Державно-правові ідеї І.Франка в процесі сучасного державотворення

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 340.12

Державно-правові ідеї І.Франка в процесі сучасного державотворення

Саветчук Н.М.

В статті розкрито актуальність державно-правових ідей українського мис-лителя І.Франка щодо питань сутності держави і права, державної влади, при-родних прав людини в процесі розбудови сучасної Української держави.

Ключові слова: держава, державна влада, права людини, право, самостійна незалежна Україна.

франко державний творчість художній

В статье раскрыта актуальность государственно-правовых идей украинского мыслителя И.Франка относительно вопроса сущности государства и права, государственной власти, естественных прав человека, в процессе перестройки современного Украинского государства.

Ключевые слова: государство, государственная власть, права человека, право, самостоятельная независимая Украина.

In this article author revealed the relevance of state-legal ideas of Ukrainian thinker Ivan Franko on the issue of the nature of state and law, government, natural rights in the process of building a modern Ukrainian state.

Keywords: state, state power, human rights, law, self-independent Ukraine.

Постановка проблеми. Реалії сьогодення в Україні вимагають від багатьох наук, і особливо від юридичних, ретельного до-слідження проблем, пов'язаних із державотворчими суспільними ідеалами, уявленнями про справедливість, вільний розвиток лю-дини та цінність її природних прав.

Розбудова правової демократичної держави в Україні вимагає подальшої наукової рефлексії юриспруденції і осмислення, перш за все, творчої спадщини найвидатніших вітчизняних представників державно-правової думки. Зважаючи на те, що Україна сторіччями перебувала в складі імперій чи інших держав, українську державно-правову думку досліджували мало. До того ж у радян-ські часи погляди мислителів на державу і право розглядалися з погляду марксистської філософії.

Ґрунтовне та об'єктивне дослідження вітчизняної прогре-сивної державно-правової думки почалося лише після утворення української держави. Йдеться про повернення українському народу інтелектуальної спадщини видатних мислителів України, одним із найяскравіших представників якої є І. Я. Франко.

Державно-правові погляди І.Франка набагато випереджали свій час. Ідеї, проголошені ним в другій половині ХІХ - на поч. ХХ століття, які не могли бути реалізовані сто років тому, є акту-альними для сучасного українського державотворення, особливо стосовно прав і свобод людини, принципів організації місцевого самоврядування, децентралізації державної влади.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Погляди І.Фран- ка на державу, на сутність права, державну владу досліджували О.Скакун, Я. Грицак, О. Білецький, І. Денисюк, І. Дорошенко, Є. Кирилюк, Є. Маланюк, І. Лисяк-Рудницький, О. Забужко, Т. Гун- дорова, В. Мазепа, Н. Горбач, С. Возняк, О. Бунчук та ін.

Метою статті є здійснення комплексного та системного дер-жавно-правового аналізу творчості видатного українського мис-лителя І. Франка з точки зору висвітлення його державотворчих ідей в умовах розбудови незалежної України.

Виклад основного матеріалу. І.Франко у своїх наукових і публіцистичних працях, художніх творах подав вагомі ідеї укра-їнської державності та суспільного ідеалу, його теоретико-наукові роздуми були спрямовані на пошук шляхів розв'язання суспільно-політичних, державно-правових проблем, реалізацію прав і свобод людини, осмислення таких складних соціальних явищ як право, держава, влада. У питаннях оцінки тогочасних реалій він виходив із позицій таких загальнолюдських цінностей як природна рівність індивідів, свобода, соціальна справедливість та політична рівноправність людей.

Мислитель у своїх державно-правових поглядах, в підходах до розуміння і оцінки держави, державної влади, волеустановле- ного права та їх призначення виходив із теорії прав і свобод людини, яка визначає, що людина сама собою є певним буттям, вільною істотою і має належні й невід'ємні від її сутності права. Ці права не є даром держави або установленими волею влади вони мають іншу природу. «Людина, як одна, так і інша, рівною мірою виходить з рук природи. Лише суспільні взаємини, в які вона по-трапляє, робить з однієї людини селянина, з іншої - пана, з однієї - робітника, з іншої - паразита...»[1,с.25]. Сутність концепції права І.Франка полягала, таким чином, у відстоюванні думки, що природні права людини - право на життя, свободу, гідність, рівність і справедливість - є вищим від встановленого державою законодавства.

І. Франко добре знав монархічне законодавство Австро-У- горської імперії і Польщі, під владою яких перебували українські землі. Письменник старався вдосконалити право власності, вре-гулювати право селян на земельні наділи. І. Франко добре орієн-тувався в конституційному праві, вивчав кримінальне, цивільне і земельне законодавство Австро-Угорщини, цікавився питаннями міжнародного права. Його передвиборні виступи містять оцінки законодавчих актів уряду і актів правозастосування. Розглядаючи справедливість і право, справедливість і рівність у тісному зв'язку, І. Франко не прирівнював їх, він оцінював право з позиції справедливості. На думкумислителя, право призвано регулювати відносини між людьми, користування і розподіл продуктів праці, охороняти свободу і недоторканість особистості, а не державу в особі бюрократичного апарату. І. Франко вимагав, щоб у праві були втіленні ідеї гуманізму, справедливості, прав і свобод особи і суспільства[ 2 ].

І.Я.Франко як видатний мислитель, критик, особливо в зрі-лому віці шукав відповіді на пекучі питання всієї людської історії, а саме на причини виникнення держави і державної влади, розкриття їх ролі в суспільному житті. Тогочасне суспільство, в якому він жив і творив, мало багато недоліків, було тягарем ос-новного загалу народу і не могло називатися вповні людським і цивілізованим. Тому І.Франко аналізує еволюційні процеси в роз-витку людського суспільства, переосмислює різноманітні теорії державно-правових вчень, шукає в них істину, прагне осягнути глибинну суть держави і, особливо, державної влади.

Які ж чинники привели до появи державної влади? Відповіді на ці питання І.Франко дає у своїх працях «Що таке поступ?», «Мислі о еволюції в історії людськості» та ін. На його думку, пере-думовами державної влади були військова сила та релігія. «.. .При помочі релігії та обрядів слуги народу зробилися панами народу! Таким способом первісні самоуправні і народоправні общини самі з себе витворили абсолютних владців: королів, князів, царів. Вояцтво, збагачене війнами, розсілося круг верховного владця, пробилося лицарями, боярами, панами» [3,с.144]. Це призвело до розвалу первісних общин і заміни громадського самоуправління державним управлінням, що спричинило значні як прогресивні, так і негативні зміни в історії людського суспільства. Тобто, з одного боку, це було явище прогресивне, бо на зміну «первісної дикості, неорганізованому способі праці прийшов час удоскона-лення знарядь праці, вводяться нові способи праці, йде розвиток знань, що веде «до доби панування розуму між людьми». З іншого боку, споконвічне прагнення людей до рівності і свободи стало для більшості з них декларативними. Бо економічна і політична влада належала капіталістам тогочасних держав. Тому «свобода тут ще тільки в теорії, рівність тут ще тільки в букві права, а на ділі гніт сильнішого над слабшим, нерівність економічна. В теорії капіталізм знає тільки вольні одиниці, конституціоналізм знає тільки вольних горожан, а на ділі бачимо зовсім не те, бачимо два ворожі табори: багачів і бідних, т. є. економічно сильних і слабих, т. є. вольних і невольників»[4, с.132].

У праці «Що таке поступ?» І .Франко більш глибше осмислює суть держави, він аналізує «народну державу» К. Маркса, Ф. Енгельса і Ф. Лассаля. Щоб практично створити таку державу, І. Франко пише: «.. .освідомлені і зорганізовані робітники повинні при помочі загального голосування здобути перевагу в державних радах і ухвалювати там закони, які б теперішню державу, основану на пануванні одних і неволенні других, на визиску і дармоїдстві, помалу або й відразу перемінили на народну державу, в якій би через своїх вибранців панував увесь народ, в якій би не було ні визиску, ні кривди, ні бідності, ні темноти» [5, с.340]. Тобто со-ціал-демократи хотіли здобути більшість у парламенті, що дало б їм можливість «.захопити в свої руки державну власть не на те, аби знищити її і дати всім горожанам якнайповнішу і найширшу свободу. Навпаки, по думці соціал-демократів, держава - розумі-ється, будуща, народна держава - мала статися всевладною панею над життям усіх горожан» [5, с.341]. Дальше І. Франко у названій праці практично веде мову не про державу, а про державну владу, розкриваючи її природу. Отже, основною рисою державної влади, на думку мислителя, є «всеможність», «всевладдя». Це означає, що природа влади полягає, по-перше, в її необмеженості, у вседозволеності, або постійній наявності можливостей вчиняти свавілля над людиною, цілим суспільством.

І. Франко продовжує аналізувати «народну державу» і за-уважує, що така держава викликає захоплення, є привабливою, особливо для мільйонів знедолених людей, пролетаріату. Бо вона буде опікуватися «...чоловіком від колиски до гробової дошки... Отся віра в необмежену силу держави в будущім устрою, то го-ловна прикмета соціальної демократії. По її думці, кожний чоловік в будущім устрою від народження до смерті буде державним урядником та пенсіоністом: держава дасть йому наперед відповідне підготування; потім буде визначувати йому роботу і плату, давати заохоту і відзнаку, а на старість або в разі слабості ласкавий хліб» [5, с.341].

Мислитель визначає ще один важливий факт, що допомагає краще зрозуміти природу влади. Він має на увазі те, що носієм влади є людина з притаманними їй можливими пристрастями. Тому не має значення, яким шляхом здобута влада - чи виборним, чи іншим чином, «.та у всякім разі ті люди мали би в своїх руках таку величезну власть над життям та долею міліонів своїх това-ришів, якої ніколи не мали найбільші деспоти. І стара біда - не-рівність, вигнана дверима, вернула би вікном: не було би визиску робітників через капіталістів, але була би всевладність керманичів - усе одно чи родовитих, чи вибраних - над міліонами членів народної держави. А маючи в руках таку необмежену власть хоч би лише на короткий час, як легко могли би ті керманичі захопити її назавсігди!» [5, с.342]. І. Франко підкреслює, що державна влада завдяки її необмеженості може не тільки гнобити людину економічно, але й може втрутитись у особисте життя людини, її душу. «.Та всеможна сила держави лягла би страшенним тягарем на життя кожного поодинокого чоловіка. Власна воля і власна думка кожного чоловіка мусила би щезнути, занидіти, бо ану ж держава признає її шкідливою, непотрібною. Виховання, маючи на меті виховувати не свобідних людей, а лише пожиточних членів держави, зробилась би мертвою духовною муштрою, казенщиною. Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших по- ліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би ве-личезною народною тюрмою» [5, с.341].

Щоб зменшити до мінімуму «всеможну силу» влади, І.Фран- ко пропонує своє бачення побудови демократичної держави у майбутньому суспільстві. «Там держави в нинішнім розумінні не буде, бо над народом не буде управи згори, але сам народ здолу (т.є. від громад) управляє сам собою, працює на себе, сам образу- ється і сам обороняється» [4, с.139].

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що І.Франко у своїй творчості показав глибоке розуміння державної влади, зробив критичну оцінку «народної держави» соціал-де-мократів і запропонував напрями пошуку соціально-політичного ідеалу майбутнього суспільства, при цьому підкресливши, що держава - це « не король, не цісар», і не їхні якості визначають суть державної влади. Суть державної влади слід шукати в самій її природі, в її закономірностях і суперечностях. Тому відсутність рівних противаг державної влади дає можливість їй в будь-який час перерости в подавляючи силу суспільства, стати найбільш за-грозливим фактором для його гуманної суті.

І.Франко вірить в прогрес людського розвою, наслідком якого стане побудова іншого суспільного ладу, відмінного від того-часного. Проаналізувавши різні політико-правові погляди щодо удосконалення держави, які панували в ті часи, він дійшов до ро-зуміння того, що найбільшу загрозу для щастя і свободи людини, пригнічення її духовного стану несе всесилля авторитарної дер-жави і бюрократичної влади. Тому основою суспільного ідеалу мають стати добровільні громадські об'єднання вільних людей, де кожна особа і кожна громада є свобідними одиницями, які в організації своєї життєдіяльності дотримуються засад рівності і добровільності, соціальної справедливості, вільно господарюють і самостійно розпоряджаються результатами своєї праці. Він уточнює, що «..так само в'яжуться в більших справах цілі повіти з повітами, краї з краями - і так повстане, знизу вгору велика держава, яка держиться купи не силою примусу, війська, платних урядників, але силою спільних інтересів громад, повітів, країв, а силою так званого федералістичного устрою»[3,с.467].

Отже, видатний мислитель підкреслює, що ці суспільні від-носини регулюються без примусу, без нав'язування волі одних іншим, без наказів зверху як господарювати чи впорядковувати своє співжиття. Отож, такий суспільний ідеал будується «знизу вгору» і здійснює свою життєдіяльність на засадах рівності і ро-зуму. Тут діє принцип, що кожна громада дбає про всіх своїх чле-нів, створюючи умови для досягнення ними добробуту і щастя. Головним завданням громади є забезпечення автономії особистості та її розвитку.

Таким чином, І.Франко приходить до висновку про необхід-ність заміни в майбутньому державного управління громадським самоуправлінням. Він наголошував, що громада є найменшою складовою одиницею держави, але одиницею основною. Бо якщо громада не має міцної організаційної побудови, є нестійкою, то й побудований на ній державний порядок буде слабким і нетривким.

Як бачимо, проблема місцевого самоврядування займала важливе місце у державно-правовій концепції І.Франка. Він ро-зумів, що місцеве самоврядування само по собі ще не вирішує всіх запитів та інтересів громадян, суспільства. Однак у той же час особлива важливість цього суспільно-державного інституту в тому, що він дає можливість як ніякий інший інститут поєднати інтереси громадян та інтереси суспільства, держави і нації.

Аналіз творчого набутку І. Франка показує, що його держав-но-правові погляди випливали з життєво конкретних питань, на-сущних потреб конкретного історичного моменту. Державно-пра-вові ідеї тогочасної доби, як і попередніх часів, він критично переосмислював і спрямовував на конкретику епохи, в яку жив і творив, виробляючи власні підходи до розуміння природи дер-жави, влади, поняття конституціоналізму. Звернення до творчого досвіду науково-теоретичної спадщини І. Франка як до будівни-чого української державності особливо помітне в роки незалежної України. Воно втілилося насамперед у публікаціях його творів, які містять державно-правові погляди і становлять теорію української національної ідеї. Його концептуальні рішення, еволюція поглядів на державу, звернення до гуманістичної природи права, моральних основ організації соціального життя і національних святинь є надзвичайно актуальними і явно перегукуються з нашим сучасним суспільно-політичним буттям. Вони й сьогодні не втратили своєї вагомості і значущості.

Литература

1. Франко І. Чого ми хочемо /Іван Франко // Франко І. Зібр. тв.: у 50 т. - К., 1986. - Т 44, кн. 1. - 1986. - С.25-27

2. Франко І. Мислі о еволюції в історії людськості // Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. - К., 1986.- Т. 45. - С.76 - 139.

3. Франко І. Вибрані твори: у 3 т. /ред. колегія : Скотний В. та інші; упор. Баган О. - Дрогобич: Коло, 2004. - Т.3: Літературознавство, публіцистика. - 2004.- 690 с.

4. Франко І. Що таке поступ? //Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. - К., 1986.- Т. 45. - С. 300 - 348.

5. Бойчук А.Ю. Державотворчі ідеї І.Франка [Електронний ресурс ]. -Режим доступу: http://www.apdp.in.ua/v48/14.pdf

Размещено на Allbest.ru