Історіографія реформи адвокатури 1864 року в Російській імперії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історіографія реформи адвокатури 1864 р. в Російській імперії: стан наукової розробки теми

Сєряков О. А.

здобувач кафедри іноземних мов та українознавства

Полтавська державна аграрна академія

Анотація

Проаналізовано зміст історіографічних праць, присвячених реформі адвокатури 1864 року, опублікованих у дорадянський, радянський та сучасний періоди. Водночас висвітлено характеристику даної реформи, здійснену як безпосередньо істориками, так і правознавцями, юристами, адвокатами, у роботах яких частково міститься її історіографічний аналіз.

Abstract

The article deals with the analysis of historiographic works devoted to the bar reform in 1864 and published in pre--soviet, soviet and present time. The characteristics of this reform given by historians, law scholars, and lawyers in whose works historiographic analysis is partially mentioned is highlighted.

На сьогодні в історіографії фактично відсутнє синтезуюче історіографічне дослідження з реформи адвокатури 1864 року, яке б аналітично охоплювало історіографічні праці дорадянської, радянської та сучасної доби. Історіографи приділяли замало уваги історіографії реформи адвокатури 1864 р. Отже, спроба висвітлити стан наукової розробки даної теми в історіографічному ключі є актуальною.

З огляду на суперечливі оцінки згаданої реформи в історичній науці різних історичних періодів ставимо за мету проаналізувати виключно історіографічні праці, присвячені адвокатурі, реформованій за Судовими статутами 1864 р. в Російській імперії. Водночас, рахуючись із тим, що до історіографічного аналізу питання стали вдаватися не лише історики, а й юристи, правознавці, адвокати - аналіз їхніх історіографічних оцінок в поєднанні з оцінками істориків є для нас важливим завданням.

Результати дослідження. У дорадянський час, хронологічно - від періоду розроблення реформи 1850-ті роки до початку ХХ століття, поки реформа втілювалася у віддалених регіонах імперії, виключно історіографічних праць створено не було. Досить короткий огляд опублікованих видань по темі було зроблено в небагатьох роботах. Зокрема, питанням аналізу найрізноманітніших законопроектів судової реформи цікавився В. М. Гессен, який здійснив і огляд праць своїх опонентів [1]. Однак таке дослідження можна вважати історіографічним досить умовно. Також воно стосувалося проектів судової реформи загалом й містило досить поверхові окремі оцінки реформи адвокатури.

Необхідно вказати, що вивчення реформи адвокатури в радянську добу відбувалося в несприятливих політичних умовах, оскільки радянська влада принципово знищила інститут адвокатури, запроваджений 1864 року. Так, під час громадянської війни було прийнято нормативні акти, якими ліквідували інститут адвокатури, а безпосередньо відоме широкому загалу ставлення самого В. Леніна до адвокатури вкрай негативно зорієнтувало істориків. Значний прорив в дослідженнях історії адвокатури Російської імперії було зроблено в 1960-1970-і роки. До 100 річчя судових реформ загалом, вийшла низка дисертаційних праць і монографій про перебіг судових реформ в Правобережній Україні, Азербайджані, Башкирії, на Дону, Білорусі [2; 3; 4; 5; 6]. У перших розділах цих праць містився короткий історіографічний огляд джерельної бази. Водночас їхні автори як судові реформи загалом, так і реформу адвокатури зокрема, висвітлювали переважно крізь призму посилення утисків та обмежень із боку самодержавства, упереджено і заангажовано, добираючи джерела відповідним чином і підкріплюючи ними висновки. Також, радянські історики не акцентували уваги на позитивних наслідках запровадження адвокатури для суспільства й оминали увагою внесок конкретних адвокатів в справу правового захисту населення.

Досить серйозним синтезуючим дослідженням, яке містило широкий історіографічний аналіз дорадянських та радянських видань з судової реформи і контр реформи в Росії можна по праву вважати роботу Б. Віленського [7]. Учений ретельно охарактеризував джерельну базу дослідження дав історіографічні оцінки опрацьованим виданням однак підкреслював, що дора- дянська історіографія досить однобоко висвітлювала судові реформи й констатував, що тільки в умовах радянської влади став можливим справедливий суд, з'явилася вільна від тиску влади адвокатура та юстиція. адвокатура історіографічний захист населення

Спробу переосмислити процес розробки й запровадження інституту адвокатури здійснила Н. В. Черкасова [8; 9]. Дібрана нею джерельна база дала змогу дослідити процес формування та діяльність адвокатури в 1860-1880 рр. Н. В. Черкасова у низці праць загалом позитивно оцінила появу когорти нових фахівців, але не уникнула ідеологічних нашарувань. Характеризуючи історичні праці дорадянської доби вона зазначала, що реформа в той час висвітлювалася досить оптимістично. Віднайдені ж радянські джерела дають змогу вважати, що серед адвокатів, як своєрідного прошарку буржуазної інтелігенції, розвивалися тенденції, які суперечили їхнім професійним завданням. До таких вона віднесла прагнення адвокатів за будь яку ціну протиставити доводам прокурора силу власної діалектики, прислужуючи інтересам клієнта, не турбуючись про суспільне благо. Зрештою вона зауважувала, що прагнення одержати перемогу та кошти визначало політичні уподобання адвокатів. Коли в Росії стали формуватися політичні партії, то більшість адвокатів зовсім невипадково опинилася в рядах буржуазних партій. Історик оминула увагою той факт, що значний прошарок адвокатів забезпечував підтримку в судах революціонерам і відносити всіх до буржуазно- зорієнтованих не було належних підстав. Радянська ідеологія надмірну увагу приділяла служінню особи суспільним інтересам, благам, ідеям, фактично нівелюючи її інтереси й покладаючи їх на олтар державних. Безсумнівно, це впливало й на зміст висновків науковців.

На сучасному етапі розвитку історичної науки пожвавився інтерес до реформи адвокатури. Насамперед до вивчення цієї реформи долучилися не лише історики, а й юристи, адвокати, прокурори та ін. Фактично у всіх працях сучасних вчених міститься історіографія обраної ними для дослідження проблеми. Здебільшого фахівці- юристи не вживають терміну “історіографія”, а застосовують “стан наукової розробки теми”.

Особливістю сучасної історіографії є її незаангажованість та не заідеологізованість. Публікації сучасних як російських, так і вітчизняних авторів умовно можна поділити на декілька груп: роботи присвячені розробленню й впровадженню реформи в окремих регіонах Російської імперії, роботи з аналізу окремих складових реформи (висвітлюють діяльність професійних адвокатів чи ходатаїв, помічників присяжних повірених, рад присяжних повірених тощо) та дослідження з історії діяльності окремих адвокатів, найвидатніших представників правозахисної справи. Сучасна здебільшого російська історіографія представлена монографічними працями, фаховими статтями, які також є моно-дослідженнями та дисертаційними роботами здебільшого регіонального характеру.

Останнім часом значно збільшується кількість праць, присвячених постатям відомих адвокатів А. Урусова,С. Андреєвського,Ф. Плєвако,

А. Зарудного [10; 11; 12; 13], а відтак й історіографічним аспектам цього питання. Позитивним видається впровадження в науковий обіг нових історичних та історіографічних джерел, оприлюднення неупереджених оцінок діяльності відомих адвокатів, постаті яких були безпідставно забуті істориками в радянську добу.

Серед російських сучасних авторів особливий внесок в історіографію здійснили М. Троїцький [14] та Є. Арапова [15], висвітливши різноманітні аспекти становлення адвокатури й найголовніше, безпосередню участь значної кількості адвокатів у втіленні реформи. Російській історіографії притаманна ідеалізація постаті царя, з волі якого відбулася реформа. Терміну “контр- реформи” прагнуть уникати, виправдовуючи кроки тодішніх урядовців прагненням зупинити хвилю революційних подій. Питання втілення реформи у віддалених регіонах імперії стало цікавити вчених знедавна й в історіографічних працях ще не знайшло належного висвітлення.

Окремі аспекти питання формування прошарку помічників присяжних повірених висвітлювалися у двох дисертаційних працях Гаврилових [16; 17]. Проте, окремого дослідження, присвяченого історіографії становлення прошарку помічників присяжних повірених наразі також бракує.

Серед сучасних вітчизняних праць варто відмітити історіографічне докторське дослідження Т. О. Шарава- ри [18]. Авторка висвітлила історіографію низки прогресивних реформ, зокрема й судових, у контексті яких стисло виклала історіографію реформи адвокатури. Здебільшого увага була прикута до питання розроблення реформи, її втілення, діяльності професійних адвокатів та ходатаїв, становленню прошарку помічників присяжних повірених, діяльності Рад присяжних повірених та питанням контрреформ у цій сфері. Фактично вона зуміла виокремити всі складники цієї реформи, створивши підвалини для подальших досліджень теми.

Підбиваючи підсумки зазначимо, що наразі активно триває вивчення й висвітлення в опублікованих виданнях різноманітних аспектів реформи адвокатури. Особливий поштовх історикам дала ювілейна дата, оскільки в 2012-2014 роках відзначають річниці впровадження Великих реформ в Російській імперії, серед більшості яких вагоме місце посіла й реформа адвокатури завдяки якій вдалося частково зреалізувати права людини та започаткувати розбудову громадянського суспільства, а також забезпечити принцип змагальності сторін, враховуючи й реформу прокуратури. Наразі бракує ґрунтовного історіографічного дослідження, присвяченого: питанням співпраці ходатаїв та професійних адвокатів (присяжних повірених); діяльності рад присяжних повірених; співпраці адвокатури з прокуратурою; діяльності адвокатури і найвіддаленіших регіонах імперії. Бракує також досліджень з реформи адвокатури в різноманітних тогочасних губерніях України та комплексної роботи з усіх складових реформи, а відтак і глибокого історіографічного аналізу цих питань.

Список використаних джерел

1. Гессен И. В. Судебная реформа / Иосиф Владимирович Гессен. - СПб., 1907. - 179 с.

2. Щербина П. Ф. Судебная реформа 1864 г. на Правобережной Украине / Петро Федорович Щербина. - Львов, 1974. - 190 с.

3. Мильман А. Ш. Судебная реформа 1864 г. и ее осуществление в Азербайджане / А. Ш. Мильман // Ученые записки Азербайджанского университета. Серия “история и философия”, 1965. - № 3.

4. Ишкулов Ф. А. Судебная реформа и контрреформа в Башкирии : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 “теория и история государства и права” / Ф. А. Ишкулов. - Саратов, 1974. - 19 с.

5. Краковский К. П. Судебная реформа в Земле Войска Донского : автореф. дисс. . канд. юрид. наук : 12.00.01 “теория и история государства и права” / К. П. Краковский. - Саратов, 1981. - 28 с.

6. Марыскин А. В. Судебная реформа 1864 г. и особенности ее проведения на территории Белоруссии : автореф. дисс. . канд. юр. наук : 12.00.01 “теория и история государства и права” / А. В. Марыскин. - М., 1985. - 23 с.

7. Виленский Б. В. Судебная реформа и контрреформа в России : дисс. ... доктора юрид. наук : 12.00.01 / Виленский Борис Вениаминович. - М., 1966. - 364 с.

8. Черкасова Н. В. Судебная реформа 1864 г и возникновение адвокатуры в России / Н. В. Черкасова // Политико-правовые идеи и институты в их историческом развитии. - М., 1980.

9. Черкасова Н. В. К истории русской адвокатуры / Н. В. Черкасова // Историко-правовые исследования: проблемы и перспективы. - М. : Изд-во АН СССР, 1982. - С. 118-126.

10. Степанова А. В. А. И. Урусов - юрист и судебный оратор : автореф. дисс. ... канд. ист. наук : 07.00.02. - Отечественная история / А. В. Степанова. - Саратов, 2005. - 22 с.

11. Рязанова Д. А. С. А. Андреевский: юрист и общественный деятель (1847-1918 гг.) : автореф. дисс. ... канд. ист. наук :

07.0. 02. - Отечественная история / Д. А. Рязанова. - Саратов, 2002. - 21 с.

12. Резник Г. Рыцарь правосудия // Плевако Федор Никифорович. Избранный речи / Г. Резник. - М., 2008.

13. Варфоломеев Ю. В. А. С. Зарудный: юрист и общественный деятель / Ю. В. Варфоломеев. - Саратов, 2002.

14. Троицкий Н. Адвокатура в России и публичные процессы (1866-1904 гг.) / Николай Троицкий. - Тула, 2000. - 456 с.

15. Арапова Е. Д. Пореформенная адвокатура 60-70-х годов ХІХ века в восприятии русского общества : авторф. дисс. ... канд. ист наук : 07.00.02. - Отечественная история / Е. Д. Арапова. - М., 2011. - 24 с.

16. Гаврилов С. Н. Актуальные вопросы организации адвокатуры и участия защитника в уголовном процессе в России (История и современность) / Гаврилов Сергей Николаевич : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. - М., 1998. - 263 с.

17. Гаврилов С. Н. Профессиональное ябедничество в истории России XIX века / Гаврилов Сергей Николаевич : дисс. ... канд. ист. наук : 07.00.02. - Архангельск, 2005. - 254 с.

18. Шаравара Т. О. Реформи і контрреформи другої половини ХІХ - початку ХХ століття в Російській імперії: історіографія : дис. ... доктора історичних наук : 07.00.06 / Шаравара Тамара Олексіївна. - К., 2012. - 541 с.

References

1. Gessen I. V. Sudebnaya reforma. - SPb., 1907. - 179 s.

2. Shcherbina P. F. Sudebnaya reforma 1864 g. Na Pra- voberezhnoy Ukraine. - Lvov, 1974. - 190 s.

3. Milman A. Sh. Sudebnaya reforma 1864 g. i osushchestvlenie v Azerbaydzhane // Uchenye zapiski Azerbaydzhanskogo universiteta. Seriya “Istoriya i philosophiya”, 1965. - № 3.

4. Ishkulov P. A. Sudebnaya reforma i kontrrephorma v Bashkirii : avtoref. diss. ... kandidata yurid. nauk : 12.00.01. - Saratov, 1974. - 19 s.

5. Krakovsky K. P. Sudebnaya reforma v Zemle Voyska Don- skogo : avtoref. diss. ... kandidata yurid. nauk : 12.00.01. - Saratov, 1981. - 28 s.

6. Mariskin A. V. Sudebnaya reforma i osobennosti eyo prove- deniya na territorii Belorussii : avtoref. diss. ... kandidata yurid. nauk :

12.0. 01. - M., 1985. - 23 s.

7. Vilenskiy B. V. Sudebnaya reforma i kontrrephorma v Rossii : diss. doktora yurid. nauk : spec. 12.00.01. - M., 1966. - 364 s.

8. Cherkasova N. V. Sudebnaya reforma 1864 g. i vozniknoveniye advokatury v Rossii // Politiko-pravovye idei i instituty v ih is- toricheskom razvitii. - M., 1980.

9. Cherkasova N. V. K istorii russkoy advokatury / N. V. Cherkasova // Istiriko-pravovyie issledovaniya: problemy i perspektivy. - M., 1982. - S. 118-126.

10. Stepanova A. V. A. I. Urusov - yurist i sudebnyi orator : avtoref. diss. ... kandidata ist. nauk : 07.00.02. - Otechestvennaya istoriya / Saratov, 2005. - 22 s.

11. Ryazanov D. A. S. A. Andreevskiy: yurist i obshchestvenny deyatel (1847-1918) : avtoref. diss. ... kandidata ist. nauk :

07.0. 02. - Otechestvennaya istoriya / Saratov, 2002. - 21 s.

12. Reznik G. Ritsar pravosudiya // Plevako Fedor Nikiphorovich / Izbranny rechi. - M., 2008.

13. Varfolomeev Yu. V. A. S. Zarudny: yurist i obshchestvenny deyatel. - Saratov, 2002.

14. Troitskiy N. Advokatura v Rossii i publichnye processy (1866-1904). - Tula, 2000. - 456 с.

15. Arapova E. D. Poreformennaya advokatura 60-70-h godov ХІХ veka v vospriyatii russkogo obshchestva : avtoref. diss. . kandi- data ist. nauk : spec. 07.00.02. - M., 2011. - 24 s.

16. Gavrilov S. N. Aktualnye voprosy organizatsii advokatury i uchastiya zashchitnika v ugolovnom processe v Rossii (Istoriya i sovremennost) : diss. ... kand. yurid. nauk : 12.00.09. - M., 1998. - 263 s.

17. Gavrilov S. N. Professionalnoye yabednichestvo v istorii Ros- sii XIX veka: diss. kand. ist. nauk : 07.00.02. - Arhangelsk, 2005. - 254 s.

18. Sharavara T. O. Reformy i kontrreformy drugoyi polovyny ХІХ - pochatku ХХ stolittya v Rossiyskii imperii: istoriohrafiya) : diss. doktora. ist. nauk : spec. 07.00.06. - K., 2012. - 541 s.

Размещено на Allbest.ru