До проблеми виникнення "світського товариства" на Буковині в австрійський період (1815-1848)

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми виникнення "світського товариства" на Буковині в австрійський період (1815-1848)

Інтегрована в адміністративні та культурні системи Австрійської імперії впродовж ХІХ ст. Буковина, яка кілька десятиліть до того була абсолютно “відірваною” від європейської цивілізації, на відміну від сусідньої Галичини, набула своєрідних рис, серед яких дослідники найчастіше виокремлюють поліетнічність, полікультурність, релігійну розмаїтість й толерантність. Але цього замало, щоб уявити специфіку краю, де кожна етнічна спільнота утворювала свій “мікрокосмос”, в якому побут та традиції відрізнялись від сусіднього. На противагу останньому, елітарні прошарки краю зуміли створити соціальний простір, який, зосереджуючись переважно в місті, інтегрував у себе представників різних етнічних груп та створював деяку культурну гомогенність в рамках т.зв. “світського товариства”.

Публічний простір Буковини в австрійський період окремим об'єктом дослідження став лише в на поч. ХХІ ст. завдяки румунським германістам А. Корбеа- Гойзе [10] та І. Лігачіу [18], які зосередились на вивченні німецькомовних членів культурного поля Буковини, натомість соціальна структура публічного життя Буковини залишилась не розкритою.

Корпус літературної бази дослідження складають загальні праці з соціальної історії Австрії (Е. Брукмюллер [8; 9], Г. Стекль [9], К. Воцелка [4]) та ті, які присвячені публічному способу життя в Австрійській імперії (М. Бріон [2], Г. Танцер [24], Т. Віденгольцер [28]).

Джерельна база представлена мандрівними книгами А. Щміделя [21] та Й. Коля [18], спогадами Л. Симігіновича-Штауфе [22; 23]. Хроніка світських заходів, соціальний склад та процес модернізації населення Буковини в досліджуваний в статті період залишили свій слід в публікаціях таких газет як Humorist (Відень) та Lemberger Lesebldtter (Львів).

Метою розвідки є аналіз творення модерної елітарної спільноти на території Буковини австрійського періоду в рамках її публічних проявів. Таку спільноту умовно позначатимемо “світським товариством”.

Якщо в класичну епоху під світським розуміли мирське життя, яке протиставляли церковному, то в ХІХ ст. поняття “світський” означало приналежність до “хорошого товариства”, а світською вважалася людина, що живе у вищому товаристві та дотримується прийнятих там норм [6, с. 100].

В першій половині ХІХ ст. під поняттям “світ”, що в німецькомовній традиції відповідало поняттю “Gesellschaft” розуміли виключно “велике” придворне дворянство та “мале” нижче дворянство [26, s. 200]. У Відні придворна знать утворювала нечисленні групи (кліки), серед яких ті, які себе вважали абсолютною верхівкою суспільства, намагалися виокремитись як вершки (“creme”) або вершки вершків (“creme de la creme”).

Але починаючи з кінця ХУЛІ ст. середні суспільні верстви Габсбурзької монархії перебирають на себе традиційні дворянські галузі репрезентації та “демонстративного споживання” у всіх сферах публічного життя. В такий спосіб заможна буржуазія постулювала свою рівноцінність із старою елітою [9, s. 179].

Запис в адресній книзі Відня 1792 р. засвідчує, що до т.зв. “світу” або “товариства” належить середній стан [24, s. 200]. Цьому факту сприяла політика правителів Австрійської імперії, які шляхом надання дворянського титулу представникам середнього стану як нагороду за успіхи у військовій, адміністративній, економічній чи культурній сфері, намагалися здобути лояльність до династії [8, s. 177]. Зростання ролі буржуазії слід вбачати ще й в тому, що в їхніх руках зосередилось економічне життя в період індустріалізації Австрійської імперії [2, c. 301].

В ХІХ ст. представники знатних родин, яких сучасники ідентифікували як “erste Gesellschaft” (суспільство першого рангу), почали втрачати виключне право на приналежність до “вищого суспільства”.

В німецькомовній історичній традиції поступово під поняттям “Hautevolee” (благородне товариство), “feine Welt” (вишуканий світ), “grosse Welt” (великий світ), “elegante Welt” (вишуканий світ), “hohere Gesellschaft” (вище товариство), “glanzende Gesellschaft” (блискуче товариство) почали розуміти не лише родову аристократію, але й т.зв. грошову аристократію “Geldadel” або “zweite Gesellschaft”, що складалося з банкірів, представників буржуазії, чиновників, пізніше до них долучилися представники мистецьких професій [9, s. 177; 8, s. 341].

Дистанціювання вищих прошарків населення Буковини у складі Габсбурзької корони від інших верств населення вперше зафіксоване 12 жовтня 1777 р., коли відбулася урочиста церемонія присяги (Erhuldigung) населення на вірність австрійському імператору. Для іноземної знаті (Distinktion) бал був влаштований в генеральському будинку, а для решти дворян - у новозбудованому великому залі та в приміщенні для присяги. Натомість для “народу” танці були проведені на пагорбах за містом [20, s. 15-16].

Буковинське автохтонне дворянство указом від 14 березня 1787 р. було зрівняне у правах з галицьким. 12 сімей, які за часів Молдавського князівства займали найвищі державні посади, а також ті дворяни, які мали не менше 3 тис. флоринів річного прибутку, отримували звання графів і баронів. Рицарський стан отримували всі інші бояри, а з мазилів - ті, хто числився в реєстрах Молдавського князівства [3, c. 57]. Але такий новий статус буковинської шляхти не зрівнював її у культурній спадщині із західноєвропейською аристократією та притаманним їй придворним церемоніалом.

Протягом усього ХІХ ст. Відень справляв сильне враження на тонкий шар освіченого середнього класу та боярської знаті Буковини, а також викликав прагнення уподібнюватися до віденського способу життя [26, s. 81].

Автохтонне дворянство Буковини не відповідало європейській традиції, їхній спосіб життя не надто відрізнявся від представників незнатного походження. Тому основу “вишуканого товариства” Буковини утворювали направлені з центру військові та чиновники, що змішались з дуже тонким шаром місцевої еліти, які соціально розташовувались між місцевими дворянами та представниками буржуазії [10, s. 7]. Так, описуючи Чернівці в 1836 р., А. Шмідель побачив, що населення міста складають “німецькі

службовці та ремісники, вірменські та єврейські торговці", а також “багато бояр", завдяки численним установам тут панує “жваве життя", і “місто все більш розквітає ":

Unter den Einwohnern sind die Deutschen Beamte und Handwerker, die Armenier und Juden Kaufleute, auch leben viele Bojaren hier; durch die zahlreichen Behorden herrscht ein ziemlich reges Leben, und die Stadt bluht immer mehr empor [21, s. 293].

Слід зазначити, що своєї завершеної форми “світське товариство” Буковини змогло досягти наприкінці ХІХ ст. - на поч. ХХ ст. коли міста краю набули урбанізованого характеру. Відомо, що до середини ХІХ ст. в Чернівцях вже було 15 готелів, 12 ремісничих цехів, дві гільдії, поступово розвивалося фабрично-заводське виробництво [1, c. 89-90].

Взаємозв'язок розвитку урбанізації та виникненням модерних форм суспільної комунікації зафіксований в австрійських Чернівцях в Reisen im Inneren von Rufiland und Polen. Die Bukowina, Galizien, Krakau und Mdhren Й. Коля:

У місті ми зіткнулися з радісним і жвавим життям, і хоч як мало це турбувало б решту Європи, та все ж Чернівці радують своєю гарною кухнею, своїми добрими товарами, радісними святами і хорошою славою довкола, тому всі російські службовці з Хотина, Кам'янця і сусідньої Бессарабії, коли бажають розважитись, то намагаються отримати коротку відпустку і їдуть на день-два до Чернівців. П'ють там хороше угорське вино і купують своїм жінкам гарні віденські речі. Місто здалося нам нічим іншим, як околицею Відня, віддаленою, звісно, на 150 миль від столиці. Всі магазини були наповнені гарними речами з Відня, всі будинки із великими яскравими написами, на яких торговці рекомендують свої вина, свою біжутерію, свої рушники та мануфактуру.

Але те, що дами могли взяти участь у цій цікавій частині святкування, створюється думка, навіть якщо загалом особливої галантності для вас в краї не слід чекати, який уславився як край ведмедів, тому я повинен зізнатися відверто, що ця думка помилкова, і що тут, як і скрізь в освічених містах цими поглядами аж ніяк не нехтують. Архітектор також отримав подяку вищого світу найвищою мірою, завдяки спорудженню ним двох великих трибун з більш ніж 300 місць для цієї мети, також для цього були розповсюджені вхідні білети серед дам знатного походження та освіченого середнього класу.

Проаналізувавши джерела, можна стверджувати, що найраніше письмово задокументоване вживання термінів “вишукане товариство” та “вищий світ” щодо представників населення Буковини застосоване кореспондентами віденської газети Humorist в 1842 р. та в 1844 р.:

В останньому наведеному прикладі автор вживає поняття “haute-volee” (люди вищого рангу), яке було запозичене на початку ХІХ ст. з французької мови для позначення “шляхетного товариства” (“vornehme Gesellschaft”) [12, s. 273].

В повідомленні газети Humorist про святкування з нагоди освячення першого каменю кафедрального собору Святого Духа митрополитом Євгеном Гакманом, в 1844 р. бачимо як змінюється уявлення в центрі монархії про соціальний простір Буковини, а Чернівці та місцева еліта отримує легітимність в очах жителів Відня:Як вважають дослідники історії Австрії, в т.зв. доберезневий період або Бідермаєр (1815-1848), обмеження прав населення імперії, зокрема політичних, призвело до розвитку культурного життя, адже єдиним простором публічних зібрань були театр, опера, концерти, бали, салон [4, с. 230].

Вже наприкінці століття, коли світське життя на Буковині разом з іншими європейськими містами досягне свого апогею газета, Czernowitzer Zeitung в бальній хроніці 1885 р. під поняттям “Czernowitzer beau monde” перечислює наступних осіб: крайовий президент барон Алезані, митрополит Мораріу- Андрієвич, дворянство та міщанство, чиновники та професори [14, s. 3]. Згадуючи своє життя в Чернівцях на посаді крайового президента (1 жовтня 1904 - 19 грудня 1911), Октавіан Регнер фон Бляйлебен пише, що “Товариство (світське -- К.В.) складалося з великих землевласників, вищих службовців, офіцерів та вищого духівництва” [7, s. 27].

Таким чином, названі культурні установи та локуси, які розташовувались здебільшого в місті, можна розглядати як інститути міжособистісної комунікації, що формувало символічний простір міста.

Така тенденція була характерною і для Буковини в 30-40 рр. ХІХ ст. Першою організованою формою комунікації “світу” на Буковині було товариство для читання (Lesegesellschaft) “Ареопаг про красу, мистецтво та знання” (“Areopag uber Schonheit, Kunst und Wissen”), засноване в 1835 р., яке об'єднало всі кола освіченого середнього класу та знать [26, s. 83]. Такі товариства виникли в Асвстрійській імперії після Французької революції та з поширенням ідеї народного Просвітництва.

Відомо, що в 1830-рр. в Чернівцях існувало міське казино (Burgerkasino) в будинку №36 на вулиці Головній (Enzberg-Hauptstrasse), зокрема тут влаштовувались театральні вистави [11, s. 4; 15, с. 288; 25, s. 107; 26, s. 56]. Казино або касинове товариство для того часу слід розуміти як громадську установу подібну за своєю організацією до заїжджого двору чи кав' ярні, де збирались для гри на музичних інструментах, читання газет, проведення азартних ігор [24, s. 214; 28, s. 58]. На початку свого виникнення “казино” були закритими товариствами, які отримали назву від невеликих приміщень (casini) у кав'ярнях Венеції, де, зазвичай, проводило своє дозвілля дворянство [28, s. 58]. Перше відоме казино у Відні було засноване в 1784 р. в Тратнергофі [24, s. 214].

Кореспондент віденської газети Humorist Л. Гербель в 1842 р. зазначає в повідомленні, що “компанійське товариство для читання під назвою казино, утворилося тут і охоплює еліту чернівецької публіки”. Саме цей факт, на думку автора статті, започатковує “нову еру соціальних умов у Чернівцях” [13, s. 812]. Цього ж року перед товариством виступив із літературно-сатиричною лекцією митець із Відня Моріс Готліб Сафір [14, s. 207]. Зокрема, на ілюстрації (за картиною Антона фон Бурковського), що розміщена в праці Р. Ф. Кайндля Geschichte von Czernowitz von den dltesten Zeit bis zur Gegenwart, можна побачити, що на лекції були присутні як чоловіки, так і жінки [14, s. 200], так само і на ілюстрації кафе-товариства (Kaffegesellschaft) в Чернівцях (1839) [14, s. 204], на відміну від товариства “Ареопаг”, яке було мистецьким об'єднанням для чоловіків.

В казино-товаристві “для духовних розваг ” знаходилися 20 екземплярів “кращих вітчизняних та закордонних газет ”, тому це “розмаїття свіжих газет” дозволяло забути “невтішній сніг та... довгі зимові вечори” [17, s. 86-87]. Чернівці у моді на читання газет та журналів не відставали від інших міст Австрійської імперії, де прогресивні представники населення захоплювались ідеями Просвітництва [28, s. 65].

Вже на початку 1843 р. в нововлаштованому казино проводились “різні бали, бали-маскаради, казино-бали, закриті бали, дворянські бали [...]. Тут можна за 1 гульден (fl.) з усією сім 'єю приєднатися до танцювальних розваг [...]. Бальна музика під проводом нашого хороброго капельмейстера Прохаска, буфет, освітлення та інші бальні аксесуари не залишають бажати нічого кращого [...]” [17, s. 88-89].

Відомо, що в 40-х рр. ХІХ ст. організацією балів займався Антон Марторелл, запрошення на міщанський бал 1845 рр. анонсувало місце проведення в новодекорованому залі та всіх прилеглих кімнатах гостьового будинку Отта під акомпануванням вчителя музики Йозефа Марторелла та князівської капели Панінського з Червонограда [15, с. 168].

В кінці 40-х рр. ХІХ ст., як згадує Л.Сімігіновіч- Штауфе в Спогадах із старих Чернівців, казино-бали проходили в будинку Каліцького (Kalicki), такі бали були “найвишуканішими”, проте товариство тут страждало від “напруження”, натомість на стрілецьких балах, що відбувалися в тирі, “панував дух невимушеної веселості”. На маскарадних балах, що проводились в період зимових обрядових свят, був звичай відводити час для “гуцулів”. Це були українські студенти, які переодягалися в гуцульські строї та влаштовували в танцювальному залі веселі імпровізації: танцювали гуцулку та коломийку, наспівуючи при цьому пісень, виконували бойові рухи із тростиною (келефом. - В.К.) [22, s. 2].

Важливими елементами соціокультурного простору модерного європейського міста були сквери та сади. Тому для нашого дослідження цікавим є факт будівництва в 1830 р. в крайовій столиці Буковини Народного саду (Volksgarten) окружним інженером Маріном, де, крім того, завдяки добровільним пожертвам була споруджена лазня (Badehaus) [27, s. 225-226]. За свідченням очевидців, Народний сад був дуже гарним, алеї в нічний час освітлювались лампами. Тут, а саме, в “Швейцарській хатці” проводили театральні вистави, іноді концерти давала військова капела, обов'язковими були прогулянки (Spaziergange) широкого кола представників “вищого світу” (“die schone Welt im weiten Kreise”), під час яких дами демонстрували свої “наймодніші туалети” [23, s. 1]. Популярними були й такі види товариського життя, як прогулянки за місто та пікніки. Зокрема в 40-х ХІХ ст., як і більш пізніший хронологічний період, за свідченням Л. Штауфе-Сімігіновіча, чернівецька публіка часто здійснювала “партії” в околицях Чернівців - на Цецино чи Горечу [23, s. 1].

Таким чином, поява нових форм суспільної комунікації на Буковині свідчила про перехід від традиційного до модерного суспільства, що супроводжувалось формуванням нової суспільної еліти, яка набувала все більших рис “світськості”, сприяла виникненню т.зв. “культури діалогу” в краї.

Список використаних джерел

1. Ботушанський В. Місто в період австрійського правління / В. Ботушанський // Чернівці: Історія і сучасність (Ювілейне видання до 600-річчя першої писемної згадки про місто). [Кол. монографія] В. М. Ботушанський, С. В. Біленкова, О.В. Добржанський та ін. За заг. ред. В. М. Ботушанського. - Чернівці : Зелена Буковина, 2009. - С. 79-154.

2. Брион М. Повседневная жизнь Вены во времена Моцарта и Шуберта / М. Брион. - М. : Молодая гвардия, 2009. - 359 c.

3. Брицький П. Микола Василько на захисті українського народу і української державності / П. Брицький, О. Добржанський // Буковинці у боротьбі за українську державність (1917-1922 рр.). Чернівці : Золоті литаври, 2007. - С. 55-153.

4. Воцелка К. История Австрии. Культура, общество, политика / К. Воцелка. - М. : Издательство “Весь Мир”, 2007. - 512 с.

5. Маковей О. Життєпис Осипа Юрія Гординського- Федьковича. - Чернівці, 2005. - 432 с.

6. Мартен-Фюжье А. Элегантная жизнь, или Как возник “весь Париж”, 1815-1848 / А. Мартен-Фюжье. - М., 1998. - 480 с.

7. Bleyleben O. Meine Zeit als Landesprasident der Bukowina / О. Bleyleben // An der Zeiten Rander: Czernowitz und die Bukowina. Geschichte, Literatur, Verfolgung, Exil. - Wien, 2002. - S. 23-34.

8. Bruckmuller E. Sozialgeschichte Osterreichs / E. Bruckmuller.

- Wien; Munchen, 1985. - 648 s.

9. Bruckmuller E. Zur Geschichte des Burgertums in Ossterreich / E. Bruckmuller, H. Stekl // Burgertum im 19. Jahrhundert. Einheit und Vielfalt Europas. - 1995. - S. 166-198.

10. Corbea-Hoise A. Czernowitzer Geschichten. Uber eine stadtische Kultur in Mittelosteuropa / A. Corbea-Hoise. - Wien, 2003. 252 s.

11. Czernowitzer Allgemeine Zeitung. - 1905. - № 527. - 4 Oktober. - S. 4.

12. Duden. Etymologie. Das Herkunftsworterbuch der deutschen Sprache. - Bd. 7. - Mannheim; Wien; Zurich. - 1978. - 816 s.

13. Gerbel L. Czernowitz / L. Gerbel // Humorist. - 1842. - № 201. - 8 Oktober. - S. 812.

14. Kaindl R. F. Geschichte von Czernowitz von den altesten Zeit bis zur Gegenwart / R. F. Kaindl. - Czernowitz : Pardini, 1908. - 230 s.

15. Kaindl R. F. = Кайндль Р. Ф. Geschichte von Czernowitz von den altesten Zeit bis zur Gegenwart = Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення / R. F. Kaindl = Р. Ф. Кайндль. - Чернівці, 2008. - 330 с.

16. Kohl J. G. Reisen im Inneren von Rufiland und Polen. Die Bukowina, Galizien, Krakau und Mahren / J. G. Kohl. - Dresden; Leipzig, 1841. - 521 s.

17. Lemberger Leseblatter. - 1843. - № 20. - 18 Februar. - S. 8889.

18. Lihaciu I. Czernowitz 1848-1918: Das kulturelle Leben einer Provinzmetropole / I. Lihaciu. - Munchen, 2012. - 258 s.

19. Ox I. Zusande der Bukowina / І. Ox // Humorist. - 1844. - № 260. - 29 Oktober. - S. 1044.

20. Polek J. Die Huldigung der Bukowina am 12. Oktober 1777 / J. Polek. - Czernowitz, 1902. - 36 s.

21. Schmidl A. Reisehandbuch durch da Konigreich Bohmen, Mahren, Schlesien, Galizien, die Bukowina und nach Jassy / A. Schmidl. - Wien, 1836. - 324 s.

22. Staufe-SimsgsnowiczL.Erinnerungenausdemalteren Czernowitz / L. Staufe-Simsgsnowicz // Bukowiner Nachrichten. - 1896. - № 2430. - 29 Oktober. - S. 2-3.

23. Staufe-SimsgsnowiczL.Erinnerungenausdemalteren Czernowitz / L. Staufe-Simsgsnowicz // Bukowiner Nachrichten. - 1896. - № 2432. - 31 Oktober. - S. 1-3.

24. Tanzer G. Spectacle mussen seyn. Die Freizeit der Wiener im 18. Jahrhundert / G. Tanzer. - Wien; Koln; Weimar. - 296 s.

25. Tiefentaler P. Das Theaterwesen / P. Tiefentaler // Czernowitz. Eine Stadt am Wandel der Zeit mit besonderer Berucksichtigung ihres deutschen kulturellen Lebens. - Munchen; Stuttgart, 1988. - S. 107110.

26. Turczynski E. Geschichte der Bukowina in der Neuzeit. Zur Sozial - und Kulturgeschichte einer mitteleuropaisch gepragten Landschaft / E.Turczynski. - Wiesbaden, 1993. - 260 s.

27. Wagner R. Von Moldauwappen zum Doppeladler. Ausgewahlte Beitrage zur Geschichte der Bukowina / R. Wagner. - Ausburg, 1991. - 625 s.

28. Weidenholzer T. Burgerliche Geselligkeit und Formen der Offentlichkeit in Salzburg 1780-1820 / T. Weidenholzer // Burger zwischen Tradition und Modernitat. - Wien, 1997. - S. 53-82.

References

1. Botushanskyi V. Misto v period avstriyskogo pravlinnya / V. Botushanskyi // Chernivtsi: istoriya ta suchasnist (Yuvileyne vydannya do 600-richchya pershoyi pysemnoyi zhadky pro misto). [Kol. monografiya] V. Botushanskyy, S. Bilenkova, O. Dobrzhankyy ta in. Za zag. red. V.Botushanskogo. - Chernivtsi: Zelena Bukovina, 2009. - S. 79-154.

2. Brion M. Povsevdnyevnyaya zhyzn' Vyeny vo vremyena Mozarta i Shuberta / M. Brion. - M. : Molodaya gvardiya, 2009. - 359 s.

3. Bryts'kyi P. Mykola Vasyl'ko na zahysti ukrayins'kogo narodu i ukrayins'koyi derzhavnosti / P.Bryts'kyi // Bukovyntsi u borot'bi za ukrayins'ku derzhavnist' (1917-1922 rr.). - Chernivtsi : Zoloti lytavry, 2007. - S. 55-153.

4. Votselka K. Istoriya Avstiyi. Kul'tura, obzhestvo, politika / K. Votselka. - M. : Izdatyel'stvo “Ves' mir”, 2007. - 512 s.

5. Makovey O. Zhyttyepys Osypa Yuriya Gorodyns'kogo- Fed'kovycha / O. Makovey. - Chernivtsi, 2005. - 432 s.

6. Marten-Fyuzhye A. Elegantnaya zhyzn', ili kak voznik “ves' Parizh”, 1815-1848. - M., 1998. - 480 s.

7. Bleyleben O. Meine Zeit als Landesprasident der Bukowina / О. Bleyleben // An der Zeiten Rander: Czernowitz und die Bukowina. Geschichte, Literatur, Verfolgung, Exil. - Wien, 2002. - S. 23-34.

8. Bruckmuller E. Sozialgeschichte Osterreichs / E. Bruckmuller.

- Wien; Munchen, 1985. - 648 s.

9. Bruckmuller E. Zur Geschichte des Burgertums in Ossterreich / E. Bruckmuller, H. Stekl // Burgertum im 19. Jahrhundert. Einheit und Vielfalt Europas. - 1995. - S.166-198.

10. Corbea-Hoise A. Czernowitzer Geschichten. Uber eine stadtische Kultur in Mittelosteuropa / A. Corbea-Hoise. - Wien, 2003.252 s.

11. Czernowitzer Allgemeine Zeitung. - 1905. - № 527. - 4 Oktober. - S. 4.

12. Duden. Etymologie. Das Herkunftsworterbuch der deutschen Sprache. - Bd. 7. - Mannheim; Wien; Zurich. - 1978. - 816 s.

13. Gerbel L. Czernowitz / L. Gerbel // Humorist. - 1842. - № 201. - 8 Oktober. - S. 812.

14. Kaindl R. F. Geschichte von Czernowitz von den altesten Zeit bis zur Gegenwart / R.F. Kaindl. - Czernowitz: Pardini, 1908. - 230 s.

15. Kaindl R. F. = Kajndl' R. F. Geschichte von Czernowitz von den altesten Zeit bis zur Gegenwart = Istorija Chernivciv vid najdavnishyh chasiv do s'ogodennja / R. F. Kaindl = R. F. Kajndl'. - Chernivci, 2008. - 330 s.

16. Kohl J. G. Reisen im Inneren von Rufiland und Polen. Die Bukowina, Galizien, Krakau und Mahren / J. G. Kohl. - Dresden; Leipzig, 1841. - 521 s.

17. Lemberger Leseblatter. - 1843. - № 20. - 18 Februar. - S. 8889.

18. Lihaciu I. Czernowitz 1848-1918: Das kulturelle Leben einer Provinzmetropole / I. Lihaciu. - Munchen, 2012. - 258 s.

19. Ox I. Zusande der Bukowina / І. Ox // Humorist. - 1844. - № 260. - 29 Oktober. - S. 1044.

20. Polek J. Die Huldigung der Bukowina am 12. Oktober 1777 / J. Polek. - Czernowitz, 1902. - 36 s.

21. Schmidl A. Reisehandbuch durch da Konigreich Bohmen, Mahren, Schlesien, Galizien, die Bukowina und nach Jassy / A. Schmidl. - Wien, 1836. - 324 s.

22. Staufe-SimsgsnowiczL.Erinnerungenaus demalteren

Czernowitz / L.Staufe-Simsgsnowicz // Bukowiner Nachrichten. - 1896. - № 2430. - 29 Oktober. - S. 2-3.

23. Staufe-SimsgsnowiczL.Erinnerungenaus demalteren

Czernowitz / L.Staufe-Simsgsnowicz // Bukowiner Nachrichten. - 1896. - № 2432. - 31 Oktober. - S. 1-3.

24. Tanzer G. Spectacle mussen seyn. Die Freizeit der Wiener im 18. Jahrhundert / G. Tanzer. - Wien; Koln; Weimar. - 296 s.

25. Tiefentaler P. Das Theaterwesen / P.Tiefentaler // Czernowitz. Eine Stadt am Wandel der Zeit mit besonderer Berucksichtigung ihres deutschen kulturellen Lebens. - Munchen; Stuttgart, 1988. - S. 107110.

26. Turczynski E. Geschichte der Bukowina in der Neuzeit. Zur Sozial - und Kulturgeschichte einer mitteleuropaisch gepragten Landschaft / E. Turczynski. - Wiesbaden, 1993. - 260 s.

27. Wagner R. Von Moldauwappen zum Doppeladler. Ausgewahlte Beitrage zur Geschichte der Bukowina / R. Wagner. - Ausburg, 1991. - 625 s.

28. Weidenholzer T. Burgerliche Geselligkeit und Formen der Offentlichkeit in Salzburg 1780-1820 / T. Weidenholzer // Burger zwischen Tradition und Modernitat. - Wien, 1997. - S. 53-82.

Размещено на Allbest.ru