Українсько-польський конфлікт 1943 р. на Волині у вітчизняних історіографічних інтерпретаціях

This article highlights the main trends and research characteristics in certain aspects of Ukrainian-Polish relations during World War II made by means of modern historiography, including the Volhynian massacre in 1943, which was the culmination of mutual conflicts in the twentieth century and can not be studied without taking into consideration OUN and UPA activity, the tragic confrontation between the UPA and The Home Army. The article describes the organizational and institutional framework of historiographical development of the problem, the increase in documentary source base and the actualization of local historians ' research efforts in this sphere, in particular due to the celebration of the 70th anniversary of the tragic events in Volyn and World War II. Attention is drawn to not clarified points of the topic, including socio-economic aspects of the Ukrainian-Polish conflict, the role of the German and Soviet factors in provoking and fueling conflict, the demographic segment of the subject matter and the quantitative estimate of the Volhynian massacre. Contemporary conceptual and theoretical approaches to the study of topics associated with the use of means of social and cultural history, introduction of microresearches, study of local context using anthropological and prosopographical methods are also characterized in the article.

Key words: historiography, Ukrainian-Polish relations, the Volhynian massacre, the Organization of Ukrainian Nationalists, the Ukrainian Insurgent Army, The Home Army.

Постановка проблеми

Важливим явищем сучасного етапу розвитку вітчизняної історичної науки є виникнення і становлення за останні понад двадцять років такого її окремого і самостійного науково-дослідницького напрямку, як історіографія українсько- польських відносин у роки Другої світової війни. Дослідження цієї теми актуалізується тим, що минула війна, з часу закінчення якої спливає 70 років, стала кульмінаційною подією українсько-польських конфліктів у ХХ столітті, спровокувала криваве збройне протистояння з багатотисячними людськими жертвами, апогей якого пов'язаний з сумнозвісними й трагічними подіями 1943 р. на Волині.

Стан дослідження

За останні роки в Україні склалася потужна історіографічна традиція вивчення історії українсько-польських відносин у ХХ столітті та Волинських подій зокрема, представлена численними науковими розвідками В.В'ятровича [1], Б.Гудя [2], Я.Грицака [3], Я.Дашкевича [4], Л.Зашкільняка [5], І.Ільюшина [6], Я.Ісаєвича [7], О.Лисенка [8], І.Патриляка [9], В.Сергійчука [10], Ю.Сливки [11], В.Трофимовича [12], І.Цепенди [13], Ю.Шаповала [14] та інших українських істориків. Вони зробили великий внесок у дослідження різноманітних аспектів цього питання, його наукове, концептуально- методологічне, історіософське, джерелознавчо-історіографічне й фактологічне осмислення та узагальнення.

Важливу організаційно-інституційну роль в поглибленні досліджень українсько- польських відносин у роки Другої світової війни, з'ясування причин, перебігу й наслідків Волинських подій 1943 р. мали діяльність у 1997-2005 рр. Урядової комісії і робочої групи вчених Інституту історії України НАН України з вивчення діяльності ОУН і УПА, а також робочої групи експертів для проведення додаткових наукових досліджень трагічних подій на Волині, сформованої у 2003 р. при апараті Ради національної безпеки і оборони за дорученням Президента України [15].

Вагомим чинником у становленні та розвитку сучасної вітчизняної історіографії досліджуваної теми стали 11 міжнародних наукових семінарів «У країнсько-польські стосунки в роки Другої світової війни» [16], що відбувалися у 1996-2005 рр. в Україні й Польщі і сприяли зближенню позицій науковців обидвох країн, зокрема, з таких гострих питань, як оцінка Української повстанської армії та Армії Крайової як рівноправних національно- визвольних, державотворчих рухів двох сусідніх народів, ролі СРСР і Німеччини у використанні та підживленні українсько-польської конфронтації, розуміння його передумов і причин. Вони ж окреслили коло дискусійних і неузгоджених питань у вивченні теми, до яких віднесені, зокрема, трактування характеру і мотивів українсько-німецької та польсько- радянської співпраці під час Другої світової війни, оцінка застосованих ОУН(б) і УПА форм і методів боротьби проти поляків на Волині та у Східній Галичині, демографічний вимір Волинської трагедії тощо [6, 15 - 16; 17, 91].

Метою даної статті є визначення основних тенденцій і особливостей вітчизняної історіографії досліджуваної теми на нинішньому етапі її розвитку, перспектив подальшого наукового пошуку, а також окреслення низки найважливіших проблем, що потребують свого вивчення у майбутньому.

Виклад основного матеріалу

Помітною рисою сучасної вітчизняної історіографії українсько-польських відносин в роки Другої світової війни є яскраве прагнення подолати донедавна оборонний характер праць і виступів вітчизняних дослідників, ліквідувати диспропорцію між польською та українською історіографіями цієї теми, надати українському суспільству об'єктивну, науково-вивірену інформацію щодо «Волинської проблеми» [1, 13; 11, 43; 18, 98, 101]. Це зумовило суттєву і помітну активізацію дослідницьких зусиль вітчизняних істориків, актуалізовану й відзначенням 60-річчя і 70-річчя Волинської трагедії у 2003 і 2013 рр., а також проведення низки авторитетних всеукраїнських наукових конференцій [19], появу останнім часом фундаментальних джерельно-документальних [20] і монографічних публікацій з цієї теми, підготовлених, зокрема, В. В'ятровичем [1], В.Гулаєм [21], О.Каліщук [22], І.Патриляком [23] та іншими авторами.

Вітчизняні вчені, фахово досліджуючи проблеми українсько-польського протистояння, намагаються уникати однобічності, спекуляцій, прагнуть зрозуміти увесь комплекс соціально-економічних, політичних, етнічних, територіальних, історичних, мілітарних причин, які викликали загострення українсько-польських відносин в роки Другої світової війни та їх трансформацію і матеріалізацію у Волинську трагедію. Вони загалом погоджуються з тим, що в основі українсько-польського антагонізму воєнної доби перебував територіальний чинник, проблема східних кордонів Польщі, а, отже, доля Східної Галичини та Західної України [11, 47; 18, 112].

Вивчення численних вітчизняних історіографічних джерел переконує, що в питанні про причини й джерела українсько-польського протистояння на Волині сучасні українські історики не погоджуються з їх розглядом виключно у вузьких історичних рамках 1943 року, вважають некоректним і ненауковим вилучення цього епізоду українсько-польської спільної історії із загального контексту подій Другої світової війни і складних відносин між нашими народами впродовж тривалого історичного часу [11, 5; 24, 4]. А відтак в сучасній вітчизняній науковій історіографії домінуючим, на наш погляд, стає підхід до оцінки трагічних подій на Волині як складової частини загального міжнаціонального українсько-польського конфлікту, що стався за часів Другої світової війни на території спільного проживання українців і поляків (Волинь, Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя, Надсяння та Лемківщина) та який із наукової точки зору доречно розглядати комплексно і в контексті всієї попередньої історії українсько-польських відносин [25; 26, 167, 248; 27, 122; 28].

Важливе значення для з'ясування передумов українсько-польського конфлікту часів Другої світової війни та динаміки його розвитку має здійснений українськими вченими аналіз, як уявляється, недооцінених раніше соціальних, аграрно-земельних факторів протистояння, які були не менш вибуховими і напруженими, ніж національний, політичний та релігійний і які надавали українсько-польському протистоянню рис нещадної та особливо жорстокої селянської війни [2; 15, 26; 29, 127 - 128; 30, 253; 31, 16; 32, 38].

В сучасній вітчизняній історіографії при аналізі й оцінці Волинських подій вперше розкривається негативний вплив німецького і радянського чинників, які за оцінками дослідника цієї теми В. Трофимовича, підступно використовували міжнаціональний українсько-польський конфлікт з метою забезпечення свого панування на окупованих територіях й придушення українського та польського національно-визвольних рухів, реалізовуючи класичне гасло «розділяй і володарюй» [33, 258; 34, 204]. Водночас В. Трофимович слушно застерігає від пояснення причин українсько-польського протистояння лише втручанням третьої сторони, вважає конфлікт неминучим з огляду на радикальну антипольську позицію ОУН і крайню антиукраїнську позицію польського підпілля та покладає значну вину за жертви антагонізму на їх провідників, які виявилися нездатними своєчасно подолати цей конфлікт, до кінця не розібралися у провокаційних і віроломних цілях радянської та німецької сторін [34, 204; 35, 390, 391].

Дослідження українсько-польських відносин періоду Другої світової війни супроводжується й обговоренням дражливого питання про те, хто несе відповідальність за Волинську трагедію та є її винуватцем.

У сучасній вітчизняній історіографії прослідковуються умовно дві крайні позиції, одна з яких вважає винуватцями цієї трагедії насамперед польську сторону і пов'язує її виникнення з міжвоєнною політикою польських урядів, а у період війни - з діяльністю Армії Крайової, співробітництвом польського підпілля з німцями та радянськими партизанами. Інший погляд репрезентований тими авторами, хто основну вину покладає на українців, на УПА, вважаючи насильницьке усунення поляків з Волині трагічною помилкою [11, 44]. Однак уважний історіографічний аналіз сучасних наукових досліджень проблеми, на наш погляд, переконує, що їхнім лейтмотивом є твердження про безперспективність пошуків «головного винуватця» або «зачинщика» взаємного винищення та необхідність зосередження зусиль на глибинному вивченні соціального, економічного, етнополітичного підґрунтя конфлікту [1, 195; 36, 408; 37, 200].

У сучасній українській історичній науці жваво обговорюється питання про результати та доцільність українсько-польського протистояння в роки Другої світової війни на Волині. Погоджуємося із зробленими в науковій літературі висновками про те, що українсько- польський територіальний конфлікт був радикальним чином вирішений керівниками країн антигітлерівської коаліції під тиском Й.Сталіна, який встановив не тільки кордон за «лінією Керзона», а й контроль над післявоєнною Польщею, що було типовим прикладом політики «доконаних фактів» [36, 417; 37, 193; 38, 80]. Під цим кутом зору численні людські жертви, спричинені польсько-українською боротьбою, нині видаються даремними, самі Волинські події - безглуздими, дії обидвох сторін українсько-польського протистояння - фатально помилковими, а конфлікт сам по собі викликає осуд [32, 45, 46; 39, 94, 107; 40, 104; 41, 67].

Складним і проблемним аспектом досліджуваної теми залишається її демографічна складова, питання кількісної оцінки жертв українсько-польського протистояння. Сучасний стан досліджень не дозволяє конкретно визначити кількість втрат конфлікту на Волині, а наведені істориками України і Польщі різноманітні, часто політизовані та суб'єктивні дані про людські втрати сьогодні не можна вважати повними і остаточними, достеменно доведеними та підтвердженими [14, 314; 42, 439]. Кількість жертв і досі залишається предметом запеклих дискусій серед істориків, проте вони однозначно сходяться на тому, що йдеться про десятки тисяч загиблих з обох боків [1, 28].

Сучасна вітчизняна історіографія досліджуваної теми відзначається низкою принципових теоретико-методологічних особливостей і підходів, зокрема, використанням методів не тільки політичної, мілітарної, а й соціальної і культурної історії; впровадженням мікродосліджень, вивченням локального контексту на рівні автономного дослідження, що є свідченням поступового долання українськими істориками радянсько-комуністичної історіографічної спадщини. За оцінками Я.Грицака, вітчизняна наукова дискусія довкола Волинських подій 1943 р. стала важливим українським прецедентом і першою з часів падіння комунізму ґрунтовною і відвертою дискусією в Україні на тему історичного минулого [43, 132]. На думку О.Лисенка, генеральною методологічною лінією для висвітлення досліджуваних питань є широкий історичний контекст, відмова від комплексу провини однієї із сторін [44, 14]. Очевидним вважається і той факт, що відповідальність за розв'язання збройного конфлікту на Волині несуть обидві сторони (і польська, і українська), які почасти виступали об'єктом «брудної гри» воюючих держав, зокрема Німеччини та СРСР [45, 17].

На порядок денний у вивченні Волинських подій поступово висуваються морально- етичні, загальнолюдські цінності, гуманістично-антропологічний, просопографічний підходи і критерії історичного дослідження, до яких звертаються українські історики, аби розкрити людський вимір тієї трагічної епохи, пояснити мотивацію вчинків безпосередніх учасників українсько-польського збройного протистояння. За словами О.Лисенка, це свідчить про появу цілком іншого методологічного дискурсу у вивченні складної і суперечливої проблематики Волинських подій, про пошук повного і об'ємного їх тлумачення і розуміння [8, 8].

Досягненню цієї мети сприятиме і введення до наукового обігу нових, донедавна недоступних архівних джерельних комплексів, удосконалення методики їх аналізу, врахування специфіки документів і контексту їх створення [32, 11]. У даному сенсі слід вітати публікацію 2011 р. упорядкованого В. В'ятровичем фундаментального двотомного документального збірника «Польсько-українські стосунки в 1942-1947 рр. у документах ОУН та УПА» [20], який містить близько півтисячі унікальних документів, зокрема з Галузевого державного архіву Служби безпеки України, - інформаційних оглядів, звітів організаційних ланок, інструкцій ОУН, наказів УПА, протоколів допитів підслідних Службою безпеки ОУН, пропагандистських матеріалів, підпільних видань, більшість з яких вперше потрапила до наукового обігу. В цьому зв'язку не можна не погодитись зі слушною думкою В.В'ятровича про тісну пов'язаність проблеми оцінки Волинських подій з виробленням в українському суспільстві об'єктивного бачення діяльності ОУН і УПА, визнанням їх боротьби національно- визвольною, спрямованою на побудову незалежної Української держави [1, 24; 46, 17].

До проблем, які потребують подальших ретельних наукових розвідок слід, зокрема, віднести порівняльні дослідження українського і польського рухів Опору та їх ідеологій, розбіжності й конфлікти в середовищі керівництва ОУН(б) і УПА, серед яких не було єдиної думки стосовно Волинських подій; роль і місце Української греко-католицької церкви у перебігу українсько-польських відносин та залагодженні конфлікту між українцями і поляками, демографічні аспекти Волинської трагедії й втрати українського і польського населення та низку інших.

Висновки

Таким чином, завдяки численним дослідженням сучасних українських вчених поступово починає зникати ще одна «біла пляма» вітчизняної історичної науки, пов'язана з трагічними подіями 1943 р. на Волині. Українські історики стали активними учасниками відвертого і непростого діалогу про важкі питання українсько-польських відносин періоду Другої світової війни, не ухиляючись від дражливих питань, визнаючи частину відповідальності української сторони за кривавий міжнаціональний конфлікт [47, 93]. Це свідчить про виникнення і становлення в новій пострадянській і посткомуністичній українській історіографії як її найважливішого нового явища ревізіоністської течії, представники якої прагнуть відповісти на виклики сучасної світової історіографії і подати нову версію української історії. Для цього вони здійснюють, зокрема, нелегкі й небезболісні спроби спокійнішого та об'єктивнішого трактування історії українсько-польських відносин і Волинських подій 1943 р. зокрема [43, 130], відмовляються від описовості та пропонують оригінальні аналітичні праці, підготовлені в напрямі сучасних наукових дискурсів історичної науки і постмодерністських викликів [22, 94].

Список використаної літератури

1. В'ятрович В. М. Друга польсько-українська війна 1942-1947 / В. М. В'ятрович. К.: Вид. дім «Києво- Могилянська академія», 2011. 288 с.

2. Гудь Богдан. Загибель Аркадії. Етносоціальні аспекти українсько-польських конфліктів ХІХ - першої половини ХХ століття / Богдан Гудь. Львів, 2006. 448 с.

3. Грицак Ярослав. Наше і дуже наше горе / Ярослав Грицак // Критика. 2003. Число 69-70. С. 14.

4. Дашкевич Я. Волинь у політичних іграх у 40-х рр. ХХ ст. / Я. Дашкевич // Розбудова держави. 2003. № 5 - 8. С. 11-15.

5. Зашкільняк Л. Українсько-польські стосунки у ХХ ст.: історіографічні аспекти / Л. Зашкільняк // Україна у Другій світовій війні: українсько-польські взаємини. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2005. С. 3 - 22.

6. Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.) / І. Ільюшин. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 399 с.

7. Ісаєвич Я. 1943 рік у пам'яті українців і поляків / Я. Ісаєвич // Війни і мир, або «Українці - поляки: брати / вороги, сусіди...» - К.: Українська прес-група, 2004. С. 292 - 298.

8. Лисенко О. Друга світова війна як предмет наукових досліджень та феномен історичної пам'яті / О. Лисенко // Укр. іст. журн. 2004. № 5 - С. 3 - 16.

9. Патриляк І. Перемога або смерть: український визвольний рух у 1939-1960 рр. / І. Патриляк. Львів: Часопис, 2012. 509 с.

10. Сергійчук В. Польсько-українське протистояння на Волині в роки Другої світової війни: причини, перебіг і наслідки / В. Сергійчук // У пошуках правди: Збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції «Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг, наслідки» (Луцьк, 20-23 травня 2003 р.) - Луцьк: Вежа, 2003. С. 162 - 191.

11. Сливка Ю. Українсько-польське протистояння періоду Другої світової війни: витоки і наслідки / Ю. Сливка. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2003. 50 с.

12. Трофимович В. Роль Німеччини та СРСР в українсько-польському конфлікті 1935-1945 рр. / В. Трофимович // Ї: незалежний культурологічний часопис. Ч. 28: Волинь 1943. Боротьба за землю. Львів, 2003. С.118 - 146.

13. Цепенда І.Є. Українсько-польські відносини 40-50-х років ХХ століття: етнополітичний аналіз / І.Є. Цепенда. К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2009. 387 с.

14. Шаповал Ю. Потенціал взаєморозуміння та історичний простір ненависті. Роздуми над нововіднайденими документами про польсько-українські взаємини під час Другої світової війни / Ю. Шаповал // Війни і мир, або «Українці - поляки: брати / вороги, сусіди.» - К.: Українська прес-група, 2004. С. 298 - 315.

15. Гошовська В. Трагедія Волині: погляд через 60 років / В. Гошовська, С. Сьомін, В. Смолянюк. К., 2003. 164 с.; Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. К.: Наукова думка, 2005. 53 с.

16. Україна - Польща: важкі питання: Матеріали наукових семінарів істориків «Українсько-польські відносини під час Другої світової війни». Варшава, 1998-2001. Т. 1-2. 245 с.; Т. 3. 267 с.; Т. 4. 348 с.; Т. 5. 359 с.; Луцьк, 2004. Т. 9. 496 с.; Варшава, 2006. Т. 10. 370 с.; Луцьк, 2009. Т. 7. 300 с.; Т. 8. 342 с.

17. Ільюшин І. ОУН - УПА і українське питання в роки Другої світової війни (в світі польських документів) / І. Ільюшин. К.: Інститут історії України НАН України, 2000. 198 с.

18. Литвин В. Тисяча років сусідства і взаємодії / В. Литвин. К., 2002. 134 с.

19. Волинська трагедія: через історію до порозуміння: матеріали Всеукраїнської наукової конференції, м. Луцьк, 19-20 червня 2013 року. Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2013. 232 с.

20. Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН і УПА: У 2-х т. / Відп. ред. та упоряд. В. В'ятрович. Львів, 2011. 1368 с.

21. Гулай В. В. Міжетнічна комунікація в Західній Україні у роки Другої світової війни / В. В. Гулай. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. 460 с.

22. Каліщук О. Українсько-польське протистояння на Волині та в Галичині у роки Другої світової війни: науковий і суспільний дискурси / О. М. Каліщук. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2013. 510 с.

23. Патриляк І. К. «Встань і борись! Слухай і вір...»: українське націоналістичне підпілля та повстанський рух (1939 - 1960 рр.) / І. К. Патриляк. Львів: Часопис, 2012. 592 с.

24. Ісаєвич Я. З хроніки трагічного протистояння. Замість передмови / Я. Ісаєвич // Царук Я. Трагедія волинських сіл 1943-1944 рр. Українські і польські жертви збройного протистояння. Володимир-Волинський район. Львів, 2003. С. 3 - 26.

25. Ільюшин І. Антипольський фронт у бойовій діяльності ОУН і УПА (1939-1945 рр.) / І. Ільюшин // Укр. іст. журн. 2002. № 3. С. 94 - 104.

26. Ільюшин І. Волинська трагедія 1943-1944 рр. / І. Ільюшин. К.: Інститут історії України НАН України, 2003. 250 с.

27. Ільюшин І. До питання про волинську трагедію в 1943-1944 рр. / І. Ільюшин // Укр. іст. журн. 2003. № 3. С. 115 - 123.

28. Ільюшин І. Національно-визвольні прагнення українських та польських самостійницьких сил за часів Другої світової війни / І. Ільюшин // Укр. іст. журн. 2003. № 1. С. 82 - 96.

29. Киричук Ю. Український національний рух 40-50-х років ХХ століття: ідеологія та практика / Ю. Киричук. Львів: Добра справа, 2003. 464 с.

30. Литвин В. Україна в Другій світовій війні (1939 - 1945) / В. Литвин. К.: Лі-Терра, 2004. 464 с.

31. Ісаєвич Я. Основні проблеми українсько-польських відносин у ХХ ст.. / Я. Ісаєвич // У пошуках правди: Збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції «Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг, наслідки» (Луцьк, 20-23 травня 2003 р.) - Луцьк: Вежа, 2003. С. 5 - 21.

32. Ісаєвич Я. Холмсько-волинська трагедія, її передумови, перебіг, наслідки / Я. Ісаєвич // Волинь і Холмщина 1938-1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2003. С. 3 - 58.

33. Трофимович В. Деякі аспекти українсько-польських відносин у роки Другої світової війни / В. Трофимович // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. Острог: Національний університет «Острозька академія», 2003. Вип. 3. С. 250 - 262.

34. Трофимович В. Роль Німеччини і СРСР в українсько-польському конфлікті 1939-1945 рр. / В. Трофимович // Україна - Польща: важкі питання. Т. 5: Матеріали V міжнародного наукового семінару істориків «Українсько- польські відносини під час Другої світової війни». Луцьк, 27-29 квітня 1999 року. Варшава: Тирса, 2001. С. 181 - 207.

35. Трофимович В. Третя сила українсько-польського конфлікту. 1941-1945 роки / В. Трофимович // У пошуках правди: Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції «Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг і наслідки» (Луцьк, 20-23 травня 2003 р.) - Луцьк: Вежа, 2003. С. 375 - 392.

36. Зашкільняк Л. Позиція польського еміграційного уряду щодо польсько-українського конфлікту на Волині в 1942-1943 рр. / Л. Зашкільняк // У пошуках правди: Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції «Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг і наслідки» (Луцьк, 20-23 травня 2003 р.) - Луцьк: Вежа, 2003. С. 406 - 422.

37. Зашкільняк Л. Українське питання в політиці польського еміграційного уряду і підпілля в 1939-1945 роках / Л. Зашкільняк // Волинь і Холмщина 1938-1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2003. С. 161 - 202.

38. Зашкільняк Л. Україна і Польща у ХХ столітті: між конфронтацією і союзом / Л. Зашкільняк // Міжнародний науковий конгрес «Українська історична наука на порозі ХХІ століття» (Чернівці, 16-18 травня 2000 р.) Доповіді і повідомлення. Чернівці: Рута, 2001. Т. 1. С. 63 - 74.

39. Косик В. Польсько-українська трагедія під час Другої світової війни (1942-1944) / В. Косик // Український визвольний рух. Львів: Видавництво «Мс», 2003. Зошит 2: Українсько-польський конфлікт під час Другої світової війни. С. 94 - 107.

40. Грицак Я. Тези до дискусії про УПА / Я. Грицак // Страсті за націоналізмом. Історичні есеї. К.: Критика, 2004. С. 90 - 113.

41. Дашкевич Я. Для кого дорога до нікуди? Про польсько-українські відносини в минулому та сучасному / Я. Дашкевич // Україна. Наука і культура. К., 1993. Вип. 26-27. С. 53 - 73.

42. Протоколи узгоджень і розбіжностей між українськими і польськими істориками, підписані на ІХ - Х міжнародних наукових семінарах (Варшава, 6-10 листопада 2001 р.) // Україна - Польща: важкі питання. Т. 9: Матеріали ІХ і Х міжнародних наукових семінарів «Українсько-польські відносини під час Другої світової війни». Варшава, 6-10 листопада 2001 р. Луцьк: Терен, 2004. С. 437 - 447.

43. Грицак Я. Тяжке примирення / Я. Грицак // Страсті за націоналізмом. Історичні есеї. К.: Критика, 2004. С. 126 - 137.

44. Лисенко О. Деякі методологічні аспекти дослідження національної політики сталінського й гітлерівського режимів у період Другої світової війни / О. Лисенко // Друга світова війна і доля народів України: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. К.: Сфера, 2005. С. 11 - 17.

45. Стародубець Г. М. Українське повстанське запілля (друга пол. 1943 - поч. 1946 років) / Г. М. Стародубець. Тернопіль: Підручники і посібники, 2006.527 с.

46. В'ятрович В. Вибачення за..? / В. В'ятрович // Розбудова держави. 2003. № 5-8. С. 16-20.

47. Ільюшин І. Армія Крайова й українсько-польське протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. в світлі вітчизняної та зарубіжної історіографії / І.Ільюшин // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. К.: Інститут історії України НАН України, 2002. Вип. 6. С.90 - 101.

Размещено на Allbest.ru