Ніжинський юридичний ліцей князя Безбородька наприкінці 50 – у першій половині 70-х рр. ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ніжинська вища школа значною мірою прислужилася розвитку вітчизняної освіти, науки і культури.

29 липня 1805 р. імператор Олександр І підписав указ про заснування в Ніжині Гімназії вищих наук, але втілити його в життя вдалося лише у вересні 1820 р., коли новостворений навчальний заклад гостинно відкрив свої двері для дворянської молоді Лівобережної України. Ніжинська вища школа зазнала неодноразових трансформацій, зумовлених як об'єктивними причинами, так і суб'єктивними факторами.

Відтак, у 1832 р. Гімназію вищих наук було реорганізовано у Фізико-математичний ліцей, який не виправдав покладених на нього сподівань, і 24 квітня 1840 р. був виданий імператорський указ про перетворення Ніжинського фізико-математичного ліцею кн. Безбородька в юридичний.

Тоді ж було затверджено і новий Статут, згідно з яким мета новоствореного Ліцею полягала в поширенні відомостей в “частині вітчизняного законодавства”. Ліцей мав стати спеціальною юридичною школою для підготовки чиновників, причому в розробці Статуту брав участь відомий фахівець в галузі правознавства, тодішній ректор Київського університету К. А. Неволин [3, c. 56].

За винятком “Енциклопедії законознавства” в Ліцеї не викладалось жодної науково-теоретичної дисципліни з царини права. Усе зводилось до засвоєння Зводу законів Російської імперії. Повний курс навчання тривав три роки й поділявся на 6 семестрів.

Вихованці, які закінчили курс на “добре”, отримували право на чин ХІІ класу при вступі на цивільну службу, на “задовільно” - на чин XІV класу. В разі вступу на військову службу випускники ліцею прирівнювались до випускників університетів. Студенти, які закінчили “с успехом” курс в ліцеї, приймались без екзаменів на І курс університетів, а на інші курси - після складання відповідних екзаменів [15, c. 18].

У стінах цього ліцею освіту отримали М. В. Гербель, Л. І. Глібов, І. В. Лашнюков, Ф. Б. Богушевич та інші видатні діячі вітчизняної науки та культури. З кінця 1850-х рр. Юридичний ліцей почало лихоманити. В періодичній пресі з'являлись публікації про його занепад та необхідність реформування. Причини занепаду Л Збірник наукових праць 261 Л. Жданович (1861-1862 рр.), І. Патлаєвський (1863-1866 рр.), знову Л. Жданович (1866-1873 рр.), Н. Яснопольський (1873-1876 рр.). На кафедрі словесності після А. Линниченка працювали Є. Белобров (1855-1863 рр.), О. Вороний (1864-1872 рр.), І. Іващенко (1873-1874 рр.) [18, c. 102].

Деякі професори через нестачу коштів шукали підробітки поза Ліцеєм, що негативно позначилося на виконанні їхніх безпосередніх обов'язків. Проте, незважаючи на все це, Ліцей працював і тримався на належному рівні. Професори читали лекції, які досить високо цінувались, займались науковою роботою, хоча її продуктивність помітно знизилась.

Коли в 1863 р. міністр О. Головнін зажадав даних про опубліковані та підготовлені до друку праці професорів Ліцею, вони подали списки своїх досліджень [5, c. 256]. Дехто з них стверджував, що підготував до друку посібники та курси лекцій з предметів, які вони викладають, але коштів на друк бракує.

Ще у 1859 р. Рада Ліцею підготувала проект його реформування, але в ньому йшлося тільки про розширення кола предметів, що викладались, за рахунок дисциплін, які вивчались на юридичних факультетах університетів, та внесення деяких змін до статуту 1840 р. [3, c. 169] Цей проект передбачав виділення додаткових коштів для Ліцею і саме тому, напевне, він так і залишився на папері. У 1863 р. за браком коштів був закритий Ліцейський пансіон, відтак студенти були вимушені винаймати квартири у городян, а невдовзі був скасований формений одяг вихованців. Досить жорстку оцінку стану Ліцею було наведено в “Записке о необходимости преобразования лицеев Демидовского и князя Безбородко”, підготовленій у Міністерстві народної освіти.

Відзначалось, зокрема, що внаслідок невизначеності статусу і недосконалих навчальних планів з них (студентів) “не выходят ни хорошие камералисты, ни юристы” [1, c. 56].

Стверджувалось, що “в самом устройстве этих заведений таятся причины их упадка. Действительно, лицеи наши не имеют доселе никакого определенного, ни научного, ни практического значения; они занимают какое-то среднее место между университетами и гимназиями. Естественным следствием этого является несчастная поверхностность образования, которая всегда вредила нашому обществу”.

Ця ж думка практично дослівно була викладена в “Обзоре деятельности ведомства Министерства народного просвещения за 1862- 1864 гг.”: “Заведения эти [Демидовский в Ярославле и князя Безбородко в Нежине] не имеют никакого определенного, ни научного, ни практического значения; они занимают какое-то среднее место между университетами и гимназиями и не принадлежат вполне ни к разряду средних, ни к разряду высших учебных заведений. Естественным следствием этого является поверхностность образования, делающая лицеи в нынешнем их виде заведениями совершенно бесполезными” [4, c. 331].

Причинами занепаду Ніжинського ліцею Міністерство вважало близькість Київського університету св. Володимира, слабкість викладацьких кадрів, низькі оклади професорів, невідповідність навчальних програм вимогам часу, недостатнє фінансування.

Водночас було висловлено низку пропозицій з приводу реформування Ніжинського ліцею: перетворити його у факультет Київського університету; створити на його базі вище реальне або агрономічне училище; скасувати Ліцей та утримувати на його кошти стипендіатів князя Безбородька в університетах та інших навчальних закладах країни.

Усі, крім останнього, варіанти потребували значних коштів, одержати які в Державному казначействі, органах місцевого самоврядування або від спадкоємців-засновників Ліцею годі було і сподіватись. Відтак міністр народної освіти О. Головнін схвалив проект реформування Ліцею, що був запропонований 7 грудня 1865 р. Почесним попечителем цього закладу графом О. Кушельовим-Безбородьком. Передбачалося передати Ніжинській гімназії усі приміщення, бібліотеку та інше майно Ліцею кн. Безбородька; передати кошти, що залишаться на рахунку, Ніжинській гімназії на утриманн Збірник наукових праць 263 Ніжинського ліцею, що отримував “всего до 13325 руб. в год, т.е. в половину меньше содержания обыкновенной классической гимназии” [10, c. 144].

Саме у цей критичний для Ліцею момент несподівано почала зростати чисельність студентів: у зв'язку з проведенням судової реформи виникла гостра потреба у фахівцях-юристах, а здобути освіту в Ліцеї можна було швидше і простіше, ніж в університеті.

Крім того, тоді було скасовано вступні екзамени до університетів - відтепер до них могли вступати тільки особи з атестатами гімназій, отримати які було досить важко. Натомість до Ліцею вступні іспити ще зберігались. Вступивши у такий спосіб до Ліцею, студенти мали право переходу в університет, чим і користувались. З 1869-1870 навчального року кількість абітурієнтів досягала 200, а на перший курс вступало близько 100 осіб [3, c. 178].

Але згодом студенти починали масово подавати прохання про переведення їх до Київського або Новоросійського університетів. Відтак у 1871 р. адміністрація Університету св. Володимира проекзаменувала охочих перевестися з Ніжина й звернула увагу на досить низькі показники з деяких дисциплін. Водночас до Ліцею почали переходити студенти університетів, які вважали, що не впораються з програмою університету, не склали останнього екзамену, сімейні люди, які хотіли скоріше закінчити навчання.

Студенти усіх цих категорій вступали на другий, а іноді і на третій курс, тому третій курс був найчисленнішим, наприклад, у 1872 р. - 69 чол., у 1873 р. - 65 чол. 11 березня 1872 р. на підставі розпорядження міністра народної освіти “Об отмене в лицее князя Безбородко вступительных испытаний и о представлении желающим поступать в оный держать экзамен при гимназиях” Ліцей був позбавлений права проводити вступні іспити. Відтепер до Ліцею могли вступати тільки на підставі атестатів гімназій і “поверочных испытаний из некоторых предметов, имеющих близкое отношение к юридическим наукам” [11, c. 2386].

Як з'ясувалось, це розпорядження зініціював сам директор Ліцею М. Чалий, який водночас очолював гімназію. Тоді замість восьмого класу в гімназіях був 2-річний сьомий клас, і тільки найкращі учні, з дозволу начальства, допускались до екзамену після закінчення першого року перебування в сьомому класі. “Затем, - писав у своему проекті М. Чалий, - для нежелающих остаться на второй год в седьмом классе предвидится два выхода: или они явятся к экзамену в гимназии в качестве посторонних лиц домашнего приготовления, или прибудут в Нежин держать вступительный экзамен в Лицее князя Безбородко, чтобы потом перейти в университет, как это показали предшествовавшие годы” [2, c. 5].

Це призвело до різкого скорочення чисельності студентів першого курсу, хоча контингент студентів другого і третього курсів залишався стабільним за рахунок осіб, які переводились з університетів. Історичні науки Випуск 103' 2012 264 8 червня 1873 р. розпорядженням Міністерства народної освіти “О правилах для студентов лицея князя Безбородко” були регламентовані прийом до Ліцею, проведення іспитів, переведення та випуск [13, c. 1325]. До Ліцею приймались випускники гімназій після досягнення 17-літнього віку.

Студенти юридичних факультетів університетів та Демидівського ліцею приймались у порядку переводу на будь-який курс. Під час прийому подавались такі документи: прохання про прийом; гімназійний атестат; метричне свідоцтво про народження та хрещення; документ про походження; свідоцтво про поведінку (благонадійність) з поліції. Вступники мали складати іспити з російської мови і предметів, що мали відношення до юридичної освіти [15, c. 112]. Іспити в Ліцеї були річні чи курсові та випускні.

Річні складали студенти І та ІІ курсів з вивчених предметів, а випускні складали студенти ІІІ курсу з усіх предметів. Іспити могли бути як усні, так і письмові. Усні екзамени проводились за білетами, причому студенту заборонялось користуватись конспектами.

Оцінювались знання за п'ятибальною шкалою: 5 - відмінно, 4 - добре, 3 - задовільно, 2 - посередньо, 1 - слабко, 0 - абсолютне незнання. Під час випуску і переведення з курсу на курс загальні оцінки складались з балів з кожного предмета; балів за річний та короткий твір; загальної суми балів з головних предметів; загального середнього балу від цієї суми; суми балів з додаткових предметів; загальної суми балів [17, c. 16].

Студент переводився з курсу на курс, якщо середній бал був вищим трьох, а двійки допускались з одного з додаткових предметів. Студент міг залишатись на курсі не більше двох років підряд, усього на повторний курс могли залишатись лише двічі. Для випуску з чином ХІІ класу необхідно було одержати з основних предметів середній бал 4 і з кожного предмету окремо не менше 3, з додаткових - середній бал з кожного предмету не менше 3.

Для випуску з чином XIV класу існували такі ж вимоги, як при переводі з курсу на курс. 7 травня 1874 р. міністр народної освіти граф Д. Толстой направив до Державної ради пропозицію щодо перетворення Ліцею князя Безбородька в Ніжині на Історико-філологічний інститут, оскільки “лицей князя Безбородко не имеет доселе никакого определенного, ни научного, ни практического значения; он занимает какое-то среднее место между университетами и гимназиями”[12, c. 1840]. 13 вересня 1874 р. Державна рада розглянула питання щодо перетворення Ліцею князя Безбородька на Історико-філологічний інститут. У рішенні, зокрема, зазначалось: “Осуществление этой мысли может, без сомнения, принести благотворные результаты, удовлетворив до некоторой степени и притом с наивозможно меньшим обременением Збірник наукових праць 265 Государственного казначейства, постоянно ощущаемой у нас повсеместно потребности в хорошо подготовленных учителях” [9, c. 53].

Водночас граф Д. Толстой заявив, що план перетворення Ліцею готувався за активної участі безпосереднього спадкоємця заповідачів - попечителя Ліцею графа А. Мусіна-Пушкіна. В обговоренні питання взяли участь князь С. Урусов, Д. Делянов, Н. Метлін, граф Д. Толстой, Ф. Новосильський, Є. Герстфельд, М. Островський, П. Шамшин, статс-секретар Е. Перетц [16, c. 107]. 20 листопада 1874 р. було видано постанову “О преобразовании Лицея князя Безбородко в городе Нежине в Историко-филологический институт князя Безбородко” [12, c. 1842]. 1 січня 1875 р. директор Ліцею М. Чалий вийшов у відставку. На посаду директора Історико-філологічного інституту був призначений ординарний професор, доктор слов'янсько-руської філології М. Лавровський, який і завершив остаточну реорганізацію Ліцею в інститут [17, c. 23].

Так закінчив своє існування Юридичний ліцей, який відіграв помітну роль у розвитку освіти й підготовці фахівців-працівників. З його стін вийшли 34 випуски - 838 осіб, близько половини яких присвятили себе судовій справі, зокрема запровадженню в життя судової реформи 1864 р.

Використана література

ніжинський юридичний ліцей безбородько

1. Записка о необходимости преобразования лицеев Демидовского и князя Безбородко - СПб., 1867. - 1096. - 66 с.

2. Известия о деятельности и состоянии наших учебных заведений. [Демидовский юридический лицей в Ярославле. Лицей князя Безбородко в Нежине] // Журнал Министерства народного просвещения. - 1874. - Январь. - Современная летопись. - С. 1-6.

3. Лицей князя Безбородко. - СПб., 1859. - 208 с.

4. Обзор деятельности ведомства Министерства народного просвещения и подведомственных ему учереждений в 1862, 63 и 64 годах (с приложениями). - СПб. : Тип. Ф. С. Сущинского, 1865. - 331, 382 с.

5. Обзор деятельности Министерства народного просвещения и подведомственных ему учреждений в 1862, 63 и 64 гг. (с прил.). - СПб., 1865. - 256, 289 с.

6. О преобразовании лицея князя Безбородко в городе Нежине в Историко-филологический институт князя Безбородко // Журнал Министерства народного просвещения. - 1875. - Февраль. - С. 50-54.

7. О преобразовании Лицея князя Безбородко в городе Нежине. - СПб., 1874. - 10 с.

8. О преобразовании Лицея князя Безбородко в Нежине. - СПб., 1874. - 54 с.

9. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 2-е. - СПб., 1830 - 1884. - Т. 41. - 1790 с.

10. Сборник постановлений по Министерству народного просвещения. Царствование императора Александра ІІ (1865 - 1870 гг.). - СПб. : Тип. АН, 1871. - Т. 4. - 1752 с. - с. 144, 44, 40.

11. Сборник постановлений по Министерству народного просвещения // Царствование императора Александра II, 1871 - 1873 гг. - СПб.: Тип. В. С. Балашова, 1877. Т. 5. - 2258, 53, 30, 30 с.

12. Сборник постановлений по Министерству народного просвещения. Царствование императора Александра ІІ (1874 - 1876 гг.). - СПб. : Тип. В. С. Балашова. - 1878. - Т. 6. - 1830, 59, 44 с.

13. Сборник распоряжений по Министерству народного просвещения за 1871 - 1873 гг. - СПб. : Тип. В. С. Балашова, 1881. - Т. 5. - 1322, 73, 32 с.

14. Гербель Н. Н. Я. Макаров / Н. Гербель // Гимназия Высших наук и Лицей князя Безбородко. - СПб., 1881. - Отд. 1. - С. 416-421.

Размещено на Allbest.ru