Голова Чернігівської губернської земської управи І.Ф. Іскрицький: віхи життя та громадської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94 (477.51)

Голова Чернігівської губернської земської управи І.Ф. Іскрицький: віхи життя та громадської діяльності

Олександр Рахно

Анотація

громадянський дворянство іскрицький земський

Стаття присвячена аналізу життєвого шляху та громадської діяльності голови Суразької повітової земської управи у 1865-1877рр., предводителя дворянства Суразького повіту Чернігівської губернії (1869-1877рр.), голови Чернігівської губернської земської управи у 1878-1880 рр. І. Ф. Іскрицького (1839 - до 1901). Особлива увага приділяється його земській діяльності.

Ключові слова: І. Ф. Іскрицький, Російська імперія, Сураж, Чернігів, повітовий предводитель дворянства, земство, гласний, голова губернської земської управи.

Аннотация

Статья посвящена анализу жизненного пути и общественной деятельности председателя Суражской уездной земской управы в 1865-1877 гг., предводителя дворянства Суражского уезда Черниговской губернии (1869-1877 гг.), председателя Черниговской губернской земской управы в 1878-1880 гг. И. Ф. Искрицкого(1839 - до 1901). Особое внимание уделено его земской деятельности.

Ключевые слова: И. Ф. Искрицкий, Российская империя, Сураж, Чернигов, уездный предводитель дворянства, земство, гласный, председатель губернской земской управы.

Annotation

Article is devoted to the analysis of a course of life and public activity the leader of nobility of Surazkyi district Chernihiv province (1869-1877), the chairman of the Chernihiv provincial zemstvo council in 1878-18801. F. Iskrytskyi (from 1839 - till 1901). The particular attention is paid to his zemstvo activity.

Keywords: I. F. Iskrytskyi, Russian Empire, Surazh, Chernihiv, provincial leader of nobility, zemstvo, glasnyi, chairman of provincial zemstvo council.

Іван Федорович Іскрицький (1839 - до 1901) - відомий громадський діяч Чернігівщини. Втім його життєвий шлях, діяльність в органах місцевого самоврядування та інших самодіяльних установах ще не знайшли висвітлення в історичній літературі. В сучасній українській історіографії та довідковій літературі інформація про нього практично відсутня. Дана стаття має на меті заповнити певною мірою цю прогалину.

І. Ф. Іскрицький належав до відомого козацько-старшинського, а згодом дворянського роду Чернігівщини, якій зародився на Правобережній Україні. Започаткував його козак Михайло, який був одружений з сестрою гетьмана П. Тетері Євою. Його син Василь був полковником польсько-козацького війська, ротмістром при польському королі Яні ІІІ Собеському. У 1690 р. за його посередництвом король вів переговори з гетьманом І. Мазепою. У 1696 р. В. Іскрицький був польським резидентом при І. Мазепі. Дочка Василя Уляна була дружиною гетьмана Д. Апостола. Нащадки Василя служили на старшинських посадах у Війську Запорозькому, а потім офіцерами російської армії, займали адміністративні посади. Вони володіли значними маєтностями у Суразькому повіті Чернігівської губернії [12, с. 539].

І. Ф. Іскрицький народився 7 жовтня 1839 р. в с. Далисичах Суразького повіту Чернігівської губернії в родині підполковника-артилериста Федора Михайловича Іскрицького (1798 - ?) та його дружини, дочки надвірного радника Марії Андріївни Гагемейстер. Ф. М. Іскрицький народився 17 лютого 1798 р. в с. Далисичах. Він навчався у 1 Кадетському корпусі, по закінченні якого 1 липня 1815 р. розпочав військову кар'єру прапорщиком 1 артилерійської бригади і здійснив непогану військову кар'єру. 22 лютого 1834 р. Ф. М. Іскрицький був призначений командиром артилерійської батареї і 9 серпня 1837 р. підвищений у підполковники. Він брав участь у Російсько-турецькій війні 1828-1829 рр. та придушенні Польського повстання 1830-1831 рр. За військову службу був нагороджений орденами св. Анни 4 ступеня та св. Станіслава 3 ступеня. З 2 березня 1840 р. у чині полковника перебував у відставці та служив Стародубським окружним начальником державних маетностей [8, c. 244].

Подружжя Ф. М. та М. А. Іскрицьких окрім Івана мало ще синів Андрія (1841-1898), Олександра (1842-1879), Михайла (1843 - ?) і дочок Марію (1838- ?), Ольгу (1845-1897) та

Анастасію (?). Серед них найбільше відомий А. Ф. Іскрицький - статський радник (1892 р.), управляючий акцизними зборами Ковенської губернії [8, с. 246-247].

Продовжуючи родинні традиції, І. Ф. Іскрицький навчався у 1 Кадетському корпусі, по закінченні якого 16 червня 1859 р. у чині підпоручика був направлений на службу до «Его Императорского Высочества Великого Князя Михайла Николаевича» Таврійського гренадерського полку. На службу він прибув 3 серпня того ж таки року і перебував «в комплекте». Напевно, за станом здоров'я з 18 листопада 1861 р. І. Ф. Іскрицький був прикомандирований до фотографічного відділення Військово-топографічного бюро. 18 вересня 1862 р. імператорським наказом І.Ф.Іскрицький був звільнений зі служби «за болезнью» у чині поручика [10, арк. 103 зв.-105].

І. Ф. Іскрицький повернувся до родового маєтку у Суразькому повіті Чернігівської губернії і близько півроку перебував у відставці, займаючись господарством. Невдовзі він розпочав громадську діяльність. 7 лютого 1863 р. дворянством повіту І. Ф. Іскрицький був обраний депутатом для перевірки звітів повітової дворянської каси [10, арк. 105 зв .-106].

Тим часом у 1864 р. в Чернігівській губернії розпочалася робота по запровадженню земських установ. І. Ф. Іскрицький долучився до роботи у земстві. До списку виборців Суразького повіту було «приложено заявление поручика Ивана Искрицкого от 7 октября 1864 г. о том, что достигнув ныне 25-летнего возраста и владея 1500 десятинами земли, нераздельно с другими наследниками, просит о предоставлении ему права участия в земских выборах». Повітова комісія включила його до списків виборців, а Чернігівський Тимчасовий губернський комітет, заснований для місцевих розпоряджень щодо введення в дію Положення про земські установи підтвердив це рішення 3 листопада 1864 р.[4, арк. 18]. І в 1865 р. І. Ф. Іскрицький був обраний від землевласників Суразького повіту земським гласним [4, арк. 81].

На засіданні першого Суразького повітового земського зібрання 5 липня 1865 р. І. Ф. Іскрицький був обраний головою повітової земської управи і затверджений на посаді чернігівським губернатором 29 липня того ж таки року. На цю посаду він переобирався кожні три роки і керував повітовим земством до 1878 р. Разом з тим, І. Ф. Іскрицький на губернських дворянських виборах 1869 р. дворянством Суразького повіту був обраний предводителем дворянства вищеназваного повіту і затверджений губернатором на цій посаді 4 червня того ж таки року. Десять років з 1869 по 1878 рр. він суміщав посаду предводителя дворянства Суразького повіту з посадою голови однойменної повітової земської управи. Суразькі земці обирали також І. Ф. Іскрицького почесним мировим суддею та «непременным членом» з'їзду мирових суддів [10, арк. 107 зв.-110].

За посадою повітового предводителя дворянства І. Ф. Іскрицький був головою Суразьких повітових у селянських справах та з військової повинності присутствій, директором повітового відділення «Общества попечительного о тюрьмах», головою Суразької повітової училищної ради [2, c. 159-163].

І. Ф. Іскрицький також головував на засіданнях Суразького повітового земського зібрання і чимало прислужився соціально-економічному розвитку повіту. Зокрема, на засіданні зібрання 10 березня 1873 р. розглядалося питання створення в Суражі реальної прогімназії і було ухвалено: «уполномочить председателя уездного земского собрания, предводителя дворянства И. Ф. Искрицкого, котрого просит отправиться в Киев для ходатайства об осуществлении желания земства перед попечителем Киевского учебного округа, а если укажет надобность, то и в Петербург для ходатайства перед г. министром народного просвещения. На издержки же уполномоченного, на проезд и пребывание в Киеве и Петербурге поручить управе отпустить из остатков уездного земского сбора 400 руб. при поездке в Киев. А если бы пожадобилась поездка в Петербург, то выдать уполномоченному из тех же сумм еще 400 руб.» [11, с. 13].

Напевно, І. Ф. Іскрицький виконав доручення зібрання на належному рівні, оскільки прогімназію було відкрито і на засіданні Суразького повітового земського зібрання 27 вересня 1874 р. «почетным попечителем Суражской прогимназии были збран предводитель дворянства Иван Федорович Искрицкий» [30, с. 18]. Незабаром міністр народної освіти затвердив це обрання. На посаді почесного попечителя І. Ф. Іскрицький перебував до 24 жовтня 1879 р., коли на цю посаду був обраний колезький асесор І. С. Листовський [11, с. 49].

Громадська й службова діяльність І. Ф. Іскрицького в Суразькому повіті була відзначена владою. 10 липня 1873 р. він був нагороджений орденом св. Станіслава 2 степеня з імператорською короною [10, 109 зв.-110]. 30 серпня 1877 р. І. Ф. Іскрицький був підвищений у чин надвірного радника [3, арк. 1].

Зазначимо, що протягом 4 трирічних термінів (1868-1879 рр.) суразькі земці також обирали І. Ф. Іскрицького гласним Чернігівського губернського земського зібрання і він працював у різних земських комісіях [14, с. 80-81].

20 січня 1878 р. відбулися вибори нового складу Чернігівської губернської земської управи. На посаду голови губернської земської управи 44 гласні запропонували І. Ф. Іскрицького. Діючого голову О. П. Карпінського підтримало лише 8 гласних і він відмовився від балотування: «В настоящем составе собрания большинство видимо не со мною... а потому не желаю баллотироваться на должность председателя управы». Перед голосуванням гласний І. Ф. Іскрицький виступив з промовою, у який зазначив: «Благо дарю собрание за то доверие ко мне, которое оно высказывает, делая мне лестное предложение баллотировать в председатели губернской земской управы; я настолько ценю это внимание собрания, что не считаю себя в праве отказаться от предложения, котярое имел честь получить, и постараюсь, в случае мого избрания, оправдать доверие собрания». Внаслідок таємного голосування І. Ф. Іскрицький отримав підтримку більшості гласних (43 проти 33) і був обраний головою. Більше ніхто не виявив бажання балотуватися. Відмовились від балотування у члени управи і соратники О. П. Карпінського М. О. Константинович та І. Г. Рашевський [7, с. 447-448].

Відомий дослідник історії земства Б. Б. Веселовський зазначав, що «в 1877 году побеждают правые, в председатели управы проводять И. Ф. Искрицкого»[1, с. 304].

За посадою голови Чернігівської губернської земської управи І. Ф. Іскрицький був членом губернських у селянських справах, у міських справах та з військової повинності присутствій, директором «Губернського тюремного комітету», губернського розпорядчого комітету [2, с. 6-7, 10]. І. Ф. Іскрицький підтримував грошовими внесками Чернігівський дитячий притулок і бідняків, якими опікувалося «Черниговское Благотворительное Общество» [9, с. 7].

Сучасники відзначали, що І. Ф. Іскрицький мав консервативні погляди та робив на земстві кар'єру. Це засвідчують журнали засідань Чернігівського губернського земського зібрання. Зокрема, на засіданні Чернігівського губернського земського зібрання 12 січня 1880 р. голова губернської земської управи І. Ф. Іскрицький окрім запропонованих доповідей вніс наступну пропозицію: «Через несколько недель совершится 25-летие со дня восшествия на престол Государя Императора, создавшего земские учреждения и ознаменовавшего свое царствование многими другими благодетельными реформами. В виду этого, большинство губернских земств, желая почтить чем- либо знаменательное событие, сделали различные постановления по этому предмету. Губернская управа не позволила себе предрешать вопроса о том, в чем именно могло бы заключаться участие Черниговского земства в чествовании 25-летнего юбилея Государя Императора, так как по ее мнению, почин в этом деле принадлежит самому губернському собранию, а потому не найдет ли собрание нужным избрать для обсуждения этого вопроса особую комиссию.

Собрание постановило: согласно заявлению гл. Искрицкого избрать комиссию из председателя губернской управы и наличных председателей уездных управ, коей поручить разработку предложения Искрицкого и доклад о сем собранию» [5, с. 7-8].

Адреса була підготовлена і направлена імператору. В результаті 8 березня 1880 р. Чернігівське губернське земство отримало «Высочайшую благодарность», у листі міністра внутрішніх справ Л. С. Макова за № 3482 від 8 березня 1880 р. на ім'я голови Чернігівської губернської земської управи І. Ф. Іскрицького [5, с. 1-4]. До того ж І. Ф. Іскрицький був призначений на посаду віце-губернатора Гродненської губернії. Не відзвітувавшись про свою діяльність, І. Ф. Іскрицький залишив посаду голови Чернігівської губернської земської управи і виїхав до Гродно, де служив на вищезгаданій посаді з 25 квітня 1880 р. по 10 травня 1890 р.

На засіданнях чергового Чернігівського губернського земського зібрання 15-16 січня 1881 р. земці дуже бурно обговорювали такий вчинок колишнього голови управи. Зокрема, гласний П. П. Червінський заявив: «Еще перед выбором г. Искрицкого ходили слухи, что ему обещано место вице-губернатора, и выбор в председатели земской управы нужен просто какс ремство выдвинуться и заявить себя. Этого доказать, конечно, нельзя. Но я ссылаюсь на всех беспристрастных людей, что такие слухи действительно ходили. Затем они оправдались и былиз акреплены самим фактом. Таким образом, самая высшая земская должность, облекаемая доверием и полномочием земских людей всей губернии - заранее и с преднамеренным рас четом была превращена в ступеньку для движения по бюрократической лестнице. Поэтому я предлагаю выразить порицание бывшему председателю управы г. Искрицкому за то, что он с намеренным расчетом, превратив земский выбор в средство сделать административную карьеру - тем произвел расстройство в ходе земского дела» [6, с. 52-53].

Гласний О. Ф. Ліндфорс висловився про те, що «порицание председателю следует выразить не за побуждение, а за то, что он вышел, без достаточных причин, до истечения срока полномочий - за самый выход. А это уже факт. ... Выразить порицание г. Искрицкому за преждевременное оставление должности председателя» [6, с. 53-54]. Після обговорення голова зібрання губернський предводитель дворянства М. І. Неплоюєв поставив на голосування наступну редакцію постанови: «Земское собрание выражает сожаление о том, что бувший председатель губернской управы Искрицкий, оставив земскую службу раньше истечения срока его уполномочия, не явился в земское собрание для отдания отчета в своїх действиях по должности председателя управы». Зібрання переважною більшістю голосів (56 проти 4) постановило «выразить сожаление, по вышеприведенной редакции» [ 6, с. 56].

Перебуваючи у Гродно, І. Ф. Іскрицький продовжував громадську діяльність на Чернігівщині. Зокрема, указом Сенату від 15 жовтня 1881 р. за № 34069 він був затверджений почесним мировим суддею по Суразькому повіту [13, с. 1]. На засіданні Суразького повітового земського зібрання 17 жовтня 1892 р. він був обраний попечителем народної школи в с. Далисичі [11, с. 167].

Отже, І. Ф. Іскрицький залишив певний слід у громадському житті Чернігівщини, працюючи на посадах голови земської управи та предводителя дворянства Суразького повіту, а також голови Чернігівської губернської земської управи. Потребують подальшого вивчення діяльність І. Ф. Іскрицького на посаді віце-губернатора Гродненської губернії та останні роки його життя.

Джерела та література

1. Веселовский Б.Б. История земства: В 4 т. / Б. Б. Веселовский. - СПб.: Изд-во О.Н.Поповой, 1911. - Т.4. - УІІІ, 696, 104, ХХІХ, [2] с.

2. Губернские и уездные учреждения Черниговской губернии. Памятная книжка на 1878 год. - Чернигов: ГубернскаяТипография, 1878. - 173 с.

3. ДержархівЧернігівської обл., ф. 127, оп. 21, спр.479, 1 арк.

4. Держархів Чернігівської обл., ф. 776, оп. 1. спр. 1, 88 арк.

5. Журналы Черниговского губернского земского собрания очередной сессии 1879 года, состоявшейся в январе 1880 года // ЗСЧГ. - 1880. - № 1-4. - Приложение. - С. 1-176.

6. Журналы Черниговского губернского земского собрания очередной сессии 1880 года, состоявшейся в январе 1881 года. - Чернигов: Земская Типография, 1881. - 678, 214, XIV.

7. Журналы Черниговского очередного губернского земского собрания // ЗСЧГ. - 1878. - № 1-4. - Приложение. - С. 1-515.

8. Искрицкие // Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник / В. Л. Модзалевский. - К., 1910. - Т. II. Е-К. - С. 239-249.

9. Отчет Правления Черниговского Благотворительного Общества за 1879 год // Черниговские губернские ведомости. - 1880. - №3, 20 января. - Часть неофициальная.

10. Российский государственный исторический архив, ф. 1349, оп. 1, д. 1680, лл. 103 об.-110.

11. Свод постановлений Суражского земства по народному образованию / [Составил А. С. Клеппер]. - Чернигов: Типография Губернского Земства, 1895. - 235 с.

12. Ситий І.М. Іскрицькі / І. М. Ситий // Енциклопедія історії України. - К., 2005. - Т. 3. Е-Й. - С. 539.

13. Служебные перемены по Черниговской губернии // Черниговские губернские ведомости. - 1881. - №44, 1 ноября. - Часть официальная.

14. Состав Черниговского губернского земства (1865-1884) // Земский сборник Черниговской губернии (далі - ЗСЧГ). - 1884. - № 4-10. - Приложение. - С. 1-106.

Размещено на Allbest.ru