Діяльність дипломатичного представництва Німеччини в Японії напередодні Другої світової війни. На основі німецькомовних джерел було зроблено аналіз діяльності посольства Німеччини в Токіо, яке з 1933 по 1938 рр. очолював німецький дипломат Герберт фон Дірксен.

Ключові слова: Антикомінтернівський пакт, Герберт фон Дірксен, дипломатичне представництво, Друга світова війна, німецько-японські відносини, фашистський блок.

The activities of Germany's diplomatic mission in Japan before the World War II. On the basis of German-language sources was made an analysis of the German Embassy in Tokyo, which from 1933 to 1938 headed the German diplomat Herbert von Dirksen. Any approach to Japanese-German relations must, however briefly, take into consideration the early relations between the two nations. In October 1933, Herbert von Dirksen became the German Ambassador to Japan.

As Dirksen arrived in late 1933 in Tokyo, he immediately announced a visit of Manchukuo under Japanese control. Since this would be an undesirable recognition equaled by Germany, forbade him the Foreign Office. At this instruction, however, he did not feel bound, as it's believed to act on behalf of Adolf Hitler, who had told him to improve German-Japanese relations. Dirksen Despite intensive efforts to enhance bilateral relationship in 1936 he was not involved in the negotiations on the Anti - Comintern Pact. Exclusively for health reasons he was dismissed at his own request after approximately five years in East Asia from Tokyo.

Keywords: Anti-Comintern Pact, Herbert von Dirksen, World War II, diplomatic mission, German-Japanese relations, fascist bloc.

Деятельность дипломатического представительства Германии в Японии накануне Второй мировой войны. На основе немецкоязычных источников был сделан анализ деятельности посольства Германии в Токио, которое с 1933 по 1938 гг возглавлял немецкий дипломат Герберт фон Дирксен.

Ключевые слова: Антикоминтерновский пакт, Вторая мировая война, Герберт фон Дірксен, дипломатическое представительство, немецко-японские отношения, фашистский блок.

Основний зміст дослідження

Таблиця 1. Німецький експорт і, відповідно, імпорт з Японії та Маньчжурії в мільйонах рейхсмарок

У міністерстві закордонних справ та посольстві Німеччини в Москві, яке до того очолював фон Дірксен, було показано відверте роздратування оголошенням Дірксеном про зближення німецько-японських відносин, що було поворотним пунктом політики, яку він проводив у Москві [12, с.76]. На додаток до цього, коли раніше в центрі німецької далекосхідної політики були переважно дружні відносини з Китаєм, в даний час Радянський Союз був занепокоєний таким демонстративним актом, адже поїздка в Маньчжурію означає дефакто визнання статусу-кво. Тому перед Гербертом фон Дірксеном стояла складна задача виведення німецько-японських відносин на якісно новий рівень.

Політична обстановка в Японії протягом двох перших років перебування фон Дірксена на посаді посла в Токіо характеризувалася повсюдною невпевненістю у виборі політики, якій треба слідувати. У дійсності ж йшла боротьба за владу між фракціями, що протистояли. Націоналістичний революційний елемент, представлений армією, ще не отримав повного контролю над державною машиною, в той час як помірковані та ліберальні елементи як і раніше залишалися на своїх місцях. Ця невпевненість відбивалася і в сміливих, але незавершених спробах вибрати середній курс, якому б наслідували різні Кабінети, що приходили до влади. І таким же чином відбувалися постійні зміни в потрійній проблемі відносин з Росією, Китаєм і Сполученими Штатами.

Навряд чи з такою внутрішньою боротьбою могла відбуватися сталість у зовнішньополітичних справах. Хірота робив відчайдушні зусилля, щоб поліпшити відносини Японії зі Сполученими Штатами, що сильно похитнулися через окупацію Маньчжурії і вихід Японії з Ліги Націй. Температура російсько-японських відносин коливалася від точки замерзання до трохи помітного потепління. Протягом 1933 року, коли генерал Аракі займав пост міністра оборони, перспектива розв'язання війни здавалася більш ймовірною, ніж збереження миру. Аракі разом з Тояма, який вважався ідолом націоналістів, проповідував у своїх промовах необхідність та неминучість війни. Таким було враження Герберта фон Дірксена, коли він був запрошений на особисту та конфіденційну бесіду з Аракі після його відставки. Він був відправлений у відставку майже одночасно з прибуттям фон Дірксена до Японії. Розрядка, що стала результатом зникнення Аракі з політичної сцени, надала Хірота зручний випадок спробувати виплутатися з павутини інтересів обох сторін в Маньчжурії. Його зусилля увінчалися успіхом, оскільки Радянський Союз, ступінь військової готовності якого все ще був недостатнім, вважав цю країну надто ненадійною, щоб триматися за неї. У довгому торзі, проведеному за класичними канонами цього мистецтва, як це прийнято у всіх східних країнах, було досягнуто згоди щодо купівлі Японією Східно-Китайської залізниці за порівняно низьку ціну. Такого роду переговори або йшли у вигляді спекотного спору і торгу, або швидко завершувалися до задоволення сторін і служили для зовнішнього світу свого роду термометром для вимірювання температури відносин між двома країнами.

До початку своєї дипломатичної місії в Токіо фон Дірксен був прийнятий у Берліні Гінденбургом і Гітлером [13, с.255], відвідав міністерство закордонних справ, мав зустріч з військовим міністром генералом фон Бломбергом. Останній дав зрозуміти послу в Токіо, що бажання Гітлера встановити більш тісні відносини з Японією має служити компенсацією швидкому зростанню відчуженості у відносинах з Росією. Та обставина, що фон Дірксен до призначення послом в Японії був послом Німеччини в Радянському Союзі, не є випадковою, а, скоріше за все, була запланована Німеччиною. У березні 1933 року Японія вийшла з Ліги Націй, в цьому ж році, в жовтні, її приклад наслідувала і Німеччина [14, с.401].

Через призначення послом у Токіо Герберт фон Дірксен відчував себе абсолютно депортованим. “Проміжна доповідь” у листопаді/грудні 1933 року, написана на борту японського “Hakusan Маги” є вираженням його гіркоти. Коли він обійняв посаду німецького посла в Токіо в середині грудня 1933 року, він, нарешті, визнав, що з переходом до Японії він почав нове життя: “Нові пасовища ведуть до нового дня" [15, с.88].

Свою діяльність в Токіо фон Дірксен розпочав наприкінці 1933 року, очоливши німецьку дипломатичну місію, яка була однією з найменших серед посольств Німеччини на той час. Дипломатичний персонал, що його оточував, складався всього з п'яти вищих і кількох чиновників середнього класу. Також потрібно зважати на той факт, що спочатку було тільки Генеральне консульство в Осаці і консульство в Дайрені. І тільки в 1935 році з німецького посольства в Токіо виокремилися консульства в містах Мукден та Харбін [16, с.27]. Консулом у Харбіні було призначено Карла Балзера.

Дипломатичний склад посольства Німеччини в Японії, очолюваного Гербертом фон Дірксеном, на початку 30-х років виглядав наступним чином. Два старших секретаря посольства - Кольб та Кнолль - були особливо цінними співробітниками фон Дірксена [17, с.120], оскільки досконало володіли японською мовою. Перший відав культурними справами, другий виконував обов' язки комерційного секретаря. Список цивільного персоналу завершував фон Ецдорф, який був особистим секретарем фон Дірксена. Нобель і Кольб залишалися з Гербертом фон Дірксеном протягом усього терміну його служби в Токіо.

Герберт фон Дірксен з співробітниками посольства Німеччини в Токіо

Радником посольства був призначений Нобель, колега фон Дірксена по берлінському періоду роботи у Східному відділі.

У країні, де армія і флот відігравали важливу роль, людські якості і професійна кваліфікація військового та військово-морського аташе були особливо важливими.

В якості військового аташе посольства Німеччини був один з найвідоміших офіцерів німецької армії як з точки зору особистих якостей, так і кваліфікації - генерал Отт (до того генерал Отт був політичною “правою рукою" генерала фон Шлейхера, який був протягом п'яти років військовим міністром і грав провідну роль в переговорах з нацистами [18, с.35]. Хоча Гітлер вирішив не змушувати Отта повторити долю генерала Шлейхера і генерала фон Бредова, що були вбиті 30 червня 1934 року, новий військовий міністр вважав за необхідне протягом декількох років тримати Отта подалі від очей Гітлера. Не зважаючи на відчайдушні спроби повернутися до командування дивізією або армійським корпусом, оскільки він був природженим солдатом, Отту довелося залишатися на своїй напівдипломатичній посаді. Завдяки сильному характеру і здібностям він заслужив повагу японського генерального штабу, так само як і повагу дипломатичного корпусу.

Військово-морським аташе було призначено капітана Веннікера, який чудово знав свою справу. Як капітан крейсера “Deutschland” (“Німеччина”) в ході першої стадії Другої світової війни він прославився завдяки своїм рейдам в Карибському морі [19, с.64]. Потім він повернувся в Токіо на другий термін служби, де і залишався до самої капітуляції.

Частими були дипломатичні прийоми в посольстві. Більшість гостей були, звичайно, японці. Колишні дипломати або сім'ї, які мали зв'язки за кордоном, охоче приймали запрошення на обіди та ланчі. Не існувало жодних перешкод для спілкування з іноземцями. Крім того, мовний бар'єр переборювався порівняно легко завдяки тому, що гості німецького посольства мали деякі знання в іноземних мовах. Вчені та офіцери японської армії непогано говорили німецькою, в той час як дипломати і промисловці, як правило, володіли англійською. Герберт фон Дірксен не робив жодних спроб вивчити японську мову, оскільки в його віці було дуже важко вивчати складну східну мову, переклад з якої одних і тих же понять відрізняється залежно від соціального стану співрозмовника. У бесіді з членами імператорського двору, наприклад, використовуються абсолютно відмінні форми від тих, що прийняті при зверненні до рівного або до людини з нижчого стану. Вільне володіння мовою було б корисним для фон Дірксена в бесідах з високоінтелектуальними людьми. Тому йому доводилося користуватися послугами посольського перекладача, коли він розмовляв з тими японцями, що не говорили ніякою іноземною мовою. І ці люди, як правило, виявлялися набагато більш впливовими, ніж ті з їх співвітчизники, які легше піддавалися іноземному впливу.

Як і все інше в Японії, світське життя перебувало під сильним впливом імператорського двору. Імператор і імператриця завжди запрошували новопризначених послів на сніданок. Імператор був присутній і на офіційних банкетах, які влаштовувалися в офіційні святкові дні. Відомі гості представлялися йому на спеціальних аудієнціях. Він також зустрічався з іноземними представниками на святі цвітіння сакури навесні і на вечірках у садах хризантем восени. Брати імператора - принц Чічібу і принц Такамацу - обидва були добре знайомі з зарубіжними країнами завдяки своїй любові до подорожей. Їм подобалося спілкуватися з дипломатами і іноді надавати їм честь, приймаючи у відповідь запрошення на обід.

Пізніше Герберт фон Дірксен так писав про свою роботу на посаді посла в Японії: “До моменту мого прибуття в Японію умови для роботи німецького посла в цій країні були ідеальними. Японія - одне з найбільш віддалених від Батьківщини місць, а це сама по собі безцінна перевага в професії дипломата. Жодна інша посада не надавала більших зручностей та приємностей в повсякденному житті іноземця взагалі та дипломата зокрема, ніж робота в Японії: гарна, гостинна та цікава країна, в якій змішалися риси далекосхідної культури та західної цивілізації, дуже недороге проживання, кваліфікований та люб'язний японський персонал, необмежені можливості для комфортабельних подорожей, зручності на морських та гірських курортах з їх європейськими готелями, історичні храми та замки з цінними колекціями витворів мистецтва." [20, с.330].

Принц Чічібу та Герберт фон Дірксен на офіційному святкуванні з нагоди підписання Антикомінтернівського пакту в Токіо

Але протягом перебування в Японії його здоров'я серйозно постраждало, навіть значно більше, ніж свого часу в Радянському Союзі. Мусонний клімат Японії був абсолютно неприйнятним для астматика, яким був фон

Дірксен. З середини жовтня до середини лютого він постійно хворів на астму. Захворювання настільки обмежувало його в роботі, що в січні 1937 року фон Дірк - сен попросив про відставку міністра закордонних справ Німеччини фон Нейрата [21, с.179]. Відкликання Герберту фон Дірксену довелося чекати рік через китайсько-японську війну 1937 року. Свою дипломатичну діяльність в Токіо фон Дірксен офіційно завершив 5 лютого 1938 року, покинувши Японію на американській “Empress of Canada” (“Імператриці Канади”). Після цього він обійняв посаду посла Німеччини в Лондоні.

Отже, зі зміною політичного курсу Німеччини на початку 1930-х років відбулось пожвавлення німецько - японських дипломатичних відносин. Хоча посольство Німеччини в Токіо на початку 30-х років мало просту структуру, дипломатичний персонал був не чисельним, але перед посольством стояла складна задача розвитку відносин між Німеччиною та Японією, для вирішення якої Герберт фон Дірксен з самого початку налагодив плідне співробітництво з представниками міністерства закордонних справ Японії, особливо з Кокі Хірота (який обіймав посади прем'єр-міністра та міністра закордонних справ Японії), з яким перебував у дружніх стосунках протягом усього строку перебування на чолі німецької дипломатичної місії.

дірксен дипломатичне представництво токіо

Список використаних джерел