Технологічні особливості використання пуансонів при карбуванні монет у XV–XVIII ст.: переваги та недоліки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технологічні особливості використання пуансонів при карбуванні монет у XV-XVIII ст.: переваги та недоліки

Радянський учений, історик, археолог та нумізмат Герман Олексійович Федоров - Давидов визначав необхідність вивчення техніки монетного карбування для більш чіткого визначення місця карбування монети, її точної класифікації, приналежності до того чи іншого періоду, емітента ін. Складання ланцюга схеми зміни штемпелів неможливе без знання техніки монетної справи молотово-штемпельного карбування, а саме того, що верхні штемпелі зношувались швидше нижніх, що і обумовлює поступовий перехід від використання одних пар штемпелів до інших, що схематично укладається у вигляді ланцюга [1, с. 145-148].

Невід'ємним елементом у вивченні процесів карбування є аспект використання пуансонів при виготовленні штемпелів для карбування монет.

Хронологічно серед перших робіт, присвячених окремим питанням техніки карбування монет у вітчизняній літературі можна відмітити замітку про знахідку монетного штемпелю в ході археологічної розвідки на руїнах міста Сарай (середньовічне місто Сарай - столиця Золотої Орди (Улусу Джучі), давнє городище якого знаходиться в районі села Сілітренне, Харабалинсь - кого району Астраханської області Російської Федерації. - А.Б.-Г.), відмічену О.В. Терещен - ком ще у 1850 р. [2]. Перший у вітчизняній нумізматичній літературі стислий опис технології вальцювання належить І.М. Холодковському [3].

Перші узагальнення послідовностей процесів карбування монет коротко та без суттєвої деталізації здійснені відомими вченими В.Н. Рябцевичем [4] та М.Ф. Котляром [5] лише у 1970-х рр.

Окремі питання технологій карбування монет висвітлені в працях українських нумізматів М.А. Львова [6], В.А. Калініна [7] та ін.

Аспект використання пуансонів частково висвітлювався в працях М.Ф. Котляра [8, с. 92-100], А.Л. Крижанівського [9] та І.І. Сінчука [10].

Над практичним застосуванням пуансонного аналізу у датуванні середньовічних німецьких та шведських монет працює український археолог і нумізмат Д.С. Старовєров [11].

Метою статті є висвітлення особливостей використання пуансонів у технологіях карбування монет у Центрально-Східній Європі за допомогою штемпелів та молота, виготовленню монет із дроту та автоматизована техніка карбування.

Впродовж останніх десятиліть в Україні постійно зростає інтерес до нумізматики. Актуальність обраної теми зумовлена слабким рівнем її вивчення та висвітлення у вітчизняній нумізматичній літературі. Узагальнення знань щодо технік виробництва, які застосовувались до монет, брали участь у грошовому обігу на території України, досі лишались поза увагою вітчизняних дослідників.

У статті проведено перше у вітчизняній літературі повне комплексне узагальнення особливостей використання пуансонів у середньовічних технологіях виробництва монет. Наведено та проаналізовано переваги й недоліки використання пуансонів у карбуванні монет.

Пуансони - спеціальні інструменти, які застосовувались для нанесення окремих елементів на заготовку монетного штемпеля. Пуансони являли собою залізні стрижні із загартованим робочим кінцем і нанесеним випуклим зображенням, яке передавалось на поле штемпеля.

Застосування пуансонів припадає на етап виготовлення штемпеля у монетному виробництві, а точніше - на стадії нанесення зображення на його робоче поле.

Виготовленням пуансонів, так само як і штемпелів, на монетному дворі займались різьбярі та гравери [11, с. 135].

Нанесення зображення на робоче поле монетного штемпеля пройшло одну стадію вдосконалення: від вирізання елементів рисунку монети вручну за допомогою різців до набивання літер і орнаментів пуансонами.

Нанесення рисунків та елементів на робоче поле штемпельної заготовки, окрім пуансонів, відбувалось паралельно і декількома видами різців (штихелів, або металевих стрижнів із зрізаним кінцем).

Дослідникам відоме також явище використання комбінованої техніки у виконанні зображення робочого поля штемпеля. Паралельно із застосуванням переважно ручного вирізання елементів малюнку, незначні та другорядні елементи поля набивались пуансоном [12, с. 33].

Класифікацію пуансонів із прикладами, відомими із зображень монет, зображено на рис. 1 [8, с. 97].

Відзначені зображення пуансонів представлені на прикладі використовуваних зображень на руських грошиках польського короля Владислава Ягайла (1382-1392) [9, с. 195].

Відмінності у прийомах карбування, що застосовувались на монетному дворі у Львові періоду автономії Червоної Русі також прослідковано відомим українським істориком М.Ф. Котлярем [8, с. 92-100].

Загальні пуансони - пуансони універсального призначення, які мають відносно невелику робочу поверхню, у вигляді випукло вирізаних зображень простих елементів монетного поля (точок, орнаментів, хрестів, літер, простих узорів тощо).

Спеціальні пуансони - використовуються для тиснення на штемпельній заготовці чітко визначених деталей зображення, наприклад, голови орла або лапи. Діапазон їх застосування значно вужчий від загальних пуансонів, тому спеціальні пуансони використовувались як правило для одного типу монет.

Загальні та спеціальні пуансони також бувають малі та великі [8, с. 97].

Інколи, загальні пуансони, які здебільшого виконували функції декору, використовувались для нанесення на монети спеціальних поміток. Наприклад, до реформи французької монетної системи Франциском I (1515-1547 рр.) і початку нанесення літер для позначення монетного двору, використовувались крапкові пуансони, проставлені в чітко визначеному місці на полі монети. Місце розташування крапки в залежності від того, навпроти якої літери монетної легенди вона стоїть, визначало монетний двір, де карбовано монету. Так, наприклад, якщо крапка проставлена навпроти першої літери легенди - монетний двір в Крем'є, п'ятої - Тулуза, вісімнадцятої - Париж і т.і. [13, с. 26].

пуансон монетний штемпель карбування

Класифікація пуансонів

Доказами використання пуансонів можуть бути декілька спостережень:

- в рядках легенди деякі літери частково накладаються одна на одну;

- літери та орнаменти однакові на обох сторонах монети;

- наявність на деяких монетах літер, зображених у перегорнутому вигляді;

- висота літер відносно поля монети варіюється, що залежить від різної глибини «занурення» пуансона в штемпельну болванку при вибитті літери.

Перераховані вище особливості, неможливі при вирізанні літер легенди в ручну, працюючий над виготовленням штемпеля майстер власноруч виправив би літери [6, с. 135-139].

Використання техніки нанесення на штемпельну заготовку зображень за допомогою пуансонів мало значні переваги, а саме:

- давало можливість працювати по холодному, не розпеченому металу, оскільки для нанесення зображення окремих дрібних деталей і літер було необхідне менше механічне зусилля, аніж при використанні маточника, де потрібно передати повне зображення монети одночасно;

- заміна службових елементів (дати, знаків монетних майстрів, літер) зводилась лише до заміни декількох пуансонів і не вимагало повторного трудомісткого виготовлення цілого штемпеля;

- створювались умови для використання малокваліфікованої праці у процесі виготовлення штемпелів, адже набивання окремих деталей пуансонами могли виконувати і помічники монетних майстрів. При цьому кваліфіковані майстри могли виготовляти самі пуансони чи наносити складні іконографічні елементи на заготовку штемпеля, а помічники набивати пуансонами монетну легенду та орнаментні елементи [10, с. 261].

Використання пуансонів при нанесенні зображень на робоче поле штемпеля має більше переваг, ніж недоліків. Єдиним, на наш погляд, недоліком у використанні пуансонів є висока ймовірність нанесення напису на поле монети (монетної легенди) із помилкою, якщо, наносячи елемент поля, монетний майстер використав не той пуансон, а помилково наніс хибний елемент. У даному випадку на монеті виникали помилки у легендах, або помилку виправляли, перебиваючи слід від хибно нанесеного пуансону іншим, вірним. Найяскравішим прикладом тому можуть слугувати литовські пів гроші 1520-1528 рр., де дослідниками відмічається найширше серед литовських князівських монет розмаїття помилок в написанні імені князя Сигізмунда І (1506-1544) та позначення країни емітента - Великого князівства Литовського (на монетах відображалось латиною - LITVANIE. - А.Б.-Г.) [14, s. 75-80].

Це призводило до перенесення слідів виправлення на монети, що збільшувало кількість браків виробництва. Окрім відомого нумізматам браку подвійного удару штемпеля по монетній заготовці [15], можна також виділити інший вид браку - подвійний чи хибний удар пуансоном по штемпельній заготовці, що в подальшому передається на зображення монет.

Пуансонний аналіз дозволяє пролити світло на важливі аспекти використання пуансонів у техніці монетного виробництва. Пуансони були цінними елементами карбувального обладнання, тому навіть при призупиненні чи закритті монетарень, пуансони не знищувались, а зберігались у монетного майстра і могли передаватись у користування до інших монетних дворів. Наприклад, у першій половині XVII ст. між магістратським та державним монетними дворами в Ризі та монетарнею в Ельбінгу практикувалось передавання пуансонів, або частину штемпелів виготовляв один майстер, про що свідчить ідентичність частини пуансонів, використаних для виготовлення штемпелів шведський солідів [11, с. 134-137].

Цікавим є той факт, що при використанні в технології карбування монет, застосування пуансонів ще довго не здійснювалась у книгодрукуванні [16, с. 79]. Цей факт ще раз свідчить про те, що в зазначеному періоді технологію карбування монет намагались тримати в таємниці.

Застосування пуансонів було характерне не лише для монетного карбування, але і для ювелірів. На жаль, на відміну від ювелірних пуансонів, нумізматичній науці знахідки пуансонів невідомі [8, с. 97].

Цей факт можна пояснити високим рівнем відповідальності майстрів та монетаріїв за набір пуансонів, що вимагало ретельного контролю над інструментарієм і миттєвим знищенням пуансона при поломці, якщо його корекція була неможливою.

Отже, крім ювелірної справи, використання пуансонів було широко розповсюджене у виробництві монет, а практика їх застосування знайшла відображення і у книгодрукуванні. Класифікаційно пуансони поділяють на загальні та спеціальні. До головних переваг застосування пуансонів у монетному карбуванні можна віднести: зменшення зусиль та скорочення часу на виготовлення штемпеля; при сталій стилістиці монет, перехід на монети з іншим роком карбування вимагав заміни лише одного пуансону, а не цілковито штемпеля; виникли умови використання малокваліфікованої праці, де учні чи малодосвідчені майстри могли виконувати набивання пуансонами літер легенди та орнаментів монетного поля. Єдиним недоліком застосування пуансонів є певна ймовірність виготовлення штемпелю з помилкою в написанні легенди, що передавалось на зображення монет, збільшуючи кількість браків монетного карбування.

Застосування пуансонів тривало і на етапі впровадження автоматизованої техніки карбування монет. Нанесення пуансонами зображення робочого поля відбувалось і на змінні «кишенькові» штемпелі для вальцверків, ударних молотів, балансирів.

Джерела та література

1. Федоров-Давыдов ГА. Монеты - свидетели прошлого / Г.А. Федоров-Давыдов. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985.

2. Терещенко А.В. Археологические поиски в развалинах Сарая / А.В. Терещенко // Записки Санкт-Петербургского Археолого-Нумизматического Общества. - СПб, 1850. - Т. II.

3. Холодковскій И.М., Техника изготовленія монетъ въ XVI-XVII в.в. въ Европе / И.М. Холодковскій // Старая монета. - С.-Петербург, 1911. - №1. Январь.

4. Рябцевич В.Н. О чем рассказывают монеты / В.Н. Рябцевич. - Минск: Народная Асвета, 1977.

5. Котляр Н.Ф., Кладоискательство и нумизматика / Н.Ф. Котляр. - К.:Наук. думка, 1975.

6. Львов М.А., О некоторых технических особенностях монетных штемпелей в Великом Новгороде / М.А. Львов // Нумизматика и Эпиграфика. - М., 1971. - Том IX.

7. Калинин В.А. Некоторые вопросы техники чеканки русских монет второй половины XV - начала 30-х годов XVI века / В.А. Калинин // Прошлое нашей родины в памятниках нумизматики: Сб. ст. - Л., 1977.

8. Котляр Н.Ф. О технике чеканки монет в Червонной Руси XIV-XV вв. / Н.Ф. Котляр // Труды Государственного Эрмитажа. - Л., 1967. - Том IX.

9. Крижанівський А.Л. Львівський монетний двір у XIV-XV століттях / А.Л. Крижанівський. - Львів, 2007.

10. Синчук И.И. О применении анализа пуансонных наборов в нумизматике / И.И. Синчук // Седьмая Всероссийская нумизматическая конференция: Тезисы докл. и сообщ. - М., 1999.

11. Старовєров Д. Пуансонний аналіз монет на прикладі діяльності магістратського та державного монетних дворів у Ризі в XVII ст. / Д. Старовєров // Наукові записки з української історії: Зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 2013. - Вип. 33. - С. 134-137.

12. Suchodolski S. Z badan nad technika bicia monet w Polsce we wczesnym Sredniowieczu. / S. Suchodolski // Wiadomosci Numizmatyczne. - Warszawa, 1959. - N. 1.

13. Ильчук А. «Секретные точки» на французских монетах / А. Ильчук // Нумизматика и Фалеристика. - 2010. - №2.

14. Sajauskas S. Lietuvos Didziosios Kunigaikstystes numizmatika, Zaltvyksle / S. Sajauskas, D. Kaubrys. - Vilnius, 1993.

15. Бойко-Гагарін А.С., Види браків монетного виробництва доби Середньовіччя / А.С. Бойко - Гагарін // Наукові записки з української історії: Зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 2013. - Вип. 33. - С. 72-80.

16. Михалевский Ф.И. Очерки истории денег и денежного обращения, деньги в феодальном хозяйстве / Ф.И. Михалевский. - М.: Госфиниздат, 1948. - Т.І.

Размещено на Allbest.ru