Трудяща молодь села у приватному сільському підприємництві: повсякденний вимір (1990—2000—і роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.43.02(477)“1991-2013”

Трудяща молодь села у приватному сільському підприємництві: повсякденний вимір (1990--2000--і роки)

Усенко Н.М.

аспірантка, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

На основі архівних, статистичних матеріалів, аналітичних напрацювань попередників розглянуто місце і роль трудящої молоді села у приватному сільському підприємництві. Наукова література, яка включає проблему сільської молоді лише частково розглядає проблеми повсякденного життя сільської молоді, а також її участі у різних формах трудової діяльності. Важливість окресленої проблеми зумовлюється, перш за все, необхідністю мати чітке уявлення про соціально-економічні реалії в українському селі протягом 1990-2000-х років. З'ясовано, що в Україні склалися передумови для розвитку молодіжного підприємництва. Вони включали різного роду заходи організаційного, матеріально-фінансового характеру і були направлені на розвиток молодіжної приватної ініціативи. Враховувався фактор наступності та перспективності у розвитку повсякденного життя сільської трудящої молоді. Значна увага приділена з'ясуванню причин стримування відкриття власної справи.

Ключові слова: сільська трудяща молодь, українське село, підприємництво, повсякдення, зелений туризм, влада, бізнес.

сільський молодь соціальний економічний

In the article on the basis of the statistical materials archived, analytical works of predecessors a place and role working young people of village and in a private rural enterprise. Scientific literature which includes the problem of rural young people only partly examines the problems of everyday life of rural young people, and also to its participating in the different forms of working activity. Importance of the outlined problem is predetermined, foremost, by a necessity to have a indefinite opinion of socio-economic realities in the Ukrainian village in 1990-2000h years. It is found out, that in Ukraine there were pre-conditions for development of youth enterprise. They included different family measures organizational, materially financial to character and were directed on development of youth private initiative. The factor of the following and perspective was taken into account in development of everyday life of rural working young people. Considerable attention is spared finding out of reasons of inhibition of opening of own business.

Keywords: working young people, Ukrainian village, enterprise, daily occurence, green tourism, power, business.

На основе архивных, статистических материалов, аналитических наработок предшественников рассмотрено место и роль трудящейся молодежи села в частном сельском предпринимательстве. Научная литература, которая включает проблему сельской молодежи, лишь частично рассматривает проблемы их повседневной жизни, а также ее участие в разных формах трудовой деятельности. Важность очерченной проблемы предопределяется, прежде всего, необходимостью иметь четкое представление о социально-экономических реалиях в украинском селе в течение 1990-2000-х годов. Выяснено, что в Украине сложились предпосылки для развития молодежного предпринимательства. Они включали разного рода мероприятия организационного, материально финансового характера и были направлены на развитие молодежной частной инициативы. Учитывался фактор следующей и перспективности в развитии повседневной жизни сельской трудящейся молодежи. Значительное внимание уделено выяснению причин сдерживания открытия собственного дела.

Ключевые слова: сельская трудящаяся молодежь, украинское село, предпринимательство, повседневность, зеленый туризм, власть, бизнес.

Повсякденне життя сільської трудящої молоді у вітчизняній історіографії лише набувало популярності. Методико теоретичним аспектом цієї теми присвячено ряд ґрунтовних досліджень О. Удода, О. Коляструк. Окремі аспекти повсякдення соціальних груп села розглядалися істориками-аграрниками, які досліджували увесь комплекс суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку українського села. Передусім це роботи - М. Ігнатенко, С. Падалки, С. Коломійця, С. Живори, І. Романюка, О. Кропивко, Т. Мельничук, Т. Совєцької, О. Каденюка. Побутовий вимір повсякдення села досліджували економісти- аграрники - І. Прокопа, Л. Шепотько, Л. Якубою, П. Гайдуцьким. Проблеми життєвих цінностей молоді села широко розглядалися у працях соціологів: М. Підлісного, В. Шубіна, В. Чигрина тощо. Водночас, проаналізований масив літератури засвідчує відсутність в українській історіографії розвідок, де предметом окремого дослідження було б виділено основні складові повсякденного життя трудящої сільської молоді.

Вперше в історіографії на основі специфічного методологічного інструментарію проаналізовано відповідність життєвих умов на селі - стратегічними цілям соціально-економічного відродження українського села. Особлива увага приділена з'ясуванню участі сільської молоді у розвитку таких форм підприємництва як фермерство, сільський зелений туризм, само зайнятість тощо. Підкреслено, що в Україні частина молоді, яка долучалася до створення фермерського господарства залишалась невеликою. Значне місце в статті знайшли сюжети присвячені показу змін у соціальному статусі молодого фермера, наведені типові приклади, які ілюстрували умови повсякденного життя цієї категорії працівників. Також показано місце сільської молоді у розвитку 3 нових форм підприємництва на селі: різновидів зеленого туризму: агротуризму, відпочинкового туризму, екотуризму.

Сільську молодь підприємництво приваблювало як можливість діяти самостійно, нагода виявити себе і свої здібності, а також шлях досягнення високого рівня життя. В економічно розвинутих країнах молоді люди ішли головним чином у підприємництво для власної сатисфакції і задоволення. В Україні були створені ключові елементи системи розвитку сільського підприємництва. Серед них: сільські дорадчі служби, кредитні спілки, обслуговуючі кооперативи, маркетингові та інформаційні системи.

Серед перешкод розвитку малого підприємництва на селі: - адміністративний тиск, дефіцит обігових коштів; нерозвиненість інфраструктури з підтримки; низький рівень підприємницької ініціативи; низька продуктивність праці.

У свідомості сільської молоді складалися певні уявлення про форми господарювання на селі. Ними різнилися як відмінні такі форми господарювання: особисті селянські господарства і фермерські господарства. Абсолютна більшість опитаної сільської молоді (73,2%) відповіли, що не будуть брати участь у фермерському русі. Майже половина її (41,2%) хотіла мати власну землю [6, с. 82]. Хоча дана категорія молоді свої життєві плани не пов' язувала з роботою на власній землі.

Протягом 1990-2000-х років сільська молодь поступово ставала власником. З опитаних соціологами молодих людей (1995 р.) - 35,9% відповіли що добрим господарем на землі міг бути лише - власник. Самостійність у прийнятті рішень і розпорядження майном і виступали ознаками права володіння приватною власністю. Значна частина молоді не зовсім вірно розуміла зміст права власності. Але 71,6% інтуїтивно правильно розуміли зміст проблеми: необхідна економічна свобода. Переважна більшість - 77,6% молоді позитивно ставилися до підсобного господарства, розуміючи важливість і необхідність його функціонування. На селі формувався імідж приватного власника. Розвиток приватновласницької ініціативи сільської молоді стримував фактор повільних змін у приватноправових відносин в цілому. Це відбувалося через відсутність відповідної законодавчої бази, механізму вільного обігу земельних ділянок.

Розвитку сільського молодіжного підприємництву сприяли різного роду заходи які організовувалися місцевими органами влади, громадськими організаціями - районні та обласні семінари, огляди - конкурси тощо. Новими формами роботи були мобільні консультаційні пункти.

Сільська молодь проходила становлення в особливій соціальній атмосфері, коли існувало неоднозначне сприйняття нових форм виробництва-фермерства, кооперування. На селі зберігалася заздрість до більш успішних, байдужість. У більшості селян (у меншій мірі молодих) зберігався менталітет націлений на зрівнялівку. Індивідуальний успіх трактувався, як несправедливість. Складність соціальної обстановки на селі було і те, що вікові традиції на селі зникали, а нові лише складалися [6, с. 82].

На розвиток підприємницької ініціативи були направлена робота бізнес-центрів та бізнес-інкубаторів, шкіл підприємництва. В Україні досить повільно державою створювалися умови для розвитку підприємництва (формування особистості українського підприємця). Цікавим залишався досвід Швеції, де самостійна зайнятість і мале підприємництво розглядалося дієвим засобом забезпечення зайнятості. В Україні вважалося, що генетичну схильність до підприємництва виявляло не більше ніж 5-7% громадян. При цьому недооцінювалася роль професійної освіти у цьому плані. Дещо викривленим був підхід і до мотивації ділової активності. Відомо, що мотиви заробити гроші, досягти власного матеріального добробуту виконували лише допоміжну роль.

Важливим напрямком розвитку сільських підприємницьких структур, в тому числі і створюваних жінками, залишалася кредитна підтримка, забезпечення фінансовими ресурсами сільського населення, що реалізувалася через кредитні спілки. Лише протягом 2004 р. Чернігівською обласною кредитною спілкою “Селянський кредит”, було надано кредитів на суму 3 млн. грн., Одеськими обласними кредитними спілками - на суму 1,864 млн. грн. [2, арк. 194]. Дорадчі служби залучали молодих сільських підприємців до розробок і проведення конкурсів на кращий бізнес-план, проведення демонстрацій і поширення успішних бізнесі. З метою залучення до підприємницької діяльності жінок, що проживали на селі створювалися агроторгові доми.

Молодіжні громадські організації залучалися до створення на селі несільськогосподарських бізнесів, насамперед у сфері соціально-побутового обслуговування сільського населення. Для підтримки створюваних молоддю фермерських організацій вводилася система кредитування. В 2002 р. створена у Кременчуцькому районі Полтавської області кредитна спілка надала 11,7 тис. грн. для започаткування справи шести молодих підприємців [3, арк. 34].

В Україні робилися перші кроки по задоволенню молоді потреб в інформації з основних питань молодіжного підприємництва. Для цього вивчався і впроваджувався зарубіжний досвід. Міжнародні організації пропонували програми стажування сільської молоді. В 2002 р. за сприяння Європейського фонду освіти на базі вищих професійних училищ Вінницької області здійснювалося навчання інженерно- педагогічних працівників з метою впровадження нових навчальних технологій в підготовці фахівців за професією “Фермер”. Відповідно до угоди між туніський районним центром соціальних служб для молоді Волинської області та Фундацією “Європейське село” в рамках міжнародної акції “Хлібороби - хліборобам” на навчально-виробничу практику в Республіку Польща було направлено 10 молодих осіб. По завершенню стажування вони отримали свідоцтво менеджера сільськогосподарських територій та органів місцевого самоуправління. В Миколаївській області було реалізовано українсько-німецький освітній проект “Трансформ” з розвитку модельних центрів підготовки фахівців для комерційної діяльності на базі вищих професійних училищ. В навчальних закладах проводиться навчання молодих людей за програмою “Молодіжне підприємництво” [3, арк. 34].

Ключовою умовою розвитку підприємницької діяльності на селі було розширення ринків збуту сільськогосподарської продукції: розвитку біржової торгівлі, формування мережі оптово-продовольчих та плодоовочевих ринків, аукціонів живої худоби і птиці, виставок-ярмарків, кооперативних і агроторгових домів, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, заготівельних пунктів, кредитних спілок тощо. У 2002 р. в Україні діяло 805 оптових продовольчих і 502 плодоовочевих ринків. На селі працювало 7712 магазинів фірмової торгівлі, спеціалізованих магазинів, машино-технологічних станцій [3, арк. 12].

Становлення та розвиток малого підприємництва у побутовому обслуговуванні села відбувалося неоднозначно, мало певні особливості та проблеми. Найчастіше це відбувалося шляхом само ініціативи і самоорганізації. Надавали комунально-побутові послуги на селі здебільшого створені за ініціативою сільських рад спеціальні організації, переважно малого бізнесу на приватній основі. Мале підприємництво на селі брало на себе забезпечення селян вугіллям та дровами, скрапленим газом, оранку городів, різноманітні ремонтні роботи тощо.

Окремими напрямами розвитку малого бізнесу на селі залишалися бджільництво, розведення ставкової риби, вирощування лікарських трав, міні-переробка молока і хлібопечення, тваринництво, деревообробка, надання туристичних послуг, дорожній сервіс, народні промисли. Досить перспективним був розвиток жіночого підприємництва: денний догляд, ательє з пошиття одягу. Організація громадських робіт на селі був новим для України видом діяльності органів місцевого самоврядування та державного управління. У західних країнах на облаштування сільських територій (збирання і переробку відходів та сміття, вирощування та догляд за газонами, парками, алеями).

В 2009 р. в Україні налічувалося 936 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, з них: 9 міжрайонних; 266 районних (на 466 сільських районів); 661 сільських (на 28700 сільських населених пунктів). Практично не розвивалися кооперативи в Кіровоградській, Луганській, Чернігівській та інших областях, де їх чисельність не перевищувала числа 12- 15. Динамічно розвивалися обслуговуючі кооперативи в АР Крим, Хмельницькій, Житомирській та Вінницькій областях, де їх зростання пояснювалося в першу чергу системною роботою по реалізації іноземних державних проектів. Проте, загальна насиченість кооперативами сільської місцевості в Україні залишалася досить низькою (один кооператив на 30 сіл). На сільський район припадало в середньому 2,2 кооперативи. В цілому, за орієнтовною експертною оцінкою, в Україні було охоплено кооперативними відносинами не більше 0,3% сільського населення [4, с. 111].

На селі залишалися звуженими можливості підприємництва. Фермерство було найпоширенішим його видом. Якщо у 2003 р. в містах само зайнятої молоді було 3,2%, то в селі - лише 1,1% [8, с. 59]. Тобто прагнення до самостійної економічної діяльності могли реалізувати одиниці з тих, хто цього бажав. Основна причина, яка заважала організовувати власну справу, полягала у відсутності стартових умов. Частина молоді, яка брала за створення фермерського господарства залишалася порівняно невеликою. За даними соціології, робота на власному підприємстві або на індивідуальних засадах залишалося основним джерелом засобів для існування для 0,4% сільської молоді, зайнятість у власному селянському господарстві ще для 0,1% молоді віком 14-27 років [11, с. 191]. Причини цього явища полягали у надмірних труднощах які потрібно було долати при започаткуванні фермерського господарства. Передусім це проблеми економічного плану: одержання земельної ділянки, закупівля техніки. Обладнання, засобів, худоби тощо.

На розвиток підприємницької ініціативності сільської молоді були направлені заходи по розвитку фермерства і особистих селянських господарств. У 2010 р. на фінансову підтримку фермерів через Український державний фонд підтримки фермерських господарств було спрямовано 55,0 млн. грн. із спеціального і стабілізаційного фондів державного бюджету. Фінансова підтримка (кредити) були надані 664 фермерським господарством. Бюджетні кошти спрямовувалися на: виробництво, переробку та збут виробленої продукції; виробничу діяльність; придбання техніки і обладнання; поновлення обігових коштів; будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень; закладання багаторічних насаджень [12, с. 125].

Фермерами ставали як правило і ті молоді люди, які володіли господарською обдарованістю, їм було тісно у великих групах працівників. Виконуючи організаційну роботу у таких підприємців зростав потяг до удосконалення освітнього рівня, нагромадження професійного досвіду тощо. Фермери виявляли вміння гнучкого поводження на ринках, легко адаптувалися до кооперативних форм співробітництва. Фермерствов Україні ставало провідною сферою малого бізнесу у сільському господарстві [1, с. 98]. Водночас воно залишалося екзотичною формою господарювання. Його частка в загальному обсязі виробництва сільгосппродукції складала лише 5-6%.

На поч. 2000-х років в Черкаській області працювало кілька великих молодіжних фермерських господарств: М. Орендарчука (с. Коротня Монастирищенський район) який орендував 1470 га угідь, С. Ковели (смт. Млієво Городищенський район) - 395 га; В. Котляра (городище) - 270 га угідь [5, с. 70]. В 2003 р. вони господарювали на 4126,4 га. Всі вони мали високі економічні результати. Серед молодих фермерів було троє дівчат. В 2001 р. на Черкащині діяло 71 молодіжне фермерське господарство. Фермерські господарства відрізнялися від особистих господарств не лише обсягами виробництва, а також принципами організації продажу виробленої продукції. Найбільш ефективними напрямками реалізації продукції залишався прямий без послуг посередників [10, с. 172]. Фермерські господарства активно діяли в таких сферах, як захист середовища, охорони здоров'я і безпека, захисту інтересів споживачів.

Сільський туризм в Україні ставав новим видом економічної діяльності, у якому органічно використовувалися природні ресурси і культурна спадщина, надавались додаткові можливості для соціально-економічного розвитку сіл, створення додаткових робочих місць тощо.

Сільський туризм залишався важливим фактором закріплення та працевлаштування молоді на селі, підвищення престижності та продуктивності праці, зниження соціальної напруги, поліпшення умов життя на селі відповідно до міських стандартів у разі збереження самобутності та позитивних ознак, притаманних сільському способу життя. Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму було розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід показував, що ті сім'ї, які приймали відпочиваючих, вдосконалювали і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширювали асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивали і урізноманітнювали присадибне тваринництво, зводили тепличне господарство. Розвиток такого туризму спонукав до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулював розвиток соціальної інфраструктури. Суттєву роль відігравав розвиток сільського туризму у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення. Готуючись приймати і обслуговувати відпочиваючих, члени селянської родин мимоволі змушені були поповнювати свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни і санітарії, приготування їжі тощо, а спілкування з гостями розширювало їх кругозір, давало змогу зав'язати нові знайомства, завести друзів в інших населених пунктах.

В Україні розвивалось три різновиди сільського зеленого туризму: агротуризм (використання підсобного господарства); відпочинковий (відпочинок на селі); екотуризм (науково-пізнавальний, характерний для сіл, розташованих у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків). Одним з найдоступніших і масових форм зеленого туризму ставав спортивно-оздоровчий туризм: пішохідний, водний, велосипедний, гірськолижний. До нього включалися: національні парки, заповідники, монастирі, пам'ятники культури під відкритим небом, річки, озера, ставки. Сільський зелений туризм почав розвиватися на основі методологічних напрацювань спільно Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, органів державної влади та науки [9]. Особливим попитом у іноземних туристів, українських мешканців міст користувалися тури з проживанням в сім'ях сільських мешканців. Саме таке проживання доповнювалося харчуванням натуральними, екологічно-чистими продуктами.

Найбільш активно сільський туризм розвивався у Закарпатській (Рахівський, Великоберезнянський, Міжгірський, Перечинський, Берегівський, Виноградівський райони), Житомирській (Бердичівський та Рижинський райони), Полтавській (Зінківський район) областях та АР Крим. У садибах, де надавалися готельні послуги відпочиваючим, жінки- господині готували страви національної кухні, пропагуючи гостинність та самобутність відповідного регіону. Це сприяло подальшому розвиткові сільського туризму в Україні і створювало нові можливості для самореалізації сільської молоді.

В 2011 р. наданням таких послуг займалося близько однієї тисячі господарств [12, с. 127]. Сільський зелений туризм пов' язувався з облаштуванням як сільськогосподарських територій (річок, ставків, гаїв, польових доріг), так і житлових територій (будинків, подвір'я) господарств, які приймали туристів. Закон України “Про особисте селянське господарство” (2003 р.) надав право власнику особистого господарства надавати послуги у сфері сільського зеленого туризму з використанням продукції і майна цього господарства, що не було окремим видом підприємницької діяльності. Особливо важливе його значення для тих сільських територій, де сільськогосподарський бізнес мав природне обмеження, а місцевість приваблива для відпочинку та оздоровлення міських жителів (гори, річки, ліси,озера, культурні пам'ятки, багаті народні традиції тощо).

Узагальнюючи, можемо констатувати, що сільська трудяща молодь зайняла власне місце в економічному житті незалежної держави. Молодіжне підприємництво стало вагомим явищем суспільних перетворень. Встановлено, що економічне мислення сільської молоді змінювалося під впливом суспільних пріоритетів, ментальних стереотипів, економіки села в цілому.

Список використаних джерел

1. Герамчук В.І., Мірошниченко О.В. Малий та середній бізнес як сфера зайнятості: методологія, аналіз, проблеми розвитку. - К. : УІСД, 2002. - 116 с.

2. Доручення № 175/22 Верховної Ради України, Секретаріату Президента України, Кабінету міністрів України та інформації про їх виконання 05 травня - 24 травня 2005 // ПА МУСМС. - Ф. 5090. - Оп. 1. - Спр. 184.

3. Доручення Кабінету міністрів України та документи про їх виконання №107 - 179 (03 лютого 2003 - 13 лютого 2003 р.) // ПАМУСМС. - Ф. 5090. - Оп. 1. - Спр. 183.

4. Збарська А.В. Розвиток дрібнотоварного сектора у сільських поселеннях України. - К., 2010. - 654 с.

5. Іщенко О.М. Соціально-моральні фактори функціонування інститутів політичної влади (в аспекті активізації участі сільської молоді) // Сільська молодь: проблеми і перспективи : матеріали доп. і виступів учасників всеукр. конф., 30 жовтня - 1 листопада 2002 р. м. Черкаси / редкол. М. П. Міщенко та ін. - К. : Знання України, 2003. - С. 67-78.

6. Піддубний В.А. Ставлення сільської молоді до різних форм власності та господарювання у сільському господарстві // Сільська молодь: проблеми і перспективи. - К. : Знання України, 2003. - С. 78-83.

7. Підлісний М.М., Шубін В.І. Молодь як об'єкт соціологічного аналізу : монографія. - Дніпропетровськ : ДДФА, 2011. - 270 с.

8. Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх вирішення: Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2003 р.). - К. : Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2004. - 266с.

9. Сільський зелений туризм [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vechervkarpatah.at.ua/index/0-100

10. Тульський М.Г. Фермерство: проблеми становлення і розвитку. Монографія. - Львів, 2004. - 392с.

11. Чигрин В.О. Сільська молодь: досвід комплексного соціологічного аналізу. - Мелітополь : ЗІДМУ - ТДАТА, 2006. - 384 c.

12. Шебанін В.С., Іртищенко І.О., Біліченко О.С. Державне регулювання становлення та розвитку сільської молоді в контексті антикризової політики України: Монографія. - Миколаїв : Дизайн та поліграфія, 2012. - 248 с.

References

1. Geramchuk V.I., Miroshnichenko O.V. Maliy ta seredniy biznes yak sfera zaynyatosti: metodologiya, analiz, problemi rozvitku. - K. : UISD, 2002. - 116 s.

2. Doruchennya №175/22 Verhovnoyi Radi Ukrayini, Sekretariatu Prezidenta Ukrayini, Kabinetu ministriv Ukrayini ta Informatsiyi pro yih vikonannya 05 travnya - 24 travnya 2005 // PA MUSMS. - F. 5090. - Op. 1. - Spr. 184.

3. Doruchennya Kabinetu ministriv Ukrayini ta dokumenti pro yih vikonannya № 107 - 179 (03 lyutogo 2003 - 13 lyutogo 2003 r.) // PAMUSMS. - F. 5090. - Op. 1. - Spr. 183.

4. Zbarska A.V. Rozvitok dribnotovarnogo sektora u sil's'kih poselennyah Ukrayini. - K., 2010. - 654 s.

5. Ischenko O.M. Sotsialno-moralni faktori funktsionuvannya Institutiv politichnoyi vladi (v aspekti aktivizatsiyi uchasti sil's'koyi molodi)// Sil's'ka molod': problemi i perspektivi: Materiali dop. i vistupiv uchasnikiv vseukr. konf., 30 zhovtnya - 1 listopada 2002 r. m. Cherkasi / redkol. M.P. Mischenko ta in. - K. : Znannya Ukrayini, 2003. - S. 67-78.

6. Piddubniy V.A. Stavlennya sil's'koyi molodi do riznyh form vlasnosti ta gospodaryuvannya u sil's'komu gospodarstvi // Sil's'ka molod': problemy i perspektyvy. - K. : Znannya Ukrayini, 2003. - S. 78-83.

7. Pidlisniy M.M., Shubin V.I. Molod' yak ob'ekt sotsiologichnogo analizu: monografiya. - Dnipropetrovs'k : DDFA, 2011. - 270s.

8. Sil'ska molod' Ukrayini: stan, problemi ta shlyahi yih virishennya: Schorichna dopovid Prezidentovi Ukrayini, Verhovniy Radi Ukrayini, Kabinetu Ministriv Ukrayini pro stanovische molodI v Ukrayini (za pidsumkami 2003 r.). - K. : Derzhavniy In-t problem sim'yi ta molodi, 2004. - 266 s.

9. Silskiy zeleniy turizm [Elektronniy resurs]. - Rezhim dostupu: http://vechervkarpatah.at.ua/index/0-100

10. Tulskiy M.G. Fermerstvo: problemi stanovlennya i rozvitku. MonografIya. - Lviv, 2004. - 392s.

11. Chigrin V.O. Sil's'ka molod': dosvid kompleksnogo sotsiologichnogo analizu. - Melitopol : ZIDMU - TDATA, 2006. - 384 s.

12. Shebanin V.S., Irtischenko I.O., Bilichenko O.S. Derzhavne regulyuvannya stanovlennya ta rozvitku sil's'koyi molodi v konteksti antikrizovoyi politiki Ukrayini: Monografiya. - Mikolayiv : Dizayn ta poligrafiya, 2012. - 248 s.

Размещено на Allbest.ru