Проблеми нормативно-правового забезпечення роботи місцевих судових установ на теренах Райхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми нормативно-правового забезпечення роботи місцевих судових установ на теренах Райхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.)

Колісник Н.І.

ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний

педагогічний університет імені Григорія Сковороди”

(Україна)

Досліджено особливості нормативно-правового забезпечення роботи місцевих судових установ, які функціонували на теренах, підконтрольних окупаційній адміністрації Райхскомісаріату “Україна”.

Ключові слова: нормативно-правовий акт, окупація, Райхскомісаріат “Україна”, місцеві органи влади, місцеве населення, судові установи.

Kolesnik N.I., Ukraine State University “Pereyaslav-Khmelnitsky State Pedagogical University named Hryhoriy Skovoroda" (Ukraine)

In the article author explores the features of normative-legal support of the local judicial institutions that functioned on the territory controlled by the occupation administration Reichskommissariat “Ukraine ".

Колесник Н.И., ГВУЗ “Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды " (Украина)

Рассмотрено проблему особенностей нормативно-правового обеспечения работы местных судебных учреждений на территориях, подконтрольных оккупационной администрации Рейхскомиссариата “Украина ".

Друга світова війна стала одним із найбільших воєнно-політичних конфліктів ХХ ст. Вивчення тих подій розпочалося ще в ході війни. Тогочасні дослідники вивчали як, власне, військові події, так і нову окупаційну реальність, яка постала в загарбаних областях України. Але й понині, незважаючи на існування величезної кількості досліджень, поза полем зору науковців продовжують залишатися питання повсякдення окупованих суспільств, яким, до речі, довелося стати й українському соціуму.

Актуальність теми дослідження зростає, якщо згадати, що кілька місяців тому частина України виявилася загарбаною сусідньою державою, а на окупованих теренах Криму та Донбасу вже постає абсолютно нова для цивільного населення суспільна буденність. Місцевий соціум в окупованих областях України розпочинає функціонувати в системі діаметрально протилежних, аніж раніше соціально-політичних та духовно-ментальних координат, співіснуючи або, навпаки, активно співпрацюючи з окупаційною владою чи опираючись їй. Немале місце в цьому займає судова система, покликана врегулювати соціальні відносини всередині суспільства.

Дещо схожі за змістом аналогії можемо віднайти і в реаліях “нового порядку” - саме так іменували гітлерівці адміністративну систему, запроваджену в розчленованих ними на різні зони окупації теренах України, із різноманітними формами й засобами тотальної економічної експлуатації, жорстокого фізичного терору, винищенням окремих груп населення за етнічним та політичним принципом, обмеженням та позбавленням цивільного населення більшості соціально-економічних прав, формально наданих у свій час радянською владою. Найбільшим за кількістю населення та територією окупаційним адміністративним утворенням став Райхскомісаріат “Україна” (далі - РКУ), на теренах якого “новий порядок” набув типологічно цілісного виразу та незамаскованих, особливо брутальних форм.

Незважаючи на значну кількість наукових публікацій, присвячених реконструкції подій гітлерівського окупаційного режиму, встановленого на теренах України, поза полем зору науковців продовжують залишатися питання повсякденного соціального життя окупованого суспільства, судових форм та засобів його врегулювання. Лише окремі проблеми функціонування правових відділів органів місцевого управління, цивільних та судових установ на теренах Райхскомісаріату “Україна” (далі - РКУ) розглядаються в працях В. Шайкан [1, с. 123-134; 2, с. 56-65; 3], О. Гончаренка [4, с. 78-82; 5, с. 23-267; 6, с. 105-112; 7, с. 59-64; 8, с. 181-187; 9, с. 13-16; 10, с. 36-41; 11, с. 131-133; 12, с. 141-146; 13, с. 29-33; 14, с. 99-105], М. Куницького [15, с. 104-108; 16, с. 36-40; 17, с. 299-325; 18, с. 275-309] та О. Лисенка [19, с. 5674]. Цим порівняно невеликим обсягом напрацювань сучасних вітчизняних дослідників доводиться й обмежити аналіз історіографічного ряду проблеми.

Мета статті - провести аналіз нормативно-правової бази, на основі якої функціонували місцеві судові установи в РКУ та виявити особливості здійснення тогочасного судового процесу в контексті захисту прав цивільних осіб, які проживали на окупованих Німеччиною територіях.

Із проблемою необхідності врегулювання соціальних відносин в українському суспільстві німецька окупаційна влада зустрілася вже в перші дні загарбання України. Незважаючи на жахіття окупації, смерть, яка перетворилася в постійну загрозу чи не кожному мешканцю країни, відсутність елементарних засобів підтримання життєдіяльності, повсякденне соціальне життя продовжувалося: люди народжувалися й помирали, одружувалися й розлучалися, купували й продавали предмети власності тощо. Під впливом війни та окупації суспільство зазнавало деформаційних руйнувань та трансформацій: переважну більшість цивільного населення становили жінки, діти та престарілі особи; колишня радянська номенклатура та військовополонені, відпущені в 1941 р. із німецьких таборів, користувалися обмеженим соціально-правовим статусом, а в країні почала з'являтися нова, привілейована група населення - місцеві управлінці та працівники поліційних формувань. Досить швидко із соціального життя зникли євреї та роми, які стали жертвами тотального гітлерівського терору за етнічними принципами.

Звісно, чи не найліпшим засобом виходу з різних суперечливих ситуацій соціального життя є робота судової системи. Але саме з відновленням роботи судів у німецьких управлінців і виникали суттєві проблеми. Справа у тім, що застосувати систему нормативних актів і скалькувати судові органи Німеччини ні військові, ні цивільні управління не лише не могли, а й не мали права, адже цей рівень службової компетенції належав принаймні Райхсміністерству східних окупованих територій. Але навіть і в цьому разі правозастосування нормативних актів Німеччини в тогочасній Україні не могло відбутися, адже перед окупантами знаходилася зовсім інша країна, з іншими соціальними відносинами та джерелами права, а їх суб'єктами були люди з іншим історико-правовим і соціально-політичним досвідом, ментальністю та рівнем дотримання правопорядку.

Звісно, що першими німецькими управлінцями, яким потрібно було врегульовувати ці питання, стали керівники військових комендатур, яким належала вся повнота влади до моменту передачі повноважень цивільній адміністрації РКУ. Але директивні вказівки, які віддавалися з цього приводу військовими властями, мали досить загальний характер. Складається враження, що Німеччина таки не була готовою до тієї війни, в усякому разі окупаційна адміністрація як “військової зони”, так і РКУ не мали не тільки підготовлених нормативних актів, а й готових “рецептів” виходу з конкретики адміністративно-управлінської повсякденності. А нормативні акти як ті, що створювали основу суто технічних й організаційних питань роботи судових установ, так і ті, які врегульовували окремі галузі права, були вкрай необхідні.

У перших інструкціях військової адміністрації, які врегульовували роботу судових установ “для українців”, містилися лише вказівки щодо їх відновлення. До того ж містилися вони в нормативно-правових актах, на основі яких створювалась уся система місцевої допоміжної адміністрації. Інструкцій щодо порядку відновлення та забезпечення повсякденної роботи судових установ видано так і не було. Так, у інструкції “Порядок урядування” від 24 жовтня 1941 р., видану фельдкомендатурою, яка розміщувалася в м. Тальному Черкаської області, із цього приводу зазначалося, що судові органи можна створювати лише після отримання дозволу VII відділу фельдкомендатури. Організація управління роботою органів влади мала проводитися за радянським законодавством, адже “Кожна раптова зміна призвела б до безвладдя”, - цілком раціонально зазначалося в інструкції [20, арк. 1].

Подібні за змістом нормативні акти, які вказували на необхідність часткового збереження радянських законів, видавалися й керівниками, які репрезентували цивільну адміністрацію РКУ. Особливо це стосується регіонів, переданих до службової компетенції цивільній адміністрації РКУ ще влітку 1941 р. Фактично вони повторили, але не конкретизували ті ж директивні установки, що й військові [21, арк. 2]. Але, як користуватися на практиці системою радянської нормативно-правової бази та узгоджувати її з виданими німецькою стороною документами, ніхто з них так і не пояснив. До того ж в країні бракувало і фахівців, добре обізнаних із радянською юриспруденцією.

Свою ініціативність проявили органи місцевого управління, запропонувавши проекти різних нормативних актів, які мали налагодити повноцінну роботу судів, органів прокурорського нагляду тощо. Німецькі посадовці не прийняли допомоги й, очевидно, небезпідставно побоюючись посилення ролі й значення судових інституцій у житті суспільства, відмовилися від неї.

Німецькі управлінці обрали ще один шлях вирішення проблеми. Вони намагалися замістити брак нормативних актів за рахунок використання системи дореволюційного законодавства. В усякому разі суддям із цивільних справ пропонували обирати саме такий шлях при розв'язанні спорів, які виникали між місцевим населенням [22, арк. 5, 6]. А в окремих регіонах кандидати на заміщення адвокатських посад узагалі мали складати фаховий іспит зі знання дореволюційного законодавства.

Звісно, що, не маючи більш-менш збалансованої нормативно-правової бази, тимчасові судові інституції, які з'явилися в Україні на початку встановлення окупаційного режиму, із часом були взагалі ліквідовані [23, с. 408-410]. Частину їх функцій було передано органам місцевого управління, працівники яких у відповідь на звернення цивільного населення намагалися їх розглянути. Таким чином, ні про яку одноманітність у прийнятті рішень мова йти не могла.

Справа зі створення місцевих судів та забезпечення їх роботи нормативно-правовою базою зрушила з місця лише на початку 1942 р. Своєю постановою від 15 березня 1942 р. райхскомісар доповнив нормативний акт Райхсміністерства східних окупованих територій “Про німецьку юрисдикцію в зайнятих східних областях” від 19 грудня 1941 р. У результаті було прийнято постанову “Про підсудність і судове переведення в цивільних справах місцевого населення”. У свою чергу генеральні комісари продублювали цей нормативний акт та направили його для службового використання в гебітскомісаріатах. Щоправда, генеральні комісари затягували терміни створення цих локальних нормативних актів. Так, на теренах генеральної округи “Київ” відповідний акт було видано лише 30 травня 1942 р. [22, арк. 1-13]. Але все ж у результаті в окупованій Україні було створено базу для функціонування цивільних судів (судів шліхтерів).

Одним із нормативних актів, на основі застосування якого здійснювалося судочинство у сфері сімейних правовідносин, стала постанова райхскомісара “Про тимчасові правила щодо одружень та розлучень” від 11 травня 1942 р. [22, арк. 29-33]. Цей нормативний акт визначав коло суб'єктів, які мали право вступати в шлюб, встановлював їх права та обов'язки в разі розлучення та врегульовував самі юридичні процедури здійснення цих дій.

Та усе ж сімейні правовідносини становлять важливу, але не основну частину цивільного права. Існують ще й відносини щодо власності, набуття права на спадщину тощо. Для цього шліфенам ще певний час довелося користуватися залишками радянського законодавства. І лише з 12 січня 1943 р. на теренах РКУ почали діяти “Правила для тимчасового врегулювання особистого, сімейного і спадкового права в Райхскомісаріаті України”. Цей нормативний акт складався з трьох розділів: “Особисте право”, “Сімейне право” та “Право спадкування” [23, арк. 27-36].

У травні 1942 р. в РКУ було прийнято Постанову райхскомісара “Про покарання за незначні проступки і порушення в межах Райхскомісаріату України” від 8 травня 1942 р. Постанова почала діяти з 1 червня 1942 р. і базувалася на німецькому Кримінальному кодексі, із якого для підсудності місцевого населення було виведено цілий ряд приписів [24, арк. 1-4, 43-53]. Цей нормативно-правовий акт від 15 травня 1871 р., доповнений та змінений законами, станом на 1 жовтня 1941 р. складався із загальної та особливої частин. У загальній частині визначалися поняття злочину, проступку та правопорушення. Особлива частина Кримінального кодексу деталізувала види злочинів, за які особа підлягала відповідному покаранню [25, арк. 1109].

Створені німецькою адміністрацією судові установи мали право розглядати справи виключно цивільного та кримінального характеру. Для розв'язання справ цивільного характеру створювались суди шліхтерів, а кримінального - шефенів. А от для розв'язання суперечок і спорів між етнічними німцями України було створено німецький суд. До німецького суду могли звертатися й представники інших національностей, якщо сума судового позову перевищувала 5000 крб. Ця судова інституція діяла на основі законодавства Німеччини, хоч і в її діяльності мали враховуватися місцеві умови.

Для керівництва практичною роботою судових установ юридичними відділами генеральних комісаріатів видавалися службові вказівки та інструкції. Так, юридичним відділом генерального комісаріату округи “Київ” 1 вересня 1942 р. було направлено документи під назвою “Загальна інструкція для шефенів Київського генерального округу” та “Циркуляр шефенам генерального округу “Київ”. Ці нормативні акти врегульовували порядок проведення судового процесу, визначали коло суб'єктів, на яких поширювалася юрисдикція суддів із кримінальних справ тощо [26, арк. 1-9].

Відповідно до нормативних установок юридичного відділу РКУ генеральні комісари також приймали відповідні нормативні акти й направляли їх для практичного використання в гебітскомісаріатах. Так, через гебітскомісаріати шліфени отримали інструкцію генерального комісара округи “Київ” від 20 лютого 1943 р. “Про розгляд шліхтером шлюбних справ”. Документ містив детальні вказівки щодо порядку розлучення подружжя, наголошував на необхідності збереження шлюбних відносин, пояснював особливості застосування тих чи інших статей окремих нормативних актів”. До цієї інструкції додавались і вказівки щодо повідомлення відділів РАЦСу про рішення у справах розлучення [27, арк. 2, 3, 4].

Отже, нормативно-правове забезпечення роботи місцевих кримінальних та цивільних судів здійснювалося окупаційною адміністрацією РКУ вкрай повільно. Фактично, ці судові установи почали працювати лише в другій половині 1942 р. До цього часу всі питання розглядалися відділами районних та міських управ, працівники яких і так були переобтяжені службовими повноваженнями та не мали відповідної фахової підготовки.

Список використаних джерел

1. Шайкан В. Стан системи судочинства на території Рейхскомісаріату “Україна” та військової зони в роки гітлерівської окупації / В.Шайкан // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. - К., 2007. - Вип.11. - 250 с.

2. Шайкан В. Німецька система судочинства та діяльність українських правових відділів у роки тимчасової гітлерівської окупації України / В.Шайкан // Безсмертя подвигу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 22 квітня 2005 р. / Київський національний університет внутрішніх справ. - К.: ВПЦ МВС України, 2006. - 311 с.

3. Шайкан Валентина. Повсякденне життя українців у роки німецької окупації. 1941-1944 / Валентина Шайкан. - Київ, 2010. - 80 с.

4. Гончаренко О. Функціонування правових відділів органів місцевого управління в системі судочинства Рейхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. Київ, 2009. - Вип.14. - 148 с.

5. Гончаренко О. До питання про застосування окремих аспектів особистих немайнових прав місцевого населення у практиці окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. У 3 т. - Чернігів: ЧДПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2009. - Т. ІІІ. - 204 с.

6. Гончаренко О. Особливості регулювання особистих немайнових правовідносин (право інтелектуальної власності) у період нацистської окупації України (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Сумська старовина: Науковий журнал з історії та культури України. - Сумський державний університет, 2008. - № ХХІУ. - 225 с.

7. Гончаренко О. Судова та управлінсько-розпорядча практика установ окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату “Україна” у сфері припинення сімейних правовідносин (19411944 рр.) / О.Гончаренко // Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. - Київ, 2009. - Вип.16. - 118 с.

8. Гончаренко О. Інститут шлюбу в системі сімейного законодавства окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату “Україна”: аналіз нормативно-правової бази (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - Вип.22. - 308 с.

9. Гончаренко О. Повсякденне життя українського населення крізь призму документів судочинства органів цивільної адміністрації Райхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // “Історія повсякденності: теорія та практика”: матеріали Всеукр. наук. конф., Переяслав-Хмельницький, 14-15 трав. 2010 р. / [Упоряд.: Лукашевич О.М., Нагайко Т.Ю.]. - Переяслав-Хмельницький, 2010. - 246 с.

10. Гончаренко О. Українські мирові суди в системі органів правосуддя гітлерівського окупаційного апарату влади Райхскомісаріату “Україна”: організаційна структура, службова компетенція та основний зміст діяльності (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки. - Черкаси, 2011. - Вип. 202. - Ч. ІІ. - 151 с.

11. Гончаренко О. Інститут власності у цивільному праві періоду гітлерівської окупації України (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Часопис української історії / за ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. - Київ, 2011. - Вип. 21. 158 с.

12. Гончаренко О. Майнові правовідносини місцевого населення Райхскомісаріату “Україна”: проблеми визначення цивільного статусу та аналіз нормативного забезпечення / О.Гончаренко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І.С. Зуляка. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2011. - Вип.1. - 299 с.

13. Гончаренко О. Громадянський статус місцевого населення окупованої України: аналіз нормативних заходів комендатур Вермахту та цивільної адміністрації райхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Мандрівець. - 2011. - № 3. - 114 с.

14. Гончаренко О. Повсякденне життя місцевого населення Райхскомісаріату “Україна” у контексті функціонування окупаційної системи цивільних судів (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // “Історія повсякденності: теорія та практика”: матеріали Всеукр. наук. конф., [м. Переяслав-Хмельницький], 5-6 жовт. 2012 р. / [упоряд.: О.М. Лукашевич, Т.Ю. Нагайко, В.В. Коцур]. - Переяслав-Хмельницький, 2012. - 200 с.

15. Куницький М.П. Функціонування установ шліфенів та шефенів на теренах Райхскомісаріату “Україна”: аналіз судової практики (1941-1944 рр.) / М. Куницький // Часопис української історії / за ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. Київ, 2014. - Вип.29. - 110 с.

16. Куницький М. Судові засоби захисту прав та інтересів місцевого населення Райхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.) / М.Куницький // “Мандрівець”. - Тернопіль, 2013. - № 6 (108). - 98 с.

17. Гончаренко О.М. Функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату “Україна” управлінсько- розпорядчі та організаційно-правові аспекти (1941-1944 рр.): монографія / О.М. Гончаренко. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. - 600 с.

18. Куницький М.П. Соціально-правовий статус місцевого населення Райхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.): монографія. - К.: ПП “нВц “Профі”, 2014. - 564 с.

19. Гончаренко О.М., Куницький М.П., Лисенко О.Є. Система органів місцевого управління на території райхскомісаріату “Україна” та “військової зони”. 1941-1944 рр. / НАН України. - Ін-т історії України. - К., 2014. - 151 с.

20. Державний архів Черкаської області. - Ф. Р-2400. - Оп. 1. Спр. 1.

21. Державний архів Рівненської області. - Ф. Р-22. - Оп. 1. - Спр. 3.

22. Державний архів Полтавської області (далі - ДАПО). - Ф. Р-8676. - Оп. 2. - Спр. 5.

23. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. - Ф. 3206. - Оп. 2. - Спр. 224.

24. ДАПО. - Ф. Р-8676. - Оп. 2. - Спр. 6.

25. Там само. - Ф. Р-8676. - Оп. 2. - Спр. 4.

26. Там само. - Ф. Р-2302. - Оп. 1. - Спр. 1.

27. Там само. - Ф. Р-2302. - Оп. 1. - Спр. 4.

Размещено на Allbest.ru