Розвиток відносин власності в аграрній сфері України у другій половині ХХ ст. та роль Л.О. Шепотько у науковому забезпеченні даного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 636.083

Розвиток відносин власності в аграрній сфері України у другій половині ХХ ст. та роль Л.О. Шепотько у науковому забезпеченні

даного процесу

Тараненко О.Г.

викладач,

Київський кооперативний інститут бізнесу і права

Метою статті є висвітлення еволюції основних етапів розвитку відносин власності в аграрній сфері України в другій половині ХХ ст., визначення передумов формування відносин власності в умовах переходу аграрної економіки на засади ринкового функціонування економіки та на сучасному етапі розвитку аграрно-економічної науки в Україні; розкриття внеску Л. О. Шепотько у наукове забезпечення даного процесу та трансформацію наукової думки щодо вирішення поставленого завдання. Під час написання статті були використані загальнонаукові методи дослідження(періодизація, узагальнення, індукція, дедукція), міждисциплінарні(структурно-системний підхід), власне історичні(історико-науковий, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий, персонально-біографічний), а також методи джерелознавчого та історіографічного аналізу і синтезу. аграрний економіка ринковий власність

Наслідки економічної кризи у сфері відносин власності відчутні до сьогодні і остаточно не подолані. Л. О. Шепотько, присвятивши багато років вивченню цього питання, залишила по собі цінний науковий доробок - дослідження, опираючись на результати яких, можна просунути наукове забезпечення даного напряму аграрно-економічної науки набагато вперед.

Соціально--орієнтована ринкова економіка, яка на думку Людмили Олександрівни лягає в основу прогресивного розвитку суспільства, може вирішити проблему відчуження працівників від власності на виробництво та власності на виготовлений продукт.

Ключові слова: власність на засоби та продукцію виробництва, сільське господарство, форми господарювання, роздержавлення, приватизація власності на землю, внутрішньогосподарські відносини, аграрна сфера України, Л. О. Шепотько, аграрно--економічна наука, земельна реформа.

The aim of the article is to highlight the main stages of property relations development in the agrarian sector of Ukraine in the second half of the twentieth century; to determine prerequisites of formation of property relations in the conditions of agrarian economy transition on the principles of the market functioning of the economy and at this stage of agro-economics science development in Ukraine; to reveal the L.Shepotko's contribution in a scientific support of this process and transformation of the scientific thought according to the solution of the problem. While writing the article there were used general scientific methodsfperiodization, generalization, induction, deduction), interdisciplinary(structural-systematic approach), historical(historical and scientific, problem--chronological, comparative and historical, descriptive, personally-biographical), and also methods of source and historiographical analysis and synthesis.

The effects of the economic crisis in the sphere of property relations are still tangible and haven't overcome yet. L.O. Shepotko devoted many years for researching of this issue; she left a valuable scientific heritage - researches, based on the results of which it is possible to promote scientific support for this area of agroeconomics far ahead.

According to Lyudmila Shepotko social oriented market economy is forming the basis of a progressive development of society and can solve the problem of alienation of workers from ownership of production and ownership of the manufactured product.

Keywords: ownership of the means of production, agriculture, forms of management, denationalization, land privatization, internal economic relations, agrarian sphere of Ukraine, L.O. Shepotko, agricultural economics science, land reform.

Целью статьи является освещение эволюции основных этапов развития отношений собственности в аграрной сфере Украины во второй половине ХХ ст., определение предпосылок формирования отношений собственности в условиях перехода аграрной экономики на принципы рыночного функционирования экономики и на современном этапе развития аграрноэкономической науки в Украине; раскрытие вклада Л.А. Шепотько в научное обеспечение данного процесса и трансформацию научной мысли относительно решения поставленного задания. Во время написания статьи были использованы общенаучные методы исследования(периодизация, обобщение, индукция, дедукция), междисциплинарные(структурно--системный подход), собственно исторические(историко-научный, проблемно-хронологический, сравнительно-исторический, описательный, персонально-биографический), а также методы источниковедческого и историографического анализа и синтеза.

Последствия экономического кризиса в сфере отношений собственности ощутимые до сих пор и окончательно не преодолены. Л.А. Шепотько, посвятив много лет изучению этого вопроса, оставила после себя ценное научное наследие - исследования, опираясь на результаты которых, можно продвинуть научное обеспечение данного направления аграрно-экономической науки намного вперед.

Социально--ориентированная рыночная экономика, которая, по мнению Людмилы Александровны, ложится в основу прогрессивного развития общества, может решить проблему отчуждения работников от собственности на производство и собственности на изготовленный продукт.

Ключевые слова: собственность на средства и продукцию производства, сельское хозяйство, формы хозяйствования, розгосударствление, приватизация собственности на землю, внутреннехозяйственные отношения, аграрная сфера Украины, Л.А. Шепотько, аграрно--экономическая наука, земельная реформа.

Важливе місце у розвитку аграрної економіки належить відносинам власності, зокрема власності на землю. Власність, за умови вирішення проблеми соціальної справедливості на володіння нею, дає можливість для формування повноцінного та прогресивного суспільства. Першочерговим завданням на сучасному етапі господарювання в аграрному секторі України є завершення земельної реформи та формування такого господарського механізму, який найповніше мотивував би усіх власників і користувачів виробничих ресурсів до їх ефективного використання та повноцінного відтворення. Для запобігання повторення помилок у науковому забезпеченні розв'язання цього завдання важливим є детальне дослідження еволюції наукової думки у сфері відносин власності.

Історія розвитку відносин власності - невід'ємна складова вивчення загального історичного шляху аграрної економіки в Україні. Питання формування відносин власності в Україні в другій половині ХХ ст. піднімається в працях П.Т. Саблука [9], П.П. Панченка, Ю.Ф. Мельника, В.А. Вергунова [6], В.В. Юрчишина [20], Л.Г. Савченко, О.П. Ященко [10; 11; 21] та ін. Що стосується ролі Л.О. Шепотько у науковому забезпеченні даного процесу то ця роль частково розкривається у статті О.М. Онищенка, В.М. Трегобчука, Б.Й. Пасхавера, І.В. Прокопи “Пам'яті Людмили Олександрівни Шепотько” [4] та у згадках про її наукову діяльність у бібліографічних виданнях, щорічниках та енциклопедичних словниках [16; 17; 18]. Тож у статті поставлені завдання узагальнити та систематизувати данні про еволюційний розвиток відносин власності в аграрній сфері України у другій половині ХХ ст. та грунтовно розкрити внесок Л. О. Шепотько у наукове забезпечення відносин власності в даний період, проаналізувавши поступ її наукової думки.

На початку зазначеного періоду в Україні, як і в інших республіках колишнього Радянського Союзу, офіційно визнавалася лише суспільна (соціалістична) власність на засоби та продукцію виробництва у її двох основних формах - державній (загальнонародній) і колгоспно-кооперативній, причому за колгоспно- кооперативною власністю закріпився статус другорядної, недостатньо розвинутої. Тому розвиток соціалістичної власності в процесі побудови комуністичного суспільства передбачав поступове “підняття” колгоспно-кооперативної власності до рівня загальнонародної. В програмі Комуністичної партії зазначалося, що: “С ростом производительных сил разовьются межколхозные производственные связи, процесс обобществления хозяйства выйдет за рамки отдельных колхозов... Колхозы все больше будут участвовать в создании предприятий и культурнобытовых учреждений общественного пользования. Все эти процессы, которые должны проходить на основе добровольности и при налички необходимых экономических условий, будут постепенно придавать колхозно-кооперативной собственности общенародный характер. По экономическим условиям колхозы сравняются с общенародными предприятиями в сельском хозяйстве” [7, с. 83-85]. І такі переконання зберігали свою актуальність аж до розпаду Радянського Союзу.

В аграрно-економічній науці розв'язанням проблем розвитку відносин власності займалися в різні періоди П.М. Першин, П.Ф. Веденічев, В.В. Юрчишин, П.П. Маракулін, О.М. Онищенко, Л.Я. Новаковський, Д.С. Добряк, М.М. Федоров, Б.Й. Пасхавер, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук, О.В. Крисальний, П.І. Гайдуцький. У процесі розвитку економічної науки уявлення про відносини власності розширювались, поглиблювались та змінювались.

В період розвитку господарства за соціалістичною моделлю наукова розробка проблеми відносин власності обмежувалася визначенням поняття власності танеобхідністю створення умов для повного її одержавлення. На думку Й.В. Сталіна, той факт, що всім громадянам країни було надано право власності на суспільне багатство (землю, воду, техніку та ін.), виключав необхідність даного напряму в науковому доопрацюванні. Будь-які спроби піднести власність на інший рівень розвитку піддавалася жорсткій критиці зі сторони вождя. Після смерті Й.В. Сталіна з послабленням тоталітарного режиму, в аграрно- економічній науці важливого значення набули проблеми обґрунтування (пояснення) доцільності функціонування в сільському господарстві особистих підсобних господарств населення; розробкиметодичних положень з удосконалення розподільних відносин в колгоспах і радгоспах; розвитку товарно-грошових відносин. У кінці 80-х на початку 90-х років особливої актуальності набуло розроблення першочергових заходів, пов'язаних із здійсненням передбачуваної на той час радикальної економічної реформи.

В період становлення та утвердження української державності вчені з різних науково-дослідних установ аграрного профілю працюють над схемами переходу агропромислового комплексу України до ринкових відносин, обґрунтуванням заходів з формування багатоукладної економіки та розвитку різних форм власності в АПК.Особливо плідними для аграрної науки виявилися перші роки ринкового трансформування національного господарства. В цей час були опрацьовані теоретичні положення формування ринку і ринкових відносин та створення механізму еквівалентного внутрішньогалузевого і міжгалузевого обміну в агропромисловому комплексі при товарно- грошових відносинах, розроблялися теорія та методологія реформування майнових та земельних відносин власності, теоретико-методологічні аспекти становлення приватного сектору в сільському господарстві та багато іншого.Вчені-аграрії в основному дотримувалися таких позицій, за якими при реструктуризації колгоспів та радгоспівзалишалася можливість зберегти велике виробництво на селі [9].

Питання відносин власності займає чільне місце і у науковому доробку Людмили Олександрівни Шепотько (1932-2003) - української вченої, економіста-аграрника, доктора економічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, яка працювала в Інституті економіки Національної академії наук України (в радянський період - Академії наук УРСР). Її погляди на наукове вирішення проблеми власності знайшли відображення в таких наукових працях як “Развитие производственных отношений в сельском хозяйстве” (1977) [8], “Спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва на базі міжгосподарської кооперації” (1977) [5], “Аграрные проблемы развитого социализма” (1979) [1], “Сближение социально-экономического развития города и села” (1981) [?], “Экономические и социальные проблемы агропромышленного комплекса” (1986) [19], “Господарство особисте - вигода спільна” (1989) [15], “Власність у сільському господарстві” (1993) [3], “Сільський сектор України на рубежі тисячоліть” (2000-2003) [12; 13] та ін.

Наукова діяльність Л.О. Шепотько припала на добу спочатку поступових(у межах радянської системи), а потім кардинальних політичних та економічних перетворень в Україні. Увесь творчий шлях вченої можна поділити на два періоди: наукові пошуки доби панування радянської влади та розв'язання актуальних проблем в сфері аграрної економіки періоду утвердження незалежностіУкраїни.

За часів існування Радянського Союзу, коли першість в ідеологічних та економічних програмах надавалася державній формі власності Людмила Олександрівна відстоювала позицію щодо того, що переростання колгоспно-кооперативної власності в загальнонародну має йти двома пов' язаними між собою шляхами: 1) на основі зближення економічних умов відтворення в колгоспах і радгоспах та 2) на основі всебічного розвитку міжколгоспних, колгоспно- радгоспних, державно-кооперативних підприємств, об'єднань та інших форм інтеграції [8, с. 63]. Тобто, зближення згаданих форм власності пов' язано з розвитком не лише колгоспно-кооперативної, але й державної власності, уніфікацією механізмів господарювання у колгоспах і радгоспах.

При цьому вона привертала увагу до того, що в колективній формі господарювання (в колгоспах) є такі привабливі риси як демократизм управління, оперативна самостійність товаровиробників у вирішенні господарських питань, гнучкість у формуванні фондів розширення виробництва і споживання, тісний зв'язок між результатами праці і їх оплатою тощо. Зближення цих форм господарювання, на її думку, повинно було відбуватися на засадах взаємопроникнення та збереження їх найбільш ефективних принципів, можливостей та методів ведення господарства. Вчена також зазначала, що за рахунок зростання загальнонародної власності та розвитку на її основі всієї сукупності виробничих відносин з' явиться можливість реалізації важливих соціальних цілей, в тому числі і остаточне подолання існуючих соціально-економічних та культурно-побутових відмінностей між містом та селом, утвердження повної соціальної рівності, а також забезпечення прискорення соціально-економічного прогресу [19, с. 64].

Запорукою удосконалення та примноження загальнонародної власностістала Продовольча програма, в якій Українській ССР відводилося одне з провідних місць в забезпеченні Радянського Союзу сільськогосподарською продукцією [14, с. 594]. Умови зміцнення соціалістичної власності були також пов'язані з процесом міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції, інвестиціями держави в матеріально-технічну базу села, розробкою цільових довгострокових програм з прискорення розвитку продуктивних сил та ін.

Розглядаючи доцільність злиття двох форм соціалістичної власності, Людмила Олександрівна, на основі аналізу соціально-економічної структури виробництва та темпів розширеного відтворення в колгоспах і радгоспах Української ССР, визначає наявність високих потенційних можливостей розвитку кожної з них. Опираючись на думку багатьох вчених, Л. О. Шепотько підтримує положення про те, щоперехіддержавної форми власності до більш зрілогоетапу свого розвитку (досягнення більш високих темпів виробництва, висока питома вага меліорованих земель, переважання спеціалізованих господарств з виробництва сортового насіння, племінної худоби, додатковий притік робочої сили та ін. [19, с. 74]) зумовлений участю державних засобів у забезпеченні її стабільності та прогресивності, чого так не вистачало колгоспам і на що в подальшому була спрямована вже згадана Продовольча програма.

Досліджуючи систему відносин власності, Л. О. Шепотько великого значення надавала питанню функціонування особистих підсобних господарств населення: їх економічній ролі, місцю у сільськогосподарському виробництві, соціально-економічним аспектам розвитку. Перевагами цієї форми господарювання, на думку вченої, були її багаточисельні соціально-економічні функції. Зокрема, особисті підсобні господарства були джерелом формування продовольчого фонду сільського населення, сприяли підвищенню реальних доходів селян, дозволяли ефективніше використовувати працю пенсіонерів, слугували школою трудового виховання дітей. Особлива увага Людмили Олександрівни була звернена на розвиток кооперації особистих підсобних господарств населення з суспільним виробництвом на договірних умовах, принципах колективного, сімейного, орендного підряду, що мало на меті поліпшення виробничого обслуговування та матеріально-технічного забезпечення. Вчена, розмежовуючи поняття індивідуальної діяльності та діяльності з ведення особистого підсобного господарства, яке так хвилювало трударів, зазначала, що: “Ведення особистого підсобного господарства громадян переважно пов'язано з їх трудовими, більш того - виробничими відносинами з державними підприємствами та колгоспами. Значна (якщо не переважна) частина засобів виробництва, що використовують у особистому господарстві громадяни, є суспільною власністю (земля, вода, трактори, вантажні автомобілі, кормові ресурси), решта - це особиста власність громадян (дрібний реманент, приміщення для утримання худоби, худоба тощо)” і його риси ніяк не пов' язані з поняттям приватного господарства [15, с. 16].

В цей час (кінець 80-х рр.), значних обертів набуває боротьба з нетрудовими доходами з метою недопущення їх одержавлення. Більшість трудового населення розглядало отримання нетрудових доходів як наслідок узаконення особистого підсобного господарства. Людмила Олександрівна пояснювала цей процес недосконалістю економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі та окремими порушеннями законодавства, а також викривленим розумінням принципу соціальної справедливості, при якому будь-які підвищенні доходи від ведення особистого господарства самі по собі вважалися нетрудовими.Проблема загострилася, коли постала реальна загроза зниження продуктивності праці та особистого інтересу селян до праці в колгоспах та радгоспах. Натомість зростав інтерес до трудових доходів від підсобного господарства, які були “чистими”, тобто не підлягали оподаткуванню. Відомо, що на той момент планово-економічне регулювання розвитку особистого підсобного господарства було недосконалим, а підміна економічного регулювання адміністративним потрібного результату не давала.

Ґрунтовні напрацювання вченої стали вагомим підґрунтям наукового забезпечення розвитку відносин власності в перехідний період та період розбудови демократичної України.

З прийняттям Україною незалежності великого значення набулипитання земельної реформи з її основними напрямами: роздержавлення, формування приватної власності на землю, утвердження багатоукладної економіки на селі. Реформування в системі відносин власності в Україні розпочалося з 1991 року, коли відповідно до Законів України “Про селянське (фермерське) господарство”, “Про форми власності на землю”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство” в колгоспах та радгоспах було здійснено розподіл майна, паювання землі та здійснено реорганізацію колгоспів в інші господарські структури - спілки селян, акціонерні товариства, кооперативи та інші форми колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), які працювали на ринкових засадах. Кожний, хто виявляв бажання працювати самостійно, міг створити фермерське господарство.

На початковій стадії процес роздержавлення передбачав співіснування державної, колективної та приватної форм власності на землю, що зумовилойого суперечливий характер. Вирішення цієї проблеми вбачалося в застосуванні комплексного підходу до земельної реформи (приватизації, оцінювання та формування ринку землі). За рахунок цього з кінця 90-х років ХХ - початку ХХІ століття відбувається становлення нових господарських відносин, побудованих на принципах приватної власності (термін “приватне господарство” ввійшов у загальний обіг ще наприкінці 80-х рр.) на землю та інші засоби виробництва.

Водночас у зазначений період відбувається відчуження безпосередніх працівників від власності на засоби виробництва та вироблену продукцію, а при реформуванні все зводили до приватизації землі і майна, а не до формування нових господарських одиниць із високим мотиваційним механізмом працюючих. Основні принципи аграрної реформи в Україні,в основу яких було покладена ідея того, що реформування аграрної сфери повинно здійснюватися з урахуванням інтересів селян (мати риси поступовості, поетапності, послідовності, багатоваріантності трансформацій, спадкоємного зв'язку між колгоспами і радгоспами та новими структурами, що з них утворюються; формувати приватну власність в нових господарських структурах через визначення майнових і земельних паїв, оренду, викуп зі збереженням існуючої матеріально-технічної бази; не заперечувати можливість поступового переходу до ринку землі), в більшості випадків не знайшли своєї практичної реалізації [2].

Входячи у новий етап своєї наукової діяльності та працюючи над перспективою запровадження приватної власності на землю і формування ринку землі, Л.О. Шепотьков першу чергу наголошує на потребі вирішення двох взаємопов' язаних завдань: забезпечення функціонування високоефективного сільського господарства на рівні світових стандартів і відродження селянства. Критикуючи діяльність попередньої влади в сфері сільського господарства вона зазначала: “Система, що проіснувала понад 70 років, залишила після себе спустошене село. Родючі землі втрачають гумус, зазнають згубної ерозії, сотні тисяч гектарів найбагатших чорноземів вилучено під промислову забудову, видобуток корисних копалин або спорудження штучних водойм. Понад мільйон гектарів сільськогосподарських угідь непридатні для використання через зараженість радіонуклідами та іншими шкідливими речовинами... Сільська поселенська мережа скоротилася майже у два рази” [3, с. 61].

На фоні цієї реальності, приймаючи участь у формуванні наукових засад приватизації в АПК, Людмила Олександрівна пропонує варіанти такої приватизації - це існування таких форм власності на землю, як державна, комунальна (яким було доцільно залишити не більше 30% сільськогосподарських угіль)та приватна. Щодо колективної форми власності, то вчена дотримувалася тієї позиції, що зберігати колективну власність на землю та інші засоби виробництва, враховуючи світовий досвід та низьку ефективність колгоспного виробництва, було недоцільно.За приватною власністю Л.О. Шепотько пропонувала закріпити роль головної та переважаючої форми землекористування. На її думку, лише це може покласти край безмежному розбазарюванню земельних ресурсів, запобігти зниженню родючості землі, але лише за умови наявності реально опрацьованого механізму захисту земельних ресурсів, охорони та стимулювання підвищення родючості сільськогосподарських угідь та механізму захисту інтересів селян. В свою чергу приватна власність, виходячи із світового досвіду, повинна функціонувати у двох формах: індивідуальній (сімейній) та корпоративній (кооперативній, акціонерній тощо). На підтвердження цієї думки, вона робить висновок, що незважаючи на докорінну відміну між колективною та корпоративною власністю, трансформація колгоспів і радгоспів в акціонерні, пайові господарства, асоціації кооперативів тощо дає можливість уникнути руйнації продуктивних сил села, що існували на той час, і значною мірою зберегти велике сільськогосподарське виробництво, хоча і при істотному розукрупненні підприємств [3, с. 62-67]. На жаль, в процесі подальших трансформацій аграрного сектору почали проявлятися інші тенденції: формування виробничо-господарських утворень очолюваних або контрольованих “ефективними власниками”; подальше укрупнення господарюючих суб'єктів, зосередження їх на вирощуванні комерційно привабливих культур (що супроводжувалось порушенням вимог сівозміни та інших правил агротехніки), відмова від виробництва трудомістких видів рослинницької продукції та ведення тваринництва; “звільнення” сільськогосподарських підприємств від виконання нібито невластивих їм соціальних функцій і т.п. Людмила Олександрівна помічала ці та інші негативні тенденції, і зазначала, що їх поява значною мірою зумовлена специфікою перехідного періоду, коли стара командно- адміністративна система управління сільським господарством уже не існувала, а ринкові механізми його функціонування формувалися вкрай повільно.

Сільське господарство і село, як просторово- природо-соціальноресурсне середовище його розвитку, дедалі більше ставали ареною неконтрольованої дії крупного капіталу та недобросовісних чиновників. “Олігархічні клани в союзі з бюрократією жорстоко визискують село..., всіляко гальмують впровадження цивілізаційних ринкових відносин, використовуючи стихію ринку для привласнення левової частини створеної тяжкою працею селян вартості не лише додаткового, але й необхідного для відтворення їх робочої сили продукту” [13, с. 92].

Одним з найбільших недоліків проведених на той час заходів земельної реформи Л.О. Шепотько вважала те, що всупереч проголошеній меті - реалізації інтересів селян - вони не привели до покращення економічного становища широкого селянського загалу. Вчена визначила той контингент селян, які на перших порах отримають від утвердження приватної власності реальну вигоду. Серед них: фермери, що отримали земельні наділи і фінансову допомогу від держави з фонду підтримки селянських господарств або ж зуміли забрати з колишніх КСП свої майнові паї; власники приватно-орендних підприємств чи засновники господарських товариств, які стали господарюючими суб' єктами на базі реструктурованих, ще не зруйнованих КСП; селяни, яким вдалося створити на базі своїх земельних паїв особисті господарства (без права юридичної особи) [13, с. 116]. Відсоток таких власників на той час був незначним. Статус усіх інших селян, які здебільшого відносилися до категорії найманих працівників сільськогосподарських підприємств, реально знизився: у них навіть формальних прав стало значно менше, ніж у колишніх членів КСП.

Розглядаючи перспективу високоефективного функціонування сільського господарства та пропонуючи механізми його реалізації, Л.О. Шепотько наголошувала на основній проблемі, що гальмувала даний процес - це реальне відчуження основної маси селян від власності на землю при тому, що номінально вони вважалися власниками часток розпайованої землі. На її думку, це стало однією з причин того, що у 1990- ті рр. відбулося значне зниження рівня життя сільського населення. Людмила Олександрівна, опираючись на свої попередні дослідження та визначивши його причини(переоцінка значення приватної власності в системі ринкових перетворень, відсутність гнучкої системи законодавства, розробленої з врахуванням вікового досвіду світової спільноти, практично відсутнє земельне законодавство, що захищає трудову приватну власність, ігнорування важливих складових ринкових трансформацій, недооцінка економічного і соціального значення кооперації, недосконалість законодавства, низький рівень оплати праці, масове безробіття, трудова міграція), зробила висновок про те, що утвердження ринку землі та підвищення рівня життя селян можливе тільки за умови формування передбаченої Конституцією України соціально-орієнтованої ринкової економіки, на перешкоді чому на той час стояла несприятлива політична та соціально-економічна ситуація в державі. Головну стратегічну лінію трансформації вчена вбачала у формуванні якомога більшої кількості господарюючих суб' єктів, не призводячи при цьому до масового подрібнення підприємств, а головною її небезпекою - утвердження в аграрній сфері найманої праці як основної.

Висновки. У другій половині ХХ ст., в період існування соціалістичної моделі господарювання та за часів становлення державної незалежності відбулися глибокі зміни у розвитку відносин власності в аграрній сфері України. Роботи великої когорти вчених, які працювали на зламі політичних епох і науково забезпечували ці зміни дають можливість об' єктивно оцінити існуючі у різні періоди погляди на роль власності в аграрному розвитку та шляхи її трансформації. Ідея тотального одержавлення, яка існувала в радянський період, у той час не заперечувалася вченими, але повсякчас доповнювалася пропозиціями щодо удосконалення механізмів їїреалізації. Активно розроблялися такі, на той час актуальні, питання, як функціонування особистих підсобних господарств, розвиток товарно-грошових відносин, удосконалення розподільних відносин в колгоспах і радгоспах та ін.

Радикальні зміни в системі господарювання, які відбулися на початку 90-х років, зруйнували більш ніж 70-ти річний уклад в даній сфері. Позитивні зрушення,зумовленіпереходом АПК до ринкових відносин та активізацією відповідних аграрно- економічних досліджень, втілилися у практичні кроки з роздержавлення і приватизації землі, реструктуризації колгоспів і радгоспів, і формування нової організації структури сільського господарства. Водночас мета реформи - забезпечити реалізацію інтересів селян - не була досягнута повною мірою.

Людмила Олександрівна Шепотько, якапрактично від початку своєї наукової діяльності займалася дослідженням відносин власності, за радянських часів обґрунтувала шляхи та умови зближення колгоспно- кооперативної власності з загальнонародною, визначивши наявність високих потенційних можливостей розвитку кожної з них. Процес їх зближення вона розглядала не як поглинання колгоспно-кооперативної власності державною, а як їх злиття внаслідок взаємного вдосконалення і дедалі більшої участі держави у забезпеченні соціально- економічного розвитку колгоспів. В контексті повнішої інтеграції з іншими формами господарювання розглядала вона й розвиток особистих підсобних господарств населення. Такий підхід до розвитку форм власності в умовах ідеологізованої командно- адміністративної економіки став добрим методичним підґрунтям для наукового забезпечення розвитку відносин власності в перехідний період та період розбудови демократичної України.

З переходом економіки України до функціонування на ринкових засадах центральною проблемою розвитку відносин власності в аграрному секторі стало проведення земельної реформи. Роздержавлення і приватизацію землі Л.О. Шепотько тісно пов'язувала з необхідністю відродження селянства, що передбачало передачу земель сільськогосподарського призначення в приватну власність селян. Використання ж таким чином приватизованих земель вона вважала можливим у двох формах: індивідуальній (сімейній) та корпоративній, що відкриває можливість застосування у сільському господарстві різних форм організації виробництва. Земельна реформа дійсно забезпечила передачу сільськогосподарських угідь у власність селян через їх паювання і наступну приватизацію селянами земельних часток (паїв). Проте домінуючими тенденціями подальшого розвитку сільського господарства стали його нестримна комерціалізація та концентрація на основі оренди земельних ділянок (паїв), що призвело до реального відчуження основної маси селян від власності на землю. Л.О. Шепотько всебічно обґрунтувала заходи, які мали б запобігати розвитку небажаних процесів, однак вони все-таки розвивалися. Вихід із ситуації вона вбачала у формуванні у майбутньому соціально- орієнтованої економіки.

Роками наполегливої роботи Людмила Олександрівна, довела, що можливість виходу з кризи була і залишається реальною, за умови подолання неякісної та невідповідальної роботи вищих органів влади. Її наукові дослідження знайшли своє відображення в багатьох друкованих працях: методичних розробках, підручниках, монографіях, законодавчих документах тощо, та стали вагомим внеском в розвиток аграрно-економічної науки України.

Список використаних джерел

1. Аграрные проблемы развитого социализма / (Лукинов И.И., Шепотько Л.А., Дзикович В.Я. и др.) ; под ред. И.И. Лукинова. -К. : Наукова думка, 1979. - 424 с.

2. Власність у сільському господарстві / за ред. B. В. Юрчишина. - К. : Урожай, 1993. - 349 с.

3. Онищенко О.М. Пам'яті Людмили Олександрівни Шепотько / О.М. Онищенко, В.М. Трегобчук, Б.Й. Пасхавер, І.В. Прокопа // Історія народного господарства та економічної думки України : зб. наук. пр. - К. : ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, 2003. - Вип. 35-36. - С. 311.

4. Онищенко О.М. Спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва на базі міжгосподарської кооперації / О.М. Онищенко, Л.О. Шепотько. - К. : Урожай, 1977.- 72 с.

5. Панченко П.П. Аграрна історія України / П.П. Панченко, Ю.Ф.Мельник, В.А. Вергунов // Навчальний посібник для студентів і викладачів сільськогосподарських закладів освіти І-IV рівнів акредитації. - К. : Просвіта, 2007. - 532 с.

6. Программа Коммунистической партии Советского Союза. - М. : Госполитиздат, 1961. - 144 с.

7. Развитие производственных отношений в сельском хозяйстве / (В.Г. Балюра, Л.І. Степанченко, В.Я. Дзикович и др.); под ред. Л.А. Шепотько. - К. : Наук.думка, 1977. - 284 с.

8. Саблук П.Т. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки минулого та погляди у майбутнє: Науково-популярні нариси у трьох томах / П.Т. Саблук. - К. : Інститут аграрної економіки, 2001. - Т. 1. - 432 с.

9. Савченко Л.Г. Внесок академіка О.М. Онищенка у реформування аграрних та агропромислових підприємств різної форми власності / Л.Г. Савченко // Матеріали міжнародного науково-практичного семінару, присвяченого 130-річчю виходу книги професора В.В. Докучаєва “Російський чорнозем” і появі сільськогосподарської дослідної справи як галузі знань(НААН, ННСГБ, ННЦ “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені 0. Н. Соколовського НААН”, Посольство Російської Федерації в Україні, Київ, Україна, 10 грудня 2013). - К. : ТОВ “Нілан-ЛТД”, 2013. - С. 280.

10. Савченко Л.Г. Погляди академіка НААН О.М. Онищенка на аспекти формування ринку землі в Україні / Л.Г. Савченко // Історія освіти, науки і техніки: матеріали VtH Всеукраїнської конференції молодих учених та спеціалістів (НААН, ННСГБ, Київ, Україна, 21 травня 2013). - К. : ФОП Корзун Д.Ю., 2013. - C. 116.

11. Сільський сектор України на рубежі тисячоліть. У двох томах. Потенціал сільського сектора / Л.О. Шепотько, 1. В. Прокопа, С.О. Гудзинський, та ін. - К. : Ін-т економіки НАН України, 2000. - Т. 1. - 396 с.

12. Сільський сектор України на рубежі тисячоліть. У двох томах. Соціальні ресурси сільських територій / Л.О. Шепотько, І.В. Прокопа, С.О. Гудзинський, В.Д. Яровий. - К. : Ін-т економіки НАН України, 2003. - Т. 2. - 466 с.

13. Украинская советская энциклопедия / [редкол. : ... М.П. Бажан (глав.ред.) и др.]. - К. : Главная редакция Украинской советской энциклопедии, 1982. - Т. 8. - 551 с.

14. Шепотько Л.О. осподарство особисте - вигода спільна / Л.О. Шепотько, І.В. Прокопа. - К. : Урожай, 1989. - 128 с.

15. Шепотько Людмила Олександрівна // Жінки України: Біограф. енцикл. слов. - К. : Фенікс, 2001. - С. 508.

16. Шепотько Людмила Олександрівна // Імена України: Біограф.щоріч. - К. :Фенікс, 1999. - С. 480.

17. Шепотько Людмила Олександрівна // Хто є хто в Україні: Біограф. словн. - К. : Фенікс, 1997. - С. 383.

18. Экономические и социальные проблемы агропромышленного комплекса : в 3 т. / [ред. кол. Лукинов и др.].

- К. : Наукова думка, 1986. - (Преодоление существующих различий между городом и селом). Т. 3. - 1986. - 287 с.

19. Юрчишин В.В. Аграрна політика в Україні на зламах політичних епох: історико-соціально-економічні нариси / В.В. Юрчишин. - К. : Наукова думка, 2009. - 366 с.

20. Ященко О.П. Внесок В.М. Трегобчука у формування аграрної і земельної політики України / О.П. Ященко // Історія освіти, науки і техніки: матеріали УІІІ Всеукраїнської конференції молодих учених та спеціалістів (НААН, ННСГБ, Київ, Україна, 21 травня 2013). - К. : ФОП Корзун Д.Ю., 2013. - С. 149.

References

1. Agrarnye problemy razvitogo sotsializma / (Lukinov 1.1., Shepotko L.A., Dzikovich V.Ya. i dr.); pod red. 1.1. Lukinova. - K. : Naukova dumka, 1979. - 424 s.

2. Vlasrnst u sHskomu gospodarsta / za red. V.V. Yurchishina. - K. : Urozhay, 1993. - 349 s.

3. Onischenko O.M. Pam'yati Lyudmili Oleksandrivni Shepotko / O.M. Onischenko, V.M. Tregobchuk, B.Y. Pashaver, I.V. Prokopa // Istoriya narodnogo gospodarstva ta ekonomіchnoi dumky Ukrainy : zb. nauk. pr. - K. : DU “Instytut ekonomiky ta prognozuvannya NAN Ukraini”, 2003. - Vip. 35-36. - S. 311.

4. Onischenko O.M. Spetsializatsiya i kontsentratsiya silskogospodarskogo vyrobnytstva na bazi mizhgospodarskoi kooperatsii / O.M. Onischenko, L.O. Shepotko. - K. : Urozhay, 1977. - 72 s.

5. Panchenko P.P. Agrarna istoriya Ukrainy / P.P. Panchenko, Yu.F. Melnik, V.A. Vergunov // Navchalnyi posibnyk dlya studentiv i vykladachiv silskogospodarskyh zakladiv osvity I-IV rivniv akredytatsii. - K. : Prosvita, 2007. - 532 s.

6. Programma Kommunisticheskoy partii Sovetskogo Soyuza. - M. : Gospolitizdat, 1961. - 144 s.

7. Razvitie proizvodstvennyh otnosheniy v selskom hozyaystve / (V.G. Balyura, L.I. Stepanchenko, V.Ya. Dzikovich i dr.); pod red. L. A. Shepotko. - K. : Nauk. dumka,1977. - 284 s.

8. Sabluk P.T. Agrarna ekonomika i polityka v Ukraini: pidsumky mynulogo ta poglyady u maybutne: Naukovo-populyarni narysy u troh tomah / P.T. Sabluk. - K. : Institut agrarnoi ekonomiki, 2001. - T. 1. - 432 s.

9. Savchenko L.G. Vnesok akademika O.M. Onishchenka u reformuvannya agrarnyh ta agropromyslovyh pidpryemstv riznoi formy vlasnosti / L.G. Savchenko // Materialy mizhnarodnogo naukovo-praktychnogo seminaru, prysvyachenogo 130-richchyu vyhodu knygy profesora V.V. Dokuchaeva “Rosiyskyi chornozem” i poyavi silskogospodarskoi doslidnoi spravy yak galuzi znan(NAAN, NNSGB, NNTs “Instytut Gruntoznavstva ta agrohimii imeni O.N. Sokolovskogo NAAN”, Posolstvo Rosiyskoi Federatsii v Ukraini, Kyiv, Ukraina, 10 grudnya 2013). - K. : TOV “Nilan-LTD”, 2013. - S. 280.

10. Savchenko L.G. Poglyady akademika NAAN O.M. Onishchenka na aspekty formuvannya rynku zemli v Ukraini / L.G. Savchenko // Istoriya osvity, nauky i tehniky: materialy VIII Vseukrainskoi konferentsii molodyh uchenyh ta spetsialistiv (NAAN, NNSGB, Kyiv, Ukraina, 21 travnya 2013). - K. : FOP Korzun D.Yu., 2013. - S. 116.

11. Silskyi sektor Ukrainy na rubezhi tysyacholit. U dvoh tomah. Potentsial silskogo sektora / L.O. Shepotko, I.V. Prokopa, S. O. Gudzinskyi, ta in. - K. : In-t ekonomiky NAN Ukrainy, 2000. - T. 1. - 396 s.

12. Silskyi sektor Ukrainy na rubezhi tysyacholit. U dvoh tomah. Sotsialni resursy silskyh terytoriy / L.O. Shepotko, I.V. Prokopa, S.O. Gudzinskyi, V.D. Yarovyi. - K. : In-t ekonomiki NAN Ukrainy, 2003. - T. 2. - 466 s.

13. Ukrainskaya sovetskaya entsiklopediya / [redkol.: ... M. P. Bazhan (glav. red.) i dr.]. - K. : Glavnaya redaktsiya Ukrainskoy sovetskoy entsiklopedii, 1982. - T. 8. - 551 s.

14. Shepotko L.O. Gospodarstvo osobyste - vygoda spilna / L.O. Shepotko, I.V. Prokopa. - K. : Urozhay, 1989. - 128 s.

15. Shepotko Lyudmyla Oleksandrivna // Zhinky Ukrainy: Biograf. entsikl. slov. - K. : Feniks, 2001. - S. 508.

16. Shepotko Lyudmyla Oleksandrivna // Imena Ukrainy: Biograf. shchorich. - K. : Feniks, 1999. - S. 480.

17. Shepotko Lyudmyla Oleksandrivna // Hto e hto v Ukraini: Biograf. slovn. - K. : Feniks, 1997. - S. 383.

18. Ekonomicheskie i sotsialnyie problemy agropromyishlennogo kompleksa : v 3 t. / [red. kol. Lukinov i dr.]. - K. : Naukova dumka, 1986. - (Preodolenie suschestvuyuschih razlichiy mezhdu gorodom i selom). T. 3. - 1986. - 287 s.

19. Yurchyshyn V.V. Agrarna politika v Ukraini na zlamah politychnyh epoh: istoryko-sotsialno-ekonomichninarysy / V.V. Yurchyshyn. - K. : Naukova dumka, 2009. - 366 s.

20. Yashchenko O.P. Vnesok V.M. Tregobchuka u formuvannya agrarnoi izemelnoi politykyUkrainy / O.P. Yashchenko // Istoriya osvity, naukyitehniky: materialy VIII Vseukrainskoi konferentsii molodyh uchenyh ta spetsialistiv (NAAN, NNSGB, Kiyiv, Ukrayina, 21 travnya 2013). - K. : FOP Korzun D.Yu., 2013. - S. 149.

Размещено на Allbest.ru