Концепція Балто-Чорноморського союзу і пострадянський простір

Ідея Балто-Чорноморського союзу не втратила своєї актуальності й у наші дні. За своїм територіальним розташуванням Україна сьогодні повинна виступити ініціатором практичного втілення цієї концепції. Це об'єднання в майбутньому повинно охопити Балтійський та Каспійський регіон. До переговорного процесу повинні бути залучені Литва, Латвія, Естонія, Польща, Білорусь, Україна, Молдова, Грузія, Азербайджан. Надалі таке політико-економічне та безпекове об'єднання має зацікавити країни Балтії (Швецію, Фінляндію) та Чорного моря (Болгарію, Румунію).

Сучасні політично-географічні процеси найбільш динамічно проходять у Центрально-Східній Європі та в європейській частині колишнього СРСР Балто-Чорноморський простір займає буферне положення між Європейським Союзом і Російською Федерацією, це периферійний мегарегіон відносно Західної Європи. Балто-Чорноморський регіон відносять до особливих і його трактують як зону розлому, конфліктну зону, яка розташована на стику між геополітичними регіонами. Ця зона поперемінно потрапляє до центрів сили сусідніх геополітичних регіонів. Кожен геополітичний регіон має свою будову з геополітичним центром. Межі геополітичного регіону змінюються зі зміною балансу сил на глобальному рівні. Буферні зони залежно від конкретного історичного періоду виконували різні функції, що повною мірою стосується Балто-Чорноморського регіону (БЧР). Спочатку це була межа між православним, католицьким та мусульманським світами (з 1648 р. до початку ХІХ ст.). У період із 1813 до 1918 р. БЧР стає периферією великих держав, виконує роль національних окраїн, сировинного придатку імперій. З 1918 до 1945 р. регіон виконує буферну функцію, роль "санітарної зони" між Заходом і СРСР і перетворюється на театр воєнних дій. Після завершення Другої світової війни й до розпаду Радянського Союзу 1991 р. утворилась біполярна світова система, розпочалось геополітичне протистояння між США та СРСР, розширився повоєнний вплив Радянського Союзу на країни ЦСЄ, що перетворило Балто-Чорноморський простір на окраїну СРСР З 1991 р. розпочався період нового світоустрою. Закінчилася "холодна війна", світ став багатополярним, змінився баланс сил, Балто-Чорноморський регіон став зоною напруги між Заходом і Росією.

Сучасна Україна географічно залишається поміж Сходом і Заходом. Це надзвичайно вигідне геополітичне розташування, яке до сьогодні повною мірою не реалізоване. Незалежна Україна повинна своєчасно розпізнавати й оцінювати існуючі загрози своїй національній безпеці та адекватно реагувати на них усім своїм потенціалом. Безпекові питання для нашої держави в сучасній геополітичній ситуації мають бути наріжними в зовнішній політиці. Саме ігнорування в оцінці військових загроз привело до російсько-української війни 2014 р. та анексії Криму Сподівання на позитивне для України розв'язання військового конфлікту з Росією повинно бути обґрунтованим і базуватись на воєнних потужностях, на перше місце виходить питання обороноздатності та безпеки. Україні необхідно творити новий геополітичний простір навколо своєї території, стати осередком безпеки Балто-Чорноморського регіону.

Транзитне розташування БЧР викликає геополітичний інтерес у великих держав і геоекономічних блоків. Більшість ініціаторів БЧС розглядають його як регіональний проект, який несе економічно-транзитне навантаження. Однак цілком зрозуміло, що економіка може функціонувати лише в благополучному безпековому середовищі. У широкому трактуванні БЧС несе політичну й стратегічну складову (оборонну, економічну, комунікативну). Цей союз має бути противагою спільному зовнішньому ворогу - Російській Федерації, яка несе реальну військову загрозу в цьому регіоні.

Як зазначалось вище, майбутній БЧС має включати безпекову складову як основу До складу цієї організації, виходячи з геополітичного вектора зовнішньої політики, повинні увійти країни НАТО: Литва, Латвія, Естонія, країни Балтії: Швеція та Фінляндія, країни пострадянського простору: Україна, Білорусь, Молдова, Грузія, Азербайджан. До БЧС слід запросити Туреччину з її 77,8 млн населенням та більш привабливим економічним зростанням, ніж у Росії.

Сучасна геополітична ситуація навколо незалежної України вимагає розпочати самостійну геополітичну гру позбавившись безініціативності у визначенні зовнішньополітичних пріоритетів. У цьому аспекті повернення до ідеї формування нового Балто-Чорноморського простору є актуальною. Ця геополітична природня вісь Північ-Південь, створюючи політичний союз, логічно має бути доповнена в майбутньому кавказькими країнами (Грузія, Азербайджан) і державами Балканського пів - острова (Болгарія, Хорватія, Словенія). Цей союз убезпечує країни регіону від російської агресії, створюючи вигідний для України політико-економічний коридор.

Геополітичний вибір незалежної України нині окреслює її становище в майбутній перспективі. Відновлення державності нашої країни - значуща подія ХХ ст. у Європі. Україна, яка добровільно в односторонньому порядку відмовилась від ядерної зброї, задекларувавши свою позаблоковість і нейтралітет, не отримала реальних гарантій своєї безпеки від підписантів Будапештського меморандуму 1994 р., навпаки, один із них - Російська Федерація - став агресором. Теперішнє становище вимагає нового підходу до забезпечення державної безпеки. Від цього залежить історичне й політичне майбутнє України.

Система безпеки в Європі базується на НАТО, ЄС та ОБСЄ. Європейська безпека не мислиться без України, ключового гравця в БЧР Теоретик глобальної безпеки З. Бжезінський назвав Україну важливим геополітичним центром Європи. Регіональна система безпеки БЧР повинна стати повноцінним структурним елементом європейської безпеки.

За період незалежності наша держава довела міжнародній спільноті, що є надійним партнером і вміє дотримуватись узятих на себе зобов'язань. Контроль над Балто-Чорноморським регіоном без України не можливий. Її географічне розташування, стратегічний потенціал, багаті природні ресурси, комунікативні та транзитні перспективи роблять Україну важливим партнером для країн Європи.

Висновки

Балто-Чорноморська концепція залишається актуальною для України, вона не вступає в суперечність ані зі статутом Європейського Союзу ані зі статутом Організації Північноатлантичного договору Створення колективної регіональної системи безпеки в БЧР збільшить рівень національної безпеки її членів, у чому вкрай зацікавлені Європа та НАТО. Створення БЧС відповідає економічним, політичним, оборонним інтересам України, що в цілому забезпечує національні інтереси держави. Таке об'єднання дасть можливість диверсифікувати джерела енергоносіїв. Балто-Чорноморська орієнтація жодним чином не зменшує рівноправних відносин із країнами вектора Схід-Захід.

Україні необхідно позбутися статусу військово-політичного буфера між двома військово-політичними блоками, що перетворює її територію на "сіру" стикову зону Буферні держави завжди зазнають зовнішнього впливу який характерний експансією, зміною політичних кордонів, регіональними конфліктами. Це ж повною мірою стосується й геоекономічної буферності, яка перетворює країну на сировинний придаток великих імперій. Такі держави пов'язані з невизначеною політичною ситуацією, ризиком для ведення бізнесу відсутністю зовнішніх інвестицій.

У Балто-Чорноморському регіоні виокремились табори країн із різними швидкостями прийняття й реалізації стратегічних політичних рішень. Однак експансіоністська політика Росії диктує логічну дію до об'єднання, одним із яких може бути Балто-Чорноморський союз.

Двадцятилітня новітня історія незалежних держав переконливо вчить, що будь-які союзи з Російською Федерацією не мають майбутньої перспективи. Бажання Росії домінувати над пострадянським простором - це неоімперський синдром, який не підкріплений реальною силою. Нові світові економічні центри набагато привабливіші від неї. Так, Китай перевищує економіку Росії в 4 рази, Японія - у 5, ЄС - в 11, США - у 12 разів. Реальність сама вказує зовнішньополітичний орієнтир для України.

Література

1. Ведєнєєв Д. В. Становлення зовнішньополітичної служби України (1917-1920 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст наук: спец. 07.00.02 "Всесвітня історія" / Д. В. Ведєнєєв. - К., 1994.

2. Маддісон В. Сучасна українська геополітика / В. Мадді- сон, В. Шахов. - К., 2003. - 173 с.

3. Россоха Л. Балто-Чорноморське партнерство: перспективи є / Л. Россоха // Україна і світ сьогодні. - 2006. - № 9 (359). - 10 березня.

4. Россоха Л. Активізація ролі України у розвитку Спільноти Демократичного Вибору: історико-політичний аспект / Л. Россоха // Стратегічні пріоритети. - 2008. - № 1 (6). - С. 168-176.

5. Зарубінський О. Перспективи Балто-Чорноморського співробітництва / О. Зарубінський, В. Чорний // Дзеркало тижня. 2005. - № 8 (536). - 5-11 березня.

6. Терський С. В. Західно-Волинські військово-стратегічні шляхи "Північ-Південь" у ХІ- ХІУ ст: історико-географічний коментар [Електронний ресурс] / С. В. Терський // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Історичні науки. - 2011. - Вип. 17. - С. 107-115. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nznuoai_2011_17_11.pdf.

7. Грушевський М. На порозі Нової України. Гадки та мрії / М. Грушевський // Грушевський М. Твори у 50 томах. - Т 4: Суспільно-політичні твори (доба Української Центральної Ради 1917 - квітень 1918). - Львів, 2007. - С. 225-267.

8. Матвієнко В. М. Політика УНР та Української Держави щодо новопосталих державних утворень на території колишньої Російської імперії (1917-1921 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора іст наук: спец. 07.00.02 "Всесвітня історія" / В. М. Матвієнко. - К., 2003. - 31 с.

9. Чорноморський Союз у задумах уряду УНР в екзині // Українське слово. - 2004. - № 7. - 22-28 січня.

10. Дашкевич Я. Чорноморські проблеми в минулому і сучасному // Дашкевич Я. "Учи неможними устами сказати правду": історична есеїстка / Я. Дашкевич. - К., 2011. - С. 517540.

11. Домащенко Л. М. Концепція чорноморської орієнтації України у вітчизняній політичній думці першої половини ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ, наук / Л. М. Домащенко. - К., 2008. - 18 с.

12. Липа Ю. Призначення України / Ю. Липа. - Львів, 1992. 272 с.

13. Липа Ю. Чорноморська доктрина / Ю. Липа. - Одеса, 1942. - 165 с.

14. Потульницький В. А. Історія української політології (Концепція державності в українській зарубіжній історико-по- літичній науці) / В. А. Потульницький. - К., 1992. - 232 с.

15. Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії / С. Рудницький. - Берлін, 1923. - 288 с.

16. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть / М. Грушевський. - К., 1991. - С. 138.

17. Корольов Г О. Ідея Чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського / Г. О. Корольов // Український історичний журнал. - 2011. - № 6. - С. 68-79.

18. Корома Н. Місце України у формуванні Балто-Чорно- морського регіону: від ідеї до регіонального співробітництва / Н. Корома // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія. - 2007. - № 54. - С. 55-57.

19. Улунян А. Новое "MIEDZYMOPZE" - "INTERMARUM" как геопространственный ретропроект в концепции "Европы регионов": существует ли геоисторическая парадигма "гибких регионов" в Восточно-Центральной Европе? / А. Улунян // Перекрестки. Журнал исследования восточноевропейского Пограничья. Вильнюс. - 2011. - № 3-4. - С. 13-30.

References

1. Vedienieiev D. V. (1994), Formation of foreign political Guard Service of Ukraine (1917-1920 years), Abstract of thesis for the degree of candidate of history sciences after specialty 07.00.02 «World History», Kyiv (ukr).

2. Maddison V., Shakhov V. (2003), Modern Ukrainian geopolitics, Kyiv, 173 p. (ukr).

3. Rossokha L. (2006), Baltic-Black Sea Partnership: Prospects are, Ukraina i svit sohodni [Ukraine and world today], № 9 (359), March 10 (ukr).

4. Rossokha L. (2008), Activation of Ukraine's role in the development of the Community of Democratic Choice: historical and political aspect, Stratehichni priorytety [Strategic priorities], № 1 (6), pp. 168-176 (ukr).

5. Zarubinskyi O., Chornyi V. (2005), Prospects for the Baltic-Black Sea cooperation, Dzerkalo Tyzhnia, № 8 (536), March 5-11 (ukr).

6. Terskyi S. (2011), Western Volyn military-strategic ways «North-South» in the eleventh to the fourteenth century: historical and geographical comment, Scientific Notes of the National University «Ostrog Academy». Historical science, Vol. 17, pp. 107-115, available at: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nznuoai_2011_17_11.pdf (ukr).

7. Hrushevskyi M. (2007), On the verge of a new Ukraine. Idea and dream, in Hrushevskyi M. Works in 50 volumes, Lviv, Vol. 4: Social and political works (Ukrainian Central Rada 1917 - May 1918), pp. 225-267 (ukr).

8. Matviienko V. (2003), Politics UNR and Ukrainian State for the newly emerging state formations in the former Russian Empire (1917-1921), Abstract of thesis for the degree of doctor of history sciences after specialty 07.00.02 «World History», Kyiv, 31 p. (ukr).

9. Chornomorskyi Soiuz u zadumakh uriadu UNR v ekzuni (2004), Ukrainske slovo, № 7, 22-28 January (ukr).

10. Dashkevych Ya. (2011), Black Sea problems in the past and today, in Dashkevych Ya. Uchi nemozhnimi ustami skazati pravdu: istorychna eseistyka, Kyiv, pp. 517-540 (ukr).

11. Domashchenko L. M. (2008), Concept Black Sea Ukraine orientation in the national political thought of the first half of the twentieth century, Abstract of thesis for the degree of candidate of political sciences, Kyiv, 18 p. (ukr).

12. Lypa Yu. (1992), Appointment of Ukraine, Lviv, 272 p. (ukr).

13. Lypa Yu. (1942), Black Sea doctrine, Odesa, 165 p. (ukr).

14. Potulnytskyi V. A. (1992), History of Ukrainian Political Science (Conception Ukrainian foreign state in historical and political science), Kyiv, 232 p. (ukr).

15. Rudnytskyi S. (1923), Case with the situation of Ukrainian political geography, Berlin, 288 p. (ukr).

16. Hrushevskyi M. (1991), Who are the Ukrainian and what they want, Kyiv, p. 138 (ukr).

17. Koroliov H. O. (2011), The idea of the Black Sea Federation in the views of the Mykhailo Hrushevskyi, Ukrainian Historical Journal, № 6, pp. 68-79 (ukr).

18. Koroma N. (2007), Place of Ukraine in forming the Baltic-Black Sea region: from the idea to regional cooperation, Bulletin of Kyiv National Taras Shevchenko. Geography, № 54, pp. 55-57 (ukr).

19. Ulunyan A. (2011), New «MIEDZYMOPZE» - «INTERMaRuM» geospatial retroproekt as in the concept of a «Europe of Regions»: is there a geo-historical paradigm «flexible regions» in East and Central Europe?, Perekrestki [Crossroads]. Journal of Research of East European Borderlands. Vilnius, № 3-4, pp. 13-30 (rus).

Размещено на Allbest.ru