Міри ваги Східної Європи VI-ХІХ ст.

Питання розвитку економіки, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, організації монетної справи країн Східної Європи в VІ-ХІХ ст. неможливо дослідити без вивчення мір ваги, які мали поширення в цих країнах. Це дозволить ефективно використовувати дані джерел з соціально-економічної історії. ваговий міра європа монетний

Міри ваги країн Східної Європи Vl-ХІХ ст. в вітчизняній історіографії досліджувалися, переважно, в описовому плані. Визначався, зокрема, обсяг окремих мір, з перекладом їх на російську і метричну системи мір. Подібні дані наведені в довідниках по міжнародним мірам [1] та польсько-литовській метрології Ф. Петрушевського [2], довіднику по міжнародним мірам П.І. Рейнбота [3] метрологічному дослідженні Л.В. Черепніна [4]. Інформація про монетну вагу є в довідниках з нумізматики [5].

Однак питання походження вагових мір, взаємовпливу вагових систем країн Східної Європи УІ- ХІХ ст. вивчені недостатньо. Тому в даній статті ставляться такі наукові завдання: встановити вплив вагових систем провідних цивілізацій світу на формування східноєвропейських мір, прослідкувати процес розвитку систем вагових мір в Східній Європі. Невеликий обсяг статті зумовлює дослідження в ній лише найбільш загальних питань цієї наукової проблематики.

На початку н.е. римська цивілізація здійснила великий політичний, економічний і культурний вплив на Східну Європу. Це стосується і запозичення на даних територіях елементів римської системи мір. В 476 р. Римська імперія припинила існування. “Відносно

струнка система давньоримських мір розділила долю імперії: вона розпалася під впливом варварських навал, хоча ... сліди її зберігалися протягом всього раннього середньовіччя” [6, с. 152].

В Східній Європі почався процес державотворення. Ще в 70-х рр. VH ст. виникла Болгарія. В ІХ ст. склалася Великоморавська держава, котра об'єднала в своєму складі ряд західнослов'янських (чехів, моравів, словаків) і деяких південнослов'янських народів; в кінці ІХ ст. з неї виокремилось Чеське князівство.

Наприкінці ІХ ст. на Дунай з берегів Волги і Ками прийшли племена угорців. Зайнявши Паннонію і рівнину між Тисою і Дунаєм, вони створили власну державу.

Польська держава утворилися в Х ст. в басейнах рік Одри, Варти, Вісли і по узбережжю Балтійського моря. В середині Х ст. утворилося Сербське князівство. Племенні князівства хорватів і словенів (хорутанські племена) пройшли тривалий період розвитку. В 925 р. Хорватія стала королівством [7, т. 1, с. 146].

Об'єднуюча ідея Римської імперії на теренах Західної Європи продовжували жити. Західна Римська імперія була відтворена в формі Священної Римської імперії. Імперія, як союз європейських католицьких держав на чолі з імператором і папою, котрі уособили світську і духовну владу, простояла в Західній Європі тисячу років.

Потужний вплив Священної Римської імперії, яку очолювали німецькі династії на суміжні території Польщі, Чехії, Угорщини, державні утворення словенців і хорватів, призвів до прийняття цими народами католицтва і потрапляння цих східноєвропейських держав в коло впливу цивілізації середньовічного Заходу.

Однак, французький історик Жак Ле Гофф з цього приводу зауважив: “Щоправда, в той же самий час київський князь Володимир прийняв хрещення від Візантії (988), як це зробили століттям раніше серби і болгарський цар Борис. І схизма 1054 р. відокремила Східну Європу і Балкани від Римського християнського світу” [8, с. 63].

Італійські міста - республіки Венеція і Генуя мали свої економічні і політичні інтереси в Східній Європі. В ХІ-ХІІІ ст. Венеція підкорила собі деякі міста і землі в Іллірії і на Далматинському узбережжі Адріатичного моря.

В ХІУ-ХУІ ст. в Східній Європі утворилися нові держави. В 1385 р. відбулася унія Польщі і Литви: “Згідно умов унії 1385 р., литовська держава інкорпорувалась в склад Польщі” [9, с. 120]. Литва прийняла католицтво.

В 1330 р. Валахія відокремлюється від Угорщини і стає самостійною державою. Відмовившись від традиційних політичних і релігійних зв'язків з Тирновським болгарським царством, правителі Валахії підпорядкували свою церкву патріарху Константинополя в травні 1359 р. “Актом 1359 р. Валахія була офіційно прийнята в велику візантійську “Співдружність Націй” [10, с. 179]. Засновником держави Молдова став воєвода Богдан. “При підтримці місцевого населення воєвода зміг об'єднати існуючі на території Східного Прикарпаття політичні утворення в єдине князівство і в 1365 р. домігся визнання його незалежності” [11, с. 27].

В ХУ ст. зі сходу почалася турецька навала на Східну Європу. Турки завоювали Візантію, Болгарію, Сербію, Валахію, частину Угорщини. Головним супротивником Османської держави була: “... нещодавно збита до купи велетенська імперія Карла У Габсбурзького (1519-1556), австрійського ерцгерцога., що був імператором для Німеччини, і королем для Іспанії.” [12, с. 153-154]. В результаті: “Західні і північно-західні землі, населені словенцями, хорватами, угорцями, словаками і закарпатськими українцями, потрапили під владу австрійських Габсбургів, обиравшихся угорськими королями” [7, т. 2, с. 260]. Так була утворена Австро-Угорська імперія, а землі Східної Європи перетнув новий кордон між цивілізаціями. Такий стан речей зберігався в Східній Європі до кінця ХУІІІ-ХІХ ст.

Всі перипетії історії земель Східної Європи, зумовлені місцевими державотворчими процесами і політико-економічним впливом на них великих світових цивілізацій, відобразилися на грошово-вагових системах цього регіону.

В І тис. домінуючим був римсько-візантійський вплив. Греція, Фракія, Іллірія, Македонія, Дакія, Паннонія були римськими а згодом певний час візантійськими провінціями. Північні території Східної Європи також зазнали римського впливу: “Розбивши кельтів і потіснивши германців, Рим відкрив собі шляхи для економічного і частково політичного проникнення в слов'янські і германські області. В Словаччині і Моравії з'явилися римські легіони. Власне чеські землі ніколи не були римською провінцією, але протягом приблизно 300 років римлянам вдавалося тримати їх в межах свого політичного і економічного впливу. В словацьких і чеських землях отримала перевагу провінційна римська культура” [13, с. 55].

Те саме стосується Польщі: “Важку поступ

римських легіонів ніколи не чули на польських землях. Однак через територію Чехословаччини польські землі вступили в тісний контакт з провінціями Імперії. Культура римських провінцій стала здійснювати потужний вплив на соціально-економічний розвиток польських земель” [13, с. 55].

Римські денарії, карбовані у співвідношенні з масою римського фунту в 327,45 г. стали використовувати на всій території Східної Європи. Слов'янські племінні союзи венедів, склавинів, антів, які жили між Дніпром і Дунаєм, в перших ст. н.е. запозичили римські міри сипких тіл - квадрантал, або амфореус (26,16 л.), і медімн (52,52 л.). У слов'ян вони згодом отримали назву четверик і півосмін. Крім римського фунту в 327,45 г. слов'яни запозичили і центупондій - сто фунтів в 32,745 кг. Половину центупондія в 16,37 кг. згодом стали звати пудом - від латинського “pondus” - “вага”. Візантійські вагові міри від римських принципово не відрізнялися.

Імператор Карл Великий збільшив масу давньоримського фунта з 12 до 15 унцій = 409,31 г. Згодом маса “фунта Карла Великого” була зменшена до 407,22 г.

Фунт Карла Великого в 407,22 г. = 20 солідів = 240 денаріїв = 480 оболів. Тому: солід = 20,36 г.: денарій = 1,69 г.; обол = 0,84 г.

Вага та проба єдиної королінгської монети - денарію постійно знижувалася. Згодом виникло дві вагові одиниці - фунт срібла і фунт денаріїв, який дорівнював 240 денаріям не зважаючи на масу останніх. “У зв'язку з наступним псуванням монети каролінгська вагова система не закріпилася, а дещо змінилася в окремих країнах після розпаду імперії Карла Великого” [14, с. 370].

Впровадженню каролінгської вагової системи в Польщі і Прибалтиці сприяв розвиток економіки: “Аналіз археологічного матеріалу, який відноситься до Помор'я дає підстави вважати, що в Х ст., срібло, котре було до того лише товаром в обмінній торгівлі, починає виконувати функцію засобу обміну. В якості грошей використовувалися шматки арабської срібної монети і просто шматки срібла” [13, с. 112].

Гривня польська як грошово-вагова одиниця виникла приблизно в 1070 р., і важила біля 200 г., що відповідало масі 240 денаріїв. В ХІУ ст., її маса стала дорівнювати 200 г., а з 1650 р. 201,86 г. [15, с. 41]. Інша її назва - “гривня краківська”.

В Білорусії при розкопках найчастіше зустрічаються зливки гривень “київських” в 163-165 г., “західноруських” або “литовських” в 100-105 г., набагато рідше новгородських в 200 г. [16, с. 82].

Гривня “київська” є половиною маси римського фунту, гривні “польська” і “новгородська” - 1А, а гривня “західноруська” або “литовська” - % маси фунту Карла Великого.

В Німеччині в ІХ-Х ст. з'являється вагова одиниця “марка”. Первісно вона дорівнювала 1/3, або половині римського фунту. Скоріше за все вона має датське походження. В Скандинавії марка = 8 ере; ере = римська унція в 27,3 г. Поділ марки здійснювався по системі двох, на 6 і десятичній системі. В Німеччині фунт стали поділяти на 2 марки. З ХУ ст. найбільше розповсюдження отримує кельнська марка в 233,856 г.

В Австро-Угорщині головна вагова одиниця - фунт 561,24 г. = 2 марки по 280,62 г. Австрійська марка утворилася таким чином: кельнська марка в 233,856 г.: 5 = 46,7712; 233,856 г. +46,7712 г. = 280,62 г. Марка австрійська = 1,2 кельнських марки.Австрійський фунт = 4 чвертки = 16 унцій = 32 лота = 128 драхм = 512 скрупулів = 7680 гранів. Чвертка = 140,31 г.: унція = 35,07 г.: лот = 12,53 г.; драхма = 4,38 г.; скрупул = 1,096 г.; гран = 0,073 г. Камінь = 20 фунтів; центнер = 100 фунтів; карх = 400 фунтів; сома = 250 фунтів; легель = 125 фунтів.

Разом з австрійською в Австро-Угорщині використовувались і загальна німецька вага, тобто кельнська, рахуючи 5 австрійських марок за 6 кельнських.

Австрійська і німецька системи ваги розповсюдилася по всім землям Східної Європи, які належали Австро-Угорській імперії. Так, в Моравії з 1765 р. вживалися міри та вага австрійські (віденські), а власний моравський фунт = 0,99 віденського фунту = 559,96 г. Чеський фунт в 511,476 г. = 0,918 віденського фунту. Чеська марка, або гривня = 255,7382 г.

Австрійська торгова вага використовувалася у Угорщині, та на Галичині. Зокрема, у митницях та державних установах у Галичині в ХУІІІ - початку ХХ ст. для стягування податків використовувалася віденська вага. В Трансільванії торгова і марочна вага були австрійськими. В 1825 р. в Трансільванію з Відня були прислані зразки мір та ваги. В Хорватії разом з венеціанською переважно використовувалась віденська вага.

В Польщі і Литві і в ХУІІІ-ХІХ ст. маса фунта співвідносилася з каролінгським фунтом. Польський бреславський фунт, затверджений в 1764 р., важив 405,238 г. В Познані легкий фунт = 398,35 г., важкий фунт = 417,81 г. В Литві фунт, затверджений в 1766 р., був на 1/5 легший берлінського фунту в 468,53 г., тобто важив 374,82 г. Литовський фунт дорівнював 0,91 російського, польський - 0,99 [4, с. 86]. В свою чергу марочна вага і проба в Польщі і Литві були кельнські, тобто загальнонімецькі.

Міри італійських республік Венеції та Генуї здійснили великий вплив на формування вагових мір Іллірії, Далмації, Греції, Криту. Так в Греції використовувалися венеціанська важка торгова вага, в Далмації та Іллірії венеціанська легка і важка вага, те саме і на Іонійських островах.

Венеціанська легка вага мала давньоримську систему розділу вагових одиниць: фунт = 12 унцій = 1728 каратів = 301,2297 г. Вага визначена за співвідношенням: 19 фунтів легких = 12 фунтів важких. Важкий фунт = 2 марки марочної ваги = 476,99 г. = 12 унцій = 9216 гранів. Марочна вага: марка = 8 унцій = 4608 гранів = 238,4994 г. Поділ марки на 4608 гранів доводить, що це кельнська золота марка. Незначне збільшення її маси пояснюється збільшенням маси грану - з 0,0507 г. до 0,0517 г.

За століття османського панування багато країн Східної Європи запозичили турецькі вагові міри. Мірами Османської імперії користувалися в Угорщині, Трансільванії, Валахії, Молдові, Болгарії, Сербії, Чорногорії, Албанії, Македонії, Греції. В деякі з них турецькі вагові міри співіснували з венеціанськими.

Головними одиницями турецької торгової ваги були окка, ратл, батман і кінтар. Головною одиницею османської ваги є окка в 400 дирхемів = 1,279 кг. Ратл - половина окки в 200 дирхемів = 639,9 г. Батман був в 8,6,2 окки. Кінтар = 100 ратлів. Марочна вага: міскал = 1,5 дирхема = 24 кірата = 96 хабб. В Константинополі міскал = 4,79 г.; дирхем = 3,19 г.; кірат = 0,199 г.; хабба = 0,049 г.

В Східній Європі ці міри набули місцевої специфіки. Так, в Греції кінтар = 44 окки; в Угорщині була велика міра шинек в 80,60 і 50 окк; на Буковині окка = 4 літри, літра = 320 г. - те саме в Трансільванії; в місті Солоніки кінтар = 45 окк, ратль = 180 драхм.

Підсумуємо. Вагові системи Східної Європи протягом двох тисячоліть утворилися під потужним впливом великих цивілізацій - римсько-візантійської, германо-романської, східної османської. Запозичуючи іноземні міри, країни Східної Європи створили свої багато в чому оригінальні вагові системи. В другій половині ХІХ - початку ХХ ст. тут була введена метрична система.

Список використаних джерел

1. Петрушевский Ф. Общая метрология. - СПб., 1849.

2. Петрушевский Ф. Польская метрология, или описание польских мер, весов и монет. - СПб., 1834.

3. Рейнбот П.И. Краткая метрология европейских государств. - СПб., 1865.

4. Черепнин Л.В. Русская метрология. - М., 1944.

5. Зварич В., Шуст Р. Нумізматика: Довідник. - Тернопіль, 1998.

6. Введение в специальные исторические дисциплины. - М., 1990.

7. История средних веков (в двух томах). - М., 1977.

8. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. - М., 1992.

9. История Польши: В 3-х т. - М., 1954. - Т.1.

10. История Румынии. - М., 2005.

11. Краткая история Румынии: С древнейших времен до наших дней. - М., 1987.

12. Кримський А. Історія Туреччини. - М., 1957.

13. Королюк В.Д. Древнепольское государство. - М., 1957.

14. Шуст Р. Нумізматика: Історія грошового обігу та монетної справи в Україні. - К., 2007.

15. Зварич В.В. Нумизматический словарь. - Львов, 1980.

16. Рябцевич В.Н. О чём рассказывают монеты. - Минск, 1977.

References

1. Petrushevskij F. Obshhaja metrologija. - SPb., 1849.

2. Petrushevskij F. Pol'skaja metrologija, ili opisanie pol'skih mer, vesov i monet. - SPb., 1834.

3. Rejnbot P.I. Kratkaja metrologija evropejskih gosudarstv. - SPb., 1865.

4. Cherepnin L.V. Russkaja metrologija. - M., 1944.

5. Zvarych V., Shust R. Numizmatyka: Dovidnyk. - Ternopil', 1998.

6. Vvedenie v special'nye istoricheskie discipliny. - M., 1990.

7. Istorija srednih vekov (v dvuh tomah). - M., 1977.

8. Le Goff Zh. Civilizacija srednevekovogo Zapada. - M., 1992.

9. Istorija Pol'shi: V 3-h t. - M., 1954. - T. 1.

10. Istorija Rumynii. - M., 2005.

11. Kratkaja istorija Rumynii: S drevnejshih vremen do nashih dnej. - M., 1987.

12. Kryms'kyj A. Istorija Turechchyny. - M., 1957.

13. Koroljuk V.D. Drevnepol'skoe gosudarstvo. - M., 1957.

14. Shust R. Numizmatyka: Istorija groshovogo obigu ta monetnoi'spravy v Ukrai'ni. - K., 2007.

15. Zvarich V.V. Numizmaticheskij slovar'. - L'vov, 1980.

16. Rjabcevich V.N. O chjom rasskazyvajut monety. - Minsk, 1977.

Размещено на Allbest.ru