Постановка проблеми. У сучасну добу спостерігається бурхливий розвиток релігійних організацій як у цілому в Україні, так і зокрема на Донеччині. Від часу здобуття Україною незалежності релігійні організації, можна сказати, пережили ренесанс. Після виникнення релігійних громад та їх офіційного визнання державою, віряни будь-якої релігійної системи розпочинали активну діяльність з удосконалення своєї матеріальної бази та поповнення власних рядів. Серед заходів, спрямованих на збільшення впливу на пересічних громадян, різні церковні громади найчастіше використовують такі методи, як налагодження зв'язків із суспільством (роз'яснювальна та пропагандистська робота), створення через різноманітні заходи позитивного іміджу як серед прибічників своєї релігії, так і серед нейтрально налаштованих сторонніх суб'єктів, до яких відносяться атеїсти та прибічники інших релігій, популяризація власних релігійних ідей. Уся ця робота може проводитися у вигляді прямої місіонерської діяльності (богослужіння, активні "вербувальні" бесіди з потенційними неофітами), а також опосередкованої діяльності, як-то: масові благочинні заходи, просвітницькі та соціальні програми, культурні заходи, дієві мережі виховних та освітніх закладів й осередків.

Аналіз досліджень і публікацій з проблеми. Проблеми місіонерської діяльності та міжконфесійних відносин плідно вивчає донецький дослідник І. Козловський [10-12]. Докладну розвідку з релігійної преси в Україні здійснила вітчизняна дослідниця І. Швець [35].І. Луковенко займається вивченням діяльності православних громад на Донеччині [16]. Культурно-виховні й просвітницькі заходи різних релігійних конфесій висвітлювалися переважно у власних Інтернет-виданнях цих релігійних організацій [3-5, 13, 19-21, 27, 30-31, 33-34, 36-39], а також у місцевих періодичних виданнях, де публікували окремі репортажі та розвідки О. Винниченко [7], Ю. Келерман [9], С. Куралех [15], А. Молчанова [18], К. Пославська [22], О. Реднікіна [24], Л. Ріхтер [28].

В інформаційному суспільстві інформаційно-популяризаторські заходи стають для релігійних організацій потужним важелем впливу на громадськість. Усе це добре розуміють очільники різних церков, намагаючись різнопланово нагадувати суспільству про своє існування, віровчення та діяльність. Однак такі нагадування є спорадичними й не витворюють цілісної в часі картини. Якщо ж певні релігійні організації проводять аналіз власної місіонерської та культурно-просвітницької діяльності, то зображують її завжди в позитивних тонах, а роботу конфесійних "конкурентів" часто обходять увагою. Це спонукало автора розібратися в тому, яку саме місіонерську та культурно-просвітницьку діяльність на теренах Донеччини проводять місцеві релігійні громади.

Отже, мета цієї статті полягає в з'ясуванні специфіки сучасної місіонерської та культурно-просвітницької діяльності місцевих релігійних організацій у Донецькій області.

Виклад основного матеріалу. Найбільш активна та цілеспрямована діяльність релігійних громад - це діяльність місіонерська. Що являє собою місіонерство з точки зору церковнослужителів, свідчить, наприклад, "Місіонерська концепція УПЦ МП", прийнята на засіданні Священного Синоду 16.10.2003 р.: "Метою місії, що й складає її головне завдання, є навернення тих, хто поза Церквою, - тих, хто не бере участі в Божественному житті і хто тільки в цьому одному й має потребу" [17]. За тією ж концепцією, співробітництво УПЦ із суспільством (і його інституцією - державою)"може відбуватися, з одного боку, в галузі просвітництва й добродійності, з іншого боку - у сфері протидії різноманітним деструктивним культам, деморалізації й деградації суспільства, у галузі боротьби із суспільними пороками заради духовного оздоровлення нації" [17]. Там же були виділені чотири форми ведення місіонерської роботи: інформаційна, апологетична, зовнішня, виховна. Подібне ставлення до місіонерської діяльності в тій чи іншій формі притаманне й іншим релігіям, окрім іудаїзму носії якого взагалі не проводять агітації серед іновірців, адже для цієї релігії переважаючим фактором є саме національна приналежність вірян.

Зрозуміло, що більш вигідні позиції для місіонерської діяльності мають ті релігійні організації, які спираються або на власну кількісно розгалужену фінансово потужну та налагоджену систему (мережа парафій, значні осередки паломництва - монастирі), як це видно на прикладі УПЦ МП чи УПЦ КП, або на фінансову та організаційну допомогу закордонних ("метропольних") духовних центрів та церков. Релігійні організації активно проводять міжнародну діяльність, спрямовану на зміцнення співпраці з одновірцями за кордоном. Так, у 2009 р. Донецьк відвідав патріарх РПЦ Кирило. Але, окрім візитів вищих ієрархів, відбуваються візити й священників меншого рангу з різними місіями. Наприклад, за релігійною візою Донецьку область у 2005 р. відвідало 355 представників різних релігійних організацій із 18 країн світу. Хоча за кількістю запрошених це був найменший показник за всі роки незалежності України. Традиційний для Донеччини діапазон коливань, який був постійно з 1994 р. у межах 610-680 запрошених із 30-40 країн світу, але ця тенденція вперше різко пішла на зниження вже у 2000 р. - 591 представник релігійних громад із 23 країн світу, 2001 р. - 531 із 28 країн, 2002 р. 483 із 25, 2003 р. - 453 із 21, 2004 р. - 415 із 16. У 2005 р. зменшення запрошених відбулося на 60 осіб, або 17 %. Значною мірою це пов'язано з тим, що виросло молоде покоління служителів, які вже самостійно й без допомоги іноземних місіонерів спроможні проводити євангелізаційно-місіонерську роботу отже, відбувається процес упорядкування запрошень іноземців для організації духовної допомоги [12, с.127].

Найбільшу кількість запрошених складали громадяни США - 263 запрошених, або 74 % від загальної кількості запрошених (у 1994-2004 рр. - 73,4-67,2 %, тільки 2003 р. - 46,3 %). На відміну від останніх років (крім 2003 р., коли найбільшу кількість складали запрошені по лінії Харизматичних церков - 166 іноземних місіонерів), найбільша кількість запрошених була не тільки по лінії Церкви Христової - 112 запрошених (для порівняння: у 1994 р. - 258, 1995 р. - 279, 1996 р. - 261, 1997 р. - 260, 1998 р. - 214, 1999 р. - 214, 2000 р. - 187, у 2001 р. - 211, 2002 р. - 154 особи, 2003 р. - 92 особи, 2004 р. - 118 запрошених), а ще й по лінії ЦіХСОД (мормони) - 114 запрошених (для порівняння: у 1994 р. - 71, 1995 р. - 41, 1996 р. - 28, 1997 р. - 51, 1998 р. - 72, 1999 р. 90, 2000 р. - 78, 2001 р. - 67, 2002 р. - 76, 2003 р. - 69, 2004 р. - 74). Позначилась і зберігається з 1998 р. тенденція на зменшення кількості запрошених представників Церкви Христової у 2005 р. до 31,5 %. Якщо врахувати, що на 01.01.96 р. громад Церкви Христової на Донеччині було лише 9, у 1999 р. - 32, 2000 р. - 43, 2001 р. - 49, 2002 р. - 53, 2003 р. - 57, 2004 р. - 59, 2006 р. - 62 релігійні громади, крім цього, 2 духовних центри, 2 місії та 2 біблійних інститути, то стає зрозумілим, що вплив американських місіонерів на становлення й розвиток громад Церкви Христової на Донеччині значно зменшився. Що стосується збільшення кількості запрошених іноземних діячів по лінії ЦІХСОД, то це пов'язано з активізацією діяльності Донецької місії ЦІХСОД, новим президентом якої призначено Девіда Андерсена [12, с.127].

Найбільш поширеними формами популяризації релігійного вчення є проведення масових заходів. До цієї форми місіонерської діяльності у своїй практиці звертаються майже всі релігійні конфесії. Наприклад, з 29 до 30 січня 2005 р. у Донецьку пройшли публічні богослужіння релігійної громади Свідків Єгови, у яких узяли участь гр. Польщі Ясиця Даріуш, гр. Чехії Віка Карел та Дагні Вікова (усі були в Україні за погодженням Державного департаменту у справах релігій). У лютому 2005 р. релігійними громадами християнської церкви "Нове покоління" Донецька було проведено низку публічних богослужінь за участю гр. Латвії О. Ледяєва та М. Ледяєва. У березні 2005 р. у приміщенні палацу "Юність" пройшли публічні богослужіння релігійної громади "Нове покоління" м. Донецька, у яких брав участь гр. Нігерії Анселм Мадабуко. Із 16 до 19 червня 2005 р. з метою проведення євангелізаційної роботи серед населення духовним центром "Нове покоління" спільно з Донецьким обласним управлінням Української Християнської Євангельської церкви в Шеффілдському парку Донецька було розташовано намет розміром 35x20 м, де брали участь представники братніх церков зі Швеції та Норвегії. З 24 до 26 червня 2005 року на стадіоні "Олімпійський" м. Донецька пройшли публічні відправи релігійної громади Свідків Єгови, у яких брали участь гр. Німеччини Кек Юрген, гр. Польщі Ванат Яцек, Умінській Войчек, Левандовський Яцек та Вільчек Петр. Приблизна кількість учасників - 16500 осіб [12, с.128]. Іноді Свідки Єгови, не маючи можливості особисто запросити проповідника, проводять "відеопроповіді". Наприклад, 12 травня 2014 р. у Донецьку 300 осіб у три зміни переглянули по телевізору запис проповіді Стіве - на Летта [39].

Проводять "внутрішню" місіонерську діяльність й іудейські громади. Так, у серпні-вересні 2002 р. у Донецьк прибули й провели релігійний семінар Олександр Лакшин - керівник ліги іудейських громад СНД "Маген" ("Шит") та Марк Пауерс - керівник міжнародної організації "Євреї за іудаїзм" (США) [37].

19 травня 2003 р. Краматорськ відвідав глава Буддійського ордену "Ніпподзан-Меходзі" Дзюнсей Терасава-сан. Учитель Терасава-сан є одним з активних антивоєнних діячів. Краматорська буддійська школа - громада сприяє шляхетній місії Вчителя, бере участь у спільних молитвах і робить "таємні справи милосердя" [24]. Також буддистська громада м. Краматорська "Ваджарасангха" (тобто "Діамантова сім'я") запросила у 2006 р. приїхати з Калмикії духовного вчителя - геше (професора богослов'я) Тензіна Дугди [28].

На сучасному етапі поширення релігійних рухів відбувається процес удосконалення й модернізації проповідницької та місіонерської діяльності представників різних релігійних течій, а саме: удосконалюється методика викладання основ християнського, вайшнавсько - го та інших релігійних учень, запроваджуються нові форми й методи психологічного впливу на неофітів. Наприклад, Церква об'єднання (Церква Уніфікації) розпочала свою місіонерську діяльність в Україні з проведення низки семінарів із лідерства. Це були оз - найомчі заходи, куди запрошувалися переважно школярі та студентська молодь - ті, хто добре володів англійською мовою й прагнув ознайомитись з ученням Біблії. Далі семінари видозмінили свою структуру Замість ознайомчого, вони набувають місіонерського характеру Зокрема, до вступного співу релігійних пісень додається молитва [6].

За іншою схемою побудована система залучення неофітів до лав церкви "Нове покоління" (ця схема була описана в праці С. Яковлева [38] - керівника духовного центру "Нове покоління", котре з 2006 р. було реорганізоване в Протестантську церкву України). Схема носить назву "Система вирощування". У перший день, після покаяння, відбувається зустріч неофіта зі своїм наставником. Наставник знайомить його із церковною організацією релігійного об'єднання, а також надає загальну інформацію про християнську релігію. У цей же день відбувається знайомство з пастором, повторно неофіт спілкується з ним на другий день. П'ять тижнів підряд один раз на тиждень відбуваються заняття школи АВС, на яких вивчаються основні принципи Царства Божого. На заняттях цієї школи вивчають такі теми: "Від гріхопадіння до порятунку", "Слово боже", "Молитва", "Спілкування в церкві", "Свідчення". Після школи АВС також протягом п'яти тижнів неофіти проходять підготовчі курси до виїзних семінарів, а потім беруть участь у них. Семінари - це практичні заняття, які проводять досвідчені служителі церкви. Під час цих занять вивчаються біблійні настанови про звільнення людини від прокляття, а також відбувається молитва за звільнення людей від прокляття й наповнення їх Святим Духом. Після виїзних семінарів людина може організувати свій "відкритий осередок", що надає їй можливість закінчити школу лідерів. Лідерська школа - це курс теоретичних і практичних занять з вивчення основ християнського лідерства. Закінчивши її, новонавернений уже може самостійно вести групу з 12 осіб. Наступний етап системи вирощування - біблійна школа. Це курс занять, який сформований по типу загальноосвітньої школи й спрямований на докладне вивчення біблійних доктрин і набуття навичок їх застосування в житті [38].

До схеми АВС як до дієвої програми надання первинних знань про християнську релігію звертаються й інші представники неохристиянських об'єднань, наприклад, місіонери церкви "Посольство Боже". Також при громадах цієї церкви в м. Донецьк реалізується серед підлітків програма молодіжного служіння "Людина серед людей". У межах цієї програми церква організовує візити своїх проповідників по школах із курсом лекцій про основи християнської моралі ("Відносини з однолітками", "Ти і твоя зовнішність", "Взаємовідносини з домашніми", "Побачення, любов і протилежна стать", "Алкоголь і наркотики", "Вільний час", "Чому в мене виникають такі почуття", "Навчання і робота", "Секс і моральні норми"). Як зазначено в програмі молодіжного служіння, метою цих лекцій є адаптація дітей та молоді до сучасної економічної та культурної ситуації в Україні та намагання церкви допомогти школярам визначитися з метою свого життя, стати повноправними членами суспільства [23].

Активне місіонерське служіння також є характерною рисою церкви Ісуса Христа останніх днів. Мормони вважають місіонерське служіння одним із головних завдань, яке дав Господь, доручивши своїм учням йти й нести євангельське послання всім народам. Зараз понад 60 тис. послідовників цієї релігійної течії працюють у місії більш ніж у ста країнах світу. Основним, що сприяє розширенню мережі громад цієї релігійної течії в Україні, є активна діяльність її місіонерів, кількість яких щороку сягає до 300 осіб. Позитивним є те, що вони прагнуть вести свою місіонерську роботу українською мовою, використовуючи видрукувані українською мовою священні книги ЦІХСОД. Це засвідчує повагу церкви до місцевих традицій, національної культури, процесу українського державотворення. Місіонери з інших країн, які повертаються з України додому після дворічної служби, продовжують бути проповідниками культури, історії та духовності українського народу серед своїх родичів, друзів і співвітчизників. Місіонери із США, якібули на місії в Україні, навіть утворили своєрідне "українське земляцтво". У такий спосіб мормонські місіонери через свою безкорисливу євангелізаційну працю роблять свій внесок у міжнародний культурний обмін, що сприяє поліпшенню взаєморозуміння між народами світу.

З метою поширення своїх ідей на різні прошарки населення церкви широко використовують засоби масової інформації. Так, на 2001 рік в Україні нараховувалося понад 200 друкованих видань релігійного характеру У 2003 р. нараховувалося вже 334 періодичних видання релігійного змісту. Станом на 1 січня 2014 р. в Україні нараховувалося вже 380 релігійних періодичних видань [26]. У Донецькій єпархії УПЦ МП видаються журнали для дітей "Радость моя" та "Шишкин лес", журнал "Живой родник" та газета "Донбас Православний". Зареєстровані газети ""орловские епархиальные ведомости" та "Допропольские православные ведомости церкви Преподобного Амвросия Оптинского" не видаються з 2004 р. "Донбас Православний" існує і як Інтернет-видання. УПЦ КП належать часопис "Церковні дзвони", щомісячний єпархіальний вісник "Лампада православ'я", інформаційний бюлетень "Альфа і Омега", двотижневик "Голос Православ'я". УАПЦ має п'ять найбільш поширених періодичних видань: "Наша віра", "Успенська вежа", "Рідна церква", "Благовіст" та "Україна православна". УГКЦ серед інших має видання "Джерело життя", "Божий сіяч", "Християнський вісник" [35, с.413-414]. Потужними інформаційними ресурсами володіє й Товариство Свідомості Крішни (ТСК), яке видає газету "Вайшнавські відомості", інформаційні бюлетені "Будинок Шріли Прабхупади" та "Нама-хатта", журнали "Золотий вік", "Веди", "Вайшнавізм: відкритий форум". Більшість із цих інформаційних ресурсів виробляються в Росії та поширюються в межах України як підтримка діяльності місцевих товариств (винятком є "Інформаційний бюлетень "Харе Крішна сьогодні", що видається в Києві). Як свідчить аналіз друкованої продукції крішнаїтів, більшість їхніх інформаційних ресурсів спрямовані на поширення своїх ідей та на пошук консенсусу з іншими релігійними течіями. Показовою в цьому контексті є газета ТСК "Золотий вік". Так, у рубриках цієї газети ("Віхи історії", "Веди і світова культура", "Наші гості", "У світі зірок", "Духовні вершини", "Таємні таємниці буття", "Ведична астрологія", "Вегетаріанство", "Обрії науки") постійний читач може знайти інформацію з історії православ'я в Росії та в Україні ("Благодать старчества", "Православ'я і ведична традиція") тощо [8]. Церква "Нове покоління" видає з 2011 р. журнал з ідентичною назвою. Мусульмани України мають власні видання, серед яких найбільш поширеною є газета "Ар - раид". Католики Донеччини, окрім загальнопоширених релігійних видань, мають власне видання ("Поляки Донбасу"), на сторінках якого висвітлюють життя віруючих регіону.

Сьогодні в усьому світі відбувається бурхливий розвиток нових засобів масової комунікації. Сучасні технології все більшою мірою впливають на різні сфери життя. Не є винятком і релігійна сфера. З метою поширення своїх ідей представники новітніх релігійних організацій використовують різні форми презентації інформації - телепроповіді, трансляції богослужінь, пастирські бесіди, релігійні дискусії, бесіди із церковними діячами, релігійні мультсеріали та ін. Як свідчить моніторинг релігійних програм, який був проведений харківським журналістом С. Мирошниченком у 1996 р. на замовлення журналу "Людина і світ" (УТ-1, УТ-2, ГРТ, Харківське облтелебачення, А-ТВК, "Симон", "Тоніс", "Оріон", "Фаворит", ІСТУ), нові релігійні рухи достатньо широко представлені на вітчизняному телебаченні. Так, увесь обсяг релігійного телемовлення на той період у безпосередній формі становив 20 годин упродовж місяця, що складало близько 1,8 % від загального ефірного часу. У кінці 90-х ХХ ст. на вітчизняному телебаченні найбільш активно працювала "Місія Еммануїл", яка щоденно транслювала релігійну програму для дітей та юнацтва "Клуб "Суперкниги". Проповіді своїх керівників презентувала на "Новому каналі" Церква Христова та Церква "Нове покоління". Ранковий ефір каналів ЛДТ та "Нового каналу" також починався з релігійних настанов Кеннета Коупленда, який є автором та ведучим програми "Переможний голос віруючого".

В останні роки релігійні організації в Україні з метою поширення своїх ідей почали використовувати ресурси Всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет (Inter Networking). Більшість із релігійних рухів та їхніх регіональних представництв мають власні сайти. Загальне уявлення про мережу сайтів релігійних організацій можна скласти зі списку релігійного веб-каталогу Релігійно-інформаційної служби України [25].

Культурно-виховна діяльність церков досить розмаїта. Так, Українська православна церква МП традиційно проводить у приміщенні Святогірської Свято-Успенської лаври фестиваль "Всеукраїнський співочий собор на Святих Горах", у якому у 2004 р. взяли участь камерний хор ім. К. Монтеверді (Будапешт, Угорщина), зведений хор міста Нафпактос (Греція), дует сестер Медеї та Лариси Яссоніді, хор Донецької державної музичної академії ім. С. Прокоф'єва, хорова капела хлопчиків при Донецькому обласному палаці дитячої та юнацької творчості, дитячий камерний зразковий хор "Ліра" м. Докучаєвська, ансамбль "Стрітення", жіночий хор Київського державного вищого музичного училища ім. Р Глієра, камерні хори "Київ", "Хрещатик", чоловічі хори Києво-Печерської лаври, Святогірського Свято-Успенського монастиря та інші. Цей музичний форум набув статусу великого свята для всіх мешканців не тільки Донеччини, а й України та Росії і відобразив справжнє відродження культурних традицій українського суспільства та православної віри [16, с.35].

Окремою культурною подією для регіону є фестиваль дитячої та молодіжної творчості "Іскорка божа". Цей фестиваль відбувся вперше 5 жовтня 2005 р. [18]. За словами митрополита Донецького та Маріупольського Ілларіона, Донецька єпархія підтримує цей захід, оскільки вбачає в кожній дитині "особливий божий дар" [15, с.155]. У грудні 2005 р. фестиваль проводився в Красноармійську, де зібралися 500 учасників з усієї області. Глядачі особливо відмітили виступи хору Донецької школи-студії № 1, молодіжного грецького вокально-хореографічного ансамблю "Танаїр", дуету "Подруги" в складі Д. Антропової та М. Басової, театру танцю з Авдіївки, ансамблю "Бравіс" із Донецька [7]. У 2006 р. етапи фестивалю проводилися у Волновасі, Артемівську, Мар'їнці, Слов'янську, Добропіллі, Краматорську, Красноармійську, Макіївці, Докучаєвську, Горлівці, Авдіївці. Узагалі у 2006 р. у культурних заходах узяли участь 10 тисяч дітей і дорослих, з-поміж яких 2200 дітей виступали зі сцени [33]. Цей фестиваль проводився і в наступні роки. Протягом усього 2008 р. понад 400 колективів та окремих виконавців з усієї Донецької області змагалися в 7 номінаціях фестивалю "Іскорка Божа" - "Література", " Музика", "Хореографія", " Театральне мистецтво. Художнє слово", "Художня та прикладна творчість", "Фотографія", "Відео та IT". За кілька років проведення цього фестивалю його географія значно розширилася: Донецьк, Горлівка, Макіївка, Харцизьк, Вугледар, Костянтинівка, Докучаєвськ, Старобешеве - ось далеко не повний список міст, із яких понад 3000 осіб узяли участь у відбіркових турах, хоча на фінальний гала-концерт потрапили всього 600 юних артистів, які представили 46 номерів [3].22 січня 2010 р. у Макіївці відбувся святковий концерт, присвячений п'ятиріччю проведення фестивалю "Іскорка божа", котрий проводився під гаслом "Все хоче співати й славити Бога!" і складався більш ніж із 30 номерів вокальних, хореографічних та поетичних виступів [1]. У шостому фестивалі "Іскорка Божа"-2010 узяли участь 2474 осіб, а гля - дацька аудиторія склала 9433 осіб. Більше 250 учасників і творчих колективів нагороджені грамотами та дипломами. У гала-концерті взяло участь більше 500 учасників [19]. Фестиваль "Іскорка божа" у 2012 р. зібрав понад 200 учасників, які змагалися в поетичному, хоровому, вокальному, театральному й танцювальному видах творчості [21]. У лютому 2014 р. у Донецьку відбувся відбірковий тур фестивалю "Іскорка божа"-2013/2014 у номінаціях "Хореографія" та "Вокал" [4].

Інший щорічний культурно-масовий захід УПЦ МП - дитячий фестиваль "Пасха красная" - спрямований на залучення дітлахів та їхніх батьків до пізнавально-розважальних заходів із яскраво вираженим релігійним підґрунтям. Так, 25 квітня 2011 р. у рамках фестивалю проводилися концерт "Пасха в наших серцях", розважальні заходи "Місто майстрів", "Грай-місто", "Родино, зіграй-но", розважальні конкурси та виставки за сприяння журналу "Шишкін ліс" [22]. У квітні 2012 р. у рамках заходу 605 осіб виступило із концертом "Пасха в наших серцях", а також проводилися різні розважальні конкурси, виставки дитячих малюнків тощо [36].6 травня 2013 р. у котре проводилася "Пасха красная", у рамках якої дітлахи малювали, будували іграшкові церкви, грали в шахи та брали участь у різноманітних конкурсах.

Також під егідою УПЦ МП проводяться Фестивалі слов'янської культури та писемності, виставки художньої творчості: "Мистецтво - Храму", "Пасхальний вернісаж", "Страдавшему и воскресшему Христу", "Всеукраїнська виставка "Православна Україна"; зустрічі в православній вітальні "Неугасимая лампада" [12, с.122], церковно-співочі фестивалі "Хваліть Ім'я Господнє" [5].

Донецько-Маріупольська єпархія УПЦ КП також проводить культурно-просвітні заходи. Так, 21 грудня 2013 р. за благословенням керівника Донецької єпархії архієпископа Сергія в рамках святкування дитячого свята на честь святого Миколая, священики УПЦ КП відвідали Тельманівський будинок творчості, де відбувся дитячий концерт, на якому маленькі діти виступали з віршами та піснями про святого Миколая. Священики почали урочистий захід молитвою та благословили дітей, які зібралися майже з усього району. Діти також отримали солодкі подарунки та дитячі журнали "Апельсин" [31]. У січні 2014 р. з благословення арх. Донецького і Маріупольського Сергія були проведені різдвяні святкові концерти в Будинку милосердя [27]. А настоятель парафії Св. Праведного Філарета Милостивого (м. Донецьк) ієрей Володимир Фурсов провів заняття з дітьми на тему Різдво Христове. Маленькі християни приготували малюнки з різдвяними зірками й подарували найкращі отцю Володимиру на пам'ять. Священик, у свою чергу, вручив кожній дитині іконки з Пресвятою Богородицею та солодкі набори [30].

Буддистські громади Донеччини нечисленні, але привертають увагу своєю активною діяльністю. Так, наприклад, 15 червня 1996 р. у Донецьку буддисти урочисто відсвяткували день народження Будди. Проводили святкування буддистські ченці ордену "Ніппондзан Ме - ходзі" разом зі своїм учителем Дзюнсеєм Терасавою-сан. У кінозалі, де проходили обряди богослужіння, зібралося 300 зацікавлених [28]. А в травні 1999 р. буд - дистські ченці біля пам'ятника Т Г Шевченку в м. Донецьку проводили відкриту молитву на підтримку та благословення крупної миротворчої світової конференції - "Гаазький заклик до миру-99", який проходив у Голандії 11-15 травня 1999 р. За словами ченців, метою цієї акції було проголосити всі війни поза законом [32]. Ще з 1993 р. в селищі Ольгинка Волноваського району на окраїні Великоанадольського лісу діє єдиний у регіоні великий просвітницький центр - буддистський монастир Шейчен-лінг ("Обитель Великого Знання"). Заснував його донеччанин Олег Мужчіль [2, с.5].

У Донецькому регіоні також активно діє іудейський освітній комплекс: працює вища духовна єврейська семінарія - Єшива "Томхей Тмімім", Інститут Тори (програма для студентів вишів), загальноосвітня національна єврейська школа № 99, середній спеціальний навчальний заклад при національній єврейській школі "Єшива ктана", працює Інститут з підготовки викладачів єврейської традиції для дівчат "Хана", дві єврейські недільні школи, діє національний дитячий садочок. Останній дзвоник у школі "Ор-Менахем" проводився 3 червня 2014 р., незважаючи на складну політичну ситуацію. Серед інших культурних заходів учні молодших класів виступили з мюзиклом на релігійну тематику Активно розвивається й працює культурна програма в іудейських громадах: діють дитячий хор хлопчиків "Пирхей Донецьк", танцювальний колектив "Сімха", дитячий клуб "Цивот Гашем", центр образотворчого мистецтва, театральний гурток імені Шолом-Алейхема, проводиться щорічний фестиваль дитячої творчості "Зірка, що сходить", програма "Ганьби-Мушка" для школярок і студенток, шлюбний клуб знайомств "Мишпуха", програма "Мазав Тов", що надає допомогу немовлятам, дітям молодшого віку й молодим родинам тощо [9]. Культурно-організаційна діяльність єврейських громад представлена проведенням національних свят у містах Донбасу та організацією заходів для проведення програм із підготовки керівників громад у Маріуполі, Горлівці, Костян - тинівці, Артемівську, Краматорську, Красноармійську, Слов'янську, Дружківці, Торезі, Макіївці, Шахтарську, Харцизьку Єнакієвому, Дзержинську Луганську Випускається друкована продукція: газети "Барух Аашем" і "Наше життя в діаспорі і вдома" тиражем 10 тисяч примірників, жіночий журнал "А ідіше маме" (єврейська мама) тиражем 1500 примірників, дитячий журнал "Шабат Шалом", різні друковані видання за єврейською традицією. У єврейському культурному центрі в Донецьку проводяться різноманітні культурні заходи, демонструються фільми, відбуваються спортивні змагання тощо.

У Донецьку діє Ісламський культурний центр, у якому є значні бібліотека та відеотека. На релігійні свята Центр традиційно намагається запропонувати своїм відвідувачам найрізноманітнішу духовно-освітню програму Часто там проводяться різноманітні культурно - виховні заходи. Так, 14 квітня 2013 р. у Центрі відбувся дитячий конкурс творчих робіт "Чудеса Корану", у якому взяли участь юні мусульмани й мусульманки не лише Донецька, а й сусідніх міст. Учасники з успіхом висвітлили теми з різних областей наукового знання, які знайшли відображення на сторінках Корану: географія, історія, біологія, медицина тощо. Для полегшення сприйняття майже всі діти супроводили свої виступи презентаціями та відеороликами [13]. А 8 грудня 2013 р. у Центрі проводився дитячий конкурс ("Фестиваль квітів") на кращу саморобну квітку у якому перемогли Джанет Зоц (у віковій групі від 3 до 7 років) та Імен Аіссауі (у віковій групі від 7 до 14 років). Проте організатори вручили пам'ятні подарунки не лише переможцям, а й іншим учасникам конкурсу аби стимулювати їх до подальшого самовдосконалення в освоєнні улюбленої техніки рукоділ - ля [34]. Часто мусульмани беруть участь у культурних заходах обласного рівня. Наприклад, 21 лютого 2012 року в донецькому Будинку культури ім.М. Горького на честь Міжнародного дня рідної мови пройшов Фестиваль словесності та культур, у якому взяла участь громадська організація "Аль-Амаль", котра представила арабську й ісламську культури: від музейних експонатів, предметів народного побуту та національних костюмів до дегустації національних страв і кави. Крім цього, учасники творчої групи виконали кілька Нашид (пісень) арабською мовою й продемонстрували арабський національний танець дабке [20].

Доволі насиченою є культурно-виховна діяльність й інших релігійних громад - католиків, греко-католиків, протестантів, неохристиянських течій, які також проводять різноманітні пісенні фестивалі, культурні заходи, виставки та семінари. Усі ці заходи різнопланові, але в загальних рисах є подібними до вищенаведених культурних подій, котрі проводять найбільш впливові та традиційні для регіону релігійні течії.

Про нагальну потребу в необхідності порозуміння представників різних конфесій та спільних заходів у сфері духовно-моральної освіти й доброчинності висловлюються дуже часто і представники різних конфесій. Так, до цього лунали заклики на круглому столі, який проводився у Донецьку 6 лютого 2014 р. [14]. Проте, незважаючи на існування різних міжконфесійних утворень (навіть таких поважних, як Рада церков і релігійних організацій Донецької області, яка працювала у 2002-2007 роках і відродила свою діяльність на початку 2014 року) та ініціатив (починаючи з 4 березня 2014 року в Донецьку розпочався Міжконфесійний молитовний марафон за мир та єдність в Україні), варто відзначити недостатність міжконфесійного діалогу на рівні роботи з масами простих вірян, які залишаються під впливом власних пастирів.

місіонерський культурний просвітницький релігійний

Висновки