Скільки ж було запорозьких січей за всю історію українського козацтва?

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Скільки ж було запорозьких січей за всю історію українського козацтва?

І.С. Стороженко, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Анотація

Доведено, що за всю історію існування українського козацтва на Низу Дніпра було лише три Запорозькі Січі: Базавлуцька (1590-1638), Чортомлицька (1652-1638) та Підпільненська, або Нова (1734-1775), у той час як Хортицька, Томаківська та Микитинська Січі були лише форпостами.

Ключові слова: Запорозька Січ, державницьке утворення, прикордонне формування, форпости.

Аннотация

Доказано, что за всю историю существования украинского казачества на Низу Днепра было всего три Запорожские Сечи: Базавлуцкая (1590-1638), Чортомлицкая (1652-1638) и Подпильненская, или Новая (1734-1775), в то время как Хортицкая, Томаковская и Никитинская Сечи были лишь форпостами.

Ключевые слова: Запорожская Сечь, государственное образование, приграничное формирование, форпосты.

Розглядаючи історію Запорозької Січі, відомий український історик і державний діяч М. Василенко у 1916 р. зазначав: «... історіографія все ж таки не вирішила до цих пір задовільно питання про те, коли і за яких умов виникла Запорозька Січ? Унаслідок обмеженої джерельної бази це питання до цих пір є спірним» [3, с. 194]. А дослідник останньої - Підпільненської Січі М. Слабченко у 1927 р. писав: «Про Запорожжя взагалі й Січ зокрема понаписувано гори більших і менших книг, статтів, заміток. Опубліковано й чимало різних документів. Але що по суті являло собою Запорожжя, яка природа його, які стадії розвитку проходило воно, було воно своєрідний унікум, а чи явище, що належало до певного соціального типу - і досі в повній мірі не висвітлено. Для того, хто вперше береться до студій над Запорожжям, фактично не розв'язано ані одного питання» [8, с. 203].

З того часу історіографічна ситуація майже не змінилася, насамперед через обмежену джерельну базу та складність самої проблеми. Однак, досліджуючи історію воєнного мистецтва часів Б. Хмельницького, оминути проблему походження і функціонування Запорозької Січі було неможливо [10, с. 3-320]. В результаті було встановлено, що після знищення польською армією в 1638 р. Базавлуцької Січі, ця структура більше не відновлювалася впродовж чотирнадцяти років. Отож, думка про те, що в цей час (1638-1652) існувала Микитинська Січ, виявилася помилковою. Аналіз джерел показав, що Б. Хмельницький у 1652 р. за власним проектом відновив Запорозьку Січ, яка отримала назву Чортомлицької. Це стало результатом досить серйозних змін як в козацькій державі, так і поза її межами. Дослідження цих змін дозволило з'ясувати причини відродження Б. Хмельницьким Запорозької Січі та реконструювати її організаційну структуру в контексті еволюції українського козацтва кінця XV - середини XVII ст. «Універсальним ключем», який допоміг би з'ясувати сутність і стадії становлення козацтва в цілому та Запорозької Січі зокрема, може стати дослідження ґенези та розвитку січових організаційних структур.

Обґрунтованість такого підходу спирається на уявлення про те, що, по-перше, сама структура будь-якого природного об'єкта є джерелом передачі інформації про його сутність [4, с. 17]. По-друге, і природа, і Всесвіт, і соціальна практика мислиться як такі, що мають системний характер [6, с. 5-19], унаслідок чого функція реалізується через структуру об'єкта [5, с. 159-162]. По-третє, інформація щодо сутності будь-якого об'єкта виявляється на функціональному рівні, тобто за умов взаємодії його з навколишнім світом [7, с. 27-30]. Отже, однією з причин неповноти наших знань про Запорозьку Січ є відсутність повної інформації про ґенезу та еволюцію її організаційної структури в діалектичній єдності з іншими структурами.

Для реалізації таких підходів був застосований історико-системний метод, який налаштовує оптику розгляду організаційної структури Січі в контексті ієрархії систем, що її оточують і з нею взаємодіють. Зокрема, вищою системою в цій ієрархії є Великий Степовий Кордон України (далі - Великий Кордон), який був органічним простором виникнення козацтва та розвитку його організаційних структур. Нижчими системами тут виступають первинні організаційні структури самого козацтва та Січі, а навколишнім політико-правовим середовищем - Річ Посполита. Проведення структурно-функціонального аналізу цієї ієрархії систем дозволило мінімізувати прогалини в джерельній базі і визначити організаційну структуру: а) козацтва до утворення першої Січі; б) першої Запорозької Січі; в) Чортомлицької Січі, відродженої Б. Хмельницьким.

Поєднання «універсального ключа» з історико-системним методом надало можливість отримати відповіді на питання щодо часу та умов виникнення українського козацтва, стадій його розвитку; щодо обставин формування організаційних структур першої Запорозької (Базавлуцької) Січі, знищеної польською армією у 1638 р. Окрім того, було виявлено причини відсутності військової організації запорожців упродовж 1638-1652 рр., а також з'ясовано, на яку Січ спирався Б. Хмельницький, готуючи повстання проти польської влади.

Варто зазначити, що в процесі дослідження плідною виявилася рицарська (військова) гіпотеза утворення Запорозької Січі наприкінці XVI ст. як альтернатива існуючій в українській історіографії уходницько-промисловій (господарській) гіпотезі [11, с. 166-196], а також гіпотеза щодо ґенези та еволюції етнічних структур українського козацтва кінця XV - середини XVII ст. в аспекті етногенезу. Зокрема, було з'ясовано, що козацтво виникло як субетнос, тобто як складова частина українського етносу та його домінанта [Там само, с. 333-387].

Необхідно підкреслити, що становлення першої Запорозької Січі відбулося на засадах суспільного саморозвитку. Результатом цього, по-перше, було утворення козацького субетносу, по-друге, Базавлуцька Запорозька Січ стала першим українським державницьким організмом після часів Київської Русі, по-третє, організаційна структура цієї Січі стала еталоном для усіх наступних структур українського козацтва.

На ґенезу козацтва та утворення першої Базавлуцької Січі вплинула низка факторів, зокрема саме існування Великого Кордону з його небезпечними умовами через напади кримських татар з кінця XV ст.; вісім кошів січей-форпостів (з 1585 р.) на островах Великого Лугу від кожного прикордонного замку, в яких мешкали козаки; козацьке військо з упорядкованою структурою, формування якого завершилося протягом 1587-1590 рр.; юридичний акт - дозвіл на утворення автономної структури на Низу Дніпра під сюзеренітетом польського короля; високий рівень розвитку шляхів сполучення та поштового зв'язку між кошами острівних січей Великого Лугу та волостю; козацька рицарська корпоративна ідеологія, відповідно до якого козацька спільнота ухвалювала рішення не за «згодою більшості», а за «загальною згодою», коли незгодних могли ліквідувати фізично (іншими словами, почуття найвищої спільності «ми» мусило абсолютно придушувати кожне конкретне «я», бо тільки за таких умов забезпечувалася колективна захищеність у небезпечних умовах воєнного промислу).

Утворившись у 1590 р. на Низу Дніпра на островах Великого Лугу, перша Базавлуцька Січ з часом перенесла свою організаційну структуру на волость (південну Київщину та Брацлавщину), унаслідок чого мала два центри управління, розташовані на Дніпровській транспортній магістралі: на острові Базавлук (у теплу пору року) і на волості (в м. Канів). Організаційно ця Січ складалася з восьми кошів острівних січей у Великому Лузі та восьми територіальних кошів, поділених на територіальні сотні й десятки, на волості з центрами управління на базі прикордонних замків: Білоцерківського, Брацлавського, Канівського, Корсунського, Миргородського, Переяславського, Черкаського та Чигиринського [11, с. 198-278]. Після знищення цієї Січі 1638 р. реєстровці захопили острівні коші, перетворивши їх на полкові січі. Зокрема, на півострові Микитин Ріг розташовувалася січ Канівського полку реєстрових козаків. На базі цієї січі й було облаштовано урядовий форпост, в якому реєстрові полки протягом 1638-1648 рр. виконували залогову службу за графіком змінного чергування [2, с. 14, 15]. На острові Томаківка розташовувалася полкова січ Черкаського реєстрового козацького полку, на яку й спирався Б. Хмельницький, готуючи повстання проти польської влади (осінь-весна 1647-1648 рр.) [1, с. 30, 31].

Головною причиною відродження Б. Хмельницьким у 1652 р. Запорозької Січі було його прагнення позбавити свою державу від зайвого пасіонарного покозаченого елемента, який створював кризову ситуацію в суспільстві. Організаційна структура Чортомлицької Січі складалася із п'яти паланок та 40 куренів (два курені зникли на зламі XVII-XVIII ст.) [11, с. 279333]. Відроджена Січ відрізнялася від попередньої - Базавлуцької, по-перше, Усі Зпорозькі Січі були створені з дозволу влади, а також знищені за її рішенням. Зокрема, Базавлуцька - утворена в 1590 р. за підтримки короля Сигізмунда III та вищеназваної постанови польського сейму «Порядок щодо низовців і України» від 19.04.1590 р., а знищена в 1638 р. за підтримки короля Владислава IV та постанови польського сейму «Ординація війська запорозького реєстрового» (березень 1638 р.). Чортомлицька - утворена в 1652 р. за універсалом Б. Хмельницького, а знищена в 1709 р. за рішенням російського царя Петра I. Підпільненська або Нова - утворена в 1734 р. з дозволу російської цариці Анни Іоанівни, а знищена в 1775 р. за рішенням російської цариці Катерини II (Маніфест від 14.08.1775 р.). організаційною структурою, по-друге, місцем проживання козаків. У Чортомлицькій Січі козаки постійно проживали на Низу Дніпра, тоді як у Базавлуцькій вони мешкали на волості, у своїх прикордонних замках та їхніх околицях. Козаки тут мали ґрунти та сім'ї, а Низ Дніпра використовували сезонно як військову базу. Базавлуцька Січ не мала паланок і куренів.

Оскільки остання - Підпільненська (Нова) Запорозька Січ була спадкоємницею Чортомлицької, то вона успадкувала й її організаційну структуру. Отже, Запорозька Січ, про яку ми знаємо сьогодні з підручників, - це творіння рук і розуму Б. Хмельницького.

Підсумовуючи, зазначимо, що від кінця XVI ст. й до останньої третини XVIII ст. на Запорожжі, у Великому Лузі було лише три Запорозькі Січі: у 1590-1638 рр. Базавлуцька («Найстаріша», «Баторієва»), у 1652-1709 рр. - Чортомлицька («Стара», «Богданова») та в 1734-1775 рр. Підпільненська, або «Нова». Хортицька, Томаківська та Микитинська Січі були лише форпостами. Зазначимо, з усіх трьох Запорозьких Січей тільки перша (Базавлуцька) є українським державницьким утворенням, а інші дві: Чотомлицька і Підпільненська - українськими військовими прикордонними формуваннями з деякими рисами анклавів Анклав, енклав (франц. enclave, від лат. іпсіауо-зачиняю на ключ) - територія або частина території держави, повністю оточена територією іншої держави [9, с. 64]. Влада Чотомлицької Січі поширювалася на комунікації Запорожжя, які були визначені Б. Хмельницьким. Свій протекторат над Січчю він здійснював через одного з своїх генеральних осавулів. Упродовж 1663-1709 рр. Січ перебувала під протекторатом російської держави, який реалізовувався через куратора Січі - гетьмана Лівобережної України. Протекторат Російської імперії щодо Підпільненської Січі також здійснювався через кураторів - Правління гетьманського уряду (17341750 рр.); гетьмана Лівобережної України К. Розумовського (1750-1764 рр.); Малоросійську колегію (1764-1775 рр.). Для здійснення контролю за діяльністю Січі в межах її фортеці в окремому ретраншименті дислокувався російський підрозділ.

Торкаючись формувань українського козацтва за межами Наддніпрянщини та Запорожжя, зазначимо, що Кам'янська, Олешківська та Задунайська Січі, а також козацтво Слобідської України та Кубані були українськими військовими прикордонними анклавами відповідно Кримського ханства, Туреччини та Росії.

запорозький січ козацтво хмельницький

1. Документи Богдана Хмельницького 1648-1657 рр. / упоряд. І. Крип'якевич, І. Бутич. - К., 1961.

2. Документы об освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг. / А.З. Барабой, И.Л. Бутич, А.Н. Катренко, Е. С. Компан. - К., 1965.

3. Василенко Н.П. Очерки по истории Западной Руси и Украины / Н.П. Василенко. - К., 1916.

4. Карвалью Родригеш Ф. Новые технологии, будущее империй и четыре всадника Апокалипсиса / Ф. Карвалью Родригеш; пер. с португ. В. Якунина. - М., 1996.

5. Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования / И.Д. Ковальченко. - М., 1987.

6. Перегудов Ф.И. Введение в системный анализ / Ф.И. Перегудов, Ф.П. Тарасенко. - М., 1989.

7. Святець Ю.А. Кліометрика: У 2 ч. - Ч. 1. Інформаційні технології та інструменти: підручник для іст. ф-тів вищ. навч. закл. / Ю.А. Святець, П.К. Доорн. - Д., 1998.

8. Слабченко М. Соціально-правова організація Січі Запорозької / М. Слабченко // Праці комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. - К., 1927. - Вип. 3.

9. Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. - К., 1977.

10. Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII ст. Книга перша: Воєнні дії 1648-1652 рр.: наукове видання / І.С. Стороженко. - Д., 1996.

11. Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI - середини XVII століть. Книга 2: Генезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі: Наукове видання / І.С. Стороженко / передм. Ю.А. Святця; Відп. ред. В.А. Смолій. - Дніпродзержинськ, 2007.

Размещено на Allbest.ru