Дослідження проблеми аграрної політики Польщі в Галичині в історичному аспекті

У вітчизняній історіографії без належного аналізу з боку науковців залишились не тільки основні напрямки аграрних реформ польських урядів 1921-1939 рр., а й їх наслідки. У зв'язку з цим актуальним, на нашу думку, є звернення до наукового аналізу особливостей аграрного розвитку Польщі в Галичині міжвоєнної доби загалом і висвітлення джерельної бази цієї проблеми зокрема. Незважаючи на беззаперечну актуальність означеної проблеми, деякі аспекти її джерелознавчого аналізу ще залишаються поза увагою вчених.

Мета статті - дослідити стан джерельної бази з проблеми аграрної політики Польщі в Галичині в міжвоєнний період (1921-1939 рр.).

Відомо, що тривалий час обмежений джерельний простір позбавляв вітчизняну історичну науку можливості об'єктивно і неупереджено досліджувати аграрну політику Другої Речі Посполитої. Окремі її аспекти досліджувались радянськими істориками на основі обмеженої джерельної бази і трактувались виключно на догоду партійній політиці та в контексті польської економічної експансії на галицьких землях. Крім того, всебічно простежити шляхи реалізації аграрних реформ не дозволяла закритість багатьох архівних документів.

Лише у 90-х рр. минулого століття з відкриттям невідомих раніше джерельних пластів розпочався новий - сучасний період в українській історіографії. Розширений доступ до архівних фондів, відкриття спецсховищ бібліотек, можливість опрацьовувати документи у польських та інших закордонних архівах створили умови для інтенсивного заповнення «білих плям» історії. В оцінках дослідників цього періоду простежується спроба відійти від усталених раніше стереотипів і висвітлювати досліджувані проблеми з об'єктивної точки зору, базуючись на широкій джерельній базі, у тому числі й на архівних матеріалах.

Крім того, сучасна українська історична наука позначена якісними змінами у своєму розвитку. Швидкими темпами розвивається історіографія, насамперед аграрної історії Галичини міжвоєнного періоду, яка відображає складність та суперечливість трансформації новітньої української історичної науки.

Незаперечну джерелознавчу та науково-інформаційну цінність становить величезний за обсягом пласт архівних документів, що знаходиться в Центральному державному історичному архіві України у м. Львові. Зокрема, це справи фонду Окружного земельного управління (ф. 171), Земельного парцеляційного акційного товариства (ф. 282), Польської ліквідаційної комісії (ф. 211). Різноманітну інформацію щодо форм і методів ведення сільського господарства містять справи фонду 429 (Сільськогосподарська палата Міністерства землеробства і аграрних реформ, м. Львів) [І].

Основні напрями аграрної політики польських властей у Галичині відображені також у матеріалах Державного архіву Івано-Франківської області. Це в першу чергу фонди 2 (Станіславське воєводське управління), 6 (Станіславське повітове староство) [ІІ]. Вони містять різнобічну інформацію про офіційні накази, доповідні записки, звіти, різного роду заяви, повідомлення повітових старост, донесення поліції, діяльність органів влади та ставлення до неї місцевого українського населення.

Різноманітний масив конкретних, інформаційно насичених матеріалів відклався в документах та матеріалах Державного архіву Тернопільської області, зокрема фонду 231 (Тернопільське воєводське управління), фонду 3 (Тернопільське повітове староство), фонду 137 (Тернопільський повітовий відділ самоврядування) [ІІІ]. Отримані із вказаних документальних архівних джерел матеріали дають можливість проаналізувати наслідки проведених польськими урядами аграрних реформ.

Звісно, автентичні документи, що збереглися в зазначених архівах, сприяють більш глибокому з'ясуванню суспільно-політичних та соціально-економічних процесів у польському суспільстві в міжвоєнну добу, однак джерельна база аграрної політики Другої Речі Посполитої в цих архівах є ще недостатньою для широкого дослідження проблеми. Її суттєво доповнюють офіційні документи вищих державних органів влади; періодичні видання; опубліковані праці громадсько-політичних діячів; збірники документів і матеріалів з питань здійснення соціально- економічної політики, які знаходяться поза межами України, зокрема у фондах державних архівних установ Польщі.

Зосереджена в державних архівах України та Польщі документальна база дозволяє здійснити аналіз аграрних перетворень в Галичині міжвоєнного періоду, простежити їх еволюцію, трансформацію та наслідки, ставлення різних політичних партій до їх проведення тощо.

Особливо відзначимо, що своєрідним продовженням законодавчих актів і розпоряджень можна вважати праці діячів міжвоєнного періоду, які виступали укладачами зведень польського законодавства в тій чи іншій сфері аграрної політики польських урядів та коментували її.

Вже на початку 1920-х рр. з'явилися перші ґрунтовні дослідження авторитетних учених новітньої історії Польщі, присвячені окремим аспектам розбудови Другої Речі Посполитої, зокрема провідним напрямам аграрних реформ, економічній політиці держави за умов кризи, аграрним відносинам, проблемам пристосування економіки до нових реалій тощо. Розширилася джерельна база наукових досліджень: автори історичних праць дедалі частіше почали аналізувати статистичні матеріали, дані, факти, цифри, описи, пов'язані з виробництвом, сільським господарством тощо. У центрі уваги польських політиків, урядовців і науковців було аграрне питання, яке за доби створення Другої Речі Посполитої набувало національно-державного значення. До ґрунтовних досліджень міжвоєнної доби можна віднести праці Ф. Буяка [9], Т. Голу- вка [3], Є. Квятковського[17], С. Кутшеби» [16] та ін. Ці дослідження відображають також стан суспільної свідомості щодо шляхів аграрного поступу Другої Речі Посполитої.

Аграрна політика Польщі в Галичині 1921-1939 рр. належить саме до тих тем, які потребують залучення широкого комплексу джерел приватного походження, відомих під назвою «его-документи». Спогади політиків, громадських та державних діячів, щоденники, автобіографії, життєписи, приватне листування, мемуарна література тощо [4] є унікальними історико- графічними документами. Незважаючи на те, що вони не позбавлені певного суб'єктивізму, їхній зміст являє собою оригінальний, своєрідний документальний аналіз епохи.

Так, детальну інформацію про повсякденне життя галицького селянина, його побут (що рідко коли представлене в джерелах іншого типу) можна почерпнути виключно з мемуарів та епістолярної спадщини, які є винятково цінним джерелом дослідження аграрної політики Польщі в Галичині 1921-1939 рр. Ці документи дають цікаві оцінки фактів і явищ, про які не залишилося документальних свідчень, допомагають відчути духовну атмосферу минулої епохи, глибше висвітлити з різних боків багато нових сторінок аграрної історії галицького села, сприяють об'єктивному висвітленню подій і становлять неабияку джерелознавчу цінність.

Як зазначають дослідники цієї проблеми, опубліковані джерела дають поверхову, неповну інформацію про аграрну політику Другої Речі Посполитої в Галичині. Саме тому, за їх твердженням, важливе джерелознавче та науково-пізнавальне значення можуть мати неопублікова- ні джерела центральних та обласних архівів України, а також різних установ, відділів землеробства і аграрних реформ, товариства «Сільський господар», Державного сільськогосподарського банку тощо.

Таким чином, аналіз доступного сьогодні комплексу документів як українського, так і польського походження свідчить про те, що джерельна база даного дослідження є змістовною і достатньо репрезентативною для всебічного і ґрунтовного висвітлення аграрної політики Другої Речі Посполитої як багатоаспектного суспільно-політичного і соціально-економічного явища. Водночас здійснений джерелознавчий огляд досліджуваної теми свідчить про те, що вона потребує подальшого висвітлення в українській історіографії.