Конфірмаційні універсали генеральної військової канцелярії Чернігівському магістрату

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У Чернігові протягом 1623 - 1785 рр. існував магістрат - орган станового міщанського самоврядування на маґдебурзькому праві. Для підтвердження самоврядного статусу міщанської громади королівський, а згодом царський уряд та Генеральна військова канцелярія надавали конфірмаційні привілеї, грамоти та універсали. Перші привілеї, які забезпечили самоврядний статус міста, були надані польськими королями Сигізмундом ІІІ у 1623 та 1625 рр., Владиславом IV у 1624 і 1634 рр. та Яном Казимиром у 1650 р. Власне, привілей Сигізмунда ІІІ від 27 березня 1623 р. поклав початок становому міщанському самоврядуваннюна магдебурзькому праві в Чернігові. Згодом Чернігівський магістрат у 1655, 1660, 1666 та 1690 рр. отримав 4 конфірмаційні царські грамоти. Крім того, відомо і 2 універсали Генеральної військової канцелярії 1734 та 1746 рр., надані Чернігівському магістрату, що за своєю природою належать до конфірмаційних та оборонних. Універсали Генеральної військової канцелярії - це останні конфірмації отримані Чернігівським магістратом. На жаль, оригінали привілеїв, грамот та універсалів не збереглися, але як законодавчі акти вони активно копіювалися сучасниками і нащадками й відтак роззосереджені у різних фондах архівосховищ України [5 - 10].

Покажчик королівських привілеїв, царських грамот та гетьманських універсалів Чернігівському магістрату увійшов до виданого 2003 р. з нагоди 500-річчя запровадження магдебурзького права в Чернігові збірника матеріалів «Місцеве самоврядування та статутне право в Україні» [4]. Крім того, історії архіву Чернігівського магістрату авторкою була присвячена окрема розвідка, в якій розглянуто особливості збереження магістратської документації протягом XVIII - ХХ ст. [3]. Головна увага була приділена законодавчим та публічно-правовим актам - королівським привілеям, царським грамотам, універсалам гетьманів, полковників та Генеральної військової канцелярії.

Свого часу частина документів законодавчого характеру Чернігівського магістрату була опублікована. Зокрема, жалувані грамоти царів Олексія Михайловича та Івана і Петра Олексійовичів Чернігову на підтвердження прав міщанської спільноти 1655 та 1690 рр. побачили світ на сторінках видань кінця ХІХ - початку XX ст. [1; 2].Після тривалої перерви, наприкінці XX - на початку ХХІ ст., було розпочато видання пам'яток магдебурзького права. Завдяки зусиллям вчених В. Андрейцева, В. Ульяновскього та В.Короткого у 2000 р. було оприлюднено “Корпус магдебурзьких грамот українським містам: два проекти видань 20-х - 40-х років XX століття»,до якого увійшов конфірмаційний привілей Чернігову короля Яна Казимира від 1 липня 1650 рр. [11].

Конфірмаційні універсали Генеральної військової канцелярії від 11 грудня 1734 та 19 березня 1746 рр. понад сто років зберігалися в архіві Чернігівського магістрату. Про це 1852 р. повідомляв відомий краєзнавець, редактор «Черниговских губернских ведомостей» М. Білозерський, який був «командирован в архив Черниговского городового магистрата, для разсмотрения грамот, актов, и книг прежних лет» [9, арк. 1-3]. Надалі їхня доля не відома, але копії, зроблені власноруч М. Білозерським,були виявлені у складі його особового фонду, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки Україниімені В.І. Вернадського НАН України (далі - ІР НБУВ) [9, арк. 5-8].

У документальній колекції О. Лазаревського «Материалы для истории городских поселений в Малороссии», що також зберігаєтьсяв ІР НБУВ у фонді «Літературні матеріали», наявні копії цих конфірмацій, датовані 1754 р., які були зроблені за наказом Генеральної військової канцелярії [ 5, арк. 105 зв.-112].

Наприкінці липня 1762 р. на прохання війта М. Шарого з урядовцями магістрату для «лучшей обережности и сохранении оригинальных видов» писарем полкового суду Семеном Стаїнським також були зняті копії даних універсалів [7, арк. 1-2]. Нині вони зберігаються у рукописному збірнику копій королівських привілеїв, царських грамот та гетьманських універсалів Чернігову в документальній колекції Університету Св. Володимира в ІР НБУВ. Збірка законодавчих та публічно-правових актів Чернігівського магістрату майже не ушкоджена, збереглися рештки червоної воскової печатки. Чинність копій засвідчили чернігівський полковник П. Милорадович, представники полкової старшини та судові писарі [7, арк. 59].

Обидва універсали, надані на прохання чернігівських війтів Й. Титовича та К. Каневського, мають конфірмаційних характер щодо маєтностей, земельної власності магістрату. Останній, між іншим, стверджує, що «оный магистрат отныне состоит в особливом ведомстве Генеральной войсковой канцелярии». До речі, універсал 1746 р. містить згадку про те, що у 1741 р. був виданий аналогічний універсал «по челобиттю бывшаго войта черниговского Йосифа Титовича с прочими магистратскими» [7, арк. 2-3]. На жаль, цей документ не зберігся, але, ймовірно, саме він ліг в основу універсалу 1746 р.

Тексти конфірмаційних універсалів Генеральної військової канцелярії від 11 грудня 1734 р. та 19 березня 1746 р. подаються згідно правил передачі тексту кириличних документів XV! - XVm ст. популярним методом, опрацьованих В. Страшком. Вони друкуються мовою оригіналу зі збереженням усіх фонетичних та стилістичних особливостей. Без застережень доповнено скорочені слова, внесено у рядок виносні літери. Суцільні тексти розбито на абзаци та речення і відповідно проставлено розділові знаки.

Література

1. Акты по истории землевладения в Малороссии (1630-1690) /Сообщил А. Лазаревский //Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. - К., 1890. - Кн. 4. - С. 126-135.

2. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729 -1730 гг. / Под ред. Н.В. Василенко - Чернигов: Редакция “Земского сборника Черниговской губернии”, 1908. - С. 352-360.

3. Доманова Г. Історія архіву Чернігівського магістрату / Г. Доманова // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. - Вип. 27. - Серія: Історичні науки. - № 2. - Чернігів, 2004. - С. 27-32.

4. Доманова Г. Королівські привілеї, царські грамоти та гетьманські універсали Чернігівського магістрату.

5. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України (далі - ІР НБУВ), ф. І, спр. 54484-54662, арк. 19 зв.-112.

6. ІР НБУВ, ф. УІІІ, спр. 2270-2319, 289 арк.

7. ІР НБУВ, ф.УІІІ, спр. 2320-2333, 59 арк.

8. ІР НБУВ, ф. УШ, спр. 2334-2369,128 арк.

9. ІР НБУВ, ф. 204, спр. 35, 22 арк.

10. ІР НБУВ, ф. УШ, спр. 233, арк. 40-48 зв.

11. Корпус магдебурзьких грамот українським містам: Два проекти видань 20-х - 40-х років ХХ століття. - К.: Прайм, 2000. - С. 70-75.

12. Страшко В. Правила передачі тексту кириличних документів ХУІ - ХУІІІ ст. дипломатичним і популярним методами та рекомендації для застосування цих правил у виданнях наукового і науково-популярного типів / В. Страшко. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства НАН України, 1992. - 24 с.

Додаток

Конфірмаційний універсал Генеральної військової канцелярії 11 грудня 1734 р.

По указу ея императорскаго величества самодержици всероссійской, и протчая, и протчая, и протчая.

Полковникові черниговскому з старшиною полковою, такожъ того полку сотникамъ и всі мъ кому о томъ ві дати надлежатиметь, чрез сіе обявляется.Сего декабра 4 дня намъ генералу лейтнанту сенатору и кавалеру святого Александра и гвардіи подполковнику, и ея императорскаго величества генералу адютанту князю Шаховскому при доношеніи своем майстрату Черниговского войтъ Иосифъ Титовъ з майстратомъ презентовалъ предостойні йшіе високомонаршіе блаженнія и ві чнодостойнія памяти великого государя царя и великого князя Алексі я Михайловича3 самодержца всероссійскаго грамоти 7163 и 169 годовъ. «1» На потвержденіе правъ и привилшвъ, и сводъ от королей полских наданнихъ. «2» С обнадеживашемъ милостивого государева жалованя и незабвенного навсегда призрі нія войтамъ черниговскимъ з майстратомъ и всему посполству всемилостиві йше жалованніе, да прежде бившихъ гетмановъ уні версали. Два гетмана Ивана Бруховецкого: «1» потвердителній, на права и привилія, и волности магдебурскія, такожъ на озера, млини, шинки и инніе мі скіе на ратушъ доходи юля 6; «2» августа 3 на млинъ Погорі лого на Бі лоусе реці с ті мъ предложешемъ, чтобъ ревизори войсковіе в держане того млина жадной перешкоди и трудности не чинили, на ратушъ, войтові черниговскому, 1663 году данніе; «3» гетмана Ивана Самойловича 1672 году по грамоті царского величества потвердителній на всі права и привилія, да на село Петрушинъ, на озера мі скіе и перевозъ на реці Десні, земли волокъ тридцать так тежъ на млини: «1» на реці Бі лоусі Погорі лній, «2» на реці Стрижні Ялоцкого к ратуше, а на войтовство черниговское земли пашенной волокъ двадцять, до того села Свинь, Киселювка, Березанка со всі ми к нимъ принадлежитостми, и озеро Почилскъ. На бурмистров земли волокъ дванадцять и село Хмелница, да на писара волокъ чтири; «4» уні версал бившого гетмана измі нника Мазепи на права и суда магдебурскіе, и на село Петрушинъ к ратуше, такожъ на вишепоказанной перевозъ и млини на Бі лоусе и Стрижні с озерами, волоками и со всі ми пожитками. Да жалованную предостойні йшую високославнія памяти ихъ величествъ великихъ государей царя и великого князя Иоанна АлексЬ евича и Петра АлексЬ евича императора самодержцевъ всероссійскихъ 7198 году грамоту в которой показано: означеннимъ селу Петрушину, перевозу и млинамъ на БЬ лоусе, ПогорЬ лному, а другому на рецЬ СтрижнЬ Ялоцкого с озерами, волоками, сенними покосами и другими принадлежитостми по силЬ листу показанного гетмана Мазепи быть за ратушею Черниговскою во вЬ чномъ владЬ ніи, и имъ войту с мЬ щанами имЬ ть волное употребленіе по силЬ означеннихъ восокомонаршихъ грамотъ и королевскихъ привилій, и нЬ кому з старшинъ чрез право магдебурское к своему суду не притягать. И унЬ версалъ гетмана Ивана Скоропадского в которомъ село Петрушинъ со всЬ ми угодіи, млинъ ПогорЬ ловскій, перевозъ на рецЬ ДеснЬ, помЬ рное, ваговое и торговое к ратуши; а села СвинЬ, Березанку и Киселювку на войта, а село ХмелницЬ бурмистрамъ утверждено в безпрепятственное владЬ ніе, да вновь село Суличевку опредЬ лено до ласки войсковой. Да при томъ оной войтъ Титовъ с майстратовими сказкою показалъ, что млинъ Ялоцковский и сеннихъ покосовъ немало, такожъ грунта и другіе угодя по ограниченню дозорца Германа Цеханова, подсудка смоленского, и привиліями королей полскихъ Жигмунта и Владислава утвержденними /:которое именно по урочищамъ в грамотЬ 7198 году показано:/, кирпичніе и протчіе заводи за разнихъ владЬ лцовъ отойшли, и в лЬ съ Любецкій владеЬ лци жъ недопущаеть невЬ домо для чего, что все по той грамотЬ в волное употребленіе войту черниговскому з майстратомъ укрЬ плено, а на показанніе права, привилія, да на село Петруши, млинъ на БЬ лоусЬ рецЬ ПогорЬ лого з озерами и сЬ нокосами, ваговое от прудовъ на ратушъ, а особливо на войтовство, на селца Свинь, Березанку и Киселювку, да на бурмистровъ надлежащое село Хмелницу во владеній ихъ нинЬ имЬ ющіеся. Просилъ онъ Титовъ з войсковой Енералной канцелярии унЬ версалной конфирмаціи.

Мы прето, генералъ лейтнантъ, сенаторъ и кавалеръ святого Александра лейбгвардіи конного полку подполковникъ, и ея императорского величества генералъ адютантъ с присутствующими войсковой Енералной канцеляріи членами принявши его, войта черниговского Иосифа Титова, прошения за ихъ всегдашную ко всероссійскому ея императорского величества престолу вЬ рность, имЬ ючи же власть по силЬ премощнЬ йшой ея императорскаго величества високомонаршой грамоти засобственною ея императорскаго величества рукою во обявленіе генералной малороссійской старшинЬ и всяму малороссійскому народу присланной, в которой всемилостивЬ йше повелено намъ, генералу лейтнанту, сенатору и кавалеру с присудствующими войсковой Енералной канцеляріи членами всякіе в Малой Россіи которіе до уряду гетманского правленія и до войсковой команди принадлежать, дЬ ла управлять по прежнимъ указамъ и инструкцшмъ даннимъ прежде бившимъ гетманамъ. ВелЬ ли ему войту Иосифу Титову по силЬ вишозначеннихъ високомонаршихъ премощнихъ грамотъ и гетманскихъ унЬ версаловъ в потвержденіе прежнихъ майстрату Черниговскому правъ, привиліевъ и волностей магдебурскихъ, такожъ для спокойнЬ шого владЬ нія селомъ Петрушиномъ, перевозомъ на рецЬ ДеснЬ, мелницею на рецЬ ПогорЬ лого о двохъ каменяхъ, рибними ловлями и сенними покосами, якъ в грамотЬ 7198 году именнопоказано, да ваговимъ от пудовъ на ратушъ, а на чинъ войтовства селами Свинь, Березанкою и Киселювкою, на содержаніе же себе бурмистромъ селомъ Хмелювкою, войтовЬ черниговскому Иосифу Титову с майстратомъ видать з Войсковой Енералной канцеляріи унЬ версалъ, чрез которій позволяется тими всЬ ми вишепоказанними маетностми, млинами и другими угодіями владЬ ть ему войту з майстратомъ без препятственно. Такъ, даби полковникъ черниговскій з старшиною полковою и сотниками во владЬ ніи тихъ селъ, грунтовъ и протчихъ угодій, и в отбиранию с онихъ всякихъ пожитковъ, а з млина розмЬ ровихъ приходовъ ему войту з майстратомъ нихто ни малЬ йшой не важился чинити трудности и перешкоди. Пилно предлагается, а о протчшхъ млинахъ, грунтахъ и другихъ угодшхъ в высокомонаршой 198 году грамотЬ показаннихъ, и о недопущаню вездить в лЬ съ Любецкій, и о протчемъ /:о чомъ онъ войтъ сказкою обявилъ, что в разніе поотходили владЬ нія:/ впредь надлежащое разсмотреніе и опредЬ леніе учинено будеть. Данъ вГлуховЬ, декабра 11 дня, 1734 году.

В подлинномъ подписъ таковъ:

Князь АлексЬ й Шаховскій Князь Андрей Барятинскій Василій Гуревъ АндрЬ й Марковичъ Феодоръ Лисенко

В подлинномъ унЬ версале печать гетманская На подлинномъ унЬ версале №3816.

Конфірмаційний універсал Генеральної військової канцелярії

По указу ея величества государини императрици Елисаветь Петровни самодержици всероссійской, и протчая, и протчая, и протчая.

Генералной малороссійской старшині, полковникамь, а особливо полковникові черниговскому, старшині полковой, сотникамь того полку з сотенними урядами и всі мь города Чернигова мі щанамь, и кому о томь ві дать надлежить, чрез сіе обявляется. Текущаго марта 9 дня при доношеніи войта черниговского Козми Каневского29 з магистратомь представлень в Генералную войсковую канцелярію данной оному магистрату Черниговскому в прошломъ 741 году з войсковой Генералной канцеляріи уні версалъ для переписки в которомь изображено. Яко того 741 году юля от 24 дня по челобитю бившого войта оного магистрату Черниговского Иосифа Титова с протчими магистратовими, которимь они представили, что многія грунта з жалованнихь на онуе ратушъ Черниговскую, старшину магистратовую, сель и другихь угодій в разніе владі нія неведомо почему поотходили. Такожь полковникь нині шній всякихь ремеслихь людей к работі в домь свой привлекаеть и за работу ничего имь не платить. Онь же полковникь и полковая канцелярія тамошняя в протекціи своей мі щань знатнихь содержить, от податей общенароднихь уволняють, в козачое званіе мі щань притягаеть, помимо ратушной судь к своему суду мі щань и приежихь людей привлекають, торговимь людемь приежимь товари ихь в розне фартою продавать позволяють, и перекупне вь живущихь пригороді Чернигові в дворахь пріежихь разного званія людей з ратушнаго ведомства отняли и помоществовать в общенароднихь нуждахь мі щанамь ті мь людемь запрещають. Его жь войта, бурмистровь и другихь магистратовихь чиновниковь к своему суду привлекають и ті мь многіе чинят обиди. И просили о таковихь отшедшихь с подвладі нія ихь грунтахь и угодіяхь учиненій надлежащаго слі дсьвія и разсмотренія, а на утверждение високомонаршими грамотами и гетманскими уні версалами ихь права и привилегія на села Петрушинь, перевозь, мелницу Погорі лого с озерами и сі нокосами, ваговое от пудовь на ратушь, а особливо на рангь войтовства тамошнего на села Свинь, Березанку и Киселювку. Да на бурмистровь надлежащое село Хмелницю от войсковой Енералной канцеляріи конфирмаціи особливе за силу имі ючого у нихь уні версала гетмана Богдана Хмелницкого, о битіи оному магистрату Черниговскому в ві домстві Енералной войсковой канцеляріи опреді ленія и при томь имі ючіесь при ономь магистраті вьісокомонаршіе жалованніе тому магистрату Черниговскому блаженнія и ві чной слави достойнія памяти от високихь ея императорского величества государей предков грамоти предявили. А именно великого государя царя и великого князя Алексі я Михайловича самодержца всероссійского 7163 и 7169 годов. «1» На подтвержденіе правь, привилегій и свободь королей полскихь тому майстрату наданнихь. «2» с обнадеживаніемь милостивого государевого жаловання и незабвенного навсегда призрі нія войтамь черниговскимь з майстратомь и всему посполству. «3» Великихь государей, царя и великого князя Иоанна Алексі евича и императора Петра Алексі евича, самодержцовь всероссійскихь 7198 году, в которой повелено селу Петрушину, перевозу на рекі Десні, мелницамь стоячимь, одной на рек Бі лоусі, прозиваемой Погорі лого, а другой на рекі Стрижні, прозиваемой Ялоцкого с озерами, пахатними землями, сі нними покосами и другими принадлежащими угодіи за силу листа гетмана Мазепи быть за ратушею Черниговскою во ві чномь владі ніи. Такожь войту с мі щани имі ть волное употребленіе по силі высокомонаршихь грамоть и королевскихь привилегій, и никому чрез право магдебурское к своему суду не притягать, майстеровимь людямь всі хь цеховь никому ничего на полковника черниговского и на инихь никакого безденежно и без платежу ничего неді лать и никакихь на себе ему полковнику и другимь козакамь поборовь отнюдь не брать. А волнимь людемь, которіе поселились на мі ской землі и називаются монастирскими, быть с мі щанами обще во всякихь платежахь и податехь. С мі щань черниговскихь полковнику и старшині подводь для своей работи не имать. На урядь войтовства села Свинь, Киселювка и Березанка со всі ми к нимь принадлежитостми, и озеро Пчилскь на бурмистров, село Хмелница, кромі пахатной землі по опреді ленному числу на ихь войта, бурмистровь и писара тою жь високомонаршою грамотою утвержденной, якая де под разніе владі нія отойшла, и имь мі щаномь черниговскимь повелено быть по прежнимь ихь правамь и привилегіямь королей полскихь, а в привилегіяхь де королей полскихь между протчімь повелено, чтобь города Чернигова мі щане никакихь обидь от всякихь служилихь людей не имі ли, а торговіе люде во всякихь ді лахь имі ють подлежать уряду мі скому.

А буди всякій служивій человЪ къ обнявъ домъ, или огородъ, или мЪ сто, или продажею, или шинком, ремеслом, или другимъ какимъ промисломъ в городЪ ЧерниговЪ, такій имЪ ет подлежать праву магдебурскому и уряду мЪ скому, всякие подати платить, а судится имъ предъ войты и бурмистри противь магдебурского права.А особливо презентовали ж прежнихъ гетмановь унЪ версали, а именно: 1. гетмана Богдана Хмелницкого, в которомь повелено войту черниговскому бить под вЪ домомь его самого гетмана, и до оного войта никто справи не имЪ л би ни в чемь толко онь самь гетмань, и ствержено онимь же унЪ версалом ему войту черниговскому млинь Лопатинскій и Застриженскій и еговласти КувЪ чинскій, да на мЪ скую потребу перевозь и озера; 2. гетмана Ивана Бруховецкого в 1660 году о употребленіи на мЪ скую сторожу подданнихь из сель Онисова, Напоровки, Холявина, Великой Веси и Красного; 3. его жь гетмана Бруховецкого в 1663 году о подтвержденіи правь прежнихь и озера здавна до мЪ ста принадлежащаго; 4. его же гетмана Бруховецкого в томь же 1663 году о битіи при ратушЪ Черниговской мелницЪ на рекЪ БЪ лоусЪ состоящой, прозиваемой ПогорЪ лого. И другіе многіе унЪ версали гетмановь Ивана ВЪ говского, Самойловича и Мазепи. Кои посля дання унЪ версаловь в подозрЪ ніяхь измЪ ни явились, да Ивана Скоропадского, которого унЪ версаломь вь 709 году в котором ствержено оному жь магистрату впредь до далшой ласки село Суличевку, да в томь же году другим, унЪ версаломь вновь двЪ сЪ ножати, одну Мазапинскую, а другую Утвинскую для кошенія сЪ на в общую потребу проезжаючимь вновь утверждено жь. Данила Апостола и из Генералной войсковой канцеляріи 734 году за битности управленія гетманского уряду генерала князя Шаховского подтвердителніе за силу високомонаршихь жалованнихь грамоть, королевскихь привилегій и прежнихь унЪ версаловь гетманскихь, и сверхь то данное тогда жь в Генералную войсковую канцелярію сказкою оной войть Титовь з майстратовими, показали. Яко имЪ ются в нихь во владЪ ніи дЪ йствителномь перевозь на рекЪ ДеснЪ, мелница о двох каменяхь ПогорЪ лого на рекЪ БЪ лоусЪ, ваговое от пудовь, рибніе ловлЪ да село Петрушинь. А селцемь Березанкою и деревнями Свиню, и Киселювкою владЪ еть оной войть Титовь, селомь Хмелницею тамошніе бурмистри, да сЪ нних покосовь малою частю, а протчіе грунта и угодія поотходили в разніе владЪ нія о коихь они именно имЪ ють показать при слЪ дствіи. Дань з Генералной войсковой канцеляріи за битія Управленія гетманского уряду генерала аншефа кавалера и Кевской губерніи генерала губернатора Леонтіева39 по силЪ вишеписаннихь високомонаршихь грамоть и гетманскихь унЪ версаловь на владЪ ніе ратуши селом Петрушиномь, перевозомь на рецЪ ДеснЪ, мелницами стоячими, одной на рецЪ БЪ лоусЪ, а другой на рецЪ СтрижнЪ с озерами, пахатними землями и протчіими угодіями, а на урядь войтовства селомь Свинню, Киселювкою и Березанкою с озеромь Пчилскомь и со всЪ ми принадлежитостми, да на владЪ ніе бурмистрамь селомь Хмелницею и протчіими угодіями подтвердителній унЪ версаль и особливо за силу предписанного унЪ версалу гетмана Богдана Хмелницкого о битіи оному магистрату Черниговскому в вЪ домствЪ Генералной войсковой канцеляріи, а о неимЪ ніи полковнику черниговскому и полковой тамошней канцеляріи к оному майстрату и всЪ мь мещанамь и майстеровимь людямь такь в судахь и росправахь, яко и в протчемь никакова дЪ ла. И велено даби генералная малороссійская старшина, полковники, а особливо полковникь черниговский, старшина полковая, сотники того полку и всякь кому о томь вЪ дать надлежить, о битіи при томь магистратЪ оними високомонаршими грамотами и гетманскими унЪ версалами и при рангу тамошнего войтовства и бурмистровь утвержденнимь показаннимь селамь, грунтам и протчиімь угодіямь в ненарушномь владЪ ніи вЪ дая в отбираніи с нихь всякихь пожитковь и малЪ йшого нечинили затрудненія и помЪ шателства под опасеніемь отвЪ та. Особливо же оной полковникь черниговский с полковою старшиною, сотниками того полку и с урядами и никто другій до оного Черниговского майстрату ни в чемь и малЪ йшемь дЪ ла не имЪ ли и в суда оного магистрата и росправи не касались, и тЪ мь никакова в ономь майстратЪ помЪ шателства не чинили. Аби суду и росправЪ в томь майстратЪ за силу височайшихь грамоть по правамь магдебурскимь, а ежели би кто судомь оного магистрата доволень не биль, тоть аппеліовал би прамо в Генералную войсковую канцелярію. Такожь одного войта, бурмистровь и всЪ х тамошнихь мЪ щан нЪ к какимь употребленіямь от полковой тамошней канцеляріи не занимать и никакихь имь озлобленій не чинить. А имЪ еть оной майстрать от селЪ состоять в особливомь вЪ домствЪ Генералной войсковой канцелярии, и тЪ состоящіе в вЪ домствЪ майстрата мЪ щане и протчіе всЪ майстратовіе люде должни в отбуваніи общенароднихь повинностей исполнятьпо расположеніямь того майстрату, а впредь тамошняя полковая Черниговская канцелярія онихь мещань и майстеровихь людей в протекціи держать и от общенароднихь повинностей уволять отнюдь не должно. Касаючіеся же наряди и расположены на онихь Черниговского майстрата мЪ щань и другіхь, вЪ домства майстратового людей, должно чинить без всякого отягощенія со уравнешемъ о протчшхъ же вишепомянутихъ мелницахъ, грунтахъ и угодшхъ в предписанной высокомонаршой грамоті и в гетманскихъ уні версалахъ показаннихъ, которіе какъ оной бившій войтъ Титовъ з майстратомъ сказкою показалъ поотходили вдругіе разніе владі нія, велено учинить слі дствіе и разсмотреніе в суді войсковомъ Енералномъ. Того ради по указу ея императорского величества присудствующіе в Генералной войсковой канцеляріи члени опреді лили данной оному майстрату Черниговскому в прошломъ 741 году о вишеписанномъ уні версалъ под височайшимъ ея императорского величества именемъ переписать которій и данъ в Глухові, 1746 года, марта 19 дня.

В подлинномъ подпись таковъ:

Брегадиръ Иванъ Иллі нъ

Судія Енералній Федоръ Лисенко

Полковникъ Алексі й Изволскій

Генералній подскарбій Михайло Скоропадский

Полковникъ Иванъ Челищевъ

Енералній асаулъ Петръ Валкевичъ

В подлинномъ уні версалі печать восковая.

Размещено на Allbest.ru