Українсько-єврейські відносини у політиці християнських суспільників наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. (за матеріалами часопису "Руслан")

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477.83/.86=411.16): 329:27]“18/191”

Українсько-єврейські відносини у політиці християнських суспільників наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. (за матеріалами часопису "Руслан")

Васьків Н.А.

кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн, Львівський національний університет ім. Івана Франка



У програмах та діяльності українських політичних партій Галичини кінця ХІХ -- початку ХХ ст. вагомого значення набуло єврейське питання. Поряд з ліворадикальнимта національно-демократичним крилом політичних сил, єврейська проблематика перебувала у центрі уваги християнсько-суспільної течії. На сторінках газети “Руслан” галицькі консерватори намагалися з 'ясувати сутність єврейського питання та визначити його вплив на формування українсько-єврейських відносин у цілому.

Ключові слова: українсько--єврейські відносини, єврейське питання, християнські суспільники, євреї, Галичина.



The Jewish issue was one of the most important issues in the programs and activities of the Ukrainian political parties in Galicia at the end of 19 -- the beginning of 20 century. Along with the radical left and national-democratic wing political forces, the Jewish problem was the focus of Christian social trends. On the pages of the newspaper “Ruslan" Galician conservatives tried to clarify the essenceof the Jewish question and to determine its effect on the formation of Ukrainian--Jewish relations in general.

Keywords: Ukrainian--Jewish relations, Jewish issues, Christian socials, Jews, Galicia.



В программах и деятельности украинских политических партий Галиции конца XIX -- начала ХХ в. большое значение приобрел еврейский вопрос. Наряду с леворадикальным и национально--демократическим крылом политических сил, еврейская проблематика находилась в центре внимания христианско- общественного течения. На страницах газеты “Руслан" галицкие консерваторы пытались выяснить сущность еврейского вопроса и определить его влияние на формирование украинско-еврейских отношений в целом.

Ключевые слова:украинско-еврейские отношения, еврейский вопрос, христианские общественники, евреи, Галичина.



На зламі ХІХ - ХХ ст. вагомого значення у суспільно-політичному житті Галичини набуло єврейськепитання. Це було зумовлено низкою факторів соціально-економічного та правно-політичного характеру. За наслідками конституційних перетворень у Австрійській монархії 1867 р., єврейське населення отримало громадянські права нарівні з іншими народами держави. Відтак, це вплинуло на зростання економічної та політичної активності галицькогоєврейства. За таких обставин, були усунуті перешкоди для інтеграції євреїв у політичне життя як Галичини так і Австро-Угорщини,загалом. політичний партія ліворадикальний християнський

Емансипація євреїв позначилася на розстановціполітичних сил, що визначали модель поведінки у міжнаціональних відносинах Галичини. Так, єврейське населення перебувало під впливом польських політичних сил, унаслідок чого, значна його частина, асимілювалася. У той же час, з поширенням соціалістичного та національного рухів, у єврейській громаді відбулися докорінні зміни, що вплинули на структуру галицького політикуму. За їхньої ініціативи відбувся розрив тривалої польсько-єврейської політичної співпраці, що по-суті, обіцяних результатів іудеям так і не принесла.Як наслідок, їхні представники взяли курс на зближення з українськими політичними партіями, які декларували готовність до перезавантаженняукраїнсько-єврейських відносин.

Серед них, ідеї міжнаціональної політичної співпраці знайшли підтримку у програмах та діяльності Русько-

Української радикальної партії (далі - РУРП), Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини (далі - УСДП) та Української національно- демократичної партії (далі - УНДП) [9; 10].

Незважаючи на важливість українсько-єврейської політичної співпраці, в умовах протистояння з польськими силами, ідеї міжнаціонального порозуміння не знайшли підтримки у галицьких москвофілів та консерваторів. Якщо москвофіли у ставленні до єврейського населення орієнтувалися на царську Росію і йшли у фарватері антисемітських проявів у європейських країнах, то християнські суспільники, попри відсутність антагоністичних закликів, намагалися дистанціюватися від політичної співпраці з євреями через відсутність відповідних програмних напрацювань. Попри те, вони значну увагу приділили як українсько- єврейським взаєминам так і єврейському питанню загалом. Це знайшло свій вияв у діяльності Католицького русько-народного союзу, заснованого 14 жовтня 1896 р. з ініціативи Олександра Барвінського і за активної підтримки митрополита Сильвестра Сембратовича [51, с. 289]. Поштовхом до його утворення стали розбіжності в поглядах між О. Барвінським та Ю. Романчуком щодо політики “нової ери” [78, с. 136].

На довірочних зборах КРНС О. Барвінський наголосив на необхідності докласти зусиль для утворення національної, політичної й економічної організації, а також дбати про національно-просвітні та економічні інтереси українського народу [54, арк. 1]. У прийнятому статуті християнські суспільники ставили за мету “[...] дбати про релігійно-моральні, народні, полїтичні і економїчні справи руского народу в Галичинїімено же про справи руских селян і міщан, на основах католицьких” [81, арк. 1].

У програмах і діяльності КРНС вагоме місце займала національна ідея. З цього приводу часопис “Руслан” зазначав: “При всіх перепонах в розвою наша ідея національна не вмре, не загине, а скорше чи пізнійше дійде до повної побіди. Всяке нехтування національної ідеї завсїгди викликувало у нас протести, повстала серед рускої суспільності більша або менша громада людий, що наново підносила понеханий і подоптаний прапор національний” [58, с. 1].

Напередодні виборів до австрійського парламенту 1897 р. християнські суспільники виступили з наступною заявою: “Католицький русько-народний Союз, стоячи на основах науки Хрестової і на ґрунті національнім рускім, має на цілі стреміти в мирній дорозі і постепенно до повного і справедливого полагодження оправданих домагань народу руского і до витворення розумних та щирих відносин межи обома народами в краю” [49, с. 1].

Утім, діяльність об'єднання виявилась не тривалою. У 1901 р., після складення з себе повноважень голови КРНС Іваном Чапельським, Союз припинив своє існування [2, с. 3]. У квітні 1901 р. християнські суспільники заснували нову організацію - “Руська громада” [81, арк. 1]. Вона прагнула “[...] дбати о всесторонній розвій руского народу в Галичині і скріпленєего сил у всяких напрямках, а то на народних основах і на релігійно-моральних началах” та “[...] стояти на сторожі політичних, горожанських та національних прав і свобід, запорученихрускому народові конституциєю і єї основними державними законами” [81, арк. 1].

У 1911 р. виразником ідей українських консерваторів став Християнсько-суспільний союз (далі - ХСС) на чолі з О. Барвінським [76, с. 9]. Ця партія передбачала “[...] практичну дїяльність християнства в суспільнім напрямі з підмогою береження та пособлюваня духовних і матеріальних справ християнского горожанства” [56, арк. 2]. У питанні співпраці з іншими політичними партіями християнські суспільники заявляли, що “[...] вдаватися в спілки з іншими, ненаціональними партіями ніколи не будемо” [57, арк. 4а].

Друкованим органом ХСС став часопис “Руслан”, який виходив у Львові впродовж 1897-1914 рр. Його редакторами почергово були: Т. Барановський (1897), С. Кульчицький (1897-1898), Л. Лопатинський (1898¬1907), С. Ґорук (1907-1914). На сторінках газети найбільш повно відображено ставлення християнських суспільників до єврейської спільноти, а також перспективу українсько-єврейського порозуміння в Галичині.

Значну увагу консерватори приділяли демографічному розвитку галицьких земель. При цьому їхня преса висловлювала занепокоєння швидким зростанням єврейського населення в Галичині. Так, за інформацією газети “Руслан”, станом на 1908 р. найбільше євреїв проживало у Львові - 43 412 осіб (29% від загальної кількості населення), а також у Кракові 25 430 (29,6%), Коломиї 16,417 (56,8%), Перемишлі 13 319 (35,2%), Бродах 11 854 (72,1%) та інших містах [73, с. 4].

Зростання чисельності євреїв у містах Галичини безпосередньо впливало на їхній маєтковий стан. Так, у на 1912 р., три чверті львівських помешкань перебувало у руках євреїв [53, с. 3]. З метою запобігти подальшому зростанню єврейської власності християнські суспільники пропонували “[...] взяти ся до жидів дорогою економічної орґанізациї, пляновим викуповуванєм з їх рук гуцульских полонин і взагалївсїми культурними середниками, що завели би до цілі” [8, с. 2].

Крім цього, у полі зору консерваторів перебувала велика земельна власність Галичини. Значна її частина була зосереджена в єврейських руках. Земельні маєтки єврейських депутатів Галицького сейму, таких як Арнольда Раппапорта і ГенрікаКолішера складали 7 491 моргів у Ліському та 6 529 морги у Дрогобицькому повітах відповідно [11, с. 2].

Серйозне занепокоєння галицьких консерваторів викликало швидке зростання кількості єврейських учнів у гімназіях Галичини, які за цим показником випереджали українців. Так, станом на 1899 р. у Бродівській та німецькій гімназії Львова навчалося відповідно 213 та 202 єврейських учнів [14, с. 3].

У Відні ці показники були ще значнішими, оскільки 16 віденських гімназій відвідувало 2 062 євреї, що складало 30,5% від загальної кількості (6 759 учнів). Що стосується вищих навчальних закладів, то станом на 1890 р. у Львівському університеті навчалось 88 євреїв, що складало 8,3% від загальної кількості студентів, а 1910 р. їхня кількість зросла до 1 358 осіб (26,8% від загальної кількості). У Краківському університеті відсоток євреїв у вказаний період збільшився з 6% до 15,2% [29, с. 3]. У Чернівецькому університеті у 1911 р. на євреїв припадало 30% від усього студентського загалу [83, с. 3].

Завдяки зростанню чисельності єврейських учнів у школах, іудеї змогли скласти конкуренцію християнам на ринку праці. Значна їх частина була працевлаштована на залізниці, поштамті, освоїла професії учителів, лікарів, правників тощо [83, с. 3].

Порушуючи освітнє питання, християнські суспільники наголошували, що єврейські діти вчаться читати в хедерах, а тому, на відмінну від українців, є грамотними. З огляду на це, вони закликали змалечку виховувати дітей у національному дусі. Також, консерватори намагались брати приклад з євреїв. Зокрема, вони зазначали, що єврейські діти активно відвідують публічні школи, а там, де їх не вистарчало, євреї намагалися закладати власні освітні осередки [43, с. 1]. Показовим у цьому плані є звернення часопису “Руслан” до читачів з наступними словами: “[...] чи і ми дбаємо також так о просьвіту свого народу, чи ми стараємо ся також о розширенє промислу і торгової'?” [43, с. 2].

Аналізуючи єврейське питання в Галичині, часопис “Руслан” намагався віднайти причини зростання економічної і політичної переваги євреїв. На думку Івана Липового, автора статті “Жидівска експанзия”, саме в Галичині євреї змогли сповна реалізуватися завдяки лихварській та підприємницькій діяльності, що дало їм змогу накопичити значні матеріальні ресурси. Як наслідок, вони почали масово скуповувати землі. “Недавні то ще часи, як в Сокальщині були всї села в християнських руках; а тепер уже всюди там розсїлисяжиди; християнських властителїв почислив бись на пальцях” [52, с. 1], - констатував І. Липовий. Аналогічною була ситуація в містах, де у власності християн залишились помешкання тільки на передмісті. Відповідальність за такий стан справ автор статті покладав на християн, оскільки “[...] они не потрафили зробити одного кроку без фактора Жида” [52, с. 1]. Внаслідок такої діяльності євреїв значна частина селян та міщан опинилася в борговій залежності.

Значну увагу християнські суспільники приділяли питанню участі євреїв у соціал-демократичному русі як в Європі, так і в Галичині. На їхнє переконання, соціал- демократичний рух повністю перебував під впливом євреїв [35, с. 3]. З цього приводу показовою є стаття “З жидами чи з народом?”, опублікована в часописі“Руслан” 1897 р. У ній, зокрема, вказувалося: “Видячи свою зависимість від жидів, социалїсти кидають нинї на своїх конгресах найбільші гроши на антисемітїв і найсьвятїщою їх заповидею, як показує ся, є поборювати сю, противожидівську струю” [48, с. 1-2]. Вихід з такої ситуації консерватори вбачали в тому, щоб повиганяти з “сїл тих пейсатих п'явок, що висисають найжизневійші соки з народу, відайте дрібну торговлю і крамарство в єго власні руки, а тоді беріть ся до дальших визискувачів” [48, с. 2].

Відвертого занепокоєння в християнських суспільників викликало привласнення євреями періодичних видань як в Європі та США, так і в Російській імперії [62, с. 3-4; 34, с. 4; 12, с. 1-2]. Мало того, станом на 1911 р. євреї володіли значним обсягом друкованої продукції в Галичині [74, с. 3]. Як наслідок, у цьому плані вони значно випереджали українців і могли серйозно впливати на громадську думку.

Загалом, галицькі консерватори розуміли вагу єврейського питання в Галичині і закликали українців спільним зусиллями протидіяти економічній перевазі євреїв. У той же час вони відкидали будь-які спроби його насильницького вирішення.

Інша справа, що в консервативних публікаціях єврейське населення характеризується як зграя шахраїв, визискувачів та лихварів [44, с. 3; 39, с. 2; 47, с. 3; 30, с. 3]. Це питання піднімав в Австрійському парламенті Анатоль Вахнянин [5, с. 1-2; 6, с. 1-2]. У свою чергу, часопис “Руслан” публікував численні статті про лихварську діяльність євреїв. В одній із них повідомлялось про випадок у Роздолі, де ШмерльКінцер, АйзекКінцер та Пейсах Роте довели до банкрутства декілька сіл в Миколаївському, Жидачівському і Стрийському повітах [75, с. 3]. До цього варто додати, що “Руслан” публікував матеріали з перебігу судових слухань про соціальні конфлікти між християнами та іудеями. Зазвичай у таких випадках симпатії були на стороні християн, а євреї наділялися рисами підступності і хитрості [7, с. 2]. Усе це дає підстави стверджувати, що до певного часу християнські суспільники були переконані у неможливості порозуміння між християнами та іудеями.

До такого висновку підштовхували читачів і “русланівські” дописи. В одному з них йшлося про випадок, що мав місце неподалік костелу св. Антонія у Львові, коли Семен Гнідий врятував єврейського хлопчика з-під коліс трамвая. За це йому погрожував батько хлопчика, котрий вимагав відшкодування за пошкоджений комірець дитячого одягу, за який, власне, і схопив С. Гнідий, коли намагався врятувати дитину [40, с. 3]. В іншому разі йшлося про те, що львівський єврей МорткоРозенберґ, їдучи возом, переїхав дівчинку. Замість того, щоби надати їй допомогу, він побив єдиного свідка та намагався втекти з місця пригоди [38, с. 3]. Християнські суспільники також вказували на випадки змови між єврейськими купцями з метою зниження цін на сезонні товари. Від таких дій селяни зазнавали значних матеріальних збитків, оскільки не могли збути свій товар за ринковою ціною [42, с. 3].

На початку 1900 р. в часописі“Руслан” з'явилася низка публікацій під заголовком “Жиди між Гуцулами” [19; 20; 21; 22; 23; 24; 25; 26; 27; 28]. Зміст статей полягав у тому, що євреї незаконно заволоділи полониною місцевого господаря. Таким чином, автор статті намагався привернути увагу читачів на спосіб накопичення євреями власних статків.

Як і інші політичні сили, галицькі консерватори значну увагу приділяли проявам антисемітизму та єврейським погромам. При цьому вони намагалися виступати в ролі захисників українського селянина. Показовим є їхній протест проти постановки на сцені львівського театру, драми Івана Тогобочного“Жидівка- вихрестка”. На переконання консерваторів, у цьому творі принижено українського селянина. “Прочь з такою гидотою з нашої сцени! Она не відповідає народно культурній місиї нашого театру і не повинна поганити в наших очах нашого простолюдя, як се на жаль дїє ся по українских театрах, обчислених на спекуляцию між чужою, байдужною або і злобною публікою до всего, що “хахлацке”, - писала газета “Руслан” [33, с. 3].

Головною причиною єврейських погромів християнські суспільники вважали “[...] безвихідне, сумне і дуже сумне економічне положенє стану селянського в цілім краю” [13, с. 1]. На їхнє переконання, говорити про антисемітизм недоречно, оскільки єврейські погроми забезпечив семітизм у Галичині.

Поряд із цим, консерватори зазначали, що антисемітизм набув рис не тільки економічного, але й політичного характеру, оскільки євреї всіляко намагалися звеличувати себе за рахунок інших народів. Знаковою у цьому плані є стаття учасописі“Руслан” від 1897 р. під заголовком “Антисемітизм в Галичині'”. У ній акцентовано увагу на тому, що в Галичині створено усі умови для поширення антисемітизму, оскільки промисел, капітал і торгівля знаходяться в руках євреїв, а їхня діяльність спрямована на економічний визиск селянства. “Крім того, маючи економічну перевагу над нами, а через те тримаючи нас в невільничий зависимости, жиди здеморалізували нашу суспільність до крайності. Затирають ся етичні поняття і принципи в житю публічнім наших народів; захитані у нас основи сьв. віри навіть між простим людом” [2, с. 1], - констатували консерватори.

Християнські суспільники також відстежували прояви антисемітизму за межами Галичини. Це були повідомлення про єврейські погроми в Києві та Одесі. Про це свідчать агітаційні матеріали, які розповсюджувались в Одесі 1906 р. і в яких містилися заклики не вірити євреям та застосовувати проти них фізичну силу [80, арк. 65]. Внаслідок таких дій значна частина євреїв була змушена емігрувати, у тому числі і на галицькі терени [71, с. 3; 72, с. 3]. Це викликало занепокоєння в консервативному середовищі, оскільки збільшення кількості єврейського населення в Східній Галичині могло загострити українсько-єврейські взаємини [36, с. 3].

Значного суспільного резонансу набули єврейські погроми в Центральній Польщі. Їхні причини консерватори окреслили наступним чином: “Жидграбив Мазура, напуваючи єго горівкою, а Мазури пили горівку, щоби бити жида” [77, с. 1]. Щоб не допустити подібних випадків у Галичині, вони порушували питання доцільності існування корчм по селах, оскільки їхня діяльність негативно впливала на моральний та матеріальний стан селянства [64, с. 2].

Звертали увагу консерватори і на єврейські погроми в Кишиневі, Білостоці, Румунії, Чехії та ін. [66; 45; 61; 60; 67; 37]. Для прикладу, в Румунії уряд, прагнучи позбавити населення економічної залежності від євреїв, заборонив торгівлю в неділю, внаслідок чого значну частину євреїв змушено емігрувати [15, с. 4].

Вагоме місце у діяльності християнських суспільниківзаймав сіонізм. Варто зауважити, що до його виникнення консерватори поставилися негативно. На підтвердження такої позиції наводили слова християнського священика іудейського походження Піо Мортари. Він зазначав, що необхідно остерігатися сіоністського руху, а також самих євреїв, оскільки цей народ є “[...] наскрізь і передусім лихварский і висисаючий соки з инших” [84, с. 1]. На підставі цього часопис “Руслан” дійшов висновку, що “[...] сіонїстичного руху не можна легковажити, бо може він вложити на християньство ярмо, ярмо не лиш фізичної, але і духовної неволі” [84, с. 1].

У полі зору консерваторів був також назріваючий конфлікт між сіоністами та асиміляторами. Християнські суспільники інформували громадськість про скликаний у грудні 1905 р., з ініціативи Еміля Бика, з'їзд кагалів, делегати якого вимагали скасувати положення про утворення народних курій, у тому числі єврейської. Проти такого рішення виступили сіоністи, внаслідок чого виникла сутичка [4, с. 3]. Такі конфлікти були доволі частими і носили запеклий характер.Попри негативне ставлення до сіонізму, консервативна преса публікувала матеріали довідкового характеру, пов' язані зі сіоністським рухом, а також біографічні дані Т. Герцля [50, с. 3].

Звертала увагу консервативна преса і на становище євреїв поза межами Галичини. Зокрема, це була інформація про виключення євреїв із лав суду присяжних у Будапешті [69, с. 3], єврейську громаду в Китаї [41, с. 4], історію євреїв у Росії [1, с. 1], визнання еміграційною комісією США “жидівського жаргону” живою єврейською мовою [65, с. 3]. На шпальтах часопису “Руслан” зустрічаються повідомлення на військову тематику, у яких йшлося про випадки втечі єврейських призовників із російського війська [18, с. 3], а також дозвіл на носіння пейсів єврейським солдатам в угорському війську [46, с. 3].

Доволі цікавим було твердження християнських суспільників, що саме євреї спровокували російсько- японську війну [17, с. 2]. Мало того, у фондах ЦДІАК України є відозва до російського народу, у якій вся провина за військові дії покладається на євреїв [79, арк. 18]. Автори відозви констатували, що під час війни євреї, підтримуючи японців, діяли проти росіян.

Галицькі консерватори також відстежували становище євреїв у Франції. Аналізуючи їхню чисельність у цій країні станом на 1898 р., вони стверджували, що, незважаючи на їх незначний відсоток, четверта частина “движимого маєтку” знаходиться у власності євреїв. Відповідно “тота горстка жидів грає тепер у Франциї так високу ролю і чому справа Дрейфуса має так численних приклонників” [32, с. 3].

Відвертого занепокоєння в християнських суспільників викликала політична співпраця євреїв із поляками, оскільки такий союз міг бути спрямований проти українців. Так, одразу після вступу на посаду намісника Галичини Анджея Потоцького пролунало запевнення, що у майбутньому будуть недопустимі будь-які прояви антисемітизму [31, с. 3]. У цьому контексті християнські суспільники зазначали наступне: “[...] українці у Східній Галичині повинні домагати ся конечно, щоби жиди, котрі жиють на їх території стояли осторонь польско-українскоїборби. Ми їх не хочемо і не потребуємо перетягати на свою сторону і не думаємо славити ся перед світом нїякими Русинами Мойсеєвого віросповідання, але зате маємо всяке право, щоби они живучи серед нас, не скріпляли ворожого нам табору” [31, с. 3].

Утім, попри лояльне ставлення євреїв до намісника, у 1913 р. консерватори звертали увагу на відчутну прохолоду в польсько-єврейських відносинах, оскільки євреї почали конкурувати з поляками за впливи на різні сфери діяльності [62, с. 1]. Також поляки виражали стурбованість втратою впливу на єврейський загал напередодні Першої світової війни. На підтвердження цього християнські суспільники наводили різні приклади, як-от: масове вживання єврейським населенням Коломиї німецької мови на противагу польській [63, с. 3] чи вимоги сіоністів та соціалістів під час перепису населення зазначати розмовною мовою їдиш, а не польську чи німецьку мови [16, с. 3; 59, с. 1; 70, с. 3].

Схожа ситуація склалася у співпраці єврейських та українських політичних партій. Так, станом на 1913 р. християнські суспільники констатували, що жодних продуктивних дій у співпраці політичних партій з євреями вже не спостерігалось.

Аналізуючи єврейське питання в Галичині, консерватори дійшли висновку, що поступ єврейського населення був зумовлений спільними та злагодженими діями на шляху до поставленої мети. У цьому контексті вони вказували на відсутність таких дій в українців, що і призвело до економічної залежності. “Знають о тїм всі добре, що коли в народї є згода, коли дбає о своє добро, 0 свої права, шанує о свою мову, держить ся своєї сьвятої Церкви і віри і гуртує ся коло неї, як пчоли коло матки, тодї є сильний і нїхто не відважить ся наставити на его права і добро, бо весь нарід повстане як оден муж 1 оборонить ся”, - констатували консерватори [55, арк. 1]. Завдяки взаємопідтримці єврейська спільнота в економічному і політичному плані розвивалася доволі швидкими темпами. З цього приводу в документах відзначається: “Найкращий примір маємо на жидах, що жиють між нами. Они не мають свого краю, своєї держави, розсіялись по цілімсвітї, а що кріпко держать ся своєї віри, жиють з собою в згодї, тож запанували всюди. Сталась кривда жидам в Росиї, то за ними упімнуть ся жидипоселенї по всіх державах, та шлють їм поміч. Видадуть їх провідники приказ, то певно всї виповнять сей приказ”. І далі: “Жид з жидом посварить ся, але не хай католик зачіпитьжида, то ті, що посварили ся, і другі сейчас повстануть проти католика і добре дадуть ся йому в знаки”, - зазначали християнські суспільники [55, арк. 2].

Першочергового значення у формуванні суспільної свідомості християнські суспільники надавали релігії. На їхнє переконання, саме послідовники іудаїзму є прикладом об'єднавчої моделі суспільного розвитку. “Они [євреї - Н.В.] сильно придержують ся своєї віри, її заховують і приписи точно виповняють, та тим гордять ся. Перейдїм ся в їх шабаш, або в яке сьвято по місті', або в селї, де жиютьжиди, а побачимо, як уміють своє шанувати, цїнити і гордитись навіть супроти нас, католиків”,- зазначали консерватори [55, арк. 2]. І далі продовжували: “В згодї, в кріпким придержуваню своєї віри, та в проворності, яку виробили собї цілими віками, коли їх гнали з краю до краю, переслідували, лежить їх сила, так що з ними тепер числять ся у всїх державах” [55, арк. 2].

На переконання християнських суспільників, прикладом формування суспільної свідомості на основі релігії повинні стати відносини між євреями: “Жид, чи він великий богач, міліонер, чи бідний лапсердак, що трясе лахманами і торгує шматами, або сїрниками, чи учений, або тілько письменний (бо у них неписьменних нема) держить оден одного за брата, взаїмно собі помагають, бо їм так наказує їх віра, а они уміють шанувати приписи”, - стверджували консерватори [55, арк. 2].

Підсумовували роздуми про взаємовідносин між євреями християнські суспільники наступними словами: “З сего бачимо, що значить сильна віра, згода і почутє народної вартости. Як велику она має силу, але заразом, як трудно її виробити і удержати” [55, арк. 2].

Загалом, єврейське питання займало чільне місце в програмах та діяльності християнсько-суспільної течії в Галичині наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Позиція партії була сталою та незмінною впродовж 1896¬1914 рр. Християнські суспільники прагнули мирним шляхом вирішити єврейське питання, забезпечивши тим самим безперешкодний шлях розвитку українського населення Галичини.

Для розв'язання єврейського питання християнські суспільники обрали своїм пріоритетом позбавлення економічної залежності українців від євреїв. Задля цього необхідно було запозичити способи підтримки та взаємодопомоги, які були незмінним атрибутом єврейського суспільства. За таких умов реально було уникнути економічної залежності, незважаючи на те, що євреї змогли накопичити значні матеріальні ресурси. Поряд із цим християнські суспільники вказували на доцільність бойкоту на відвідини єврейських закладів по селах, а також відмови від участі та підтримки лихварської діяльності євреїв. Це, у свою чергу, повинно було сприяти зменшенню кількості євреїв у Галичині.

Поряд із економічною складовою християнські суспільники вказували на необхідності активнішої інтеграції українців в освітній процес, оскільки в перспективі це мало позбавити євреїв можливості за рахунок низького рівня освіченості маніпулювати українцями в Галичині.

Християнські суспільники були переконані, що вирішення єврейського питання в Галичині могло розв'язати проблему відсутності політичної злагоди серед українців. Мало того, воно могло стати об' єднавчим чинником українського населення навколо спільної ідеї, виразником якої повинна була стати впливова політична сила, яка буде відстоювати національні інтереси українського народу.



Список використаних джерел

1. Автономічні струї серед народностий Західної Росиї // Руслан. - 1909. - 14 (27) листопада. - Ч. 256. - С. 1.

2. Антисемітизм в Галичині // Руслан. - 1897. - 11 (23 липня). - Ч. 155. - С. 1-2.

3. Аркуша О. Український християнсько-суспільний рух у Галичині на початку ХХ ст.: політичне товариство “Руська громада” / Олена Аркуша // Шляхами історії. Науковий збірник історичного факультету ЛНУ ім. І.Франка на пошану професора Костянтина Кондратюка / [упор. Олексій Сухий]. - Львів, 2004. - С. 63-99.

4. Асимілятори і сіонїсти // Руслан. - 1905. - 15 (28 грудня). -Ч. 278. - С. 3.

5. Бесїдапос. Нат. Вахнянина в справі лихви в Галичинї // Руслан. - 1897. - 14 (26) сїчня. - Ч. 10. - С. 1-2.

6. Бесїдапос. Нат. Вахнянина в справі лихви в Галичинї // Руслан. - 1897. - 15 (27) сїчня. - Ч. 11. - С. 1-2.

7. Борба з жидами // Руслан. - 1897. - 19 (31) липня. - Ч. 162.- С. 2.

8. Борба з жидівскою навалою // Руслан. - 1912. - 14 (1) серпня. - Ч. 183. - С. 2.

9. Васьків Н. Єврейське питання в програмах та діяльності Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини (1899-1914 рр.) / Назар Васьків // Аналітично-інформаційний журнал Схід. - № 6 (106) жовтень. - Донецьк, 2010. - С. 83-88.

10. Васьків Н. Єврейське питання на сторінках періодичних видань Русько-Української радикальної партії (РУРП) наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. / Назар Васьків // Lwow: Lustroobrazwzajemnymieszkancow Lwowawnarracjach XX-XXI wieku. Instytut slawistykipolskiej Academiinauk. / Red. naukowaK. Kotynska. - Warszawa, 2012. - S. 97-107.

11. Велика власнїсть в Галичинї // Руслан. - 1905. - 18 (31) грудня. - Ч. 281. - С. 2.

12. Великі занедбаня католиків // Руслан. - 1910. - 30 (17) листопада. - Ч. 258. - С. 1-2.

13. Галицкий антисемітизм чи семітизм? // Руслан. - 1898. - 19 червня (1) липня. - Ч. 136. - С. 1.

14. Ґімназиї Галичини // Руслан. - 1899. - 20 сїчня (1 лютого). - Ч. 15. - С. 3.

15. Еміграція Жидів з Румунії // Руслан. - 1910. - 9 грудня (26 листопада). - Ч. 266. - С. 4.

16. Жиди а переписьнаселеня // Руслан. - 1911. - 1 сїчня 1911 (19 грудня 1910). - Ч. 1. - С. 3.

17. Жиди а япаньска війна // Руслан. - 1904. - 16 (29) марця. - Ч. 61. - С. 2.

18. Жиди в росийский армії // Руслан. - 1912. - 27 (14липця). - Ч. 168. - С. 3.

19. Жиди між Гуцулами (далі) // Руслан. - 1900. - 15 (27) сїчня. - Ч. 11. - С. 2-3.

20. Жиди між Гуцулами (далі) // Руслан. - 1900. - 16 (28) сїчня. - Ч. 12. - С. 3.

21. Жиди між Гуцулами (далі) // Руслан. - 1900. - 18 (30) сїчня. - Ч. 13. - С. 2.

22. Жиди між Гуцулами (далі) // Руслан. - 1900. - 19 (31) сїчня. - Ч. 14. - С. 2-3.

23. Жиди між Гуцулами (далі) // Руслан. - 1900. - 22 сїчня (3 лютого). - Ч. 17. - С. 2.

24. Жиди між Гуцулами (далі) // Руслан. - 1900. - 12 (24) сїчня. - Ч. 8. - С. 2.

25. Жиди між Гуцулами (далі) // Руслан. - 1900. - 13 (25) сїчня. - Ч. 9. - С. 2.

26. Жиди між Гуцулами (кінець) // Руслан. - 1900. - 20 сїчня (1 лютого). - Ч. 15. - С. 2.

27. Жиди між Гуцулами // Руслан. - 1900. - 4 (16) сїчня. - Ч. 2. - С. 1-2.

28. Жиди між Гуцулами ІІ // Руслан. - 1900. - 9 (21) сїчня. - Ч. 6. - С. 1-2.

29. Жиди на галицьких університетах // Руслан. - 1913. - 30 (17 жовтня). - Ч. 242. - С. 3.

30. Жиди обманці // Руслан. - 1912. - 4 мая (24 цьвітня). - Ч. 99. - С. 3.

31. Жиди у нового намісника // Руслан. - 1903. - 17 (30) червня. - Ч. 135. - С. 3.

32. Жиди у Франції // Руслан. - 1898. - 6 (18) лютого. - Ч. 28. - С. 3.

33. Жидівкавихрестка // Руслан. - 1901. - 5 (18) червня. - Ч. 125. - С. 3.

34. Жидівска преса // Руслан. - 1909. - 13 (26) червця. - Ч. 131. - С. 4.

35. Жидівскасоцияльнадемокрация // Руслан. - 1898. - 19 (31) липня. - Ч. 160. - С. 3.

36. Жидівский наїзд на Галичину // Руслан. - 1910. - 23 (10) червця. - Ч. 128. - С. 3.

37. Жидівскі погроми в Ромунії// Руслан. - 1907. - 9 (22) марця. - Ч. 55. - С. 2.

38. Жидівськабезличність // Руслан. - Львів. - 1901. - 17 (30) січня. - Ч. 13. - С. 3.

39. Жидівськабезличність // Руслан. - 1899. - 16 (28) грудня. - Ч. 281. - С. 2.

40. Жидівська вдячність // Руслан. - 1900. - 27 липня (9 серпня). - Ч. 168. - С. 3.

41. Жидівська громада в Китаю іі Руслан. - 1906. - 19 цьвітня (2 мая). - Ч. 81. - С. 4.

42. Жидівська мафія іі Руслан. - 1900. - 14 (27) грудня. - Ч. 280. - С. 3.

43. Жидівськіісповіднї школи в Галичині іі Руслан. - 1899. - 14 (26) грудня. - Ч. 279. - С. 1-2.

44. Жидівські обманці іі Руслан. - 1899. - 12 (24) марця. - Ч. 57. - С. 3.

45. Жидівські побої в Кишиневі іі Руслан. - 1903. - 29 мая (11 червня). - Ч. 119. - С. 1.

46. Жидівські уступки у війску іі Руслан. - 1909. - 10 (23) цьвітня. - Ч. 78. - С. 3.

47. Жидівсько-дневникарська хитрість іі Руслан. - 1899. - 30 грудня 1899 (11 січня 1900). - Ч. 291. - С. 3.

48. З жидами чи з народом? іі Руслан. - 1897. - 19 вересня (1 жовтня). - Ч. 212. - С. 1-2.

49. Заявленє іі Руслан. - 1897. - 25 лютого (9 марта). - Ч. 45. - С. 1.

50. Король сіоністів іі Руслан. - 1904. - 23 червня (6 липня). - Ч. 140. - С. 3.

51. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914: На підставі споминів і Кость Левицький. - Львів : Б.в., 1926. - 432 с.

52. Липовий І. Жидівскаекспанзия іі Руслан. - 1910. - 3 марця (18 лютого). - Ч. 38. - С. 1.

53. Львів жидовіє іі Руслан. - 1912. - 8 марця (24 лютня). - Ч. 53. - С. 3.

54. Львівська національна наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України, відділ рукописів. - Ф. 11 (Барвінські). - Спр. 4411. Барвінський Олександр Григорович. Меморіали закритих зборів “Католицького Русько-народного Союзу”. 1896 р. - 4 арк.

55. Там само. - Спр. 5132. Лист до українського (руського) народу - стаття невстановленого автора про завдання “Християнсько-суспільного союзу”. Бід. Бім. - 8 арк.

56. Там само. - Спр. 5148. Статут “Християнсько-суспільного союзу”. Брошура. - Львів. - червень 1911 р. - 6 арк. Примітка: в кінці статуту 9 підписів [керівних членів управління] “Союзу”.

57. Там само. - Спр. 5153. Християнсько-Суспільний Союз. Відозва із закликом вступати до партії “Християнський- суспільний союз”. - 6 арк.

58. Наша ідея національна в Галичинї і перепони єї розвою 11 Руслан. - 1897. - 15 (27) січня. - Ч. 11. - С. 1.

59. Новий клопіт Полякам з сіонїстами іі Руслан. - 1902. - 13 (26) вересня. - Ч. 206. - С. 1.

60. Погром в Білімстоцї іі Руслан. - 1906. - 24 червня (7 липня). - Ч. 136. - С. 2.

61. Погром Жидів в Білімстоцї іі Руслан. - 1906. - 4 (17 червня). - Ч. 119. - С. 3.

62. Польский антисемітизм іі Руслан. - 1913. - 1 марця (16 лютня). - Ч. 46. - С. 1.

63. Польськїжидинїмчать ся іі Руслан. - 1904. - 14 (27) вересня. - Ч. 207. - С. 3.

64. Практичний антісемітзм іі Руслан. - 1898. - 4 (16) вересня. - Ч. 198. - С. 2.

65. Признанєнациональних прав для Жидів іі Руслан. - 1906. - 7 (20) червня. - Ч. 121. - С. 3.

66. Протижидівский рух в Англії іі Руслан. - 1911. - 3 вересня (21) серпня. - Ч. 195. - С. 3.

67. Протижидівскі погроми в Ромунії іі Руслан. - 1907. - 8 (21) марця. - Ч. 54. - С. 3-4.

68. Росийскї газети в жидівских руках іі Руслан. - 1908. - 12 (25) червця. - Ч. 198. - С. 3-4.

69. Руслан. - 1900. - 16 (29) цьвітня. - Ч. 85. - С. 3.

70. Руслан. - 1902. - 20 падолиста (3 грудня). - Ч. 261. - С. 3.

71. Руслан. - 1905. - 30 жовтня (12 падолиста). - Ч. 244. - С. 3.

72. Руслан. - 1905. - 11 (23) падолиста. - Ч. 252. - С. 3.

73. Руслан. - 1908. - 5 (18) лютого. - Ч. 28. - С. 4.

74. Руслан. - 1911. - 15 (2) вересня. - Ч. 205. - С. 3.

75. Селянські п'явки іі Руслан. - 1897. - 24 цьвітня (6 мая). - Ч. 91. - С. 3.

76. Сухий О. Національна ідея в програмах та діяльності українських політичних партій Галичини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) і Олексій Сухий. - Львів: Каменяр, 1998. - 132 с.

77. Сьвята корчма іі Руслан. - 1898. - 27 серпня (8 вересня). - Ч. 191. - С. 1.

78. Терещенко Ю. Галицький консерватизм в контексті польсько-українських відносин в Австро-Угорщині (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) і Юрій Терещенко іі Україна і Польща - стратегічне партнерство на зламі тисячоліть. Історія. Сьогодення. Майбутня перспектива. - К., 2001. - Ч. 1. - С. 126¬141.

79. Центральний державний історичний архів України у

Києві. - Ф. 296. - Оп. 1. - Спр. 2. Оригінали статей о событиях общественной и политической жизни в Росии и заграницей; о забастовках рабочих, о выступлениях крестьян, и волнениях студентов; о социал-демократической фракции в Государственной Думе; открытые письма реакционных партий царю, Столыпину, императору Вильгельму; политические памфлеты и карикатуры. 1896-1910 рр. - 438 арк.

80. Там само. - Ф. 335. - Оп. 1. - Спр. 39. Постановление об аресте и административном висилении за агитацию к забастовке среди рабочих кожевенных заводов, изготовлении разривних снарядов, принадлежащих к группе “анархистов-комунистов”. 1906 р. - 278 арк.81. Центральний державний історичний архів України у Львові. - Ф. 309. - Оп. 2. - Спр. 172. Статут політичного товариства “Руська громада” у Львові. - 4 арк.

82. Там само. - Спр. 170. Статут політичного товариства під назвою Католицький Русько-Народний Союз. Львів, 1896. - 7 арк.

83. Як жидки горнуться до науки іі Руслан. - 1911. - 31 (18) серпня. - Ч. 192. - С. 3.

84. Як належить задивляти ся на сионїстичний рух? іі Руслан. -1911. - 26 (13) жовтня. - Ч. 238. - С. 1.

References

1. Avtonomichni strui' sered narodnostyj Zahidnoi' Rosyi' іі Ruslan. - 1909. - 14 (27) lystopada. - Ch.256. - S. 1.

2. Antysemityzm v Galychyni' іі Ruslan. - 1897. - 11 (23 lypnja). - Ch.155. - S. 1-2.

3. Arkusha O. Ukrai'ns'kyj hrystyjans'ko-suspil'nyj ruh u Galychyni na pochatku ХХ st.: politychne tovarystvo “Rus'ka gromada” і Olena Arkusha іі Shljahamy istorii'. Naukovyj zbirnyk istorychnogo fakul'tetu LNU im. I.Franka na poshanu profesora Kostjantyna Kondratjuka і [upor. Oleksij Suhyj]. - L'viv, 2004. -

S. 63-99.

4. Asymiljatory i sioni'sty іі Ruslan. - 1905. - 15 (28 grudnja). - Ch.278. - S. 3.

5. Besi'da pos. Nat. Vahnjanyna v spravi lyhvy v Galychyni' іі Ruslan. - 1897. - 14 (26) si'chnja. - Ch.10. - S. 1-2.

6. Besi'da pos. Nat. Vahnjanyna v spravi lyhvy v Galychyni' іі Ruslan. - 1897. - 15 (27) si'chnja. - Ch.11. - S. 1-2.

7. Borba z zhydamy іі Ruslan. - 1897. - 19 (31) lypnja. - Ch.162. - S. 2.

8. Borba z zhydivskoju navaloju іі Ruslan. - 1912. - 14 (1) serpnja. - Ch.183. - S. 2.

9. Vas'kiv N. Jevrejs'ke pytannja v programah ta dijal'nosti Ukrai'ns'koi' social-demokratychnoi' partii' Galychyny i Bukovyny (1899-1914 rr.) і Nazar Vas'kiv іі Analitychno-informacijnyj zhurnal Shid. - № 6 (106) zhovten'. - Donec'k, 2010. - S. 83-88.

10. Vas'kiv N. Jevrejs'ke pytannja na storinkah periodychnyh vydan' Rus'ko-Ukrai'ns'koi' radykal'noi' partii' (RURP) naprykinci ХІХ - na pochatku ХХ st. і Nazar Vas'kiv іі Lwow: Lustro obraz wzajemny mieszkancow Lwowa w narracjach XX-XXI wieku. Instytut slawistyki polskiej Academii nauk. і Red. naukowa K. Kotynska. - Warszawa, 2012. - S. 97-107.

11. Velyka vlasni'st' v Galychyni' іі Ruslan. - 1905. - 18 (31) grudnja. - Ch.281. - S. 2.

12. Velyki zanedbanja katolykiv іі Ruslan. - 1910. - 30 (17) lystopada. - Ch.258. - S. 1-2.

13. Galyckyj antysemityzm chy semityzm? іі Ruslan. - 1898. - 19 chervnja (1) lypnja. - Ch.136. - S. 1.

14. G'imnazyi' Galychyny іі Ruslan. - 1899. - 20 si'chnja (1 ljutogo). - Ch.15. - S. 3.

15. Emigracija Zhydiv z Rumunii' іі Ruslan. - 1910. - 9 grudnja (26 lystopada). - Ch.266. - S. 4.

16. Zhydy a perepys' naselenja іі Ruslan. - 1911. - 1 si'chnja 1911 (19 grudnja 1910). - Ch.1. - S. 3.

17. Zhydy a japan'ska vijna іі Ruslan. - 1904. - 16 (29) marcja. - Ch.61. - S. 2.

18. Zhydy v rosyjskyj armii' іі Ruslan. - 1912. - 27 (14lypcja). - Ch.168. - S. 3.

19. Zhydy mizh Guculamy (dali) іі Ruslan. - 1900. - 15 (27) si'chnja. - Ch.11. - S. 2-3.

20. Zhydy mizh Guculamy (dali) // Ruslan. - 1900. - 16 (28) si'chnja. - Ch.12. - S. 3.

21. Zhydy mizh Guculamy (dali) // Ruslan. - 1900. - 18 (30) si'chnja. - Ch.13. - S. 2.

22. Zhydy mizh Guculamy (dali) // Ruslan. - 1900. - 19 (31) si'chnja. - Ch.14. - S. 2-3.

23. Zhydy mizh Guculamy (dali) // Ruslan. - 1900. - 22 si'chnja (3 ljutogo). - Ch.17. - S. 2.

24. Zhydy mizh Guculamy (dali) // Ruslan. - 1900. - 12 (24) si'chnja. - Ch.8. - S. 2.

25. Zhydy mizh Guculamy (dali) // Ruslan. - 1900. - 13 (25) si'chnja. - Ch.9. - S. 2.

26. Zhydy mizh Guculamy (kinec') // Ruslan. - 1900. - 20 si'chnja (1 ljutogo). - Ch.15. - S. 2.

27. Zhydy mizh Guculamy // Ruslan. - 1900. - 4 (16) si'chnja. - Ch.2. - S. 1-2.

28. Zhydy mizh Guculamy II // Ruslan. - 1900. - 9 (21) si'chnja. - Ch.6. - S. 1-2.

29. Zhydy na galyc'kyh universytetah // Ruslan. - 1913. - 30 (17 zhovtnja). - Ch.242. - S. 3.

30. Zhydy obmanci // Ruslan. - 1912. - 4 maja (24 c'vitnja). - Ch.99. - S. 3.

31. Zhydy u novogo namisnyka // Ruslan. - 1903. - 17 (30) chervnja. - Ch.135. - S. 3.

32. Zhydy u Francii' // Ruslan. - 1898. - 6 (18) ljutogo. - Ch.28. - S. 3.

33. Zhydivka vyhrestka // Ruslan. - 1901. - 5 (18) chervnja. - Ch.125. - S. 3.

34. Zhydivska presa // Ruslan. - 1909. - 13 (26) chervcja. - Ch.131. - S. 4.

35. Zhydivska socyjal'na demokracyja // Ruslan. - 1898. - 19 (31) lypnja. - Ch.160. - S. 3.

36. Zhydivskyj nai'zd na Galychynu // Ruslan. - 1910. - 23 (10) chervcja. - Ch.128. - S. 3.

37. Zhydivski pogromy v Romunii' // Ruslan. - 1907. - 9 (22) marcja. - Ch.55. - S. 2.

38. Zhydivs'ka bezlychnist' // Ruslan. - L'viv. - 1901. - 17 (30) sichnja. - Ch.13. - S. 3.

39. Zhydivs'ka bezlychnist' // Ruslan. - 1899. - 16 (28) grudnja. - Ch.281. - S. 2.

40. Zhydivs'ka vdjachnist' // Ruslan. - 1900. - 27 lypnja (9 serpnja). - Ch.168. - S. 3.

41. Zhydivs'ka gromada v Kytaju // Ruslan. - 1906. - 19 c'vitnja (2 maja). - Ch.81. - S. 4.

42. Zhydivs'ka mafija // Ruslan. - 1900. - 14 (27) grudnja. - Ch.280. - S. 3.

43. Zhydivs'ki ispovidni' shkoly v Galychyni' // Ruslan. - 1899. - 14 (26) grudnja. - Ch.279. - S. 1-2.

44. Zhydivs'ki obmanci // Ruslan. - 1899. - 12 (24) marcja. - Ch.57. - S. 3.

45. Zhydivs'ki poboi' v Kyshynevi // Ruslan. - 1903. - 29 maja (11 chervnja). - Ch.119. - S. 1.

46. Zhydivs'ki ustupky u vijsku // Ruslan. - 1909. - 10 (23) c'vitnja. - Ch.78. - S. 3.

47. Zhydivs'ko-dnevnykars'ka hytrist' // Ruslan. - 1899. - 30 grudnja 1899 (11 si'chnja 1900). - Ch.291. - S. 3.

48. Z zhydamy chy z narodom? // Ruslan. - 1897. - 19 veresnja (1 zhovtnja). - Ch.212. - S. 1-2.

49. Zajavlenje // Ruslan. - 1897. - 25 ljutogo (9 marta). - Ch.45. - S. 1.

50. Korol' sionisti'v // Ruslan. - 1904. - 23 chervnja (6 lypnja). - Ch.140. - S. 3.

51. Levyc'kyj K. Istorija politychnoi' dumky galyc'kyh ukrai'nciv 1848-1914: Na pidstavi spomyniv / Kost' Levyc'kyj. - L'viv: B.v., 1926. - 432 s.

52. Lypovyj I. Zhydivska ekspanzyja // Ruslan. - 1910. - 3 marcja (18 ljutogo). - Ch.38. - S. 1.

53. L'viv zhydovije // Ruslan. - 1912. - 8 marcja (24 ljutnja). - Ch.53. - S. 3.

54. L'vivs'ka nacional'na naukova biblioteka im. V.Stefanyka NAN Ukrai'ny, viddil rukopysiv. - F. 11 (Barvins'ki). - Spr. 4411. Barvins'kyj Oleksandr Grygorovych. Memorialy zakrytyh zboriv “Katolyc'kogo Rus'ko-narodnogo Sojuzu”. 1896 r. - 4 ark.

55. Tam samo. - Spr. 5132. Lyst do ukrai'ns'kogo (rus'kogo) narodu - stattja nevstanovlenogo avtora pro zavdannja “Hrystyjans'ko-suspil'nogo sojuzu”. B/d. B/m. - 8 ark.

56. Tam samo. - Spr. 5148. Statut “Hrystyjans'ko-suspil'nogo

sojuzu”. Broshura. - L'viv. - cherven' 1911 r. - 6 ark. Prymitka: v kinci statutu 9 pidpysiv [kerivnyh chleniv upravlinnja] “Sojuzu”.

57. Tam samo. - Spr. 5153. Hrystyjans'ko-Suspil'nyj Sojuz. Vidozva iz zaklykom vstupaty do partii' “Hrystyjans'kyj-suspil'nyj sojuz”. - 6 ark.

58. Nasha ideja nacional'na v Galychyni' i perepony jei' rozvoju // Ruslan. - 1897. - 15 (27) sichnja. - Ch.11. - S. 1.

59. Novyj klopit Poljakam z sioni'stamy // Ruslan. - 1902. - 13 (26) veresnja. - Ch.206. - S. 1.

60. Pogrom v Bilimstoci' // Ruslan. - 1906. - 24 chervnja (7 lypnja). - Ch.136. - S. 2.

61. Pogrom Zhydiv v Bilimstoci' // Ruslan. - 1906. - 4 (17 chervnja). - Ch.119. - S. 3.

62. Pol'skyj antysemityzm // Ruslan. - 1913. - 1 marcja (16 ljutnja). - Ch.46. - S. 1.

63. Pol's'ki' zhydy ni'mchat' sja // Ruslan. - 1904. - 14 (27) veresnja. - Ch.207. - S. 3.

64. Praktychnyj antisemitzm // Ruslan. - 1898. - 4 (16) veresnja. - Ch.198. - S. 2.

65. Pryznanje nacyonal'nyh prav dlja Zhydiv // Ruslan. - 1906. - 7 (20) chervnja. - Ch.121. - S. 3.

66. Protyzhydivskyj ruh v Anglii' // Ruslan. - 1911. - 3 veresnja (21) serpnja. - Ch.195. - S. 3.

67. Protyzhydivski pogromy v Romunii' // Ruslan. - 1907. - 8 (21) marcja. - Ch.54. - S. 3-4.

68. Rosyjski' gazety v zhydivskyh rukah // Ruslan. - 1908. - 12 (25) chervcja. - Ch.198. - S. 3-4.

69. Ruslan. - 1900. - 16 (29) c'vitnja. - Ch.85. - S. 3.

70. Ruslan. - 1902. - 20 padolysta (3 grudnja). - Ch.261. - S. 3.

71. Ruslan. - 1905. - 30 zhovtnja (12 padolysta). - Ch.244. - S. 3.

72. Ruslan. - 1905. - 11 (23) padolysta. - Ch.252. - S. 3.

73. Ruslan. - 1908. - 5 (18) ljutogo. - Ch.28. - S. 4.

74. Ruslan. - 1911. - 15 (2) veresnja. - Ch.205. - S. 3.

75. Seljans'ki p'javky // Ruslan. - 1897. - 24 c'vitnja (6 maja). - Ch.91. - S. 3.

76. Suhyj O. Nacional'na ideja v programah ta dijal'nosti ukrai'ns'kyh politychnyh partij Galychyny (kinec' XIX - pochatok ХХ st.) / Oleksij Suhyj. - L'viv: Kamenjar, 1998. - 132 s.

77. S'vjata korchma // Ruslan. - 1898. - 27 serpnja (8 veresnja). - Ch.191. - S. 1.

78. Tereshhenko Ju. Galyc'kyj konservatyzm v konteksti pol's'ko-ukrai'ns'kyh vidnosyn v Avstro-Ugorshhyni (druga polovyna XIX - pochatok XX st.) / Jurij Tereshhenko // Ukrai'na i Pol'shha - strategichne partnerstvo na zlami tysjacholit'. Istorija. S'ogodennja. Majbutnja perspektyva. - K., 2001. - Ch.1. - S. 126¬141.

79. Central'nyj derzhavnyj istorychnyj arhiv Ukrai'ny u Kyjevi. - F. 296. - Op. 1. - Spr. 2. Oryginaly statej o sobytijah obshhestvennoj i politicheskoj zhizni v Rosii i zagranicej; o zabastovkah rabochih, o vystuplenijah krest'jan, i volnenijah studentov; o social- demokraticheskoj frakcii v Gosudarstvennoj Dume; otkrytye pis'ma reakcionnyh partij carju, Stolypinu, imperatoru Vil'gel'mu; politicheskie pamflety i karikatury. 1896-1910 rr. - 438 ark.

80. Tam samo. - F. 335. - Op. 1. - Spr. 39. Postanovlenie ob areste i administrativnom visilenii za agitaciju k zabastovke sredi rabochih kozhevennyh zavodov, izgotovlenii razrivnih snarjadov, prinadlezhashhih k gruppe “anarhistov-komunistov”. 1906 r. - 278 ark.

81. Central'nyj derzhavnyj istorychnyj arhiv Ukrai'ny u L'vovi. - F. 309. - Op. 2. - Spr. 172. Statut politychnogo tovarystva “Rus'ka gromada” u L'vovi. - 4 ark.

82. Tam samo. - Spr. 170. Statut politychnogo tovarystva pid nazvoju Katolyc'kyj Rus'ko-Narodnyj Sojuz. L'viv, 1896. - 7 ark.

83. Jak zhydky gornut'sja do nauky // Ruslan. - 1911. - 31 (18) serpnja. - Ch.192. - S. 3.

84. Jak nalezhyt' zadyvljaty sja na syoni'stychnyj ruh? // Ruslan. - 1911. - 26 (13) zhovtnja. - Ch.238. - S. 1.

Размещено на Allbest.ru

...