боротьбі, взаємовідносин у анархістському середовищі тощо. Всебічне вивчення дозволяє поглибити, уточнити історичні факти, розібратися в умовах виникнення та занепаду анархізму в Україні на початку XX століття.

Список використаних джерел

Варшавчик М. А. Историко-партийное источниковедение: теория, методология, методика / М. А. Варшавчик. Киев : Высш. шк., Изд-во при Киев. ун-те, 1984. 319 с.

Варшавчик М. А. Источниковедение истории КПСС / М. А. Варшавчик. М. : Высш. шк., 1989. 224 с.

Источниковедение. Теория. История. Метод: источники рос. Истории / Данилевский И. Н., Кабанов В. В., Медушевская О. М., Румянцева М. Ф. М. : РГГУ, 2000. 702 с.

Источниковедение истории СССР XIX начала XX вв. / под ред. Федосова И. А., Астафьева И. И., Ковальченко И. Д. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1970. 470 с.

Михальський І. С. Джерела з історії українських політичних партій кінця XIX початку XX ст. / І. С. Михальський. Луганськ : Альма-матер, 2003. 344 с.

Стрельский В. И. Теория и методика источниковедения истории СССР / В. И. Стрельский. К. : Изд-во КГУ, 1968. 264 с.

Толочко А. П. К характеристике нелегальных изданий эсеровских организаций в Сибири в годы революционного подъема (1910-1914 гг.) / А. П. Толочко // Вопросы историографии и общественно-политической истории Сибири. Омск, 1990. № 2. C. 65-67.

Георгиева Н. Г. Нелегальная листковая печать России конца XIX начала XX века / Н. Г. Георгиева // Вопросы истории. 1972. № 6. C. 35-46.

Дажина И. М. О нелегальной большевистской печати в годы первой мировой войны / И. М. Дажина // Вопросы истории КПСС. 1961. № 2. C. 113-123.

Ждановская З. В. Большевистская периодическая печать как источник при изучении истории КПСС (1900-1917) / З. В. Ждановская. М. : Высш. шк., 1965. 84 с.

Курусканова Н. П. Нелегальная печать сибирских эсеров 1903-1917 гг.: (опыт статист. обобщения) / Н. П. Курусканова // Вестник Омского университета. Омск, 1998. Вып. 2. C. 4548.

Центральний державний історичний архів у м. Києві. Ф. 385. Оп. 1. Спр. 2356.

Там само. Ф. 1439. Оп. 1. Спр. 204.

Там само. Ф. 275. Оп. 1. Спр. 1385. Ч. 2.

Там само. Ф. 275. Спр. 1389.

Там само. Ф. 268. Оп. 1. Спр. 181.

Там само. Ф. 705. Оп. 1. Спр. 247. Ч. 1.

Там само. Спр. 306. Ч. 1.

Анархисты: док. и материалы, 1883-1935 гг. : в 2 т. / сост. Кривенький В. В. ; под ред. Шелохаева В. В. М. : Рос. полит. энцикл. (РОССПЭП), 1998. Т. 1: 1883-1916 гг.

Размещено на Allbest.ru