Формування інституційного рівня державного регулювання міжнаціональних відносин в Україні (1991-2011 рр.)
Основні етапи становлення системи управління етнонаціональними питаннями в Україні протягом 1991-2011 рр. Аналіз процесу формування мережі державних виконавчих інститутів вітчизняної етнополітики та відповідних дорадчо-консультативних органів влади.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.04.2019 |
| Размер файла | 23,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Формування інституційного рівня державного регулювання міжнаціональних відносин в Україні (1991-2011 рр.)
Лариса Грицик
Анотація
Досліджуються основні етапи становлення системи управління етнонаціональними питаннями в Україні протягом 1991-2011 рр. Розглядається процес формування мережі державних виконавчих інститутів вітчизняної етнополітики та відповідних дорадчо-консультативних органів та структур регіональної влади, діяльність яких спрямована на дослідження та вивчення всього спектру проблем громадського життя етнічних спільнот і підготовку на цій основі конкретних пропозицій для вироблення відповідних управлінських рішень як на місцевому, так і на всеукраїнському рівнях.
Ключові слова: етнонаціональна політика, державне управління, інституційна система етнополітичного менеджменту.
Аннотация
Исследуются основные этапы становления системы управления этнонациональными вопросами в Украине в течении 1991-2011 гг. Рассматривается процесс формирования сети государственных исполнительных институтов отечественной этнополитики и соответствующих совещательно-консультативных органов и структур региональной власти, деятельность которых направлена на исследование и изучение всего спектра проблем общественной жизни этнических сообществ и подготовку на этой основе конкретных предложений для выработки соответствующих управленческих решений как на местном, так и на всеукраинском уровнях.
Ключевые слова: этнонациональная политика, государственное управление, институциональная система этнополитического менеджмента.
Annotation
For 20 years of Ukrainian independence was established fairly clear ethno-political network management, which includes, in addition to the regulatory system to protect the rights of ethnic communities, public authorities, to ensure the implementation of state ethnic policy based on ensuring the proper autonomy of each entity in the scope. This article examines the main stages of development of ethno-national governance issues in Ukraine for 1991-2011 years. The process of formation of an institutional network implementation of national ethnic policy, relevant authorities and specialized structural units, functional and organizational assignment data subjects of state ethnic policy. Deals with the strategic level of national ethnic policy, legal and regulatory component which provides Parliamentary Committees Ukraine. We describe the establishment of the executive institutions and related advisory and consultative bodies, which are aimed at research and study the whole range of problems of social life of ethnic communities to maintain social harmony in society, harmonization of interethnic relations and the preparation of the basis of specific proposals for the development of appropriate management decisions as to local and at the national level. Examined the reorganization and change the status of the central executive body responsible for the implementation of ethno-political management, which led to the liquidation of its dispersal functions between the different departments. Characterized the institutional expression of organizational and methodological support the operation of the state language in all spheres of public life, the use and protection of minority languages. Opportunities for centralization of the state migration policy and adequate response to the challenges of migration, ensuring efficient coordination illustrates the process of creating a single migration authority. Within a single functional-structural dependency in managing domestic ethnopolitical processes highlights its regional level. Attention is paid to ethno-cultural aspect of international relations associated with the activities of intergovernmental and interdepartamental commissions as a mechanism for international cooperation of Ukraine in the sphere of rights and needs of foreign Ukrainians.
Keywords: ethnic politics, governance, institutional system of ethno-political management.
Одним із ключових механізмів формування та реалізації етнонаціональної політики України є система органів державного управління міжнаціональними відносинами, які на основі застосування існуючої законодавчої бази і міжнародних стандартів забезпечують регулювання взаємодії держави та етнічних груп, що проживають на її території.
Процес формування управлінського аспекту етнополітичного менеджменту України протягом 1991-2011 рр. позначений постійними трансформаціями та структурно-функціональними змінами.
«Опікування етнонаціональними процесами віднесено в Україні до офіційних функцій державної влади навіть раніше, ніж була проголошена незалежність. Початком такого підходу слід вважати ухвалення 22 лютого 1991 р. Президією Верховної Ради УРСР Постанови «Про стан роботи органів державного управління по створенню умов для розвитку культур національних меншин України» (за інформацією Комісії Верховної Ради з питань культури та духовного відродження). Комісія рекомендувала утворити у системі республіканського управління Державний комітет УРСР у справах національностей та підготувати проект Закону Української РСР «Про національні меншини в Україні», доручивши Раді Міністрів УРСР розробити його в першому півріччі 1991 р.» [4].
Із здобуттям незалежності відбулося утвердження Української держави як головного інституту етнонаціональної політики. Прикметною особливістю для інституційної мережі вітчизняної етнополітики є пріоритетність у даній галузі органів основних гілок влади.
Стратегічний рівень державної етнонаціональної політики, в тому числі її нормативно-правову складову, представляє Верховна Рада України. «У 1994 р. у Верховній Раді було створено Комісію з прав людини, національних меншин і національних стосунків, на чолі якої став В. Буткевич. А після третіх парламентських виборів у незалежній Україні у 1998 р. був скликаний Комітет у справах суверенітету та міжреспубліканської і міжнаціональної співпраці, головою якого було обрано Г Удовенка [8]. Здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі належить інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [5]. Його зусилля доповнюють існуючі засоби захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, не відміняють їх і не тягнуть за собою перегляд компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод [6]. З 2007 р. у складі парламенту України активно працює профільний Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин [13].
9 липня 1991 р. при Кабінеті Міністрів було утворено Комітет у справах національностей як центральний орган виконавчої влади незалежної України, на який покладалися етнополітичні функції. Одночасно до його компетенції віднесено й ініціативну функцію висунення пропозицій щодо формування цілей і правових засад державної етнонаціональної політики. Реалізуючи положення Закону України «Про національні меншини України», на базі Комітету у справах національностей було утворено Міністерство України у справах національностей та міграції, яке стало центральним органом у здійсненні державної політики у сфері національних відносин та міграції населення [11]. 25 липня 1994 р. Президент видав Указ про створення Міністерства України у справах національностей, міграції та культів [25]. У ході реорганізації було розширено межі компетенції даного інституту, але не змінено визначених попередньому міністерству напрямів діяльності. У грудні 1995 р. утворено Міністерство у справах національностей та міграції [30]. Виключення поставлених перед цією структурою завдань стосувалися релігійно-культових проблем, оскільки створювався окремий Державний Комітет України у справах релігій. Функціональними одиницями відомства було визначено управління етнонаціональних процесів в Україні та у справах української діаспори; управління національних меншин; управління у справах депортованих; у справах біженців та міграції; ситуаційного аналізу та інформаційного забезпечення; управління правового регулювання. Запроваджувалися посади радника з етнонаціональних проблем Криму та у справах української діаспори. етнонаціональний державний консультативний влада
У 1996 р. внаслідок реструктуризації виконавчої влади [24], на базі Міністерства України у справах національностей та міграцій утворено Державний комітет у справах національностей та міграції. Через скорочення штатів керівництву Держкомнацміграції довелося відмовитися від ряду важливих напрямів роботи, що зумовило зміни його внутрішньої структури: на базі вже існуючих підрозділів було сформовано два управління - етнонаціональних процесів та у справах національних меншин, а також управління у справах української діаспори [22].
Інституційне вираження організаційного та методичного забезпечення розвитку мов в Україні ілюструвала поява в структурі Держкомнацміграції у березні 1997 р. Департаменту мовної політики, а також утворення Ради з питань мовної політики при Президентові України. Протягом 2000 - 2001 рр. функціонувало декілька органів, відповідальних за реалізацію державної мовної політики: Рада з питань мовної політики, сектор розвитку засобів масової інформації, інформаційної та мовної політики Управління зв'язків з громадськістю Департаменту внутрішньої політики Секретаріату Кабінету міністрів України, відділ мовної політики Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Департамент мовної політики, що вносило певний дисбаланс у проведенні конструктивної та виваженої державної мовної політики [9].
У ході чергової реорганізації структури центральних органів виконавчої влади у 2000 р., управління сферою вітчизняної етнополітики покладено на Державний департамент у справах національностей та міграції у складі Міністерства юстиції України. Наступним кроком реорганізацій став Указ Президента [23] про чергове утворення на базі департаменту Міністерства юстиції Державного комітету України у справах національностей та міграції.
На початку 2005 р. Держкомнацміграції знову зіткнувся із питанням про складання повноважень. Переведення на іншу посаду голови Комітету, а також заява Президента від 8 лютого 2005 р. про можливу ліквідацію в рамках адміністративної реформи близько 42 структур, що мають статус державних комітетів, викликала у представників національних громад та експертів занепокоєння з приводу майбутнього Держкомнацміграції. Лише 24 жовтня 2005 р., підписанням указу про призначення нового голови Комітету, Президент остаточно перекреслив побоювання представників національних громад і підтвердив свій намір залишити Держкомнацміграції у переліку центральних органів виконавчої влади, втім, певною мірою обмеживши його функції. Розпорядження коштами із фінансування заходів з підтримки закордонного українства було передано до компетенції Міністерства закордонних справ та Міністерства культури і мистецтв України [2].
З метою ефективної взаємодії громадських організацій національних меншин з органами державної влади і місцевого самоврядування при Президентові України створено Раду представників громадських організацій національних меншин [29], а у 2006 р. як консультативно-дорадчий орган утворено Раду з питань етнонаціональної політики [28]. Метою цієї ради проголошено всебічне сприяння збереженню громадянської злагоди в суспільстві, гармонізації міжнаціональних відносин, розвитку етнічної, культурної, мовної та духовної самобутності національних меншин України. Проте недоліком як попередньої Ради представників громадських організацій національних меншин України, так і Ради з питань етнонаціональної політики є механізм формування її персонального складу, який не передбачає включення до її складу осіб за рекомендацією самих національних товариств.
З 2007 р. Державний комітет України у справах національностей та міграції розширив коло своїх повноважень і одержав назву Державний комітет у справах національностей та релігій [20].
Новим кроком на шляху вирішення проблем національних меншин стало затвердження у травні 2009 р. Положення про Раду представників Всеукраїнських громадських організацій національних меншин. Основними її завданнями визначені: розроблення пропозицій до законів України, актів Уряду, концепцій державних цільових програм, інших нормативно-правових актів із питань міжнаціональних відносин і забезпечення прав національних меншин в Україні; аналіз стану розвитку міжнаціональних відносин в Україні, сприяння гармонізації міжнаціональних відносин, збереження громадської злагоди в суспільстві і, таким чином - сприяння Держкомнацрелігій у діяльності щодо реалізації державної етнонаціональної політики [1].
У червні 2009 р. з'явилася нова постанова уряду про створення самостійного виконавчого органу - Державної міграційної служби [18] - на базі Державного департаменту у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб МВС та Департаменту у справах біженців Державного комітету у справах національностей та релігій, а також про передачу цьому органу частини функцій, майна, штатних працівників указаних відомств. На вимогу Президента України Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Деякі питання державного управління у сфері міграції» від 7 липня 2010 р. № 559, якою ліквідував Державну міграційну службу, що фактично й не була створена, і повернув тим самим попередні повноваження у сфері міграції МВС та Держкомнацрелігій [7]. У квітні 2011 р. Державна міграційна служба України відновила свою роботу. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 р. було утворено 27 територіальних органів Державної міграційної служби України, у структурі яких функціонують 679 територіальних підрозділів [19].
У серпні 2010 р. структурним підрозділом Управління міжнародних зв'язків Міністерства культури і туризму України став Відділ культури етносів України та української діаспори [10].
Після видання Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. «Про оптимізацію системи органів центральної виконавчої влади» [26] було ліквідовано єдиний центральний орган виконавчої влади, відповідальний за всі питання міжетнічних відносин, прав меншин, дискримінації тощо, а його функції спочатку розподілили між реорганізованим Міністерством культури України та новоствореною Службою державної реєстрації. Хоча відповідний центральний орган виконавчої влади не відновлено, Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2011 р. було передбачено, що всі функції колишнього Комітету у справах національностей та релігій будуть консолідовані в межах нового департаменту Міністерства культури України. Згідно з планом цей департамент включав чотири структурні одиниці, серед яких і відділ міжетнічних відносин [3].
У рамках єдиної функціонально-структурної залежності в управлінні етнополітичними процесами у нашій державі розвивається і його регіональний рівень. Захистом прав меншин у Автономній Республіці Крим займається Рада представників кримськотатарського народу при Президентові України [27], постійна Комісія у справах національностей і проблем депортованих громадян Верховної Ради АРК, низка структурних відділів в уряді. Найбільш розгалужену систему підрозділів, що здійснюють державну етнонаціональну політику, формують низка управлінь, комісій та відділів у Донецькій, Одеській, Львівській, Чернівецькій та інших областях, на які покладено забезпечення прав національних меншин, є також відповідні відділи у справах національностей і міграції [21].
Важливим структурним елементом інституційної сфери вітчизняної етнополітики є утворені на урядовому рівні України та держав, що мають етнічно споріднені спільноти, які проживають на її території, двосторонні змішані комісії з питань задоволення прав національних меншин та реалізації укладених міждержавних і міжвідомчих угод про співробітництво, а саме: українсько-угорська [16], українсько-словацька [14], українсько-румунська [15] комісії з питань забезпечення прав національних меншин. До 2001 р. діяла Міжурядова українсько-німецька комісія у справах депортованих німців [17]. Сутність діяльності цих комісій полягає в тому, щоб за згодою сторін приймати рекомендації для урядів обох країн стосовно покращання становища відповідних національних меншин. Діяльність такого роду комісій, з одного боку, сприяє виконанню Україною своїх зобов'язань у сфері захисту прав національних меншин, укріпленню позитивного іміджу держави на міжнародній арені, а з іншого - допомагає проводити протекціоністську політику стосовно співвітчизників, які перебувають за кордоном, з метою задоволення їхніх національно-культурних і мовних потреб [12].
Таким чином, основним ядром інституційної системи здійснення етнонаціональної політики в Україні виступають органи державної влади, які здійснюють практичну роботу в цьому напрямі. За двадцять років незалежності була створена досить чітка мережа етнополітичного управління, яка забезпечує реалізацію державної етнополітики на основі збалансованого паритету між централізованими засадами і відходом від планування «зверху», шляхом створення належної самостійності суб'єктам регіональної влади. У зв'язку із частими змінами номінального характеру та останнім реформуванням центральних органів виконавчої влади така робота була розбалансована. Все ж до сьогодні вітчизняні політичні суб'єкти етнонаціональних відносин будують свою діяльність на засадах партнерства, оскільки стабільність управлінських структур у сфері реалізації етнонаціональної політики дуже важлива для забезпечення наступності у прийнятті рішень на державному рівні.
Джерела та література
1. Барановська Н. Національно-культурні товариства у життєвому просторі держави / Н. Барановська [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://histans.com
2. Державна етнонаціональна політика у 2005 р.: прорахунки і досягнення // Вісник етнополітики. - 2005. - № 1(23) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua
3. Дискримінація - проблема без перспектив? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// gazeta.dt.ua
4. Загурська-Антонюк В. Пріоритети національної політики в поліетнічній системі Української держави / В. Загурська-Антонюк // Грані. - 2010. - № 6. - С. 170-171.
5. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/776/97-вр
6. Зварич І. Принципи та інститути етнополітичного менеджменту в сучасній Україні / І. Зварич [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua
7. Малиновська О. Міграційна політика України: стан і перспективи розвитку / О. Малиновська. - К., 2010. - С. 16-17.
8. Овчаренко В. Становлення і особливості функціонування управлінської мережі державної етнонаціональної політики в сучасній Україні / В. Овчаренко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua
9. Панченко Г. Комплексний механізм реалізації державної мовної політики в Україні: обґрунтування доцільності впровадження / Г. Панченко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
10. Положення про відділ культури етносів України та української діаспори [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua
11. Положення про Міністерство України у справах національностей та міграції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
12. Попок А. Діяльність Змішаних міжурядових комісій з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин / А. Попок [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.kbuapa.kharkov.ua
13. Постанова Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua/laws/show / 4-17
14. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Української частини Двосторонньої українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/883-94-п
15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про склад Української частини Змішаної міжурядової українсько-румунської комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/168-98-п
16. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Української частини Змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon4.rada. gov.ua/ laws/show/238-92-п
17. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Української частини Міжурядової українсько-німецької комісії у справах депортованих німців, які повертаються в Україну» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/314-93-п
18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної міграційної служби України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Иі!р://2акоп2.гада^оу.иа/1а^/8ко'^643-2009-п
19. Про Державну міграційну службу України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// dmsu.gov.ua
20. Про затвердження Положення про Держкомнацрелігій: (Постанова Кабінету Міністрів України № 201 від 14. 02. 2007 р.) // Урядовий кур'єр. - 2007. - № 38. - 28. лют. - С. 16-17.
21. Стан дотримання та захист прав національних меншин в Україні. Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. - К., 2006. - С. 12-13.
22. Тимофєєв С. Управління у сфері етнонаціональних відносин за часів незалежності Української держави / С. Тимофєєв [Електронний ресурс]. - Режим доступу: -^^^^гМи^р.иа
23. Указ Президента України «Про Державний комітет України у справах національностей та міграції» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/1aws / show/836/2001
24. Указ Президента України «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Ы4р:/^акоп.1^а^оуиа^о/596/96
25. Указ Президента України «Про Міністерство України у справах національностей, міграції та культів» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/408/94
26. Указ Президента України «Про оптимізацію системи органів центральної виконавчої влади» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/.../15486.htm1
27. Указ Президента України «Про Положення про Раду представників кримськотатарського народу» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/1aws/show/573/2000
28. Указ Президента України «Про Раду з питань етнонаціональної політики» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/1aws/show/ 428/2006
29. Указ Президента України «Про Раду представників громадських організацій національних меншин України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrinform.ua
30. Указ Президента України «Про утворення Міністерства України у справах національностей та міграції» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/1176/95
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Боротьба за владу з Центральною Радою. Радянська влада в Україні в 1918 р. Повернення більшовиків на Україну в 1919 р. Впровадження політики "воєнного комунізму", складання однопартійної системи. Боротьба з Денікіним, формування державних органів влади.
контрольная работа [21,9 K], добавлен 25.01.2011Магдебурзьке право на Україні, як передумова становлення місцевого самоврядування. Основні етапи становлення інституту місцевого самоврядування в сучасній Україні; потреба в децентралізації влади. Структура влади за різними проектами Конституції.
курсовая работа [43,9 K], добавлен 10.12.2014Сучасні процеси формування та функціонування системи влади, становища та умов діяльності інститутів громадянського суспільства. Реформування політичного режиму Республіки Білорусь. Забезпечення прав та свобод громадян. Білорусько-українські відносини.
реферат [28,5 K], добавлен 21.09.2010Влада царів-імператорів в Російській імперії. Процес упровадження імперських структур влади в Україні. Опора імперської влади. Особливості державного ладу в Україні в XIX - на початку XX ст. Державне управління та самоврядування в Австрійській імперії.
реферат [46,2 K], добавлен 27.08.2012Аналіз особливостей економічного розвитку України впродовж 1990-х років. Характеристика формування економічної еліти та сприйняття громадянами економічної діяльності. Визначено вплив економічних чинників на формування громадянського суспільства в Україні.
статья [21,7 K], добавлен 14.08.2017Історія створення ЗУНР, її географічне положення, природні ресурси та національний склад населення. Формування Українською Національною Радою уряду - Тимчасового Державного Секретаріату. Державотворча робота у галузях суспільства, культури й економіки.
контрольная работа [18,8 K], добавлен 29.04.2011Місце і роль політичних партій у політичній системі суспільства України на початку 90-х років ХХ сторіччя. Характеристика напрямів та ліній розміжування суспільно-політичних рухів. Особливості та шляхи формування багатопартійної системи в Україні.
реферат [26,8 K], добавлен 08.03.2015Комплексне дослідження міжвоєнної історіографії взаємин світських органів влади і структур православної Церкви в Україні (правові та економічні аспекти). Причини розколу Російської православної церкви. Обновленський церковно-релігійний рух в Україні.
автореферат [39,8 K], добавлен 11.04.2009Історія та етапи становлення феодальних відносин на території Болгарії в період другої половини VII до ХIV ст. Процеси формування болгарської народності із різнорідних етнічних елементів, утвердження державності, становлення правової культури країни.
реферат [22,3 K], добавлен 08.02.2011Встановлення більшовицької влади в Україні. Характерні риси та напрями соціальної політики держави у 1920-х рр. Головні проблеми та наслідки соціальних перетворень у суспільстві в Україні періоду НЕПу. Форми роботи системи соціального забезпечення.
статья [21,2 K], добавлен 14.08.2017Державні кордони володінь монархії Габсбургів, обставини, основні етапи та фактори їх формування. Співвідношення політичних сил, яке склалося у Європі в останній третині ХVІІІ ст., розширення австрійських володінь. Реорганізація апарату управління.
реферат [18,4 K], добавлен 10.05.2011Дослідження діяльності учасників конституційного процесу в Україні. Передумови та закономірності прийняття нового Основного Закону. Здійснення періодизації конституційного процесу. Протиріччя між представниками законодавчої та виконавчої гілок влади.
автореферат [75,3 K], добавлен 13.04.2009Поява таємних революційних організацій після Вітчизняної війни 1812 р. Формування декабристського руху на фоні кризи феодально-кріпосницької системи. Повстання у Петербурзі та на Київщині. Слідство і суд над декабристами, історичне значення їх боротьби.
презентация [415,8 K], добавлен 23.02.2013Історія формування японської держави. Закономірності цивілізаційної еволюції традиційних і суспільних державних інститутів Японії, проблеми її етно-політичного, соціально-економічного та духовного розвитку. Роль імператора в політичному житті Японії.
реферат [57,7 K], добавлен 26.01.2012Причини і сутність сталінського тоталітаризму. Основні етапи сталінських репресій в Україні, їх зміст та наслідки. Кривава доба сталінщини. Глобальний наступ на інтелігенцію в межах країни. Курс на колективізацію і ліквідацію куркульства як класу. Перша п
контрольная работа [28,9 K], добавлен 27.06.2005Оцінка стану радянської вищої школи в перші роки після Великої Вітчизняної війни. Наявність матеріально-побутової та кадрової кризи педагогічних інститутів - одна з характерних особливостей системи професійної підготовки учителів повоєнної України.
статья [13,9 K], добавлен 14.08.2017Причины возникновения и развития политических событий, разворачивавшихся 18—21 августа 1991 года в СССР. Основное противостояние сил. Ход событий данного заговора. Итоги государственного переворота 1991 года и антиконституционного захвата власти.
презентация [4,1 M], добавлен 28.12.2014Встановлення радянської форми державності на Україні в 1919 році. "Воєнний комунізм" як модель державного регулювання економіки. Хвиля стихійного селянського руху проти продрозкладки та насильницького створення колгоспів. Основні причини переходу до непу.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 20.11.2013Декларація про державний суверенітет України як основа послідовного утворення її незалежності. Спроба державного перевороту в серпні 1991 року. Референдум і президентські вибори 1 грудня 1991 року. Визнання України, як незалежної держави. Утворення СНД.
контрольная работа [29,5 K], добавлен 20.11.2010- Особливості державотворення та формування бюджетної системи в період гетьманату Павла Скоропадського
Квітневий переворот 1918 року та створення гетьманської держави. Основні історичні передумови створення гетьманату в Україні. Державотворча діяльність, економічна політика уряду, особливості формування бюджету за часів гетьманату Павла Скоропадського.
дипломная работа [165,7 K], добавлен 03.09.2010
