Міські бюджети УСРР 1920-х рр.: формування нормативно-законодавчої бази

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міські бюджети УСРР 1920-х рр.: формування нормативно-законодавчої бази

Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка (Україна)

Досліджується процес становлення нормативно--правової бази міських бюджетів Української СРР у 1920-ті роки. Аналізуються постанови й декрети ВЦВК і РНК СРСР, ВУЦВК і РНК УСРР, накази та розпорядження Народного комісаріату фінансів УСРР, що стали базовими посібниками для організації бюджетів українських міст доби нової економічної політики. Простежується процес законодавчого розмежування державного і місцевих бюджетів, їх внутрішньої диференціації. Акцентується увага на положеннях, які регламентували процедуру формування і затвердження міських кошторисів, визначали номенклатуру їх прибутково-видаткової частини, порядок покриття дефіцитів тощо. Розкрито значення “Тимчасового положення про місцеві фінанси ” 1923 р. та “Положення про місцеві фінанси УСРР ” 1926р. для становлення та функціонування міських бюджетів УСРР. Окреслено роль “циркулярів” (“обіжників”) Наркомфіну УСРР у процесі організації бюджетної справи в українських містах 1920-х рр.

Ключові слова: неп, міста УСРР, місцеві фінанси, міські бюджети, постанови ВУЦВК.

Antonenko V.V., graduate student, National Taras Shevchenko University of Kyiv (Ukraine, Kiev)

The article examines the process of the establishing of the legal framework of city budgets of the Ukrainian SSR in the 1920s. It analyses the statutes and decrees of the Central Executive Committee and Sovnarkom of the USSR, the Central Executive Committee and Sovnarkom of the Ukrainian SSR, orders and instructions of the People's Commissariat of Finance of the Ukrainian SSR, which became the basic principles for organization of the Ukrainian city budgets during the new economic policy. The process of legislative differentiation between state and local budgets, their internal differentiation is traced in the article. Attention is focused on the statements which regulated the procedure of the formation and approvement of the city budgets, determined the range of income and expenditure side, the way of covering the deficits, est. The importance of the “Provisional Regulations on local finances ” in 1923 and the “Regulations on local finances of the Ukrainian SSR ” in 1926 for the establishment and the operation of city budgets of the Ukrainian SSR is determined. The article outlines the role of the “circulars” of the People's Commissariat of budgets of the Ukrainian SSR in the process of the organization of Ukrainian city budges in the 1920s.

Антоненко В. В., аспирантка, Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко (Украина, Киев)

Исследуется процесс становления нормативно правовой базы1 городских бюджетов Украинской СРР в 1920--ые годы. Анализируются постановления и декреты ВЦИК и СНК СССР, ВУЦИК и СНК УССР, приказы и распоряжения Народного комиссариата финансов УССР, которые стали базовым руководством для организации бюджетов украинских городов периода новой экономической политики. Прослеживается процесс законодательного разграничения государственного и местных бюджетов, их внутренней дифференциации. Акцентируется внимание на положениях, которые регламентировали процедуру формирования и утверждения городских смет, определяли номенклатуру их приходно-расходной части, порядок покрытия дефицитов и тому подобное. Раскрыто значение “1Временного положения о местных финансах” 1923 г. и “Положения о местных финансах УССР” 1926 г. для становления и функционирования городских бюджетов УССР. Обозначено роль “циркуляров” Наркомфина УССР в процессе организации бюджетного дела в украинских городах 1920-х гг.

Ключевые слова: нэп, города УССР, местные финансы, городские бюджеты, постановления ВУЦИК.

міський бюджет нормативний законодавчий

Характерною рисою сучасного історіографічного процесу в Україні є зростання наукового інтересу до вивчення соціально-економічних, демографічних і культурно-освітніх проблем розвитку міст. Це пояснюється необхідністю перегляду попередніх напрацювань з погляду нових методологічних підходів й відповідно - потребою ліквідувати “білі плями”, адже упродовж тривалого часу містознавство в Радянському Союзі не мало самостійного наукового статусу, будучи по суті лише своєрідним додатком до політичної, соціально-економічної історії та історії культури [2, с. 13]. У незалежній Україні історія міст як напрямок наукових досліджень ще перебуває у процесі свого становлення. Попри це, в сучасній українській історіографії вже встигли з'явитися праці, в яких висвітюються демографічні процеси, соціальне становище міського населення, повсякденне життя, політична ситуація у містах Української СРР 1920-х рр. [1]. Разом з тим до сьогодні нерозкритою залишається проблема формування та функціонування міських бюджетів непівської доби, хоча саме вони були практично єдиним фінансовим джерелом відбудови й утримання соціально-побутової і культурно-освітньої інфраструктур українських міст і суттєво впливали на сімейні бюджети їх мешканців, визначаючи рівень їхнього благополуччя.

Часткове відновлення ринкових методів господарювання, що розпочалося з проголошенням нової економічної політики в березні 1921 р., створило сприятливі умови для відродження кредитно-грошової системи, формування радянського бюджету на різних рівнях. Децентралізація економічно-господарських відносин супроводжувалася аналогічними процесами й у фінансовій сфері, що передбачало створення губернських, повітових/округових, міських і волосних бюджетів. Становлення й практичне функціонування міських бюджетів УСРР 1920-х рр., які безпосередньо є предметом цього дослідження, розпочалося із розмежування функцій і повноважень радянських органів влади в центрі і на місцях, упорядкування нормативно-законодавчої бази місцевих фінансів загалом.

Реалізовуючи на практиці принципи непу, державно-політичне керівництво Української СРР вже в другій половині 1921 р. ухвалило постанови, відповідно до яких на задоволення місцевих адміністративно-господарських потреб встановлювалися процентні відрахування й надбавки від державних податків. Окрім того, органи влади на місцях отримували дозвіл на стягнення місцевих податків і зборів [3, арт. 300, 576]. Щоправда, всі ці кошти, а також прибутки від комунального господарства продовжували зараховуватися до загальнодержавного (республіканського) бюджету, формування якого було більш пріоритетним завданням для українського радянського уряду.

Початок самостійному становленню місцевих бюджетів УСРР поклала постанова ВУЦВК “Про заходи щодо впорядкування фінансового господарства” від 4 січня 1922 р. [4, арт. 11] (аналогічна до постанови ВЦВК РСФРР від 10 жовтня 1921 р.), яка скасовувала об'єднання загальнодержавного та місцевих бюджетів. З того ж дня на території УСРР вводилися в дію ще два декрети ВЦВК і РНК РСФРР: “Про порядок складання кошторисів прибутків і видатків на 1922 р. і про порядок відкриття тимчасових кредитів аж до затвердження кошторисів” від 10 жовтня 1921 р. [9, арт. 553; 4, арт. 15] та “Про місцеві кошториси” від 10 грудня 1921 р. [4, арт. 13]. Перший передбачав вилучення із кошторису загальнодержавного бюджету видатків місцевого характеру, другий - формування окремо річних кошторисів губернських, повітових, міських та волосних прибутків і видатків. Починаючи з 1 січня 1922 р., всі місцеві прибутки мали зараховувалися до місцевих фінансів відповідних виконкомів. Для покриття можливих дефіцитів по місцевим бюджетам декретом передбачалося створення окремого фонду. Таким чином, вже наприкінці 1921 - на початку 1922 рр. на законодавчому рівні відбулося відокремлення державного і місцевих бюджетів, були закладені основи внутрішньої диференціації останніх. Проте, окресливши загальні принципи, ці постанови і декрети не подали чіткого розмежування бюджетних і майнових прав місцевих органів влади: потребували уточнення процедура складання й затвердження місцевих бюджетів, структура їх прибутково-видаткової частини тощо.

Упродовж 1922-1923 рр. з'явилася низка постанов, покликаних ліквідувати прогалини українського радянського законодавства у сфері місцевих фінансів. Вони стали базовими й для формування бюджетів міст УСРР, оскільки окремих нормативних актів, які б регулювали виключно міські фінанси, ухвалено не було.

18 січня 1922 р. ВУЦВК прийняв постанови “Про реєстр видатків, що задовольняються з місцевих коштів” [4, арт. 36] та “Про місцеві грошові засоби” [4, арт. 37], що визначали структуру міських витрат та основні статті міських доходів. Так, бюджетні видатки міст мали здійснюватися за п'ятьма основними розділами: на утримання загальноадміністративних установ, по комунальному господарству, на народну освіту, охорону здоров'я та на Народний комісаріат земельних справ. Водночас на користь міських бюджетів встановлювалися відрахування від державних податків - у розмірі 25% від патентного і зрівняльного зборів. Крім того, було затверджено перелік місцевих податків і зборів, які дозволялося стягувати в містах і селищах міського типу. Серед них: податок з будинків, якими користуються приватні особи; збір з приватних осіб, установ, підприємств і володінь, які мають особливу вигоду з публічних підприємств довготермінового значення; одноразовий збір на право пересувної торгівлі; збір із закладів для вживання страв і напоїв та їх відвідувачів; збір з вантажів, які привозять і вивозять залізницями і водними шляхами; збір з худоби і домашніх тварин; збір з коней; збір із самокатів, самоходів, яхт, моторних човнів приватних осіб і установ; збір з промислових садів і городів; збір за користування громадськими вагами; нотаріальний збір за засвідчення угод, договорів тощо; реєстраційний збір та збір з публічних видовищ і розваг тощо.

Продовженням на шляху законодавчого оформлення міських бюджетів УСРР стали постанови ВУЦВК “Про порядок встановлення місцевих податків і зборів” від 5 липня 1922 р. [10, арт. 465; 4, арт. 452], “Про місцевий бюджет” від 16 серпня 1922 р. [4, арт. 534], “Про передачу видатків із загальнодержавного бюджету до місцевих” від 2 жовтня 1922 р. [10, арт. 666; 4, арт. 626]. Ними заборонялося введення будь-яких нових місцевих податків чи зборів без спеціального дозволу Уповноваженого Народного комісаріату фінансів РСФРР при РНК УСРР, а перенесення витрат із загальнодержавного бюджету - без постанови з цього приводу ВУЦВК чи РНК УСРР. Збільшувалася кількість видатків, які мали задовольнятися з міських бюджетів: до вже згаданих додавалися розділи на утримання Народного комісаріату юстиції, Воєнного комісаріату, Народного комісаріату соціального забезпечення, Української ради народного господарства. Також розширювався перелік місцевих податків і зборів, які дозволялося запроваджувати в міських поселеннях. Серед нововведень: збір з патентів на право продажу напоїв і тютюнових виробів, збір з біржових угод, з плакатів та афіш, за право риболовлі та полювання. Встановлювалися нові ставки відрахування від державного промислового податку на 1922 р.: 75% - на користь міських фінансів, 25% - у дотаційний фонд. Вперше підкреслювалося, що, окрім податків і зборів, до бюджету міста відносяться кошти від експлуатації комунальних підприємств і господарств.

Більш деталізовано номеклатура доходів міських кошторисів визначалася постановою ВУЦВК “Про доповнення та зміни до постанови “Про місцевий бюджет” від 17 січня 1923 р. [13, арк. 70-72]. Так, у розпорядження міських рад передавалися прибутки від комунальних підприємств загального користування; від установ, закладів і підприємств місцевого значення; експлуатації чи здачі в оренду торговельних, промислових, транспотних та інших підприємств, які утримуються за рахунок міських коштів; від міського майна та від штрафів за порушення радянського законодавства. Окрім цього, на користь міських фінансів встановлювалися відрахування від 7 державних (грошових і натуральних) податків і доходів: натурального продподатку, промислового, прибутково-майнового, загальногромадянського, трудгужподатку, від лісового прибутку та страхових платежів. Їх розміри визначалися щороку і затверджувалися ВУЦВК і РНК за поданням Уповнаркомфіну РСФРР при РНК УСРР. Ця ж постанова також передбачала надбавки до окремих державних податків і зборів, що збираються в межах міста (не вище 100%). Власне, самі податкові ставки неодноразово переглядалися упродовж 1923 р. [13, арк. 73; 12, арк. 31а-32].

З метою узагальнення попередніх нормативно-правових напрацювань ЦВК СРСР 12 листопада 1923 р. затвердив “Тимчасове положення про місцеві фінанси” [8]. Для уникнення законодавчої плутанини ним скасовувалася чинність прийнятих до цього постанов і декретів, натомість - подавалося надзвичайно деталізоване тлумачення як предмету місцевих фінансів та функціональних прав і обов'язків установ, які ними порядкують, так і процедури їх складання-задвердження-виконання, а також субсидування із загальнодержавних коштів у випадку дефіцитності. Керівництво місцевими фінансами в союзних республіках покладалося на Центральні Виконавчі Комітети, Ради Народних Комісарів та економічні наради республік, безпосереднє ж відання міським бюджетом - на фінансові органи міських рад та їх виконавчих комітетів. Уточнювалася номенклатура видатків: на кошти міст відносилися витрати на утримання місцевих радянських установ, квартирування військових частин червоної армії і флоту, по комунальному господарству, народній освіті, охороні здоров'я, соціальному забезпеченню, сільському господарству, місцевому транспорту, промисловості місцевого значення та органам праці. Були чітко конкретизовані статті прибутків міських бюджетів, особливо податкові джерела їх наповнення. Положення надавало розгорнуті пояснення щодо ставок, суб'єктів та об'єктів оподаткування, процедури стягнення місцевих податків і зборів, а також звільнення від їх сплати. Передбачалося, що встановлення, нарахування та стягнення податків і зборів місцевими органами влади відбувається в червоній валюті (червінцях). Окрім того, в документі визначався порядок оскарження незаконно встановлених податків і зборів, можливість відстрочки виплат, стягнення недоїмок і повернення неправильно зібраних коштів.

Бюджетний період для міських, як і для загальнодержавних, фінансів розпочинався 1 жовтня і закінчувався 30 вересня наступного року. Процес складання і затвердження міських бюджетів відбувався наступним чином: до початку нового бюджетного року губернський з'їзд рад на основі попередніх напрацювань губфінвідділів і висновків економічних нарад здійснював розмежування місцевих доходів і витрат на губернські, повітові, а також доходи і витрати губернського міста. У свою чергу повітовий з'їзд рад затверджував розподіл прибутків і видатків між повітовими, волостними бюджетами і бюджетами повітових і заштатних міст (тобто міст без статусу адміністративного центру). Тільки після цього міські ради починали формувати бюджети, що зобов'язувалися завершити до 1 вересня. Розроблені кошториси повинні були обов'язково супроводжуватися пояснювальними записками щодо кожної статті прибутків та видатків. Розгляд попередніх напрацювань здійснювався відповідними фінансовими відділами і губернськими економічними нарадами, а після їх схвалення бюджети заштатних міст виносилися на затвердження повітового виконкому, бюджети повітових міст - губернського виконкому, бюджети губернських міст - губернського з'їзду рад. Відповідні виконкоми і з'їзди рад мали розглянути надані кошториси (у випадку необхідності - внести зміни чи доповнення) і повернути їх до виконання не пізніше, ніж через 2 тижні. Виконання бюджетів передбачало сувору підзвітність. Загалом “Тимчасове положення” сприяло уніфікації основних принципів функціонування міських бюджетів як невід'ємної частини місцевих фінансів, узагальнивши весь попередній досвід роботи у цій сфері.

Упродовж наступних років в розвиток та доповнення до “Тимчасового положення про місцеві фінанси” було ухвалено постанови про формування місцевих органів контрольно-ревізійного нагляду за процесом формування-виконання бюджетів - ревізійних [5, арт. 42] і бюджетних комісій [5, арт. 249]; про утворення республіканського та місцевих дотаційних фондів й фондів непередбачуваних видатків [5, арт. 89, 120, 254; 6, арт. 412, 413]; було затверджено перелік міст Української СРР, в яких встановлювалися підвищені ставки місцевих податків і зборів [6, арт. 149], здійснено розподіл округових міст на пояси відносно встановлення утримання співробітникам установ, що перебувають на місцевому бюджеті [6, арт. 375].

У червні 1925 р. вперше за всю практику функціонування місцевих бюджетів на найвищому законодавчому рівні було розмежовано прибутки і видатки між окремими бюджетними одиницями, чітко окреслено структуру бюджетів міст [6, арт. 279]. Так, прибуткова частина міського кошторису складалася з 14 розділів: залишки бюджетних коштів і недоплати, прибутки з майна й підприємств сільськогосподарського значення, від комунального господарства, промисловості місцевого значення, різних підприємств й установ, що знаходилися на міському бюджеті, різні надходження, відрахування від державних прибутків і податків й надбавки до них, місцеві податки і збори, допомога з окружного фонду та загальнодержавних коштів і позики. Видатки міських бюджетів спрямовувалися на утримання міських рад, міліції, розшуку, органів юстиції і ДПУ в межах міста, на освіту, охорону здоров' я, соціальне забезпечення і охорону праці, комунальне господарство, місцеву промисловість, шляхи сполучення, ветеринарно-санітарні заходи, а також на погашення заборгованості, формування дотаційних фондів і надзвичайні витрати.

Завершення адміністративно-територіального реформування й перехід до триступеневої системи державного управління зумовили необхідність перегляду бюджетного законодавства УСРР. 1 липня 1925 р. було прийнято постанову “Про зміну функцій установ Української СРР, що порядкують місцевими фінансами” [6, арт. 301], а 28 жовтня 1925 р. - “Про міські й селищні ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів” [6, арт. 490], в яких переглядалися бюджетні права міських рад, визначався новий порядок формування й виконання міських бюджетів. Останній момент у першу чергу був пов'язаний з тим, що за новим положенням міські ради не формували власних виконавчих комітетів, як це було раніше, а тому мали здійснювати свої заходи через відділи й інспектури окрвиконкомів або ж апарати райвиконкомів за належністю. Остаточне оформлення нормативно-правової бази місцевих, а серед них - і міських, бюджетів відбулося із затвердженням ЦВК СРСР нового “Положення про місцеві фінанси” [7], що відбулося 25 квітня 1926 р. На основі загальносоюзного було розроблене “Положення про місцеві фінанси УСРР” [11], прийняте постановою 4-ї сесії ВУЦВК ІХ скликання 23 листопада 1926 р. Відповідно до цих документів на міські ради покладалося здійснення загального керівництва відповідно до чинного законодавства, розгляд і затвердження міського бюджету та звіту про його виконання, встановлення в межах міста видів і розмірів місцевих податків і зборів, термінів їх сплати, порушення клопотань про видачу допомоги із республіканського чи окружного фондів, укладання позик. Бюджети округових і районних міст складалися на підставі кошторисів, що їх подавали окружні/районні відділи й інспектури та міські відділи комунального господарства. На їх основі фінвідділи округу чи району складали бюджет своїх міст, які подавалися на розгляд і затвердження відповідним виконкомам і міським радам. Виконання міського бюджету покладалося на президії міських рад через відповідні округові фінвідділи, а в містах, що не є округовими чи районними центрами - безпосередньо на президії (що цікаво, селищні ради зберігали право самостійно складали та виконувати свій бюджет). Упродовж 1927-1929 рр. до “Положення” були внесені доповнення і зміни, які, однак, не мали суттєвого значення для функціонування міських бюджетів. Цей документ залишався своєрідною “конституцією” для місцевих фінансових органів та їх працівників, не втрачаючи своєї чинності навіть з переходом до згортання нової економічної політики.

Поряд із цим важливу роль у регулюванні процесу становлення міських бюджетів 1920-х рр. відігравали накази й розпорядження Управління місцевих фінансів і Бюджетного управління Наркомфіну УСРР, що надсилалися у вигляді “циркулярів” (“обіжників”) в усі місцеві фінансові відділи й були обов'язкові до виконання. Якщо постанови ВУЦВК визначали загальний курс організації місцевих фінансів, то розпорядження Наркомфіну подавали конкретні вказівки, рекомендації й пояснення щодо реалізації їх положень на практиці. Окрім того, вони регулювали поточні справи, пов'язані з функціонуванням місцевих бюджетів: встановлення окладів зарплати для працівників фінорганів, перегляду штатів та структури установ, підпорядкованих окрфінвідділам, порядку виплати зарплати службовцям державних установ, які утримувалися на місцеві кошти, норм додаткового асигнування по місцевому бюджету відповідно до урядових директив та постанов тощо [14, с. 56].

Особливо велике значення обіжники Наркомфіну мали на початку 1920-х рр., коли тільки-но відбулося розмежування загальнодержавних і місцевих фінансів, розпочалася їх внутрішня диференціація й формування низового фінансового апарату.

Таким чином, 1920-ті рр. відзначилися високою законотворчою активністю державних органів влади Української СРР: з'явилася низка постанов і декретів ВУЦВК і РНК УСРР, циркулярів Народного комісаріату фінансів УСРР, що були покликані упорядкувати сферу місцевих фінансів загалом та функціонування міських бюджетів зокрема. Ці нормативно-правові акти сприяли розмежуванню державного і місцевих бюджетів, узгоджували внутрішню диференціацію останніх, регламентували процедуру формування і затвердження міських кошторисів, визначали номенклатуру їх прибутково-видаткової частини, порядок покриття дефіцитів тощо. Своєрідними “бюджетними конституціями” стали “Тимчасове положення про місцеві фінанси” від 12 листопада 1923 р. та “Положення про місцеві фінанси УСРР” від 26 листопада 1926 р., що уніфікували попередні напрацювання у цій галузі й стали базовими посібниками для організації бюджетів українських міст доби нової економічної політики. Керуючись цими нормативно-законодавчими актами, в Українській СРР вже у 1923/1924 бюджетному році почали діяти перші самостійні міські бюджети.

Список використаних джерел

1. Васильчук Г. М. Проблемно-теоретичні пріоритети сучасних дисертаційних досліджень з історії України 20-30-х рр. ХХ ст.: історіографічний дискурс // Вісник Житомирського національного університету ім. Івана Франка. - 2006. - Вип. 30. - С. 22-28.

2. Верменич Я. В., Дмитрук В. І., Архипова С. І. Міська історія України: проблеми початкового датування. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. - 140 с.

3. Збірник законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1921 рік. - Харків: Друга Радянська типографія, 1921. - 703 с.

4. Збірник постанов та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1922-1923 рр. - Харків: Літо-друкарня “Книгоспілки”, 1922. - 1147 с.

5. Збірник законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1924 рік. - Харків: Друкарня УВО ім. М. Фрунзе, 1924. - 1052 с.

6. Збірник законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1925 рік. - Харків: Друкарня УВО ім. М. Фрунзе, 1925. - 1785 с.

7. Постановление 2-й сессии ЦИК СССР ІІІ созыва от 25 апреля 1926 г. “Положение о местных финансах”. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://base.consultant.ru /cons/cgi/online.cgi?req=doc; base=ESU;n=16372.

8. Постановление ЦИК СССР от 12 ноября 1923 г. “Временное положение о местных финансах”. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.libussr.ru/doc_ussr /ussr_1857.htm.

9. Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1921 г. - Москва: Управление делами Совнаркома СССР, 1944. - 1207 с.

10. Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1922 г. - Москва: Управление делами Совнаркома СССР, 1950. - 1934 с.

11. Устава про місцеві фінанси УСРР від 23 листопада 1926 р. // Систематичний збірник чинних законів УСРР. Т. V. Фінансові закони чинні на 1 вересня 1929 р. - Харків: Юридичне видавництво НКЮ УСРР, 1929. - С. 85-154.

12. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. - Ф.30. - Оп. 1. - Спр. 282.

13. Там само. - Спр. 714.

14. Чеберяко О. Формування нормативно-правової бази місцевого бюджету в УСРР 1920-х рр. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2011. - Вип.107. - С. 53-57.

References

1. Vasylchuk G.M. Problemno-teoretychni priorytety suchasnyh dysertatsiinykh doslidzhen z istorii Ukrainy 20-30-h rr. XX st.: istoriografichnyi dyskurs // Visnyk Zhytomyrskogo natsionalnogo universytetu imeni Ivana Franka. - 2006. - Vyp.30. - S. 22-28.

2. Vermenych Ya.V., Dmytruk V.I., Arhypova S.I. Miska istoriia Ukrainy: problemy pochatkovogo datuvannia. - Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2010. - 140 s.

3. Zbirnyk zakoniv i rozporiadzhen robitnycho-selianskogo uriadu Ukrainy za 1921 rik. - Kharkiv: Druga radianska typografiia, 1921. - 703 s.

4. Zbirnyk zakoniv i rozporiadzhen robitnycho-selianskogo uriadu Ukrainy za 1922-1923 rr. - Kharkiv: Lito-drukarnia “Knygospilky”, 1922. - 1147 s.

5. Zbirnyk zakoniv i rozporiadzhen robitnycho-selianskogo uriadu Ukrainy za 1924 rik. - Kharkiv: Drukarnia UVO im. M.Frunze, 1924. 1052 s.

6. Zbirnyk zakoniv i rozporiadzhen robitnycho-selianskogo uriadu Ukrainy za 1925 rik. - Kharkiv: Drukarnia UVO im. M.Frunze, 1925. 1785 s.

7. Postanovlenie 2-i sesii TsYK SSSR III sozyva ot 25 aprelia 1926 g. “Polozhenie o miestnyh finansah”. - [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://base.consultant.ru/cons/ cgi/online.cgi?req= doc; base=ESU;n=16372.

8. Postanovlenie TsYK SSSR ot 12 noiabria 1923 g. “Vremennoe polozhenie o miestnyh finansah”. - [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: www.libussr.ru/doc_ussr /ussr_1857.htm.

9. Sobranie uzakonenii i rasporiazhenii pravitelstva za 1921 g. - Moskva: Upravlienie dielami Sovnarkoma sSsR, 1944. - 1207 s.

10. Sobranie uzakonenii i rasporiazhenii pravitelstva za 1922 g. - Moskva: Upravlienie dielami Sovnarkoma SSSR, 1950. - 1934 s.

11. Ustava pro mistsevi finansy USRR vid 23 lystopada 1926 r. // Systematychnyi zbirnyk chynnyh zakoniv USRR. T. V. Finansovi zakony chynni na 1 veresnia 1929 r. - Kharkiv: Yurydychne vydavnytstvo NKYu USRR, 1929. - S. 85-154.

12. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchych organiv vlady i upravlinnia Ukrainy. - F. 30. - Op. 1. - Spr. 282.

13. Tam samo. - Spr. 714.

14. Cheberiako O. Formuvannia normatyvno-pravovoi bazy mistsevogo biudzhetu v USRR 1920-h rr. // Visnyk Kyivskogo natsionalnogo universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Istoriia. - 2011. Vyp.107. - S. 53-57.

Размещено на Allbest.ru