Конвеєр смерті в часи "Великого терору" в Україні: технологія розстрілів, виконавці, місця поховань

Доля співробітників цвинтарів, на території яких відбувалися таємні поховання, у більшості випадків була трагічною. В 1937-1939 роках співробітники НКВС, приховуючи сліди своїх злочинів, розстрілювали персонал кладовищ, який брав участь або володів інформацією про таємні поховання страчених громадян [140].

Відомо, що адміністрацію і технічний персонал Лук'янівського кладовиша у м. Києві, який брав участь у нічних похованнях розстріляних ворогів народу у Лук'янівській тюрмі у середині 1930-х років згодом було знищено. Це сталося в травні 1938 р., відразу після того як спецслужбами було віднайдено і успішно «введено в експлуатацію» новий могильник для «ворогів народу» 27 квітня та 7 травня 1938 року по звинуваченню у причетності до контрреволюційної повстанської організації заарештовано весь персонал ( всього 12 чол.) Лук'янівського цвинтаря. У ході нетривалого слідства було встановлено, що його завідувач П. Воробйов, співробітники П. Омельченко, А. Татаренко, П. Форостовець та ін. «проводили антирадянську агітацію проти заходів радянської влади, вихваляли фашистський лад в Німеччині» [141]. Чим окрім «контрреволюційних вчинків, цікавились органи НКВС під час допитів у лук'янівських гробокопачів дізнаємось зі спогадів свідка тих подій двірника Григорія Чорного: «В одну ніч разом з Воробйовим був заарештований тоді і я. Крім Воробйова і мене, були заарештовані робітники кладовища Сирацький і Кривенко. Я під вартою знаходився 7 діб і за цей час декілька разів викликали на допит. На допитах мене запитували, яку я виконую на кладовищі роботу. Чи задавали інші запитання, не пригадую (підкреслено авт.) Після арешту з-під варти був звільнений один я!» [142] Інших рішенням трійки управління НКВС Київської області від 3 та 10 травня 1938 року як «небезпечних свідків» було розстріляно.

Траплялися непоодинокі випадки коли співробітників органів держбезпеки, які брали безпосередню участь або в тій чи іншій мірі залучалися до процедури виконання смертної кари, заарештовували та згодом страчували. Наприклад, постановою трійки при Київському обласному управлінні НКВС від 7 жовтня 1938 р. було засуджено до розстрілу виконуючого обов'язки помічника начальника автобази НКВС УРСР Степана Яковича Єдрусінського. Ката перетворили в жертву, звинувативши у передачі за кордон суворо секретної інформації стосовно кількості виконаних смертних вироків по лінії НКВС УРСР в 1937-1938 роках [143].

Місця масових поховань жертв сталінських репресій залишалися секретною інформацією навіть в часи боротьби з культом Й. Сталіна. У 1959 році в Чернігові у братських могилах на старому Руському кладовищі по вулиці Старобілоуській, 6 було урочисто перепоховано рештки біля 3000 людей, знайдених при будівництві по вулиці Тихій, що розташована між Єлецьким Успенським монастирем та тюрмою (зараз Чернігівський слідчий ізолятор, вул. Комсомольська, 4). Офіційно органи влади оголосили, що це жертви гітлерівського терору [144]. Подібна ситуація мала місце у місті Хмельницькому у вересні 1966 року, про що йдеться в інформаційному повідомленні голови КДБ при РМ УРСР В. Нікітченком ЦК КПУ від 15 лютого 1967 р.: « Комитет госбезопасности при Совете Министров УССР 22 сентября 1966 года информировал ЦК КП Украины о том, что в городе Хмельницком при производстве земляных работ, связанных с строительством универмага, была вскрыта яма с останками трупов людей. Для выяснения обстоятельств захоронения и причин смерти людей была создана комиссия во главе с заместителем председателя Хмельницкого горисполкома. С участием судмедэксперта на месте производства земляных работ обнаружены останки 68 трупов людей, в том числе четырех женщин. На 12 черепах в затылочной области обнаружены отверстия округлой формы, схожие с пулевыми, что дало основание сделать вывод, что причиной смерти указанных лиц явились огнестрельные ранения. Установить причины смерти остальных захороненных не представилось возможным из-за разрушения костей скелетов и полного отстутсвия мягких тканей. Давность их захоронения определяется немногим более двадцати лет.

На основании собранных материалов комиссия пришла к выводу, что захоронение обнаруженных останков людей относится к периоду военных действий на территории области в 1941-1944 гг. В числе захороненных имеются советские граждане, растрелянные немцами, а также лица, сотрудничавшие с оккупантами, содержавшиеся в камере предварительного заключения при здании бывшего УНКВД, и погибшие при бомбежке города немецкой авиацией весной 1944 года. В связи с этим перезахоронение обнаруженных останков людей произведено на старом городском кладбище в общей могиле. Среди населения города во время обнаружения и перезахоронения останков людей распространялись нездоровые разговоры о том, что указанные люди якобы погибли в период необоснованных репрессий 1937-1938 гг. В последнее время подобные разговоры прекратились»[145].

Сформувати «правильну» громадську думку навколо масових поховань в Биківні мали допомогти висновки урядових комісій (1944 р., 1971 р., 1987 р.), в яких стверджувалося, що в биківнянському лісі знайдено тіла в'язнів Дарницького табору військовополонених, убитих нацистами [146].

Всебічне вивчення природи та наслідків масових політичних репресій в УРСР в рамках Державної програми підготовки багатотомної серії книг «Реабілітовані історією» має сприяти виявленню та меморіалізації місць масових страт та поховання жертв у всіх куточках України.



Джерела та література

1. Алексей Тепляков. Сибирь: Процедура исполнения смертных приговоров в 1920-1930-х годах. С. 213-277; примечания: С. 799-805 // Голоса Сибири: литературный альманах. Выпуск четвёртый / сост. М. Кушникова, В. Тогулев. Кемерово: Кузбассвузиздат, 2006. 823 с.; Тепляков А. Г. Процедура: Исполнение смертных приговоров в 1920-1930-х годах. М.: Возвращение, 2007. 108 с.

2. Латышев А.Г. Рассекреченный Ленин. М.: Издательство Март, 1996. С. 57.

3. Троцький (Бронштейн) Лев (Лейба) Давидович (1879 - 1940). В 1918-1925 роках голова Революційної військової ради РРФСР/СРСР. Убитий агентом НКВС у Мексиці.

4. Цит. за: Волкогонов Д.А. Троцкий. Политический портрет. М.: АСТ, Новости, 1999. Кн. 1. С. 294.

5. Манцев Василь Миколайович (1889-1938). У 1920-1923 роках - керівник органів ВУЧК-ДПУ УРСР. В 1936-1937 роках - заступник голови Верховного Суду РРФСР. Розстріляний.

6. Дзержинський Фелікс Едмундович (1877 - 1926). В 1917-1926 роках - голова ВЧК-ОГПУ РРФСР / СРСР.

7. Тополянский В.Д. Вожди в законе. Очерки физиологии власти, - М.: Права человека, 1996. С.206.

8. Євдокимов Юхим Георгійович (1891-1940). У 1920 р. заступник начальника ОВ ВУЧК Південного фронту. В 1938 р. замнаркома водного транспорту РРФСР. Розстріляний.

9. Галузевий державний архів Служби безпеки України ( далі - ГДА СБУ) (м. Вінниця), спр.98, т.1, арк. 40.

10. Фрунзе Михайло Васильович (1885-1925). У 1918-1920 р.командуючий рядом армій та фронтів. В 1925 р. голова РВР СРСР.

11. Литвин А.А. Красный и белый террор в России // Отечественная история. 1993. № 6. С.62.

12. Сборник лиц, награжденных орденом Красного Знамени и почетным революционным оружием. Москва, Главное военное издательство, 1926. С.74.

13. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 5, спр. 51645, т.2, арк. 225.

14. Розанов (Розенбардт) Александр (Абрам) Борисович (1896-1937). Старший майор державної безпеки (ДБ). У 1919 р. співробітник секретно-оперативного відділу ВУЧК. В 1935-1937 рр. начальник УНКВС по Одеській області. Розстріляний.

15. ГДА СБУ ( м. Одеса), спр. 2151, арк. 5.

16. Словінський Лев Генадійович (1899-1937). Інтендант 1-го рангу. В 1934-1937 рр. начальник фінансового відділу НКВС СРСР. Розстріляний.

17. ГДА СБУ (м. Київ), спр. 1326, арк. 4.

18. Карлсон Карл Мартинович (1888-1938). Комісар ДБ 2-го рангу. В 1918 - 1919 р. голова Казанської губ. ЧК. В 1937-1938 р. начальник Томськ-Ассинського табору. Розстріляний.

19. Золотарёв В.А., Стёпкин В.П. ЧК-ГПУ-НКВД в Донбассе: Люди и документы. 1919-1941. Донецк: Алекс, 2010. С.382.

20. Арнольдов-Кессельман Арнольд (Аврам) Аркадійович (Ізраїльович) (1893-1939). Старший майор ДБ. В 1936-1937 рр. помічник начальника відділу охорони ГУДБ НКВС СРСР. Розстріляний.

21. «Краткая автобиография нач. СОЧ Севастопольского окр. Отд. ГПУ Крыма» Арнольдова-Кессельмана Арнольда (Авраама) Аркадьевича (Израилевича) от 19 апреля 1924 г. особистий архів В.Золотарьова.

22. Шпігельглас Сергій Михайлович (1897-1940). Майор ДБ. В 1936-1938 рр. заступник начальника Іноземного відділу ГУДБ НКВС СРСР. Розстріляний.

23. Пещерский В. Жизнь и судьба генерала Шпигельгласа // Новости разведки и контрразведки. Москва,1997. № 5.

24. Журбенко Александр Спиридонович (19031940). Майор ДБ. В 1938 р. начальник УНКВС по Московській області. Розстріляний.

25. Петров Н., Янсен М. «Сталинский питомец» - Николай Ежов. М.: РОССПЭН; Фонд первого Президента России Б.Н.Ельцина, 2008. С. 183.

26. Кульвец Борис Петрович (1899 - ?). Старший лейтенант ДБ. В 1937-1938 - заступник начальника контррозвідувального відділу УНКВС Іркутської області. В 1940 р. засуджений до 10 років позбавлення волі.

27. Комаров А. Исполнитель. О праздниках и буднях обыкновенного палача // Труд. 1992. 6 августа.

28. Габінський (Каляєв) Іван Петрович (18851956). Весною 1919 р. голова Канівської повітової ЧК Київської губернії.

29. Габінський (Каляєв) І.П. До розстрілу колишнього голови Петербурзької Ради Робітничих Депутатів 1905 р. Ю.С.Хрустальова-Носаря // Літопис революції. 1931. № 4. С. 121-123.

30. Фальковський Дмитро Никанорович (1898 - 1934). Український радянський поет. Розстріляний.

31. Фальківський Д.Н. Поезії. Київ: Радянський письменник, 1989. С.47.

32. Хвильовий (Фітільов) Микола Григорович (1893-1933). Український прозаїк, поет, публіцист. У 1919 році очолював ЧК Богодухівського району Харківської губернії. Покінчив життя самогубством.

33. Приказ №8 по Крымской ударной группе управления особых отделов Югозапфронтов от 7 декабря 1920 г. // Реабілітовані історією. Харківська область. Книга перша. Ч.1. Київ-Харків: Оригінал, 2005.С.62.

34. Блохін Василь Михайлович (1895-1955). Генерал-майор. В 1926-1955 роках - комендант ОДПУНКВС-МВС СРСР.

35. Попов Михайло Васильович (1889-?). Полковник ДБ. В 1930-1936 роках - начальник тюремного відділу ОДПУ - НКВС СРСР.

36. Магго Петро Іванович (1879-1941). Капітан ДБ. В 1931-1941 роках - співробітник для особливих доручень комендатури ОДПУ - НКВС СРСР.

37. Єжов Микола Іванович (1895-1940). Генеральний комісар ДБ. У вересні 1936 р. листопаді 1938 р. нарком внутрішніх справ СРСР. Розстріляний.

38. Правда. 1936 г. 29 ноября.

39. Правда - 1937 г. 23 июля, 20 ноября.

40. Антонов Іван Іванович (1897 - 1975). Підполковник ДБ. В 1930-х роках - помічник начальника гаража адміністративно-господарського управління НКВС СРСР.

41. Ємельянов Олександр Михайлович (1893-?). Подполковник ДБ. В 1940 р. співробітник для особливих доручень комендатури НКВС СРСР.

42. Окунєв Олексій Васильович (1901-1966). Полковник ДБ. В 1940 р. помічник начальника 1 відділку 1 відділу ГУДБ НКВС СРСР.

43. Семєніхін Дем'ян Емануілович (1894-1975). Старший лейтенант ДБ. В 1940 р. співробітник для особливих доручень комендатури НКВс СРСР.

44. Фельдман Іван Іванович (1893-1954). Підполковник ДБ. В 1938-1941 рр. шофер автобази НКВС СРСР.

45. Шигальов Іван Іванович (1900-1945). Підполковник ДБ. З 1938 р. начальник адміністративногосподарського відділу УНКВС по Московській області.

46. Яковлєв Петро Олександрович (1892-1959). Полковник ДБ. Помічник начальника автотехнічного відділу НКВС СРСР.

47. Красная Звезда. 1938. 23 февраля.

48. Известия. 1940. 27 апреля.

49. Аксельрод Леонід Самойлович (1908-?). Майор ДБ. В 1933 - 1937 роках - комендант УНКВС по Донецької області. В 1938 р. заарештований, згодом звільнений. У часи Другої світової війни служив у ОВ НКВС. В 1950-і роки - заступник директора Львівської опери.

50. Загальнодоступний електронний банк документів «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» [електронний ресурс] // http://podvignaroda.mil.ru/

51. Шишлин Іван Васильович (1906-?). Капітан державної безпеки. В 1941 р. начальник ОВ НКВС 4-ї армії.

52. Там само.

53. Известия. 1937. 20 декабря.

54. Шатов (Лівшен) Юхим Самойлович (1892-?). Капітан ДБ. В 1935 - 1937 рр. начальник Житомирського окрвідділу НКВС. З 1938 р. начальник Красноярського табору. В 1940 р. засуджений до розстрілу, який потім був замінений позбавленням волі.

55. ГДА СБУ (м. Житомир), спр. 32460, т.4, арк. 55.

56. Янкович Семен Олександрович (1903-1938). Старший лейтенант ДБ. В 1937-1938 рр. помічник начальника Запорозького міськвідділу НКВС, згодом помічник начальника УНКВС Дніпропетровської області. Розстріляний.

57. Коркін Петро Андрійович (1900-1940). Майор ДБ. В 1938 р. начальник УНКВС по Дніпропетровській області. Розстріляний.

58. ГДА СБУ, м.Дніпропетровськ, спр. 7056, арк. 30-31.

59. Якушев (Бабкін) Лаврентій Трохимович (19031986). Полковник. В 1938 р. нарком внутрішніх справ Кримської АРСР. В 1939 р. засуджений до 20 років позбавлення свободи. В 1941 р. амністований.

60. Петров Н., Янсен М. «Сталинский питомец» - Николай Ежов - Москва: РОССПЭН, 2008. С. 182.

61. Ульріх Василь Васильович (1889-1951) Генерал-полковник юстиції. В 1926-1948 роках - голова Військової Колегії Верховного Суда СРСР.

62. Берзін Ян Карлович (Кюзіс Петеріс Янович) (1889-1938). Армійський комісар 2-го рангу. Начальник Розвідувального Управліния Червоної Армії. Розстріляний.

63. Петров Н.В. Палачи. Они выполняли заказы Сталина. Москва: Новая газета, 2011. С.219.

64. Горлінський Микола Дмитрович (1907-1965). Генерал-лейтенант. В 1938-1940 роках2-й заступник наркома внутрішніх справ УРСР.

65. Курпас Костянтин Степанович (1900 -?). Полковник ДБ. В 1938-1939 роках - начальник Дорожно-транспортного відділу НКВС Південної залізниці в Харкові.

66. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 16, оп. 31, спр. 93, арк. 76.

67. ГДА СБУ ( м. Київ), спр. 38237, т. 2, арк. 183.

68. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 5, спр. 38195, т. 3, арк. 72.

69. ГДА СБУ( м. Київ), ф.5, спр. 38195, т. 6, арк. 127.

70. ЦДАГО України, ф. 263, спр. 39468, арк.52.

71. Ігнатенко Фелікс Гаврилович (1906-?). Нагороджений знаком «Почетный работник ВЧК-ГПУ (XV)» в 1938 році. Засуджений до 10 років позбавлення волі.

72. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 5, оп. 1, спр. 67841, т. 3, арк. 154.

73. Тимошенко Григорій Антонович (1905-?). Старшина. В 1937 р. нагороджений Орденом Червоної Зірки. Засуджений до 8 років позбавлення волі. В 1941 р. амністований.

74. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 5, оп. 1, спр. 67841, т.3, арк.153 зв.

75. Полікарпов Олександр Романович (18971939). Старший лейтенант ДБ. Нагороджений Орденом Червоної Зірки та знаком «Почетного работника ВЧК-ГПУ (XV)».

76. Лукин Е. На палачах крови нет. Тип и нравы Ленинградского НКВД. СПб:Библиополис, 1996. С. 67.

77. Сопельняк Б. Смерть в рассрочку. М.: Гея, 1998. С. 275-276.

78. ГДА СБУ (м. Запоріжжя), спр. 38810, арк. 216218.

79. Хрущов Микита Сергійович (1894-1971). В 1938-1949 р. перший секретар Компартії України. В 1953-1964 р. перший секретар ЦК КПРС.

80. Кокін С., Пшенніков О. Діяльність оперативночекістських груп НКВД у західних областях України (вересень - жовтень 1939 р.) // З архівів ВУЧК - ГПУ-НКВД-КГБ. 2000. № 2, 4. С. 427428.

81. Гринько Михайло Іванович (1901-?). Старший лейтенант державної безпеки. В 1937-1938 роках - комендант НКВС Азербайджанської РСР.

82. ЦДАГО України., ф.1, оп.6, спр.630, арк.193.

83. Лельоткін Лев Іванович (1896-?). Лейтенант ДБ. В 1933-1938 роках - комендант УНКВД по Одеській області. В 1938 р. комендант НКВС УРСР.

84. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 626, арк. 213.

85. Шашков Олександр Георгійович (09.1900 - 25.06.1942). Народився у селі Степне Матюніно Симбірської губернії у родині селянина-бідняка (згодом робітника служби шляху). Росіянин. У 1913-1916 р. навчався у вищому початковому міському училищі у Симбірську. Закінчив 3 класи (1916 р.). У 1912- 1915 р. робітник на сезонних роботах (м. Симбірськ). Працював у Симбірську на Волзько-Бугульмінській залізниці (у 06.1915-1917 р. шляховий робітник, у 1917 р. табельник шляхової дільниці, у 1918 р.09.1919 р. шляховий робітник шляхової дільниці). У 09.191905.1920 рр. рядовий 1-го приволзького полку 1-ї запасної стрілецької бригади (м. Симбірськ і м. Казань). У 1920 р.ад'ютант командира 44-ї батареї 45-ї дивізії Південно-Західного фронту. У 1920 р. ад'ютант 404-го та 398-го стрілецького полку Південно-Західного фронту. У 1920 - рр. ад'ютант 35-го полку 12-ї бригади, дислокованої на Україні'. У 04.1922-08.1922 р. командир взводу 56-го полку та помічник начальника штабу Заревшанського бойового району Туркестанського фронту. У 1922 р. начальник оперативнорозвідувальної частини 3-ї Туркестанської стрілецької дивізії (Східна та Західна Бухара). У 08.1922 р.- р. начальник оперативно-довідкової частини штабу 3-ї Туркестанської стрілецької дивізії (Східна та Західна Бухара). У 1922-1923 рр. начальник штабу дивізії (Східна та Західна Бухара). Служив у Києві в 45-й стрілецькій дивізії (у 05.1923 р. 1923 р. командир взводу 133-го полку, у 1923 р. р. помічник начальника штабу дивізії). У 09.1923-11.1923 рр. агент 2-го розряду Відділку дорожньо-транспортного відділу ДПУ Південно-Західної залізниці (м Київ). У 11.1923-12.1924 рр. курсант транспортної школи ОДПУ (м. Москва). Працював на станції Бобринська Південно-Західної залізниці у відділку дорожньо-транспортному відділу ДПУ (з 01.1925 р. старший агент, з 12.1925 - старший уповноважений контррозвідувального відділу). З 10.1927 р.ад'ютант Відділку дорожньотранспортного відділу ДПУ( ст. Одеса). З 04.1929 р. начальник Відділку дорожньо-транспортного відділу ДПУ Південно-Західної залізниці (ст. Христинівка). З 10.1930 р. начальник Відділку дорожньотранспортного відділу ОДПУ Південної залізниці (ст. Білгород). З 10.1931р. начальник Відділку дорожньо-транспортного відділу ДПУ (ст. Харків). З 06.1933 р.комендант ДПУ УСРР. З 10.07.1934 р. комендант НКВС УСРР. У 08.03.1938-20.04.1938 р. т.в.о. начальника адміністративно-господарського управління НКВС УРСР. У 20.04.1938-28.04.1938 р. нач. адміністративно-господарського управління НКВС УРСР. У 08.03.1938-28.04.1938 р. в.о. начальника адміністративно-господарського управління УНКВС Київської області. З 28.04.1938 р. т.в.о. заступника начальника УНКВС Донецької області. З 11.06.1938 - помічник начальника УНКВС Сталінської області. З 04.1939 р. помічник начальника УНКВС Запорізької області. З 11.1940 р. помічник начальника УНКВС Чернівецької області. З 03.1941 р. заступник начальника УНКВС Чернівецької області. Влітку 1941 - т.в.о. начальника УНКВС Чернівецької області. З 07.1941р.начальник охорони тилу 15-го стрілецького корпусу 5-ї армії. З 10.1941 р. у розпорядженні 5-ї армії Південно-Західного фронту. До 25.06.1942 р. начальник особливого відділу НКВС 2-ї ударної армії. 25.06.1942 р. близько 13.30 був поранений під час мінометного обстрілу в руку та ногу, після чого віддав бійцю партквиток та застрелився. Похований у селі Арефіно Чудівського району Новгородської області. Звання: старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936), капітан державної безпеки (17.11.1937), майор державної безпеки (28.12.41). Нагороджений: орденом Червоної Зірки (28.11.1936), медаллю «ХХ років РСЧА» (22.02.1938), орденом Бухарської республіки 3-го ступеню (1922). Член ВКП(б) з 1919.

86. ЦДАГО України, ф.1, оп.6, спр.635, арк.124.

87. Известия. 1936. 28 ноября.

88. Известия. 1937. 20 декабря.

89. Буяков А.М. Ведомственные награды ОГПУНКВД: 1932-1940 гг. Ч.ІІ. Знак «Почетный работник ВЧК-ГПУ (XV)». Владивосток: Русский Остров, 2008. С.173.

90. Шаров (Шавер) Микола Давидович (18971939). Старший майор ДБ. В 1935-1937 р. начальник УНКВС по Київській області. В 1938 р. начальник УНКВС по Сталінградській області. Розстріляний.

91. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 5, спр. 805 (додаток), арк. 13-14.

92. ГДА СБУ, ф. 16, оп. 32, спр. 71 (1951 р.), арк. 72.

93. Нагорний Іван Григорович (1902-1941).Народився у с. Дергачі Харківської губернії. Українець. Із робітників. Освіта нижча. У 1919-1922 рр. служив в РСЧА. В ДПУ служив в 1926-1929 рр. та з 1930 року. У 1930-ті роки начальник спецкорпусу ДПУ УСРР, заступник коменданта ДПУ / НКВС УРСР, у 1937 - 1941 рр. начальник внутрішньої тюрми УДБ НКВС УРСР. Загинув під час оборони Києва. Звання: молодший лейтенант державної безпеки (22.03.1936), лейтенант державної безпеки (17.11.1937), старший лейтенант державної безпеки (07.01.1940). Нагороджений Орденом Червоної Зірки (28.11.1936). Член ВКП(б) з 06.1926.

94. Кобенек Давид Дмитрович (1900-?). В 19361941 рр. помічник начальника внутрішньої тюрми НКВС УРСР. Нагороджений Орденом Червоної Зірки (28.11.1936 р.).

95. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 5, спр. 805 (додаток), арк. 6-7.

96. Дмитрик В. А., Савицький Л. А. Великий терор на Хмельниччині: Історико-краєзнавчий збірник (документи, свідчення, публіцистика) - Хмельницький, 2004. С. 385.

97. Архів віськової прокуратури Північного регіону України ( далі - Архів ВП ПРУ), спр. 50-0092, т. 8, арк. 42 зв. 43.

98. ГДА СБУ (м. Київ), спр. 31029-фп, арк.22-23.

99. Балицький Всеволод Аполлонович (18921937). Комісар ДБ 1-го рангу. В 1934 - 1937 рр. нарком внутрішніх справ УРСР. Розстріляний.

100. Державний архів Харківскої області, ф. Р-6452, оп.6, спр. 225, арк. 42-47.

101. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 38237, т. 2, арк. 189.

102. Реабілітовані історією. Вінницька область. Книга перша. Вінниця, 2006. С. 201.

103. ГДА СБУ( м. Харків). Особова справа № 8180, т. 3, арк. 6.

104. Там само, спр.0-21330, арк. 52.

105. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 5, спр. 38195, т. 4, арк. 10.

106. Кашин Василь Петрович (1905 - ?). В 19371938 рр. начальник внутрішньої тюрми УНКВС по Харківській області. Засуджений до 10 років позбавлення волі.

107. Таран Петро Степанович (1905-?) В 19371938 рр. черговий помічник коменданта внутрішньої тюрми УНКВС Харківської області. Засуджений до 5-ти років позбавлення волі.

108. Топунов Петро Прокопович (1908-?). Старшина. В 1937-1938 рр. черговий помічник коменданта внутрішньої тюрми УНКВС Харківської області. Засуджений до 2-х років позбавлення волі (умовно).

109. Рудь Іван Павлович (1907-?) В 1937-1938 рр. старший наглядач внутрішньої тюрми УНКВС по Харківській області. Засуджений до 5 років позбавлення волі.

110. Руденко Семен Андрійович (1905-?). В 1937 1938 рр. наглядач внутрішньої тюрми УНКВС по Харківській області. Засуджений до 10 років позбавлення волі.

111. Пушкарьов Григорій Павлович (1899-?). В 1937-1938 рр. наглядач внутрішньої тюрми УНКВС по Харківській області. Засуджений до 1 року позбавлення волі.

112. ГДА СБУ (м. Харків), спр. 1725, арк. 221-224.

113. ГДА СБУ (м. Київ), спр. 38237, т. 2, арк. 189.

114. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 16, оп. 32, спр. 71 (1951 р.), арк. 65-66.

115. ГДА СБУ (м. Київ), спр. 31029-ФП, арк. 24.

116. Южный край. Харьков, 1919. 10 июля.

117. Сводка сведений о злодеяниях и беззакониях большевиков № 19 // Красный террор в годы гражданской войны. По материалам Особой следственной комиссии по расследованию злодеяний большевиков / под ред. Ю.Фельштинского и Г.Чернявского. Москва: ТЕРРА-Книжный клуб, 2004. С. 268.

118. Саєнко Степан Опанасович (1886-1973). В 1919 р. комендант концтабору при Харківському губвиконкомі.

119. Мельгунов С.П. Красный террор в России.Москва: СП «PUICO - «P.S», 1990. С. 122-126.

120. Семененко О.П. Харків, Харків... Харків - Нью-Йорк, Березіль - Маріян Коць, 1992. С. 75.

121. Кацнельсон Зиновій Борисович (1892-1938). Комісар ДБ 2-го рангу. В 1937 р. заступник начальника ГУТАБ НКВС СРСР. Розстріляний.

122. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 1, оп.20, спр. 6276, арк.41-44.

123. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 42, спр. 35, арк. 11.

124. Зелений Артем Петрович (1891-1942). В 1936 -1938 рр. комендант УНКВС по Харківській області. Нагороджений Орденом Червоної Зірки (19.12.1937). Загинув на фронті.

125. Жаваронков Г.С. Тайна черной дороги // Московские новости. 1990. № 24. 17 июня.

126. Телешов Микола Галактіонович (1902-1978). Капітан державної безпеки. В 1937-1938 рр. начальник УНКВС по Тамбовській області. В березніквітні 1938 р. начальник УНКВС по Харківській області. Згодом на партійній та радянській роботі.

127. Катынь. Пленники необъявленной войны. Документы и материалы. Москва: МФД, 1999. С. 522.

128. Коля А. Археологія вбивства. Таємні цвинтарі НКВД у Харкові та Биківні // Український тиждень. 2012 - 21-27 вересня. С.17.

129. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 42, спр. 35. арк. 11.

130. 130.Заворотнов С.М. Харьковская «Катынь» - Харьков: Консум, 2004. С.101-102.

131. Там само. С. 107.

132. Там само. С. 96 -97.

133. Коля А. Археологія вбивства. Таємні цвинтарі НКВД у Харкові та Биківні //Український тиждень. 2012. 21-27 вересня. С.18.

134. Там само. С. 17.

135. Там само. С. 19.

136. Сєров Іван Олександрович (1905-1990). В 1939-1941 рр. нарком внутрішніх справ УРСР.

137. Хрущев С. Никита Хрущев: кризисы и ракеты. В 2 т. М.:, Новости, 1994. С. 68.

138. ГДА СБ України, ф. 16, оп. 31, спр. 57, арк. 6.

139. Архів ВП ПРУ, спр. 50-0092, т. 12, арк. 88-89.

140. Ковтун Г.К., Войналович В.А., Данилюк Ю.З. Масові незаконні репресії 20-х - початку 50-х років на Полтавщині // Реабілітовані історією. Київ-Полтава: Рідний край, 1992. С.44.

141. ЦДАГО України, ф. 263, спр. 49717, арк. 207.

142. Там само, арк. 187.

143. Там само, спр. 39468, арк. 40.

144. Соломаха С.У Чернігові перепоховані жертви сталінських репресій під виглядом жертв нацизму?// Режим доступу/http://newvv.net/politics/chemigov/ 223769.html

145. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 16, оп. 5-А (1969), спр. 2, арк. 167-168.

146. Див докл.: Пам'ять Биківні. Документи та матеріали. К., 2000. 320 с.

Размещено на Allbest.ru

...