Внесок земств Таврійської губернії в справі розвитку тютюнництва та виноградарства регіону (кінець ХІХ - початок ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНЕСОК ЗЕМСТВ ТАВРІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ В СПРАВІ РОЗВИТКУ ТЮТЮННИЦТВА ТА ВИНОГРАДАРСТВА РЕГІОНУ (КІНЕЦЬ ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Березняк Я. В.

аспірант, Кримський гуманітарний університет

Анотація

Abstract

Article is devoted to activity of local government Tauride province and promote the special branches of agriculture. The main lines investigated of financing methods zemstv that were used for the development of tobacco farming and viticulture in the region. The work program of Zemsky instructors has analyzed at special branches of agriculture.

В радянський період земства оцінювалися як “п'яте колесо” до воза, протиставляючись радам - місцевим органам управління. Об'єктивне вивчення економічної діяльності земств стало можливим лише після здобуття Україною незалежності в 1991 р. За майже п'ятдесятирічну роботу, земства накопичили безцінний досвід вирішення господарських проблем, який з успіхом можна було б використати і сьогодні.

До проблеми дослідження ролі земств в розвитку сільського господарства неодноразово зверталися вітчизняні історики та економісти - Л. Крот, О. Волос, О. Обметко, Т. Малєєва, С. Горохов, Т. Шаравара та ін. На сьогоднішній день залишились без уваги лише окремі галузі господарства, що були розповсюджені в різних регіонах Російської імперії та займали особливе значення для місцевого населення. Для Таврійської губернії такими галузями були тютюнництво та виноградарство.

Метою статті є дослідження ролі земських органів Таврійської губернії в сприянні тютюнницької та виноградарської галузі сільського господарства з кінця ХІХ - на початку ХХ ст.

До середини ХІХ ст. в Таврійській губернії тваринництво займало домінуючу роль в сільському господарстві, що обумовлювалось як історичними так і економічними умовами. Після закінчення Кримської війни, масового переселення кримських татар, відміни кріпосного права та проведення Лозово- Севастопольської залізниці зернові культури поступово витісняють стада тварин з степів Північного Причорномор'я. Паралельно з розвитком землеробства зростали ціни на землю, що зумовлювало падіння кількості голів великої рогатої худоби та овець. Разом з тим, особливістю сільського господарства даного регіону був розвиток спеціальних галузей, до яких відносилося виноградарство, садівництво та тютюнництво, при чому їх роль для кожного повіту була різною. Так, наприклад для Ялтинського повіту заняття тютюнництвом та виноградарством являлося чи не єдиним джерелом отримання доходу для місцевого населення.

Вирощування тютюну в Таврійській губернії розпочинається ще з кінця ХУЛІ ст., але промислового розвитку набуває лише з першої половини ХІХ ст. Необхідно відзначити, що тютюнництво до кінця 80-х рр. ХІХ розвивалося практично в усіх повітах губернії, про що наглядно демонструють дані акцизного відомства. В 1887 р. в нараховувалося 4 220 тютюнових плантацій, що займали площу в 3764 дес. [3, відділ V с. 3].

З 1 січня 1883 р. був введений в дію акцизний статут, що дозволяв закупку тютюну з плантацій лише фабрикантам та складальникам і таким чином скасував роздрібну торгівлю. Уже на наступний рік ціни на сировину зменшилися з 33 до 19 крб. за 1 пуд., при великій кількості непроданого товару [1, с. 3]. З цього часу розпочинається затяжна криза в тютюновій галузі, що супроводжувалася постійним коливанням цін на тютюн та розоренням товаровиробників. На ринку залишилися лише тютюновиробники зФеодосійського,

Сімферопольського та Ялтинського повітів, але по справжньому цінувалися сорти тютюну, що вирощувалися на південному березі Криму - “Американ” та “Дю- бек”. Це і спричинило перехід центру тютюнової галузі з Феодосійського та Сімферопольського до Ялтинського повіту. Доказом слугує той факт, що в губернії в 1887 р. по відношенню до загальної площі під культурою тютюну вирощувалося в перших двох повітах 72%, а в Ялтинському -28%, а уже в 1907 р. - 21% і 79% відповідно[1, с. 12].

По даним Акцизного відомства в 1902 р. загальна площа тютюнових плантацій в Ялтинському повіті досягала 2 315 дес. з яких було зібрано 172 329 пуд. тютюну, в середньому 72,5 пуд. з дес. [17, с. 27]. Йдучи назустріч тютюновиробникам, Ялтинська земська управа звернулася до Департаменту Землеробства з клопотанням про видачу безкоштовного насіння оригінального турецького тютюну, чим і скористалося троє плантаторів із Аутки, по одному з Ай-Василя, Де- рекоя та агент фірми Молошнікова з Бахчисараю [17, с. 31]. Крім того, в березні того ж року Департамент Землеробства заснував посаду інструктора по тютюнництву для кримського регіону з місцем проживання в Сімферополі. До обов'язків інструктора відносилося дослідження положення і потреб тютюнництва в Криму, подання вказівок і порад по обробітку тютюну, боротьбі з шкідниками та хворобами, влаштування дослідних показових дільниць та вироблення плану загальних заходів для покращення та розвитку місцевого тютюнництва. На посаду інструктора був назначений П. Ходасевич [17, с. 33].

В 1908 р. Ялтинські земські збори асигнували на влаштування дослідів під керівництвом С. Левентона по внесенню мінеральних добрив на виноградниках та тютюнових плантаціях в Імператорському Нікітському саду 300 крб., ще 200 крб. виділив Департамент Землеробства [15, с. 513]. На наступний рік Ялтинська управа запропонувала земським зборам в вигляді гарантії отримання результатів дослідів орендувати ділянку землі площею 0,5 дес. для дослідної станції. На влаштування цих заходів земські збори клопотали перед Управлінням землеустрою та землекористування про асигнування 400 крб., але це клопотання було відхилено через відсутність відповідної ділянки землі.

В січні 1910 р. в Ялту за кошти Департаменту Землеробства для обслуговування повіту командирувався старший інструктор по тютюнництву В. Є. Євко, на плечі якого покладалося заснування та організація дослідної тютюнової плантації на Південному березі Криму [10, с. 371]. На цій плантації інструктор мав вивчати місцеві тютюнові сорти, котрі б відповідали бажаним вимогам плантаторів і покупців. Крім того, планувалося, що плантація стане постачальником якісного насіннєвого матеріалу для тютюновиробників.

З різних причин заснувати тютюнову плантацію вдалося лише в жовтні 1912 р., коли Ялтинське земство придбало ділянку землі площею 4 890 саж. у І. П. Камєнєва за 12 750 крб., з яких власне земство виділило 4 250 крб. та 8 500 крб. - Департамент Землеробства. На будівництво сушильного сараю та житла для найманих працівників земські збори асигнували 1 000 крб., а Департамент Землеробства - 5 475 крб. [12, с. 25].

З січня 1914 р. на посаду завідуючого плантацією вступив А. Л. Туманський, який перед приїздом в Ялту за рахунок коштів Ялтинського земства (100 крб.) командирувався по кавказьким дослідним установам [13, с. 290]. В свою чергу В. Є. Євко зосередився на дослідах по внесенню мінеральних добрив в усьому повіті, що проводилися щорічно з 1910 р.

За підрахунками В. Є. Євка використання мінеральних добрив в порівнянні з угноєнням на тютюнових плантаціях була в декілька разів ефективнішою, так як гній через слабкий розвиток скотарства в повіті був занадто дорогий. Крім того, непосильною проблемою являлося підвезення гною на плантації, що в переважній більшості випадків мали гірський характер. Середня ціна угноєння десятини складала 1 000 крб. на чотири роки, а ціна на мінеральні добрива на ті ж самі заходи коливалася в районі 50-60 крб. [10, с. 4]. земство фінансування таврійський інструктор

Згідно доповіді управи Ялтинські земські збори асигнували в 1911 р. на ведення дослідів з мінеральними добривами під культуру тютюну 700 крб., стільки ж виділив Департамент Землеробства. Досліди велись під безпосереднім керівництвом спеціаліста по тютюнництву В. Є. Євка на орендованій землі в відомого плантатора Верхньої Аутки І. Ю. Стереоні. Весь тютюн з плантації був проданий тютюновому складу Ла-ферм по ціні 30 крб. за пуд [11, с. 371]. За даними інструктора, використання селітри і суперфосфату на плантації дало підвищення від 25% до 30%, тому дози мінеральних добрив планувалося підвищити [11, с. 287].

Незважаючи на початок воєнних дій в 1915 р. фінансування дослідів по внесенню мінеральних добрив в тютюнові галузі не зменшилося. Так, в поточному році Ялтинські земські збори та Департамент Землеробства виділили по 3 855 крб., більше того планувалося придбати ще одну ділянку землі для дослідної плантації. 10 серпня 1914 р. земська управа клопотала про розширення кредиту великим і середнім плантаторам під запоруку тютюну. Відпущені Державним Банком в розпорядження управи 30 000 крб. були розібрані за 8 днів, тому вона ще раз клопотала про суму в 150 000 крб., але це прохання так і не було виконаним [14, с. 324].

Велике значення в сільському господарстві Таврійської губернії займало виноградарство та виноробство. Згідно доповіді старшого спеціаліста по виноградарству та виноробству при Департаменті Землеробства в 1909 р. в Таврійській губернії площа під виноградниками досягала 12 600 дес. [23, с. 41]. Навіть в таких засушливих повітах, як Перекопський та Євпаторійський, інтерес до виноградарства зростав щороку, хоча ще не набув промислового значення.

Повітові земства приймали безпосередню участь у сприянні цієї важливої сільськогосподарської галузі. Особливо активно в заданому сенсі виділялося земство Бердянського повіту, де виноградарством займалося міське населення м. Бердянська та селяни в долинах річок Обіточній, Молочній, Альтернау і Берд [23, с. 49]. В 1895 р. на закупку виноградних чубуків для земських шкіл та для найму обрізувачів винограду повітові збори асигнували 500 крб. [4, с. 23]. Перші спроби обрізки виноградників проводились чотирьома земськими обрізувачами спільно з земським агрономом С. А. Олексієнком ще восени 1894 р. Задля цього, по приїзду в будь-яке селище повіту, заздалегідь попереджалося сільське правління про дату та місце обрізки винограду, а також оповіщалися бажаючі про можливість взяти участь у намічених заходах. Зазвичай збиралося не менше 15-20 чоловік, які в супроводі спеціалістів по обрізки винограду відвідували від трьох до десяти виноградників. Крім того, проводилася навчальна обрізка з повним та детальним поясненням справи. Для кращого засвоєння набутих навичок, в кожному населеному пункті земським агрономом роздавались по 24 брошури “Краткого наставления к виноградарству и виноделию” [4, с. 31]. Ця брошура була складена самим агрономом і надрукована тиражом 1000 примірників для безкоштовного поширення [4, с. 32]. Крім робіт, що відносились до весняної обрізки та догляду за виноградом, в багатьох випадках земськими спеціалістами демонструвались моделі та покращені виноробні прибори (терки і бродильні чани).

Дуже часто до показової обрізки винограду залучалися земські вчителі, котрі користувалися безсумнівним авторитет серед селян. В 1896 р. на земських вчителів, що проводили показову обрізку повітовим земством витрачено 252 крб., а всього означені заходи були проведені в 48 німецьких, українських та болгарських поселеннях повіту [2, с. 26-27]. В 1898 р. спеціалісти відвідали 60 поселень, на що земство асигнувало 138 крб. Більше того, на 72 крб. 50 коп. для земських вчителів придбано 17 500 чубуків винограду [22, с. 34].

Демонстративні та показові роботи з виноградниками проводилися в основному перед Пасхою, а потім в вільний час після шкільних занять. Всі учасники таких заходів були достатньо задоволеними побаченим та обіцяли на своїх виноградниках проводити аналогічні дії. Місцевий вчитель Т. П. Карачевський повідомляв у своєму звіті: “Взагалі, бесіди з селянами про виноградарство переконали мене, що прийоми ведення виноградної лози по системі, описаній в брошурі Олексієнка, селянами засвоєні та в більшості випадків охоче і успішно виконуються на практиці” [20, с. 44].

З іншої сторони відзначалося двояке відношення до земської демонстративної діяльності, що пояснювалося низьким культурним рівнем та браком часу у селян виконувати обрізку власних виноградників. Так, ще один земський вчитель Ф. Е. Монін, що також проводив показову обрізку винограду повідомляв, що “багато селян погоджувались з моїми доводами, але лише в поодиноких випадках виконували роботу згідно моїх вказівок” [21, с. 46].

За даними земської управи площа під виноградниками з кожним роком збільшувалася і в 1902 р. нараховувала 2047 дес. в Бердянському повіті та 750 дес. в м. Бердянську. Кількість виготовленого вина досягала 560 655 відер в повіті та 404 000 - в м. Бердянську [19, с. 127]. Та незважаючи на всі спроби повітового земства підняти загальний розвиток виноградарства та виноробства, великою проблемою являлося незадовільні умови продажу вина. Існуючі акцизні правила забороняли продаж вина на базарах та ярмарках в роздріб. Право продавати вино в роздріб в будь-якому населеному пункті було надано лише виноробам Кавказького краю і Ставропольської губернії, що значно гальмувало розвиток виноградарської галузі в Таврійській губернії. Також серйозним конкурентом у справі продажу вина стало поширення в повіті пивоваріння та значного вживання пива місцевим населення [19, с. 407].

В сусідньому Дніпровському повіті відчувалася гостра нестача в досвідчених робочих-виноградарях. В 1900 р. повітове земство виділило 300 крб. на стипендії для командирування учнів в Кишинів на курси виноградарів, влаштованих при Бессарабському училищі виноробства. Завдяки асигнуванню, на курси відправлено три випускника Салгірської школи садових робочих [5, с. 62]. Після проходження навчальної програми училища, курсисти поверталися і влаштовувалися найманими працівниками в земських розплідниках та приватних господарствах. Практика відправлення молодих людей на курси виноградарства продовжувалася і в подальших роках.

З дозволу князя П. Н. Трубецького в 1903 р. управою командирувалися в Долматовські виноградники 22 чоловіки для практичного засвоєння правильної обрізки винограду, а також формування виноградних кущів. На цих роботах вони перебували з 4-го по 20-те березня під керівництвом земського виноградаря Н. Салітонова та місцевого виноградаря Г. Архіпова, на що повітове земство асигнувало 176 крб. Утримування робітників відбувалося за рахунок коштів власника маєтку [5, с. 137].

В 1912 р. в селі Великі Копані був влаштований показовий виноградник, на якому земським інструктором проводилась демонстративна обрізка і обприскування кущів винограду. Крім того, під деякі кущі вносились мінеральні добрива для з'ясування їх значення на ріст винограду. З 31 травня того ж року, інструктор Таврійсько-Катеринославського комітету виноградарства та виноробства В. Талаквадзе разом з двома робітниками та земським інструктором на селянських виноградниках розпочали боротьбу з грибковими хворобами шляхом обприскування бордоською рідиною та обсипки сіркою [6, с. 449].

Найкращі сорти винограду вирощувалися в державних та приватних маєтках Південного берегу Криму Ялтинського та частково Феодосійського повітів, вина яких по праву славилися не тільки в Російській імперії, а й в усій тогочасній Європі. Серед них можна виділити такі підприємства, як “Новый Свет” князя Л. С. Голіцина, “Массандра”, “Магарач” та “Ай- Даниль” Питомого відомства. На цих господарствах використовувалася наймана праця та найновітніші технології: підвали з електричним освітленням, дослідні лабораторії, бондарські майстерні та ін. Разом з ними в регіоні існували і дрібні винороби, переважно кримськотатарської національності, на допомогу яким прийшли місцеві земства.

Заняття виноградарством було однією головних статей доходу кримськотатарського населення в Таракташ- ській волості Феодосійського повіту. В 1907 р. з земського складу місцевому найбіднішому населенню безкоштовно відпустили 157 пуд. мідного купоросу та 25 апаратів-обприскувачів системи “Eclain”. Більше того, земський інструктор склав листок-інструкцію для правильного обприскування, який розповсюдився накладом в 3 000 екземплярів [7, с. 4]. Земський інструктор зазначав, що кількість обприсканих виноградників в повіті була невеликою через низький культурний рівень місцевого населення: “Серед старшого покоління кримських татар побутувала думка, що хвороба мільдію спричинялася гірким дощем, а так як дощ посланий Богом, то боротися з хворобою неможливо та заборонено” [7, с. 8].

Згідно закону шаріату мусульманському населенню Криму було заборонено самостійно давити, виготовляти і продавати вино, що примушувало їх відразу збувати зібраний врожай оптовим закупникам. Тому в м. Алушті в 1912 р. земством був відкритий суспільний підвал, куди місцеві жителі могли здавати виноград. Уже в перший рік своєї діяльності в ньому було приготовлено 7 954 відер червоного та 4 721 білого вина [13, с. 27]. На жаль, через дорожнечу заходу, такі підвали в інших місцях повіту не відкривалися, хоча потреба в них була величезна.

За прикладом попередніх років Феодосійська земська управа в 1907 р. домовилась з Філоксерним комітетом про командирування в повіт 8-10 робітників- менонітів на боротьбу з хворобами та шкідниками виноградників [8, с. 34]. Більше того, з Франції за 176 крб. 68 коп. була придбана дробарка для переробки чубуків винограду. Планувалося, що роздроблений чубук слугуватиме кормом для тварин, для підстилки худоби та для удобрення виноградників [8, с. 15].

Згідно закону від 21 квітня 1910 р. припиняв свою діяльність Кримський філоксерний комітет, а на його місце з дозволу земств засновувались комітети виноградарства та виноробства (губернські та повітові) до яких з широкими повноваженнями входили представники земств, місцевих товариств, виноградарі та ін. [9, с. 9].

Ялтинське земство у межах свого регіону заснувало посади Портових агентів філоксерного комітету. Агенти контролювали ввезення виноградної лози в місцеві порти і таким чином перешкоджали розповсюдження філоксерної попелиці в Криму. На ці заходи повітове земство в 1909 р. асигнувало 300 крб. ялтинському, 250 крб. севастопольському та 150 крб. алуштинському Портовим агентам [16, с. 190]. Крім того, в поточному році серед видатків земства на боротьбу з грибковими хворобами виділялося 150 крб. та на досліди з мінеральними добривами - 350 крб. [16, с. 192].

На початку ХХ ст. в виноробницькій галузі Феодосійського та Ялтинського повітів поширилася затяжна криза, що стала наслідком цілого ряду факторів. Серед причин кризи виноградарства в Ялтинському повіті називались:

- відсутність безпосередніх відносин між виробником та споживачем;

- несприятливі умови шляхів сполучення, транспорту та тарифів;

- обтяжливість проведення культурних заходів, направлених на пристосування виноробів до вимог ринку;

- недостатність основного та оборотного капіталів на сприяння виноградарської галузі зі сторони земства;

- збільшення кількості фальсифікованого вина на місцевих ринках;

- відсутність місцевого споживача [18, с. 40].

Отже, починаючи з середини 90-х рр. ХІХ ст.

земські повітові установи Таврійської губернії активно сприяли розвитку тютюнництва та виноградарства. Задля цього, були засновані посади інструкторського персоналу по спеціальним галузям сільського господарства з досить широкими повноваженнями. Крім того, щорічно фінансувались досліди з мінеральними добривами, демонстративними роботами, боротьба з шкідниками та ін. Необхідно відзначити, що всі намагання земських органів гальмувалися низьким культурним рівнем сільського населення, тому не всі заходи досягали своєї мети.

Список використаних джерел

1. Евко В. Е. Положения табаководства в Крыму и меры к его экономическому подъему / Евко В. Е. - Ялта : Типография Лу- пандиной, 1914. - 32 с.

2. Журналы Бердянского уездного земского собрания ХХХІ сессии созыва с 2-5 октября 1896 г. - Бердянск : Типогр. Г. А. Эдигера, 1897. - 375 с.

3. Памятная книга Таврической губернии, составленная Статистическим бюро Таврического губернского земства / под ред. К. А. Вернера. - Симферополь, 1889.

4. Постановления Бердянского уездного земского собрания созыва с 4 октября и чрезвычайной сессии 15 декабря 1895 г. - Бердянск : Типогр. Г. А. Эдигера, 1896. - 413 с.

5. Постановления Днепровского уездного земского собрания очередного созыва 15 сентября 1901 г. Сессия ХХХУІ. - Алешки : Типогр. Б. С. Бинцейга, 1902. - 228 с.

6. Постановления Днепровского уездного земского собрания, очередного созыва 23-го сентября 1904 г. (сессия ХХХІХ) и чрезвычайного собрания, созыва 15 апреля того-же года. - Алешки : Типогр. Б. С. Бинцейга, 1905. - XVI - 142 - 158 - 105 с.

7. Постановления Феодосийского уездного земского собрания

42- й очередной сессии с 20-го по 25-ое октября 1907 г. - Феодосия : Типогр. Косенко, 1908. - 367 с.

8. Постановления Феодосийского уездного земского собрания

43- й очередной сессии с 25-го по 28-ое сентября 1908 г. - Феодосия : Типогр. Косенко, 1909. - 428 с.

9. Постановления Феодосийского уездного земского собрания чрезвычайной сессии 8 августа 1910 г. и 45-й очередной сессии с 9-го по 13-ое октября 1910 г. - Феодосия : Типогр. Косенко, 1911. - 453 с.

10. Постановления Ялтинских уездных земских собраний 1910 г. Очередного ХБ^ сессии и чрезвычайных созывов 11 сентября и 22 ноября. - Ялта : Типогр. Н. Р. Лупандиной, 1911. - 546 с.

11. Постановления Ялтинских уездных земских собраний

1911 г. Очередного ХЬУІ сессии и чрезвычайного созыва 28-го апреля 1911 г. - Ялта : Типогр. Н. Р. Лупандиной, 1911. - 452 с.

12. Постановления Ялтинских уездных земских собраний

1912 г. Очередного ХЬУП сессии и чрезвычайного созыва 4-го апреля 1912 г. - Ялта : Типогр. Н. Р. Лупандиной, 1912. - 396 с.

13. Постановления Ялтинских уездных земских собраний

1913 г. Очередного ХЬУШ сессии и чрезвычайных: созыва 18-го апреля и 15-го ноября 1913 г. - Ялта : Типогр. Н. Р. Лупандиной,

1914. - 396 с.

14. Постановления Ялтинских уездных земских собраний

1914 г. Очередного ХЬІХ сессии и чрезвычайных: созыва 19-го мая и 10-го августа 1914 г. - Ялта : Типогр. Н. Р. Лупандиной,

1915. - 620 с.

15. Постановления Ялтинского уездного земского очередного собрания ХЬШ сессии 1908 г. Сентября 30 - октября 2. и чрезвычайного собрания созыва ноября 7-10. - Ялта : Типогр. Н. В. Вахтина, 1908. - 588 с.

16. Постановления Ялтинского уездного земского очередного собрания ХЫУ сессии 1909 г. Сентября 30 - октября 7. и чрезвычайного собрания созыва декабря 7-8. - Ялта : Типогр. Н. Р. Лу- пандиной, 1910. - 672 с.

17. Постановления Ялтинского уездного земского собрания чрезвычайногосозыва24 апреля1902 г.-Ялта :Типогр. Н. Р. Лупандиной, 1902. - 305 с.

18. Постановления Ялтинского уездного земского собрания чрезвычайногосозыва15-16 мая1901 г.-Ялта :Типогр. Н. Р. Лупандиной, 1901. - 407 с.

19. Протоколы Бердянского очередного уездного земского собрания 42-й очередной сессии созыва с 6 октября 1907 г. - Бердянск : Типо-литогр. Г. А. Эдигера и к^о., 1908. - 573 с.

20. Протоколы Бердянского очередного уездного земского собрания ХХХУ сессии созыва с 27 сентября по 1 октября 1900 г. - Бердянск : Типогр. К. Н. Безсонова, 1900. - 421 с.

21. Протоколы Бердянского очередного уездного земского собрания ХХХУІІІ сессии созыва с 24 сентября 1903 г. - Бердянск : Типо-литогр. Г. А. Эдигера и к^о., 1904. - 196 - 176 с.

22. Протоколы Бердянского очередного уездного земского собрания ХХХШ сессии созыва с 2-5 октября 1898 г. - Бердянск : Типогр. Г. А. Эдигера, 1899. - 333 с.

23. Романовский-Романько А. С. Современное положение виноградарства и виноделия на Юге России / А. С. Романовский- Романько. - Симферополь : Паровая Типогр. Вересотской, 1909. - 52 с.

References

1. Evko У. E. Polozhenija tabakovodstva v Krymu i mery k ego jekonomicheskomu pod#emu / Evko У. E. - Jalta : Tipografija Lupandinoj, 1914. - 32 s.

2. Zhurnaly Berdjanskogo uezdnogo zemskogo sobranija НННІ sessii sozyva s 2-5 oktjabrja 1896 g. - Berdjansk : Tipogr. G. A. Jedigera, 1897. - 375 s.

3. Pamjatnaja kniga Tavricheskoj gubernii, sostavlennaja Statisticheskim bjuro Tavricheskogo gubernskogo zemstva / Pod red. K. A. Vernera. - Simferopol', 1889.

4. Postanovlenija Berdjanskogo uezdnogo zemskogo sobranija sozyva s 4 oktjabrja i chrezvychajnoj sessii 15 dekabija 1895 g. - Berdjansk : Tipogr. G. A. Jedigera, 1896. - 413 s.

5. Postanovlenija Dneprovskogo uezdnogo zemskogo sobranija ocherednogo sozyva 15 sentjabrja 1901 g. Sessija НННУІ. - Aleshki : Tipogr. B. S. Bincejga, 1902. - 228 s.

6. Postanovlenija Dneprovskogo uezdnogo zemskogo sobranija, ocherednogo sozyva 23-go sentjabrja 1904 g. (sessija НННІН) i chrezvychajnogo sobranija, sozyva 15 aprelja togo-zhe goda. - Aleshki : Tipogr. B. S. Bincejga, 1905. - xVl - 142 - 158 - 105 s.

7. Postanovlenija Feodosijskogo uezdnogo zemskogo sobranija

42- j ocherednoj sessii s 20-go po 25-oe oktjabrja 1907 g. - Feodosija : Tipogr. Kosenko, 1908. - 367 s.

8. Postanovlenija Feodosijskogo uezdnogo zemskogo sobranija

43- j ocherednoj sessii s 25-go po 28-oe sentjabrja 1908 g. - Feodosija : Tipogr. Kosenko, 1909. - 428 s.

9. Postanovlenija Feodosijskogo uezdnogo zemskogo sobranija chrezvychajnoj sessii 8 avgusta 1910 g. i 45-j ocherednoj sessii s 9-go po 13-oe oktjabrja 1910 g. - Feodosija : Tipogr. Kosenko, 1911. - 453 s.

10. Postanovlenija Jaltinskih uezdnyh zemskih sobranij 1910 g. Ocherednogo HLV sessii i chrezvychajnyh sozyvov 11 sentjabrja i 22 nojabrja. - Jalta : Tipogr. N. R. Lupandinoj, 1911. - 546 s.

11. Postanovlenija Jaltinskih uezdnyh zemskih sobranij 1911 g. Ocherednogo НЕУІ sessii i chrezvychajnogo sozyva 28-go aprelja

1911 g. - Jalta : Tipogr. N. R. Lupandinoj, 1911. - 452 s.

12. Postanovlenija Jaltinskih uezdnyh zemskih sobranij 1912 g. Ocherednogo НЕУІІ sessii i chrezvychajnogo sozyva 4-go aprelja

1912 g. - Jalta : Tipogr. N. R. Lupandinoj, 1912. - 396 s.

13. Postanovlenija Jaltinskih uezdnyh zemskih sobranij 1913 g. Ocherednogo НЕУШ sessii i chrezvychajnyh: sozyva 18-go aprelja i 15-go nojabrja 1913 g. - Jalta : Tipogr. N. R. Lupandinoj, 1914. - 396 s.

14. Postanovlenija Jaltinskih uezdnyh zemskih sobranij 1914 g. Ocherednogo HLІH sessii i chrezvychajnyh: sozyva 19-go maja i 10- go avgusta 1914 g. - Jalta : Tipogr. N. R. Lupandinoj, 1915. - 620 s.

15. Postanovlenija Jaltinskogo uezdnogo zemskogo ocherednogo sobranija HLШsessii1908 g. Sentjabrja30 -oktjabrja 2. I chrezvychajnogo sobranija sozyva nojabrja 7-10. - Jalta : Tipogr. N. У. Vahtina, 1908. - 588 s.

16. Postanovlenija Jaltinskogo uezdnogo zemskogo ocherednogo sobranija HLГVsessii1909 g. Sentjabrja30 -oktjabrja 7. I chrezvychajnogo sobranija sozyva dekabrja 7-8. - Jalta : Tipogr. N. R. Lupandinoj, 1910. - 672 s.

17. Postanovlenija Jaltinskogo uezdnogo zemskogo sobranija chrezvychajnogosozyva24 aprelja 1902 g.-Jalta : Tipogr. N. R. Lupandinoj, 1902. - 305 s.

18. Postanovlenija Jaltinskogo uezdnogo zemskogo sobranija chrezvychajnogosozyva15-16 maja 1901 g. -Jalta : Tipogr. N. R. Lupandinoj, 1901. - 407 s.

19. Protokoly Berdjanskogo ocherednogo uezdnogo zemskogo sobranija 42-j ocherednoj sessii sozyva s 6 oktjabrja 1907 g. - Berdjansk : Tipo-litogr. G. A. Jedigera i ko., 1908. - 573 s.

20. Protokoly Berdjanskogo ocherednogo uezdnogo zemskogo sobranija НННУ sessii sozyva s 27 sentjabrja po 1 oktjabrja 1900 g. - Berdjansk : Tipogr. K. N. Bezsonova, 1900. - 421 s.

21. Protokoly Berdjanskogo ocherednogo uezdnogo zemskogo sobranija НННУІІІ sessii sozyva s 24 sentjabrja 1903 g. - Berdjansk : Tipo-litogr. G. A. Jedigera i ko., 1904. - 196 - 176 s.

22. Protokoly Berdjanskogo ocherednogo uezdnogo zemskogo sobranija НННІІІ sessii sozyva s 2-5 oktjabrja 1898 g. - Berdjansk : Tipogr. G. A. Jedigera, 1899. - 333 s.

23. Romanovskij-Roman'ko A. S. Sovremennoe polozhenie vinogradarstva i vinodelija na Juge Rossii / A. S. Romanovskij- Roman'ko. - Simferopol' : Parovaja Tipogr. Veresotskoj, 1909. - 52 s.

Размещено на Allbest.ru